Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. «Предмет та значення логіки»
План.
Ключові слова
Логіка, логічна форма, чуттєве пізнання, закон мислення, відчуття, сприйняття, уявлення, штучні мови, мова логіки, формалізація.
Література
Логіка - одна з найдавніших наук. Її багата на події історія розпоча лася ще у Стародавній Греції й налічує 2,5 тисячі років. Говорити про логіку і легко, і водночас складно. Це стосується її за своєння, особливо якщо людина стикається з цією наукою вперше. Легко тому, що закони логіки лежать у площині нашого мислення; важ ко тому, що головний її зміст формулюється особливою, штучною мовою.
Логіка (від грец. λογική) - це наука про людське мислення. Але на відміну від інших наук, які теж вивчають людське мислення, напри клад, психології та кібернетики, логіка вивчає мислення як засіб піз нання; її предметом є форми і закони, прийоми та принципи мислен ня, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ.
Питання, що пов'язані з пізнанням дійсності, є найважливішими питаннями філософії і її предмета. Саме тому, логіка вивчаючи мис лення як засіб пізнання, є філософською наукою.
Логіка - філософська наука про закони і форми правильного мислення, що веде до істинного знання. Вона розглядає структуру мислення, правила і закони здобуття вивідного знання незалежно від конкретного змісту думок, які беруть участь у цьому процесі, а також засоби і методи формалізації знань. Таке визначення найпов ніше охоплює предмет науки логіки і разом з тим підкреслює необхід ність дотримуватися вимог правильного мислення, які випливають з основних законів логіки
Значення логіки полягає в тому, що знання основ цієї науки формує логічну культуру мислення людини, допомагає їй правильно мислити, уникати логічних помилок у своїх міркуваннях, коректно аргументувати влас ну точку зору, а також успішно користуватись методами спростування.
Існує точка зору, що і без знання логіки міркування лю дини може бути бездоганним і, отже, вивчення цієї науки навряд чи приносить користь. Дійсно, кожна людина володіє стихійною, інтуїтивною логікою. Без неї во на була б неспроможна міркувати та спілкуватися з іншими людьми. Однак, інтуїція і здоровий глузд ніколи не зможуть замінити логічних знань.
Звернемося до порівняння, запропонованого К. Хаваш. Спортсмен-бігун може бігати без знання техніки бігу, фізіологічних процесів, що відбуваються в його організмі, психологічних чинників успішного подолання дистанції. Але значних результатів у спорті він зможе досягти лише за умови, якщо йому, принаймні, відомі всі ці речі. Так само і з логікою. Знання цієї науки багато в чому зумовлює уміння людини міркувати не стихійно, а свідомо застосовуючи логічні закони та пра вила і, отже, стимулює інтелектуальний розвиток людини в цілому.
Таким є загальне поняття про логіку. Але щоб розкрити її предмет, необхідно висвітлити, що таке пізнання, що таке форма і за кон мислення і в чому полягає значення логіки для пізнавальної діяль ності людини.
2. Чуттєві форми пізнання
Сучасна теорія пізнання як одна зі складових філософії розглядає пізнання як процес відображення у свідомості людини об'єктивної дійсності, що існує поза свідомістю і незалежно від суб'єкта пізнання.
В основі будь-якого пізнавального акту лежить відображення зов нішнього світу органами чуття, які дають людині безпосереднє знан ня про дійсність.
Чуттєве пізнання здійснюється в трьох основних формах: від чуття, сприйняття та уявлення.
*Відчуття - це відображення окремих чуттєвих властивостей предметів: колір, форма, запах, твердість, тепло, холод тощо.
*Сприйняття - це знання про предмет у цілому (цілісний об раз) у момент впливу його на наші органи чуттів. Такими образами є, наприклад, зорове сприйняття дерева, що росте перед вашим вік ном, чи книги, що лежить на вашому столі; слухове сприйняття шуму дощу, мелодії.
*Уявлен ня - це відтворення у свідомості людини раніше сприйнятого пред мета, явища. Якщо сприйняття завжди пов'язане з безпосередньою дією предмета, то уявлення виникає при відсутності предмета. Для виникнення уявлення предмета в нашій свідомості достатньо почути назву предмета або його ім'я.
Чуттєве пізнання дає нам знання про окремі предмети або окремі властивості предметів. Але знання такого ґатунку не можуть задо вольнити людину. Нам необхідні загальні знання про світ і суспільст во. Такі знання містяться в об'єктивних законах природи та суспільст ва. Виявлення й формулювання таких загальних знань неможливе без абстрактного (від латинського abstractio - віддалення, відволікання) мислення.
3. Особливості абстрактного мислення
На відміну від чуттєвого пізнання мислення відображає зовнішній світ у наукових поняттях або абстракціях. Відволікаючись від індиві дуального в речах та явищах, абстрактне мислення узагальнює мно жини однакових предметів, виділяє найбільш важливі властивості, роз криває суттєві зв'язки між предметами та явищами.
