Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Методична розробка лекції №1 з «Основ ортодонтії та ортопедичної стоматології.»
Тема: 1. Організація надання ортодонтичної та ортопедичної допомоги населенню
Вступ. Історичний нарис розвитку ортопедичної стоматології як науки та її розділів: зубного протезування, ортодонтії та щелепно-лицевого протезування. Вклад учених в їх розвиток. Організація надання ортопедичної допомоги населенню в Україні, її цілі та задачі. Функціональні обов’язки гігієніста зубного ортопедичного й ортодонтичного відділень та кабінету щелепно-лицевого протезування. Дотримання правил техніки безпеки під час прийому в лікувально-профілактичних установах ортодонтичного та ортопедичного профілю гігієністами зубними.
1.Науково-методичне обгрунтування теми:
« Організація надання ортодонтичної та ортопедичної допомоги населенню»
- базова тема для розуміння ролі та значення ортопедичної стоматології у медицині та структурі надання стоматологічної допомоги населенню України.
2.Навчальні цілі лекції:
сформувати уявлення про ортопедичну стоматологію як науку;
охарактеризувати розділи ортопедичної стоматології та етапи її становлення;
засвоїти історію розвитку ортопедичної стоматології, ортодонтії та щелепно-лицевого протезування;
зрозуміти та запамя’тати основні принципи організації охорони здоров’я та стоматологічної допомоги в Україні, надання ортодонтичної та ортопедичної допомоги населенню, принципи організації охорони материнства та дитинства
3.Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):
Продовжувати формувати логічне мислення на основі вміння правильно виконувати функціональні обов’язки гігієніста зубного ортопедичного й ортодонтичного відділень та кабінету щелепно-лицевого протезування. Дотримуватися правил техніки безпеки під час прийому в лікувально-профілактичних установах ортодонтичного та ортопедичного профілю гігієністами зубними,
розвивати вміння робити висновки і узагальнення на основі вивченого матеріалу.
4.Міждисциплінарна інтеграція:
|
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
І.Забезпечуючі: |
||
|
1Анатомія з топографічною анатомією голови та шиї. |
Функціональну анатомію та фізіологію жувального апарату.Онтогенез первинного та вторинного жувальних апаратів. |
Порівнювати особливості анатомічної будови жувального апарату пацієнтів різних вікових груп. Аналізувати особливості еволюційних та інволюційних процесів жувального апарату. |
|
2.Охорона праці в галузі. |
Правила техніки безпеки при роботі з стоматологічним обладнанням та інструментарієм.. |
Використовувати засоби індивідуального та колективного захисту під час проведення стоматологічного прийому.. |
|
3.Стоматологічне матеріалознавство,інструменти та обладнання |
Сучасне стоматологічне обладнання та апаратуру,інструменти і матеріали. |
Користуватися сучасним стоматологічним обладнанням,інструментами та матеріалами. |
|
ІІ.Забезпечувані: |
||
|
Внутрішньопредметна інтеграція з наступними темами. |
Дезінфекція, перед- стерилізаційна очистка, стерилізація. |
Проводити стерилізацію та дезінфекцію в клініці ортопедичної стоматології. |
5.План та організаційна структура лекції:
|
№ п/п |
Основні етапи лекції та їх зміст |
Цілі в рівнях абстракції |
Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення. |
Розподіл часу |
|
1. 2. 3. |
Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: 1.Вступ. Історичний нарис розвитку ортопедичної стоматології як науки та її розділів: зубного протезування, ортодонтії та щелепно-лицевого протезування.Вклад учених в їх розвиток. 2.Організація надання ортопедичної допомоги населенню в Україні, її цілі та задачі. 3.Функціональні обов’язки гігієніста зубного ортопедичного й ортодонтичного відділень та кабінету щелепно-лицевого протезування. 4.Дотримання правил техніки безпеки під час прийому в лікувально-профілактичних установах ортодонтичного та ортопедичного профілю гігієністами зубними. Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для само- підготовки студентів. |
Див. п.1 і 2 Тематична лекція. Питання, проблемні ситуації, задачі. Навчальна література. Питання. Завдання. |
3хв. 80хв 7хв. |
6.Зміст лекційного матеріалу:
Вступ
Ортопедична стоматологія є невід'ємною частиною загальної стоматології та самостійним розділом загальної ортопедії.
Основоположником ортопедії є французький хірург Ніколя Андрі (1658-1742), який у 1741 р. видав свою працю ”L’onthopedie”, тобто "Ортопедія, або мистецтво запобігати деформаціям тіла у дітей та виправляти їх". Термін "ор топедія" складається з двох грецьких слів:
orthos - прямий,правильний,спра ведливий.
paideia - виховувати,тренувати.
Уводячи цей термін, Андрі мав на увазі правильне виховування дітей (фізичне) і визначив ортопедію як "ми стецтво запобігання деформаціям у дітей та лікування їх".
Такі самі завдання стоять перед ортопедичною стоматологією щодо ділянки, зубощелепної системи та щелепнолицевого скелета.
Ортопедична стоматологія як самостійна дисципліна пройшла склад ний і довгий шлях свого розвитку. Нині вона являє собою сформовану на укову дисципліну, яка складається із загального та окремих курсів. Загаль ний курс є пропедевтичним (підготовчим).
Окремі курси включають в себе три основних розділи: зубне протезу вання, щелепнолицеву ортопедію та ортодонтію.
Пропедевтичний курс ортопедичної стоматології висвітлює анатомо -фізіологічні особливості жувального апарату, питання біомеханіки, оклюзії та артикуляції, загальні і спеціальні методи обстеження хворого в клініці ортопедичної стоматології, клінічне матеріалознавство лабораторну техніку виготовлення зубних протезів і різних ортопедичних апаратів.
Основне місце в ортопедичній стоматології посідає зубне протезуван ня, яке включає діагностику, клініку, профілактику та усунення дефектів зубів і зубних рядів, що виникли в результаті того чи іншого патологічного процесу.
Щелепнолицева ортопедія вивчає діагностику, клініку, профілактику питання ортопедичного лікування, виправлення деформацій щелеп та лиця, які виникли в результаті травми, воєнних дій, захворювань, різних операцій.
Ортодонтія вивчає лікування стійких аномалій та деформацій зубів, зуб них рядів і прикусу, методи запобігання їм.
Ортопедична стоматологія у сучасному баченні — це розділ клінічної медицини, яка вивчає етіологію і патогенез захворювань, аномалій, дефор мацій та ушкоджень зубів, щелеп й інших органів ротової порожнини і ще лепно-лицевої ділянки, а також займається розробкою методів їх діагнос тики, лікування та профілактики.
Становлення та розвиток ортопедичної стоматології
Про те, що конструкції для заміни втрачених зубів використовувалися ще в ІХ ст. до н. е., свідчать знахідки археологічних розкопок етруського міста Тарквінія, де були знайдені прототипи зубних протезів. Ці протези були представ лені системою кілець із золотої смужки, за допомогою яких штучні зуби фіксу валися до збережених зубів. Використання золотого дроту та ниток, інших ма теріалів треба віднести до перших спроб закріплення не тільки штучних зубів, але й для шинування зубів у разі їх патологічної рухомості.
Закони Римської імперії дозволяли, як виняток, захоронення померлих із зубними протезами, тоді як категорично заборонялося залишати дорогоцінні прикраси, які не належали до ритуальних. Зубне протезування у Римській імперії використовувалося досить широко, а матеріалом для зубних протезів служило золото, слонова кістка, дерево, людські зуби. З цього можна зробити висновок, шо ще за 4500 років до н. е. мистецтво протезування зубів було висо ким, уже тоді стародавні римляни не відокремлювали зубні протези від інших частин та органів тіла. Виготовленням протезів займались ювеліри, чеканщики, ковалі, банщики, масажисти, тому, незважаючи на успіхи в естетичному плані, такі протези мали невисокі функціональні властивості; майстерність виготовлення зубних протезів була досконалішою, ніж методів консерватив ного зуболікування того часу.
Уперше спробу виділити зубопротезування як медичну науку зробив арабський лікар Абулькасем (936-1013). До нього лікарі якщо і займалися зубопротезуванням, усе ж вважали, що воно не має ніякого відношення до меди цини. Будучи хірургом, Абулькасем значну увагу приділяв зубопротезуванню, йому належить детальне описання методики накладалня золотої або срібної лігатури для шинування рухомих зубів.
Ібн-Сіна (980-1037), описуючи операцію з при воду вовчої пащі, рекомен дував розхитані зуби зв'язунати золотим дротом.
Період занепаду в середні віки, наступ інквізиції на все прогресивне нега тивно відбився і на розвитку медичної науки. Однак були окремі цікаві і сміливі пропозиції, зокрема, лікар Джіованні Арколі запропонував заповнювати карі озні порожнини листовим золотом.
На початку XV ст, починається епоха Відродження, яка ознаменована ве ликими успіхами у сфері практичного зубопротезування.
Французький хірург Амбруаз Паре (1509-1590) запропонував обтуратор із слонової кістки для закриття наскрізних дефектів твердого піднебіння, ре комендував розхитані або вибиті зуби шинувати дротом з метою прирощування їх до щелепи.
До середини XVII ст. знімні базиси зубних протезів виготовлялися, як і в давні часи; їх вирізали із слонової кістки або виготовляли із золота за допомо гою тих же прийомів, що і будь-який ювелірний виріб. Технології виготовлен ня знімних зубних протезів у сучасному розумінні не існувало, як не існувало єдиних критеріїв оцінки їх естетики та функціональних цінностей.
У XVIII ст. починається удосконалення зубного протезування. Протези вже задовольняють не тільки естетичні, але й деякі функціональні вимоги. Зу болікування, у тому числі і зубопротезування, стає лікарською дисципліною. У цей час з'являються лікарі, які серйозно займаються вивченням і поліпшен ням методики виготовлення зубних знімних протезів. Цей період знаменується низкою важливих винаходів у галузі зубопротезної техніки. Удосконалюєть ся методика виготовлення не тільки часткових, але й повних знімних зубних протезів.
Якісні зміни в методиках виготовлення знімних зубних протезів тісно по в'язані з іменем бреславського лікаря Матіаса Готфріда Пурмана (І721), який запропонував за допомогою воску і сургучу знімати відбитки у хворих із щелеп і за виготовленими моделями виточував протези із слонової кістки.
Визначну роль у розвитку та становленні зубного протезування відіграла праця французького лікаря П'єра Фошара "Le chirurgion dentiste on traite de dnts" (1728) Він запропонував для поліпшення функціональної цінності повних знімних протезів фіксувати їх золотими пружинами, що взаємно відштов хуються.
П'єр Фошар першим запропонував використовувати корені на щеле-пах для виготовлсння штифтових зубів. Йому належить пріоритет у покритті емаллю зубів, виготовлених із ікол морського коня. Фошар удосконалив обтуратор для твердого піднебіння, який був запропонований у XVІ ст. хірургом Амбруазом Паре.
Використання гіпсу для відливки моделей запропонував Пфафф у 1756 р. У тому ж році Мутон винайшов кламери, які виготовлялися із золота.
У1776 р, аптекар Дюшато і лікар Дюбуа де Шеман почали випускати штучні зуби із фарфору, які за формою і кольором мали вигляд природних зубів.
Зробивши новий крок у методиці протезування беззубих щелеп, Гардет (1800) запропонував поліпшувати фіксацію знімних протезів у ротовій порож нині і за допомогою використання різниці атмосферного тиску над і під протезом.
Фарфорові зуби з металевими крампонами вперше виготовив італієць Фонці (1808). Фабричне виробництво фарфорових зубів було налагоджено в середині XIX ст. Уайтом (1822-1879). Фарфор як базисний матеріал не набув поширення, оскільки під час випалювання він дає значну усадку.
Водночас із вирішенням технологічних завдань з'явилися роботи, спрямо вані на підвищення функціональної цінності знімних протезів.
Першим серйозним успіхом вважається гіпсовий оклюдатор Гаріо (1805), розробка якого пробудила інтерес до біомеханіки жувального апарату, в резуль таті чого виникла теорія артикуляції. Відбиткові ложки були винайдені Делабаром (1820).
Масове виготовлення штучних зубів розпочалося у 1825 р.
У XIX ст. успішно завершилися пошуки матеріалу для заміни золота у виробництві знімних зубних протезів. Після того як Пурман запропонував віск для зняття відбитків, наступним дуже важливим кроком було винайдення майже через 100 років методу вулканізації каучуку (Гудієр у 1839 р). У 1848 р. Делабор застосунав каучук у якості матеріалу для базисів знімних зубних протезів. У 1856 р. Петмен сконструював перший вулканізатор. З'являються нові відбиткові маси: гутаперча - у 1848 р. у 1856 р. — термопластична маса стенс, яка отримала свою назву від імені автора, який її розробив.
Наступною віхою у питанні вдосконалення функціональної цінності зуб них протезів стала методика отримання функціональних відбитків за Шротом (1854), яка забезпечила надійнішу і фізіологічну фіксацію протезів беззубих щелеп. Незважаючи на численні більш або менш вдалі модифікації, класична методика Шрота залишається і нині актуальною.
З розвитком зубного протезування накопичувалися знання про закони рухів нижньої щелепи, взаємовідношення зубних рядів між собою під час фун кціонування. Так з'явилася теорія артикуляції, засновником якої по праву вва жають зубного лікаря Бонвілля (1833-1899). У своїй праці "Артикуляція та артикулятори"(1865) він уперше застосував термін "артикуляція", розуміючи під цим співвідношення зубних рядів за умови різних положень нижньої щеле пи. Іншим вченим, який вніс значний вклад у вивчення законів артикуляції, був Шпеє( 1855- 1937); він у 1890 р. описав сагітальну оклюзійну криву у своїй праці "Путь смещения нижней челюсти на черепе". У 1840 р. Еванс отримав патент на артикулятор, який відтворював протрузійні і бічні рухи нижньої щелепи. Досконаліший артикулятор запропонував Бонвіль (1865). В основу побудови апарату було покладено його теорію, яка стверджувала, що лінії, які з'єднують середини суглобових головок нижньої шелепи і місце контакту різаль них поверхонь нижніх центральних різців, утворюють рівносторонній трикут ник з довжиною сторони 10 см.
Використання золота для заповнення каріозних порожнин, за даними Лондо на, було вперше запропоновано Марфі в 1879 р. а в 1884 р. француз де Сарран уперше запропонував методику виготовлення вкладок для відтворення цілісності форми зубів. У 1906 р.
Карміхаель запропонував виготовляти напівкоронки із золота. Олендорф у 1909 р. для виготовлення вкладок використав лиття. Водночас, на думку більшості вчених, кращий метод лиття зубних протезів був розроблений і запропонований до використання Таггардом ( 1907).
