Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
29
інститут проблем виховання апн україни
Шарапова Олена Валеріївна
УДК 371.2:004:378.661
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
13.00.07 - Теорія та методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.
Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Підласий Іван Павлович, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач кафедри філософії освіти;
кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Киричок Віра Андріївна, Інститут проблем виховання АПН України, старший науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання
Провідна установа Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград
Захист відбудеться “ 16 ” грудня 2003 р. о 14.00 годин в залі засідань на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України Академії педагогічних наук України за адресою: вул. М. Берлінського, 9 , м. Київ, 04060.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України, Академії педагогічних наук України за адресою: вул. М. Берлінського, 9 , м. Київ, 04060.
Автореферат розісланий “ 14 ” листопада 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Г.П. Пустовіт
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У Національній доктрині розвитку освіти України на ХХІ століття наголошується на необхідності створення умов для розвитку і самореалізації особистості як головної умови освіти та виховання підростаючих поколінь з метою повноцінного життя у громадянському суспільстві.
Демократизація і гуманізація суспільства, процеси модернізації освіти в Україні зумовлюють актуалізацію проблеми пошуку та залучення до арсеналу педагогічних засобів корекції соціальної поведінки особистості. В зв’язку з цим значення і роль корекційної діяльності загальноосвітньої школи потребує нового її осмислення як у контексті формування загальнолюдських та національних цінностей у молодших школярів, так і в контексті виконання нею завдань щодо створення ефективних умов для виховання та саморозвитку особистості. За такого підходу корекційна діяльність вчителів загальноосвітньої школи спрямована на вдосконалення особистості дитини, її стосунків з довколишнім.
Актуальною на сьогодні стає проблема розвитку педагогіки допомоги й захисту дітей. Нею стає гуманістична корекційна педагогіка, де провідне місце посідають практичні методики діагностичної і корекційної роботи.
Тому проблема корекції відхилень у поведінці учнів молодшого шкільного віку стала предметом спеціальних досліджень вчених різних країн світу. Окремі аспекти зазначеної проблеми розкрито у дослідженнях психологів І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, О. Запорожця, К. Ізарда, Н. Казинса, О. Кононко, З. Фрейда, П. Якобсона. Серед педагогів питання корекційної діяльності найбільше досліджуються у працях А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Фіцули, Л. Орбан, В. Оржеховської, В. Віноградової, Т. Федорченко, І. Підласого, Н. Максимової, І. Козубовської, І. Зязюна (Україна), Ш. Амонашвілі (Грузія), А. Анісова, А. Кочетова, Д. Колесова, Е. Куликова, Л. Славіної, Є. Чапова (Росія), А. Бандури, А. Круковського, Е. Жабчинської, А. Левицького, Б. Чередрецької, Е. Намисловської, Г. Сльонек (Польща).
Проте суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що розпочалися на рубежі 90-х років ХХ століття, створили передумови для кількісного зростання та якісних змін у відхиленнях поведінки дітей молодшого шкільного віку.
В сучасній психолого-педагогічній літературі ця проблема ще не знайшла достатнього висвітлення. Переважна більшість досліджень з означеної проблеми лише частково визначають та обґрунтовують необхідність здійснення корекції поведінки саме в початкові школі та не розкривають механізмів її здійснення.
Актуальність зазначеної проблеми та необхідність її розв’язання в аспекті комплексної педагогічної корекції відхилень у поведінці молодших школярів зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження “Педагогічні умови комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дослідження входить до наукової комплексної програми „Формування особистості творчого вчителя„ та скоординована в АПН України, протокол № 2 від 25.02.2003 року засідання бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні.
Об’єкт дослідження –навчально-виховний процес початкової школи.
Предмет дослідження –зміст, форми і методи корекції поведінки молодших школярів.
Мета дослідження –теоретично обґрунтувати структуру, зміст, форми і методи корекційних виховних впливів на поведінку молодших школярів, розробити організаційно-педагогічні умови їх реалізації та експериментально перевірити ефективність відповідних діагностичних та корекційних виховних методик.
