Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
1.1 Поняття уваги. Загальні положення
1.2 Фізіологічні основи уваги
.3 Основні види уваги
1.4 Основні властивості уваги
.5 Особливості розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
Розділ 2. Експериментальне вивчення рівня розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
.1 Методичні рекомендації до проведення дослідження
2.2 Аналіз результатів дослідження
Висновок
Список літератури
Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження. Увага - це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, увага виражає переважний зв'язок психічної діяльності з визначеним об'єктом, на якому вона зосереджена як у фокусі. На людину постійно впливає безліч самих різноманітних подразників. Свідомість людини не в змозі охопити одночасно з достатньою ясністю всі ці об'єкти. З безлічі навколишніх об'єктів –предметів і явищ –людина виділяє ті, які представляють для неї інтерес, відповідають її потребам і життєвим планам. Будь-яка діяльність людини вимагає виділення об'єкта і зосередженості на ньому.
Спрямованість і зосередженість свідомості на певних об'єктах або певній діяльності при відверненні від всього іншого називають увагою.
Якщо людина не мобілізує своєї уваги, то в її роботі неминучі помилки, а в сприйнятті –неточності і пропуски. Не зосередивши уваги, ми можемо дивитися і не бачити, слухати і не чути, їсти і не відчувати смаку. Увага організовує нашу психіку на все різноманіття відчуттів.
З увагою пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів. Увагою визначаються:
Увага нерозривно пов'язана зі свідомістю в цілому.
Залежно від активності особистості виділяють мимовільну, довільну і післядовільну увагу.
Мимовільна увага виникає без наміру людини побачити або почути що-небудь, без заздалегідь поставленої мети, зусиль волі. Вона може бути викликана несподіванкою або новизною подразника, його силою, рухливістю, контрастом між подразниками.
Довільна увага –активне, цілеспрямоване зосередження свідомості, підтримка рівня якого пов'язана з певними вольовими зусиллями, необхідними для боротьби з сильнішими діями. Подразником у цій ситуації є думка або наказ, який вимовлений про себе і викликає відповідне збудження в корі головного мозку. Довільна увага залежить від стану нервової системи (знижується при засмученому, надмірно збудженому стані і визначається мотиваційними чинниками: силою потреби, відношенням до об'єкта пізнання і установкою (неусвідомлюваною готовністю сприймати предмети і явища дійсності певним чином). Цей вид уваги необхідний для засвоєння трудових навиків, від нього залежить працездатність.
Увага нерозривно пов'язана з діяльністю. На ранніх стадіях філогенетичного розвитку увага безпосередньо включається в практичну діяльність; вона спочатку виникає у вигляді настороженості, готовності до дій по першому сигналу, а може означати і загальмованість, яка служить для підготовки до дій.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи виступає вивчення розвитку уваги учнів старшого шкільного віку.
Предмет дослідження –особливості розвитку уваги учнів старшого шкільного віку.
Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми розвитку уваги в учнів старших класів.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Гіпотезу даного курсового дослідження можна сформулювати наступним чином:
Особливості вивчення рівня розвитку уваги старших школярів проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб'єктивних якостях конкретного учня.
Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна при розробці шкільної програми в старших класах загальноосвітньої школи.
Методи дослідження.
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
1.1 Поняття уваги. Загальні положення
Серед усіх психічних процесів і властивостей увага посідає особливе місце. Вона не має свого специфічного предмету вивчення, проте супроводжує всю психічну діяльність людини. Відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожен з цих процесів має свій специфічний зміст. Увага - важлива сторона усіх пізнавальних процесів, і при цьому та, в якій вони виступають як діяльність, що вона спрямована на певний об'єкт.
