Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
Страшнюк Дмитро Віталійович
УДК 504:598.2:627.84 (477.84)
ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРНІТОФАУНИ ШТУЧНИХ ГІДРОЕКОСИСТЕМ ПРИРОДНИХ РАЙОНІВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ І МАЛОГО ПОЛІССЯ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ
.00.16 —екологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Чернівці —
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор
КВАША Василь Іванович,
Тернопільський державний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка,
завідувач кафедри зоології
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, доцент
СЕРЕБРЯКОВ Валентин Валентинович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри зоології
кандидат біологічних наук,
СКІЛЬСЬКИЙ Ігор Васильович,
Чернівецький обласний краєзнавчий музей,
завідувач відділу природи
Провідна установа: Київський національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
Захист відбудеться “” грудня 2003 року о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.05 при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: вул. Лесі Українки, 25
(III корп. ун–ту, ауд. №81), Чернівці, 58012, Україна.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: вул. Лесі Українки, 23, Чернівці, 58012, Україна.
Автореферат розісланий “” листопада 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Копильчук Г.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Водно–болотяні (ВБ) та навколоводні (НКВ) птахи, як важливі компоненти екосистем водойм природного і антропічного походження, забезпечують їх функціонування та ступінь стабільності. У свою чергу, особливості екології та життєвого циклу птахів тісно пов’язані з водними екосистемами і у значній мірі визначаються комплексом їх факторів. Вибір Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини, як території досліджень, обумовлений наявністю густої сітки штучних водойм, і, насамперед риборозплідних ставків, що є основними місцями перебування та гніздування ВБ і НКВ птахів. Тому актуальними є дослідження екологічних особливостей представників орнітофауни штучних гідроекосистем, що формуються як результат адаптації до існування у штучно створених біотопах, які стали для більшості птахів замінниками порушених і знищених внаслідок діяльності людини природних біотопів.
Досліджувані ВБ та НКВ птахи, завдяки широкому спектру живлення, є важливими складовими компонентами трофічних ланцюгів, і тому можуть бути використані як об’єкти для тривалого моніторингу за станом водойм (Гордиенко, 1981). Вивчення гніздової біології птахів дозволить поглибити знання щодо складної системи внутрішньо–і міжвидових зв’язків (Кошелев, 1976; Кучинська, 2000), формування гідроекосистем та їх динаміки. Важливим є і дослідження впливу антропогенної діяльності, насамперед полювання, на екологічні особливості та чисельність ВБ і НКВ птахів. Розробка заходів і практичних рекомендацій щодо раціонального використання та охорони водно–болотяних і навколоводних птахів дозволить регулювати їх біорізноманітність та чисельність.
У літературі є дані, що стосуються фраґментарних досліджень окремих видів чи груп птахів риборозплідних ставів (Бокотей, 1995; Дубровський, 1999; Мищенко, Суханова, 1988; Czapulak et all., 1998; Delic, 1989; Dolata, 1998). Комплексні дослідження екологічних особливостей орнітофауни штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини проводяться нами вперше. Все викладене обумовлює актуальність теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входить в один із розділів наукової програми 03.01–ФЗП “Фауна Західного Поділля та її роль в екосистемах та агроценозах” досліджень кафедри зоології Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (ТДПУ).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз екологічних особливостей і ролі водно–болотяних та навколоводних птахів у штучно створених гідроекосистемах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини; розробка заходів і практичних рекомендацій щодо раціонального використання та охорони птахів.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
Об’єкт дослідження —формування екологічних особливостей водно–болотяних і навколоводних птахів в процесі адаптації до існування в штучних гідроекосистемах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.
Предмет дослідження —орнітофауна штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.
Методи дослідження. Спостереження за водно–болотяними та навколоводними птахами проводили з використанням маршрутного методу моніторингу та методу дослідження гніздового життя. Чисельність ВБ і НКВ птахів у гніздових поселеннях досліджували методом прямих візуальних обліків або повного підрахунку гнізд (Busse, 1992; Wobus, 1964). Промірювання гнізд і яєць проводили за стандартними методиками (Бианки, 1929; Никифоров и др., 1989). Статистичну обробку результатів виконували за стандартними методиками (Лакин, 1990).
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчено екологічні особливості представників орнітофауни штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини, що формуються як результат адаптації до існування в штучно створених біотопах. Проведено комплексні дослідження видової різноманітності та чисельності видових популяцій водно–болотяних і навколоводних птахів; вивчено їх строки міграцій, гніздову біологію та трофічні особливості. Проаналізовано внутрішньовидові та міжвидові відносини птахів та їх вплив на видову різноманітність. Проведено оцінку кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях за індексом Шеннона. Вивчено біотопічний розподіл ВБ і НКВ птахів та встановлено ступінь схожості різних типів штучних гідроекосистем за індексом Серенсона. Вперше досліджено вплив абіотичних, біотичних та антропічних факторів на орнітофауну та її зворотній вплив на функціональний стан штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини.
Практичне значення одержаних результатів. Результати вивчення особливостей взаємозв’язків ВБ та НКВ птахів з штучними гідроекосистемами Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини можуть бути використані для довготривалого моніторингу за їх станом і для прогнозування змін у них під впливом різних факторів середовища. Одержані дані матимуть значення у розв’язанні важливих питань популяційної біології і систематики досліджуваних видів та при оцінці їх ролі у підтриманні функціонального стану штучних гідроекосистем і стабільності навколишнього середовища. На основі отриманих результатів можуть бути розроблені рекомендації щодо покращення гніздування птахів на ставах в умовах ведення інтенсивного рибного промислу.
Отримані результати покладені в основу створення орнітологічного заказника місцевого значення “Вертелка” (рибдільниця “Вертелка” Зборівського району) для охорони водно–болотяних і навколоводних птахів під час линяння.
Результати дослідження використовуються при читанні курсу “Зоологія хребетних” (Розділ: Клас Птахи) у ТДПУ і в роботі державного управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області. Встановлені екологічні особливості ВБ та НКВ птахів можуть бути використані мисливськими господарствами та працівниками Тернопільського облрибкомбінату.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею. Протягом 6–річних польових досліджень автором особисто проведено збір, аналіз, статистичне опрацювання фактичного матеріалу, що стосувався особливостей міграцій, гніздової біології, репродукції, трофіки, внутрішньовидових та міжвидових відносин водно–болотяних та навколоводних птахів; визначено коефіцієнт схожості орнітофауни різних типів ставів; зроблено теоретичну інтерпретацію та запропоновано можливі шляхи практичного застосування отриманих результатів. Дослідження складу гніздового матеріалу, особливостей побудови гнізд, кладок та оологічних показників проведені в польових експедиціях за участю к.б.н. Майхрука М.І.
Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження зроблено доповіді на: І Всеукраїнській конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах (Тернопіль, 1998); науковій конференції “Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманітності”, присвяченій 40–річчю функціонування високогірного біостаціонару на горі Пожижевська (Львів, 1998); Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України” (Донецьк, 2001); VIII науковій конференції орнітологів заходу України “Пріоритети орнітологічних досліджень на заході України” (Кам’янець–Подільський, 2003); засіданнях кафедри зоології та звітних наукових конференціях професорсько–викладацького складу ТДПУ (1998– рр.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 10 публікаціях, з них 5 —у фахових виданнях; особиста участь здобувача —%.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках і складається із вступу, стану вивченості проблеми, загальної характеристики реґіону дослідження, опису матеріалів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел (всього 186 найменувань) і додатків. Робота ілюстрована 35 таблицями, що займають 33 сторінки, 23 рисунками, що займають 14 сторінок, і 10 додатками, які займають 38 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Стан вивченості проблеми. Відомості про стан орнітофауни західних областей України знаходимо у працях польських і чеських науковців (Zawadski, 1840; Pietruski, 1840; Wodzicki, 1851; Dzieduszycki, 1880; Taczanowski, 1882; Domaniewski, 1915, 1928; Frydrychewicz, 1935; Dunajewski, 1938; Kuntze, Noskiewicz, 1938; Godyn, 1938, 1939). Значну увагу дослідженням фауни західних областей України приділяли вітчизняні вчені (Тарасова, 1952; Марисова, 1956–; Страутман, 1963; Сребродольська, 1964; Татаринов, 1973). Вивченням орнітофауни Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини займався Талпош В.С. (1975–1978; 1981; 1986; 1990–; 1998; 1999). Окремі повідомлення про досліджувану групу птахів знаходимо у працях Горбаня І.М. (1990–).
У наведеній вище літературі є лише фраґментарні дані, що стосуються окремих видів ВБ і НКВ птахів досліджуваного реґіону. Комплексні дослідження орнітокомплексів, що включають з’ясування їх видової різноманітності, чисельності, динаміки та ролі, а також вивчення факторів, що є визначальним для їх формування та функціонування, на досліджуваній території не проводилися.
Загальна характеристика реґіону дослідження. Подається загальний огляд природних умов Тернопільської області. Температурний режим досліджуваного реґіону характеризується м’якою зимою –,5С —–,5С, та середніми температурами найтеплішого місяця року —липня —+18…+19С. Опади нерівномірні: їх кількість зменшується від 650 до 550 мм в напрямі з північного заходу на схід і південний схід. Такі умови сприяють підтриманню густої сітки природних і штучних водойм і забезпечують високу видову різноманітність і чисельність ВБ та НКВ птахів.
На території області штучні водойми представлені водосховищами і риборозплідними ставами. Стави займають площу 3622 га, яка використовується на 88,2%. Усі досліджені стави належать відкритому акціонерному товариству (ВАТ) “Тернопільський облрибкомбінат”, який включає 6 філій: “Бережани”, “Борщівка”, “Заложці”, “Копичинці”, “Підгайці”, “Плотича”. Більшість риборозплідних ставів розташовуються в північній та середній частинах області на ріках басейну Дністра —Стрипі, Сереті, Коропці, Збручі та притоках Прип’яті —Горині, Ікві, Вілії.
Матеріали і методи досліджень. Основний матеріал зібрано протягом 1996– рр. Моніторинг за ВБ і НКВ птахами риборозплідних ставків проводили протягом кожного року. Були використані маршрутний метод моніторингу та методи досліджень —гніздового життя птахів, зоолого–екологічні, аналітичні та статистичні. Підрахунок чисельності популяцій водно–болотяних і навколоводних птахів проведено шляхом маршрутних обліків з човна та пішки загальною протяжністю 2000 км.
Номенклатура та порядок розташування видів наведені за Л.С. Степаняном (1990); українські назви птахів —за Г.В. Фесенком та А.А. Бокотеєм (2002); українські назви рослин за Д.П. Доброчаєвою та ін. (1987). При визначенні птахів у природі користувалися польовим визначником І.В. Марисової, В.С. Талпоша (1984), а в окремих випадках —визначником птахів Британії і Європи (Peterson et al., 1983). Визначення безхребетних і хребетних тварин риборозплідних ставків проводили з використанням різних видань “Фауни України” (1980–). Визначення ссавців проводили за О.П.Корнєєвим (1965).
За гніздовим моніторингом знайдено 670 гнізд 23 досліджуваних видів; зроблено проміри 2212 яєць та проведено статистичне опрацювання отриманих даних. Міжкладкові кореляції між об’ємом і діаметром яєць визначали за коефіцієнтом кореляції (Мянд, 1988). Проведено кільцювання 67 пташенят трьох видів: чаплі сірої (3 особини), мартина звичайного (30 особин) і жовтоногого (34). При цьому використано московські кільця (серія С). Отримано один зворот із Швейцарії по мартину звичайному.
Аналіз складу корму проведено на основі дослідження вмісту шлунків відстріляних мисливцями птахів. Співвідношення статей різних видів птахів під час осіннього прольоту визначали за здобутою дичиною (Колосов и др., 1975; Мельников, 1989).
Для аналізу ступеня схожості угруповань водно–болотяних та навколоводних птахів нагульних, вирощувальних і зимувальних ставків використовували показник схожості (Серенсон, 1948, цит. за Одумом, 1975):
, де
S —показник схожості;
А—кількість видів в одному угрупованні,
В —кількість видів в другому угрупованні,
С —кількість видів, спільних для обох угруповань.
Типовість екосистем риборозплідних ставів за багатством видів водно–болотяних і навколоводних птахів (Rs) нами визначалася за формулою (Кошелев, 2002):
, де
n—кількість видів ВБ та НКВ птахів в екосистемах певного типу ставу,
N —кількість видів ВБ та НКВ птахів для усіх типів досліджуваних ставів.
Для оцінки кількісного співвідношення видів водно–болотяних і навколоводних птахів у змішаних колоніях визначали індекс Шеннона ():
, де
ni —оцінка “значущості” (кількісна) кожного виду;
N —загальна оцінка “значущості” (кількісна) усіх видів (Shannon, Weaver, 1963; Margalef, 1968).
