Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН України
КУЛІШ Ніна Михайлівна
УДК 159.923.2 –.4 (048)
РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ –3 рік
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія науково-психологічної інформації.
Науковий керівник – кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник
Тищенко Світлана Павлівна,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
провідний науковий співробітник лабораторії
науково-психологічної інформації.
Кульчицька Олена Іполитівна,
Інститут педагогіки і психології професійної освіти
АПН України, старший науковий співробітник
відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти;
– кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник
Бастун Наталія Анатоліївна,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
провідний науковий співробітник лабораторії
методології і теорії психології.
ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України,
кафедра педагогіки та психології, м. Одеса.
Захист відбудеться "22" квітня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2).
Автореферат розісланий "21" березня 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.
Розвиток самосвідомості обдарованої дитини є одним із вирішальних чинників гармонійного становлення її як особистості. На основі підвищення рівня усвідомлення обдарованими дітьми власних здібностей і можливостей зазвичай створюються сприятливі умови для їхньої самоактуалізації. Водночас, як свідчить педагогічна практика, висока оцінка обдарованими дітьми самих себе, сформована під впливом оточуючих і разом з тим недооцінювання ними інших, породжує певні труднощі в системі соціальних стосунків. Ці труднощі стають на заваді якнайповнішій реалізації обдарованими дітьми їхнього власного творчого потенціалу, провокують зверхнє, нетолерантне ставлення до однолітків –партнерів по спільній діяльності. Завищений рівень домагань у багатьох видах діяльності та невиправдані очікування щодо ровесників зумовлюють появу комунікативних труднощів.
У звязку з необхідністю створення в Україні на сучасному етапі найсприятливіших умов щодо розвитку обдарованих дітей проблема особливостей їхньої самосвідомості та її регулювання набирає особливої значущості.
Питанню обдарованості у вітчизняній психології приділялося багато уваги (Є.О.Голубєва, Г.С.Костюк, В.А.Крутецький, В.С.Мерлін, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, Дж. Рензуллі, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.). Ідея дослідження природи обдарованості на основі аналізу творчого розвитку людини знайшла своє відображення в концепціях творчої обдарованості таких авторів, як О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Б.Д.Шадріков, Ф. Баррон, Дж. Гілфорд, А. Торренс, К.Тейлор та ін.
Розвиткові обдарованості на різних вікових етапах у психологічній літературі присвячено значну кількість досліджень (А.В.Брушлінський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Т.В.Кудрявцев, О.І.Кульчицька, І.Я.Лернер, Р.О. Пономарьова, В.Штерн та ін.).
Як свідчить аналіз наукових джерел, самосвідомості обдарованих дітей дошкільного віку приділялося недостатньо уваги. Тим часом, ряд авторів (М.Й.Боришевський, І.Т.Дімітров, В.В.Зіньківський, О.Л.Кононко, О.І.Кульчицька, Л.Г.Подоляк, А.І.Сільвестру, С.П.Тищенко, П.Р.Чамата) показали, що самосвідомість є тим важливим структурним компонентом зростаючої особистості, завдяки якому дитина здатна оцінювати себе, усвідомлювати власні можливості та визначати міру й характер особистої активності, спрямованої на досягнення успіху в процесі предметно-практичної діяльності та спілкування.
У психологічній літературі показано, що в дітей старшого дошкільного віку виникають якісні зміни у сфері самосвідомості: інтенсивно розвиваються рефлексивні процеси в системі "Я" (Л.П.Почерєвіна, Л.І.Уманець, В.Г.Щур, С.Г.Якобсон та ін.). Ці процеси актуалізуються під впливом переживання дітьми свого ставлення до інших людей і ставлення інших –до себе.
Серед питань з проблеми становлення і розвитку спілкування дошкільників з ровесниками слід виділити саме ті, які розкривають становлення образу “Я” (М.І. Лісіна, А.І. Сільвестру, О.О. Смирнова), зокрема образу себе обдарованої дитини як субєкта комунікації, а також сприймання образу ровесників –партнерів по спілкуванню. Зазначений аспект почасти реалізовано в експериментальних дослідженнях (А.В.Доровського, С.П.Тищенко, Ж.В.Чайникової, П.Р.Чамати, О.К.Ягловської тощо).