У Росії першу книгу про лікування зубів написав у 1829 р. штаб-лікар Петербурзької медико-хірургічної академії А.Соболєв. У ній, зокрема, наголо шувалося, що дантистика є складовою частиною загальної медицини. Протя гом XIX ст. на теренах російської імперії зубне протезування не виділялося в окремий розділ медицини, воно було частиною зуболікування, де недостатньо надавалося уваги таким важливим моментам, як взаємодія зубних протезів з органами і тканинами ротової порожнини. У той час з'явилася низка цікавих й оригінальних праць, де висвітлювалися вищезгадані проблеми. Це насамперед "Руководство к зубоврачебной технике” І. І. Хрущова (1884), "Зубопротезная техника" Пірельмана (1910).
З'явилися дослідження з анатомії, фізіології та патології органів ротової порожнини, а саме: "Изменение формы костей под влиянием ненормальных механических условий в окружающей среде"
В.О.Попова (1880) р. "Зубная дуга и видоизменение её у человека А.І. Дементьєва (1986), "Челюстное сочленение человека и животных” А.Анічкіна(1896), "Анатомия зубов человека М.В.Алтухова(1910), „Материалы для изучения альвеолярной пиореи зубов” Н.Н.Несмєянова (1905), "Деформации лица при аденоидах" П. Богословського (1903), "Патологическая анатомия” А. І. Абрикосова (1914) р.
Велике науково-практичне значення мала монографія київського лікаря С.С.Тігерштедта "Военно-полевая система лечения и протезировачия огнестрельных челюстных ранений" (1916). Описана методика шинування щелеп під час першої світової війни зберегла своє значення і до наших днів.
У 20- ЗО роки XX от. було організовані кафедри стоматології у медичних інститутах (Москва, Ленінград, Казань, Київ, Харків, Одеса), створено науково-дослідні заклади: протезний відділ Центрального інституту травматології і ор топедії (ЦІТО), Одеський науково-дослідний інститут стоматології тощо. Скли калися з'їзди стоматологів (І - 1923, ІІ – 1925, ІІІ - 1928), де по новому ставили ся питання незнімного протезування (Е.М. Гофунг, Д.А. Ентин, Г.Г.Беркович).
У 30-ті роки опубліковано важливі роботи для практики й теорії протез ної стоматології - "Симптоматическое значение аномалий зубной системы” М.І.Агапова (1929), "Основи протезного зубоврачевания” Е.М.Гофунга (1923), "Архитектура нижней челюсти" А.Я.Катца (1931), "О функциональном трав матизме пародонта" Н.А.Астахова (1936), "Функциональное строение челюстей" Н.Д.Довгялло(1928), "Анатомия, гистология и эм6риология полости рта” В.П.Воробйова і Г.В.Ясвоїна (1936).
Вивчення порушень функції жування ознаменовано створенням статич ної системи визначення жувальної здатності М.І.Агаповим і методу функціональної проби — Гельманом.
У 1936 р. за ініціативи А.Я.Катца протезна стоматологія була переіменована в ортопедичну стоматологію.
Експериментальними дослідженнями І.П.Павлова та його учнів було до ведено роль акту жування у виникненні рефлекторної та хімічної фаз травлен ня. А такі вчені, як С.Ф.Гельман та Б.А. Горчинський, довели, що втрата зубів негативно впливає на систему травлення. Було сформульовано загальні прин ципи показань та протипоказань до протезування, започатковано фізіологіч ний напрямок, який є головним і нині.
У 1940р. побачив світ перший підручник з ортопедичної стоматології (Н.А.Астахов, Е.Ф.Гофунг, А.Я.Катц).Виданням цього підручника закінчився про цес формування тодішньої радянської ортопедичної стоматології як науки і вона по праву посіла своє місце серед інших медичних дисциплін.
У роки Великої Вітчизняної війни було розроблено нові та удосконалено відомі методики лікування вогнепальних поранень щелепно-лицевої ділянки (Б.Н.Бинін, А.І.Бетельман, М.М.Ванкевич, Я.М.Збарж, В.Ю.Курляндський, І.С.Рубінов, З.Р.Шур та ін.).
Успішному розвитку ортопедичної стоматології сприяли значною мірою й успіхи в науковому поступі ортодонтії, а саме: поява функціонально спрямова ної апаратури (Кінгслей, Андрезен, А.М.Шварц, А.Я.Катц, Г.Френкель, О.І.Дой-ніков, М.А.Нападов), глибоке вивчення біоморфологічних процесів під час ор топедичних втручань (А.Оппенгейм, Д.А.Калвеліс, В.Ю.Курляндський, В.М.Копєйкін та ін.).
Значно розширився діапазон фундаментальних досліджень у сфері мор-фогенезу жувальної системи (А.Я.Катц, А.Т.Бусигін, О.ІДойніков, І.М.Оксман, Є.І.Гаврилов, Г.Ю.Пакалнс).
У 60-ті роки отримала подальший розвиток як клініка ортопедичної стома тології, так і технологія виготовлення зубних протезів і, особливо, розробки та впровадження нових стоматологічних матеріалів. Серед цих досягнень необхід но назвати впровадження індиферентних матеріалів для лиття на основі золота, срібла, паладію, кобальтохрому, що дало можливість виготовляти бюгельні, мо-стоподібні протези суцільнолитими. Було удосконалено і технологію виготов лення металокерамічних та металопластмасових зубних протезів. Значно роз ширився арсенал лікаря стоматолога-ортопеда у виборі відбиткових мас.
За роки незалежності України ортопедична стоматологія як медична на ука постійно розвивалася в усіх напрямках. За підтримки уряду України ство рено належні умови для функціонування Інституту стоматології АН України (м.Одеса), який очолює професор К.М. Косенко. Інститут є науково-методич ним центром з планування і проведення наукових досліджень, організації та удосконалення стоматологічної допомоги населенню. Ортопедичний відділ інституту очолює доктор медичних наук, старший науковий співробітник В.А. Лабунець. Основними науковими напрямками в роботі відділу є розробка та удосконалення організації роботи ортопедичної служби в Україні, розробка та впровадження у практику нових стоматологічних матеріалів.
Нині в Україні сконцентровано великий науково-педагогічний потенціал, що дозволяє швидкими кроками рухатися вперед у ногу з науково-технічним прогресом. Успішно функціонують кафедри ортопедичної стоматології стома тологічних факультетів та факультетів післядипломної освіти.
У Національному медичному університеті кафедру ортопедичної стома тології очолює професор В.П. Неспрядько. Пріоритетними напрямками нау кових досліджень кафедри є удосконалення методів лікування незнімними конструкціями зубних протезів, вивчення патології ВНЩС.
Кафедру пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії у назва ному університеті очолює професор П.С. Фліс.
Науковий напрямок їх — це розробка та впровадження нових стоматологічних матеріалів, удосконалення ортодонтичних методів лікування дітей.
У Київській академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика кафедру ор топедичної стоматології очолює професор В.С. Онищенко, а кафедру стомато логії — професор О. В. Павленко.
В Українській медичній стоматологічній академії (м.Полтава) кафедри ортопедичного профілю очолюють професор М.Д. Король, професор М.Я. Нідзельський, професор В.В. Рубаненко. Наукові дослідження цих ко лективів спрямовані на удосконалення методів лікування ортопедичних хво рих знімними та незнімними конструкціями зубних протезів, розробку проблем сучасної імплантології та впровадження нових стоматологічних матеріалів.
Кафедру ортопедичної стоматології у Львівському державному медично му університеті ім. Д.Галицького очолює професор В.Ф. Макеєв. Очолюваний ним колектив активно працює над вирішенням проблем біосумісності незнімних та знімних конструкцій зубних протезів.
У Харківському державному медичному університеті кафедру ортопедич ної стоматології очолює професор В.П. Голік, а в академії післядипломної ос віти — професор В.І. Гризодуб.
Кафедри ортопедичної стоматології у Донецькому державному універси теті ім. О.Горького очолюють професор В.А. Кльомін та професор С.К. Сур-жанський.
В Одеському державному університеті кафедрою ортопедичної стомато логії завідує професор Л.Д. Чулак.
В автономній республіці Крим (м.Сімферополь) кафедри ортопедичної стоматології університету ім.Георгієвського очолюють професор М.П. Сисоєв та професор СІ. Жадько. Науковими колективами проводиться глибоке вив чення та використання ефіроолійних рослин під час лікування знімними кон струкціями зубних протезів.
Кафедрою ортопедичної стоматології у Дніпропетровській медичній ака демії завідує професор В.Г. Помойніцький.
В Івано-Франківській державній медичній академії кафедру стоматології очолює професор М.М. Рожко. Основним науковим напрямком їх досліджень є вивчення проблеми ортопедичного лікування хворих знімними конструкція ми зубних протезів. Кафедру ортопедичної стоматології очолює доцент З.Р. Ожоган.
У Вінницькому державному медичному університеті ім.М.І.Пирогова ка федрою ортопедичної стоматології завідує доцент Л.М. Мунтян.
У наймолодшому стоматологічному факультеті на Україні, який відкри тий у Луганському медичному університеті, кафедрою ортопедичної стомато логії завідує доцент М.О. Стрельніков.
Кафедрою ортопедичної стоматології Інституту народної медицини (м.Київ) завідує доктор мед. наук. О.І. Мірза.
Загальна частина
ОРГАНІЗАЦІЯ ОРТОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ
Кожна людина має невід'ємне і непорушне право на охорону життя і здо ров'я. Зокрема, стаття 49 Конституції України гарантує кожному громадяни ну право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, стаття 50 — право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, стаття 46 — право на соціальний захист, стаття 48 — право на достатній матеріальний рівень для себе і своєї сім'ї.
Стоматологічна служба є однією з важливих галузей системи медичної допомоги, яка має на меті запобігання захворюванням і лікування їх та ано малій зубів, ротової порожнини, зубо-щелепної ділянки і шиї.
Серед основних видів стоматологічної допомоги ортопедична посідає чільне місце. Питома вага стоматологічної захворюваності в структурі загаль ної захворюваності населення складає 20-25%. Кількість звернень за допомо гою до лікарів-стоматологів посідає 2-ге місце після терапевтичної групи.
Одним із принципів охорони здоров'я в Україні є багатоукладність еконо міки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання держав них гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції.
Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із здо ров'ям людини ознакою, фінансуються за рахунок підприємств, установ і орган ізацій, які вони обслуговують.
Згідно з "Основами законодавства України про охорону здоров'я" (1992) ортопедичні відділення міських, районних, обласних поліклінік мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добро вільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими гро мадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу вста новлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я. Перелік таких платних послуг затверджується Кабінетом Міністрів за поданням МОЗ України. Поза бюджетні джерела фінансування, як уже згадувалося раніше, є основними в організації роботи ортопедичних відділень.
Реалії нашого часу показали, що поряд з державними закладами охорони здоров'я утворюються альтернативні установи з надання стоматологічних послуг на основі різних форм підприємницької діяльності та приватної і колек тивної форм власності.
Щоб отримати дозвіл на їх відкриття, слід пройти дер жавну реєстрацію у місцевих органах влади та отримати ліцензію на право здійснення медичної практики в МОЗ України в порядку, встановленому чин ним законодавством.
Великим кроком уперед у наданні високоефективної ортопедичної допо моги населенню України та зміцненні матеріально-технічної бази стоматоло гічних поліклінік (ортопедичних відділень) буде впровадження системи медич ного страхування населення, яке декларується "Основами законодавства Ук раїни про охорону здоров'я" (1992). Страхування громадян передбачається здійснювати за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ, організацій та їх власних внесків.
Особливістю ортопедичної стоматологічної служби є те, що вона утри мується за рахунок госпрозрахункових чи спеціальних коштів. Крім 6юджетного ортопедичного підрозділу є стоматологічне стаціонарне відділення лікарні, де надається допомога хворим з ураженнями щелеинолицевої ділянки.
Надання ортопедичної допомоги міському населенню здійснюється орто педичним відділенням міської стоматологічної поліклініки. Потоки хворих для ортопедичного лікування формуються за рахунок самостійного звернення у поліклініку, а також шляхом направлення хворих, у тому числі диспансерних, лікарями-стоматологами інших спеціалізацій.
Правом безкоштовного та пільгового лікування і протезування користу ються ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди другої світової війни, праці та особи, до них прирівняні, пенсіонери, діти та ін.
Ортопедичне лікування працівників промислових підприємств здійснюєть ся в організованих там стоматологічних кабінетах (відділенях) медико-санітарних частин або в стоматологічних закладах за місцем проживання. Крім того, надання ортопедичної допомоги можна організувати за рахунок виїзних бри гад лікарів стоматологів-ортопедів міської стоматологічної поліклініки на про мислові підприємства. Прийом хворих ведеться безпосередньо у медико-санітарній частині, а зуботехнічну роботу виконують централізовано — в зуботехнічній лабораторії стоматологічної поліклініки. Промислові підприємства платять стоматологічній поліклініці за виконане ортопедичне лікування пра цівників.
Центром надання ортопедичної лікувальної допомоги сільському населен ню є центральна районна лікарня, до складу якої входить ортопедичне відділен ня із зуботехнічною лабораторією. При ЦРЛ комплектуються пересувні сто матологічні кабінети для надання стоматологічної допомоги населенню райо ну. До складу такого кабінету обов'язково входить лікар стоматолог-ортопед. Насамперед такі кабінети надають допомогу населенню лікарських дільниць, де відсутні лікарі-стоматологи, а також організованим колективам у період масових сільськогосподарських робіт.
ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПОЛІКЛІНІКИ ТА ОРТОПЕДИЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ
Стоматологічна поліклініка — це лікувально-профілактичний заклад, діяльність якого спрямована на профілактику стоматологічних захворювань, своєчасне виявлення та лікування хворих із захворюваннями щелепнолице вої ділянки.
Структура стоматологічної поліклініки
В організаційну структуру поліклініки входять: адміністративна частина, реєстратура, кабінет первинного огляду та відділення терапевтичної, хірургічної, ортопедичної стоматології. Крім того, у поліклініці звичайно є рентгенка бінет, фізіотерапевтичний кабінет, лабораторія, майстерня з ремонту обладнан ня та інструментів, організаційно-методичний кабінет. Конкретна структура поліклініки визначається органами охорони здоров'я за підпорядкованістю
(схема 1).
Реєстратура є частиною стоматологічної поліклініки і посідає особливе місце в її роботі. У реєстратурі повинні працювати особи з середньою освітою,
Схема 1. Функціональні взаємозв'язки ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки
Схема 2. План розміщення обладнання в ортопедичному кабінеті: 1 — крісло стоматологічне; 2 — стілець для лікаря;
3 — установка стоматологічна; 4 — столик лікаря;
5 — канцелярський стіл; 6 — стіл для стерильних інструментів; 7-8 — стільці; 9 — умивальник; 10 — умивальник для миття використаних інструментів; 11 — відро для сміття; 12 — столик з посудом для знезараження відбитків; 13 — стіл для гіпсу; 14 — стілець для медсестри; 15 — стерильний стіл для шприцівта матеріалів; 16 — медична шафа;
які пройшли спеціальну підготовку. Кількість медичних реєстраторів установ люється у відповідності до розроблених МОЗ України штатних нормативів з розрахунку 1 посада реєстратора на 10 посад лікарів-стоматологів усіх спе ціальностей.