При аналізі структури змішаних колоній ВБ і НКВ птахів визначали ступінь домінування найбільш кількісно представлених видів за формулою:
, де
ni —кількість особин виду, що переважає в колонії,
N —загальна кількість особин усіх видів колонії.
Критерії вірогідності виражені наступними величинами: *р0,05; **р0,01; ***р0,001.
Видова різноманітність водно–болотяних і навколоводних птахів штучних гідроекосистем.
Видовий склад. На дослідженій території протягом 1996–років нами зафіксовано 60 основних видів птахів, які належать до 9 рядів, 15 родин і 33 родів (Карташев, 1974; Серебряков, 1987; Степанян, 1990) (рис. 1).
Рис. 1. Розподіл водно–болотяних і навколоводних видів птахів за рядами
Екологічні групи. За типом гніздування досліджувані водно–болотяні та навколоводні птахи віднесено до 5 екологічних груп: наземногніздові, плаваючогніздові, підвісногніздові, стовбурно–чагарникові та норногніздові; за особливостями використання території —на 4 групи: безпосередньо гніздяться і годуються; не гніздяться, але годуються; зустрічаються регулярно під час міграцій і нерегулярно залітні під час міграцій (рис. 2).
Рис. 2. Розподіл досліджуваних видів птахів за особливостями використанням штучних гідроекосистем
Екологічні особливості досліджуваних видів.
Терміни та особливості перебування досліджуваних видів водно–болотяних та навколоводних птахів у штучних гідроекосистемах. Приліт основних досліджуваних видів ВБ і НКВ птахів розтягнутий у часі і триває з березня по червень, відліт —з початку серпня по листопад. Причинами відмінностей у тривалості прильоту і відльоту є погодні умови, екологічні потреби видів і різна віддаленість місць зимівлі від місць гніздування.
Щорічно взимку на штучних гідроекосистемах і на незамерзаючих ділянках річок поблизу них спостерігалися 7 із 60 досліджуваних видів: пірникоза мала, крижень, чирянка мала, курочка водяна, лиска, рибалочка, вівсянка очеретяна, які є перелітними (табл. 1).
Особливості гніздової біології птахів штучних гідроекосистем.
Фенологія гніздування. Період гніздування досліджуваних видів птахів розтягнутий у часі —розпочинається на початку квітня і триває у деяких видів до початку серпня. Це пояснюється особливостями біології видів, їх екологічною пластичністю і значною протяжністю реґіону з півночі на південь та із заходу на схід.
Безпосередньо на риборозплідних ставках гніздиться 29 видів, 15 з яких —Botaurus stellaris, Ixinobrychus minitus, Cygnus olor, Anas platyrhynchos, Circus aeruginosus, Rallus aquaticus, Porzana porzana, Gallinula chloropus, Fulica atra, Larus ridibundus, Acrocephalus scirpaceus, Acrocephalus palustris, Acrocephalus arundinaceus, Remiz pendulinus, Emberiza schoeniclus — гніздяться по всій досліджуваній території.
Найбільш сприятливими для гніздування птахів є риборозплідні ставки рибдільниці “Заложці”, функціонування якої передбачає заборону випасання худоби на територіях, що прилягають до ставів, а отже зменшує турботу птахів.
Таблиця 1
Місця зимівлі та чисельність зимуючих видів птахів
|
Вид |
Рік |
Місця зимівлі |
Кількість птахів |
|
Podiceps ruficollis |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
25– |
|
Podiceps grisegena |
1997 |
там же |
1 |
|
Podiceps cristatus |
1997 |
там же |
1 |
|
Botaurus stellaris |
1997, 1998 |
там же |
1, 1 |
|
Egretta alba |
1998 |
там же |
2 |
|
Egretta garzetta |
1998 |
там же |
2 |
|
Ardea cinerea |
1997, 1999, 2000 |
там же |
1, 2, 4 |
|
Cygnus cygnus |
1997 |
незамерзаюча ділянка р. Серет |
7 |
|
Cygnus olor |
1997 |
очисні споруди м. Тернополя |
6 |
|
1998 |
ділянка р. Золота Липа (околиці ставу “Бережани №1”) |
6 |
|
|
2000 |
незамерзаюча ділянка р. Серет |
4 |
|
|
Anser albifrons |
1998 |
незамерзаюча ділянка р. Серет |
1 |
|
Anas platyrhynchos |
щорічно щорічно 1998 щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
2000– |
|
незамерзаюча ділянка р. Серет |
2000– |
||
|
околиці ставу “Зборів №2” |
1800– |
||
|
Заложці (Івачів) |
40– |
||
|
Anas crecca |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
7–25 |
|
Anas querquedula |
1997, 1998, 2000 |
там же |
5, 1,1 |
|
Aythya ferina |
1997, 2000 |
там же |
2, 1 |
|
Bucephala clangula |
1998– |
там же |
1– |
|
Circus aeruginosus |
1997, 1998 |
там же |
5, 2 |
|
Gallinula chloropus |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
2– |
|
околиці ставу “Зборів №2” |
2– |
||
|
Заложці (Івачів) |
3– |
||
|
Fulica atra |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
45– |
|
околиці ставу “Зборів №2” |
20– |
||
|
Заложці (Івачів) |
10– |
||
|
Larus ridibundus |
1997, 1998, 2000 |
очисні споруди м. Тернополя |
7, 55, 2 |
|
Larus cachinans |
1997, 2000 |
там же |
10, 12 |
|
Larus canus |
1997 |
там же |
2 |
|
Alcedo atthis |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
1– |
|
околиці ставу “Вертелка №2” |
1– |
||
|
околиці ставу “Зборів №2” |
1– |
||
|
Remiz pendulinus |
1998 |
очисні споруди м. Тернополя |
1 |
|
Emberiza schoeniclus |
щорічно |
очисні споруди м. Тернополя |
1– |
|
Вертелка №2 |
2– |
||
|
Заложці |
2– |
||
|
Новосілка |
2– |
||
|
Плотича |
1– |
||
|
Крогулець |
2– |
||
|
Теклівка |
2– |
Незважаючи на наявність сприятливих місць для розташування гнізд, матеріалу для їх побудови та достатньої кількості кормів, на ставках рибдільниць “Бліх” та “Передмірка” видова різноманітність гніздових птахів є мінімальною. Це пояснюється антропогенним впливом: випасання худоби біля ставів призводить до порушення спокою птахів та переселення їх в інші місця.