Завдання дослідження:
Відповідно до мети і завдань дослідження сформульована гіпотеза: процес корекції поведінки молодших школярів буде ефективним, якщо він здійснюється як система корекційних впливів. Результати корекції поведінки будуть вищими за умови дотримання вчителем педагогічних умов, що ґрунтуються на практичному втіленні принципу програмного проектування. Подолання відхилень у поведінці молодших школярів в умовах систематичних та цілеспрямованих педагогічних впливів відбувається настільки ефективно, наскільки процес корекційної діяльності педагога моделює структуру відхилень; носить цільовий, цілісний характер; реалізує індивідуально-творчий підхід, орієнтований на гуманізацію життєвих ситуацій.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали філософські, педагогічні, психологічні положення про:
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнювали одне одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Серед них провідними, зокрема, були теоретичний аналіз та педагогічний експеримент. Широко використані: вивчення літературних джерел, теоретичного моделювання виховного процесу, а також діагностичні, прогностичні, обсерваційні методи дослідження. Вони реалізовувалися через спостереження, анкетування, опитування, вивчення продуктів діяльності учнів, експертних оцінок та математичної обробки даних.
Організація дослідження. Дисертаційне дослідження тривало чотири роки (1999 – 2002 ) та проводилося у три етапи.
На першому етапі (1999 - 2000 рр.) здійснювався аналіз філософської, психологічної, педагогічної, соціологічної літератури з метою розробки концепції дослідження. Було визначено проблему, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи та завдання дослідження, розпочато розробку експериментальних матеріалів, здійснено опрацювання попередніх статистичних даних про дітей з відхиленнями у поведінці в м. Черкаси та Черкаській області, здійснено констатуючий етап експерименту та розпочато формуючий етап експерименту з учнями перших класів набору 1999 року. На цьому етапі опрацьовано та випробувано методику визначення готовності дитини до школи (див. Додаток, методика №1).
На другому етапі (2000 –рр.) проводилася перевірка та вдосконалення діагностичних та корекційних методик, визначалися педагогічні засоби і умови ефективності корекції поведінки, вносилися зміни та доповнення в методику формуючого етапу експерименту.
На третьому етапі (2001 - 2002 рр.) продовжувався формуючий етап експерименту, узагальнювались проміжні та кінцеві результати експериментально-дослідної роботи, здійснювався їх науковий аналіз, розроблялись форми впровадження в практику результатів дослідження формулювались висновки.
Експериментальною базою дослідження обрано ЗОШ №9 та №21 м. Черкаси та ЗОШ с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області. Контрольними класами були учні двох міських шкіл і однієї сільської школи з такою ж кількістю учнів. Всього дослідженням було охоплено 7 початкових класів, 136 учнів та 7 педагогів.
Наукова новизна дослідження:
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що виявлено та типізовано основні групи відхилень у поведінці молодших школярів, запропоновано комплексну програму корекції асоціальних відхилень у поведінці молодших школярів; встановлені сутнісні її характеристики, обґрунтовані організаційно-педагогічні умови забезпечення ефективності корекційних виховних впливів на особистість молодшого школяра.
Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні шляхів вирішення проблеми морального виховання в умовах звичайної школи з її сучасними перетворювальними можливостями. Підтверджена можливість досягнення позитивних виховних результатів при використанні системи корекційних методик цілеспрямованого змісту, що пропонуються у визначеній послідовності, для виховання суспільно значущих моральних якостей у молодших школярів.
Вірогідність результатів дослідження підтверджена науковим обґрунтуванням його вихідних положень і використанням комплексу методів, адекватних об’єму, предмету, меті та завданням. Висновки дисертації підкріплені кількісним і якісним (статистичним) аналізом фактів, результатами експериментальної перевірки одержаних даних.
Особистий внесок автора полягає в уточненні педагогічно спрямованої дефініції поняття „норми” та „відхилень” у поведінці учнів початкових класів; виділенні типових відхилень у поведінці молодших школярів; здійсненні теоретичного аналізу джерел відхилень; визначенні, науковому обґрунтуванні та розробці організаційно-педагогічних умов і засобів впливу корекції поведінки на молодших школярів; підготовці методичних рекомендацій для учителів початкової школи.
