Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
ЩЕПАКІН ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
УДК 78 (477) “175/1918” : 78.071 (=162.3) 92
ЧЕСЬКІ МУЗИКАНТИ В МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ
КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
17.00.01 - теорія і історія культури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
Харків – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства
культури і мистецтв України.
Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, доцент
Стахевич Олександр Григорович
Харківська державна академія культури,
професор кафедри хорознавства та хорового
дириґування
Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор
Шамаєва Кіра Іванівна
Національна музична академія України
ім. П.І. Чайковського, професор кафедри
загального та спеціалізованого фортепіано;
кандидат мистецтвознавства, доцент
Сердюк Олександр Віталійович
Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри
культурології
Провідна установа: Одеська державна консерваторія
ім. А.В. Нежданової, кафедра історії музики
і музичної етнографії, сектор музичної
культурології і теорії виконавства
Захист відбудеться "19" вересня 2001 р. о. 11.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 Харківської державної академії
культури за адресою: 61003, м. Харків, Бурсацький спуск, 4, ауд. 23.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної
академії культури за адресою: 61003, м. Харків, Бурсацький спуск, 4.
Автореферат розісланий "18" серпня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат мистецтвознавства, доцент В.М. Откидач
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальність теми. Вивчення процесу формування музичної культури України можливо при розгляді аспектів, пов'язаних із взаємовпливом і взаємозбагаченням української та інших європейських культур. Представники чеської музичної школи, що виховувалися на передових західноєвропейських музичних традиціях, сприяли становленню й розвитку української професійної музичної освіти і виконавства та входженню України наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. до загальноєвропейського культурного процесу з власним вагомим творчим надбанням. Діяльність чеських музикантів в Україні ще не була темою окремого дослідження. Цим визначається актуальність і значимість дисертаційної роботи, що продиктована нагальною потребою у вирішенні проблематики міжкультурних зв'язків України і Чехії у сфері музичного мистецтва. За межами роботи залишився детальний розгляд впливів українських музикантів на чеську музичну культуру, що може стати самостійною темою іншої наукової праці.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за тематичним планом науково-дослідної роботи кафедр Харківської державної академії культури.
Мета дослідження — виявити вплив чеських музичних традицій на розвиток музичної культури України.
Завдання дослідження: визначити роль чеських музикантів у розвитку музичної культури України; виявити сфери і напрями діяльності чеських музикантів в Україні; висвітлити навчально-методичні установки і погляди чеських фахівців; розкрити особливості виконавства та творчості музикантів із Чехії; з'ясувати внесок чехів-музикантів в українське музичне мистецтво у контексті загальноєвропейського культурного процесу.
Хронологічні рамки дослідження визначаються кінцем ХVIII — початком ХХ ст., — від перших свідчень про діяльність чеських музикантів в Україні до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, коли відбулись епохальні зміни у політичному устрої та в культурному житті України і Чехії.
Об'єктом дослідження є музична культура України кінця ХVIIІ — початку ХХ ст. в контексті культурних зв'язків України і Чехії.
Предмет дослідження — еволюція чеських музичних традицій у контексті розвитку музичної культури України хронологічно визначеного періоду.
Матеріал дослідження. Джерелами роботи є рідкісні фонди Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Музично-театральної бібліотеки ім. К.С.Станіславського, матеріали бібліотек: Харківського державного інституту мистецтв ім. І.П.Котляревського, Харківської державної академії культури та ін.
Наукова новизна. В дисертації вперше комплексно досліджується діяльність чеських музикантів в Україні дореволюційного часу. В музикознавчу практику вводиться ряд забутих імен чеських музикантів, які працювали та ґастролювали в Україні. Висвітлюється розвиток чесько-українських музичних стосунків як цілісне історико-культурне явище, що є складовою частиною загальнокультурного процесу в Україні кінця ХVIIІ — початку ХХ ст. В новому ракурсі розкривається розвиток української музичної культури в міжнаціональних контактах. Вперше висвітлено діяльність творчо-виконавських шкіл, започаткованих чеськими музикантами, наведено детальний реґіональний перелік імен чеських музикантів (понад 400), які працювали та ґастролювали в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у підготовці наукових праць з історії культури України, в навчальних програмах з історії української музики, музичної педагогіки, диригентського мистецтва, сольного інструментального, камерного та оркестрового виконавства в Україні.
Особистим внеском здобувача є комплексне висвітлення ролі представників чеської музичної культури у формуванні традицій професійного інструментального виконавства в Україні, започаткуванні більшості українських музично-педагогічних шкіл ХІХ–ХХ ст.; концепції розвитку музичного мистецтва України у ХІХ — на початку ХХ ст. у міжкультурних взаєминах.
Результати дослідження дають підстави стверджувати, що саме чеські музиканти більшою мірою, ніж представники інших європейських та російської музичних шкіл, були піонерами у багатьох сферах музичної діяльності та розвитку української музичної культури досліджуваного періоду. Чимало наступних досягнень української виконавської та композиторської школи кінця ХІХ–ХХ ст. базується на принципах, які запровадили чеські фахівці.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були викладені та обговорені на 5-тій Конференції Асоціації педагогів-піаністів України (ЕРТА-України) “Провідні ідеї сучасної фортепіанної педагогіки та виконавства” (Полтава, 1998 р.), Міжнародній науково-методичній конференції до 70-річчя ХДАК “Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть” (Харків, 1999 р.), 6-тій Міжнародній конференції Асоціації педагогів-піаністів України (ЕРТА-України) “Золоті сторінки історії України: Ференц Ліст” (Кіровоград, 1999 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Музичний ландшафт України: школи, реґіони, індивідуальності” (Суми, 1999 р.). Дисертація обговорювалася на кафедрі історії та теорії культури ХДАК та на кафедрі теорії музики та фортепіано ХДАК.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей, 5 з них у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, бібліографії та двох додатків. Загальний обсяг праці складає 267 сторінок, з яких 179 — основного тексту. Список використаних джерел — 469 найменувань, 30 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, розкривається мета, завдання, наукова новизна та значення роботи. Викладені головні історичні та економічні особливості України та Чехії, які впливали на розвиток музичної культури цих країн.
Перший розділ “Українська музична культура у контексті європейського культурного процесу” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Культурний розвиток України, Чехії та інших європейських країн у XVIII–ХІХ ст. Історична схожість та розбіжності” аналізуються тенденції розвитку музичних культур України та Чехії у контексті загальноєвропейського культурного розвитку і культурних зв'язків цих народів. Підкреслюється значення діяльності українських і чеських музикантів, які працювали відповідно в Росії та у більшості європейських країн, у процесі розвитку російської та західноєвропейської музичної культури XVIIІ–XIX ст. Відзначається спорідненість культурних традицій України та Чехії, зацікавленість чеських музикантів музичним фольклорним надбанням українського народу як передумова їхньої плідної праці в Україні.
