Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 3. Підприємство як організаційна форма господарювання.
Державні та комунальні унітарні підприємства.
В.С.Щербина Господарське право стр.119-132.
Господарський кодекс.гл.7-8.
Домінуюче місце серед суб’єктів господарського права належить підприємству. Усі основні закони та нормативно-правові акти ( НПА) господарського права приймаються виходячи з економічного та правового становища підприємства.
Поняття “підприємство” є узагальнюючим, або збірним. Воно визначає суб’єктів господарського права всіх форм і видів власності. Є загально галузевим, визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, с/г, торгівельні та інші підприємства.
Підприємство є основною ланкою народного господарства. Підприємство відмежовує економічну діяльність від інших її форм (домашніх господарств, індивідуальних промислів, об’єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою (Міністерство)).
Підприємство-господарюючий суб’єкт. Він є товаровиробником, тобто підприємство на професійній основі виробляє і реалізовує свій товар з метою одержання прибутку. Воно самостійно. Підприємство-статутний господарюючий суб’єкт. Має майно (основні та оборотні кошти, інші цінності якими воно володіє, користується і розпоряджається, яке відмежоване від інших суб’єктів і закріплено за підприємством).
Підприємство-самостійний суб’єкт господарювання, створений конкретним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами, діє на основі статуту, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (ст. 62 ГК).
Законодавство України про підприємство оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємства.
Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно форм власності. Ст. 63 ГК виділяє таки види підприємства:
Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як 10 %, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Якщо 100 % - це іноземне підприємство.
Залежно від способу заснування та формування статутного фонду діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником який виділяє необхідне для того майна, статутний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством, формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, релігійні організації.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна засновників. Корпоративними є кооперативні підприємства, господарські товариства та інше.
Категорії-залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік (незалежно від форми власності) підприємство розрізняють на малі, середні та великі.
Малими-визначаються підприємства в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми рівної 500 тисяч євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.
Великими-визначаються підприємства з 1000 працюючих та доходами 5 млн. євро за курсом НБУ щодо гривні. Усі інші підприємства є середніми.
2. Створення підприємства.
Господарське законодавство визначає загальні і спеціальні умови їх створення Загальні поширюються на всі форми підприємства. Спеціальні умови визначені законами про їхні окремі види.
Створення включає визначення засновників (хто),їх засновницьку компетенцію, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновниками (співзасновниками) можуть бути фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Їх визначає власник. Для загальнодержавної власності – це відвіданні КМУ органи державної виконавчої влади: міністерства, держкомітети, інші центральні відомства. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органами із засновницькими правами є сільські, селищні та міські ради.
Засновники – обирають органи підприємства, визначають цілі і предмет його діяльності; приймають рішення про його створення, затверджують в установленому порядку статут; передбачено безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формують органи управління, при необхідності одержують документи на землекористування.
Підприємство може бути створене добровільно, в наслідок примусового поділу, шляхом реорганізації діючого підприємства (розподілу, злиття, перетворення тощо). Можуть створювати філії, представництва, відділення, дочірні підприємства без права юридичної особи.
3. Установчі документи підприємства
Ними називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб’єкт права. З правової точки зору-це локальні НПА, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.
Згідно ст. 57 ГК установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта.
В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта (ЗУ 03.03.05 про місцезнаходження скасовано), мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності, а також порядок реорганізації та ліквідації відповідно до ЗУ (57 ГК).
Статут повинний містити відомості про найменування, суб’єкта, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків ,про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації і ліквідації та інші відомості, що не суперечить законодавству. Статут затверджується власником майна згідно закону.
Зміст установчих документів господарських товариств регулюється статями: 4,37,51,65,67 і 76 ЗУ „Про господарські товариства” від 19.09.91.
Існують типові форми установчих документів. Крім обов’язкових, до установчих документів можуть включатися альтернативні положення, які не повинні суперечити законодавству України.
4.Державна реєстрація підприємства
Вона обов’язкова при створенні підприємств. Є ЗУ від 15.05.03 № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” із змінами на 22.09.05, який регулює ці відносини (Положення № 740, затверджене ПКМУ 25.05.98. скасовано 26.11.03. №1821).
Державна реєстрація включає: перевірку поданих документів на повноту та на відсутність підстав для відмови; внесення суб’єкта до єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію.
