Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема. 6 Організація праці на постах ТО і ПР на СТО-А.
Мета: Ознайомити студентів з особливостями праці на постах ТО і ПР на СТО-А.
Тип заняття: лекція
План
1. Схема технологічного процесу робіт на постах ТО і ПР;
2. Послідовність робіт при виконанні ТО і ПР в повному обсязі;
3. Виконання робіт на оглядових канавах;
4. Виконання робіт за допомогою підйомників;
5. Види і типи підйомників;
6. Організація робіт на поточних лінія;
7. Обладнання для ТО і ПР автомобілів. Підйомники та оглядове обладнання;
8. Розбирально збиральне обладнання;
9. Технологічна оснастка;
10. Технічні характеристики обладнання.
Наглядність: рисунки
Висновок ознайомлення студентів з працею на постах ТО і ПР на СТО-А.
Питання 1.
Під технологічним процесом слід розуміти певну послідовність робіт або операцій, що виконуються згідно технічними умовами . При виконанні технологічних процесів ТО і ПР дорожніх транспортних засобів здійснюються роботи, які спрямовані на підтримку їх технічного стану на заданому рівні .
При організації технологічних процесів в АТП послідовно вирішуються такі основні питання :
- розробка переліку основних технологічних операцій і послідовності їх виконання;
- вибір і раціональне розміщення технологічного обладнання та реманенту , організація робочих місць;
- підготовка і закріплення за робочими місцями виконавців робіт .
Основні рекомендації з організації технологічних процесів у виробничих відділеннях і зонах АТП наведені у підручниках із курсу «Технічна експлуатація автомобілів».
Пропонується наступний порядок викладення матеріалу цього розділу .
1.Призначення виробничого відділення (зони), порядок надходження агрегатів і механізмів автомобілів у виробничі відділення, або самих автомобілів у виробничі зони.
2.Методи організації виробництва і праці виконавців.
3.Спеціалізація постів,особливості організації робочих місць виконавців робіт.
4.Розподіл виконавців по постах або робочих місцях, кваліфікація і спеціалізація виконавців робіт.
5.Підйомно- оглядове , підйомно-транспортне та інше обладнання виробничих відділень (постів).
6.Технологічна документація робочих постів, схеми виконання технологічних процесів.
7.Перелік і характеристики технологічного обладнання.
Питання 2.
Більше 50% об’єму робіт з ТО і ПР виконується на постах. Тому в технологічному проектуванні етап планування зон ТО і ПР займає важливе значення, оскільки число постів в наступному багато в чому визначає вибір об’ємно-планувального рішення підприємства. Технологічне планування зон являє собою план розташування робочих та допоміжних постів, автомобіле-місць очікування (expectation car-place), технологічного устаткування (process equipment), виробничого інвентарю, підйомно-транспортного і іншого обладнання, на основі чого розробляється технічна документація розташування та монтажу обладнання. Пости ТО і ПР за своїм технологічним призначенням розподіляються на універсальні та спеціалізовані.
На універсальному пості виконують всі або більшість операцій даного впливу, тоді як на спеціалізованому тільки одну або декілька операцій. Доцільність використання універсальних або спеціалізованих постів перш за все залежить від виробничої програми та режиму виробництва. За способом установлення рухомого складу (rolling stock) пости можуть бути тупиковими або проїзними. В’їзд на тупиковий пост виконується переднім ходом, а з’їзд з нього заднім ходом, тоді як виїзд на проїзний пост і з’їзд з нього виконуються тільки переднім ходом. Проїзні пости доцільно використовувати для великогабаритного рухомого складу і автопоїздів. Як тупикові, так і проїзні пости, в залежності від організації виконання робіт можуть бути використані як універсальні і спеціалізовані пости. ТО рухомого складу може бути організоване на окремих постах або потокових лініях (process line).Організація обслуговування на окремих постах значно простіша, ніж на потокових лініях. Так, при обслуговуванні на універсальних постах на них можливе виконання неоднакового об’єму робіт. Наприклад, при ТО автомобілів різних моделей, при суміщенні з ТО супутнього ПР різного об’єму. З іншого боку, використання цього методу призводить до значних втрат часу на ставлення автомобілів на пости та з’їзд з них, забруднення повітря відпрацьованими газами при маневруванні автомобілів при виїзді або з’їзді з поста, необхідності дублювання обладнання, використання робітників-універсалів більш високої кваліфікації, що збільшує витрати на проведення ТО.