У другому підрозділі “Огляд літератури” наводяться основні праці російських (Р.Грубер, І.Белза, Л.Гінзбург, М.Шагінян та ін.), українських (К.Шамаєва, О.Кононова, Е.Дагілайська, М.Кузьмін М.Черепанин та ін.), чеських (Б.Уріє, З.Нєєдли, Я.Ваницький, Я.Їранек, Б.Карасек), французьких (Р.Роллан, Г.Берліоз), англійських (Ч.Бьорні, А.Карс), німецьких (Г.Ріман, Г.Аберт) авторів, присвячені проблемам розвитку чеської та української музики, запровадження у Чехії та в Україні музичних занять, історії інструментального виконавства, внеску чеських музикантів у європейську музичну культуру тощо. Інтерес становлять публікації В.Скрипки, С.Чернявської, В.Логвін та Я.Поспішила, у яких розглядаються проблеми функціонування на території України чеського музичного фольклору, аналізуються взаємовпливи українського і чеського фольклору. Наводяться використані українські та російські газетні та довідкові видання тих часів, у яких представлені імена чеських музикантів, що працювали в Україні. Вивчення цих джерел підтвердило вірність гіпотези про непересічну роль чеських музикантів у розвитку професійної музичної освіти та виконавства в Україні.
У третьому підрозділі “Методологічні основи дослідження” розглядаються методи та методологія, використані під час збирання матеріалу та написання роботи. Методологічною опорою дослідження є наукові праці Р.Грубера, І.Белзи, К.Шамаєвої, Я.Ваницького, Я.Їранека, Б.Карасека, З.Нєєдли. Історико-культурні явища розглядаються на основі діалектичного методу пізнання. Використовується критичний логіко-конструктивний аналіз джерел різними шляхами: дедуктивно-систематичним, конкретно-індуктивним та історико-культурним. Культурологічний підхід дозволяє поглибити та удосконалити зміст одержаних результатів через визначення місця та ролі чеських митців у поступі музичної культури України. Поруч із загально-науковими використовувалися й музикознавчі методи.
Другий розділ “Музична освіта у Чехії та діяльність у Європі чеських музикантів у XVIII–ХІХ ст.” присвячений вивченню історії започаткування та еволюції в Чехії музичної освіти, визначенню непересічної ролі чеських музикантів у європейському культурному процесі. Завдяки розґалуженій системі підготовки музикантів Чехія у XVIII–ХІХ ст. була в аванґарді розвитку європейського інструментального виконавства та педагогіки. Національною рисою чеської музичної педагогіки, яка спиралася на гуманістичні погляди Я.А.Коменського, була запланована підготовка музично обдарованих дітей до подальшої громадської діяльності у цій сфері. Традиції отримання музичної освіти в Чехії сягають початку ХVI ст., коли Празький та Оломоуцький університети стали осередками музично-теоретичної думки. Музична освіта надавалася в Чехії у ХVІІ–ХVІІІ ст. у школах ордену єзуїтів до реформи 1774 р., коли був закладений фундамент світської школи. До світової історії мистецтв увійшли імена Я.Л.Зеленки, Б.Черногорського, Й.Мислівечека, братів Бенда, засновників Мангеймської школи родини Стамиців та ін., чия діяльність вплинула на подальший розвиток симфонізму та камерного виконавства у Європі. Серед чеських музикантів було чимало новаторів в інструментальному виконавстві та педагогіці. Вплив чеських майстрів зазнали віденські класики, а у ХІХ ст. чеські педагоги сприяли розвитку талантів Ф.Шуберта (В.Ружичка), Ф.Шопена (В.Живний, В.Вюрфель), Ф.Ліста (К.Черні, А.Рейха), Е.Ґріґа (Ф.Шедивий), М.Лисенка (Ненквич, А.Паночіні, В.Вольнер, Й.Вільчек), які стали засновниками національних композиторських шкіл.
Бурхливий розвиток музичного мистецтва у Чехії в ХVІІІ ст., діяльність у Празі багатьох видатних музикантів, зокрема В.А.Моцарта, сприяли висуненню Праги до найкрупніших європейських музичних центрів. Серед чеських національно-просвітницьких закладів, діяльність яких австрійський уряд був примушений дозволити, було “Товариство сприяння розвитку музики в Чехії”, на базі якого у 1811 р. відкрилася Празька консерваторія.
Запровадження вищої музичної освіти у багатьох європейських народів збігалося з активізацією процесів культурного національного відродження. На гребені Великої французької революції була організована Паризька консерваторія музики та декламації (1795). Вагомий внесок у розвиток теоретичної думки Паризької консерваторії зробив її професор, музичний партнер Бетховена у Бонні, чех А.Рейха, який обґрунтував необхідність виховання національних музичних кадрів на вивченні та творчому засвоєнні музичного фольклору. За прикладом Паризької консерваторії утворювалися Празька, Віденська (1821), Варшавська (1821).
Перші програми викладання інструментальної гри в Празькій консерваторії базувалися на досвіді Паризької, але незабаром чеські педагоги почали запроваджувати методики, які синтезували досягнення західноєвропейської музичної педагогіки з їхнім власним досвідом, що базувався на застосуванні зразків слов'янської музичної спадщини, прагненні наблизити інструментальне виконавство до співучості людського голосу. Унікальністю Празької консерваторії є те, що вона стала першим, і упродовж багатьох років була єдиним слов'янським вищим музичним навчальним закладом, який став дітищем народу, що був політично, економічно та культурно залежним.
