Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки
Київський національний торгово-економічний університет
Чернівецький торгово-економічний інститут
Курсова робота
на тему:
“Розміщення продуктивних сил Литви”
виконала студентка 1-го курсу
заочної форми навчання
спеціальності Менеджмент готельного,
курортного, туристичного сервісу
Швець Ю.М.
Чернівці, 2008
План
Вступ
2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Литви: історичні, природні, демографічні, екологічні
3.Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Литви
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Литви
4.1 Промисловості
4.2 АПК
4.3 Транспорту
4.4 Сфери послуг
5. Участь Литви у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках
6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Литовська республіка, Литва (Lithuania) (Lietuvos Respublika, Lietuva) - держава в Північній Європі, одна з трьох прибалтійських республік, розташованих на східному узбережжі Балтійського моря. Територія Литви розділена на 10 повітів. Повіти утворюють території само врядувань: 9 міст і 43 районів, а також 8 знову утворених самоврядувань. Самоврядування діляться на староства
Литва - найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох балтійських країн. За розрахунками деяких сучасних географів біля литовського села Пурнушкес (26 км на північ від Вільнюса) знаходиться географічний центр Європи ( 54°54′ пн. ш., 25°19′ сх. д.).
Литовці належать до балтійської групи індоєвропейських народів. Литовська мова – як найдавніший зі всіх живих індоєвропейських мов, найближчий до санскритської мови. Напевно, тому в характері литовців є небагато від Сходу: дуже сильні сімейні зв'язки (багато фірм і організації в Литві сімейні), гостинність, хлібосольність (у ресторанах і кафе подають такі порції, які під силу з'їсти тільки двом), пошана до гостей. Проте литовці відрізняються своїм рівним і спокійним характером, при цьому всі вони романтики. Красу природи Литви вони відображають у віршах, піснях, танцях. Весна і літо - це суцільне свято життя.
У своїй роботі я планую дослідити розподіл продуктивних сил цієї країни. Метою моєї роботи є дослідження різних галузей промисловості, наявні ресурси країни, історичний розвиток та передумови сучасного стану господарського комплексу.
Планую розкрити питання міжнародних відносин з іншими країнами, роль та значення Литви у світовій економіці.
Також буду розглядати основні сфери виробництва та взаємозв’язок їх з розподілом продуктивних сил.
1. Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Литви
Сучасна Литва - країна з розвиненою економікою. Її валовий внутрішній продукт (ВВП) - показник, що відбиває сукупну вартість товарів і послуг, зроблених на території країни - за підсумками 2007 року ВВП збільшився на 8,7 %, і склав 37,8 млрд. дол. США. На одиого жителя Литви довелося 11348 дол. США ВВП.
Податковий тягар у Литві – один з найлегших у Європейському Союзі. Послідовно поліпшуються умови інвестування. У липні 2006 р. прибутковий податок з населення був зменшений з 330%до 27%, а із січня 2008 р. цей податок став ще зменшений 24%
Республіка послідовно дотримується політики збалансованого бюджету. Планується прийняти Закон про фіскальну дисципліну, яким би передбачалося, що бюджет терміном на 5 років повинний бути збалансованим чи профіцитним. Співвідношення боргу Литви з ВВП є одним з найнижчих у Європейському Союзі. У середині 2007 р. державний борг складав 16,3 % планованого ВВП, крім того, даний показник з кожним роком знижується. Уже з 28 червня 2004 року Литва разом з Естонією і Словенією приєдналася до другого механізму регулювання валютних курсів (ERM II) і успішно бере участь у ньому.
Литва є найбільш прогресивним членом Європейського Союзу за узгодженням національного права з ЄС. Процентне співвідношення транспонуючих Литвою правових актів ЄС є найбільшим серед усіх держав-членів ЄС і складає 99,5%. Литва активно підтримує подальшу консолідацію внутрішнього ринку ЄС.
Відбувається швидкий розвиток електронного бізнесу й економіки знань. У Литві Закон про електронний підпис був прийнятий у той же час, як і в США. Розвиток економічних знань – один з найважливіших пріоритетів Литовського Уряду. Особливо швидко збільшується число інтернет-користувачів, створюється інфраструктура широкосмугової мережі, упроваджуються послуги електронної влади, призначені для підприємців і населення. За даними за перший квартал 2007 р., за чотири роки частина домашніх господарств, у яких мається персональний комп'ютер, зросла більш, ніж у два рази, а будинку, що мають у себе, доступ до Інтернету - у 6,5 разів. Крім того, Литва відрізняється украй високим рівнем проникнення стільникового зв'язку: на 100 жителів приходиться 139 стільникових телефонів.
З осені 2008 в державних органах Литви громадяни обслуговуються за принципом одного вікна – у такий спосіб проводиться спроба заощаджувати час людей і знижувати рівень бюрократизму.
Головними торговими партнерами Литви є країни ЄС-25, на частку яких приходиться 63,2 % від всього експорту Литви і 62,5% від всього імпорту Литви.