На захист виносяться:
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась автором у ході дослідно-експериментальної роботи в експериментальних початкових класах загальноосвітніх шкіл України. Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-методичній конференції „Проблеми підготовки фахівців в умовах оновлення змісту і форми початкової загальної освіти” (м. Луцьк, 2002р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (м. Одеса, 2002р.), науково-методичній конференції „Кримські педагогічні читання” (м. Харків, 2002р.), науково-практичній конференції „Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (м. Кіровоград, 2002р.), на Міжнародній науково-технічній конференції „Приладобудування-2001” (м. Вінниця - Сімеїз, 2001р.) та Міжнародній науковій конференції “Теорія та практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001р.); в лекціях для вихователів і вчителів, слухачів ФПК Черкаського Інституту післядипломної освіти.
Публікації. Результати дослідження опубліковані у 19 наукових та науково-методичних працях, з них 11 праць опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (230 джерел) та додатку, до якого увійшли 38 діагностичних та корекційних методик. Повний обсяг дисертації - 203 сторінки тексту, з них 150 сторінок основного тексту. Робота містить 9 таблиць, 1 схему та 3 рисунки на 10 сторінках.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, охарактеризовано методологічну й теоретичну основи дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, викладено відомості про хід експерименту, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі дисертації „Теоретичні засади комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, виділено соціологічний, психологічний і педагогічний аспекти, розкрита сутність і специфіка процесу корекції поведінки учнів молодшого шкільного віку.
Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та вихованого процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми залучення до педагогічних засобів впливу арсеналу корекційної дії на особистість учня. Значення і роль корекції поведінки у життєдіяльності особистості потребує нового її осмислення в контексті перебудови української системи виховання, переорієнтації її на засвоєння загальнолюдських і національних цінностей і традицій з метою комплексного вирішення проблеми інтелектуального, духовного та фізичного розвитку школяра. За такого розуміння проблема корекції поведінки спрямовується на вдосконалення поведінки і життєдіяльності особистості в соціумі, оскільки її об’єктом є недоліки та вади як у характері та поведінці дітей, так і в їхньому майбутньому суспільному житті.
За загально визнаним визначенням девіантна поведінка –це система вчинків, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Ми визначили наступні різновиди девіантної поведінки: делінквентна, асоціальна та ін. Делінквентна поведінка –це різновид девіантної поведінки, за яку несуть карну відповідальність, тобто сукупність протиправних вчинків чи злочинів, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам. Асоціальна поведінка –це поведінка дитини, яка нехтує соціальними нормами суспільства. Аномальна поведінка –це поведінка з різними відхиленнями від норм перебігу психічних або фізичних процесів і функцій.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам дійти висновку, що норми –це правила загальноприйнятої й очікуваної поведінки, які характеризують поведінку більшості у суспільстві. Проте результати нашого дослідження дозволяють нам також стверджувати, що поняття норми є досить мінливим. Те, що ще вчора вважалося ненормальним, викликало осуд, сьогодні може стати нормою, а завтра знову вийти за її межі. Через це норми завжди були причиною конфліктів між поколіннями. Основою практичної оцінки норми є її придатність, пристосованість до звичайних умов існування. Тобто норма –це те, що визначає життя більшості в існуючих реаліях, а коли змінюються реалії –переглядаються відповідно й норми. Зміна реалій та перегляд норм призводять до того, що в усіх сферах життя, зокрема, й у моральній, відбувається заміщення колишніх норм новими, більш придатними для нових умов існування.
Аналіз літератури та експериментальних результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що норма не може бути суб’єктивною, оскільки це не думка кожної окремої людини, швидше, це саме схвалений та підтриманий більшістю людей спосіб життя, діяльності, людських відносин.