Аналіз даних гніздування протягом 1997–років дає можливість прослідкувати тенденцію до підвищення інтенсивності гніздування більшості видів майже на всіх ставах, за винятком ставу у с. Іква Кременецького району стосовно чисельності гніздових пар крячка річкового.
Розташування, будова і розміри гнізд. Досліджувані птахи для побудови своїх гнізд використовують цілі рослини або їх частини (водні рослини), черепашки молюсків, луску та кістки риб, пір’я інших видів, шкірки гризунів тощо (рис. 3). Водно–болотяні птахи будують свої гнізда переважно з очерету, водоростей, ряски, рогозу, комишу, тоді як навколоводні –– із стебел злакових, моху, пуху, пір’я. Відмінності у способі життя і обумовлюють різницю в складі гніздового матеріалу.
Рис. 3. Склад гніздового матеріалу досліджуваних видів птахів
Різноманітність гнізд за формою, розміром, конструкцією, складом будівельного матеріалу та місцем розташування властива не лише гніздам різних видів птахів, але нерідко й одному виду.
Доведено, що найбільш мінливим діаметр гнізда є у — пірникоз — великої (CV=33,79) і малої (CV=22,37), а найменше змінюється у мартина звичайного (CV=10,16) і лиски (CV=13,76); найвищий показник мінливості висоти гнізда у лиски (CV=31,53) та мартина звичайного (CV=19,93), найменший — у крячка чорного (CV=4,68) і пірникози чорношиєї (CV=5,86); мінливість діаметра лотка найвища у пірникози великої (CV=14,72) та лиски (CV=12,91) і найнижча — у пірникози чорношиєї (CV=4,70) і мартина звичайного (CV=5,44); найбільш мінлива глибина лотка у лиски (CV=7,47) і пірникози великої (CV=5,96), а найменше змінюється — у мартина звичайного (CV=2,44) і крячка чорного (CV=2,86).
Мінливість параметрів гнізд у представників одного і того ж виду, очевидно, обумовлена їх поширенням у різних частинах реґіону дослідження, особливостями розташування гнізда, віком і розмірами птахів.
Величина кладки та розміри яєць. Кількість яєць у кладках є різною і визначається біологічними особливостями виду, погодними умовами та наявністю доступних кормів. Мінливість величини кладок досліджуваних видів незначна — значення коефіцієнта варіації лежить в межах 0,10–0,22 (табл. 2).
Таблиця 2
Характеристика повних кладок досліджуваних водно–болотяних і навколоводних видів птахів
|
Вид |
Кількість кладок |
Величина кладки |
|
|
Xm |
CV |
||
|
Podiceps nigricollis |
31 |
4,16±0,07 |
0,14 |
|
Podiceps cristatus |
42 |
4,41±0,11 |
0,22 |
|
Larus ridibundus |
95 |
2,57±0,06 |
0,13 |
|
Larus cachinans |
64 |
2,59±0,07 |
0,15 |
|
Chlidonias niger |
72 |
2,74±0,05 |
0,10 |
|
Sterna hirundo |
67 |
2,85±0,06 |
0,11 |
При обстеженні гнізд досліджуваних видів ВБ та НКВ птахів нами виявлені кладки з більшою кількістю яєць. Найбільша кількість гнізд з нетиповими кладками зафіксована для пірникоз — малої, чорношиєї і великої.
Морфометричні параметри яєць залежать від реакції птахів на умови навколишнього середовища в різних біотопах гніздування. Найбільш мінливою довжина яйця є у таких видів: Larus cachinans (CV=0,59) і Anas platyrhynchos (CV=0,51; р0,001), а найменше змінюється у Podiceps ruficollis (CV=0,12; р0,001) і Chlidonias niger (CV=0,18; р0,001).
Максимальний діаметр яйця є найбільш мінливим у таких видів: Larus cachinans (CV=0,38) і Aythya ferina (CV=0,33), а найменше змінюється у Chlidonias niger (CV=0,11; р0,001), Podiceps nigricollis (CV=0,13; р0,001).
Індекс округленості яєць є найбільш мінливим у видів: Larus cachinans (CV=0,74; р0,05) і Anas platyrhynchos (CV=0,61; р0,05), а найменше змінюється у — Podiceps nigricollis (CV=0,36), Fulica atra (CV=0,41).
Найбільш мінливим об’єм яйця є у — Larus cachinans (CV=16,98), Aythya ferina (CV=11,70), а найменше змінюється у — Chlidonias niger (CV=0,12; р0,001) і Podiceps ruficollis (CV=0,19; р0,001). Найбільш мінлива вага яйця у Larus cachinans (CV=17,74), найменш — у Chlidonias niger (CV=0,13).
Виявлено позитивну міжкладкову кореляцію між об’ємом і діаметром яєць птахів більшості досліджуваних гідроекосистем (r=0,41–0,77).
Внутрішньовидові і міжвидові стосунки птахів. Життєдіяльність досліджуваних видів водно–болотяних та навколоводних птахів обумовлюється особливостями взаємозв’язків, що складаються між ними та біотично–абіотичними компонентами екосистем, до яких вони належать. Птахи вступають у такі біотичні взаємовідносини, як: конкуренція, хижацтво, мутуалізм, коменсалізм, нейтралізм, топічні, трофічні, форичні і фабричні. Характер біотичних взаємозв’язків визначається способом життя (поодинокий, колоніальний) видів.
Колоніальний спосіб життя характерний для 10 (16,67%) видів птахів. У змішаних колоніях з чисельною перевагою чаплі сірої ступінь домінування виду становить 0,83–0,89 і видова різноманітність колоній налічує 2–3; мартина звичайного — 0,81–0,96 і 2–10; мартина жовтоногого — 0,51–0,66 і 3–4; крячка річкового — 0,95 і 2 відповідно. При оцінці кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях встановлено, що значення індексу Шеннона коливається в межах — 0,042–0,430.
Для вивчення трофічних потреб досліджуваних водно–болотяних птахів проведено аналіз вмісту шлунків відстріляних під час полювання 120 особин шести видів. Встановлено, що змішаний тип живлення характерний для крижня, широконіски, попелюха і лиски (евритрофи), а їжею виключно рослинного походження харчуються чирянки — мала і велика (стенотрофи). Найбільшу питому частку у живленні водно–болотяних птахів займають зелені частини водяних рослин (34%), їх насіння (26%) і комахи (19%).