Спрямованість психічної діяльності людини на певні об'єкти і зосередженість на них називається увагою (9; 123)
Вчені по різному визначають місце уваги серед інших психічних явищ, але більшість схильні вважати, наприклад С. Л. Рубінштейн, що увага - динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності. П Я Гальперін визначає увагу як автоматизовану дію контролю. І В. Страхов вважає , що „увагу не можна відокремити від психічних процесів і станів". К Ф Добринін ставить увагу в тісний зв'язок з особистістю. Він вважає, що селективність, організованість уваги, зосередженість і концентрація психічної діяльності, об'єм і розподілення і переключення уваги знаходяться в залежності від організованості особистості. К. В. Мішанова також підтверджує зв'язок між організованістю особистості і організованістю уваги.(12; 74)
На людину одночасно впливає величезний потік різноманітної інформації, яку вона неспроможна організовано сприймати, якщо заздалегідь не здійснить відповідного відбору найбільш суттєвої інформації. В результаті такого відбору із усього потоку інформації виділяється лише основна, яка повинна дійти до свідомості; до іншої ж інформації людина ставиться як до другорядної, що доповнює основну, або як до зайвої, яка заважає сприймати основну.
Цей вибір найбільш суттєвих подразників як вважає А. Р. Лурія. - і підтвердження від сторонніх подразників, - це звуження поля дії подразників на людину і складає основну функцію уваги.(8; 239)
Проте під спрямованістю психічної діяльності слід розуміти не лише вибір цієї діяльності, а й збереження цього вибору протягом певного часу. Викликати увагу учнів старших класів на уроках не так вже й важко, значно важче зберегти її протягом усього заняття. Для цього вчителю слід застосовувати різноманітні активізуючи прийоми (9; 134)
Спрямованість психіки на певний об'єкт супроводжується й зосередженістю, яка виявляється у заглибленні людини у дану діяльність, відволіканні від усього стороннього, не пов'язаного з нею. Змістом уваги завжди є об'єкти, які ми одночасно відчуваємо, сприймаємо, уявляємо, мислено аналізуємо і по відношенню до яких у нас виникають певні почуття. Звідси випливає , що увага якось незвичайно пов'язана з іншими психологічними процесами. Тут проявляється двобічний зв'язок. З одного боку, якраз завдяки увазі наші відчуття, сприймання, уявлення стають більш чіткими, правильними. Увага сприяє тому, що в них вірно відображаються предмети і явища зовнішнього світу. Завдяки увазі наші почуття стають більш змістовними, міцними і глибокими, а воля дисциплінованою. З іншого наші почуття, сприймання, мислення, стають змістом уваги, активно на неї впливають, посилюють чи послаблюють її.
Увага відіграє виключно важливу роль в житті і діяльності людей. Увага є однією з важливих умов успішного навчання учнів старших класів, у свою чергу , вона розвивається і виховується в процесі навчання.
Радянська психологія успадкувала від дореволюційної вітчизняної психології різноманітні погляди на природу уваги. В них мало місце ідеалістичне трактування цього явища, яке ще в перші роки існування Радянської влади посилено пропагувалося Г.Г.Черпаковим, що очолював тоді Маяковський інститут експериментальної психології. Він розумів увагу як самостійний активний процес особистості, але обумовлений дією вищої надприродної сили. Увага - це творчий акт душі - вважають Ванда і Джемс, а за ними і Челпанов. Теорії Г. Лейбніца, І. Канта, В. Вундта і У. Джемса підкреслюють активний характер уваги , але проголошують її фактором, який покликаний все пояснити, але сам вже є непояснювальними, є дещо первинне , а головне - надприродне (отже, ненаукове) Гальперін. (5; . 220-228)
З критикою ідеалістичних поглядів на природу уваги вже у 20-х роках виступає академік В.М. Бехтєрев. Розвиваючи матеріалістичну лінію Сєченова у трактуванні питань уваги, він доводить, що увага, як і інші психічні явища, має рефлекторну природу, підлягає об'єктивним законам психічного життя людини.
Підкреслюючи особливу важливість об'єктивного вивчення уваги, Бехтєрев провів цілий ряд експериментальних досліджень, використавши для цього спеціально розроблену ним методику.
