Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
10
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Гура Ольга Леонідівна
УДК: 658.23:338.27(477)
ПРОГНОЗУВАННЯ У СИСТЕМІ ПЛАНУВАННЯ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
(за видами економічної діяльності)
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.
|
Науковий керівник: |
доктор економічних наук, професор Янковой Олександр Григорович, Одеський державний економічний університет, професор кафедри статистики |
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор Орлов Олівер Олексійович, Хмельницький національний університет, завідувач кафедри економіки підприємства і підприємництва |
|
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Фесенко Оксана Олександрівна, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
Захист відбудеться “18” січня 2008р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.055.01 Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул.. Преображенська, 8.
Автореферат розісланий “13” грудня 2007р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.І. Ковальов
Актуальність теми. У ринкових умовах господарювання особливої значущості набувають питання вдосконалення функцій управління підприємством і, в першу чергу, планування підприємницької діяльності. Від того, наскільки грамотно організована планово-аналітична робота на нижчій ланці промислового виробництва, багато в чому залежать і кінцеві результати розвитку країни. Причому це однаковою мірою справедливо як для великого, так і для малого та середнього бізнесу.
Важливою методологічною базою планування на промисловому підприємстві є прогнозування основних показників господарської діяльності та навколишнього економічного середовища. Завдяки прогнозуванню планові служби отримують об’єктивні імовірнісні оцінки шляхів і методів досягнення поставлених в рамках стратегічного та тактичного планування цілей. Значна кількість підприємств в Україні, зокрема ряд об’єктів м’ясопереробної галузі харчової промисловості, має незадовільний рівень забезпечення планування відповідним прогнозним інструментарієм та відчуває дефіцит фахівців-прогнозистів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення методів прогнозування й планування, такі підприємства зможуть підвищити ефективність свого управлінського потенціалу, відновити стратегію і тактику розвитку в умовах жорсткої конкурентної боротьби за споживача. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим лише за систематичної та об’єктивної оцінки його майбутнього стану.
Крім того, у сучасних економічних умовах для більшості підприємств м’ясопереробної галузі однією з основних є проблема залучення фінансових ресурсів. Тому для їх ділових партнерів (інвесторів, банків, державних установ) особливого значення набуває одержання науково обґрунтованих планів майбутньої підприємницької діяльності, яке практично неможливе без застосування сучасних методів прогнозування. Отже, це також обумовлює необхідність удосконалення системи планування і прогнозування на промисловому підприємстві.
У науковій літературі вже накопичено достатньо інформації щодо дослідження проблем стратегічного і тактичного планування, проаналізовано втрати, які може понести підприємство внаслідок прийняття недостатньо обґрунтованих рішень. Вказаними питаннями займалися такі вітчизняні та зарубіжні економісти: О.В. Акіліна, Р. Акофф, Л.Є. Басовський, І. Е. Берзінь, І.О. Бланк, Ю.В. Богатін, А.М. Богатирьов, С.А. Варакута, І. М. Герчикова, А.Ф. Гойко, В.А. Горемикін, В. А. Грузінов, Н.Н. Грибанова, Ю.Н. Єгоров, Ю.А. Єгупов, В. Д. Камаєв, У. Кінг, Н.Д. Кондратьєв, М.Я. Коробов, А.І. Кочеткова, В.Р. Кучеренко, О.О. Орлов, В.І. Осипов, В.Г. Пасічник, В.М. Попов, Дж. Ріггс, В.Т. Солодков, Г.М. Тарасюк, Е.О. Уткін, Р. Хадсон, Д. Хан, В. Хойєр, Т.Є. Циба, В.З. Черняк, Л.І Шваб, Л.А. Швайка та ін.
Також не обділена увагою науковців проблематика прогнозування, зокрема соціально-економічного. Тут можна згадати роботи таких учених, як І.В Бєстужев-Лада, Дж. Бокс, В.П. Боровиков, Л.В. Голованов, .Є. Грабовецький, Г. Дженкінс, В. М. Ентов, М. Кендєл, Г.С. Кільдишев, Л.І. Ковальова, Ю.П. Лукашин, К.Д. Льюїс, С.А. Саркісян, Г. Тейл, О.О. Фесенко, О.А. Френкель, В.Н. Цигічко, Є.М. Четиркін, О.Г. Янковой та ін. Проте деякі питання щодо методології використання прогнозування в процесі складання стратегічних та тактичних планів промислових підприємств залишаються відкритими. Вони вимагають подальших досліджень і формування нових підходів та напрямків удосконалення прогнозування планових показників підприємства. Вказані моменти значною мірою визначили вибір теми даної дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. У дисертаційній роботі були використані матеріали, які зібрав автор у межах виконання НДР „Статистичний аналіз та прогнозування соціально-економічних процесів у регіоні” в Одеському державному економічному університеті (державний реєстраційний номер 0103U007717).