Біотопічний розподіл орнітофауни штучних гідроекосистем. На 3 типах ставків нами виявлено 47 видів, з них на нагульних — 43, вирощувальних — 39 і зимувальних — 8. Серед усіх видів є 8, що зустрічаються лише на нагульних ставках, 2 — лише на вирощувальних, 29 видів зустрічаються на нагульних і вирощувальних ставках, 1 вид — на нагульних і зимувальних (рис. 4). На всіх типах ставків є 7 видів: чапля сіра, мартин звичайний, мартин жовтоногий, коловодник звичайний, грицик великий, рибалочка, плиска біла.
Рис. 4. Біотопічний розподіл орнітофауни риборозплідних ставків
Серед усіх типів риборозплідних ставків найбільша кількість видів водно–болотяних та навколоводних птахів зустрічається на нагульних ставках (91,5%), що обумовлено достатньою кормовою базою на ставках великої площі. Меншою видовою різноманітністю характеризуються вирощувальні (83,0%) і найменше видів зустрічається на зимувальних ставах (17,0%). Наявність незначної кількості видів на останньому типі ставів обумовлена їх використанням лише для перезимівлі риби; вони малі за площею, наповнюються водою тільки на період з жовтня до квітня і взимку замерзають. На інших типах ставів (нерестові, літньо–маточні, селекційні, карантинні, нагрівні, товарні, накопичувачі, відстійники) виявлено поодинокі особини або птахи не зустрічаються взагалі.
В орнітокомплексах нагульних і вирощувальних ставів переважають водно–болотяні птахи (65,1% і 61,5% відповідно), а на зимувальних ставах — водно–болотяні та навколоводні птахи розподілені порівно (по 50%).
Для з’ясування впливу особливостей розташування ставів на видовий склад угруповань птахів нами досліджено коефіцієнт схожості між типовими нагульними ставами 11 рибдільниць. У результаті проведеного дослідження встановлено, що найбільш подібними за видовим складом птахів є екосистеми нагульних ставів рибдільниць “Заложці” і “Вертелка” (коефіцієнт Серенсона складає 0,870), “Вертелка” і “Плотича” (0,785), “Борсуки” і “Бережани” (0,769). Найменші значення коефіцієнтів схожості за видовою різноманітністю орнітофауни встановлені для екосистем нагульних ставів рибдільниць “Матвіївці” і “Передмірка” (0,303), “Матвіївці” і “Лози” (0,357), “Підгайці” і “Матвіївці” (0,387).
Низькі значення коефіцієнтів схожості орнітофауни екосистеми нагульного ставка рибдільниці “Матвіївці” із ставками інших досліджуваних рибдільниць обумовлені невеликою площею (39,4 га), а отже наявністю обмеженої кількості екологічних ніш. Що стосується ставка рибдільниці “Лози”, то, крім невеликої площі (45,0 га), низькі значення коефіцієнтів схожості можна пояснити відсутністю водяної рослинності — ставок належить до незарослих, а отже обмеженістю кормової бази і місць гніздування.
У результаті проведеного дослідження типових вирощувальних ставів 6 рибдільниць встановлено, що найбільш подібними за видовим складом є стави рибдільниць “Ратищі” і “Польова Гребля” (коефіцієнт Серенсона складає 0,769), “Польова Гребля” і “Загайці” (0,667), “Медова” і “Загайці” (0,667) (табл. 3). Найменші значення коефіцієнтів схожості за видовою різноманітністю орнітофауни встановлені для екосистем вирощувальних ставів рибдільниць “Польова Гребля” і “Литвинів” (0,500), “Литвинів” і “Загайці” (0,526), “Бліх” і “Польова Гребля” (0,533).
Таблиця 3
Коефіцієнти схожості угруповань типових вирощувальних ставів рибдільниць Тернопільської області
|
Рибдільниця |
Загайці |
Ратищі |
Бліх |
Польова Гребля |
Медова |
Литвинів |
|
Загайці |
— |
0,611 |
0,650 |
0,667 |
0,667 |
0,526 |
|
Ратищі |
0,611 |
— |
0,600 |
0,769 |
0,526 |
0,571 |
|
Бліх |
0,650 |
0,600 |
— |
0,533 |
0,619 |
0,563 |
|
Польова Гребля |
0,667 |
0,769 |
0,533 |
— |
0,632 |
0,500 |
|
Медова |
0,667 |
0,526 |
0,632 |
0,632 |
— |
0,650 |
|
Литвинів |
0,526 |
0,571 |
0,563 |
0,500 |
0,650 |
— |
Ступінь схожості між екосистемами нагульних і вирощувальних ставків в межах філії складає 0,286–0,565.
Вплив орнітофауни на штучні гідроекосистеми. Поселення ВБ і НКВ птахів як позитивно, так і негативно, впливають на стан і стабільність штучних гідроекосистем. Їх позитивний вплив полягає в знищенні хижих риб, ворогів інших риб та їх мальків; у перенесенні ікри риб та насіння водяних рослин (рдеснику, комишу, куширу, ситнику тощо) на інші водойми, тим самим забезпечуючи їх розповсюдження і зміну видової структури гідроекосистем; у зміні хімічних властивостей води, що приводить до покращення умов біотопу для швидкого розмноження бактерій, рачків тощо, що є кормом для багатьох організмів, якими живиться риба і птахи; у поїданні насіння бур’янів сільськогосподарських угідь (гусеподібні); у знищенні мишоподібних гризунів і шкідливих комах.
Негативний вплив ВБ і НКВ птахів проявляється у поїданні мальків риб, що вирощується у штучних гідроекосистемах, та зменшенні запасів водяних рослин, які є кормом для рослиноїдних риб. При великих скупченнях птахів на водоймах відбувається надмірне поступлення в них пташиного посліду, що призводить до розростання водяної рослинності і зменшення площі водного дзеркала; у перенесенні збудників захворювань інших організмів.
Вплив екологічних чинників на біологію водно–болотяних та навколоводних птахів.
Вплив абіотичних чинників на біологію та чисельність водно–болотяних і навколоводних птахів. Температура повітря і води та наводненість ставків впливає на особливості та терміни гніздування, початок відкладання яєць та відсоток пташенят, що вилупляться із яєць, на виживання потомства тощо. При надмірному випаданні опадів відбувається підняття рівня води, що є причиною змивання гнізд. У випадку випадання меншої кількості опадів, рівень води у штучних гідроекосистемах знижується і, як результат, зменшується кормова база та кількість місць для гніздування водно–болотяних та навколоводних птахів.