Деякі радянські психологи 20-х років пов'язували увагу з установкою. Така точка зору на увагу була в робота К.К.Корнілова. Виявляється ця тенденція і в ранніх роботах Л.С.Виготського, розрізняв в зв'язку з увагою два види установки : сенсорну, яка сприяє кращій відповіді на сприйняттю і моторну, яка сприяє кращій відповіді на сприйняття. Але вже в ті роки радянські психологи намагалися показати залежність установки від суспільного досвіду людини. Так, П.П. Блонський писав, що в основі уваги лежать життєві інтереси людини. (1; 235)
Особливо чітко думка про залежність уваги від вимог, які висувають до людини соціальні умови, була виказана М.Ф. Добриніним. Він пише, що „ Увага - це спрямованість психічної діяльності і зосередження її на об'єкті, що має для особистості певне значення ( стійке або ситуативне)". Такою ж розуміння уваги притримується і ряд інших психологів. Так, велике значення цьому надають І.В. Поляков і Л.С. Ходаківський.
Природу уваги пояснює у своєму вченні про вищу нервову діяльність академіка І. П. Павлов. Увага зв'язана зі збереження певних ділянок мозку і гальмування інших, що і забезпечує спрямованість психічної діяльності. Простішим випадком такої спрямованості можна вважати орієнтувальним рефлекс , який І. П. Павлов образно назвав рефлексом „ Що таке?".
Спостерігаючи поведінку мавп, І. П. Павлов відмічав, що і тварини охоплені „постійним устремлінням дослідження. Мавпи наполегливо годинами займаються розв'язанням тих або інших задач, які їм пропонують". У людини цей рефлекс йде дуже далеко, „ проявляючись, на кінець, у вигляді тієї допитливості, яка створює науку, що дає і обіцяє нам високий безмежний орієнтир в навколишнього світі". (10; 151)
Зрозуміти фізіологічну основу уваги допомагає відкрите І. П. Павловим явище осередку оптимального збудження. Він формується таким чином: під впливом діючих подразників у певних ділянках кори великих півкуль виникають осередки збудження різної сили - осередки середньої сили створюють спільно те, що І. П. Павлов назвав осередком оптимального, тобто найбільш сприятливого збудження. При цьому академік І. П. Павлов підкреслював, що осередок оптимального збудження є не лише окремою збудженою ділянкою мозку, а ще декількома збудженими центрами, зв'язаними між собою. Зосереджене в певному осередку оптимальне збудження за законом індукції нервових процесів викликає в суміжних ділянках кори процес гальмування, внаслідок чого подразники, що безпосередньо впливають на осередок оптимального збудження, сприймаються людиною, а ті подразники, збудження від яких потрапляє на поле гальмування, ні.
Осередок оптимального збудження, який виник у корі головного мозку, не є постійним; він характеризується рухливістю, може пересуватися з однієї ділянки мозку на іншу. Характеризуючи цю особливість, І. П. Павлов писав: „ Якщо можна було бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальною збудливістю світилось, то ми побачили б на думаючій свідомій людині, як по її великих півкулях пересувається химерно неправильних образів світла пляма, що постійно змінюється у формі і величині, оточена на всьому іншому просторі півкуль більш або менш значною тінню."(10; 153-155)
Подальші пояснення фізіологічного механізму уваги знаходимо у вченні О.О.Ухтомського про домінанту, згідно з яким в мозку завжди наявним є домінуючим, панівний осередок збудження, що йдуть в даний момент до мозку, та у зв'язку з цим ще більше домінує над ними. Домінантний осередок збудження характеризується значно більшою стійкістю у порівнянні з осередком оптимального збудження завдяки сумації збуджень. Він і є фізіологічною основою зосередженої і найбільш концентрованої уваги.
Така увага, будучи рефлекторною за своєю природою, дуже яскраво проявляться назовні за допомогою міміки і пантоміміки. Зовнішні прояви уваги, відображаючись у корі головного мозку, посилюють зосередженість свідомості на певних об'єктах.
Теорія домінанти к фізіологічна основа уваги була вагомим внеском у науку, проте вона ще не повністю з'ясовує весь механізм уваги, не розкриває глибини тих нервових структур, що лежать в основі виникнення домінуючого осередку збудження.