Спільна предметно-практична діяльність з ровесниками має особливе значення для розвитку дітей. З проблеми спільної діяльності у становленні особистості дитини –дошкільника виконана незначна кількість робіт (В.В. Абраменкова, Є.В. Суботський, Ю.О. Приходько). В них було показано, що цей вид діяльності виступає умовою, за якої здійснюється актуалізація процесів самосвідомості, їх регуляція та корекція.
У звязку з цим вивчення впливу на обдарованих дітей тих психологічних факторів, що сприяють їх особистісному розвитку, адекватному усвідомленню власних здібностей, поліпшують стосунки з однолітками в процесі спільної діяльності, становить важливий науковий інтерес і відкриває перспективи для оптимізації шляхів та засобів керування процесом самоусвідомлення обдарованої дитини.
Актуальність нашого дослідження обумовлено значущістю і недостатньою розробленістю означеної проблеми.
Тема дисертаційного дослідження є складовою теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України "Психологічний розвиток дошкільника в умовах інноваційних систем виховання”. Номер держреєстрації 0198U000518.
Обєкт дослідження –прояви самосвідомості в процесі взаємодії обдарованих дітей з однолітками в спільній діяльності.
Предметом вивчення виступає динаміка структурних компонентів самосвідомості –очікувань і рівня домагань обдарованих дітей з різним типом комунікативної позиції у спільній діяльності.
Мета дослідження полягає в розкритті умов та механізмів розвитку структурних компонентів самосвідомості (очікувань і рівня домагань) обдарованих дітей з різним типом комунікативної позиції у спільній діяльності.
Гіпотеза дослідження –розвиток самосвідомості обдарованих дітей здійснюється за умови включення їх у різні за характером види спільної діяльності зі змінним складом її учасників, що сприяє підвищенню відповідності очікувань дитини тій оцінці, яку вона сподівається одержати від партнерів по спільній діяльності, та формуванню на цій основі більш реалістичного рівня домагань; при цьому оцінні впливи з боку однолітків у процесі спільної діяльності виступають психологічним механізмом перебудови власної комунікативної позиції дитини відповідно до прогресивних зрушень у її самосвідомості.
Завдання дослідження.
1) Виявити особливості очікувань обдарованих дітей щодо оцінки їх з боку однолітків –партнерів по спільній діяльності.
) Висвітлити динаміку рівня домагань обдарованих дітей у процесі спільної з однолітками діяльності.
) Схарактеризувати видозміни комунікативної позиції обдарованих дітей за умови виконання ними різних форм та видів спільної з однолітками діяльності.
) Визначити чинники підвищення ступеня реалістичності емоційно-ціннісного ставлення до себе обдарованих дітей.
Теоретико-методологічними засадами дослідження є науково-психологічні положення про співвідношення і взаємодію між внутрішніми і зовнішніми чинниками становлення особистості й , зокрема, її самосвідомості (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.В. Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова); уявлення про розвиток здібностей у діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.М.Теплов та ін.); про сутність психології творчості і творчої діяльності (Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Л.О.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн та ін.); про закономірності розвитку самосвідомості в онтогенезі (М.Й.Боришевський, О.І.Кульчицька, М.І.Лісіна, Л.Г.Подоляк, Т.М. Титаренко, С.П.Тищенко, П.Р.Чамата, О.О.Ящишин та ін.).
Методи дослідження. Для розвязання поставлених завдань та перевірки гіпотези застосовувались теоретичний аналіз, а також емпіричні методи, а саме: в експериментальній частині дослідження використовувався метод природного експерименту в ході якого застосовувався метод включеного спостереження, бесіди, методи організації різних форм спільної діяльності, проективні (розроблені автором) та статистичні методи.
Організація дослідження. Було обстежено 500 дітей старшого дошкільного віку. Із них 50 були виділені нами як обдаровані; вони вирізнялись із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є результатом і природних задатків, і сприятливих умов виховання. Ці 50 обдарованих дітей взяли участь у констатувальному експерименті. Під час формувального експерименту було задіяно 20 обдарованих дітей, які мали значні труднощі у взаєминах з ровесниками. Дослідження проводилося у три етапи в період 1998-2001рр. в дошкільних закладах №№ 1, 2, 9, 22, 32, 37, 71 м. Полтави.