Здатність до абстрагування робить мислення більш складною й вищою, порівняно з чуттєвим пізнанням, формою відображення дійс ності. Знаходячись у межах чуттєвого пізнання неможливо розкрити причинну залежність між такими явищами як, наприклад, зміна пор року чи обертання Землі навколо Сонця, передбачити сонячне чи мі сячне затемнення.
Отже, процес пізнання включає в себе чуттєве сприйняття і абстракт не мислення.
Якими ж є основні особливості абстрактного мислення?
Мислення відображає дійсність в узагальнених образах. На відмі ну від чуттєвого сприйняття, мислення абстрагується від окремого, одиничного в окремому і виділяє в предметах загальне, повторюване, суттєве. У результаті абстрагування від окремого ми отримуємо за гальні поняття: "людина", "трикутник", "держава", "закон", "юридична особа" тощо. Завдяки узагальненню, абстрактне мислення спроможне за окремістю, індивідуальністю, особливістю бачити загальні влас тивості, відношення, якості, що є недоступними чуттєвим формам пізнання.
Мислення - це процес опосередкованого відображення дійсності. За допомогою споглядання ми пізнаємо лише те, що безпосередньо діє на наші чуттєві органи. Абстрактне мислення дає нам опосередко вані наявними відомостями знання. Так, наприклад, за показниками термометра ми можемо встановити, холодно чи жарко на дворі, не ви ходячи з дому.
Знання, отримане з наявних знань, без звернення в кожному окре мому випадку до дійсності чи досвіду, називається вивідним, а сам процес його отримання - виведенням.
Мислення нерозривно пов'язане з мовою. Жодна думка в нашій голові не може виникнути й існувати, якщо вона не сформульована як слово або речення. Мова є безпосередньою дійсністю думки. За допо могою мови люди висловлюють і закріплюють результати мислення, обмінюються думками, доходять взаєморозуміння.
Мислення - процес активного відображення дійсності. Активність характеризує весь процес пізнання в цілому, але активність перш за все - це ознака абстрактного мислення. Утворюючи абстракції (нау кові поняття), людина перетворює знання про предмети дійсності, ви ражає їх не тільки засобами природної мови, але й за допомогою сим волів формалізованої (штучної) мови, яка відіграє дуже важливе зна чення в сучасній науці.
Отже, узагальнений та опосередкований характер відображення дійсності, нерозривний зв'язок з мовою, активний характер відобра ження - це основні особливості абстрактного мислення.
4. Логічні форми мислення
Основними формами абстрактного (логічного) мислення є понят тя, судження, умовивід.
Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвіт лення поняття логічної форми.
Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мис ленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, "під ручник" і "злочин" - поняття, що відображають абсолютно різні пред мети думки. Підручник - це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин - це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом - як пев на сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.
Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття пред мета "А" як деяку сукупність його суттєвих ознак "а", "b", "с".
Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні люди ни однаково - як певний зв'язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.
У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, "звинувачуваний має право на захист" і "Волга не впадає в Чорне море".
Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв'язку скла дових їх змісту однаковий - цей зв'язок виражається у формі ствер дження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у суджен ня, прийнятими в логіці символами S (суб'єкт - від латинського subjectum – той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) - так позначається поняття про предмет суджен ня - і Р (предикат - від латинського praedicatum - сказане, ознака предмета) – поняття про ознаку предмета, отримаємо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: "S - Р", де S і Р - поняття, що входять e судження, а знак " - " - означає зв'язок між ними. Під S і Р можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком " - " - будь-який зв'язок (стверджувальний, запереч ний).
Таким чином, судження є певним способом відображення відно шень предметів дійсності, який виражається у формі стверджен ня або у формі заперечення.
Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиво дах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.
Наприклад:
Усі філологи вивчають логіку
Ми - студенти-філологи
Ми вивчаємо логіку.
Висновок ("Ми вивчаємо логіку") з необхідністю виводиться із засновків тому, що вони пов'язані спільним поняттям "філологи".
Таким же чином, тобто завдяки змістовному зв'язку суджень-засновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом су джень.
Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв'язку між судженнями.
Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від пред метного змісту думок, а саме: спосіб зв'язку елементів думки - ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв'язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних фор мах: поняттях, судженнях, умовиводах.
*Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв'язку еле ментів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.
У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту ду мок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням нау ки логіки.
5. Поняття закону правильного мислення
Розглянемо тепер, що таке *закон мислення. Для висвітлення цьо го питання необхідно розрізняти істинність думки та логічну пра вильність міркування.
Думка є істинною, якщо вона відповідає дійсності. Думка, яка не відповідає дійсності, є хибною. Так, висловлювання про те, що за зи мою наступає весна, а за весною - літо, є істинним, бо воно відпові дає дійсності. Судження про те, що Сонце обертається навколо Землі, є хибним, бо воно суперечить дійсності.