У сучасних дослідженнях виділені рівні вимог до встановлення норми поведінки. Узагальнивши їхні висновки, можна виділити кілька рівнів: методологічний, політичний, адміністративний, педагогічний, соціальний, корпоративний. Так на методологічному рівні норми виводяться з загальнолюдських цінностей, ідеалів та цілей виховання. На політичному рівні вимоги до виховання формуються у програмних документах перспективного розвитку суспільства, його економіки, соціальної сфери. Загалом задаються вимоги до вихованості, освіченості, рівня розвитку людей, здатних підтримувати та втілювати в життя наміри політичної еліти. Адміністративні норми конкретизують наміри політиків, втілюючи їх у соціальне замовлення –державні документи, закони і положення. На педагогічному рівні відбувається перетворення загальних положень у практично здійсненні завдання. Створюється теоретична і технологічна підтримка для їхньої реалізації, рішення проблеми переводиться в практичну площину. Суспільство чуйно реагує на зміни, що відбуваються, та, у свою чергу, коригує соціальне замовлення на виховання. Під тиском суспільства мета, завдання виховання, його норми переглядаються, уточнюються. У сучасній українській школі норми виховання обґрунтовуються у матеріалах прийнятої ІІ з’їздом працівників освіти “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”.
Досягнення норми –головна практична мета будь-якого виховання. Отже, виховання досягло мети, коли вихованець відповідає прийнятому зразку, еталону, стає носієм загальноприйнятого стандарту життя, діяльності, поведінки.
Дітей з розвитком та поведінкою, що відхиляються від суспільної норми, прийнято ділити на дві групи: тих, у кого це відхилення викликане хворобою та тих, у кого воно викликано надбаними негативними звичками.
Дітей, що належать до першої групи лікують, навчають та виховують у спеціальних закладах. Але кількість спецшкіл недостатня, щоб забезпечити потреби всієї України. Дітей з легкою, іноді навіть з середньою формою органічних порушень виховують у звичайних школах і тут їхні подальші відхилення у розвитку та поведінці вже заздалегідь запрограмовані.
Друга найчисельніша група учнів з відхиленнями у поведінці, - це здорові діти, які не мають органічних ушкоджень, проте які вже набули поганих звичок. Такі діти навчаються у звичайних школах та класах, але поведінка їх “випадає” з норми, тому вимагає значної корекції. Встановлено, що неорганічні відхилення найбільш небезпечні. Якщо з кожних 100 дітей-органіків без наслідків виліковується близько 80%, то для дітей - неорганіків засвоєні ними в дитинстві звички негативної поведінки стають причиною скаліченого життя в 60-70% усіх випадків.
Серед багатьох загальних та специфічних причин, що породжують і збільшують невихованість та відхилення у поведінці молодших школярів, виділяються моральні, екологічні, техногенні, соціальні, економічні, інформаційні та інші.
З аналізу психолого-педагогічної літератури можемо констатувати, що основою причиною девіантної поведінки є наростання емоційної напруженості, яка характеризується виходом за нормальні межі почуттів, емоцій, переживань дітей. За таких умов напруженість веде до втрати почуття реальності, зниження самоконтролю, нездатності правильно оцінювати свою поведінку.
Під впливом емоцій дитина перестає контролювати свої вчинки, здатна на безрозсудні дії, тобто девіантна поведінка –це зміна реакції дитини на неприйнятну для неї ситуацію, спроба виправити ситуацію шляхом зміни своєї поведінки.
Крім головної причини –зростання напруженості життя, що зумовлює постійну тривожність у дітей і деформує їхню поведінку, діють також виховні фактори. Тобто, девіантна поведінка є також результатом неправильного виховання, сутність якого характеризують два основних стилі: або тепличної опіки, або холодного відторгнення.
Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення сучасного стану шкільної практики виховання дозволяє зробити висновок, що у вихованні молодших школярів накопичується дедалі більше невирішених проблем. За деякими оцінками, майже кожен третій учень початкової школи має відхилення у поведінці. Це обумовлює потребу діагностування, профілактики та своєчасної корекції девіантної поведінки молодших школярів.
Рівень відхилень у поведінці молодших школярів визначався та аналізувався нами за співставленням норми та глибини таких відхилень. Норма вихованості встановлювалась за провідними стратегіями поведінки більшості молодших школярів. Ми вважаємо, що в основі позитивної поведінки має лежати дотримання моральних норм суспільства, які виражають головні цінності, мету і завдання виховання. Хоча за своєю сутністю вони мінливі, оскільки мінливими є умови життя людей, мета і завдання виховання на різних етапах, проте головні характеристики поведінки людей завжди залишаються незмінними.