Питання 3.
1. Розташування оглядових канав і естакад на території підприємства або в приміщеннях повинно забезпечувати безпечний заїзд та з’їзд з них транспортних засобів.
2. Розміри оглядових канав і естакад визначаються у залежності від типу автомобілів, технологічного устаткування, що застосовується.
3. Довжина робочої зони оглядової канави і естакади повинна бути не менше габаритної довжини транспортних засобів. Довжина робочої зони тупикової оглядової канави повинна бути такою, щоб транспортний засіб міг повністю установлюватися на канаву, не закриваючи вхідні сходи і запасний вихід.
4. Ширина оглядової канави і естакади повинна встановлюватися виходячи із розмірів колії транспортного засобу з урахуванням обладнання зовнішніх або внутрішніх реборд.
5. Глибина оглядових канав і висота естакад повинні забезпечувати вільний доступ до деталей, вузлів і агрегатів, розташованих знизу транспортних засобів, і складати:
– для легкових автомобілів і автобусів особливо малого класу – 1,3 – 1,5 м;
– для вантажних автомобілів і автобусів – 1,1 – 1,2 м;
– для великотоннажних (позашляхових) автомобілів-самоскидів – 0,5 – 0,7 м.
6. При паралельному розташуванні тупикових оглядових канав вони з’єднуються траншеями.
Ширина траншеї приймається рівною 1,2 м без розміщення у ній обладнання і 2,0 – 2,2 м – при розміщенні обладнання.
7. При паралельному розташуванні проїзних оглядових канав вхід і вихід з них здійснюється через тунель. Дозволяється застосування пересувної драбини з площадкою, яка є одночасно і перехідним містком. Висота тунелю від підлоги до низу перекриття повинна становити не менше 2 м, а ширина тунелю – не менше 1 м.
8. Оглядові канави для входу у них і виходу обладнуються сходами шириною не менше 0,7 м в кількості:
– для тупикових оглядових канав, об’єднаних траншеями – не менше одних на три канави; для індивідуальних проїзних оглядових канав, об’єднаних тунелями – не менше одних на чотири канави;
– для проїзних оглядових канав поточних ліній –не менше двох на кожну поточну лінію, розташованих з протилежних сторін (відстань до найближчого виходу повинна бути не більше 25 м);
– для тупикових оглядових канав, не об’єднаних траншеями, одними на кожну канаву.
9. Траншеї і виходи з них та тунелів, сходи і площадки естакад повинні мати огородження металевими перилами висотою не менше 0,9 м.
10. Входи (виходи) оглядових канав, траншей і тунелів не повинні розташовуватися під автомобілями і на шляхах їх руху.
11. Вихід (вхід) із однопостової тупикової оглядової канави в приміщення по ступінчастих сходах повинен бути з боку, протилежного заїзду автомобіля.
12. При наявності одного виходу канаву додатково обладнують скобами, закріпленими в її стіні, для запасного виходу.
13. Для безпечного виходу водія із транспортного засобу і посадки в нього естакади повинні обладнуватися площадками шириною, рівною ширині дверей транспортних засобів плюс 0,3 м, але не менше 1,2 м.
Питання 4.