Празька консерваторія сприяла становленню уславлених виконавських шкіл. Найвідоміша з них, скрипкова, започаткована Я.Стамицем, у якого училися численні чеські та німецькі скрипалі. Одним із них був І.Френцль, учитель Ф.Піксіса, першого професора-скрипаля у Празькій консерваторії. Піксіс та його молодші послідовники — М.Мільднер, А.Бенневиць, Ф.Ондржичек, О.Шевчик та ін. виховали десятки скрипалів, які ґастролювали та працювали в Україні. Першому викладачеві класу віолончелі Б.В.Стасні належить “Школа для віолончелі” (1832). У його наступника, Я.Н.Хюттнера, вчився Г.Шмідт, перший учитель фундатора російської віолончельної школи К.Ю.Давидова. Інший учень Хютнера, Ф.Хеґенбардт, виховав видатних віолончелістів, чимало з яких працювали та ґастролювали в Україні. Учнем Хеґенбардта був Г.Віган — засновник і учасник “Чеського квартету”, учитель Я.Буріана, що виростив нове покоління віолончелістів, діяльність багатьох з яких була пов'язана з Україною. Друга гілка видатних чеських віолончелістів йде від Ю.Гольтермана. Учень Гольтермана, Я.(І.) Зейферт, був учителем засновника радянської віолончельної школи С.М.Козолупова. З іменами професорів класу гри на контрабасі у Празькій консерваторії пов'язане запровадження в практику сучасного чотириструнного контрабасу. Завдяки наполегливій праці декількох поколінь консерваторських фахівців — В.Гаузе, Й.Граб'є, Г.Ласкі, Ф.Сімандля — авторів шкіл гри на контрабасі, чеські контрабасисти у другій половині ХІХ ст. посіли місця концертмейстерів у більшості європейських оркестрів та педагогів у навчальних закладах. Із учнів Граб'є виділяються В. та Й.Сладеки, вихователі засновників сучасних російських та українських контрабасових шкіл. Найбільш відомими педагогами-арфістами у консерваторії були В.А.Станек, його наступник К.Ірмус та учень Станека Г.Трнечек — автор “Школи гри на арфі”. На початку ХХ ст. в Україні працювали вихованці Празької консерваторії, що заснували українські арфові школи. У Празькій консерваторії на найвищому рівні була репрезентована і педагогічна традиція гравців на духових інструментах. Численні вихованці класів духових інструментів, працюючи в Україні, заклали основу професіонального навчання грі на духових інструментах. Попри відсутність у Празькій консерваторії занять на фортепіано як на фаховому інструменті (до 1888 р.), серед її вихованців різних часів були яскраві піаністи-виконавці та педагоги, чимало з яких працювали в Україні. Першими професорами консерваторії по класу спеціального фортепіано були відомий композитор Й.Каан та учень Сметани, яскравий піаніст і педагог-методист Й.Іранек. Із приєднанням Празької органної школи до консерваторії (1890), остання почала спрямовано готувати композиторів. Клас композиції у консерваторії вели А.Дворжак та К.Бендель. У вихованців Дворжака — В.Новака та Й.Сука — у перші десятиріччя ХХ ст. у Празі вчилася більшість західноукраїнських композиторів. Велика увага, що приділялася в консерваторії заняттям у класах камерного ансамблю, сприяла утворенню її випускниками камерних колективів, які набули європейського визнання.
У Празі ґрунтовну музичну освіту надавали й численні приватні навчальні заклади. Осередком музичної освіти була Празька органна школа, у якій вчилися А.Дворжак, Л.Яначек, Й.Л.Звонарж, згодом її директор, автор підручника гармонії, надрукованого чеською мовою. Провідними викладачами цього закладу були професори консерваторії Я.Крейчі та К.Штекер. Професори Органної школи останніх десятиріч її існування Ф.Блажек та Ф.З.Скугерський були відомими композиторами, авторами теоретичних праць і посібників з питань гармонії, контрапункту, композиції. Міцні позиції у підготовці регентів залишилися в Чехії в монастирських школах, де існували й інструментальні класи та власні оркестри. Значна увага музичним заняттям приділялася в чеських педагогічних навчальних закладах, набула розповсюдження приватна музично-викладацька практика. Осередком виховання художньо освічених особистостей традиційно був Празький університет, де працював найвидатніший представник чеської естетичної школи О.Гостинський, автор праць з проблем естетики образотворчого мистецтва, літератури та музики, що стали визначним фактором у підвищенні національної самосвідомості чеської інтелігенції.
Високий рівень чеських педагогів-музикантів повністю задовольняв потреби навчальних закладів Чехії, дозволяв їхнім вихованцям обіймати посади викладачів у європейських навчальних музичних закладах, засновувати власні виконавські школи європейського рівня, входити до складу кращих європейських ансамблів, оркестрових колективів і очолювати їх, займатися сольною виконавською діяльністю. Організація у ХІХ — на початку ХХ ст. розгалуженої музичної освіти у Чехії, активізація театрально-концертного життя, поява яскравих національних композиторів (Сметана, Дворжак, Фібіх, Яначек, Фьорстер), створення передової методично-теоретичної навчальної бази — ці фактори сприяли зміцненню музично-культурних позицій Чехії у Європі, дозволили чеським музикантам робити вагомий внесок у розвиток європейської та світової музичної культури.
У третьому розділі “Чеські народні музиканти та ґастролери-професіонали в Україні ХІХ — початку ХХ ст.” окреслюються основні напрямки діяльності чеських народних музичних колективів, які мандрували по Україні з кінця XVIII ст. упродовж значного історичного періоду, простежуються ґастрольні виступи десятків професіональних чеських музикантів та аналізується їхній вплив на розвиток інструментального і хорового виконавства в Україні. Свідоцтвами розповсюдження в Україні середини ХІХ ст. чеських інструментальних колективів є спогади О.Пчілки, М.Старицького, М.Лисенка. У 1870-1880 рр. чеські народні оркестри постійно з'являлися у великих містах. З середини ХІХ ст. в Україні виступали й професійні чеські оркестри: духові та бальні, різні інструментальні ансамблі. Із Чехії в Україну в другій половині ХІХ ст. приїздили і хорові колективи, які виконували слов'янські фольклорні твори. Така репертуарна спрямованість чехів стимулювала виникнення в Україні хорів подібного напрямку. Відомим колективом, основу якого складали чеські співаки, була капела Д.Агренєва-Слав'янського. В українському музичному побуті другої половини ХІХ ст. знайшли відповідну нішу і чеські селяни-переселенці.
Свідоцтва виступів в Україні чеських музикантів-професіоналів сягають другої чверті ХІХ ст. Яскравими ґастролерами-чехами середини ХІХ ст. були: арфіст і композитор Р.Бокса, представники віртуозного піанізму О.Дрейшок, І.Тедеско, Ю.Шульгоф, скрипаль і композитор Е.Несвадба, ансамблі родини Неруда та ін. Наприкінці 1860-х — у 1870-х рр. Україну відвідали видатні ґастролери-чехи, найяскравішими серед яких були скрипаль Ф.Лауб і піаніст К.Таузіг. У 1880-1890-х рр. в Україні виступали віолончеліст Д.Поппер, флейтист А.Тершак, піаніст, капельмейстер, музичний винахідник В.Главач. З 1890 р. в Україні неодноразово ґастролював “слов'янський Паґаніні” Ф.Ондржичек. Середина 1900-х рр. відзначилася ґастролями в Україні вихованців О.Шевчика — Я.Кубеліка та Я.Коціана. У 1914 р. в Україні виступав мандолініст Сімічел. Мистецькими святами стали виступи камерних колективів — “Чеського”, “Празького”, “Шевчик-квартету” та “Одеського чеського” квартетів та ін. Під впливом чеських народних музикантів і фахівців-ґастролерів місцеві виконавці підвищували власну майстерність, що відбилося на зростанні популярності сольної та камерної інструментальної музики в Україні.