Відхилення поведінки молодших школярів ми характеризували спираючись на комплекс ознак і критеріїв, до яких відносили: видимі найбільш характерні ознаки поведінки дитини; рівень (глибину) відхилень поведінки; характер (зміст) девіантної поведінки; тривалість (занедбаність) девіантної поведінки; головні причини, що викликали певний тип девіантної поведінки; мету (спрямованість) нестандартної поведінки; емоційні стани, що сприяли виникненню цієї поведінки; особливості її прояву. За наслідками діагностування визначалися тип девіантної поведінки та група корекції, у якій дитина може дістати належну їй допомогу та підтримку як з боку педагога, так і з боку своїх товаришів.
Дослідження підтверджують, що найчастіше відхилення у поведінці зумовлені комплексними причинами, проявляються як комплексне явище і вимагають комплексного підходу до їх усунення. Тому корекція девіантної поведінки повинна бути системною та здійснюватися постійно як довготривала цільова програма. Для аналізу і належного спрямування практичної корекції поведінки нами створена комплексна програма, де за діагностичними показниками визначаються: по-перше, діти, поведінка яких потребує допомоги і корекції; по-друге, характер (вид та глибина) девіантної поведінки; по-третє, група, до якої буде віднесена дитина для корекції її поведінки; а по-четверте, методика (технологія) корекційної допомоги в кожній групі.
У корекційній роботі з молодшими школярами ми використовували загальнопедагогічні методи виховання та спеціальні методи (методики). До загальнопедагогічних нами віднесено методи формування свідомості, організації діяльності та стимулювання. Коригувати девіантну поведінку дітей однаковими методами у всіх неможливо. До кожної дитини необхідно знаходити та застосовувати свої особливі методи.
До спеціальних методів педагогічної корекції нами віднесені: суб’єктивно-прагматичний метод, метод „природних наслідків”, метод „відшкодування”, метод корекції через працю („трудовий метод”), метод „вибуху” та деякі інші. В процесі експериментальної роботи ми виявили, що доцільно застосовувати психотерапевтичні методики: корекцію активно-вольових дефектів; корекцію страхів; метод ігнорування; корекцію неуважності; корекцію сором’язливості; корекцію нав’язливих думок і дій; самокорекцію; корекцію недоліків поведінки дітей-одинаків та інші.
Отже ми можемо зробити висновок, що в основі корекції девіантної поведінки лежить формування звички соціально позитивної поведінки, тобто такої звички, коли дитина вже не може діяти інакше, коли така поведінка стає її потребою. Таким чином, гуманістична педагогіка відмовляється від насильницького перевиховання, а намагається створювати такі умови, коли негативна потреба не придушується а перемагається зсередини більш сильним позитивним мотивом.
У другому розділі дисертації „Дослідно-експериментальна перевірка ефективності комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” нами описаний формуючий етап експерименту, в основу якого було покладено знання про вікові можливості дітей молодшого шкільного віку (І. Бех, Н. Бібік, Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, О. Кононко, Д. Ніколенко, П. Якобсон), а також припущення, що корекції особистих рис та поведінки у них найбільш сприятиме комплексний підхід до процесу виховання. Об’єктивною передумовою корекції девіантної поведінки дітей зазначеного віку можна вважати значні зміни в психічному розвитку порівняно з попередніми періодами, зокрема в розвитку інтелекту та емоцій.
Дослідно-експериментальній роботі з корекції поведінки молодших школярів передувало теоретичне обґрунтування системи засобів, яке проводилось із врахуванням аналізу вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з даної проблеми. Був визначений перелік послідовних етапів та відповідних завдань, які в процесі практичної роботи необхідно було вирішити для досягнення позитивних зрушень у поведінці молодших школярів:
Першочерговою умовою розгортання експериментально-дослідної роботи стала розробка її змісту; створення організаційно-методичних умов її реалізації; розробка, відбір, адаптація вже діючих і нових методик, включення їх у виховний процес з метою прогнозованого впливу на поведінку учнів. Цілісна система поєднувала в собі родинне, шкільне та позакласне виховання, діяльність, спрямовану на формування практичних навичок позитивної поведінки молодших школярів (рис. 1).