Погодьтеся , важко уявити сучасне СТО без такого атрибуту як автомобільні підйомники. Підйомники автомобільні є одним з основних видів обладнання . На сьогодні існує велика кількість моделей підйомників для СТО , які використовуються для різних видів робіт. Підйомники автомобільні необхідні для проведення слюсарних , кузовних робіт , робіт з ходової частини , розвал -сходження , тюнінгу , шинного сервісу. Щоб не заплутатися у всьому різноманітті підйомників для автосервісу , і вибрати саме той підйомник , який вам потрібен , слід розібратися , чим же вони відрізняються один від одного. За типом конструкції підйомники для СТО можна розділити на такі категорії: одностійкові , двостійкові , чотирьохстійкові , ножиці , плунжерні. Двостійкові підйомники для автосервісу. За типом приводу двостоякові автомобільні підйомники діляться на електромеханічні і електрогідравлічні. Вантажопідйомність варіюється від 2 до 8 тонн. По виду розваговки підйомники автомобільні можуть бути симетричними і асиметричними . За типом синхронізації розрізняють автомобільні підйомники з нижньої і верхньої синхронізацією , процес підйому кареток синхронізується з допомогою електроніки або ж тросів. Вибираючи двостійкові підйомники для автосервісу слід звернути особливу увагу на такі технічні характеристики як висота до перекладини , довжина лап , відстань між колонами , кліренс - мінімальна висота опускання лап. Ще слід приділити належну увагу системі безпеки підйомників автомобільних.
Чотирьохстійкові підйомники для СТО - найбільш популярний вид обладнання для проведення робіт з розвал- сходженню . Чотирьохстійкові підйомники для автосервісу можуть бути різної вантажопідйомності і мати різну довжину платформи. Залежно від виду платформи , гладкою або з виїмками , цей тип автомобільних підйомників використовується для інспекції , слюсарних робіт або розвал -сходження .В останні роки набувають популярності підйомники автомобільні підйомники. Істотною перевагою цих підйомників для СТО є можливість їх встановлення в рівень з підлогою , в неробочому положенні вони не займають місця. При установці на землю на поверхні розташовуються лише платформи з наїздами. Підйомники для автосервісу оснащені гідравлічним приводом , що забезпечує безшумність і довговічність роботи. Основним недоліком цього виду автомобільних підйомників є їх висока вартість. Існують також автомобільні підйомники для шинного сервісу. Завдяки цьому типу автомобільних підйомників , процес заміни коліс стає легше і швидше. Такі підйомники для СТО можуть бути оснащені як пневматичним , так і електрогідравлічним приводом. Категорія підйомного обладнання далеко не обмежується підйомниками для автосервісу. Вона включає в себе такі підйомні механізми як гідравлічна траверса , трансмісійний домкрат , крани для зняття двигуна.
Питання 5
Перша група підйомників (із звільненням коліс), яка набула широкого використання при виконанні ТО та ремонту АТЗ. Одностоякові підйомники
застосовують для огляду автомобіля та незначного ремонту. Конструкція їх включає основу з однією колоною (стояком) та лапи (платформу). Застосування їх оправдано у разі малої площі в зоні ПР. Через недосконалу конструкцію (з точки зору експлуатації) на практиці використовуються рідко.
Для виконання ПР широко застосовуються двостоякові підйомники підкаті та
стаціонарні .Автомобіль встановлюється на висувні лапи або на платформи через пружні блоки-підставки. Конструкція підйомників з платформами зручна при огляді і незначному ремонті автомобіля (економиться час на встановлення), але з лапами вони універсальніші та зручніші для більшості видів ремонту та обслуговування.
Двостояковий підйомник
Зручнішими при встановленні автомобіля на підйомник є їх конструктивні схеми з "чистою підлогою", тобто з відсутністю основи. Комутація між стояками здійснюється згори підйомника (в окремих випадках здолу, із заглибленням у долівку). У таких типів підйомників застосовується електромеханічний привід; вони виготовляються з одно- і
двомоторним виконанням. Двомоторні мають окремий привід на кожному стояку і відповідним чином комутуються (комутація може бути механічною або ж електронною). В одномоторних крутний момент від електродвигуна передається через пасову передачу на гвинт ведучого стояка, відтак на ведений стояк через ланцюговий або пасовий приводи чи трансмісійний вал. Підхоплювачі, які встановлюються на лапах, мають різні варіанти
виконання, наприклад, комбіфлекс, комбінований, стандартний гвинтовий тощо.
Вантажність двостоякових підйомників - від 2 до 8 тон.