Реєструються державним реєстратором у виконкомі міської ради міст обласного значення, або у районній, у містах Києві та Севастополі держадміністрацій за місцезнаходженням юридичної особи або проживання фізичної особи. Документи що подаються повинні бути виконані державною мовою машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо надсилаються листом, підпис заявника на реєстраційній картці-посвідчує нотаріус (ст.8 ЗУ). Бланки свідоцтв про реєстрацію є документом суворої звітності, мають серію і номер.
Передбачене реєстраційний збір:
- 10 НМДГ – за проведення державної реєстрації юридичної особи;
- 2 НМДГ – за реєстрацію фізичної особи-підприємця.
За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юр особи-реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи – 30 % першого збору. За заміну втраченого або пошкодженого свідоцтва – 1 НМДГ. Збір іде до місцевого бюджету де реєструють.
Про реєстрацію суб’єкта ведеться Єдиний державний реєстр, відомості якого є відкритими і загальнодоступними. Платите кошти і держреєстратор в 5 днів повинен надати довідку. За виписку з ЄДР - плата в 1 НМДГ. Інформація про державну реєстрацію і про зміни в стані суб’єкта підлягає обов’язкової публікації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ЗМІ) протягом 10 днів з моменту відповідного запису до Єдиного держреєстру. За публікацію-плата до 3 НМДГ.
Для державної реєстрації засновники юридичні особи подають:
У передбачених законом випадках, крім вище визначених документів додатково подається копія рішення органів Антимонопольного комітету України (АМКУ) або КМУ про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів. Якщо законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом. Для реєстрації ВАТ додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією цінних паперів та фондовому ринку України. Фермерами додатково подається копія Державного акта на право власності на землю або Держакта на право постійного користування землею, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею, зокрема на умовах оренди.
Для юридичної особи додатково - документ про реєстрацію іноземної особи, її місцезнаходження, зокрема витяг із торгівельного, банківського, судового реєстру.
Інші документи для реєстрації вимагати заборонено. Потрібно паспорт та документ, що засвідчує повноваження заявника.
Строк реєстрації – 3 робочих дні з дати надходження всіх необхідних документів. Свідоцтво в наступний день видається або надсилається разом з оригіналом установчих документів з відміткою про держреєстрацію.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації зобов’язан передати органам статистики, податковій службі, Пенсійному Фонду, фондам соцстрахування повідомлення про державну реєстрацію.
При відмові в реєстрації в 3 дні реєстратор повідомляє засновника, про підстави чого і повертає всі документи. Збір при цьому не повертається. Відмову можна оскаржити в суді.
Фізична особа, яка має намір стати підприємцем для проведення державної реєстрації подає:
Строк реєстрації фізичної особи-2 робочих дня. В наступний день після реєстрації видається (надсилається) свідоцтво заявнику. Реєстратор повідомляє статистиці, ПФУ, податковій службі, фондам страхування про державну реєстрацію фізичної особи.
Для реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою вона подає державному реєстратору:
Не пізніше наступного дня знімають з реєстрації, про що повідомляють статистиці, ПФУ, податковій, фондам соцстраху.
Фізична особа не раніше 2-х місяців з дати публікації у ЗМІ подає державному реєстратору:
Строк – 2 робочих дня з дати надходження документів.
Державні реєстратори протягом 2004-2005 р. р. повинні були замінити старі свідоцтва на нові – безкоштовно.
Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Воно утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державного майна, яка закріплюється за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова ”державне підприємство”.
Державне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника і органу влади, який призначається органом, до сфери управління якого воно входить. Держунітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства та казенні підприємства. Статути держпідприємства розробляються на підставі типового статуту державного підприємства, затверджено 22-28 квітня 1993 р. Мінекономіки, Мінпраці, Мінфіну та фондом держмайна.
Особливим видом підприємства, заснованого на держвласності, є казенне підприємство. Йому держмайно належить на праві оперативного управління. Розпоряджатися цим майном казенне підприємство може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним держмайном. Особливості розпорядження визначаються в його статуті. ПКМУ від 30.06.1998 р. №987 визначено перелік державних підприємств, що мають бути перетворені в казенні. 16.06.1998 р. № 914 затверджене. Типовий статут казенного підприємства. Казенні підприємства створюються в галузях народного господарства, в яких: законом дозволена господарську діяльність лише державним підприємствам; більше 50 % споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; більше 50 % є виробництво суспільної необхідної продукції (робіт, послуг) які не можуть бути рентабельним; приватизацію держпідприємств заборонено законом. Казенне підприємство створюється КМУ, реалізує продукцію за цінами, що встановлюються в порядку, встановленому КМУ. Розподіл та використання прибутку – по статуту казенного підприємства.