За останні роки створено основи нового підходу до з'ясування механізмів уваги. В основу цього підходу покладено положення про те, що вибіркова увага можлива лише на базі загального підвищення мозкової активності. Джасперс, Бремер, Анохін та інші відкрили і описали роботу невідомого до того часу нервового апарату, який забезпечує - активізацію кори головного мозку. Це ретикулярна формація. Вона є своєрідним, „ енергетичним центром" мозку, без якого нервові клітини кори , весь мозок в цілому не можуть виконувати свої складні різноманітні функції.
Ретикулярна формація бере безпосередню участь у процесах регуляції сну та стану неспання. Ретикулярна формація є апаратом, що регулює тонус кори великих півкуль; її участь обумовлює активацію мозку, яка забезпечує прийом інформації, її переробку та регуляцію поведінки. Тому-то участь ретикулярної формації в загальній активації кори головного мозку можна розглядати як механізм, що забезпечує фізіологічні основи уваги.
.3 Основні види уваги
За характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:
• довільна;
• мимовільна;
• післядовільна.
Чимало зусиль було покладено нашими психологами для розв'язання питання про класифікацію видів уваги. Початок цієї важливої роботи знаходимо в дослідженнях В.М. Бехтєрева, який ще у 20-х роках запропонував поділити увагу на зовнішню і внутрішню, виходячи з того, що вона може бути викликана зовнішніми подразниками і бути організована внутрішньою мовою.
М.Ф. Добринін уточнив і деталізував класифікацію видів уваги на основі характеру діяльності людини. Виходячи з цього критерію , він виділяє пасивну, мимовільну увагу, і активну, довільну, а також післядовільну увагу. Такий поділ уваги на мимовільну, довільну і після довільну став загально прийнятим в психології. Ці види уваги одночасно є і ступенями її розвитку. Генетичне первинною є мимовільна увага. Вона виникає і підтримується незалежно від свідомого наміру людини. Мимовільна увага викликається такими властивостями діючих подразників, як інтенсивність, новизна, раптовість, емоціональна забарвленість і т. д. (6; 74)
Мимовільною називають таку увагу, як складається в ході взаємовідношень людини з середовищем окрім її свідомого наміру. Первісно вона виникає як безумовно-рефлекторне явище, викликане впливом тих чи інших зовнішніх агентів у розвиток життєдіяльності людини вона ускладнюється, стає умовно-рефлекторним явищем, що викликається подразниками, які набули для людини значення певних сигналів.
Існують деякі загальні відомості подразників, завдяки яким вони легко звертають на себе увагу людини. Такими є раптовість появи об'єкта, сила його впливу, уміння його інтенсивності і положення в просторі, співвідношення його з фоном, на якому він виступає, та ін. Хоч би як були зайняті учні інтересним уроком в класі, але раптове відкриття дверей і поява нової особи під час уроку привернуть до себе їх увагу. Чим сильніший, різкіший звук або світловий подразник, тим більше він звертає на себе увагу. Якщо об'єкт діє тривало і безперервно. Він стає менш помітним, ніж об'єкт, інтенсивність дії якого змінюється. Рухливі об'єкти більше привертають увагу. Ніж нерухомі. Раптове послаблення або зникнення подразника стає об'єктом уваги. Так, зниження голосу вчителя під час уроку, тимчасове його затихання мобілізує увагу учнів.
Ми уважні до того, що нас не байдуже, що має для нас сигнальне, життєве значення. Увагу викликає те, в чому в нас є потреба, що відповідає нашим інтересам, що, активізуючи сліди минулих вражень, збуджує і підтримує нашу пізнавальну і всяку іншу діяльність.
Те, що викликає цю діяльність, стає предметом уваги.
Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному й індивідуальному розвитку. На її основі виникає довільна увага.
Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється особистісно.
В своїх розвинених формах - це вольова увага.
Мимовільну увагу іноді називають пасивною, а довільну - активною. Така характеристика цих видів уваги нечітка. В той час. Як у мимовільній увазі виявляється залежність активності людини від безпосередньої дії зовнішніх об'єктів, у довільній увазі ця активність більше опосередкована слідами минулих вражень, наявними у людини системами тимчасових нервових зв'язків.