Головні партнери Литви по експорті – Росія, Латвія, Німеччина, Естонія, Польща, Нідерланди і З'єднане Королівство. Основні експортні товари: мінеральне паливо, електромашини і механічне устаткування, меблі, текстиль і текстильні матеріали, транспортні засоби, продукція хімічної промисловості.
Експорт Литви за перші сім місяців 2008 року в порівнянні з відповідним періодом 2007 року збільшився до 9,5 млрд. євро — на 34 %, і це вищий показник серед країн ЄС (свідчать дані Європейського статистичного бюро Eurostat).
Цього року в Литві виріс імпорт — на 25 відсотків. Він обумовлений імпортом нафти і природного газу (на 86,3 %), засобів наземного транспорту (на 24,4 %), електричних машин і устаткування, а також їхніх частин (на 22,6 %). У січні-лютому ц.р. найважливішими партнерами Литви по експорті були Росія (14,8 %), Латвія (12,8 %), Німеччина (8,5 %), Данія (6,5 %); по імпорті: Росія (25,9 %), Німеччина (12,6 %), Польща (9,8 %), Латвія (5,7%).
Слабким місцем литовської економіки залишається ситуація в області державної заборгованості. Щодня преса повідомляє про чергову ознаку неблагополуччя: виявляється, до проблеми дефіцитного бюджету, додався великий державний борг Литви, зниження її рейтингу. Торік (2007р.) державний борг Литви склав 17% ВВП. В Литві був дефіцит - 1,2%.
Дефіцит зовнішньої торгівлі - 3,1 млрд. літів. Згідно з даними Департаменту статистики, у січні-лютому ц.р. експортовано товарів за 8 млрд., а імпортовано - на 11,1 млрд. літів. Дефіцит закордонної торгівлі (3,1 млрд. літів) на 12,1%. більше, ніж за той же період минулого року. У порівнянні із січнем-лютим 2007 р. нині експорт і імпорт збільшився відповідно на 33,2 і 26,6%. На ріст експорту вплинув експорт оброблених нафтових олій і олій, отриманих з бітумних матеріалів (у 2,5 рази), добрив (на 62,6 %), зернових (у 7,3 рази).
Структура ВВП Литви по галузях (у %)
|
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007* |
|
|
Усього |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
|
Сільське господарство, полювання і лісове господарство |
6,3 |
5,8 |
5,6 |
5,1 |
8,1 |
|
Рибальство і рибництво |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
|
Видобувна промисловість |
0,6 |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
0,9 |
|
Обробна промисловість |
19,3 |
20,9 |
22,1 |
20,5 |
19,1 |
|
Постачання газу, води й електрики |
4,7 |
4,4 |
4,1 |
3,8 |
2,5 |
|
Будівництво |
7,1 |
7,3 |
7,6 |
8,8 |
11,2 |
|
Оптова і роздрібна торгівля |
17,5 |
17,6 |
17,6 |
17,0 |
17,3 |
|
Готелі і ресторани |
1,6 |
1,5 |
1,4 |
1,4 |
1,4 |
|
Транспорт, складування і зв'язок |
13,4 |
12,7 |
12,5 |
12,7 |
13,1 |
|
Фінансове посередництво |
1,9 |
2,1 |
2,5 |
2,5 |
2,9 |
|
Нерухомість |
10,4 |
10,4 |
10,1 |
11,8 |
11,1 |
|
Державне керування й оборона |
5,5 |
5,4 |
5,2 |
5,2 |
4,3 |
|
Освіта |
5,5 |
5,4 |
5,0 |
4,7 |
2,9 |
|
Охорона здоров'я і соціальне забезпечення |
2,9 |
2,9 |
2,9 |
3,1 |
3,0 |
|
Інше |
3,2 |
2,9 |
2,9 |
2,8 |
2,1 |
*) за 9 місяців Джерело: Департамент статистики Литви
2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Литви
З аграрної країни до середини 1970-х Литовська РСР перетворилася в індустріально-аграрну республіку. Провідними галузями промисловості стали машинобудування і металообробна, а харчова і легка промисловість не втратили свого значення. Були створені нові галузі - хімічна, мікробіологічна і нафтопереробна. Побудовані великі підприємства, серед яких – станко-будівний завод «Жальгіріс», Клайпедський суднобудівний завод «Балтія», Паневезький «Екранас», Шауляйський телевізійний, завод «Азотас» в Йонаве, Клайпедський домобудівельний комбінат, Утенська трикотажна фабрика, Алітусський м’ясокомбінат і інші. У 1959 була пущена Каунаська ГЕС, а в 1983 перший блок Ігналінської АЕС. Значні зміни сталися в сільському господарстві. До 1952 була завершена примусова колективізація, більшість сільських жителів переселилися в колгоспи і радгоспні селища. Здійснювалася механізація і спеціалізація сільського господарства, були встановлені тверді плани закупівлі продукції. Найбільш швидкими темпами розвивалося м’ясне і молочне тваринництво. Литовська республіка, діставши незалежність, почала економічні реформи, в основі яких лежала програма приватизації промислових підприємств, аграрного сектора, зв’язку. Був створений Литовський банк, проведена лібералізація цін, введена національна валюта - літ. Внаслідок реструктуризації частина підприємств була закрита, частина («Вільняус Вінгис», «Екранас» і інш.) переорієнтована на світовий ринок
До 1995 були приватизовані 48% великих і 45% малих підприємств. Аж до середини 1992 до приватизації допускалися тільки вітчизняні інвестори, що мали спеціальні ваучери. Більшість приватизованих підприємств склали підприємства сфери послуг і невеликі промислові підприємства. Друга стадія приватизації почалася в 1996 з обміну акцій на готівку на конкурсній основі для іноземних інвесторів. У 1996-1997 цим способом було приватизовано 158 підприємств, і частка іноземного капіталу становила вже 79%. До кінця 1998 президент В. Адамкус ввів в дію новий закон про приватизацію, що передбачає комерційне агентство по приватизації. До 1999 були виставлені на продаж 1098 середніх і 14 найбільших підприємств, починаючи від нафтодобувних підприємств і кінчаючи Центром державного радіо і телебачення і Балтійською судноверф'ю, які були куплені датськими інвесторами. За час реформ державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи і колгоспи) були розпущені, а число приватних фермерів збільшилося з 7 тис. в 1991 до 73 тис. в 1993. До 1995 практично всі ферми належали приватним особам.