У самостійних стоматологічних поліклініках, а також при великих стома тологічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів організовують кабінет первинного прийому. Тут надається невідкладна стоматологічна допо мога, а у первинних хворих визначається обсяг та вид спеціалізованої стомато логічної допомоги.
Основним структурним підрозділом стоматологічної поліклініки є тера певтичне відділення. Хірургічне стоматологічне відділення є спеціальним структурним підрозділом поліклініки, призначення якого — надання хірургіч ної допомоги хворим.
Ортопедичне відділення стоматологічної поліклініки надає допомогу як дорослому, так і дитячому населенню у тому разі, коли при дитячих стомато логічних закладах ця допомога відсутня.
До складу ортопедичного відділення входять кабінети для прийому хво рих, зуботехнічна лабораторія та ливарня (див. схему 1).
Запис первинних хворих до лікарів-ортопедів здійснюється у реєстратурі по ліклініки, де заводиться відповідна медична документація, як і у разі звичайного відвідування поліклініки. Черговий лікар оглядає хворого, вибирає конструкцію необхідного протеза. Якщо у процесі огляду виявляється необхідність санації ро тової порожнини, то хворого направляють у терапевтичне або хірургічне відділен ня, де проводиться лікування і підготовка до протезування. Після цього медична сестра виписує талон на прийом до лікаря-ортопеда.
Хворий оформляє в реєстратурі замовлення-наряд на виготовлення орто педичних конструкцій зубних протезів. Лікар-ортопед після препарування не обхідних зубів під визначену конструкцію знімає відбитки. Медична сестра передає відбиток завідувачу виробництва, який і розподіляє усі роботи серед зубних техніків. Завідувач виробництва визначає терміни проміжного етапу виготовлення протеза, у які хворий повинен з'явитися до лікаря.
Ортопедична допомога залежно від роботи зубних техніків надається у трьох формах: індивідуальній, бригадній, поетапній. У разі індивідуальної ро боти зубний технік сам повністю виготовляє зубний протез, у разі бригадної — йде розподіл за видом протезів, поетапної — за видом операцій в одному протезі.
Планове навантаження лікаря стоматолога-ортопеда складає 18 умовних одиниць працеємності (УОП). На виконання однієї одиниці витрачається 35-40 хв. У середньому навантаження лікаря-ортопеда за рік за умови його роботи з оглядовим лікарем в залежності від стажу роботи коливається у межах 1950— 2300 УОП, якщо ж він працює без оглядового лікаря — 1750-2100 УОП.
Очолює стоматологічну поліклініку головний лікар, який має досвід ліку вальної та організаційної роботи і високу кваліфікацію.
Залежно від категорії поліклініки головний лікар може мати заступника з медичної частини, а також з адміністративно-господарської роботи.
Головний лікар здійснює керівництво всією лікувально-профілактичною, організаційно-методичною, господарською та фінансовою діяльністю по ліклініки і несе відповідальність за організацію, рівень і якість стоматологічної допомоги населенню.
З цією метою від проводить аналіз якісних та кількісних показників робо ти лікарів поліклініки, стоматологічної захворюваності населення, оцінює ефективність профілактичної та лікувальної роботи, забезпечує підви щення професійної підготовки лікарів та середнього медичного персоналу. Го ловний лікар несе відповідальність за розвиток матеріально-технічної бази зак ладу, використання медичних кадрів, стоматологічної техніки і лікарських за собів, своєчасність та достовірність стоматологічного обліку і звітності, проведення і представлення їх за звітними формами і в обсязі, встановленому МОЗ України.
Першим помічником головного лікаря є його заступник з медичної части ни. Як і головного лікаря, його призначають з числа лікарів, які мають необхі дний досвід роботи за спеціальністю та організації поліклінічного обслугову вання. У своїй роботі він підлеглий головному лікареві й організовує роботу відділень у відповідності до "Положення про стоматологічну поліклініку", на казів та інструкцій органів охорони здоров'я, чинних законодавчих актів, роз поряджень та вказівок вищих організацій.
Кожне з відділень очолює завідувач. Це звичайно лікар зі стажем практич ної роботи не менше 5 років. Він здійснює безпосереднє керівництво діяльністю персоналу відділення, несе повну відповідальність за якість і культуру обслуго вування хворих. Завідувач відділення проводить консультації хворих.
Залежно від кількості населення, яке обслуговується, та лікарських посад стоматологічні поліклініки бувають п'яти категорій:
І категорія — 30-40 лікарських посад; II категорія - 25-29; III - 20-24;
IV - 15-19 і V - 10-14 штатних посад.
Штати медичного персоналу (лікарі стоматологи-ортопеди) утримуються за рахунок зароблених або спеціальних коштів.
Норматив: одна посада на 10 тис. дорослого населення даного населеного пункту, 0,7 посади для обслуговування 10 тис. дорослого сільського населення та 0,8 посади — на 10 тис. дорослого населення інших населених пунктів.
Посада завідувача ортопедичним відділенням (утримується на госпрозра хунку або за рахунок спеціальних коштів) установлюється у поліклініці, де за чинними штатними нормативами є не менше 4 посад лікарів стоматологів-ортопедів.
Посада заступника головного лікаря з медичної частини встановлюється за наявності в штаті поліклініки 40 і більше лікарських посад, ураховуючи по саду головного лікаря.
Посади лікарів-рентгенологів установлюються з розрахунку 1-на посада на 15 тис. рентгенологічних знімків на рік, а посади лікарів фізіотерапевтів — за рішенням органу охорони здоров'я з розрахунку 0,1 посади на 15 тис. прикріпленого населення.
Посади зубних техніків зуботехнічної лабораторії, які утримуються на гос прозрахунку або за рахунок спеціальних коштів, установлюються залежно від обсягів роботи із зубопротезування, що визначаються за чинними норматива ми часу на зуботехнічні роботи. На кожні 10 посад зубних техніків установ люється 1 посада старшого зубного техніка.
У кожній поліклініці встановлюється також посада завідувача зуботехніч ної лабораторії (зав.виробництва), а в поліклініках зі штатним числом посад зубних техніків і старших зубних техніків не менше 15 ця посада вводиться замість посади старшого зубного техніка.
Посада медичного статистика вводиться з розрахунку 1 посада на 40 посад лікарів-стоматологів усіх спеціальностей.
Кількість посад молодших медичних сестер також залежить від кількості посад лікарів. За штатними нормативами передбачена 1 посада молодшої ме дичної сестри на 3 посади лікарів стоматологів-ортопедів та на 20 посад зубних техніків.
Оснащення та обладнання ортопедичного кабінету і зуботехнічної лабораторії.
На одне робоче місце ортопедичного стоматологічного кабінету повинно бути виділено просторе приміщення з достатнім природним освітленням пло щею не менше ніж 14 кв.м. На кожне наступне додаткове крісло додається пло ща не менше 7 кв.м. Висота приміщення повинна бути достатньо високою (не менше 3 м). Крісло повинно розміщуватися поблизу і навпроти вікна, щоб за безпечити природне освітлення ротової порожнини хворого і доступ свіжого повітря до робочого місця.
Кабінет забезпечується приточно-витяжною вентиляцією і штучним освітленням (лампи денного світла). Стіни звичайно фарбують олійними фар бами м'яких тонів (блідо-голубий, салатовий). Підлогу покривають лінолеу мом, що забезпечує необхідні санітарно-гігієнічні вимоги. Обладнання і меблі розміщують з таким розрахунком, щоб персонал не робив зайвих рухів і були умови для роботи лікаря, медичної сестри, молодшої медичної сестри (санітар ки) і доброго самопочуття хворого. Для оснащення кабінету лікаря-ортопеда необхідно спеціальне обладнання (схема 2).
Однією з основних маніпуляцій у клініці ортопедичної стоматології є пре парування зубів під коронки та інші види протезів за допомогою різної форми дисків, алмазних чи карборундових каменів, головок, борів, що приводяться в рух електричною чи пневмомашиною. Сучасні види протезування вимагають різної швидкості обертання ріжучих інструментів для препарування зубів.
Вітчизняна медична промисловість випускає електричну бормашину БЕО-30-2 із швидкістю обертання від 1000 до ЗО 000 об/хв. Це комплексна ус тановка, що включає додаткові пристосування: вентилятор, блок водяної системи зі слиновідсмоктувачем, системою надходження холодної і гарячої води, освітлювач тощо.
Випускаються і сучасніші стоматологічні установки — БПК-01, БПК-01М, БП-04М, БП-05М, БП-06М, які відрізняються тим, що крім електробормашини вони оснащені пневматичною бормашиною з частотою обертан ня інструмента від 280 000 об/хв і вище.
Нині розроблено стоматологічні установки, які складаються із стомато логічного крісла, установки з мікромоторами для прямого і кутового наконеч ників, турбінного наконечника зі швидкістю обертання понад 300 000 об/хв. У комплекс входять також крісло лікаря, лікарський столик .
Для надання ортопедичної допомоги за межами стоматологічної по ліклініки (вдома, біля ліжка важкохворого, який за станом здоров'я не здатний відвідувати лікувальні заклади, у польових умовах, у транспорті тощо) може використовуватися портативна безрукавна бормашина БЕПБ-3, БЕПБ-07А (мал. 1).
Така бормашина укомплектована мініатюрним електроприводом зі змінни ми наконечниками для закріплення борів, швидкість обертання яких від 3000 до 10000 об/хв. Перемикання швидкостей відбувається за допомогою клавіш, розміщених на панелі корпуса бормашини. Бормашина зручна також і тим, що тут передбачено можливість живлення від автономного джерела струму напру гою 24В. Під час транспортування бормашину вкладають у спеціальну валізу. Маса бормашини в укладці — 5 кг.
Крісло стоматологічне служить для перебування хворого в положенні сидячи чи лежачи.
Мал.-1. Бормашина електрична безрукавна БЗПБ-3:
1 — загальний вигляд;
2 — блок перемикання швидкостей;
3 — ножна педаль;
4 — електропривід;
5 — пря мий наконечник;
6 — кутовий наконечник
Воно забезпечує хворому зручність, необхідне положення його голови, а лікарю — можливість доступу для виконання маніпуляцій у ротовій порожнині.
Найфізіологічніше положення під час виконання маніпуляцій усуває дис комфорт і напруження у хворого.
Конструкція крісла забезпечує піднімання сидіння, зміну нахилу спинки, встановлення підголовника в необхідне положення, відкидання правого підло кітника для зручності під час посадки, а також регулювання опори для ніг.
Обслуговування крісла здійснює лікар за допомогою пристроїв для керу вання, розміщених у нижній частині, на спинці і на підніжці крісла.
Крісла, що випускаються промисловістю, оснащені паралелограмним підіймачем, який забезпечує підвищену жорсткість конструкції, що робить крісло надійним і зручним (мал. 2 — див. кольорову вклейку).
Стілець для стоматолога встановлюється на колесах, що забезпечує легке переміщення його по підлозі в довільному напрямку. Висота сидіння регулюєть ся. Рухома спинка стільця півколом охоплює поперек, створюючи добрий опір для спини під час роботи, що зменшує втому лікаря, навантаження на попере ковий відділ хребта, запобігаючи розвитку деяких професійних захворювань (мал. 2 — див. кольорову вклейку).
Інструментарій. Для клінічного обстеження і ортопедичного лікування ви користовують спеціальний набір інструментів, кожний із яких має певне при значення. Основними інструментами для огляду є стоматологічне дзеркало, пінцет і зонд (мал. 2), призначення яких таке ж, як і в клініці терапевтичної стоматології.
Для замішування цементу в арсеналі лікаря-ортопеда є спеціальні шпа телі із нержавіючої сталі (мал. З — див. кольорову вклейку). Для виконання робіт, пов'язаних з воском, використо вують шпатель з дерев'яною чи пласт масовою ручкою, один кінець якого має скальпелеподібну форму, інший — дещо вигнутий, пристосований для розплавлення воску. Для роботи з металами є ножиці для різання металу. Для припасовки коронок, виготовлення штифтів, вигинання кламерів є спеціальні крампонні щипці.
Для виконання робіт, пов'язаних з воском, використо вують шпатель з дерев'яною чи пласт масовою ручкою, один кінець якого має скальпелеподібну форму, інший — дещо вигнутий, пристосований для розплавлення воску. Для роботи з металами є ножиці для різання металу. Для припасовки коронок, виготовлення штифтів, вигинання кламерів є спеціальні крампонні щипці (мал.З).
Для зняття коронок, мостоподібних протезів використовуються щипці, одна бранша яких має напівовальну форму для охоплення зуба, інша у вигляді ножа для розрізання коронки (мал. 3).
Мал.2. Інструменти для огляду ортопе дичних хворих:
1 — стоматологічне дзер кало;
2 — зонд кутовий;
3 — зуболікарсь кий пінцет;
Мал.З Види ортопедичних щипців: Мал.4 Зуботехнічна
а — крампонні щипці; наковальня.
б — щипці для розрізання коронок
а б
Мал. 5. Інструменти для роботи з гіпсом:
а — гумові чашки та шпатель для замішу вання гіпсу;
б — ножі для роботи з гіпсом;
Для припасування коронок, виготовлення штифтів тощо використовують зуботехнічну наковальню (мал. 4).
Для замішування гіпсу під час зняття відбитків і відливання моделей ви користовують гумові чашки і металеві шпателі, для обрізання країв моделей — гіпсові ножі (мал. 5)
Особливості організації зуботехнічної лабораторії
Звичайно ортопедичне відділення і зубопротезна лабораторія розміщують ся на одному поверсі. У лабораторії повинно бути передбачено приміщення із урахуванням специфічних умов, які створюються на різних етапах виготовлення протезів. Самостійними кімнатами лабораторії є: основна кімната, кімната для гіпсування, кімната для формування, полімеризаційна, паяльна, ливарня. До пустимо гіпсування, формування і полімеризацію проводити в одній кімнаті. Основні вимоги до всіх кімнат полягають у забезпеченні холодною і гарячою водою, великим столом з металевою поверхнею, де встановлюється бункер для зберігання гіпсу, прес для видавлювання гіпсу із кювет і звичайний прес. Крім того, необхідний стіл для приготування тіста із різних пластмас і його формування в кювети.
Стіл повинен мати один чи два закріплені зуботехнічні преси для пресування пластмасового тіста в кюветах перед фіксацією їх у бюгелі, а та кож на столі повинна бути герметично закрита посудина для збирання залишків пластмаси після формування у кювети з метою зменшення випаровування ме тилметакрилату.
У полімеризаційній кімнаті на газовій плиті встановлюють не менше двох стерилізаторів відкритого типу чи подібних їм апаратів. Над столом і газовою плитою обов'язково повинен бути витяжний ковпак вентиляційної установки.
Основна кімната. Ця кімната призначена для виконання основних про цесів щодо виготовлення зубних протезів (моделювання, постановка зубів, об роблення протезів тощо). Висота робочого приміщення повинна бути не мен ша ніж 3 м. На кожного працівника слід виділяти не менше ніж 13 м3 об'єму виробничого приміщення і не менше 4 м2 площі.