Довільна увага виникла історично у процесі праці людини. Праця завжди скеровується більш чи менш віддаленою метою. Яка досягається через цілий ряд найближчих цілей. Досягнення такої мети виключає вміння зосереджуватися на ній, відвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди і направляти свої зусилля на виконання окремих етапів трудового процесу. Хоч би вони самі по собі були й непривабливі, контролювати цей процес.
Чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більше вимоги ставить вона до довільної уваги. Необхідність в такій увазі виникає також при наявності стимулів. Що відволікають людину від завдання. Чим більше зовнішніх і внутрішніх перешкод зустрічаються людині в процесі виконання завдання, тим більше зусиль потрібно з її боку для підтримання в потрібному напрямі. Ці зусилля можливі тільки там, де досить сильні мотиви, що спонукають її прагнути до досягнення віддаленої мети, а саме: усвідомлення необхідності виконати завдання. сильний інтерес до результату його виконання, передбачення наслідків його невиконання, почуття обов'язку та ін.
Довільна увага історично виникла в процесі спілкування людини з іншими людьми. У дитини вона виникає в процесі спілкування з дорослими. Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважним у певному напрямі, здійснюється контроль за діяльністю. Довільна увага людини виникає з мимовільної у зв'язку з утворенням систем узагальнених зв'язків. Тут мимовільне перетворюється в довільне, але досягається це за допомогою другої сигнальної системи.(10; 155).
Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв'язку із змінами в мотивації діяльності. Так учень приймає завдання вчителя, керуючись усвідомленням необхідності його виконати і бореться за роботу, хоч сам зміст роботи спочатку не приваблює його. Проте в процесі виконання завдання він здобуває результати, які його зацікавлюють. Виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється увага. Таку увагу називають вторинною мимовільною, або послідовною увагою. Послідовна увага відрізняється від первинної мимовільної тим. Що вона є свідомо контрольованою. Контроль цей виявляється в загальному прямуванні даної діяльності і в перетворенні тих відхилень уваги, що виникають в ході виконання даної діяльності.
Основні види уваги - мимовільна і довільна - тісно пов'язані між собою, і часом переходять один в одного. Частіше, сідаючи за читання необхідної літератури або прослуховування навчальної лекції, ви додаєте спочатку певне зусилля, щоб сконцентруватися на проблемі. Але відбувається так, що з течією часу, ви захоплюєтесь роботою і вже не почуваєте жодної напруги, не додаєте жодних вольових зусиль для підтримання уваги. Як назвати цей новий стан? За походженням і наявністю свідомої мети, яка збереглася, він нагадує довільну, а за характером діяльності, за яскравістю і за тим, що він не стомлює людину, - мимовільну увагу. Психолог Н. Ф. Добринін назвав цей вигляд уваги післядовільним. (6; 75)
Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В цьому випадку діяльність так захоплює людину, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.
Складна і різнобічні навчальна діяльність висуває особливі вимоги до уваги людини. Вона вимагає спостережливості, тривалого зосередження на певному предметі, одночасного сприймання декількох об'єктів і т.д. Залежно від цих вимог, а також у зв'язку із індивідуальними особливостями людини можна виділити такі властивості уваги , як стійкість, зосередженість, обсяг, розподіл, переключення.
Від вище вказаних позитивних властивостей уваги слід відрізняти негативні риси, які часто об'єднуються під загальною назвою неуважності. До них можна віднести нестійкість уваги, поверхову її зосередженість, розсіюваність і т. ін.
