Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Статус Ватикану (Святого Престолу) в МП.
Правове положення Ватикану визначене Латеранськими угодами, підписаними між Італією і Святим престолом (так дотепер іменується в міжнародних договорах Ватикан) 11 лютого 1929 року.
У преамбулі Латеранського договору міжнародно-правовий статус держави «Місто Ватикан» визначений таким чином: для забезпечення абсолютної і явної незалежності Святому престолу, що гарантує явний суверенітет на міжнародній арені, виявилася необхідність створення «держави» Ватикан, признаючи стосовно Святого престолу його повну власність, виняткову й абсолютну владу і суверенну юрисдикцію. У відповідь на визнання Італією його суверенітету Ватикан заявляв, що не бажає і не буде брати участь у «світському суперництві між іншими державами... за винятком випадку, коли сторони звернуться зі спільним закликом до миротворчої місії Святого престолу».
Відповідно до цих документів Ватикан має певні суверенні права: свою територію, законодавство, громадянство. Глава держави - папа римський. Згідно з новою апостольською конституцією від 1996 р. він обирається довічно колегією кардиналів, як правило, з числа кардиналів таємним голосуванням більшістю не менше двох третин голосів. В період від моменту смерті папи до обрання нового функції глави церкви виконує колегія кардиналів.
У переважній більшості міжнародних організацій папські дипломати акредитовані як представники Святого Престолу, а не Держави-Міста Ватикан. Зокрема, Святий Престол є повноправним членом дев’яти міжнародних міжурядових організацій (Міжнародного агентства з атомної енергії, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців) В інших 18 міжнародних міжурядових організаціях (ООН, ЮНЕСКО, РЄ, СОТ) Святий Престол має свого постійного спостерігача. Ще в семи міжнародних організаціях( Всесвітній метеорологічній організації, Комісії ООН з питань сталого розвитку, Міжнародній морській організації. Крім того, Апостольський Престол має делегата (без права голосу) у Лізі арабських держав і статус почесного гостя у Парламентській асамблеї ОБСЄ. Таким чином, Святий Престол загалом бере участь у роботі тридцяти шести названих вище міжнародних міжурядових організаціях і органах .
Водночас, слід зазначити, що Держава-Місто Ватикан є постійним членом семи міжнародних міжурядових організацій радше технічного характеру. Наприклад, як Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку, Міжнародний зерновий союз.
Св. Престол з давніх часів брав на себе функції правового регулювання життя суспільства. До компетенції Св. Престолу належали питання, пов’язані з вирішенням міжнародних конфліктів, врегулюванням спорів та підтримкою миру. Особливе значення в політиці Св. Престолу має превентивна дипломатія. Лише двічі протягом останнього століття Св. Престол приєднався до закликів міжнародного співтовариства застосувати силу — в Руанді і в Югославії, бо альтернативою застосування сили було знищення мирного населення.
Отже,взаємозв’язок між трьома інститутами – “Католицька Церква”, “Святий Престол” і “Ватикан” – полягає в тому, що Католицька Церква є спільнотою віруючих християн, керівництво якими здійснює Папа Римський за допомогою органів Римської курії. Папа Римський самостійно або спільно з Римською курією становлять Святий Престол, а Ватикан виступає як “інструментальна держава”, що гарантує Папі суверенітет і незалежність при здійсненні ним вселенської місії. У структурному відношенні всі три інституції різняться між собою, але Католицька Церква є вселенською інституцією, що включає Святий Престол і Ватикан. Водночас, верховну владу над цими інституціями здійснює Папа Римський, який поєднує верховне керівництво над Католицькою Церквою, Святим Престолом і Ватиканом. Святий Престол є органічною і невід’ємною частиною Католицької Церкви, без якої неможливе функціонування Церкви як з доктринальної, так і з практичної точок зору. Водночас, таке державне утворення як Ватикан, утворений в силу збігу історичних обставин, для Святого Престолу і Католицької Церкви не є першорядним, оскільки протягом тривалого часу, а саме з 1870 до 1929 років, Апостольський Престол не мав територіального суверенітету