Стіни основного приміщення лабораторії повинні бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів, підлога покрита лінолеумом. Вікна повинні відповідати низці санітарно-гігієнічних вимог: світловий коефіцієнт (відношення заскленої поверхні вікна до площі підлоги) передбачається не менше ніж 1/5, вікна повинні розміщу ватися на рівній відстані одне від одного і від кутків будинку; верхній край вікна повинен знаходитися ближче до стелі (20-30 см); віконні перетинки повинні бути вузькі та довгі; робочі місця слід розміщувати так, щоб світло падало на них прямо або з лівого боку; відстань від місця роботи до вікон у приміщеннях, які освітлю ються природним світлом, не повинна перевищувати триразової відстані від підлоги приміщення до верхньої межі віконного отвору, гранична ширина площі, що осві тлюється вікнами з двох боків приміщення, повинна становити 15-18 м. Названих величин слід дотримуватися, оскільки вони мають велике значення для здоров'я техніків, адже ті виконують тонку, ювелірну роботу з постійним напруженням зору.
Робоче місце зубного техніка. Для зручного, швидкого і найефективні шого виконання усіх процесів, пов'язаних з виготовленням протезів, кожен зуб ний технік повинен мати індивідуальне робоче місце (мал. 4 — див. кольорову вклейку), що складається з лабораторного стола, поверхня якого покрита мар муровою чи (на відстані 20-25 см від краю стола) листовою латунню або не ржавіючою сталлю. Поверхня стола має півмісяцевий виріз, а в центрі є спе ціальний виріз для обрізання моделей — фінагель. Безпосередньо під вирізом розміщуються один чи два ящики для зберігання інструментів і збирання відходів гіпсу, пластмаси, обрізків металу.
На поверхні стола розміщують освітлювальний прилад — зліва чи безпо середньо над столом, шлейф-мотор чи спеціально вмонтовану бормашину, га зову горілку, електрошпатель для розігріву воску та інших операцій, пов'яза них з воском.
До кожного робочого місця обов'язково повинна бути підведена венти ляція (витяжка).
Стілець для зубного техніка повинен бути із спинкою, що обертається.
Оснащенню робочого місця зубного техніка надається великого значення, оскільки тут він проводить більшу частину свого робочого часу. Необхідно, щоб воно відповідало всім вимогам ергономії, охорони праці і здоров'я.
Водночас із технічними вимогами слід ураховувати елементи естетики, сучасного дизайну.
Полірувальна і паяльна кімнати. Особливостями цих кімнат є розміщен ня столів зі шлейф-моторами для полірування протезів із металів і сплавів, пороховловлювачів для полірування протезів із дорогоцінних металів. До всіх шлейф-моторів підводиться потужна пороховловлювальна система і добре ос вітлення (мал. 5 — див. кольорову вклейку).
У паяльній кімнаті необхідно розмістити витяжні шафи, де встановлено паяльні апарати, забезпечені компресорами для автоматичної подачі бензину. У витяжних шафах розміщується муфельна піч для виплавлення воску. Не від'ємним атрибутом є потужна витяжна вентиляція.
Ливарня. Широкі можливості для виготовлення різного виду протезів відкрилися завдяки створенню оригінального устаткування, де високочастотне індукційне плавлення сплавів металів поєднується з доцентровим литтям і но вою технологією приготування форм для лиття. Високочастотна доцентрова піч розроблена С.Д.Богословським і В.А.Марським у 1956 р. (мал.6).
Високочастотна установка типу ЛП-10-1 складається із двох блоків: гене раторного блоку, блоку індукційних печей. Генератор установки знаходиться у металевому корпусі, що має кілька дверей для доступу до відсіків різного призначення.
Мал. 6. Обладнання ливарної лабораторії. Схема розміщення основного обладнання високочастотної зубопротезної ливарні;
1 — високочастотний генератор;
2 — високочастотні печі;
3 — витяжні шафи з печами для прожарювання;
4 — ввід трьох-фазного току 220 або 380 В; 16 кВт;
5 — водопровід;
6 — зворотні труби;
7 — стальні шини заземлення
Блок індукційних печей складається із металевого перешкодозахисного корпусу, який має верхню кришку з оглядовим склом і бічні дверцята, за кріплені гвинтами. У середині під кришкою є блок подвійних печей, у якому обмуровані індуктори і затискачі для опок мають протилежне розміщення і один одного врівноважують.
В останні роки широко використовуються сучасні ливарні установки .
Кімната для роботи з металокерамікою і дорогоцінними металами. Го ловною у роботі техніка є електропічка з програмним забезпеченням, де відбу вається обпік і глазурування поверхні зубних протезів із фарфору та кераміки. Керування технологічним процесом здійснюється автоматично за програмою .
Для замішування формувальної маси та покриття воскових композицій моделей використовується вакуумний змішувач (мал. 8 — див. кольорову вклейку).
Для очищення відлитих деталей від залишків формувальної маси, окали ни і підготовки поверхні до завершальної обробки використовується спеціаль на піскоструменева установка .
Для моделювальних робіт із кераміки випускаються спеціальні набори інструментів для металокераміки .
У приміщенні слід дотримувати особливої чистоти і підтримувати постійну температуру.
Для роботи з дорогоцінними металами використовують приміщення, що знаходяться під охоронною сигналізацією. Необхідними в роботі є: аналітичні ваги з точністю зважування до 0,00001 г, набір спеціальних хімічних реактивів для визначення проби золотих сплавів.
Обліково-звітна документація
Під час звернення населення у реєстратуру поліклініки реєстратор запов нює паспортну частину медичної картки стоматологічного хворого (ф. № 043/0), виписує талон на прийом до лікаря, де вказана дата і час прийо му, прізвище лікаря, номер кабінету, поверх, на якому він розміщений. Уся об лікова документація у реєстратурі повинна зберігатися таким чином, щоб її легко можна було знайти.
Раціональним є розміщення картотек по дільницях, вулицях, за алфавітом або відповідними номерами. Упровадження паралельно з цим автоматизова ної системи управління (АСУ) "Поліклініка" та "Талону амбулаторного пацієн та" (а.025-6/0) дозволяє створити єдину базу даних про населення району об слуговування, що полегшує облік та аналіз усіх розділів діяльності поліклініки.
Для обліку роботи лікарів стоматологів-ортопедів існують документи, що відображають специфіку їх роботи, - ф. 037-1/0,039-3/0,039/0.
За результатами підсумку роботи всіх лікарів стоматологічного профілю за 12 місяців заповнюється також таблиця "Робота стоматологічного кабіне ту"» річного "Звіту лікувально-профілактичного закладу" (ф.20). Інформацію, що міститься у звітних документах (ф. 20,039-2,3,4/0), в оргметодкабінеті обробляє (обчислюються показники) й аналізує апарат уп равління.
Необхідно зазначити, що нові зразки обліково-звітної документації зат верджені Наказом міністра охорони здоров'я України за № 302 від 27.12.99 р.
СТЕРИЛІЗАЦІЯ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЯ У КЛІНІЦІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Передстерилізаційна підготовка
У клініці ортопедичної стоматології передстерилізаційній підготовці по винні піддаватися усі вироби (відбиткові ложки, пінцети, зонди, шпателі тощо) перед їх стерилізацією з метою видалення білкових, жирових та механічних забруднень, а також лікарських засобів.
Розбірні вироби повинні проходити передстерилізаційне очищення, яке здійснюється ручним або механічним способом, у розібраному вигляді.
Для проведення передстерилізаційного очищення інструменти промивають у проточній воді у ванні, раковині, потім їх замочують у миючих розчинах, до складу яких уходять перекис водню із синтетичними миючими засобами ("Астра", "Лотос", "Айна" тощо). Розчин для замочування готують у такому співвідно шенні: пергідроль по ДСТ1771-71 — 20 мл, миючий засіб "Астра", "Лотос" тощо — 5 г, вода водопровідна питна — 975 мл. Температура миючого розчину має бути 50°С. Час замочування інструментарію — 15 хв.
Стерилізація.
Стерилізації повинні піддаватися усі вироби, що контактують з рановою поверхнею, з кров'ю або ін'єкційними препаратами, а також окремі види ме дичних інструментів, які у процесі використання контактують зі слизовою оболонкою і можуть бути причиною її ушкодження.
Існують різні методи стерилізації, а саме: паровий, повітряний, хімічний. В амбулаторно-поліклінічній практиці найбільшого поширення набув повітря ний метод з використанням сухожарових шаф.
Стоматологічний інструментарій після передстерилізаційної обробки підсушують за кімнатної температури або температури 35 °С до зникнення во логи, після чого їх укладають у лотки чи в упаковку з непромокального паперу у вигляді мішка, з паперу мішкового непромокального і ставлять у стериліза тор, де витримують за температури 180 °С протягом 1 год. Інструментарій, який простерилізовано у мішковому непромокальному папері, може зберігатися протя гом 3 діб, а інструментарій, який простерилізовано без упаковки, повинен бути ви користаним безпосередньо після стерилізації.
Метод стерилізації парою рекомендується для виробів з корозостійких металів, скла, виробів із текстильних матеріалів, гуми. Для цього використову ють паровий стерилізатор, у який вміщують вироби в стерилізаційних коробках без фільтрів або з фільтрами або у подвійній м'якій упаковці з пергаменту, паперу мішкового непросоченого або волокнистого на 20 хв за температури 132 °С і тиску пари 2 кГс/см2.
Хімічний метод стерилізації інструментарію використовується для виробів з корозостійких металів та сплавів. У якості стерилізувального агента викори стовують 6 % розчин перекису водню за ДСТ177-71, термін придатності якого в закритій посудині складає 7 діб.
Інструментарій вміщують у закриту посудину зі скла або в посудину з неушкодженою емаллю, заливають 6 % розчином перекису водню та витримують за температури 18 °С протягом 6 год, після чого промивають дистильованою водою.
Вироби з гуми, пластмаси, в тому числі з металевими частинами з корозо стійких металів та сплавів, стерилізують препаратом "Дезоксон-1" або 1% роз чином оцтової кислоти протягом 45 хв за температури 18°С, Зберігають про стерилізовані інструменти та вироби в стерильних посудинах (стерилізаційні коробки), які вистелені стерильними простирадлами, 3 доби, розчин перекису водню може використовуватися протягом 7 діб з дня приготування за умови зберігання його в закритій посудині в темному місці. Розчин "Дезоксон-1" можна використовувати протягом 1 доби.
Дезінфекція
Стоматологічний інструментарій, який не контактує з рановою поверхнею, кров'ю або ін'єкційними засобами, піддають дезінфекції.
Інструментарій, який використовується під час проведення гнійних опе рацій або оперативних втручань у інфекційних хворих, піддають дезінфекції перед передстерилізаційною обробкою та стерилізацією. Крім того, дезінфекції підлягають вироби медичного призначення після операцій, ін'єкцій тощо в осіб, які перенесли гепатити або з підозрою на гепатит.
Правила дезінфекції у стоматологічних кабінетах
1. Стоматологічні інструменти з металів та скла, які використовуються для огляду, дезінфікують: а) у киплячій воді протягом ЗО хв; б) у потрійному роз чині (20% формалін, 0,3% фенол, 1,5% двовуглекисла сода) в закритій посу дині зі скла, пластмаси або в емальованій посудині за умови повного занурення у розчин протягом 45 хв.
2. Стоматологічні наконечники до бормашин та турбін дезінфікують:
а) шляхом ретельного дворазового протирання з інтервалом 15 хв зо внішньої поверхні наконечника та каналу для борів стерильним тампоном, змо ченим 1% розчином хлораміну Б;
б) зануренням на 45 хв у потрійний розчин.
3. Дзеркала стоматологічні дезінфікують шляхом занурення у 3 % розчин перекису водню на 1 год або зануренням у потрійний розчин на 45 хв.
4. Бори дезинфікують у відкритих посудинах у стерилізаторах сухим га рячим повітрям протягом 1 год за температури 160 °С.
5. Диски стоматологічні — в 0,5 % розчині хлораміну Б в закритій скляній посудині протягом ЗО хв.
6. Шпателі металеві кип'ятять у воді протягом 15 хв.
7. Медичні прилади, апарати, обладнання з гальванічним або полімерним покриттям дезінфікують дворазовим протиранням:
1) 1% розчином хлораміну Б;
2) 0,75% розчином хлораміну Б з 0,5% розчином миючого засобу "Ло тос", "Астра", "Новость";
3) 0,2% розчином "Дезоксон-1"; 4) 2% розчином "Дихлор-1".
8. Матеріали для прибирання кабінетів, коридорів тощо знезаражують за нуренням у 1% розчин хлораміну Б на 1 год з наступним промиванням та про сушуванням.
9. Санітарно-технічне обладнання (раковини, дверні ручки, вентилі кранів тощо) знезаражують дворазовим протиранням 1% розчином хлораміну Б.
10. Приміщення, предмети інтер'єру дезінфікують шляхом дворазового протирання 1% розчином хлораміну Б.
Дезінфекція відбитків
Проблема дезінфекції відбитків є складною і до кінця не вирішеною не тільки в Україні, але й у всьому світі. Це знаходить пояснення у тому, що спо соби та засоби, які застосовуються, повинні володіти високою вірулоцидною, бактерицидною та фунгіцидною активністю і водночас не повинні негативно впливати на властивості відбиткового матеріалу, на точність моделей, які от римують за ними, бути індиферентними для персоналу.
Робоча група спеціалістів з гігієни в стоматології з Німеччини дає такі ре комендації щодо очищення та дезінфекції стоматологічних відбитків, зуботех-нічних інструментів і предметів, допоміжних засобів:
1. Відбитки та інші зуботехнічні засоби, які виводяться з ротової порож нини хворого, вважаються контагіозними.
2. Усі зуботехнічні предмети та допоміжні засоби також вважаються зара женими, якщо вони використовувалися під час роботи.
3. Лікар стоматолог-ортопед несе юридичну відповідальність за гігієнічний стан відбитків та інших предметів, які надходять з його кабінету в зуботехнічну лабораторію, що особливо важливо, адже вищезгадані предмети під час їх обробки в рамках стоматологічної практики можуть призвести до поширення мікроорганізмів.
4. Проведення усіх гігієнічних заходів повинно проходити під постійним контролем лікаря. Це відноситься рівною мірою і до процедур у зуботехнічній лабораторії.
Стоматологічні відбитки, всі зуботехнічні та інші допоміжні матеріали повинні оброблятися таким чином:
1. Після виведення відбитка з ротової порожнини його необхідно ретельно промити, очистити під струменем проточної води і продезінфікувати.
2. У тій же послідовності обробляють зуботехнічний інструментарій. Для цього може бути використана ультразвукова апаратура в комбінації з дезінфек ційними засобами, особливо якщо мова йде про зубні протези, які використо вувалися раніше.
3. Після дезінфекції усі предмети та Інструменти необхідно добре пропо лоскати проточною водою.