Стійкість уваги. Важливою умовою ефективності будь-якої діяльності є стійкість уваги, яка виявляється у тривалому зосередженні її на певних об'єктах, на конкретній діяльності. Ця властивість є однією з умов завершення будь-якої справи, і навпаки, часте відволікання уваги заважає доведенню розпочатої роботи до кінця. Тому важливо виділяти і усвідомити ті фактори, які обумовлюють стійкість уваги. Це, насамперед, розуміння людиною важливості її роботи, також уміння знаходити у своїй діяльності все нові й нові сторони, проблеми, шляхи вирішення завдань. Це такі якості особистості, як працьовитість, допитливість, кмітливість, наполегливість. Стійкість уваги сприяє зміні виду діяльності. Одноманітність завжди швидко викликає втому. Ми не можемо зосереджувати свою увагу на нерухомому об'єкті, хіба що розглядаємо його з різних сторін, однак ми можемо довгий час зосереджувати увагу на виконанні певної діяльності.
Стійкість уваги, будучи умовою продуктивної розумової діяльності є певній мірі й її наслідком. Осмислене оволодіння навчальним матеріалом, спирається на активну розмову діяльності, значно сприяє активізації уваги.
Стійкість уваги обумовлюється ще рядом умов, до яких можна віднести ступінь складності навчального матеріалу, ставлення до нього учнів, наявність інтересу до даного предмету, нарешті, вікові та індивідуальні особливості. Фізіологічною основою стійкості уваги є сила і сталість осередку оптимального збудження в корі головного мозку.
Із стійкістю уваги тісно пов'язана її концентрація, яка полягає в глибокій зосередженості психологічної діяльності на певному об'єкті чи діяльності. Така зосередженість звичайно сприяє ефективному виконанню завдання. Умови підсилення концентрації такі ж, як і умови підвищення стійкості уваги.
Від ступеня концентрації увага залежить і чіткість сприймання об'єкта, правильність диференціації матеріалу. Концентрація умови допомагає учням старших класів розрізняти схожі предмети, явища, об'єкти.
Переключення уваги. Стійкість та концентрація уваги не означає її нерухомості, не виключає можливості її переключення, яке полягає у свідомому перенесенні уваги з одного об'єкта на інший. Переключення уваги забезпечує ефективність роботи при переходах від попереднього її стану до наступного , при змінах форм активності людини.
Фізіологічною основою є швидкість і легкість перенесення осередку оптимального збудження при зміні об'єктів уваги, чи зміні виду діяльності. Швидкість переключення уваги знаходиться у прямій залежності від рухливості нервових процесів. Ось чому стомлені люди, нервові процеси яких інертні, допускаються багато помилок у роботі.
Швидкість і легкість переключення залежить від наявності зв'язку між змістом попередньої і наступної діяльності. Якщо наступна діяльність більш цікава, змістовна, ніж попередня, то увага легко і швидко переключається. Швидко відбувається переключення після виконаного завдання, закінченого акту діяльності. Усвідомлення необхідності і значимості роботи теж полегшує переключення.
Незважаючи на те, що переключення уваги є об'єктивною необхідністю, яка диктується різноманітністю людської діяльності, зловживати ними не слід, тому що часте переміщення уваги з об'єкта на об'єкт викликає перевтому.
Особливо це стосується тих випадків, коли увага дуже сконцентрована на певному об'єкті.
Вона може зосередитись одночасно не на одному, а на декількох об'єктах, якщо цього вимагають умови діяльності. Кількість компонентів певної діяльності, що одночасно схоплюються увагою, визначають її обсяг.
Одночасно із концентрацією уваги на певних об'єктах можливий її розподіл між кількома видами діяльності. Під розподілом слід розуміти таку організацію психічної діяльності, при якій людина одночасно виконує декілька дій. І ця властивість уваги є необхідною у навчальній роботі: викладач мусить одночасно бути уважним і до своєї розповіді - її змісту, форми, емоційного забарвлення і до учнів старших класів - їх відповідей, поведінки.
Розподіл уваги можливий лише при певних умовах, а саме, коли всі види діяльності, крім основної, автоматизовані. Можна, наприклад, одночасно слухати музику і виконувати якусь хатню роботу, прибирати у кімнаті, варити обід і т.д. Цілком неможливо одночасно слухати лекцію і читати газету, бо обидва види діяльності в одній мірі вимагають напруження уваги.