Надійність отриманих результатів дисертаційної роботи забезпечується методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень; застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом здобутого експериментального матеріалу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше висвітлено динаміку розвитку структурних компонентів самосвідомості обдарованих дітей –очікувань і рівня їхніх домагань у процесі виконання спільної з однолітками діяльності.
Виявлено, що необхідною умовою гармонізації розвитку самосвідомості обдарованих дітей виступає включення їх у різні види спільної з однолітками діяльності, яка варіюється за змістом та складом учасників. Експериментально доведено, що під впливом зазначених факторів між дітьми –учасниками спільної діяльності розвиваються субєктно-рефлексивні відносини, які сприяють актуалізації регулятивних функцій їх самосвідомості. Розроблено та апробовано формувальні прийоми, спрямовані на оптимізацію оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей з однолітками в спільній діяльності.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлено тим, що його результати розширюють наукові знання про закономірності розвитку самосвідомості обдарованих дітей у процесі переживання ними оцінного ставлення до себе з боку однолітків; схарактеризовано субєктні механізми розвитку самосвідомості обдарованих дітей на основі підвищення реалістичності їх емоційно-ціннісного ставлення до себе в контексті спільної з однолітками діяльності.
Практичне значення. Врахування встановлених у дослідженні особливостей розвитку структурних компонентів самосвідомості обдарованих дітей у спільній діяльності дозволяє запобігти негативним тенденціям закріплення в самосвідомості нереалістичних очікувань та неадекватного здобуткам обдарованої дитини (у певних видах діяльності) –рівня домагань, а також негативних комунікативних позицій: суперництва, що переходить у конфлікт, та відсторонення.
На основі гуманізації взаємин між обдарованими дітьми та ровесниками –партнерами по спільній діяльності розкрито умови оптимізації шляхів та засобів керування процесом самоусвідомлення обдарованої дитини. Матеріали дослідження використовуються при викладанні навчального курсу “Теорія та практика роботи з обдарованими дітьми” для студентів психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, в інститутах післядипломної підготовки вихователів дошкільних закладів.
Апробація роботи. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на спільному засіданні лабораторії психології дошкільника та лабораторії науково-психологічної інформації Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, на кафедрі психології Полтавського педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, на міжнародній науково-практичній конференції (Полтава, 2000), на ІІІ зїзді Товариства психологів України (Київ, 2000).
Зміст і результати роботи відображено в 7 публікаціях.
Впровадження наукових розробок. Одержані результати дисертаційного дослідження застосовуються в процесі роботи вихователів дошкільних закладів з обдарованими дітьми старшого дошкільного віку. Теоретичні та практичні висновки використовуються в лекціях при читанні курсів “Теорія та практика роботи з обдарованими дітьми” та “Психологія” у Полтавському педагогічному університеті ім. В.Г.Короленка на психолого-педагогічному факультеті.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додаткового матеріалу (додатки). Робота виконана на 163 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 3 таблицями, 6 рисунками.
Бібліографія включає 201 роботу українських та зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виділено обєкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу та головні завдання, визначено методологічні й теоретичні основи, методи дослідження та перевірки гіпотез, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, форм їх апробації.
У першому розділі –"Розвиток самосвідомості на ранніх етапах онтогенезу та проблема обдарованості" –здійснено аналіз теоретичного та експериментального матеріалу вітчизняних і зарубіжних науковців. У ході аналізу встановлено, що проблема розвитку самосвідомості обдарованих дітей старшого дошкільного віку є недостатньо розробленою. Нагромаджений психологічною наукою теоретичний і практичний матеріал стосується, в основному, розвитку самосвідомості звичайних дітей дошкільного віку.
Проблема самосвідомості висвітлювалася цілим рядом вітчизняних та зарубіжних дослідників (А.Я.Артемова, М.Й.Боришевский, І.С.Кон, Г.С.Костюк, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс, В.М.Роздобудько, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, В.В.Столін, З.Фрейд, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова та ін.).
Особливості розвитку самосвідомості на ранніх етапах онтогенезу досліджено недостатньо. Більшість праць, присвячених цій проблемі, стосуються періоду шкільного дитинства. Менш дослідженою є самосвідомість дітей дошкільного віку (Б.Г.Ананьєв, А.Валлон, В.А.Горбачова, О.Л.Кононко, М.І.Лісіна, Н.І.Непомняща, Р.Б.Стеркіна та ін.)