Залежно від вантажності підйомників, їх призначення та типів АТЗ вони поділені на групи:
1) для легкових автомобілів, автомобілів підвищеної прохідності -3-3,5 т;
2) для легкових автомобілів та мікроавтобусів - 3,5-4 т;
3) для автомобілів з довгими базами та легких вантажівок - 5-5,5т. Щодо призначення та можливостей зрівноваження промисловість виготовляє асиметричні та симетричні типии двостоякових підйомників. Асиметричний тип, поряд із традиційним симетричним, належить до першої легкової групи (3-3,5 т). В асиметричних підйомниках розрахований центр маси автомобіля зміщений назад від осі стояків (таке припустиме для більшості легкових АТЗ).
Стояки мають невеликий поворот назад і довжина лап відповідно різна (передні
коротші). Завдяки такій конструкції полегшується вихід із автомобіля, двері вільно відкриваються, і не потрібно "доштовхувати" його до робочого положення. Для роботи з легковими автомобілями рекомендується використовувати підйомники 2-ї групи симетричної конструкції..
Сучасні гідравлічні підйомники надійніші і довговічніші, ніж електромеханічні.
Підтвердженням цьому може служити, наприклад, 3-річний гарантійний термін на гідравлічний привід підйомників RОТАRY (США). Як додаткові переваги - привід майже безшумний; кращі діапазони швидкостей підйому/опускання; автоматика блокування у разі перенавантаження; база - від 2580 до 2925мм.
Підйомники без звільнення коліс автомобіля, як правило, платформенні чотиристоякові , застосовуються для виконання спеціальних видів робіт (наприклад, регулювання геометрії передніх коліс). Після встановлення на них додатково підйомників-траверс їх функціональні можливості розширюються за рахунок можливості вивішування осей автомобіля.
Серед підйомно-оглядового обладнання для ремонту легкових автомобілів
застосовують перекидачі. Вони призначені для бокового нахилу автомобілів під час ТО та ремонту з боку днища. Вантажність - до 2 т, а максимальний кут нахилу - 90°; можуть мати різне конструктивне виконання , залежно від можливостей підйому із застосуванням механічного приводу та надійної фіксації на будь-якій висоті у межах допустимого кута перекидання. Використовуються в основному для виконання зварювальних, кузовних та фарбувальних робіт.
Гаражні домкрати являють собою пересувні підйомні механізми, з допомогою яких піднімають (вивішують) на незначну висоту передню або задню частини автомобіля.
Домкрати класифікують за типом приводу на гідравлічні, пневмогідравлічні, пневматичні; за вантажністю на гідравлічні - від 1 до 12 т; пневмогідравлічні - від 7,2 до 63,5 т; пневматичні - 1,8-2 т.; за висотою підйому - в межах 430-700 мм.
У технологічних процесах заміни двигунів та агрегатів трансмісії часто
використовують пересувні гідрофіковані трансмісійні стояки, та крани з ручними гідравлічними приводами та телескопічними гідроциліндрами.
Питання 6.
Найбільш прогресивним методом організації ТО є виконання його на потокових лініях. Потокова організація ТО забезпечує:
– скорочення трудомісткості робіт і підвищення продуктивності праці за рахунок спеціалізації виробничих постів, місць і виконавців;
– підвищення ступеня використання технологічного обладнання і оснащення внаслідок проведення на кожному пості одних і тих же операцій;
– підвищення трудової і виробничої дисципліни внаслідок неперервності та ритмічності виробництва;
– зниження собівартості і підвищення якості обслуговування;
– покращення умов праці виконавців і скорочення виробничої площі.
Для організації виробництва потоковим методом необхідні певні умови. До них відносяться:
– наявність відповідних площ і планування приміщень;
– одномарочний склад обслуговуваної групи автомобілів;
– достатня змінна виробнича програма;
– дотримання графіка поставлення автомобілів в ТО;
– максимальна механізація робіт;
– своєчасне забезпечення запасними частинами та матеріалами;
– виконання ПР перед поставленням автомобілів в ТО-1 і ТО-2.
Питання 7
Розбирально-складальні роботи виконують, як правило, з використанням підйомно-оглядового, підйомно-транспортувального та спеціалізованого обладнання.