Провідним показником успішності корекції девіантної поведінки молодших школярів, стосовно проблеми нашого дослідження, була фактична кількість вихованців, які після проведення комплексних заходів позбавилися від негативних симптомів, виправили свою поведінку та піднялися на вищий рівень вихованості. На початку за допомогою діагностичних методик констатувалася належність учня до однієї з підгруп корекції, яка співпадала з початком застосування корекційних заходів. Після завершення корекційного впливу (не раніше ніж через рік або два) проводилося підсумкове діагностування за тими ж методиками і якщо воно не виявляло відхилень, то вважалося, що корекція поведінки досягла мети.
Отже, коли підсумкове діагностування виявляло, що корекція поведінки досягла або не досягла мети, то робився однозначний висновок про придатність або не придатність такої корекційної методики для виховання певного учня. Показником ефективності була фактична кількість учнів, яким допомагала чи не допомагала (допомагала частково) корекційна система. Потребує розкриття ситуація, коли корекційне виховання досягало мети частково, тобто коли учень дещо покращував свою поведінку, проте, про повне усунення недоліків у його поведінці говорити було ще зарано. Тут критерій хоча й мав широке поле відхилень, та уникнути суб’єктивної оцінки так і не вдалося. Коли спостереження, доповнені поглибленим вивченням поведінки учня та діагностичне тестування не показували суттєвих відмінностей між попередньою і сформованою поведінкою учня, то в усіх випадках констатувалися лише “часткові зрушення”.
Рис. 1. Цілісна система впливів на дитину з метою корекції їхньої поведінки
В експерименті брало участь 218 учнів. Серед них з різними видами і глибиною відхилень у різні роки нараховувалось до 30% учнів. Їх чисельність в експерименті склала: 42 учні у перших класах, 76 - у других класах, 17 - у третіх класах.
Результати корекції різного роду відхилень поведінки молодших школярів за підсумками формуючого експерименту наприкінці року подані у зведеній табл. 1.
Аналіз здобутих експериментальних даних дозволяє констатувати, що корекція девіантної поведінки молодших школярів забезпечує належну ефективність, коли вона спирається на гуманістичну педагогічну концепцію, здійснюється у системі особистісно зорієнтованих впливів на учнів. Тому головним об’єктом корекції стає емоційна сфера особистості молодших школярів, порушення у якій є провідною причиною усіх відхилень у їх поведінці.
Таблиця 1
|
Групи |
Загальна кількість учнів у підгрупах |
Не змінили своєї поведінки |
Частково змінили свою поведінку |
Позбавилися виділеної якості |
|
корекція тривожності |
||||
|
Е.Г. |
12 (100%) |
(16,7%) |
(66,6%) |
2 (16,7%) |
|
К.Г. |
13 (100%) |
(30,8%) |
(53,8%) |
(7,7%) |
|
корекція депресивних станів |
||||
|
Е.Г. |
11 (100%) |
(18,2%) |
(45,4%) |
(36,4%) |
|
К.Г. |
8 (100%) |
4 (37,5%) |
(37,5%) |
(25,0%) |
|
корекція емоційної напруженості |
||||
|
Е.Г. |
(100%) |
(14,3%) |
(26,2%) |
(59,5%) |
|
К.Г. |
40 (100%) |
(22,5%) |
(47,5%) |
(30,0%) |
|
корекція асоціальної поведінки |
||||
|
Е.Г. |
56 (100%) |
(28,6%) |
(17,8%) |
(53,6%) |
|
К.Г. |
57 (100%) |
(33,3%) |
(15,8%) |
(47,4%) |
|
корекція агресивності |
||||
|
Е.Г. |
22 (100%) |
(22,7%) |
(50,0%) |
6 (27,3%) |
|
К.Г. |
23 (100%) |
(34,8%) |
(43,5%) |
(21,7%) |
|
корекція неготовності дітей до школи |
||||
|
Е.Г. |
34 (100%) |
(20,6%) |
(35,3%) |
(44,1%) |
|
К.Г. |
33 (100%) |
(24,2%) |
(33,3%) |
(42,4%) |
|
корекція шкільної дезадаптації |
||||
|
Е.Г. |
24 (100%) |
(16,7%) |
(33,3%) |
(50,0%) |
|
К.Г. |
25 (100%) |
(36,0%) |
(28,0%) |
(40,0%) |
Таким чином, розроблена нами система корекційної виховної роботи включає різноманітні методи, прийоми, види і форми виховної діяльності, що сприяють вихованню у дітей навичок позитивної поведінки. У цій системі запрограмовані такі функції: інформаційна (ознайомлення дітей із самим поняттям нормальної поведінки); виховна (морально-етичне виховання); діагностична (визначення реального рівня сформованості правильної поведінки).