4. Для дезінфекції використовують тільки ефективні, перевірені засоби, які рекомендовані спеціальними органами і зберігають свої властивості (особ ливо антивірусні — проти гепатиту, аденовірусів) за наявності слини та крові.
Дезінфекційні засоби, що застосовуються, не повинні негативно впливати на форму відбитків і повинні бути сумісними з гіпсом.
5. Особливі заходи запобігання потрібні під час лікування хворих, ризик інфікування від яких збільшений, або осіб зі зниженою імунною реакцією; не обхідно використовувати такі методи зняття відбитків (наприклад, еластични ми матеріалами), які гарантують проведення надійної дезінфекції у відповід ності зі згаданими вище умовами. Лікар і медсестра повинні чітко уявляти, що очищення та дезінфекція відбитків входять в обов'язкові завдання їх роботи в клініці. Дезінфекція відбитків може бути здійснена за допомогою фізичних та хімічних засобів. Але можливість застосування фізичних засобів обмежена, ос кільки існує небезпека пошкодження відбиткових матеріалів дією цих чинників, таких, як висока та низька температура, висушування, опромінення тощо.
Звичайне автоклавування може спричинити руйнування навіть гіпсу. Мікрохвильове опромінення відбитків малоефективне щодо споротвірних бак терій.
Хімічні засоби дезінфекції більш ефективні та доступні. Вони застосову ються методом імерсії (занурення), у вигляді спрею (зрошення) або аерозолю. За даними американської асоціації стоматологів, Британського стоматологіч ного комітету, широким спектром антимікробної дії володіють дезінфекційні засоби на основі хлору, формальдегіду, глутарового альдегіду, фенолу, йодо форму тощо.
Відбитки на основі альгінатів знезаражують 0,5% розчином гіпохлориту натрію протягом 3-10 хв методом занурення або застосування аерозолю. Ефек тивним також є 2 % розчин глутарового альдегіду (протягом 1 год), а занурен ня у розчин йодоформу на 3-10 хв призводить до повної інактивації віруса. Розчини на основі фенолу малоефективні.
Обробка відбитків на основі полісульфідних, поліефірних та силіконових матеріалів вищеназваними речовинами у вигляді аерозолю або спрею також достатньо ефективна.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ.
Медична сестра стоматологічної поліклініки повинна мати середню спе ціальну освіту, підпорядковуватися головному лікареві поліклініки, завідува чу відділення, лікарю-стоматологу на прийомі та головній медсестрі.
До службових обов'язків медсестри входять такі: стежити за дотриман ням техніки безпеки і протипожежних заходів, санітарним станом кабінету, кон тролювати якість роботи санітарки в кабінеті, своєчасно викликати пацієнтів до лікаря, подавати лікарю стерильні інструменти, у разі необхідності — сто матологічні матеріали. Під час лікування пацієнтів допомагати лікарю готува ти пломбувальну масу, пасту тощо, виконувати на його прохання іншу роботу. Після прийому пацієнта обробляти дезінфекційним розчином робочий столик лікаря і стоматологічне крісло. У разі поганого самопочуття пацієнта виміряти АТ та пульс. Якщо необхідно, під контролем лікаря зробити необхідні ін'єкції чи дати краплі, у разі погіршення самопочуття хворого — викликати невідкладну допомогу. Своєчасно поповнювати аптечку невідкладної допомоги необхідни ми препаратами. Постійно бути на робочому місці під час прийому пацієнта. У разі виявлення поломок стоматологічної установки чи медичного обладнання зробити запис у журналі технічного нагляду і повідомити адміністрацію. У спілкуванні з пацієнтами і співробітниками бути чуйною, ввічливою, дотриму ватися правил деонтології. Протягом робочої зміни стежити за економним ви користанням електроенергії, води, технічним станом стоматологічного облад нання. Дотримуватися правил асептики й антисептики.
Права медичної сестри: медична сестра має право контролювати роботу і виконання функціональних обов'язків молодшого медичного персоналу, який їй підпорядковується. Один раз у 5 років проходити курси підвищення квалі фікації та атестацію згідно з положенням. Має право на щорічну чергову відпу стку терміном 24 календарні дні. Має право відмовитися від роботи, якщо це загрожує її життю чи життю людей, які її оточують.
До службових обов'язків молодшої медичної сестри належать такі: пе ред початком роботи молодша медична сестра зобов'язана перевірити кабінет, зробити вологе прибирання підлоги і стін, віконних рам, підвіконня, апарату ри дезінфекційним розчином. Провести дезінфекцію стаканів для прополіску вання ротової порожнини пацієнта, приготувати теплу воду для полоскання, вимити стерилізатори. Під контролем медсестри провести кварцування кабі нету. Робити вологе прибирання не рідше ніж 3-4 рази за зміну, стежити за чистотою плювальниць. Молодша медична сестра підтримує чистоту на робо чому місці лікаря протягом робочого дня, миє інструменти, готує їх до стери лізації. Вона повинна дотримуватися правил з охорони праці і протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм, внутрішнього трудового розпорядку. Після прийому хворих у кінці робочого дня молодша медична сестра миє весь інстру ментарій, який використовувався, готує його до стерилізації, обробляє посуд для полоскання рота хворого, робить вологе прибирання апаратури, підлоги, стін, миє і дезінфікує плювальницю.
Права молодшої медичної сестри: право на забезпечення необхідних умов праці, інвентарем. Право відмовитися від роботи, якщо є загроза життю чи здо ров'ю її та людей, які її оточують, і навколишньому середовищу. Після вивчення курсу гігієніст зубн ий повинен знати:
гігієніст зубний повинен вміти:
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Головний державний
санітарний лікар
Хмельницької області
М.П.Коломієць
_____________ 2003 р.
ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО, ДЕЗІНФЕКЦІЙНОГО ТА СТЕРИЛІЗАЦІЙНОГО РЕЖИМІВ В ЗАКЛАДАХ СТОМАТОЛОГ1ЧНОГО ПРОФІЛЮ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
м. Хмельницький
2003 рік
Методичні рекомендації „Організація санітарно-протиепідемічного, дезінфекційного та стерилізаційного режимів в закладах стоматологічного профілю” розроблені:
Лікарем-епідеміологом-дезінфекціоністом облСЕС Кармазіною І.О.
КЕРІВНИКИ:
Головний державний санітарний лікар області,
Кандидат медичних наук Коломієць М.П.
Завідуюча епідвідділом обласної санепідстанції Калінер Л.А.
ЗМІСТ
1. Галузь застосування
2. Загальні положення
3. Вступ
4. Методи антисептики рук
5. Здійснення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів
6. Правила проведення поточних прибирань
7. Правила проведення генеральних прибирань
8. Профілактика зараження персоналу стоматологічних закладів внутрішньо-лікарняними інфекціями
9. Основні заходи попередження внутрішньо лікарняного інфікування медичного персоналу стоматологічних закладів
10. Особливості проведення протиепідемічних, дезінфекційних та стерилізаційних заходів в стоматологічних закладах
11. Особливості проведенні протиепідемічних, дезінфекційних та стерилізаційних заходів під час терапевтичного прийому
12. Особливості проведення протиепідемічних, дезінфекційних та стерилізаційних заходів під час хірургічною прийому
13. Особливості проведення протиепідемічних, дезінфекційних та стерилізаційних заходів під час ортопедичного прийому
14. Дезінфекційно-стерилізаційні заходи
15. Правила надання першої допомоги у випадку виникнення виробничої травми чи аварійної ситуації
І. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Методичні рекомендації призначені для фахівців лікувальних закладів (незалежно від форми власності), які надають стоматологічну допомогу: головних лікарів стоматологічних поліклінік, завідуючих стоматологічними відділеннями, кабінетами і зуботехнічними лабораторіями, лікарів-стоматологів і зубних техніків, а також для епідеміологів, дезінфекціоністів, санітарних лікарів, які здійснюють державний та відомчий контроль за санітарно-протиепідемічним станом стоматологічних закладів.
II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Питання асептики і антисептики відіграють значну роль в організації роботи ліку вально-профілактичних закладів стоматологічного профілю, тому що небезпека передачі інфекції, інфікування як хворого, так і медичного персоналу під час роботи особливо висока.
Організацію дезінфекційних і стерилізаційних заходів в лікувально-профілактичних закладах здійснює головний лікар, власник приватного стоматологічного кабінету, покладаючи контроль за дотриманням санітарно-протиепідемічного режиму на свого заступника по лікувальній роботі, лікаря-епідеміолога та головну медичну сестру.
ІІІ. ВСТУП
Розповсюдження інфекції під час стоматологічного прийому в теперішній час є проблемою номер один а системі організації стоматологічної допомоги практично всіх країн світу. Для лікувально-профілактичних закладів стоматологічного профілю особливо характерний високий рівень внутрішньо лікарняних інфекцій, тому що в ротовій порожнині навіть здорової людини міститься різноманітна і досить стабільна мікрофлора, яка складається з представників бактерій, актиноміцет, грибів, найпростіших, спірохет, вірусів.
Саму велику групу бактерій, які населяють ротову порожнину, складають коки - 85-90% від усіх видів. На даний час в 60% випадків причиною внутрішньолікарняних інфекцій є стафілококи, потім - грамвід'ємна мікрофлора, респіраторні віруси і гриби роду Candida (вірулентні "госпітальні" штами).
Найбільш часто зустрічаються слідуючі збудники ВЛІ;
Грампозитивна кокова флора: рід стафілококів - aureus, epidermidis, saprophyticus; рід стрептококів - Streptococcus pyogenes, pneumoniae, salivarius, mitis
Грамнегативні бактерії: Esherichia, Salmonella, Shigella, Klebsiella, Proteus, Morganella, а також бактерії родів Hafhia, Serratia, Enterobakter, Citrobacten Edwardsiella, Erwinsa і ряд інших.
Віруси: збудники простого герпеса, цитомегаловіруси, аденовіруси, респіраторно-синтиціальної інфекції, ентеровіруси і риновіруси, збудники ВІЛ-інфекції - реовіруси, ротавіруси, збудники вірусних гепатитів.
В ротовій порожнині присутні умовно-патогенні і патогенні гриби (рід дріжджеподібних грибів і рід пліснявих грибів), які, інтенсивно розмножуючись, можуть викликати в організмі дизбактеріози, кандидози, чи місцеве уражання ротової порожнини.
Джерелами збудників внутрішньолікарняних інфекцій в лікувальних закладах, втому числі і стоматологічних, є:
- пацієнти з гнійно-запальними процесами щелепо-лицевої області;
- хворі та носії гепатиту В, С, СНІДу, герпесу і інш.
Крім того, джерелами ВЛ1 з стоматологічних закладах можуть бути і самі співробітники стоматологічних закладів, які також можуть переносити інфекційні захворювання в легкій чи хронічній формах, і бути носіями тих же інфекцій.
Основні шляхи передачі інфекційного агенту під час стоматологічного прийому:
I. Повітряно-крапельний:
- через слизові оболонки очей і носа медперсоналу стоматологічного кабінету у вигляді аерозолю;
- через інші оточуючі предмети, які можуть бути джерелом вторинного інфікування (обшивка крісла, шланги інструментів стоматологічної установки, панелі блоку управління, одяг, шапочка лікаря).
II. Контактний:
- через пошкоджену шкіру обличчя і рук;
- через інструменти, якими працюють в ротовій порожнині;
- через предмети і поверхні навколишнього середовища (стільці, авторучки, телефон, перевимикач світла, ручки освітлювальних приладів, комп'ютер, документація в кабінеті і інш.).
II. Імплантаційний:
- через неякісно стерилізовані шовний та інші матеріали, які залишаються в рані.
Умовно-патогенні і патогенні мікроорганізми найчастіше колонізують такі об'єкти епідризику стоматологічних кабінетів, як водопровідні крани, наконечники бормашин, рушники і одяг медперсоналу, робочі столики, стоматологічні установки, дверні ручки.
Найбільший рівень мікробної контамінації відмічається в кабінетах терапевтичної і ортопедичної стоматології, найменший - в хірургічних. Це пояснюється тим, що в роботі хірургів не використовуються швидкісні бормашини і турбіни, які сприяють забрудненню приміщень мікрофлорою ротової порожнини пацієнта. Однак, патогенних мікроорганізмів більше виявляється в повітрі хірургічних кабінетів, тому що тут лікують хворих з гнійно-запальними процесами. Найменш контаміноване повітря в ортопедичних кабінетах, так як пацієнти звертаються з санованою ротовою порожниною.
Розподіл приміщень стоматологічного кабінету на гігієнічні зони.
Зона лікування:Необхідність найбільш високого рівня гігієни, в якій находяться стерильний лоток із стерильними інструментами, стерильні серветки, ватні валики, руки і рукавички стоматолога.
Межа лікувальної зони (чи зона розбризкування): в ній знаходяться лише напівкритичні чи критичні предмети стоматологічного кабінету.
Всі інші приміщення: в них знаходяться тільки некритичні предмети. Їх обробка проводиться під час поточного та генерального прибирання. Забруднення в цій зоні можна зменшити за допомогою штучної вентиляції кабінету, яка значно зменшує кількість мікроорганізмів в повітрі.
Розподіл предметів, які находяться в стоматологічному кабінеті по групах ризику.
1. Критичні предмети. До них відносяться інструменти, поверхні яких звичайно проникають в пошкоджену шкіру чи слизову, в пульпу (голки, скальпелі, зонди, бори, ендодонтичні інструменти і інші. Перед початком роботи з пацієнтом мають бути стерильними.
2. Напівкритичні предмети. До них відносяться предмети, поверхні яких під час звичайного лікування не проникають в слизові оболонки ротової порожнини (стоматологічні дзеркала, наконечники бормашин, відсмоктуючи пристрої і інш.). Після кожного пацієнта підлягають дезінфекції та стерилізації.
3. Некритичні предмети. До них відносяться предмети, поверхні яких не контактують із слизовими оболонками пацієнта (поверхні стоматологічного крісла, ручки і _____________ стоматологічних освітлювальних приладів, кнопки управління лікувально-діагностичної апаратури, медичні шафи, двері, підлога, стіни і т. інш).
Під час проведення дезінфекції цих предметів необхідно дотримуватися необхідного порядку:
1. Дезінфекція кнопок управління апаратури, ручок освітлювальних приладів спрощує використання захисних пластикових пакетів. Клейка плівка, наклеєна на ручки, дуже часто використовується, дозволяє зекономити час на їх дезінфекцію чи зроблений ще більш якісною.
2. Нагрудник для пацієнта збирає значну кількість бризк, які в іншому випадку потрапили б на крісло та оточуючі предмети. Необхідно використовувати або нагрудники разового використання, або дезінфікувати їх після кожного використання.
Для попередження передачі інфекції в стоматологічних закладах необхідні:
- виконання санітарно-технічних і санітарно-гігієнічних вимог по організації роботи;
- ретельне дотримання протиепідемічного дезінфекційного, стерилізаційного режимів в стоматологічних кабінетах незалежно від стерилізації з використанням сучасних дезінфектантів.
- своєчасне проходження медичного доглядів, ефективне _____________.