Встановлено пряму кореляцію між кількістю гніздових пар водно–болотяних і навколоводних птахів та температурою і кількістю опадів протягом періоду дослідження. У найбільш сприятливому для гніздування 2000 році зростання температури в 1,2 рази, порівняно з 1997 роком, сприяло збільшенню кількості гніздових пар в 1,4–4,0 рази.
Підвищення середньомісячних температур у зимовий період на 2–3C сприяло збільшенню в 1,44–1,67 рази видової різноманітності досліджуваних видів птахів і зростанню в 1,37–2,23 рази чисельності їх популяцій на очисних спорудах м. Тернополя та незамерзаючих ділянках річок.
Діяльність людини як важливий фактор впливу на біологію та чисельність водно–болотяних і навколоводних птахів. Антропічний вплив у комплексі з іншими абіотично–біотичними факторами, призвів до скорочення у 2–3 рази чисельності чирянок (малої і великої), лиски, крячка білокрилого, а лебідь–кликун, гуска сіра, шилохвіст, коловодник ставковий, кульон великий –– стали рідкісними видами на досліджуваній території.
Вплив антропічної діяльності на місця проживання водно–болотяних та навколоводних птахів. Причинами зменшення чисельності водно–болотяних та навколоводних птахів штучних гідроекосистем Тернопільщини є: скорочення та зміни місць їх перебування і гніздування, викликані випалюванням водних рослин взимку; несвоєчасне проведення прокошування водяної рослинності, що призводить до зменшення площі водного дзеркала; збільшення неексплуатованих площ та порушення циклічності заповнення і спуску ставків тощо.
Із загальної площі досліджуваних риборозплідних ставків не експлуатується 11,8% водного дзеркала. Найбільший відсоток неексплуатованих територій є в “Заложцях” (25,01%) і “Копичинцях” (15,33%), найбільш ефективно використовуються ставки у філіях “Плотича” та “Бережани”.
Циклічність наповнення риборозплідних ставків та їх випорожнення впливає на протікання життєвих процесів птахів. Нагульні стави наповнюють водою у лютому–квітні, що припадає на початок прильоту перших ВБ і НКВ птахів; вирощувальні — із лютого по травень, що відповідає початку гніздування. Зимувальні стави, які заповнюються з вересня по листопад, в умовах відсутності води у згаданих вище ставах, використовуються як місця живлення для видів, що вчасно не відлетіли.
Вплив полювання на чисельність популяцій водно–болотяних та навколоводних птахів. Серед 60 досліджуваних видів ВБ та НКВ птахів, 27 відносять до мисливських видів, з них 5 — до малоцінних. Зростання пресингу полювання призвело до зменшення чисельності крижня, чирянок — малої та великої і лиски. Аналіз впливу полювання на видовий, віковий і статевий склад орнітофауни показав, що серед 200 відстріляних і проміряних особин шести досліджуваних видів молоді складають 57,0%, дорослі — 43,0%; розподіл за статями молодих птахів складає — 57,02% самок і 42,98% самців, а дорослих, відповідно, — 18,6% і 81,4%.
Ефективність гніздування птахів і причини загибелі кладок. У результаті дослідження 113 кладок 17 видів ВБ і НКВ птахів встановлено, що висока ефективність гніздування характерна для Chlidonias niger — 95,56% і Larus cachinans — 94,44, і найменш ефективне гніздування серед досліджуваних видів у Podiceps nigricollis — 54,55% і Podiceps cristatus — 63,16.
Біологічні закономірності взаємозв’язку орнітофауни штучних гідроекосистем із довкіллям. Штучні гідроекосистеми Тернопільщини межують з населеними пунктами (96,0%), пасовищами (72,0%), лісами (20,0%), сільськогосподарськими угіддями (72,0%). Взаємозв’язок між риборозплідними ставками і довкіллям проявляється у використанні ВБ і НКВ птахами прилеглих територій як місць гніздування, пошуку кормів і гніздового матеріалу; у знищенні бур’янів та шкідників сільськогосподарських культур.
Заходи з охорони та регуляції чисельності водно–болотяних та навколоводних птахів. Охорона досліджуваних видів ВБ і НКВ птахів у Тернопільській області проводиться в орнітологічному заказнику загальнодержавного значення “Чистилівський” та 7 гідроорнітологічних заказниках місцевого значення (Боричівський, Іванівський, Ішківський, Підволочиський, Романівський, Скалатський і урочище “Кашталівка”). До Червоної книги України занесено 4 види із 60 досліджуваних, а саме — вразливі види Ciconia nigra L., Tringa stagnatilis Bech., Numenius arquata L. і рідкісний — Bucephala clangula L.
До заходів, спрямованих на збільшення чисельності птахів ВБУ досліджуваної території, нами віднесено: приваблювання птахів їх підгодовуванням і створенням спеціальних умов для гніздування та розмноження; охорона ВБУ; розселення птахів шляхом випуску молодняку, розведеного в неволі; боротьба з хижаками птахів водно–болотяних угідь; зниження негативного впливу антропічної діяльності, у тому числі пресингу полювання.
Отримані результати досліджень покладені в основу створення орнітологічного заказника місцевого значення “Вертелка” (рибдільниця “Вертелка” Зборівського району Тернопільської області) для охорони водно–болотяних і навколоводних птахів під час линяння.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у вивченні екологічних особливостей орнітофауни штучних гідроекосистем Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини. Показано, що водно–болотяні та навколоводні птахи є важливим складовим компонентом штучно створених гідроекосистем в умовах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини. Їх видова різноманітність та чисельність залежать не тільки від впливу комплексу абіотичних та біотичних факторів, а й від антропічних. Розроблено заходи щодо раціонального використання та охорони птахів у штучно гідроекосистемах.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Страшнюк Д.В., Майхрук М.І. Кадастр колоній та біологія мартина звичайного (Larus ridibundus L.) на Західному Поділлі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. –– 1998. — №2 (4). –– С. 31–36. (Дисертантом здійснено постановку завдань, виконано експеримент і проведено статистичну обробку отриманих даних; інтерпретацію результатів експерименту і написання статті проведено спільно з к.б.н. Майхруком М.І.)