Механізм розподілу уваги полягає в тому, що основна діяльність здійснюється ділянками мозку, які перебувають у стані оптимального збудження, а інші види діяльності управляються мозковим центром, знаходиться в напівзагальмованому стані.
Відволікання уваги - це мимовільне її переміщення з одного об'єкта на інший. Воно викликається дією сторонніх подразників. Особливо активно відволікають увагу ті подразники, що діють раптово і характеризується значною силою, а також ті, що зв'язані з емоціями.
Розсіяність - це негативна сторона уваги, що виявляється у нездібності людини зосереджуватися на певному об'єкті протягом довшого часу. Можна назвати два види розсіяності. Перший вид її буває при надто великій зосередженості на певній діяльності, завдяки чому людина помічає нічого навколо себе. Вона не чує звернених до неї запитань, не впізнає знайомих, відповідає негаразд. Цілком інший вид розсіяності, коли учень не в змозі ні на чому довго зосередитись; увага його весь час перескакує з одного об'єкта на інший.
Розглянуті властивості уваги не є сталими для тієї чи іншої особистості. Вони розвиваються в процесі життя, їх можна набути, розвинути і зміцнити шляхом спеціальних тренувань.
1.5 Особливості розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
Розвиток пізнавальної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удосконалення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборювання впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідченням розвитку концентрації уваги. Старшокласники цілком свідомо розподіляють і переключають увагу. Прогрес цих властивостей уваги пов'язаний з розвитком логічного мислення.
Формування інтересу старшокласників до певних наук і видів діяльності зумовлює посилення вибірковості уваги. Проте іноді це негативно впливає на засвоєння обов'язкових предметів, оскільки учні не звертають уваги на деякі з них. У старшому шкільному віці зростає роль в навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги —уваги, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на цікавому предметі, явищі. Прояви різних властивостей уваги старшокласників, зокрема її інтенсивності (ступеня концентрації), стійкості, обсягу тощо, мають суттєві індивідуальні відмінності, які залежать від сформованості інтересів, пізнавальної потреби.
Головним досягненням у розвитку пізнавальної сфери старшокласників є становлення словесно-логічного мислення (оволодіння логічними операціями), яке тісно пов'язане з розвитком внутрішнього і зовнішнього мовлення; розвиток осмисленості та аперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.
Загальні розумові здібності до 15-16 років уже, як правило, сформували ся. Але вони ще продовжують удосконалюватися. Оволодіння складними інтелектуальними операціями і збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою й ефективною, наближаючи її до діяльності дорослого. Особливо швидко розвиваються спеціальні здібності. В поєднанні зі зростаючою диференціацією спрямованості інтересів це робить структуру розумової діяльності старшокласника більш складною і індивідуальною порівняно з молодшим віком. Серед усвідомлених та неусвідомлених причин, що заважають формуванню особистості в юнацькому віці на індивідуальному рівні можуть бути:
•затримка розвитку теоретичного мислення;
•відсутність навичок і прийомів смислової пам'яті;
•маленький обсяг оперативної пам'яті; нерозвинутість основних компонентів уваги (об'єму, переключення, розподілу тощо);
•нереалістичність уяви, відірваність від практики;
•надмірна перевага першої сигнальної системи над другою.
Вимоги до організації корекційних занять з розвитку уваги. Обов'язковою умовою реалізації «Програми з розвитку і корекції уваги в старшому шкільному віці» є спеціально створене предметно-розвивальне середовище. Потрапляючи в нього, учні з порушеннями уваги мають можливість під контролем вчителя або психолога вправляти свої уміння, набуті на корекційно-розвивальних заняттях, і відчувати підтримку дорослого (що формує в них віру в успіх).
Розділ 2. Експериментальне вивчення рівня розвитку уваги учнів старшого шкільного віку
2.1 Методичні рекомендації до проведення дослідження.
Тест Бурдона в модифікації П. А. Рудника.
Завданням даного дослідження є виявлення концентрації, точності і продуктивності уваги.
