Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1 «Соціальна філософія в системі соціологічного зання»
1.Соціологія та соціальна філософія
Відмінність соціології та філософії – це передусім відмінність між наукою ( яка намагається нейтралізувати упередженість та оцінки) та так званими «ціннісними формами свідомості» ( які передбачають упередженість, з необхідністю включають уявлення про «добре», « належне», «справедливе» тощо). Відмінність полягає також у тому що і філософія, і соціологія використовують специфічні для кожної форми свідомості пізнавальної особи. Соціологія, зокрема, поряд з іншими, використовує й емпіричні методи пізнання, експериментальні способи дослідження. В арсеналі філософії немає таких засобів осягнення дійсності, знання й установки, що містяться в ній є опосередкованими й спираються на ті дані, які отримані не тільки науковими, але й іншими способами дійсності: художніми, морально-правовими та ін. На сьогодні тісний взаємозв’язок соціології та філософії завжди має місце, і він є необхідним. По-перше, філософія як світогляд ( як те, що встановлює місце людини у світі взагалі, зокрема міркує про проблеми сенсу людського життя й діяльності) збагачується, спираючися на соціологічні уявлення про суспільство та людську діяльність. По-друге, соціологія не може обійтися без філософії, позаяк саме остання забезпечує розуміння сенсу людської діяльності взагалі й соціологічної діяльності зокрема. Філософія дає так звані гуманістичні орієнтири соціологу, визначає напрямки й характер самоконтролю в соціологічній роботі ( що соціолог повинен і чого не повинен робити, чого йому слід прагнути в соціологічній діяльності). Саме філософія дає можливість розглядати соціологічну діяльність не тільки як засіб задоволення певних практичних потреб, але й як спосіб, що забезпечує пошуки духовності й удосконалення людини.
2.Об’єкт та предмет соціальної філософії
Об'єктом соціально-філософського аналізу виступає суспільство - локальне або людство. Суспільство є об'єктом аналізу різних наук : історії, соціології, філософії історії, соціальній філософії та ін. Але кожна з них має свій предмет дослідження, тобто свій аспект у вивченні суспільства, а значить, загальні і специфічні методи соціального пізнання. Предметом соціальної філософії є відношення між товариством людей і громадською людиною. В цьому відношенні суспільство виступає громадським буттям, а людина у формі суспільної свідомості. Останнє означає, що громадська людина - це люди, об'єднані в рід, етнос, народ, цивілізацію і тому подібне, а не індивід. При такому підході суспільство, його пізнання і суспільна свідомість, а також громадська практика придбавають очевидну специфіку в порівнянні з іншими науками і формами світогляду, що вивчають суспільство. Таким чином, соціальна філософія - це складова частина філософії, що вивчає взаємовідношення між суспільством і людиною у формі взаємодії громадського буття і суспільної свідомості.
Предметом соціальної філософії є стосунки між громадською людиною, з одного боку, і соціальними інститутами, громадськими сферами, громадськими формаціями, громадськими цивілізаціями і тому подібне - з іншою. Суттю громадської людини в цьому випадку виступає суспільна свідомість і громадська практика, які здійснюються в перерахованих громадських формах. В зв'язку з цим доречно підкреслити, що соціальна філософія вивчає не громадське буття і суспільну свідомість в їх нарізності, а процес їх функціонування і розвитку в різних громадських формах (інститутах, сферах, формаціях і тому подібне). Тому важливою проблемою соціальної філософії є вивчення суспільства як цілісної природно-соціальної системи, найважливішими елементами якої є громадське буття і суспільна свідомість людини. Передусім, соціальна філософія вивчає громадське буття, яке трактується в різних соціально-філософських системах по-різному. Громадське буття є єдністю об'єктивного (матеріального) і суб'єктивного (ідеального), що утрудняє його розуміння і інтерпретацію. Доводиться конкретизувати методи філософського пізнання : громадський зв'язок і громадський розвиток, громадські протиріччя, громадські закони, співвідношення громадської необхідності і свободи і тому подібне. І справа тут не лише у відповідному прикметнику "громадське", але головним чином у виявленні суті нових соціально-філософських понять. Тому аналіз особливостей громадського пізнання повинен передувати аналізу інших проблем соціальної філософії.
3.Функції соціальної філософії
Онтологічна сторона соціального пізнання (від греч. ontos - буття, суще) сторона соціального пізнання торкається пояснення буття суспільства, закономірностей і тенденцій його функціонування і розвитку. В той же час вона зачіпає і такий суб'єкт соціальної життєдіяльності, як людина, в тій мірі, в якій він включений в систему громадських стосунків. У даному аспекті вказана вище складність соціального життя, а також її динамічність у поєднанні з особовим, елементом соціального пізнання є об'єктивною основою різноманіття точок зору з питання про суть соціального буття людей.
Гносеологічна (від греч. gnosis - знання) сторона соціального пізнання пов'язана з особливостями самого цього пізнання, передусім з питанням про те, чи здатне воно формулювати власні закони і категорії і чи має воно їх взагалі. Іншими словами, йдеться про те, чи може соціальне пізнання претендувати на істину і мати статус науки? До гносеологічної сторони соціального пізнання відноситься також рішення таких проблем :
- яким чином здійснюється пізнання громадських явищ;
- які можливості їх пізнання і які межі пізнання;
- роль громадської практики в соціальному пізнанні і значення в цьому особистого досвіду суб'єкта, що пізнає;
- роль різного роду соціологічних досліджень і соціальних експериментів
Окрім онтологічної і гносеологічної сторін соціального пізнання існує і ціннісна - аксіологіна його сторона (від греч axios - цінний), що відіграє важливу роль в розумінні його специфіки, оскільки будь-яке пізнання, і особливо соціальне, пов'язане з тими або іншими ціннісними зразками, пристрастями і інтересами різних суб'єктів. Ціннісний підхід проявляється вже з самого початку пізнання - з вибору об'єкту дослідження. Цей вибір здійснюється конкретним суб'єктом з його життєвим і пізнавальним досвідом, індивідуальними цілями і завданнями. Крім того, ціннісні передумови і пріоритети багато в чому визначають не лише вибір об'єкту пізнання, але і його форми і методи, а також специфіку тлумачення результатів соціального пізнання.
Предмет і специфіку соціальної філософії не можна розкрити, не порушуючи питання про її функції. Назвемо основні з них:
- світоглядна функція соціальної філософії полягає в тому, що формує у людини загальний погляд на соціальний світ, тобто на існування і розвиток суспільства, певним чином вирішує питання про співвідношення буття людей, матеріальних умов їх життя і їх свідомості, про місце і призначення людини в суспільстві, меті і сенсі його життя та ін.
- теоретична функція соціальної філософії полягає в тому, що дозволяє заглибитись у соціальні процеси та розкривати їх на рівні теорії, тобто системи поглядів про їх суть, зміст і напрям розвитку. На теоретичному рівні може йтися про тенденції, закономірності розвитку громадських явищ і суспільства в цілому.
- з вказаними вище функціями пов'язана методологічна функція соціальної філософії, що полягає в застосуванні її положень при дослідженні окремих явищ і процесів громадського життя, що вивчаються тими або іншими громадськими науками.
- прогностична функція соціальної філософії полягає в тому, що її положення сприяють передбаченню тенденцій розвитку суспільства, його окремих сторін, можливих найближчих і віддалених наслідків діяльності людей. На основі такого передбачення стає можливим будувати прогнози розвитку тих або інших соціальних явищ і усього суспільства.