- вакцинація персоналу;
- використання засобів індивідуального захисту (масок, ______________ гумових рукавичок, окулярів, спецодягу)
- висока санітарна культура медичного персоналу та суворе дотримання правил особистої гігієни;
МЕТОДИ АНТИСЕПТИКИ РУК
Хірургічна антисептика рук проводиться з метою розірвання ланцюга передачі інфекції шляхом знищення транзиторної і резидентної мікрофлори. Проводить її вся операційна бригада перед кожним оперативним втручанням.
Гігієнічна антисептика рук проводиться з метою розірвання ланцюга інфекції шляхом знищення транзиторної мікрофлори. Проводять її лікар - стоматолог і його асистенти до і після кожного контакту з інфікованим матеріалом.
Система антисептики рук стоматологічної бригади проводиться і врахуванням мікробної флори, характерної для рук.
Резидентна (постійна, нормальна) мікрофлора – це мікроорганізми, які живуть і розмножуються на шкірі, 10 – 20% з них можуть знаходитись в глибинних шарах шкіри, в т.ч. в сальних потових залозах, волосяних фолікулах. Резидентна мікрофлора представлена в більшості коагулазонегативними коками (перш за все Staphylococcus epіdermidis, однак включають і інші види стафілококів) і дифтероїдами. Грам – негативні бактерії не рахуючи представників роду Acinetobacter) рідко бувають резидентними, однак деякі ентеробактерії (перш за все клебсієли) можуть виживати і навіть розмножуватись на шкірі протягом декількох днів, а іноді і довше. В таких випадках називають "тимчасово резидентними мікроорганізмами".
Резидентну мікрофлору важко видалити чи знищити за допомогою звичайного миття рук чи дезінфекційних процедур, хоча їх чисельність при цьому можна значно знизити.
Транзиторна (тимчасова) мікрофлора - це мікрофлора яка втрапила на руки в результаті контакту з колонізованими (інфікованими) пацієнтами чи контамінованими об'єктами навколишнього середовища ЛПЗ. Транзиторна мікрофлора може зберігатись на шкірі протягом певного часу (менше 24 годин). Вона може бути представлена небезпечними в епідеміологічному відношенні мікроорганізмами, наприклад, госпітальними штамами ____________ клебсієл, сальмонел, псевдомонад і інш. грам негативними бактеріями, патогенними стафілококами, ротавірусами.
Нa практиці важко розмежувати транзиторну і резидентну мікрофлору, тому існує поняття "тимчасово резидентна мікрофлора”, яка може бути класифікована як потенційний збудник захворювань.
Однак, навіть правильно пройдена гігієнічна і хірургічна антисептика рук не дозволяє повністю видалити найбільш стійку мікрофлору і гарантувати захист рук стоматологічної бригади. Тому і на терапевтичному і, тим більше, на хірургічному прийомі необхідно користуватись медичними рукавичками.
Загальні правила антисептики рук полягають в наступному:
- у персоналу, який працює в стоматологічному кабінеті, повинні бути чисті, коротко підрізані нігті;
- перед роботою необхідно зняти прикраси;
- антисептичний засіб бажано відбирати з дозатора (для безконтактного відбору);
- антисептики на спиртовій основі необхідно втирати лише в сухі руки, тому що волога на руках розбавляє антисептичний засіб, в результаті чого він в деякій мірі втрачає свою ефективність;
- на протязі всього часу експозиції руки мають бути зволожені препаратом, втирати який в руки необхідно до його висихання.
ЗДІЙСНЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ.
Важливу роль в попередженні внутрішньолікарняних інфекцій мають заходи, направлені на зниження бактеріальної контамінації поверхонь і повітря в стоматологічних кабінетах. До таких заходів відноситься проведення поточних і генеральних прибирань опроміненням приміщень, що забезпечує не лише зниження мікробного забруднення, але і покращення санітарно-гігієнічних умов. Періодичність проведення поточного прибирання залежить від функціонального призначення приміщень.
Відповідальною за якість проведення як поточного, так і генерального прибирань с старша медсестра відділення.
Для прибирання кабінету необхідно мати: спеціально виділений халат, шапочку, маску, гумові рукавички, промарковані ємкості для миття меблів та обладнання, стін, підлоги, швабри для миття стін і підлоги, ганчір'я. Прибиральний інвентар в стоматологічних кабінетах повинен бути окремим для терапевтичних, хірургічних кабінетів, мати чітке маркування ("Для терапевтичного кабінету", "Для хірургічного кабінету" і т.п.).
Для зберігання прибирального інвентаря виділяється ізольоване приміщення, що знаходиться поряд із санітарним блоком, або, як мінімум, окрему шафу. Прибиральний інвентар після використання обов'язково замочується на час експозиції в одному з розчинів дезінфектантів, потім промивається і просушується.
В стоматологічному закладі повинен бути в наявності трьохмісячний запас миючих і дезінфікуючих засобів Облік отримання та витрат деззасобів ведеться в журналі таблиця №1. Таблиця №1.
Журнал обліку та витрат дезінфекційних засобів
|
Дата |
Назва дезінфекційного засобу |
№ накладної |
Кількість (л, кг) |
Витрати (л, кг) |
Залишок |
Підпис |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНИХ ПРИБИРАНЬ.
Перед початком роботи в стоматологічних кабінетах, а також після закінчення роботи проводиться поточна дизінфекція і використанням дезінфекційних препаратів та наступним опроміненням повітря. В приміщеннях стоматологічних закладів слід застосовувати виключно вологий метод прибирання, який дозволяє знизити бактеріальне приміщень на 93-97%. Проведення сухого прибирання категорично заборонено.
Не дозволяється проводити поточне чи генеральне прибирання при включених в мережу стоматологічних установках.
Поверхні в стоматологічних кабінетах повинні оброблятись двома групами персоналу: підлоги, стіни, батареї центрального опалення, двері, санітарно-технічне обладнання в функціональних кабінетах миють санітарки, всі інші поверхні - медсестри.
Прибирання проводиться з використанням дезінфікуючих або мийно-дизінфікуючих розчинів, які дозволені для використання в лікувально-профілактичних закладах. Всі поверхні протираються в такій послідовності: стіл для стерильних інструментів, маніпуляційний стіл, стоматологічні установки, раковини, крани вмивальників. Під час прибирання знезараженню підлягають також меблі, обладнання, дверні ручки, замикачі, підлога. Особливу увагу слід приділяти догляду за опалювальними приладами.
Знезараження проводять дворазовим протиранням ганчір'ям, зволоженим дезрозчином. Після вологого прибирання включають бактерицидні випромінювачі на 60 хвилин, після чого приміщення провітрюються.
Не дозволяється включати бактерицидні лампи, якщо температура навколишнього середовища вища за 30°С. В приміщення після виключення бактерицидних ламп можна входити лише через 30 хвилин.
Бактерицидні лампи необхідно утримувати в чистоті, щоденно протирати чистою серветкою, тому що навіть тонкий шар пилу суттєво затримує потік випромінення.
ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНИХ ПРИБИРАНЬ.
Один раз на місяць в терапевтичних і ортопедичних кабінетах, зубопротезних лабораторіях проводиться генеральне прибирання з миттям стін, вікон, підвіконників, меблів, обладнання.
Генеральне прибирання в хірургічному і пародонтологічному кабінетах (під час проведення малих операцій), в операційній та стерилізаційних кімнатах ппроводиться 1 раз на тиждень.
Генеральне прибирання санітарних кімнат, санвузлів слід проводити не рідше, ніж 1 раз в 10-15 днів.
Під час проведення генерального прибирання необхідно використовувати розчини дезінфектантів з концентраціями, які рекомендовані застосовувати для обробки приміщень при вірусних гепатитах. По скінченні експозиції дезрозчин змивають з поверхонь чистим ганчір'ям водопровідною водою (в хірургічних кабінетах, операційних для змивання використовують стерильне ганчір'я). Закінчують прибирання миттям підлоги.
Дати проведення генеральних прибирань і засобів, які використовуються під час прибирання, також реєструються а спеціальному журналі, форма якого показана в таблиці № 2.
Таблиця № 2.
Журнал генеральних прибирань стоматологічного кабінету
|
Найменування приміщення |
Дата проведення по графіку |
Фактична дата проведення |
Найменування розчину, його концентрація |
П.І.П. особи, яка проводила прибирання |
П.І.П. особи, яка контролювала прибирання |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Після проведеного прибирання перед податком робочої зміни медична сестра контролює терміни придатності на упаковках із стерильними інструментами багаторазового і одноразового застосування, на упаковках із стерильним перев'язувальним матеріалом, перевіряє наявність і придатність дезрозчинів для знезараження використаних інструментів, гумових рукавичок, для обробки поверхонь, апаратури і обладнання, а також наявність набору чистого ганчір'я і ємкостей для збору використаного ганчір'я і брудної білизни.
Перед початком прийому пацієнтів лікар і медична сестра повинні зняти з рук прикраси, миють руки, одягають спецодяг, шапочки, маски. Лікар під час роботи мас використовувати захисні окуляри. Замість окулярів можна використовувати захисний екран.
Далі лікар і медична сестра миють руки, проводять гігієнічну (в хірургічному кабінеті - хірургічну) дезінфекцію рук і надягають рукавички.
При необхідності перед початком роботи медична сестра накриває стерильний стіл, працюючи при цьому в стерильному халаті. Методика накриття стерильного столу вказана в таблиці №3.
Таблица №3
Методика підготовки стерильного столу
|
1. Стерильний стіл накривається на 6 годин після проведеного вологого прибирання приміщень і бактерицидного опромінення повітря |
|
2. Медсестра надягає шапочку, маску, миє руки під проточною водою з одноразовим намилюванням, проводить гігієнічну дезінфекцію рук, надягає стерильний халат, стерильні рукавички. |
|
3. Поверхня столу протирається ганчір’ям, змоченим розчином дезінфектанту __________ інтервалом 15 хвилин, потім протирається сухим ганчір’ям. |
|
4. Стіл накривається стерильним простирадлом так, щоб воно звисало на 15-20 см _____________ від поверхні стола. |
|
5. Складається в 2 рази ще одне простирадло і кладеться поверх першого. |
|
6. Викладаються на стіл інструменти та перев’язувальний інструмент. |
|
7. Інструментарій накривається складеним в 2 рази стерильним простирадлом, яке скріплюється зажимами з нижнім простирадлом. |
|
8. Простір навколо стерильного столу – це зона обмеженого пересування, куди заборонено заходити всім, крім медичної сестри. |
|
9. Брати інструменти і перев’язувальний матеріал із стерильного столу дозволяється лише медичній сестрі. |
|
10. Пінцети і корнцанги для забору стерильного матеріалу протягом робочої зміни можна зберігати в розчині 6% перекису водню, а також в сухому вигляді на стерильному лотку (в стерильній пелюшці чи серветці), - тоді необхідно мати декілька стерильних пінцетів _________ яких необхідно проводити кожні 1,5-2 години (на 6 годин роботи – не менше 3-4 пінцетів) |
|
11. Забороняється зберігати на стерильному столі шприци з набраними ліками. |
|
12. Забороняється повертати на стерильний стіл ________________ інструменти і перев’язувати ними матеріал. Збороняється залишати відкритим стерильний стіл під час роботи. |
Дозволено використання стерильних столів-камер типу "Панмед", „Стека” і інш., в яких асептичні умови забезпечуються за рахунок антимікробної дії ультрафіолетового випромінення лампи, вмонтованої в корпус камери, що дозволяє продовжити зберігання стерильних вирішив медичного призначення до 7 діб.
Для лікування пацієнта лікар має використовувати індивідуальний стоматологічний набір. Звичайно в нього входить: зонд, пінцет, стоматологічне дзеркало, елеватор, гладілки, штопфер. Всі інші необхідні інструменти, наприклад, ендодонтичні інструменти, бори, розділювальні пластини і т.ін медична сестра подає лікарю в стерильному лотку.
Для безперебійної роботи кабінету і можливостей якісно проводити дезінфекцію, передстерилізаційну очистку і стерилізацію необхідно мати достатню кількість інструментарію (не менш, ніж 10 наборів на кожного лікаря на зміну). Весь інструментарій має бути стерильним.
Набори стерильних борів, дрильборів, прикореневих і голок, пульпоекстракторів, каналонаповнювачів, шліфувальних дисків і інш. мають зберігатись в стерильних чашках Петрі в закритому вигляді, і забираються із них лише стерильним пінцетом. Не дозволяється зберігати на робочому столику лікаря великі запаси ватних валиків, інструментів в відкритих ємкостях.
Пінцети та корнцанги для забору стерильного інструментарію і стерильного матеріалу та ємкості для їх зберігання підлягають щоденній стерилізації. Під час роботи корнцанги та пінцети зберігаються в розчинах 6% перекису водню.
Відкритим біксом із стерильним матеріалом дозволяється користуватись лише протягом доби. Однак, якщо стерильний матеріал, наприклад ватні валики чи марлеві тампони зберігаються в біксах в упаковці із двошарової бязі, відкритим біксом можна користуватись на протязі 2-3 діб.
Після роботи з пацієнтом невикористаний стерильний матеріал і інструментарій не повертаються на стерильний стіл та загальну стерильну ємкість, а підлягають повторній стерилізації.
Використаний інструментарій та перев'язувальний матеріал збираються а промарковані ємкості для знезараження.
Протягом зміни проводиться поточна дезінфекція обладнання і апаратури.
ПРОФІЛАКТИКА ЗАРАРЖЕННЯ ПЕРСОНАЛУ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ.
Заходи, направлені на попередження інфікування мікроорганізмами персоналу стоматологічних кабінетів під час здійснення ними своїх професійних обов'язків, включають в себе загальні і індивідуальні, дотримання яких є їхніми професійними обов'язками.
Під час роботи персонал стоматологічного закладу повинен дотримуватись правил профілактики професійних заражень. Кожного пацієнта, який звертається за медичною допомогою, слід вважати потенційно інфікованим різними
У відповідності з обов’язковими вимогами до спеціальностей в стоматології, лікар і середній медичний персонал повинні знати основи гігієни і епідеміології, дотримуватись правил техніки безпеки і охорони праці під час роботи з біологічним матеріалом.
З метою підтримання достатнього різня знань персонал стоматологічних кабінетів повинен пройти обов’язкове гігієнічне навчання 1 раз на рік.
Всі лікарі-стоматологи, середній та молодший медичний персонал стоматологічних кабінетів, зубні техніки мають проходити профілактичний медичний огляд при прийомі на роботу та подальшому а терміни, встановлені нормативними документами.
Медичний персонал, який своєчасно не пройшов профілактичний медичний огляд, до роботи не допускається.
Медичні працівники стоматологічних закладів відносяться до групи підвищеного ризику зараження параентеральними інфекціями і тому підлягають обстеженню на наявність НВ-антигену при поступленні на роботу і в подальшому не рідше, ніж раз на рік.