Істинність думок за змістом - необхідна умова отримання істин них тверджень у ході розмірковування. Другою необхідною умовою є логічна правильність міркування. Якщо ці умови не вико нуються, то хибний результат може бути отриманий навіть з істинних суджень.
Розглянемо приклад умовиводу:
Рух є вічним
Ходіння в університет є рухом
Ходіння в університет є вічним.
Яка ж помилка допущена в цьому випадку, що призвела до хибного висновку з істинних засновків? Тут висновок лише на перший погляд є наслідком із змісту двох попередніх суджень. У судженнях-засновках поняття "рух" використано в двох різних смислах. У першому випадку мається на увазі філософська категорія руху як універсального способу буття матерії. А в другому - рух як переміщення фізичного тіла у прос торі. Тут, таким чином, порушено вимоги логічного закону тотожності.
*Закон мислення - це необхідний, повторюваний та суттєвий зв'язок між думками в ході міркування.
Закони і форми мислення є відображенням у свідомості людини властивостей, зв'язків та відношень предметів об'єктивної дійсності. Вони склалися у практичній діяльності людини як результат багатові кового досвіду практики людського пізнання дійсності. Повторювані зв'язки і відношення продме гін зовнішнього світу відображались у мис ленні людини і закріплювались у вигляді законів та форм мислення.
6. Логіка й мова
Закони та форми мислення як предмет вивчення логіки є ідеаль ними об'єктами. Вони набувають матеріального вигляду в мові і можуть бути виділеними лише шляхом спеціального аналізу мовних контекстів.
Розглянемо тепер основні функції та складові мови, а також специ фіку мови логіки.
Мовою у широкому сенсі називають будь-яку знакову систему, що виконує функції формування, збереження та передачі знань (інформа ції) і є засобом спілкування між людьми. Комплексним вивченням мови займається окрема наука - загальна теорія знакових систем (семіотика), яка ана лізує мову в трьох аспектах: синтаксичному, семантичному та прагма тичному.
Синтаксис (від грецького - побудова, порядок) - вивчає структуру мови: способи утворення, перетворення та зв'язку між зна ками.
Семантика (від грецького – той, що позначає) - вивчає смислову сторону слів та висловів, відношення між знаками, а також зміни в значеннях слів в історичному розвитку мови.
Прагматика (від грецького - практичний) - вивчає практику застосування мови людиною і відношення людини до самої знакової системи.
Мови поділяються на природні та штучні.
Природні, або національні мови - це історично сформовані в сус пільстві звукові (слово), а потім і графічні (письмо) знакові системи. Вони виникають для задоволення суспільної потреби людей у закріп ленні та передачі накопичених у ході практичної діяльності знань та для задоволення потреби у спілкуванні людей. Природна мова допо магає мисленню "відтворювати" повну картину світу, давати назви предметам дійсності, описувати стан, поведінку їх тощо і, таким чи ном, бути основним засобом фіксації знань про предмети дійсності.
*Штучні мови - це допоміжні знакові системи, які спеціально створюються на основі природних мов для точної та економної передачі наукової інформації. Штучні мови досить широко викорис товуються в сучасній науці: математиці, хімії, теоретичній фізиці, об числювальній техніці, кібернетиці тощо. Штучні формалізовані мови використовуються і логікою для теоретичного аналізу структур пра вильного мислення.
Однією із загальноприйнятих штучних мов сучасної логіки є *мова логіки висловлювань. Оскільки ми будемо використовувати цю мову в подальшому вивченні, то розглянемо коротко її алфавіт та можливості формалізації словесних виразів.
Алфавіт мови логіки висловлювань.
4) (,) - дужки.
За допомогою вказаних символів можна формалізувати, тобто по дати у вигляді формули логіки висловлювань будь-яке вербальне (від латинського verbut - слово), тобто словесне судження, що складається з декількох простих висловлювань. Візьмемо, наприклад, таке вислов лювання: "Якщо число ділиться на 3 і на 5, то воно ділиться на 15". Формалізуємо його.
А - "число поділяється на 3".
В - "число поділяється на 5".
С - "число поділяється на 15".
У контексті висловлювання знаходимо сполучники: "якщо..., то...", що відповідає імплікації (→); та сполучник "і", що відповідає кон'юнк ції (Λ). Отже, наше висловлювання набуває такого вигляду формули логіки висловлювань:
(А Λ В) → С.
Ця формула читається: "Якщо А і В, то С". Дана формула, або структура відображає множину вербальних висловлювань природної мови, оскільки А, В і С можуть означати будь-які за змістом твердження.
Отже, *формалізувати вираз національної мови означає подати його у вигляді формули однієї зі штучних мов логіки.
Запитання для самоконтролю