У четвертому розділі “Реґіональні центри України як осередки формування професійної музичної культури та діяльність у них чеських фахівців” є три підрозділи. У першому, “Галичина”, надається характеристика соціально-історичних умов (входження реґіону до Австро-Угорської імперії та багатовікова залежність українців від польської аристократії), які суттєво гальмували культурний розвиток українського населення реґіону. З активізацією у 1860-х рр. культурного життя української громади у Галичині почали утворюватися перші українські культурні товариства. Мистецького резонансу з другої половини 1860-х рр. набули концерти на честь Шевченківських роковин, у яких часто брали участь чеські музиканти, найперші з яких почали приїжджати до Галичини ще в останній чверті XVIII ст. Так, з 1789 р. у Львові працював режисер і антрепренер Ф.Г.Булла, засновник першого у місті стаціонарного німецького театру, до репертуару якого входили й оперні постанови. Це стимулювало міграцію до Галичини чеських оркестрових виконавців.
Найзначнішим культурним центром Західної України тих часів був Перемишль з його кафедральним собором, при якому у 1828 р. було організовано хор і першу в Галичині українську співацько-музичну школу. Чеські музиканти — композитори, диригенти і педагоги А.Нанке, В.Серсавій, Ф.Лоренц та Л.Седляк, які працювали в соборі та школі у 1829-1887 рр., стали вчителями багатьох діячів української музичної культури другої половини ХІХ — початку ХХ ст.
Помітний слід у музичному житті Львова першої третини ХІХ ст. залишив Я.Медерич-Галлюс — композитор, музичний теоретик, педагог, диригент. У 1810-1820-х рр. у Львові працював у кафедральному соборі Св. Юра автор духовних творів на старослов'янські тексти Ролєчек. У Львівському міському театрі у першій половині ХІХ ст. оркестрантами були Й.Ліперт, Я.Хюттнер, Ф.Хеґенбардт, Й.Башний. На середину ХІХ ст. припадає діяльність у реґіоні піаніста-педагога Р.Фіоле, фольклористів і композиторів А.Єдлічки та М.Конопасека. У другій половині ХІХ ст. приток чеських музикантів до Львова ще збільшився. Авторитетом користувався піаніст-віртуоз, композитор, музикант з європейським ім'ям Л.Марек, засновник і директор фортепіанної та духової шкіл (1870-ті рр.) у Львові, вихователь відомих піаністів-концертантів і педагогів. Після його смерті (1893) фортепіанну школу очолив її вихованець, піаніст і композитор, чех Т. Поллак. У 1883-1896 рр. у Львові працював диригентом і педагогом вокалу у театрі “Українська бесіда” Ф.Доліста, перший постановник на українській сцені Галичини опер М.Лисенка, П.Бажанського і П.Ніщинського, кантати А.Вахнянина, музичних мелодрам С.Воробкевича, автор музичного оформлення до вистав за творами І.Франка.
З кінця ХІХ ст. приїзд чеських музикантів до Львова став масовим явищем. Так, на початку ХХ ст. дві третини оркестру Львівського оперного театру складали чехи. Вони організовували камерні ансамблі, кращий з яких (“Шевчик-квартет”) набув європейського визнання. Великого мистецького резонансу набула діяльність у Львові Л.В.Челянського — композитора і диригента у польському театрі, диригента Львівського філармонічного симфонічного оркестру. Оркестр Челянського брав участь у виступах хорів “Львівського Бояна” та “Сокола”, виконуючи твори М.Лисенка, С.Людкевича, супроводжував виступи С.Крушельницької, інших українських виконавців. Із піаністів-чехів у Львові у ці часи були відомі І.Марек та В.Курц — талановитий педагог, керівник фортепіанної кафедри Львівської консерваторії (1898-1919). Серед львівських і празьких учнів та послідовників Курца були відомі західноукраїнські піаністи та композитори. Помітній слід у музичній педагогіці у Львові залишили С.Каспарек, організатор приватної музичної школи у Львові (1907), Ф.Кребс, скрипаль, викладач у Вищому музичному інституті ім. М.В.Лисенка, учасник камерних ансамблів у Львівській філармонії (1912-1914). Під керівництвом чеських військових капельмейстерів у Галичині австрійські військові оркестри брали участь у культурно-мистецьких заходах української громади.
Другий підрозділ “Київ (центр)” відкривається розглядом історії становлення музичної освіти у місті. Одним із перших музикантів із Чехії на Київщині був композитор, капельмейстер, удосконалювач рогового оркестру, досвідчений педагог К. фон Лау, що служив у 1770 – 80-х рр. у графа К.Розумовського в Яготині. Із започаткуванням світської освіти до Києва почали приїздити на постійну роботу західноєвропейські музиканти, у більшості чеські фахівці: органіст Й.Башний, фортепіанні педагоги брати Ванка, Д.І.Галяма, А.А.Голлі, Зелений, А.Паночіні, Ненквич, Новак, Й.В.Шадек, які стимулювали розвиток культурного життя міста.
У другій половині 1860-х рр. солістом оркестру Київської опери став чеський скрипаль Ф.Шипек, що входив до складу міських камерних ансамблів, брав участь у концертах кращих ґастролерів. Активними учасниками камерних концертів були члени родини Шадеків. Другий подих отримало камерне виконавство у Києві із приїздом до міста О.Шевчика. Обійнявши посаду викладача класу скрипки в музичному училищі та очоливши квартет (1875-1892), Шевчик пропаґував камерну музику серед учнів. Київськими вихованцями Шевчика були: М.Сербулов, у майбутньому професор Празької консерваторії, О.Фідельман, М.Сікард, І.Паліцин, Р.Ґлієр та ін. Яскравий віолончеліст і композитор В.Ф.Алоїз-Музикант викладав у музичному училищі (1879-1887), брав участь у квартеті Шевчика, виступав як соліст, грав у складі різних ансамблів (з М.Лисенком та ін.). Одним із найпопулярніших музикантів у Києві (1883-1934 рр.) був контрабасист Ф.І.Воячек. Його діяльність охопила ансамблеве, оркестрове виконавство, педагогіку, капельмейстерську та композиторську творчість. З 1887 р. він викладав гру на контрабасі в музичному училищі, консерваторії, став засновником української радянської контрабасової школи. Воячеку, крім ориґінальних творів (опера “Вій” за М.Гоголем та ін.), належить оркестровка “Ноктюрну” та “Енеїди” Лисенка. Яскравою особистістю був С.Й.Дуда, який з 1889 до середини 1920-х рр. викладав гру на фаґоті та вів клас загального фортепіано у музичному училищі та Інституті шляхетних дівчат, був професором Київської консерваторії, виступав у камерних концертах, публікував власні камерні вокальні твори, був партнером М.Лисенка у концертах, автором “Школи для фаґоту”. Великою повагою користувався у Києві кінця ХІХ — початку ХХ ст. чеський учений — філолог, музикознавець та композитор, шанувальник музики М.Лисенка, пропагандист української музики В.І.Петр, учасник камерних вечорів Літературно-музичного товариства, організатор гімназичних симфонічних оркестрів. Про високий педагогічний рівень чеських оркестрових музикантів свідчить запрошення деяких із них М.Лисенком викладачами у засновану ним у 1904 р. Музично-драматичну школу (Й.Я.Коль, І.К.Шебелик, Н.Поспішил, А.Фаллада, І.В.Петр).