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є удосконалення теоретичних і методологічних підходів до прогнозування в процесі складання стратегічних та тактичних планів промислових підприємств.
Меті дослідження підпорядковано вирішення ряду завдань локального характеру:
- систематизувати та поглибити теоретичну базу понять планування на підприємстві, розкрити їхню роль і зміст в умовах ринкової економіки, охарактеризувати різноманітні класифікації прогнозів за різними критеріями, ознаками;
Методи дослідження. У дисертації автор використала як теоретичну і методологічну базу діалектичний метод дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв’язку і розвитку, системний підхід до проблем, що розглядаються. Для вирішення поставлених завдань були також застосовані такі методи: структурно-логічний аналіз –при побудові логіки та структури роботи; метод деталізації та синтезу для вивчення предмету і взаємозв’язку його складових частин. Крім того, використовувалися статистичні методи, зокрема кореляційно-регресійний аналіз при моделюванні та прогнозуванні зв’язків, тенденцій і закономірностей розвитку м’ясопереробних підприємств.
Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є класичні наукові положення вітчизняної і зарубіжної економічної думки у сфері теорії та практики планування й прогнозування показників господарювання промислових підприємств. Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали конференцій, публікації в друкованих та електронних економічних виданнях, першоджерела та дані фінансової звітності групи підприємств м’ясопереробної галузі харчової промисловості Одеської області.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці теоретичних і методологічних засад прогнозування показників господарської діяльності промислових підприємств на базі трендових, регресійних моделей, а також рівнянь, побудованих на основі методів граничного аналізу. Найбільш вагомі результати, що характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:
вперше:
- розроблено теоретичну модель прогнозування ключових точок життєвого циклу товару з використанням S-подібних функцій, що надає нові потенційні можливості в процесі стратегічного планування розвитку промислового підприємства, зокрема дозволяє точно визначити моменти часу, коли прискорений розвиток збуту товарів буде змінюватися на уповільнений і навпаки, а також, коли варто диверсифікувати виробництво й починати життєвий цикл нового товару;
- запропоновано комплексний підхід до розробки основних параметрів маркетингової програми виробництва і фінансового плану з використанням методів граничного аналізу, який забезпечує системне визначення точок і зон беззбитковості, обсягу випуску й ціни товару, що максимізують операційний прибуток, а також цінової еластичності збуту в рамках тактичного планування на підприємстві;
удосконалено:
- визначення поняття „планування” як безперервного творчого процесу, що має на меті досягнення поставлених цілей при оптимальних витратах ресурсів та приведення можливостей підприємства у відповідність до умов зовнішнього середовища;
- багатофакторну модель збуту для прогнозування продажів продукції підприємств м’ясопереробної галузі харчової промисловості Одеської області з урахуванням сучасного стану та особливостей окремих сегментів ринку ковбасних виробів;
дістали подальший розвиток:
- класифікація планів промислового підприємства за рахунок поширення кола групуючих ознак, що дозволило доповнити існуючі в науковій літературі види, класи, різновиди планів;
- аналіз придатності відомих методів прогнозування для системи планування розвитку промислового підприємства з точки зору їх об’єктивності, економічності, забезпеченості достатньою інформаційною базою при одночасному збереженні високої надійності й точності прогнозних оцінок.
Практичне значення отриманих результатів. Одержані автором наукові результати мають не тільки теоретико-методологічне, а й прикладне значення для вирішення конкретних практичних проблем. Серед них можна відзначити впровадження виконаних розробок на підприємствах харчової промисловості, а саме: ПП „Гармаш” (акт впровадження №57/2 від 16.07.2007 р.), ТОВ “Одеський м'ясопереробний завод”(акт впровадження № 117 від 9.08.2007 ), ТОВ “Лібра”(акт впровадження № 099 від 19.07.2007 р.), а також СП „Клото” (акт впровадження № 16 від 20.08.2007 р.).