У процесі дослідження нами встановлено, що ефективність корекційно-виховної роботи у початковій школі залежить від особистості педагога: він має бути джерелом інтересу дітей як носій нового, необхідного і суттєвого. Саме завдяки особистості педагога, його творчому потенціалу процес корекції девіантної поведінки є доброзичливим, без приниження, насміхання та образ молодших школярів. Виховна функція педагога, як підтверджують результати нашого дослідження, може бути повністю і успішно реалізована в умовах емоційно сприятливих взаємин, психологічного комфорту у класі, між учнями та учнями, батьками і вчителями. Лише за цих умов виникає стан взаємного розуміння, довіри і доброзичливості, що дозволяє вчителеві вчасно й ефективно реагувати на кожну дію дітей, а також здійснювати необхідний виховний вплив.
У процесі дослідження, нами обґрунтовано і реалізовано на практиці підхід, сутність якого полягає в тому, що вчитель виділяє емоційно напружених дітей у спеціальну підгрупу і здійснює з ними цілеспрямовану корекційну виховну роботу, а саме:
Важливою педагогічною умовою є правильне поєднання у систему загальних і спеціальних методів корекції емоційної напруженості, серед яких ми виділяємо наступні:
Вивчення вільного часу молодших школярів з асоціальною поведінкою показує, що у значної частки їх переважає марнування часу. Це пасивне одержання задоволення: перегляд телепередач, безцільне стояння у під’їзді, вештання вулицями. Духовна пасивність, схильність отримувати задоволення за мінімальних емоційних витрат є підґрунтям для розвитку негативних відхилень у їхній поведінці, як вдома, так і в школі. Звідси випливає висновок, що організація дозвілля школярів —надзвичайно важлива справа і ефективний засіб профілактики їхньої девіантної поведінки.
Забезпечення учневі таких умов, коли його небажана поведінка тягне за собою негаразди та покарання, в результаті не підтримується ніким –ні товаришами, ні вчителями, а позитивні прояви поведінки навпаки заохочуються, є ефективним напрямом досягнення цілей корекційної роботи.
Корекційні методики швидкого зниження емоційної напруженості у молодших школярів, що перевірялися у дослідженні, дозволяють запровадити у школі програму профілактики емоційних перевантажень, які, в свою чергу, можуть усунути джерело виникнення агресивних станів у значної кількості молодших школярів.
Аналіз здобутих експериментальних даних дозволяє констатувати, що ефективність корекційної роботи залежить від того, наскільки правильно педагог визначив асоціальну напруженість класу та окремих учнів і наскільки адекватні методи корекції він застосував.
Отже, ми дійшли висновку про необхідність врахування у навчально-виховному процесі початкової школи не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних факторів, які викликають дезадаптацію молодшого школяра, а боротьба з цими явищами, розпочата ще на підготовчому до школи етапі, дозволяє ефективно у майбутньому здійснювати корекцію поведінки молодших школярів.
Таким чином, ефективність корекції девіантної поведінки обумовлюється тим, наскільки своєчасно виявлено сутність відхилень, правильно встановлені їх причини та своєчасно розпочата корекція.
За результатами завершеного дослідження сформульовано такі основні висновки, які свідчать про те, що поставлені завдання розв’язано.
Основний зміст дисертації відображено в таких роботах автора:
АНОТАЦІЯ
Шарапова О.В. Педагогічні умови комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 –Теорія та методика виховання. –Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню педагогічних умов забезпечення комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів. Проаналізовано стан проблеми в педагогічній теорії та практиці, визначені сутність і специфіка девіантної поведінки молодших школярів, вивчені роль і засоби корекції поведінки у подоланні різноманітних відхилень неорганічного походження.