Вагомий внесок у розвиток оперного та оркестрового виконавства у місті у 1860-1900-х рр. зробили численні чеські капельмейстери І.К.Альтані, Й.В.Прибік, В.І.Сук, І.Й.Паліцин, Г.К.Єлінек. Альтані диригував постановками опер “Різдвяна ніч” (1874) та “Наталка Полтавка” (1882) М.Лисенка, брав участь у його концертах. Артисти оперного хору під керівництвом Альтані виступали з виконанням слов'янських народних пісень. Не менше значення мала робота у 1880-1890-х рр. у Києві Прибіка — яскравого інтерпретатора опер та симфонічної музики. Паліцин був головним дириґентом оперного театру у 1901-1907 рр. Успіх мала його постановка опери “Продана наречена” Сметани (1903). До 35-річчя творчої діяльності М.Лисенка Паліцин відновив постановку “Різдвяної ночі”. Паліцин в музичному училищі вів оперний клас, викладав у Київській консерваторії. З ім'ям Єлінека пов'язана діяльність першого в Україні стаціонарного українського музичного театру М.Садовського. За роки роботи Єлінека у театрі (кінець 1900-х – 1912) були здійснені постанови музичних вистав та опер українських і слов'янських авторів: С.Монюшка, Б.Сметани, М.Лисенка та ін. На розвиток симфонічного виконавства у місті вплинули чеські диригенти, що приїздили до Києва для проведення симфонічних концертів — Л.Челянський та О.Недбал. У Києві працювали відомі чеські інструментальні майстри О.Червений, Ф.Шпіндлен, Є.Вітачек, власник музичного магазину, нотний видавець Г.І.Йіндржишек, засновник і власник першої в Україні фабрики грамплатівок.
У третьому підрозділі “Південь України” надається характеристика діяльності чеських музикантів в Одесі. Сплеск музично-культурного життя у перші десятиріччя після заснування Одеси сприяв притоку багатьох відомих музикантів різних національностей. З 1840-х рр. до міста почали приїздити чеські музиканти. Серед піаністів-гастролерів у 1840 – 50-х рр. відзначилися О.Дрейшок, І.Тедеско, В.Студнічка, Ю.Шульгоф. З 1845 р. в Одесі виступав австрійський концертний оркестр, у складі якого були чеські солісти-віртуози А.Якеш, Д.Урбанек. У 1846 р. Одесу відвідав К.Черні, який давав у місті приватні уроки гри на фортепіано. Серед чеських майстрів смичка, які гастролювали у місті, відзначилися родина Нерудів, Ф.Лауб, Гюбш та ін. У розвиток камерного інструментального виконавства зробили внесок Ф.Шипек, Поллак, родина Рачек. У другій половині 1860-х — на початку 1870-х рр. у місті працював скрипаль і альтист К.Бабушка, авторитетний камерний виконавець. Його партнерами, крім місцевих музикантів, були А.Г.Рубінштейн, Ф.Лауб.
Розвиток фортепіанного виконавства в Одесі також пов'язаний із діяльністю чеських музикантів І.Тедеско, Й.Кестлера та ін. Тедеско охопив у своїй діяльності сольне, камерне та диригентське виконавство, композиторську творчість, педагогіку. Репертуар Тедеско-піаніста складали класичні та романтичні твори, численні власні композиції. Чимало одеських учнів Тедеско обирали музику за професію. Тедеско взяв участь в утворенні й діяльності Філармонічного товариства в Одесі. Й.Кестлер був відомий також як виконавець-флейтист і диригент. З його ім'ям пов'язане відкриття у місті курсів фортепіанної гри, заснування курсів “композиції і генерал-басу”, музичної школи при “Товаристві красних мистецтв”. Серед учнів Кестлера виділяються А.Родзянко та В.Сапельников, один із кращих європейських піаністів свого часу.
У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. значну роль в організації музичного життя в Одесі відігравала родина Урбанеків. Кларнетист Д.І.Урбанек, один із директорів Товариства аматорів музики, учитель музики і диригент, у композиторській творчості звертався до слов'янських народних джерел, писав ориґінальні симфонічні твори, був першим викладачем класу кларнету в музичних класах Одеського відділення ІРМТ. Повагою слухачів користувався Е.Д.Урбанек — піаніст і організатор концертів.
Із відкриттям музичних класів Одеського відділення ІРМТ, до роботи у них стали запрошуватися чеські музиканти-інструменталісти — С.С.Глазер, В.Ф.Алоїз-Музикант, Й.Й.Карбулька та ін. З 1905 р. Карбулька працював у музичному училищі Миколаївського відділення ІРМТ, виступав як диригент, соліст і камерний виконавець. Карбулька мав дружні стосунки із М.Аркасом, пропаґував його твори. В Одесі та Миколаєві у Карбульки навчалися десятки музикантів (П.С.Столярський та ін.), які склали гордість українського музичного мистецтва та педагогіки. Наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. в Одеському музичному училищі викладали гру на духових інструментах члени оркестру оперного театру фаґотист А.Ф.Гауер, валторніст Р.Л.Шван та кларнетист Й.К.Кутиль — організатор і дириґент учнівського оркестру. Одним із яскравих педагогів музичного училища був контрабасист Е.Ф.Мислівечек, соліст оперного оркестру (1887-1911). Учнем Мислівечека був відомий український педагог С.Ш.Херсонський. У 1894 р. розпочалася сорокарічна робота в Одесі Й.В.Пермана, який став постійним альтистом місцевого квартету, викладав гру на скрипці та альті, вів у музичному училищі, згодом у консерваторії клас камерного ансамблю. Другою скрипкою квартету був Ф.Я.Ступка, викладач музичного училища та консерваторії, концертмейстер оркестру оперного театру. Яскравим музикантом був віолончеліст В.І.Зеленка, викладач музичного училища та учасник квартету. Найбільший успіх квартету припав на 1907-1910 та 1912-1914 рр., коли його очолював Я.Ю.Коціан.