Теоретичному осмисленню природи діючого (рефлексуючого) і феноменального (рефлексованого) "Я", їх звязку з розвитком особистості в онтогенезі в значній мірі сприяли праці І.С.Кона, К.Ф.Михайлова, В.В.Століна, І.І.Чеснокової, О.В.Шорохової та ін.
Розглядаючи розвиток самосвідомості в онтогенезі, дослідники (І.Т.Дімітров, Г.І.Морєва, Є.В.Суботський, Л.І.Уманець, В.Г.Щур) при проведенні експериментів приділяли увагу самооцінці дитини як основному компоненту в структурі самосвідомості. Важливим проявом регулятивної функції самооцінки особистості є характер її оцінних ставлень до інших людей (Н.Є.Анкундінова, Н.І.Непомняща, Т.О.Рєпіна, Р.Б.Стеркіна, А.І.Ліпкіна, П.Р.Чамата).
Одним із напрямів у вивченні емоційно-ціннісної природи ставлення до себе є праці (Е.І.Савонько, Л.Г.Подоляк, С.П. Тищенко, О.О.Ящишин), де вихідним положенням виступає розуміння ставлення до себе як сукупності емоційних переживань і оцінних суджень особистості щодо самої себе.
Очікування особистості як фактор розвитку її самосвідомості досліджувалися Я.Л.Коломинським, А.П.Копиловою, С.П. Тищенко, Л.І.Ума-нець. Виступаючи формою прояву самосвідомості, особистісні очікування є водночас показником ставлення особистості до навколишніх, своєрідним індикатором її становища в колективі і ставлення до колективу.
У дослідженнях Д.Б.Годовікової, І.Г.Дімітрова, М.І.Лісіної, А.І. Сільвестру виявлено, що утворення самосвідомості виступає як продуктом спілкування (образ себе, самооцінка), так і предметом потреби у спілкуванні. І продукт спілкування, і предмет його потреби недоступні безпосередньому спостереженню, проте їх зміст і особливості можуть бути виявлені під час вивчення їхньої регулятивної ролі у процесі комунікативної взаємодії.
Спілкування і спільна діяльність дошкільників у групі ровесників –важливі джерела формування їх позитивного емоційного ставлення один до одного (В.В.Абраменкова, Т.І.Бабаєва, Т.Є.Коннікова, Г.С.Костюк, М.І.Лісіна, Ю.О. Приходько, Т.О.Рєпіна, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова та ін.).
Зокрема, характер емоційного ставлення до партнерів визначається всією сукупністю особистісних якостей дитини, її рівнем домагань, самооцінкою, очікуваною оцінкою з боку інших членів групи. Він суттєво залежить також від того, якою мірою в спільній діяльності реалізуються індивідуальні здібності та можливості дитини.
Дослідники дитячих здібностей (Б.Г.Ананьєв, Дж.Гілфорд, Н.С.Лейтис, В.О.Моляко, Г.С.Костюк, Б.М.Теплов, А.Торренс та ін.) відзначають разючу активність і високий рівень саморегуляції в обдарованих дітей, що проявляється в їх наполегливості, вмінні зосереджувати свої сили для подолання труднощів, які виникають у процесі діяльності та спілкування.
На індивідуальну своєрідність обдарованої людини, що проявляється в унікальності внутрішнього світу творчої особистості, вказували В.О.Моляко, В.Е.Чудновський, В.С.Юркевич та інші.
У роботах останніх років (Л.Л.Гурова, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко) поняття обдарованості розглядається як цілісна, інтегральна система, яка охоплює всі сторони особистості, а не лише сферу її інтересів чи здібностей. "Відкриття" людиною власних непересічних здібностей, ставши надбанням свідомості, вносить певні корективи у її взаємодію із соціальним оточенням, передусім у формування рівня домагань та характер очікувань щодо навколишніх людей.
Але на сьогодні виконано дуже мало досліджень, присвячених вивченню самосвідомості обдарованих дітей.
Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень дозволив зробити такі висновки:
Зазначені теоретичні положення, було покладено в основу розробки програми дослідження принципів побудови констатувального та формувального експериментів.