Опрацьовані та перевірені експериментально методики діагностування та корекції загальної емоційної напруженості, тривожності, депресивних станів, агресивної поведінки. Виявлені та досліджені педагогічні умови забезпечення комплексної корекції девіантної поведінки. Ефективність профілактики і корекції відхилень усіх типів девіантної поведінки в учнів молодших класів забезпечується: своєчасним і якісним діагностуванням відхилень; визначенням на основі діагностування характеру і глибини відхилень у поведінці молодших школярів; позитивним ставленням вчителя до учня; систематичним цілеспрямованим педагогічним впливом за допомогою різноманітних методів аж до повного подолання відхилень.
Ключові слова: норми вихованості, критерії норми та відхилень, відхилення у поведінці, корекційне виховання, діагностичні та корекційні методики, ефективність виховання.
Аннотация
Шарапова О.В. Педагогические условия комплексной коррекции девиантного поведения младших школьников. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –Теория и методика воспитания. –Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2003.
Диссертация посвящена исследованию педагогических условий обеспечения комплексной коррекции девиантного поведения младших школьников.
Проанализировано состояние проблемы в педагогической теории и практике, рассмотрены сущность и специфика процесса коррекции поведения младших школьников.
Рассмотрены вопросы интеграции процессов целенаправленного формирования правильного поведения, создание и использование системы комплексного влияния на эти процессы. Экспериментально проверена эффективность предложенных методик и их комплексное влияние на коррекцию девиантного поведения.
В работе обоснована важность коррекции воспитания в современной школе для исправления отклонений в поведении, которые еще не успели стать свойствами личности. Определены сущность и специфика девиантного поведения младших школьников, определены роль и средства коррекции поведения в преодолении разнообразных отклонений неорганического происхождения.
Доказано, что позитивное поведение младших школьников формируется систематической и целенаправленной деятельностью учителя - классовода при соблюдении ряда важных условий. Главными являются: комплексный подход к коррекционной работе, предполагающий наличие системы коррекционных влияний и работу по намеченному плану; выделение учеников, требующих коррекционной поддержки в специальные подгруппы, где им оказывают целенаправленную поддержку по специальным программам.
Эффективность профилактики и коррекции отклонений всех типов девиантного поведения у учеников младших классов обеспечивается: своевременным и качественным диагностированием отклонений; определением на основе диагностирования характера и глубины отклонений; положительным отношением учителя к ученикам; систематическим целенаправленным педагогическим влиянием с помощью разнообразных методов.
Ключевые слова: нормы воспитанности, критерии нормы и отклонений, отклонения поведения, коррекционное воспитание, диагностические и коррекционные методики, эффективность воспитания.
Annotation
Sharapova E.V. Pedagogical conditions of complex corrective of behaviour deviation of the junior schoolboys. –Manuscript.
The thesis for scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on the specialty 13.00.07 –The Theory and Methodology of Education. –The Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, The Institute of Problems of Education, Kiev, 2003.
The thesis is devoted to a research of pedagogical conditions of maintenance complex corrective education of the junior schoolboys. The condition of a problem in the pedagogical theory and practice was analyzed. An essence and specify deviation of a behavior of the junior schoolboys were determined. A role and the means corrective of education in overcoming of various deviations of an inorganic origin were investigated.
The techniques of diagnosing and correction of general emotional strength, uneasiness, depressive of condition, aggressive behavior was worked and is checked. The pedagogical conditions of maintenance complex corrective education were determined and are investigated. The efficiency of preventive maintenance and correction of deviations of all types of deviation behavior at the schoolboys of junior classes is ensured: by duly and qualitative diagnosing of deviations; by definition of a character and depth of deviations in a behavior of the junior schoolboys because of diagnosing; by the positive relation of the teacher to the schoolboy; by systematic teleological pedagogical influence before full overcoming of deviations with the help of various methods.
Key words: norms of brought up; criterions of norm and deviations; deviations in a behavior; corrective education; diagnostic and corrective of a technique; efficiency of education.