Значна кількість чеських музикантів наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. входила до складу одеських оркестрів, мала приватну викладацьку практику. Чільну роль у становленні одеської опери відіграв капельмейстер Й.В.Прибік, який з 1894 до 1937 р. працював у місті, був викладачем, згодом професором Одеської консерваторії. Автор праць з теорії музики, Прибік шанувався і як композитор, в творчому доробку якого були твори на українську і російську тематику. Прибік керував і концертами симфонічної музики під час літніх сезонів в Одесі та інших містах півдня України. На початку ХХ ст. чеські музиканти сприяли пожвавленню музичного життя у Миколаєві, Херсоні, курортних містах Криму. Різнобічна діяльність в Одесі чеських музикантів сприяла входженню цього молодого українського центру та усього південно-західного реґіону до числа найбільш культурно розвинутих у Російській імперії.
П'ятий розділ “Чеські музиканти в музичній культурі Слобожанщини” має чотири підрозділи.
У першому підрозділі “Музична освіта та виконавство Харкова в кінці XVIII — першій половині ХІХ ст.” подається історія започаткування музичної освіти у місті та характеристика навчальних закладів, у яких викладалася музика. Найавторитетнішим музикантом в Харківському університеті (1805) і місті був у 1810-ті рр. угорець за походженням, доктор філософії Г.Гесс де Кальве, який отримав освіту у Празькому університеті. Цим піаністом-концертантом і композитором написане одне із найперших в українському і російському музикознавстві дослідження — “Теорія музики” (1818). Зростання потягу до інструментального музичного виконавства і слухацької культури в Харкові у першій половині ХІХ ст. зіткнулося із невисоким музичним рівнем більшості дилетантів-виконавців. Цю диспропорцію мали усунути освічені педагоги, серед яких було чимало чехів.
Другий підрозділ “Чеські музиканти-педагоги в Харкові у ХІХ ст.” присвячений розгляду їхньої виконавської та педагогічної діяльності у різних навчальних закладах міста. Одним із найперших музичних педагогів-чехів наприкінці XVIII — початку ХІХ ст. був Я.(Ф.) Цих, викладач інструментальної гри в колегіумі, автор фортепіанної п'єси “Малороссийская дудочка” — одної із перших надрукованих у Харкові, та теоретичної праці “Ясное наставление по изучению генерал-баса”. У 1839 р. у Харкові відкрив музичну школу для підготовки музикантів і капельмейстерів поміщицьких оркестрів М.П.Гердлічко. Програма занять цієї школи за своїм обсягом наближалась до програми музичного училища ІРМТ кінця ХІХ ст. У 1850-х рр. у Харкові працював Й.Поллак — організатор симфонічно-хорових концертів, що стали визначним явищем в житті міста. У 1866 — на початку 1870-х рр. у місті працювала чеська родина Конєвка-Альберті, що у 1869 р. утворила музичну школу з вокальними, хоровими та теоретичними класами. У цій школі теоретичні предмети вів Й.В.Новак, відомий у місті викладач фортепіанної гри. Із відкриттям музичних класів при Харківському відділенні ІРМТ (1871) Новак став вести в них теоретичні предмети.
Викладацька діяльність харківського учителя М.Лисенка — Й.Е.Вільчека, одного з найбільш авторитетних у місті фахівців, — базувалася на розвитку індивідуальних особливостей юних музикантів, усвідомленні художніх цілей і засобів для їх досягнення. Вільчек взяв активну участь у створенні Харківського відділення ІРМТ. По відновленні у 1871 р. діяльності цієї організації Вільчек (до 1874 р.) викладав фортепіанну гру, теорію та гармонію у музичних класах. У 1867-1882 рр. — викладав музику в Інституті шляхетних дівчат. Помер у Харкові у 1889 р. Поштовхом до вибору Лисенком Лейпцизької консерваторії міг бути факт отримання освіти в ній Вільчеком. Заняття М.Лисенка з Й.Вільчеком стали підготовкою до його тріумфальних виступів у Празі (1867) з виконанням імпровізацій на українські народні мелодії, важливою сходинкою у його становленні як яскравого національного митця. У Харкові середини — другої половини ХІХ ст. найяскравішою великою музичною родиною із Чехії були Кралі, три покоління яких протягом п'яти десятиріч займалися викладацькою, виконавською, капельмейстерською, композиторською діяльністю. Найбільш авторитетним музикантом у цій родині був І.(Я.) Краль, вихованець Ф.Піксіса. Прізвище Краль асоціювалось в Україні та Росії з відданістю музичній справі.
У третьому підрозділі “Чеські музиканти у становленні професійної музичної освіти та виконавства у Харкові (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)” розглядається діяльність у місті чеських музикантів, які викладали в музичному училищі або входили до складу членів-виконавців Харківського відділення ІРМТ.
З ім'ям чеського скрипаля, педагога, диригента, композитора, організатора музичного життя С.В.Неметця пов'язане започаткування у Харкові відділення ІРМТ (1864). Неметць прищеплював харків'янам зацікавленість класичною музикою, виховував їхні смаки на зразках творчості західноєвропейських класиків і романтиків, російських композиторів. Виступи учнів Неметця набули значного мистецького резонансу. Неметць став першим, хто ознайомив місцеву публіку з хорами М.Лисенка (1882). У 1884 р. Неметць уперше запропонував харків'янам симфонічну версію “Слов'янських танців” Дворжака. Серед учнів Неметця, які склали гордість українського та російського скрипкового виконавства, були І.Букінік, Б.Каменський та В.Вальтер. У 1885-1888 рр. Неметць-диригент брав активну участь у концертах аматорського Музичного гуртка.
Музичне життя Харкова збагатили брати Іранеки, які працювали в жіночій гімназії Д.Д.Оболенської: Йозеф (1878-1891) і Алоїз (1881-1907). Й.Іранек був пропагандистом творів свого вчителя Б.Сметани та А.Дворжака, що вперше прозвучали в Харкові у його виконанні, композиторів-романтиків. Разом із чеським педагогом Й.Голлі Іранек уперше в Росії виконав музику Дворжака (“Слов'янські танці”, 1878). Ще за часи праці Й.Іранека у Празі в Росії було надруковано його “Теоретичну та практичну школу оздоблень фортепіанної гри” (1873). Учень З.Фібіха А.Іранек був відомий як піаніст-виконавець, керівник гімназичного хору та струнного оркестру, автор хорів на слова Жуковського, Пушкіна, опери “Женитьба” за Гоголем, камерних творів. У 1882-1905 рр. у музичному училищі працював віолончеліст С.С.Глазер, один із найкращих виконавців і педагогів. Крім участі у місцевому квартеті (1891-1905), Глазер грав із кращими харківськими інструменталістами та ґастролерами, виступав у Полтаві, Єлісаветграді, Одесі, Петербурзі. Голова чеської династії А.Вінклер був відомим у місті фортепіанним майстром. Його син, піаніст О.А.Вінклер, викладав в Інституті шляхетних дівчат, грав у концертах Харківського відділення ІРМТ, опублікував “Стисле керівництво елементарної теорії музики” (1895). З 1896 р. діяльність О.Вінклера зосередилася у Петербурзі. У Харкові викладала в музичному училищі його сестра, Н.А.Вінклер. У 1890-1911 рр. тривала у Харкові діяльність фаґотиста, соліста оперного оркестру, альтиста місцевого квартету Ф.В.Кучери. За виконавською довершеністю цей квартет став одним із найбільш авторитетних в Україні. Кучера викладав в училищі також гру на флейті та контрабасі. Яскравою сторінкою музичного життя Харкова були літні виступи симфонічного оркестру на чолі з Кучерою (1898-1910). У 1903-1906 рр. у гімназії Оболенської працював викладачем музики З.Давід, піаніст віртуозно-концертного напрямку, пропаґандист музики чеських композиторів. З 1915 р. у Харкові виступали піаніст і композитор О.Блех і скрипаль-віртуоз Ф.Сміт, який з 1916 р. викладав у музичному училищі.