Перша група включає оглядові канави, естакади, підйомники, перекидачі, гаражні домкрати тощо.
Сучасні підприємства замість оглядових канав широко використовують стаціонарні та пересувні підйомники різноманітного конструктивного виконання, з відповідними приводами. Це властиво для автотранспортних підприємств, у складі яких легкові автомобілі, малотоннажні вантажівки та автобуси малого класу.
До підйомно-транспортного обладнання, яке використовується під час ПР
автомобілів належать також монорейки з електротельферами вантажністю від 0,25 до 1 т, підвісні кран-балки вантажністю 1-3 т. Крім цього, на розбирально-складальних роботах широко використовуються різноманітні спеціалізовані інструменти, пристрої (гайкокрути, заправні установки для агрегатів автомобілів тощо), установки для випресування шворнів,
візки для зняття та встановлення ресор, коліс.
Агрегатні роботи є основною складовою технологічного процесу поточного ремонту автомобіля і виконуються в агрегатних дільницях (відділеннях). Вони включають: зовнішнє очищення від бруду; розбирання двигунів та агрегатів на вузли та деталі; їх очищення та миття, знежирювання, видалення нагару, накипу тощо; підрозбирання (наприклад, випресувальні операції); контроль та сортування деталей; підготовку та встановлення нових або відремонтованих деталей; складальні роботи; виконання (за потребою) випробувальних
робіт.
Операції здійснюються із застосуванням простих прийомів та способів, нескладного обладнання, наприклад, (стенди для закріплення агрегатів, преси, знімачі, слюсарні інструменти, металеві щітки, скребки тощо). Комплекси операцій реалізуються за індивідуальними програмами.
Після зовнішнього очищення, розбирально-складальні роботи, наприклад, двигунів виконуються на різних, але конструктивно подібних стендах, які складаються з рами , стояків , кронштейна для кріплення агрегату 4. Якщо маса агрегату велика, то у стояку монтують ручний (з редуктором ) або електромеханічний привід для його повороту на потрібний кут. Промисловість випускає також різні види стаціонарних та пересувних
стендів для розбирання коробок передач, редукторів мостів, кермових механізмів, зчеплень.
Для відкручування-закручування гайок застосовують гайкокрути.
Питання 8
Для розбирання-складання та регулювання зчеплень застосовують стенди різних конструктивних схем, як правило, з пневматичним приводом (тиск повітря в мережі 0,4-0,5 МПа), який забезпечує зусилля стискання пружин в межах 15-20 кН. Операції запресування- випресування, правлення та вигинання різних деталей автомобіля виконують,
використовуючи переносні та стаціонарні преси. У конструкціях сучасних моделей застосовуються гідравлічні (ручні) та електрогідравлічні приводи, які створюють максимальні зусилля 10-50 кн., з ходом поршня 155-320 мм.
Слюсарно-механічні роботи включають виготовлення кріпильних деталей (болтів, гайок, шпильок, шайб і таке інше), механічну обробку деталей перед або після нарощування (гальванічного, напилення, наплавлення або зварювання), розточування гальмових барабанів та гільз циліндрів, шліфування корінних та шатунних шийок колінчастих валів, виготовлення та розточування втулок для відновлення гнізд підшипників, проточування робочих поверхонь натискних дисків зчеплення, фрезерування пошкоджених поверхонь та
інші. Ці роботи виконуються у слюсарно-механічній дільниці (відділенні) з використанням токарно-гвинторізних, свердлувальних, фрезерувальних, шліфувальних та інших універсальних металообробних верстатів, а також вручну на слюсарних верстаках. Вони, очевидно, є різнорідними і виконання їх вимагає також використання спеціалізованого обладнання, наприклад, верстатів для розточування гальмівних барабанів, зрізання та клепання фрикційних накладок тощо. Верстати для розточування гальмівних барабанів та
обточування гальмівних колодок можуть бути стаціонарними та переносними Вони комплектуються шліфувальним механізмом, пристроєм для закріплення колодок, набором оправок для кріплення барабанів на шпинделі. Граничні діаметри виробів, які підлягають обробці 350-750 мм.