У всіх стоматологічних кабінетах незалежно від їх профілю 2 рази на рік проводиться обстеження персоналу на носійство патогенного стафілококу та санація носіїв. В усіх стоматологічних кабінетах повинен бути в наявності набір медикаментів для надання першої медичної допомоги при виникненні виробничого травматизму, пов'язаного з ризиком інфікування.
ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНОГО ІНФІКУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ.
Під час прийому лікар - стоматолог має а першу чергу зібрати епіданамнез для визначення пацієнтів з підвищеною вірогідністю інфікування їх вірусом гепатиту, СНІДу, мікобактеріями туберкульозу, Маніпуляції таким пацієнтам слід проводити в кінці прийому, якщо немає життєвих показів до проведення термінової операції. При цьому медичний персонал, який приймає участь в проведенні лікування, повинен бути інформований щодо цих пацієнтів більш ретельного виконання заходів по забезпеченню власної безпеки.
Медичному персоналу необхідно уникати контактів шкіри і слизових болонок з кров'ю, слиною і іншими біологічними рідинами пацієнтів, для чого необхідно працювати в спецодязі, змінному взутті, масках чи респіраторах разового використання, а при необхідності з захисних окулярах (лицевих щитках).
В стоматологічних кабінетах не допускається робота без спецодягу чи в спецодязі зі слідами забруднення.
Особистий та медичний одяг, взуття повинні зберігатись окремо, зберігання верхнього одягу персоналу в кабінеті заборонено.
Для захисту шкіри рук необхідно надягати медичні рукавички. Всі пошкодження на руках медичного персоналу повинні бути закриті напальчником чи лейкопластиром. Після кожного зняття рукавичок і після любого контакту з хворим руки потрібно ретельно вимити.
Не рекомендується повторно використовувати латексні, вінілові рукавички навіть після якісної їх дезінфекції, тому що дезінфекційні розчини і інші їдкі хімреактиви можуть викликати легке пошкодження цілості рукавичок і тим самим знизити їх захисну функцію. Рекомендованими є рукавички з нітрилу.
Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластиром або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих.
Під час прийому пацієнта такі предмети, як амбулаторна карта, канцелярська ручка, повинні знаходитись позаду пацієнта, щоб запобігти їх забрудненню. Запис необхідно робити тільки чистими руками після закінчення лікування.
Асистентам стоматолога слід утриматись під час лікування від контакту з сторонніми предметами, наприклад, телефоном, шафами, медичними карточками, вимикачами і інш. Якщо є необхідність користування цими і іншими предметами, слід надягнути на захисні рукавички ще одну пару рукавичок, наприклад, з поліетилену.
Рентгенівські знімки слід підготувати до роботи, щоб їх можна було подивитись в процесі лікування, не доторкуючись руками.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ, ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ І СТЕРИЛІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ В і СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ.
В кожному стоматологічному кабінеті незалежно від їх функціонального призначення мають проводитись якісні дезінфекційні заходи; інструментарій і матеріали повинні зберігатись а стерильних умовах.
Всі види стоматологічного інструментарію, які мають контакт із м'якими і кістковими тканинами (скальпель, зубне долото, гачки, екскаватори, каналонаповнювачі, пульпоекстрактори, бори і інш.) підлягають дезінфекції, передстерилізаційній очистці та стерилізації після кожного використання.
Інструментарій, який не має контакту з раневою поверхнею (амальгамо змішувачі, пластмасові шпателі і інш.), але на який в процесі роботи може потрапити білкове забруднення, також підлягає всім видам обробки і стерилізації.
Передача інфекції від одного пацієнта іншому також може бути обумовлена інфікуванням стоматологічного обладнання, який є важливим фактором у ланцюжку передачі інфекції. Як приклад, високошвидкісні стоматологічні наконечники (прямі чи кутові) під час руху обертових інструментів можуть створювати інфікований аерозоль. Спеціальні вмонтовані відсмоктуючі прилади попереджають повернення спрею в інструмент, однак, сприяють тому, що в охолоджуючу систему установки потрапляють краплини рідини і слини із ротової порожнини пацієнта. Інфіковані субстанції із ротової порожнини пацієнта в результаті ретроградної течії можуть засмоктуватись, в канали подачі води стоматологічних установок і осідати на поверхні в виді плівкового нальоту (біоплівка). Руйнування таких плівок може привести до передачі інфекції іншим пацієнтам.
Рекомендації по профілактиці формування біоплівок в каналах подачі води стоматологічних установок;
1. Вмонтований в стоматологічну установку автономний резервуар води має підлягати періодичній хімічній обробці. Режим дезінфекції має забезпечувати знищення бактерій та вірусів, не викликаючи при цьому корозії матеріалів стоматологічної установки.
2. Бажано застосовувати вмонтовані мікрофільтри.
3. Щоденно на початку робочої зміни необхідно зливати застояну воду, продувати та промивати канали подачі води.
4. Після закінчення прийому пацієнта рекомендується включити турбінний наконечник на 20-30 сек. для заміни води і видалення інфікованих матеріалів, які могли потрапити в канали водно-повітряного охолодження.
5. Клапани; які є перепоною ретроградному потоку, попереджують аспірацію інфікованих субстанцій із ротової порожнини в канали водно-повітряного охолодження. Необхідно постійно контролювати ефективність функціонування клапанів. Більшість нових конструкцій каналів подачі води повинні бути обладнані такими пристроями.
Для профілактики інфікування важливе значення має проведення ретельної дезінфекції та миття систем відсмоктування (особливо всередині), фільтрів, відсмоктуючих шлангів, канюль. Необхідно щоденно проводити контроль фільтрів відсмоктування та зливу плювальниці та періодично здійснювати промивання каналів зливу.
В сучасних пристроях, які оснащені сепараторними пристроями, замінюються тільки фільтр. Під час дезінфекції відсмоктуючих пристроїв слід відмовитись від використання засобів, які використовуються для дезінфекції поверхонь і інструментарію.
ОСОБЛИВОСІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗІНФЕКЦІЙНО-СТЕРИлізаЦІЙНИХ
ЗАХОДІВ ПІД ЧАС ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРИЙОМУ.
Перед початком роботи та після закінчення зміни всі поверхні в кабінеті (маніпуляційний стіл, стіл для зберігання стерильного інструментарію, стоматологічне крісло, медичні шафи, раковини для миття рук ті інструментів і інш.) знезаражуються шляхом дворазового протирання ганчір'ям, змоченим дезрозчином З цією метою доцільним є використання дезінфектантів, їx активно-діючою речовиною є поверхнево-активні речовими, глутаровий альдегід, спирти або їх комбінації (Бациллол АФ, Дисмокон пур, Мікробак екстра, Бациллоцид расант і інш.) антимікробна дія яких проявляється протягом 5-15 хвилин експозиційного часу.
Робочі поверхні стоматологічних установок1 обладнання на початку роботи, в кінці першої зміни та в кінці робочого дня протираються 2-разовим розчином дезіфектанту з інтервалом 15 хвилин, однак поверхня столика для лікаря стоматолога обробляється після кожного пацієнта (можна використовувати 0,5% пр. Мікробак екстра, 1% р-н пр. Сокрена, 0,5% р-н пр. Бациллоцид расант, 0,5% р-н пр. Дисмозон пур, 0,2 % р-н Дезактіну, 1% р-н Полідезу і інш.)
Стоматологічні наконечники бормашин рекомендується знезаражувати дезінфектантами з короткою експозицією масу - препаратами Бациллол АФ, Бациллол плюс. В кінці зміни наконечники наконечники необхідно продезінфікувати та простерилізувати.
Відсмоктуючі системи дезінфікуються двічі на день після закінчення першої зміни, а також в кінці робочого дня.
Дезінфекцію інструментарію необхідно проводити в закритих ємкостях повному зануренні в розчин дезінфектанту.
Дрібний стоматологічний інструментарій (бори, каналонаповнювачі, корневі голки, пульпоекстрактори і інш.) під час прийому рекомендується зберігати в стерильних чашках Петрі (не більше, ніж 6 годин). Використаний інструментарій краще всього знезаражувати з дезрозчинах, які дозволяють поєднувати дезінфекцію і передстерилізаційне очищення а один процес (Корзолекс плюс, Корзолекс базік, Корзолекс екстра, Корзолекс АФ. Дезактін, Дезефект і інш.)
Усі інші види стоматологічного інструментарію, в тому числі для. замішування пломбувального матеріалу, можуть знезаражуватись в розчинах таких дезінфектантів, як 1% р-н Полідезу, 3% р-н Хлораміну, 3% р-н Хлорного вапна та, 0,2% р-н Хлорантоїну і інш., які призначені для дезінфекції з наступним чищенням.
Для дезінфекції стоматологічних дзеркал рекомендованими є дезінфектанти, які не містять окислювачів (хлору або кисню), наприклад, Бациллол АФ, Корзолекс АФ, Корзолекс екстра, Корзолекс плюс, Корзолекс базік і інш.
Ємкості для зберігання стерильних ватних валиків, марлевих тампонів після закінчення роботи підлягають, передстерилізаційній очистці, дезінфекції та стерилізації.
Необхідно використовувати лише стерильні ватні кульки (валики) та марлеві тампони.
Карпульні ін'єктори необхідно дезінфікувати після кожного пацієнта (рекомендуються препарати з коротким терміном експозиції) Бациллол ЛФ, Бацнллол плюс і інш.). Наприкінці зміни їх дезінфікують, проводять передстерилізаційне очищення і стерилізують.
Поршні до пластмасових карпульних ін'єкторів дезінфікуються двічі і інтервалом 15 хвилин серветкою, змоченою розчином дезінфектанту. Не повністю використану карпулу з анесептиком повторно використовувати заборонено, навіть якщо набирати його з цієї карпули другою голкою.
Захисні окуляри чи екрани після кожного пацієнта протираються серветкою, змоченою розчином дезінфектанту (Бациллол АФ, Бацндлол плюс і інш).
Світоводи ламп дезінфікують дворазовим протиранням серветкою, змоченою розчином дезінфектанту.
Предметні скельця для змішування пломбувальної пасти після роботи дезінфікують, проводяться передстерилізаційне очищення та стерилізація повітряним чи паровим методом.
Склянки для полоскання ротової порожнини дезінфікують та стерилізують, однак бажано використовувати одноразові.
Пустери підлягають дезінфекції після кожного пацієнта. Щіточки для реставрації, гутаперчеві штіфти використовуються одноразово, після використання вони дезінфікуються і утилізуються.
Haгрудні серветки мають бути лише індивідуальними. Використані серветки збираються в ємкості з кришкою, чи клейончатий мішок, а в кінці зміни віддаються на прання; разові серветки утилізують.
Зйомні плювальниці після кожного пацієнта необхідно продезінфікувати зануренням в розчин дезінфектанту; стаціонарні плювальниці - зрошенням розчином дезінфектанту з інтервалом 15 хвилин. В кінці робочої зміни стаціонарні плювальниці заливають розчином дезінфектанту на подвійну експозицію чи засипають сухим хлорним препаратом у співвідношенні 1:5 (200 г на 1 л), після чого промивають водою.
Використаний перев'язувальний матеріал (ватні кульки, марлеві тампони і інш.), інструментарій одноразового використання знезаражують, як правило, в розчинах хлорактивних дезінфектантів (5% р-ні Хлораміну, 5% р-ні Хлорного вапна і інш.).
Ганчір'я використовується одноразово чи підлягає дезінфекції і при необхідності використовується повторно.
У випадку забруднення кров'ю або біологічними рідинами меблів, інвентаря, приладів їх слід негайно двічі протерти ганчір'ям чи марлевими тампонами, змоченими розчинами дезінфектантів (пр. Бацилол АФ, 0,5% р-ну Мікробах екстра, Бациллоцид расант, 3% р-н Хлораміну, Хлорного вапна, 4% р-н Перекису водню з 0,5 % миючого засобу, 0,5% р-н Дезактіну).
Зміну спецодягу необхідно проводити при його забрудненні, але не рідше, ніж 2 рази на тиждень. У кожного працівника стоматологічного закладу має бути не менше 3 комплектів спецодягу. Якщо під час роботи на спецодяг потрапила кров, слина чи гній, спецодяг необхідно зняти і замінити на чистий, попередньо обробивши дезрозчином ділянку забруднення.
Прання спецодягу в домашніх умовах категорично забороняється.
Забруднену взуття дворазово протирається ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.
Використані марлеві маски перуться та автоклавуються, одноразові маски підлягають утилізації.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗІНФЕКЦІЙНО-СТЕРИЛІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПІД ЧАС ХІРУРГІЧНОГО ПРИЙОМУ.
В кабінетах хірургічної стоматології гнійні операції виконуються лише після проведення чистих маніпуляцій. Перед виконанням операцій, в тому числі малих, лікар мис руки, проводить хірургічну обробку рук (наприклад, пр. Стерилліум, Стерилліум Віругард). Для хірургічних маніпуляцій використовуються лише стерильні рукавички.
Хірургічний кабінет мас бути забезпечений достатньою кількістю інструментарію для безперебійної роботи протягом однієї зміни (якщо стерилізація проводиться одноразово).
В хірургічних кабінетах необхідно суворо контролювати терміни зберігання стерильного матеріалу та інструментарію. В тих випадках, коли інструменти стерилізуються без упаковки, стерилізацію необхідно проводити безпосередньо перед накриттям стерильного столу
Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація всіх видів інструментарію багаторазового використання га знезараження інструментарію разового використання проводиться так само, як і в кабінетах терапевтичної стоматології.
До санітарно - протиепідемічних заходів в стоматологічних кабінетах відносяться такі:
- дотримання заходів по попередженню повітряно-крапельного шляху передачі інфекції під час лікування в хірургічній стоматології;
- вологе прибирання поверхонь обладнання, апаратури, в тому числі стоматологічної установки;
- дезінфекцію внутрішніх порожнин (каналів) стоматологічної установки - можливість проведення даного заходу залежить від конструктивних особливостей установки;
- якісна дезінфекція і стерилізація інструментарію і наконечників;
- дезінфекція інструментарію і наконечників, як правило, проводиться в спеціальних устаткуваннях і ваннах; для наконечників розроблені спеціальні пристрої, в яких вони, окрім очищення і дезінфекції, ще й змащуються;
- спеціальну обробку рук хірурга-стоматолога антисептиками;
- дезінфекцію операційного поля;
- стерилізацію шовного матеріалу, стоматологічного інструментарію, перев'язувального матеріалу і білизни;
- використання під час хірургічних операцій на кістковій тканині лише стерильної води чи стерильного фізрозчину.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗІНФЕКЦІЙНО-СТЕРИЛІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПІД ЧАС ОРТОПЕДИЧНОГО ПРИЙОМУ.
В роботі лікаря-ортопеда окрім індивідуальних стоматологічних наборів використовуються коронкознімачі, коронкорізи. стоматологічні диски, ложки для зняття відбитків, ножі-шпателі, ортопедичні наковальні, ортопедичний молоточок.
Кабінет має бути забезпечений достатньою кількістю молоточків, наковалень, коронкознімачів (не менше 2-х на одне ст. крісло).