У четвертому підрозділі “Чеські капельмейстери та оркестрові музиканти у Харкові” аналізується їхня виконавська діяльність, наводяться імена оркестрових музикантів — солістів міських театральних оркестрів. В останній третині ХІХ ст. у місті користувалися популярністю військові оркестри під керівництвом В.В.Маречека та О.Ф.Главачека. Виходячи за межі військового музичного репертуару військові капельмейстери професійно удосконалювали і музично виховували оркестрантів і слухачів. Чеські капельмейстери керували численними учнівськими колективами. У 1880-1900 рр. у Харкові працювали оперні капельмейстери-чехи: У.Авранек, В.Сук, В.Зелений Й.Прибік. Спектаклі під їхнім керівництвом відзначалися високою якістю постановки та звучання оркестру.
Висновки. Специфіку музично-культурного розвитку реґіонів України обумовлювали зв'язки українського населення з представниками інших національностей та особливості організації театрального і концертного життя, введення занять музикою до навчального процесу тощо. Україна протягом ХІХ — початку ХХ ст. у музично-культурній сфері у значній мірі подолала відставання від Росії та західноєвропейських держав. У цьому процесі вагому роль відігравали чеські фахівці та народні музиканти.
Музичне життя України збагатилося завдяки чеським ґастролерам, чиї виступи сприяли підвищенню культурного рівня української аудиторії. В Україні широко застосовувалися теоретичні праці, школи та посібники чеських авторів, постійно виконувалися твори чеських композиторів XVIII — початку ХХ ст. Чеські музиканти ініціювали запровадження у навчальних закладах музично-теоретичної освіти, організовували приватні музичні школи. Цінним внеском в українське музикознавство стали наукові та публіцистичні праці чеських фахівців, що працювали в Україні. Чеські музиканти-педагоги стали фундаторами багатьох українських інструментальних шкіл ХХ ст., найталановитіші представники яких репрезентували Україну на європейському та світовому рівні. На чолі кращих оперних оркестрів в Україні були у більшості чеські музиканти. Чеські музиканти в Україні створювали та керували аматорськими та учнівськими оркестровими колективами. Плідний внесок зробили чеські капельмейстери у справу підвищення виконавського рівня військових оркестрів. Кращі камерні ансамблі в Україні очолювали чеські виконавці. Десятки чеських інструменталістів входили до складу більшості камерних ансамблів в Україні. Чеські капельмейстери керували першими в Україні симфонічними оркестрами. Найчастіше саме чеські музиканти обіймали посади концертмейстерів та керівників оркестрових груп. За прикладом виконавців і диригентів із Чехії в Україні утворювалися камерні, хорові та оркестрові колективи. Популярності набули довершені музичні інструменти чеських майстрів. Чеські підприємці посіли вагоме місце у справі нотного видавництва та музичної торгівельної діяльності в Україні, організації діяльності першої фабрики грамплатівок.
Чеські хормейстери були пропагандистами української народної хорової музики. Чеські фахівці оркестрували твори українських композиторів. За участю чеських музикантів багато з них були вперше виконані на українських сценах. Зацікавленість чеських музикантів українським фольклорним надбанням стимулювала їх до створення ориґінальних творів з використанням характерних для української музики зворотів, української тематики тощо. Визнання в Україні та Європі набули обробки українських народних пісень та фольклористичні збірки чеських фахівців. Діяльність в Україні чеських музикантів сприяла використанню українськими композиторами елементів чеського фольклору, написанню творів на сюжети із чеської історії. Численні факти взаємодії чеських та українських музикантів і запровадження у культурному побуті України кращих досягнень чеської композиторської, виконавської та педагогічної школи підтверджують непересічну роль представників чеської музичної спільноти в становленні та розвитку музичної культури України. Факти діяльності в Україні сотень чеських музикантів надають можливість стверджувати, що розвиток української музичної культури здійснювався у невідривності від усесвітнього культурно-історичного процесу. Історична місія чеських музикантів у європейській музичній культурі полягала у формуванні та розвиткові теоретичних засад професійного виконавства і педагогіки на рівні міжнаціональних зв'язків.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Щепакін В.М. Чесько-українські зв'язки в інструментальному виконавстві в Україні у ХІХ столітті // Культура України: Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. – Х., 1999. – Вип. 5: Мистецтвознавство. – С. 141-151.
2. Щепакін В.М. Чеські музиканти-ґастролери в Харкові в ХІХ ст. // Культура України. Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. – Х., 2000. – Вип. 6: Мистецтвознавство. – С. 119-127.
3. Щепакін В.М. Чеські музиканти-інструменталісти в музичному житті Харкова ХІХ століття // Культура України. Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. – Х., 2000. – Вип. 7: Мистецтвознавство. – С. 90-99.
4. Щепакін В.М. Чеські музиканти-педагоги в культурному житті Харкова кінця ХІХ – початку ХХ століть // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. ст. / Мелітопольський держ. пед. ун-т, Центр музичної україністики НМАУ ім. П.І. Чайковського. – Запоріжжя, 2000. – Вип. III. – С. 95-105.
5. Щепакін В.М. Діяльність чеських військових капельмейстерів в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Культура України. Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. – Х., 2001. – Вип. 8: Мистецтвознавство. – С. 198-205.
6. Щепакін В.М. Фортепіанне виконавство в Україні у ХІХ ст. у контексті взаємодії чеських музикантів і Ф. Ліста // Ф. Ліст та піаністична культура ХХ століття. Зб. ст. та матеріалів / Асоціація піаністів-педагогів України. – Кіровоград, 1999. – Вип. 4. – С. 33-37.
7. Щепакін В.М. Чеські музиканти в українській музичній культурі ХІХ сторіччя // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. наук. конф. до 70-річчя ХДАК / Харк. держ. акад. культури. – Х., 1999. – Ч. I. – С. 222-225.