2. Майхрук М.І., Страшнюк Д.В. Біологія роду Podiceps L. Тернопільського плато // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. — 1999. — №1 (4). — С. 31–36. (Дисертантом заплановано і виконано експеримент, проведено статистичну обробку та аналіз його результатів і написано статтю; к.б.н. Майхрук М.І. прийняв участь в експедиції по збору матеріалу)
3. Страшнюк Д.В., Майхрук М.І. Гніздова біологія лиски (Fulica atra L.) в умовах Тернопільської області // Вісник Ужгородського державного університету. Серія: Біологія. — 2000. — №8. — С. 113–115. (Дисертантом спільно з к.б.н. Майхруком М.І. проведено польові дослідження; аналіз отриманих даних, статистичну обробку оологічних показників і написання тексту статті зроблено автором)
4. Страшнюк Д.В., Кваша В.І. Регуляція чисельності водно–болотних і коловодних птахів та їх охорона // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. — 2002. — №4 (19). — С. 28–33.
5. Страшнюк Д.В., Кваша В.І. Видовий склад гусеподібних риборозплідних ставків Тернопільської області // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького. — 2003. — Т. 5, (№1). — С. 222–225.
6. Страшнюк Д.В. Дія антропогенного впливу на гніздування мартина сріблястого на Західному Поділлі // Матеріали І Всеукр. конф. “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах”. — Тернопіль: В–во ТДПУ. — 1998. — С. 108–109.
7. Зелінка С.В., Мшанецька Н.В., Страшнюк Д.В., Страшнюк Н.М. Охорона рідкісних видів флори судинних рослин і фауни наземних хребетних Кременецьких гір // Матеріали конф. “Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманітності”, присвяченої 40-річчю функціонування високогірного біостаціонару на горі Пожижевська. — Львів: Простір–М. — 1998. — С. 61–64. (Дисертантом проведено дослідження фауни наземних хребетних регіону і взято участь у підготовці тексту статті; Зелінкою С.В., к.б.н. Мшанецькою Н.В. — досліджено флору; к.б.н. Страшнюк Н.М. — розроблено заходи щодо збереження флори і фауни наземних хребетних Кременецьких гір)
8. Мшанецька Н.В., Страшнюк Д.В., Страшнюк Н.М. Охрана редких видов флоры и фауны Кременецких гор // Материалы I Междунар. научн.-практ. конф. “Экология и молодежь (Исследования экосистем в условиях радиоактивного и техногенного загрязнения окружающей среды)”. — Т.II. — Гомель. — 1998. — С. 170. (Дисертантом досліджено рідкісні види фауни та спільно з іншими авторами підготовлено матеріал тез; к.б.н. Мшанецькою Н.В. проведено дослідження флори, к.б.н. Страшнюк Н.М. на основі аналізу результатів розроблено пропозиції щодо реґіональної охорони рідкісних видів судинних рослин і тварин)
9. Страшнюк Д.В., Майхрук М.І. Деякі особливості біології мартина жовтоногого (Larus cachinans Pallas) на Західному Поділлі // Матеріали Всеукр. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених “Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України”. — Частина ІІ. — Донецьк: ДонНУ. — 2001. — С. 95–98. (Дисертантом здійснено постановку завдань, виконано експеримент, проведено інтерпретацію результатів і написано статтю; к.б.н. Майхрук М.І. прийняв участь в експедиції з вивчення гніздової біології виду)
10. Майхрук М.І., Страшнюк Д.В. Крячки Тернопільщини // Матеріали VIII наук. конф. орнітологів заходу України “Пріоритети орнітологічних досліджень на заході України”. — Кам’янець–Подільський: Кам’янець–Подільський державний університет, інформаційно–видавничий відділ. — 2003. — С. 148–149. (Дисертантом проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку і аналіз їх результатів, написана стаття; к.б.н. Майхрук М.І. прийняв участь у зборі фактичного матеріалу та написанні статті)
АНОТАЦІЯ
Страшнюк Д.В. Екологічні особливості орнітофауни штучних гідроекосистем природних районів Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 — екологія. — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2003.
У дисертації подано результати комплексних досліджень екологічних особливостей і ролі водно–болотяних та навколоводних птахів у штучно створених гідроекосистемах Західного Поділля і Малого Полісся Тернопільщини. Проведено дослідження видової різноманітності та чисельності популяцій водно–болотяних і навколоводних птахів; вивчено строки їх міграцій, гніздову біологію та трофічні особливості. Проаналізовано внутрішньовидові та міжвидові відносини птахів та їх вплив на видову різноманітність. Проведено оцінку кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях за індексом Шеннона. Вивчено біотопічний розподіл ВБ і НКВ птахів та встановлено ступінь схожості за видовою різноманітністю орнітофауни різних типів штучних гідроекосистем за індексом Серенсона. Досліджено вплив абіотичних, біотичних та антропічних факторів на орнітофауну та її зворотній вплив на функціональний стан штучних гідроекосистем.
Розроблено заходи щодо раціонального використання та охорони водно–болотяних та навколоводних птахів у штучно створених гідроекосистемах досліджуваного реґіону. Отримані результати покладені в основу створення орнітологічного заказника місцевого значення “Вертелка” (рибдільниця “Вертелка” Зборівського району Тернопільської області) для охорони водно–болотяних і навколоводних птахів під час линяння.
Ключові слова: орнітофауна, штучні гідроекосистеми, Західне Поділля і Мале Полісся Тернопільщини, гніздова біологія, трофічні зв’язки, біотопічний розподіл, внутрішньовидові та міжвидові відносини, абіотичні, біотичні та антропогенні фактори, охорона птахів.
АННОТАЦИЯ
Страшнюк Д.В. Экологические особенности орнитофауны искусственных гидроэкосистем природных районов Западного Подолья и Малого Полесья Тернопольщины. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.16 — экология. — Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2003.
В диссертации представлены результаты комплексных исследований экологических особенностей и роли водно–болотных и околоводных птиц в искусственных гидроэкосистемах Западного Подолья и Малого Полесья Тернопольщины.
Проведены исследования видового разнообразия и численности видовых популяций водно-болотных и околоводных птиц; изучены сроки их миграций, гнездовая биология и трофические особенности. Среди исследуемых видов непосредственно гнездятся на прудах и интенсивно используют их как кормовой биотоп 47%; не гнездятся на прудах, но регулярно используют их как кормовой биотоп 26%; регулярно встречаются на прудах во время миграций 16% и нерегулярно залетные во время миграций — 11%.