Результати проведеного дослідження використані також в навчальному процесі в Одеському державному економічному університеті під час викладання дисциплін „Статистика”, „Статистичне моделювання та прогнозування” (довідка № 01-18/946 від 01.10.2007 р.), Одеському інституті фінансів Українського державного університету економіки і фінансів під час викладання дисциплін „Економіка підприємств”, „Фінанси підприємств”, „Інвестування” (довідка № 222 від 03.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні ідеї, підходи і розробки, які визначають наукову новизну, реалізовані в рамках проведеного дисертаційного дослідження і виносяться на захист, належать особисто автору. Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, вказаний у списку опублікованих праць.
Апробація результатів роботи. Головні положення і результати проведеного дисертаційного дослідження доповідалися автором і обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (м. Одеса, 2002, 2006 рр.), Буковинського державного фінансово-економічного інституту (м. Чернівці, 2003 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (м. Одеса, 2003 р.), на другій Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Одеса, 2007 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 4,38 друкарських аркушів, з яких особисто авторові належать 3,48 друкарських аркушів. З них 7 статей опубліковано у наукових збірниках, затверджених ВАК України як фахові.
Об’єм і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (162 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації 218 сторінки комп’ютерного тексту, в тому числі основний зміст викладений на 176 сторінках. Робота містить 17 таблиць, 24 малюнки, 12 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми проведеного дослідження, визначені об’єкт, предмет та методи наукової розробки, розкрита наукова новизна, практичне значення і апробація отриманих результатів.
У першому розділі “Дослідження теорії та методології прогнозування показників, що застосовуються у плануванні розвитку підприємства” автором розглянуто сутність планування в умовах ринкового господарювання, місце і роль прогнозування в системі планування, проведена класифікація прогнозів та аналіз придатності методів прогнозування для системи планування розвитку промислового підприємства.
Особливістю сучасного періоду розвитку промисловості є те, що система ринкового регулювання виробництва поки що знаходиться на стадії формування. Ринкові засади господарювання підприємств обумовлюють самостійне планування своєї господарської діяльності без постійного контролю зверху з урахуванням в основному укладених домовленостей з партнерами та кон’юнктурних змін навколишнього економічного середовища.
Можна виділити, принаймні, три наступні особливості реалізації функції планування в сучасній ринковій економіці:
а) підвищення її ролі в умовах жорсткої конкуренції, оскільки у разі негативних результатів управлінської діяльності мова йде про банкрутство даного підприємства, зміни його власника тощо;
б) охоплення широкого кола виробничих, соціальних, екологічних та інших питань і, в першу чергу, питань збуту продукції (послуг), що виготовляється;
в) адаптивний характер, спрямований на пристосування до мінливого економічного оточення підприємства.
Тому у цей час у науці й практичній роботі йде переосмислення місця й ролі планування в системі управління економікою і, зокрема підприємствами м’ясопереробної галузі харчової промисловості.
Сучасне визначення планування важко сформулювати одним реченням. Багато авторитетних учених запропонували власне бачення суті планування, але їхні визначення мають різний зміст і часто суперечать одне одному. Аналіз численних вітчизняних та закордонних літературних першоджерел дозволив авторові надати власне визначення планування як найважливішої функції управління в ринковій економіці. На нашу думку, це безперервний творчий процес, що має на меті досягнення поставлених цілей при оптимальних витратах ресурсів та приведення можливостей підприємства у відповідність до умов ринку.
На основі ретельного дослідження існуючих у сучасній економічній літературі класифікацій автором запропонована система планів підприємства, що включає 11 головних ознак, за якими вони підрозділяються на окремі групи, класи, різновиди.
Оскільки планування завжди здійснюється за невизначеності умов, тобто потребує врахування декількох варіантів зміни навколишнього економічного середовища, коли може бути задана ймовірність тієї чи іншої ситуації, то альтернативні рішення приймаються з ризиком. Для оцінки цієї невизначеності при розробці планів з урахуванням альтернатив розвитку підприємства у майбутньому використовують попередній етап планування –прогнозування.
Більшість науковців визнають, що прогнозування в управлінському циклі передує плануванню і його завдання полягає в передбаченні розвитку підприємства, а також у пошуку рішень, які забезпечать розвиток виробництва та його частин в оптимальному режимі. Прогнозування і складання планів –елементи єдиної системи планування, об'єднані спільністю цілей і задач.