Щепакін В.М. Чеські музиканти в музичній культурі України кінця XVIII — початку ХХ ст. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 — теорія і історія культури. — Харківська державна академія культури, Харків, 2001.
Дисертація присвячена розгляду діяльності в Україні наприкінці XVIII — початку ХХ ст. чеських музикантів. Аналізується їхній вплив на розвиток професіональної музичної освіти, інструментального виконавства, концертного життя, заснування багатьох інструментальних педагогічно-виконавських шкіл у різних реґіонах України. Вперше комплексно досліджуються чесько-українські музичні зв'язки в Україні дореволюційних часів. В музикознавчу практику вводиться ряд забутих імен чеських музикантів, які ґастролювали та плідно працювали в Україні у цей історичний період. Паралельно з аналізом їхньої діяльності висвітлюється процес розвитку чесько-українських музичних стосунків як цілісне історико-культурне явище, що є складовою частиною загальнокультурного процесу в Україні кінця ХVIIІ — початку ХХ ст. Висвітлюється новий ракурс розвитку української музичної культури цього історичного періоду в міжнаціональних контактах. Відзначається непересічне значення діяльності в Україні чеських фахівців як носіїв передових європейських музично-педагогічних та виконавських традицій.
Ключові слова: музична культура, чеські музиканти, ґастролери, педагоги, музична освіта, виконавство, інструментальні школи.
Щепакин В.М. Чешские музыканты в музыкальной культуре Украины конца XVIII — начала ХХ вв. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01 — теория и история культуры. — Харьковская государственная академия культуры, Харьков, 2001.
Диссертация посвящена рассмотрению деятельности в Украине в конце XVIII — начале ХХ вв. чешских музыкантов. Анализируется их влияние на развитие профессионального музыкального образования, инструментального исполнительства, концертной жизни, основание многих инструментальных педагогическо-исполнительских школ в разных регионах Украины. Впервые комплексно исследуются чешско-украинские музыкальные связи в Украине дореволюционного времени. В музыковедческую практику вводится ряд забытых имен чешских музыкантов, которые гастролировали и плодотворно работали в Украине в этот исторический период. Параллельно с анализом их деятельности освещается процесс развития чешско-украинских музыкальных взаимоотношений как целостное историко-культурное явление, которое является составной частью общекультурного процесса в Украине конца XVIII — начала ХХ вв. Освещается новый ракурс развития украинской музыкальной культуры этого исторического периода в межнациональных контактах. Отмечается неординарное значение деятельности в Украине чешских специалистов как носителей передовых европейских музыкально-педагогических и исполнительских традиций.
Развитие музыкальной культуры в разных регионах Украины в конце XVIII — начале ХХ вв. характеризовалось привнесением в нее западноевропейских и российских музыкальных традиций. Одна из ключевых ролей в процессе профессионализации музыкального обучения и инструментального исполнительства в Украине принадлежала чешским музыкантам. Близость ментальности музыкантов-чехов и украинцев, близость музыкальных культур двух славянских народов, активная жизненная позиция чешских специалистов, искренняя заинтересованность чехов фольклорным достоянием украинского народа — все эти факторы содействовали их органичному вхождению в общественно-культурную среду различных регионов Украины, их сотрудничеству с музыкантами-украинцами и представителями других национальностей, которые работали в эти времена в Украине. Чешские музыканты смогли принять народную музыкальную культуру Украины как профессионалы и владели инструментарием для ее изучения и создания на основе украинского музыкального фольклора ярких оригинальных сочинений. Украинская культура стала для нескольких сотен чешских музыкантов той средой, в которой большинство из них смогли наиболее полно реализовать свои педагогические, исполнительские и творческие способности.
Чешско-украинские музыкально-культурные связи, благодаря многочисленным народным музыкальным коллективам из Чехии, выступавшим в Украине, и чешским крестьянам-переселенцам, охватили не только любительскую и профессиональную сферы, но и широчайшие слои населения Украины.
Чешские музыканты-специалисты стали инициаторами введения в музыкальную практику Украины профессионального камерного, оркестрового, хорового исполнительства, заложили фундамент музыкально-теоретического образования, явились организаторами и руководителями большинства музыкальных коллективов, учителями многих ярких украинских музыкантов — исполнителей, педагогов, композиторов. Велика роль чешских музыкантов в изучении и пропаганде украинской народной музыки, сочинений украинских композиторов. Не менее значим вклад чешских специалистов в усовершенствование и производство музыкальных инструментов, в организацию музыкально-издательской и музыкально-торговой деятельности в Украине. Наивысший профессиональный уровень педагогического и исполнительского мастерства большинства чешских музыкантов, которые гастролировали, жили и работали в Украине, позволил именно им стать в авангарде украинского музыкально-культурного процесса.
Ключевые слова: музыкальная культура, чешские музыканты, гастролеры, педагоги, музыкальное образование, исполнительство, инструментальные школы.
Schepakin V.M. Czech musicians in musical culture of Ukraine in the late 18th — beginning of 20th centuries. — Manuscript.
Thesis for a candidate's degree in art-criticism on a speciality 17.00.01 — theory and history of culture. — Kharkiv's State Academy of Culture, Kharkiv, 2001.
The thesis is devoted to consideration of Czech musicians' activity in Ukraine at the late 18th — beginning of 20th centuries. Their influence on the development of professional musical education, instrumental performance, concert activity, foundation of many instrumental pedagogical performing schools in different parts of Ukraine is being analysed. The full analysis of Czech-Ukrainian musical connections in pre-Revolutionary Ukraine is given for the first time. A number of forgotten Czech-musicians' names are introduced into the musicology practice. These musicians played on tours and worked fruitfully in Ukraine during that historical period. The process of development of Czech-Ukrainian musical relations is being under consideration as the integral historical and cultural phenomena. This process is one of the main components in the common cultural process in Ukraine at the late 18th — beginning of 20th centuries. A new international point of Ukrainian musical culture development is shown. Particular importance of Czech specialists' activity in Ukraine is demonstrated. This activity was full of progressive European musical-pedagogical and performing traditions.
Key words: musical culture, Czech musician, actors on tour, pedagogues, musical education, performance, instrumental schools.
ЩЕПАКІН Василь Михайлович
ЧЕСЬКІ МУЗИКАНТИ В МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ
КІНЦЯ XVIII — ПОЧАТКУ ХХ СТ.
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
17.00.01 — теорія і історія культури
Відповідальний за випуск — доктор мистецтвознавства, професор
О.Г. Стахевич
Підписано до друку 9.06. 2001. Формат 60х90/16.
Папір оф. Гарнітура "Times". Друк риз.
Ум. друк. арк. 1,0. Обл. вид. арк. 1,1.
Тираж 100 прим. Зам. 76.
Надрук. в множ. лаб. ХДАК
61003, Харків, Бурсацький спуск, 4.