Выявлено, что максимальная насыщенность искусственных гидроэкосистем птицами наблюдается в марте–апреле во время прилета, меньшая — в мае–июле в гнездовой период, постепенно уменьшается — в августе–октябре и наименьшая — зимой. Повышение среднемесячных температур в зимний период на 2–3C способствует увеличению в 1,44–1,67 раза видового разнообразия исследуемых видов птиц и возрастанию в 1,37–2,23 раза численности их популяций на очистительных сооружениях г. Тернополя и незамерзающих участках рек.
Установлено, что больше всего изменяется диаметр гнезда у поганок — большой (CV=33,79) и малой (CV=22,37), а меньше всего он — у чайки озерной (CV=10,16) и лысухи (CV=13,76); самый высокий показатель изменчивости высоты гнезда у лысухи (CV=31,53) и чайки озерной (CV=19,93), самый низкий — у крачки черной (CV=4,68) и поганки черношейной (CV=5,86); наиболее изменяется диаметр лотка у поганки большой (CV=14,72) и лысухи (CV=12,91) и менее всего — у поганки черношейной (CV=4,70) и чайки озерной (CV=5,44); наиболее изменчива глубина лотка у лысухи (CV=7,47) и поганки большой (CV=5,96), а менее всего — у чайки озерной (CV=2,44) и крачки черной (CV=2,86).
Изменчивость величины кладок исследуемых видов незначительна — значения коэффициента вариации лежат в пределах 0,10–0,22. Наибольшое количество гнезд с нетипичными кладками зафиксировано для поганок — малой, черношейной и большой. Выявлена положительная междукладковая корреляция между объемом и диаметром яиц большинства видов птиц исследуемых гидроэкосистем (r=0,41–0,77).
В питании водно–болотных птиц искусственных гидроэкосистем наибольшую удельную часть занимают зеленые части водных растений (34%), их семена (26%) и насекомые (19%).
Проанализированы внутривидовые и межвидовые отношения птиц и их влияние на видовое разнообразие. Колониальный образ жизни характерный для 10 (16,67%) видов птиц. В смешанных колониях с численным преимуществом цапли серой степень доминирования вида составляет 0,83–0,89, а видовое разнообразие колоний насчитывает 2–3; чайки озерной — 0,81–0,96 и 2–10; хохотуньи — 0,51–0,66 и 3–4; крачки речной — 0,95 и 2 соответственно. При оценке количественного соотношения видов в смешанных колониях установлено, что значение индекса Шеннона колеблется в пределах — 0,042–0,430.
Наибольшее видовое разнообразие птиц выявлено на нагульных прудах (91,5%). В орнитокомплексах нагульных и выростных прудов преобладают водно-болотные птицы (65,1% и 61,5% соответственно), а на зимовальных прудах — водно-болотные и околоводные птицы распределены поровну (по 50%). Коэффициент Серенсона между типичными нагульными прудами составляет 0,387–0,870; между типичными выростными — 0,533–0,769. Показатель сходства между экосистемами нагульных и выростных прудов в пределах филиала составляет 0,286–0,565.
Установлена прямая корреляция между количеством гнездовых пар водно-болотных и околоводных птиц и абиотическими факторами — температурой и количеством осадков на протяжении периода исследования. В наиболее благоприятном для гнездования 2000 г. возрастание температуры в 1,2 раза, по сравнению с 1997 г., способствовало увеличению количества гнездовых пар в 1,4–4,0 раза.
Антропогенное влияние привело к сокращению в 2–3 раза численности чирков — свистунка и трескунка, лысухи, крачки белокрылой, а лебедь–кликун, гусь серый, шилохвость, поручейник, кроншнеп большой — стали редкими в искусственных гидроэкосистемах исследуемой территории.
Разработаны мероприятия по рациональному использованию и охране водно-болотных и околоводных птиц искусственных гидроэкосистем исследуемого региона. Полученные результаты положены в основу создания орнитологического заказника местного значения “Вертелка” (рыбучасток “Вертелка” Зборовского района Тернопольской области) для охраны водно–болотных и околоводных птиц во время линьки.
Ключевые слова: орнитофауна, искусственные гидроэкосистемы, Западное Подолье и Малое Полесье Тернопольщины, гнездовая биология, трофические связи, биотопическое распределение, внутривидовые и межвидовые отношения, абиотические, биотические и антропогенные факторы, охрана птиц.
Strashnyuk D.V. Ecological peculiarities of artificial hydro-ecosystems ornithofauna in Western Podillia and Male Polissia nature districts of Ternopil region. –– Manuscript.
Thesis for obtaining the degree of Candidate of Biological Sciences in speciality 03.00.16 –– ecology. –– Chernivtsy Yuriy Fedkovych National University, Chernivtsy, 2003.
The thesis gives complex investigations results of ecological peculiarities and the role of waterfowls and near water birds in artificially created hydro-ecosystems of Western Podillia and Male Polissia nature district in Ternopil region. There has been done the investigation of species variety and populations amount of waterfowls and near water birds, studied their migrations terms, nest biology, and trophic peculiarities. There have been analyzed birds intraspecific and interspecific relations and their influence on the species variety. It has been held the assessment of quantitative species proportion in the mixed colonies according to Shennon index. It has been studied biotopical distribution of waterfowls and near water birds and established the degree of similarity in ornithofauna species variety for various types of artificial hydro-ecosystems according to Serenson index. The influence of abiotic, biotic and anthropogenic factors on ornithofauna and its reverse influence on the functional state of artificial hydro-ecosystems has been studied. There have been developed rational use and protection measures concerning the waterfowls and near water birds of the artificially created hydro-ecosystems in the investigated area. The obtained results serve the basis for creation the ornithological reserve of local significance “Vertelka” (fish-farming area “Vertelka”, Zboriv district) for protection of waterfowls and near water birds during molting.
Key words: ornithofauna, artificial hydro-ecosystems, Western Podillia and Male Polissia of Ternopil region, nest biology, trophic connections, biotopic distribution, intraspecific and interspecific relations, abiotic, biotic and anthropogenic factors, birds protection.
Підписано до друку 20.10.03. Формат 60х84/16.
Друк. Різо. Гарнітура Times New Roman.
Умовно друкарських аркушів 0,9.
Наклад 100 прим. Зам. №77
Редакційно–видавничий відділ
Тернопільського державного педагогічного університету
імені Володимира Гнатюка
вул. М. Кривоноса, 2
Тернопіль, 46027