Мета: вимір кількісних характеристик уваги: (концентрації, точності і продуктивності), а також динаміки цих характеристик в процесі короткочасної роботи.
Устаткування: у роботі використовується бланк тест Бурдона (див. Додаток №1).
Порядок проведення: Дослідження проводиться з групою учнів старшого шкільного віку. Кожному випробовуваному видаються листи з тестом Бурдона. Зачитується інструкція: «По моїй команді «почали» ви починаєте шукати і викреслювати в кожному рядку листа букви: А, М, К, З. Працювати потрібно уважно і щонайшвидше. Спочатку буде хвилина вправи. Потім основна робота протягом кожної хвилини у відповідь на мою команду «Стоп!» ви будите ставити лінію в тому місці, де зараз працюєте. Виконання завдання припиняється по команді «Закінчили роботу».
Методика вивчення обсягу уваги.
Досліджуваному, короткочасно, зазвичай, протягом 1 секунди, показують послідовно 8 карток з зображенням 2-9 крапок. Кожна картка експонується двічі, після цього учень протягом 10-15 секунд на бланку відмічає розташування крапок.
Аналіз результатів:
Враховується кількість правильно відмічених крапок:
І. 3 крапки на двох картах;
ІІ.4 крапки на двох картах;
ІІІ.6 крапок;
ІУ.9 крапок;
У. 10 крапок;
УІ.10 крапок;
УІІ.13 крапок;
УІІІ.15 крапок;
ІХ. 16 крапок;
Рангові місця І і ІІ свідчать про малий обсяг уваги, УІІІ.ІХ –про великий обсяг, проміжні –про середній.
Дослідження вибірковості уваги. (тест Мюстенберга)
Досліджуваним пропонується лист, на якому надруковані строчками букви російського алфавіту (Додаток №2). Всього 24 слова (сонце, район, новина, факт, іспит, прокурор, теорія, сприйняття, любов, спектакль, радість, народ, репортаж, конкурс, особа, плавання, комедія, відчай, лабораторія, підстава, психіатрія). Досліджуваний повинен щонайшвидше знайти слова і підкреслити їх.
Експериментатор фіксує час виконання завдання, кількість знайдених слів, кількість слів, неправильно сприйнятих випробовуваним, кількість слів, неправильно підкреслених, і кількість слів, які підкреслені понад норму.
Успішність А оцінюється по формулі А = В + Т, де
де С –загальна кількість виділених слів; m –кількість помилково виділених слів; n –кількість пропущених слів; Т –поправка на якийсь час. Оцінка Т визначається по нижче приведеній таблиці.
Переведення часу в оцінку Т
|
Час виконання, c |
Т, бали |
|
Менше 122 |
+2 |
|
122– |
+1 |
|
209– |
|
|
385– |
– |
|
473– |
– |
|
561– |
– |
|
649– |
– |
|
737– |
– |
|
Більше 825 |
– |
2.2 Аналіз результатів дослідження
Методика №1. Тест Бурдона. Обробка і аналіз результатів:
Обчислення коефіцієнта концентрації уваги проводиться по формулі: К= (n1-n2-n3) /n * 100%, де n1 - загальна кількість правильно закреслених букв; n2 –кількість пропусків букв А, М, До, З; n3 –кількість помилково закреслених букв; n –загальна кількість в проглянутих рядках букв А, М, До, З, що підлягають викреслюванню.
Серед випробовуваних школярів були виявлено:
Карандашова До.
К1=54%
К2=30%
К3=28%
К4=40%
К5=37%
Таболіна Д.
К1=35%
К2=30%
К3=16%
К4=12%
К5=16%
Шипіцин Ст.
К1=38%
К2=24%
К3=33%
К4=0%
К5=52%
Обчислення коефіцієнта точності (акуратності) уваги проводиться по формулі: А=(n1–n3)/ (n1+n2). Побудуємо графіки, що відображають динаміку точності уваги по окремих хвилинах роботи тобто по величинах, – А1, А2, А3, А4, А5.
Шипіцин Ст
А1=0,7
А2=0,6
А3=0,7
А4=0,5
А5=0,8