Прогнозування покликане відповісти на такі головні запитання: чого з найбільшою ймовірністю слід очікувати у майбутньому? Як треба змінити внутрішні та зовнішні умови, щоб досягти поставлених цілей? Прогнозування є важливою зв’язуючою ланкою між мінливим економічним середовищем, в якому знаходиться промислове підприємство, і плануванням його виробничої діяльності на перспективу.
Принциповою відмінністю прогнозування від планування є характер вихідної інформації: обов’язковість планової інформації і орієнтовний характер прогнозної інформації. Прогноз, на відміну від плану, носить імовірнісний характер. Його головне завдання полягає у науковому передбаченні можливих альтернатив розвитку підприємства із вказівкою відповідних імовірностей, а також у пошуку варіантів, які забезпечать оптимальний режим при досягненні поставлених цілей.
Прогнози можна класифікувати за різними критеріями і ознаками залежно від цілей, завдань, об’єктів, предметів, проблем, періоду упередження, організації прогнозування тощо. У дисертаційній роботі наведено класифікацію прогнозів, що включає вісім різноманітних ознак, які найбільшою мірою відповідають сформульованому підходу до прогнозування як до попередньої, методологічної стадії в системі планування на промисловому підприємстві.
Аналіз існуючих у прогностичній та математико-статистичній літературі методів прогнозування дозволив виявити їхні переваги й недоліки і тим самим установити придатність їх для системи планування промислового підприємства.
На нашу думку, формалізовані та комбіновані методи прогнозування є найбільш придатними з точки зору їх використання в системі планування розвитку промислового підприємства, оскільки вони у порівнянні з інтуїтивними методами менше залежать від суб’єктивізму фахівців-плановиків, мають достатню інформаційну базу у вигляді статистичних рядів динаміки та рядів розподілу, потребують значно менших витрат при одночасному забезпеченні досить високої надійності й точності прогнозних оцінок.
У другому розділі “Аналіз використання прогнозів у стратегічному плануванні на підприємстві” автором розглядалися особливості та склад стратегічного планування, досліджувалися формальні моделі стратегічного аналізу, в тому числі моделі життєвого циклу товару (ЖЦТ), а також їхнє застосування при прогнозуванні виробництва ковбасних виробів на підприємствах м’ясопереробної галузі України.
Аналіз стану економіки української промисловості показує, що успішність її функціонування в умовах непередбачуваності сьогодення, мінливої кон'юнктури ринку, насамперед, залежить від розвитку та зрілості на підприємстві такої функції управління, як планування. При цьому важливо, щоб внутрішні можливості підприємства відповідали або, принаймні, були б адекватні вимогам ринкового середовища, що може бути досягнуто в основному за допомогою стратегічного планування. Саме стратегічне планування може стати тим дієвим інструментом сучасного управління, завдяки якому вітчизняні підприємства (в тому числі і м’ясопереробні) зможуть піднятися, стабілізувати свою діяльність і одержати необхідний імпульс для подальшого розвитку.
Прийшовши на зміну довгостроковому плануванню приблизно чотири десятиліття назад, стратегічне планування посіло основне місце в планово-аналітичній діяльності західних фірм. Період особливого захоплення формальними методами стратегічного аналізу і планування, появи найбільш популярних моделей доводиться на 70-і роки минулого сторіччя. На цей час були розроблені такі підходи та моделі, як крива „досвіду”, концепція ЖЦТ, модель „продукт –ринок” А. Стейнера, портфельні моделі аналізу стратегій –матриця Бостонської консультаційної групи, модель А.Д. Літла, багатофакторна матриця Мак-Кінсі, комплексний діловий аналіз ПІМС, модель Мак-Кінсі „7С”, конкурентний аналіз М. Портера, матриця Ансоффа, стратегії конкурентної боротьби А. Юданова, тривимірна схема Д. Абеля та ін. У 80-і роки вказані методи і моделі певною мірою втратили свою популярність, однак це не означає повної відмови від них, а виражається в тому, що сьогодні формальні інструменти стратегічного аналізу та планування застосовуються з більшою обережністю, з урахуванням конкретних обставин даного підприємства.
Важливим напрямком стратегічного аналізу є моделювання, прогнозування й планування процесів розвитку товарного виробництва на основі дослідження ЖЦТ. Це пов’язано з тим, що з початку минулого століття в економічній науці домінує концепція, згідно з якою продажі будь-якого товару характеризуються певною циклічністю (рис. 1).
1 2 3 4
Обсяги
продажів
O
L
c0
D
c0*
c2*