У другому розділі –"Вплив особливостей розвитку самосвідомості обдарованих дітей на характер їх комунікативної позиції у спільній з однолітками діяльності" –визначено процедуру констатувального експерименту та описано його перебіг і результати.
Програма констатувального експерименту: виявити серед дошкільників тих дітей, які відзначаються високим рівнем розвитку здібностей, та організувати спільну предметно-практичну діяльність з використанням системи методів, спрямованих на виявлення особливостей самосвідомості обдарованих дітей. Зокрема було використано метод включеного спостереження, бесіди, само- і взаємооцінювання виконаних завдань, аналіз результатів діяльності, тест “Білі кружечки” (розроблений О.І.Кульчицькою, Л.Г.Чорною на основі досліджень Дж. Гілфорда), набір субтестів, розроблених В.О.Моляко, О.І.Кульчицькою, Н.І.Литвиновою, Л.Г.Чорною (за основу взято одну з методик Векслера).
На першому етапі констатувального експерименту було виявлено у групах старших дошкільників обдарованих дітей та встановлено, яку комунікативну позицію кожен з досліджуваних займав у дитячій спільноті. Комунікативну позицію суперництва, що переходить у конфлікт (далі буде ПС) та комунікативну позицію відсторонення (далі ПВ), займали обдаровані діти (40%), які відзначалися нереалістичним характером усвідомлення власних можливостей. Зазначені позиції провокували негативні способи самоствердження цих дітей у колі ровесників.
Обдаровані діти (60%) з шефською комунікативною позицією з елементами партнерства (далі ПШ) достатньо реалістично усвідомлювали власні можливості, що зумовлювало позитивний за своїми способами характер самоствердження серед однолітків.
Як виявилось, у обдарованих дітей із ПС та ПВ "образ самих себе" був менш адекватним, ніж у обдарованих дошкільників з ПШ.
Результати другого етапу констатувального експерименту показали, що включення обдарованих дітей в різні види та форми організації спільної діяльності (ФОСД –І і ІІ) зумовило зміну комунікативної позиції, яку вони займали у колі ровесників (від ПС та ПВ до ПШ), лише у 20% досліджуваних (підгрупа А). Решта дітей, навіть після багаторазових включень їх у різні види і ФОСД та модифікації складу її учасників, не змінили своєї первісної позиції (І-ша група –% ПШ, ІІ-га –% ПС, ІІІ-тя – 20% ПВ). Обдаровані діти другої та третьої груп відзначалися нереалістичним характером усвідомлення власних здібностей та можливостей. Це призвело до негативних поведінкових проявів у стосунках з ровесниками –партнерами по cпільній діяльності (далі СД). В обдарованих дітей другої і третьої груп зафіксовано емоційну неврівноваженість, нетолерантність у стосунках з партнерами по СД та афективні прояви у поведінці.
Результати третього етапу констатувального експерименту відбивають динаміку домагань обдарованих дітей з різним типом особистісної комунікативної позиції під час виконання спільної з однолітками діяльності.
Аналіз результатів дослідження показав, що обдаровані діти першої групи (ПШ) –% та підгрупи А (ПШ) –% мали середнє позитивне відхилення мети*, повязане з прогнозуванням реального успіху при виконанні завдань.
Динаміка домагань обдарованих дітей першої групи та підгрупи А показала тенденцію до включення у свій образ "Я" не тільки реальних успіхів у певному виді діяльності, а й прогнозування власних успіхів також і у тих видах діяльності, в яких ці діти себе не випробували (феномен переносу високих досягнень в одному виді діяльності, де обдарована дитина досягала звичайно значних успіхів –на інші).
Обдаровані діти другої групи –% (займали ПВ) –виявили негативне відхилення мети –прогнозований рівень домагань був у них нижчим, ніж досягнуті результати .
Обдаровані діти третьої групи займали ПС –% та ПВ –%. У них зафіксовано негативне відхилення мети в різних видах діяльності (за винятком одного), тобто прогнозовані цілі були набагато вищими, ніж реально досягнуті результати. Зазначена особливість динаміки домагань, як і у досліджуваних двох попередніх груп та підгрупи А, була зумовлена феноменом переносу високих досягнень в одному виді діяльності на інші .
