Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД
ЗА ОРГАНАМИ ДИХАННЯ
Не меншу увагу у хворих хірургічно го профілю, особливо у перед- та післяопераційний періоди, слід при діляти станові дихального апарату. Ос новними симптомами розладів з боку органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітці, кровохаркання. Нормальна частота дихальних рухів до рівнює 14—20 за 1 хв. Рахувати її тре ба, поклавши руку на грудну клітку хво рого. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання.
Задишка виникає внаслідок дефіциту в крові кисню. Вона буває при гіпок сії різної етіології (захворювання легень, серцево-судинної системи, підвищення температури тіла, інтоксикація тощо). Частота дихальних рухів у разі задишки може досягати 30—50 за 1 хв.
Розлади дихання можуть проявляти ся і ядухою, яка виникає іноді в після операційний період. Ядуха — це рап товий приступ сильної задишки.
Допомога хворому з явищами ядухи полягає передусім у звільненні його від одягу, що стискає грудну клітку і верхні дихальні шляхи, забезпеченні достат нього доступу повітря, диханні киснем, наданні положення напівсидячи.
Частим явищем, яке вказує на по рушення в дихальних шляхах, є ка шель. Причиною його можуть бути по дразнення слизової оболонки трахеї, бронхів, ураження плеври.
Кашель буває сухим і вологим, з виділенням харкотиння. Останнє може бути слизистим, гнійним, кров'янис тим — залежно від виду патологічного процесу. Так, при раку легень харко тиння містить прожилки крові (за ти пом малинового желе). При гострому абсцесі легень воно густе, гнійне, з неприємним запахом, після відстою вання ділиться на три шари: нижній — густий гній, середній — каламутна ріди на, верхній — слизисто-піниста маса. При гангрені легень харкотиння має смердючий запах, водянисте, сіро-ко ричневого кольору, з ділянками некро-тизованої легеневої тканини. Кількість харкотиння, яке виділяється за добу, може бути різним: від 50— 100 мл до 2000 мл. Характер харкотиння має важ ливе значення для діагностики захворю вань, а тому його треба збирати в спе ціальну закриту плювальницю.
За патологічних станів органів ди хання і серцево-судинної системи в пе редопераційний період треба ретельно обстежити хворого, після чого провес ти відповідну корекцію. Шляхом спіро метрії вимірюють форсований об'єм видиху за 1 с та форсовану життє здатність. Визначають парціальний тиск кисню і вуглецю в арте ріальній та венозній крові, насичення артеріальної і венозної крові киснем (у нормі — 12—15 кПа, — 4,4—6,1 кПа, насичення артеріальної крові киснем — 80—90 %, венозної — 40—50 %), показники кислотно-ос новного стану.
З метою корекції встановлених роз ладів за кілька діб до операції хворим внутрішньовенне вводять 40 % розчин глюкози (20 мл), 10 % розчин кислоти аскорбінової (2—3 мл), підшкірно—сер цеві препарати (камфора, кордіамін), відхаркувальні і такі, що вгамовують ка шель, препарати, бронходилататори. Іноді (у разі зеленого і смердючого хар котиння) показана передопераційна ан-тибіотикотерапія. Всі перераховані за соби підвищують тонус організму, змен шують застій у малому колі кровообігу і тим самим є доброю профілактикою післяопераційних ускладнень.
У разі хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт) або легень (хронічна пневмонія, пневмо склероз, емфізема легень) потрібна пе редопераційна підготовка дихального апарату. З метою поліпшення газообмі ну хворому протягом кількох діб реко мендують дихальну гімнастику.Окремим хворим за одну-дві доби до операції по казане прикладання банок, гірчич ників. Особливу увагу треба приділяти курцям. Щонайменше за 2—3 тюк до операції їм треба заборонити курити.
До операціїтреба навчити хворого "ди хальному режиму" в післяопераційний період: як хворий повинен дихати після операції, виконувати дихальну гімнас тику, відкашлювали харкотиння тощо.
У післяопераційний період може погіршитися вентиляція легень. Інга ляційні наркотичні речовини посилю ють бронхіальні виділення, зменшують еластичність легеневої тканини, біль у рані, особливо після операцій на груд ній клітці і животі. Седативні засоби погіршують вентиляцію легень.
З метою профілактики післяопера ційних легеневих ускладнень вже на на ступну добу після операції хворому тре ба надати положення напівсидячи. Велику увагу треба приділити ліку вальній фізкультурі і дихальній гімнас тиці. Перші кілька діб після операції хворий повинен періодично дихати зво ложеним киснем. Потреба у кисневій терапії регулюється показником . Рекомендують гірчичники, банки, інгаляції розчину натрію гідрокарбона ту, гідрокортизону, еуфіліну 1—2 рази на добу. У деяких випадках показана ан-тибіотикотерапія.
Сухі банки і гірчичники мають за мету зумовити гіпере.мію шкіри, застійні крововиливи. Це виявляє зне болювальну, відволікальну і розсмок-тувальнудію.
За наявності кашлю, коли дозволяє характер операції, хворому треба дати тепле питво, бажано молоко з содою або наполовину з мінеральною водою типу боржомі. Хворого тепло вкривають, щоб не переохолодився його організм. У разі утрудненого відкашлювання хар котиння хворому треба допомогти (мал.10).
Грудну клітку бажано досліджувати клінічно 1—2 рази на добу. Деякі авто ри рекомендують у пацієнтів із хроніч ною хворобою органів грудної клітки проводити щоденне рентгенологічне дослідження.
На особливу увагу заслуговує до гляд за дихальною системою після опе рації на органах грудної клітки. Це пов'язано з новими умовами гемодина-міки, які виникають, особливо після операції на серці, а також з обмежен ням дихальної функції у зв'язку з трав мою грудної клітки або видаленням частини легені.
Хворий повинен постійно дихати зволоженим киснем. За наявності у плевральній порожнині дренажів треба стежити за їх прохідністю. У разі виді лення з дренажів крові ії об'єм своє часно компенсують.
Уже з першої доби після операції хворого примушують відкашлювати, правильно і глибоко дихати. Дихання повинно здійснюватися через ніс. Це сприяє розширенню бронхів, виділен ню харкотиння і вентиляції легень. Харкотиння, яке залишається в носо глотці, відсмоктують.
Після операцій на грудній клітці хво рий відзначає біль у ділянці операцій ної рани, в зв'язку з чим він обмежує дихальну екскурсію, що є причиною розвитку післяопераційної застійної пневмонії. Для зняття болю хворим треба давати наркотичні речовини — часто і малими дозами, а нерідко і ве ликими порціями.
Іноді в післяопераційний період про тягом певного часу показана штучна вен тиляція легень. Це буває у разі задиш ки, коли РаСО, падає нижче за 8 кПа у пацієнта, що вдихає 100 відсотків кис ню, а також у разі невдалих спроб вида лити бронхіальні виділення.
Після операції на органах грудної клітки обмежень щодо дієти не повинно бути. Вже на другу добу хворі можуть їсти (дієта № 1). Але це не стосується хворих з операціями на стравоході, коли вони протягом 4—5 діб повинні голодувати. Їм не рекомендують навіть ковтати сли ну, щоб не інфікувати накладених на стравохід швів. Слину треба відсмокту вати. Прийом їжі доцільно замінити інтенсивним парентеральним харчуван ням (внутрішньовенним уведенням білкових препаратів, вуглеводів, жиро вих емульсій, сольових розчинів).