Зубопротезні шпателі, ножі-шпателі мають використовуватись лише як індивідуальні, після використання вони відмиваються та дезінфікуються.
Кам'яні диски, як правило, використовуються одноразово, після використання дезінфікуються і утилізуються.
Металічні диски з алмазним покриттям після використання дезінфікуються, Проводиться передстерилізаційна очистка та стерилізація. (Можна використовувати в якості стерилізатора гласперленовий стерилізатор -стерилізація до 20 секунді).
Наконечники бормашин, інструменти із індивідуального стоматологічного набору знезаражуються так само, як і інструментарій багаторазового використання в терапевтичному кабінеті.
Металічні ложки для зняття відбитків спочатку очищаються, промиваються, потім проводиться дезінфекція, передстерилізаційного очищення та стерилізація.
Пластикові ложки для зняття відбитків використовуються як одноразові, після дезінфекції утилізуються.
Ортопедична наковальня і молоточок після кожного застосування двічі протираються серветкою, змоченою розчином дезінфектанту (бажано препаратами швидкої дії - Бациллол АФ, Бациллол плюс).
Відбитки промивають під проточною водою (промивні води дезінфікують), потім проводять дезінфекцію. . .
Зубні протези необхідно дезінфікувати перед відправкою в зуботехнічну лабораторію, а також перед внесенням в ротову порожнину пацієнта.
ДЕЗІНФЕКЦІЙНО-СТЕРИЛІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ.
1. Дезінфекція.
Для дезінфекції всіх видів виробів медичного призначення, поверхонь апаратури, обладнання, приміщень і інших об'єктів, проведення передстерилізаційного очищення та стерилізації ВМП, обробки рук і операційного поля можна використовувати лише препарати, які увійшли до "Аналітичного огляду дезінфекційних засобів і антисептиків, дозволених до застосування на території України" від 01.06.2003 року.
Всі види стоматологічного інструментарію після використанні підлягають обов'язковій дезінфекції. Інструментарій, забруднений кров'ю чи гноєм, необхідно попередньо промити водою. Зважаючи на зниження знезаражуючих властивостей дезінфекційного розчину, забрудненого кров'ю, необхідно мати другу ємкість для дезінфекції інструментарію після промивання. Промивні води знезаражуються кип'ятінням протягом 30 хв., або засипанням сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5 (200 г на 1 л), перемішують і залишають на 1 годину. Якщо інструментарій виготовлений із корозійностійких матеріалів, їх промивають в 3% розчині хлораміну.
Не дозволяється залишати інструментарій в дезінфекційному розчині на ніч чи вихідні дні. Не рекомендується застосовувати для знезараження стоматологічного, в т.ч. ендодонтичного інструментарію дезінфектанти, які викликають корозію.
Приготування розчинів дезінфектантів слід проводити :
Проведення дезінфекційних заходів.
Для знезараження використаного стоматологічного інструментарію, робочих столів, приладів, рук слід мати спеціально виділені ємкості з дезрозчинами.
Ріжучі, гострі предмети разового використання (зйомні леза скальпелів, ін’єкційні голки) слід збирати в контейнери, щоб попередити можливість пошкодження рук медичного персоналу під час прибирання приміщення. Шприци для продування (промивання) зубної порожнини, ультразвукові сканери для зняття зубного каменю після використання промивають в воді, дезінфікують і стерилізують.
Після лікування стоматологічні наконечники необхідно якісно продезінфікувати. На відміну від іншого інструментарію, при обробці якого можливий великий ризик інфікування персоналу, наконечники можна очищати перед дезінфекцією.
Підготовлені для стерилізації наконечники і турбіни збираються в спеціальні лотки і касети. Якщо стерилізація проводиться в звичайному автоклаві, весь інструментарій рекомендується запаковувати в стерильну упаковку.
Поверхні апаратів Апекслокатор, Формотрон для визначення глибини кореневого каналу також підлягають дезінфекції (протираються двічі серветками, змоченими в дезрозчині з інтервалом 15 хвилин). Губні контакти і електроди (зажим ендофайла, зажим "ласточкин хвост") підлягають дезінфекції, передстерилізаційній очистці і стерилізації.
Весь ортопедичний інструментарій, вироби, матеріали (відтискні ложки, зубні протези, діагностичні і робочі моделі, воскові прикусні шаблони, каркаси мостовидних і інших протезів, пластинки для реєстрації прикусу і інш.) до відправки в зуботехнічну лабораторію, а також при поступленні з лабораторії в стоматологічний кабінет необхідно якісно продезінфікувати.
Продезінфіковані в стоматологічному кабінеті відтискні ложки повинні супроводжуватись відповідними відмітками, що дозволить зекономити час на повторну дезінфекцію в лабораторії.
Отримані відтиски промиваються в воді від слини, крові, сторонніх домішок, після чого їх необхідно занурити в дезрозчин. Для дезінфекції рекомендується використовувати розчини, час витримки в яких не перевищує 30 хвилин (Бацилол АФ, Бацилол плюс)
Інструментарій і матеріали, які призначені для виробництва нових зубних протезів, повинні зберігати окремо від інструментів для робіт, які побували з ротовій порожнині пацієнта
Полірувальні жильці необхідно спочатку відмити; дезінфікувати і стерилізувати після кожного використання.
Щітки для полірування дезинфікуються щоденно.
Після закінчення роботи медичні рукавички знезаражуються зануренням а дезінфекційний розчин ( 3% р-ном хлораміну, хлорного вапна - експ. 1 год. і інш.), після чого вони підлягають передстерилізаційній очистці та стерилізації. Якщо використовуються рукавички разового використання, то після роботи вони дезинфікуються 5% р-ном хлорного вапна і утилізуються.
14.Обладнанняі яке використовується для фіксації голови пацієнта під час рентгенівського обстеження а також для інтраоральної зйомки, підлягає обов'язковому знезараженню
15. Персонал зуботехнічної лабораторії, безпосередньо зайнятий виготовленням зубних протезів, обов’язково мас бути забезпечений спецодягом (робочий халат, захисні окуляри, маска і рукавички).
Прибирання і дезінфекція робочого обладнання лабораторії повинні проводитись щоденно.
Для якісної обробки поверхонь приміщень стаціонарне обладнання, меблі повинні бути ретельно підігнані до підлоги. Медичне обладнання та меблі повинні мати гладкі поверхні, доступні для дезінфекції. Для попередження контамінації мікрофлорою в радіусі 1,5 м від пацієнта повинні знаходитись лише самі необхідні інструменти та обладнання.
Дезінфекція поверхонь включає обробку пульверизаторами і протирання. Перед протиранням необхідно рівномірно зволожити поверхні. .
Рушники для витирання рук мають змінюватись щоденно. По можливості слід використовувати стерильні паперові рушники.
Для захисту одягу пацієнта при проведенні стоматологічних маніпуляцій необхідно використовувати нагрудники, які можуть бути одноразовими та багаторазовими. Особливу увагу необхідно приділяти очистці нагрудників одягу, забрудненого кров'ю, масок. Всі ці предмети повинні оброблятися окремо.
У випадку забруднення кров'ю або біологічними рідинами стоматологічного крісла, приладів, поверхонь їх слід протерти серветкою, змоченою у дезрозчині (Бациллол АФ, Бациллол плюс, 0,5% р-н Дисмозон пур, 0,5% р-н Мікробах екстра, 3% р-н хлораміну/хлорного вапна, 0,5% р-н Дезактіну, 4% р-н перекису водню з 0,5% миючого засобу, 2,3% р-н Дезефекту).
Слиновідсмоктувачі після використання підлягають дезінфекції (5% р-н хлораміну, хлорного вапна, 1% р-н пр. Корзолекс екстра, 2% р-н пр. Корзолекс базік, 1% р-н Полідезу, 0,5% р-н Дезактіну ) і утилізації. Пацієнти не повинні тримати слиновідсмоктувачі чи без потреби контактувати з іншими поверхнями
З’ємні плювальниці знезаражуються зануренням в дезрозчин (5% р-н хлораміну/хлорного вапна - 1 година). Вміст плювальниць знезаражується в окремій ємкості шляхом засипання сухим хлорним препаратом у відношенні 1:5.
Використані ватні (марлеві) тампони і інші перев'язувальний матеріал знезаражують 5% р-ном хлорного вапна/хлораміну і інш.
При потраплянні крові на робочий одяг перед пранкам місце забруднення обхідно змочити розчином дезінфектанту (3% р-н хлораміну» 3% р-н перекису водню, пр. Бациллол АФ і інш.).
2. Передстерилізаційна очистка.
Другим і обов'язковим етапом обробки інструментарію є стерилізаційна очистка.
Передстерилізаційну очистку можна здійснювати як ручним, так і механізованим методом.
Очистку ендодонтичного інструментарію можна проводити вручну щіточкою, однак кращим методом с застосування апаратів ультразвукової очистки. Час обробки - інструментів в ультразвуковому апараті - 15 хвилин.
Після очистки інструментарій знову промивають проточною водою, потім дистильованою і висушують.
Самоконтроль якості передстерилізащйної очистки проводиться щоденно; контролю підлягають не менше, ніж 1% від одночасно оброблених виробів одного найменування (з відміткою в журналі).
3. Стерилізація.
Деякі види стерилізації можуть викликати пошкодження медвиробів наприклад при стерилізації в повітряному стерилізаторі), тому з таких випадках стерилізацію слід проводити шляхом занурення в розчин стерилянту. Після стерилізації інструменти і вироби повинні зберігатись в спеціальній упаковці із стерильної тканини. Застосовують різні методи стерилізації стоматологічного інструментарію:
автоклавування ( температура 120 - 30 хвилин),
повітряна стерилізація ( температура 180— 1 година);
використання гласперленового стерилізатора (температура 240-270 – до 20секунд);
хімічними розчинами: здійснюється шляхом занурення в розчин препарату, наприклад, Корзолекс базік, Корзолін і Д, перекис водню і інш. Режим роботи повітряного стерилізатора контролюється щоденно одним з хімічних індикаторів; індикатори розташовують на кожній поличці в 5 місцях: 1- в центрі, інші - зліва та з права біля дверей і задньої стінки. Результати контролю роботи повітряного стерилізатора відображаються в спеціальному журналі.
Правила надання першої допомоги у випадку виникнення виробничої травми чи аварійної ситуації.
При виникненні виробничої травми і аварійних ситуацій, які пов'язані і ризиком інфікуванню необхідно дотримуватись правил надання першої допомоги
1 У випадку поранення або іншої » порушення цілістності шкіряних покровів:
- роботу припиняють;
- знімають рукавичку робочою поверхнею всередину (рукавичку - в дезрозчин);
- видавлюють кров із рани;
- ушкоджене місце обробляють одним із дезінфектантів чи антисептиком (700 розчин етилового спирту, 5% розчин йоду при порізах, 3% р-н перекису водню, стериліум),
- ретельно миють руки з милом під проточною водою, а потім протирают-70 р-ном етилового спирту чи 5% спиртовим розчином йоду;
- рану закривають лейкопластирем та надягають напальчник;
- при необхідності продовжувати роботу необхідно надягти нові гумові рукавички,
- необхідно терміново повідомити керівництво лікувально- профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення профілактичної ВІЛ-інфекції.
2 У разі потрапляння біологічних рідин на незахищену шкіру:
- обробити шкіру 70% етиловим спиртом, пр.Стериліум чи іншим спиртмістким антисептиком;
- вимити руки з милом.
У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:
- ротової порожнини - прополоскати 70 р-ном етилового спирту;
- порожнини носа - промити 30 % р-ном альбуциду;
- очі - промити водою (чистими руками), закапати 30 % р-н альбуциду; для обробки носа і очей можна використовувати 0,05 % розчин перманганату калію.
В кожному стоматологічному кабінеті, незалежно від профілю, повинна бути укомплектована аптечка для надання першої допомоги при виникненні виробничої травми, в яку мають входити:
- 70% етиловий спирт (чи інший спиртмісткий антисептик);
- 5% спиртовий розчин йоду.
- один із антисептиків для очей, носу, роту, піпетка;
- напальчник чи лейкопластир.
Про кожний випадок пошкодження, пов'язаного з можливим забрудненням кров'ю чи іншими біологічними рідинами при виконанні своїх обов'язків, персонал повинен ставити до відома керівника відділення, кабінету і реєструвати їх в спеціальному журналі.
Перелік ІНСТРУКТИВНО-МСТОДИЧНИХ ТА ІнШИХ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ БУЛИ ВИКОРИСТАНІ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
7.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції:
1. Які правові акти гарантують надання стоматологічної ортопедичної допомоги населенню?
2. За рахунок яких коштів функціонує стоматологічне ортопедичне відділення?
3. Яка організаційна структура стоматологічної поліклініки?
4. Назвіть функціональні взаємозв'язки ортопедичного відділення.
5. Які штатні нормативи лікарів стоматологів-ортопедів для обслуговування населення?
6. Які санітарні вимоги до оснащення ортопедичного кабінету та зуботехнічної лабораторії?
7. Які види обліково-звітної документації існують для обліку роботи лікарів стоматологів-ортопедів?
8. У чому суть передстерилізаційної підготовки?
9. Назвіть види стерилізації.
10. Які вироби та матеріали підлягають дезінфекції?
11. Які права та обов'язки молодшої медичної та медичної сестри?
8.Матеріали для самопідготовки студентів:
а) по темі, що викладена в лекції.
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.
Власенко А.З., Стрелковський К.М. Технологія виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композитних матеріалів. — К.: Здоров’я, 2005.
Удовицька О.В. Дитяча стоматологія. — К.: Здоров’я, 2000.
Стрелковський К.М., Філіпчик Й.С., Варава Г.М. Ортодонтія і технологія виготовлення ортопедичних конструкцій для дітей. — К.: Здоров’я, 1997.
Стрелковський К.М., Варава Г.М. Техніка виготовлення щелепно-лицьових протезів. — К.: Вища школа, 1992.
Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001
б) по темі наступної лекції
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.
Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001.
Мастеров Ю.І., Скрипнікова Т.П., Семенець В.Г. Захворювання зубів і порожнини рота. — Полтава, 2002.
Перелік основних питань:
1.Анатомічна будова верхньої та нижньої щелепи, скронево-нижньощелепного суглоба.
2.Жувальні м’язи та місця їх кріплення. Характеристика рухів нижньої щелепи.
3. Будова зубних рядів. Передача та розподіл жувального тиску. Контрфорси.
4. Губні, щічні та язикові вуздечки. Рухомість і податливість слизової оболонки ротової порожнини.
5.Види патологічних і фізіологічних прикусів, їх порівняльна характеристика.
6.Періоди формування зубощелепної ділянки та обличчя: періоду новонародженості, тимчасового, змінного та постійного прикусів. Термін прорізування тимчасових і постійних зубів. Напрямки і зони росту лицевого черепа.
7. Значення функції жування, ковтання, мовлення та дихання для загального стану здоров’я пацієнта.
8. Інволюція жувального апарату, функціональні та морфологічні зміни вигляду обличчя і будови ротової порожнини.