Результати дослідження динаміки рівня домагань обдарованих дітей з різним типом комунікативної позиції показали, що в обдарованих дошкільників, які займали ПС та ПВ, прогнозовані цілі були набагато вищими, ніж реально досягнуті результати, і, як правило, приносили дітям неуспіх. Невідповідність між рівнем домагань і рівнем досягнень провокувала появу емоційної неврівноваженості дітей, конфліктів між ними, суперечок, зокрема під час оцінювання результату СД. Вони виявляли зверхнє, зневажливе ставлення до однолітків, низько оцінювали їх та значно переоцінювали власні здібності.
Результати четвертого етапу констатувального експерименту показали, що високий ступінь (75%) відповідності прогнозованої обдарованими дітьми першої групи та підгрупи А оцінки власних можливостей повязаний з розвитком у них здатності рефлексувати оцінку самих себе з боку ровесників. Низький ступінь (50%) такої відповідності в обдарованих дошкільників другої та третьої груп обумовлений низьким рівнем рефлексії щодо оцінки їх однолітками.
Проведений кореляційний аналіз очікуваної оцінки себе обдарованими дітьми та оцінки їх ровесниками – партнерами по СД показав, що коефіцієнт кореляції у дітей першої групи і підгрупи А дорівнював + 0,94. Що ж до обдарованих дітей другої та третьої груп, то тут коефіцієнт кореляції становив + 0,52.
Результати констатувального експерименту дали змогу дійти таких висновків:
Обдаровані діти з ПШ переважно правильно оцінюють самих себе та ровесників і виявляють доброзичливе, помірковане ставлення до однолітків –партнерів по СД, враховують їхні бажання чи небажання прийняти пропоновану допомогу.
У третьому розділ –"Психолого-педагогічні умови розвитку самосвідомості обдарованих дітей в різних видах спільної діяльності" –описано формувальний експеримент, спрямований на виявлення засобів розвитку оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей з однолітками –партнерами по спільній діяльності.
У формувальному експерименті взяли участь 20 обдарованих дітей. Це діти, які займали у взаємодії з однолітками ПС та ПВ і відзначались особливо яскраво вираженими негативними поведінковими проявами у взаєминах з ровесниками. Формування проводилося за трьома напрямами. Завдання першого спрямовувалися на формування в обдарованих дітей вміння правильно оцінювати самих себе та однолітків у певних видах СД. Актуалізація процесу усвідомлення обдарованими дошкільниками своїх здібностей і можливостей здійснювалася шляхом включення їх у різні види СД та завдяки модифікації складу виконавців спільної предметно-практичної діяльності. Провідна роль у керуванні оцінною активністю обдарованих дітей належала вихователю, який робив підсумки виконання завдань, привертав увагу кожного із досліджуваних до досягнень партнерів по СД.
Під час реалізації другого напряму формувального експерименту навчання обдарованих дітей взаємооцінюванню полягало в тому, що обдаровані дошкільники могли не тільки порівняти себе в одному і тому ж плані з однолітками, а й безпосередньо пережити оцінне ставлення до самих себе з боку партнерів по СД. У такий спосіб усі виконавці СД були поставлені в умови, за яких спільний успіх залежав як від обдарованих дітей, що виконували роль "вихователя", так і від ровесників, яким було відведено роль "вихованців", стосовно до перших "вихователів". Самооцінка обдарованих дітей набувала опосередкованого характеру, ставала дедалі більш усвідомленою ними.
Третій напрям формувального експерименту передбачав надання провідної ролі в керуванні активністю обдарованих дітей батькам, які стимулювали в них процес самоусвідомлення. Основна мета методів, рекомендованих батькам, полягала в тому, щоб за їх допомогою в обдарованих дітей формувалося вміння оцінювати самих себе та ровесників відповідно до досягнутого.
Аналіз результатів формувального експерименту дозволив виявити зміни в само- і взаємооцінюванні обдарованих дітей. По-перше, зафіксовано підвищення оцінної активності обдарованих дітей, спрямованої переважно на особисті досягнення. Виявлено суттєве значення впливу зразка оцінювання вихователем –прогнозована оцінка обдарованих дітей стала більш реалістичною у 40% досліджуваних (див. рис.1).
* "Величина відхилення мети" – термін, введений Ф.Хоппе