Литва найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох балтійських країн. Знаходиться на відрогах Східноєвропейської рівнини, Сьогоднішній ландшафт сформувався в останній Льодовиковий період і носить рівнинний характер з невисокими моренами. В Литві налічується понад 3 тис. озер, розташованих в основному в східних частинах країни. Найбільша ріка - Неман З заходу країна омивається Балтійським морем
Литва розташована на лісисто-болотистій рівнині, висота над рівнем моря не перевищує 200 м. Нинішній рельєф сформувався близько 10 тис. років тому під впливом глобального зледеніння. Льодовик, рухаючи з півночі, згладив нерівності рельєфу і приніс із собою велику кількість моренових каменів - обкачених гранітними валунами діаметром від декількох сантиметрів до 2-3 метрів. На заході, біля узбережжя Балтійського моря, переважає низинна заболочена рівнина. На сході і південно-сході - пагорби з перепадом висот до 100 - 150 м, складене із суглинків. На правому березі Німану часто зустрічаються виходи вапняків і сланців, що утворять берегові стрімчаки висотою 50-75 м.
Литва є доволі бідною на природні ресурси. Країна має досить великі поклади вапняку, глини, кварцового та ґіпсового піску, доломітів, що робить можливим виробництво високоякісного цементу для будівельних потреб. В Литві є також досить потужні джерела мінеральних вод, але країна має незначні запаси енергоносіїв та промислово важливих копалин. Поклади нафти були відкриті в Литві в 1950-х рр., але на сьогодні в експлуатуються лише декілька нафтодобувних станцій на заході країни. За оцінками на шельфі Балтійського моря та в західних частинах Литви залягають запаси нафти, величина яких дозволяє їх економічну експлуатацію, проте їх розробка забезпечуватиме лише близько 20% річної потреби країни в нафтопродуктах протягом двадцяти років. Литва також має значний потенціал термальної енергії вздовж балтійського узбережжя, придатний для забезпечення теплом сотень тисяч домогосподарств за прикладом Ісландії. На півдні країни залягають також поклади залізної руди, їхня експлуатація, можливо, спричинить значні проблеми з навколишнім середовищем і її перспектива залежить від здатності Литви залучити іноземні інвестиції і технології.
Одним з найважливіших природних ресурсів Литви є янтар (морське узбережжя), а також нафта і природний газ. Крім того, маються запаси торфу і будівельних матеріалів, граніт, вапняк (район Акмяне), залізна руда (південно-східна частина країни), глина, мармур, кам'яна сіль, родючі орні землі (у центральних районах), мінеральні води.
Люди почали використовувати місцеві корисні копалини (здебільшого кремінь) в палеоліті (10-12 тис. років тому). У неоліті застосовувалися також інші типи гірських порід: порфіри, порфірити, діорити і діабази. У неоліті для виготовлення керамічних виробів стали використовувати глину, а на морському узбережжі видобувати бурштин. експорт литовського бурштину можна відстежити в багатьох країнах Древнього світу.
Початок бронзового віку відносять на середину II тис. до РХ Виплавка заліза почалася у другій половині I-го тис. до РХ з місцевої болотної руди (гідрогетиту із вмістом Fe 10-40 %) і продовжувалася до XX ст.
В середньовіччі широко використовують місцеві будівельні матеріали, а також вапно, яке виробляють з видобутої крейди і вапняних валунів. Початок виробництва скла з місцевих пісків датують XVI ст. Відомі з древніх часів мінеральні води у XVII-XVIII ст. використовувалися для отримання солі, а у ХІХ ст. на їх базі виникли курорти Друскінінкай (1837 р.), Лікенай (1890 р.), Бірштонас (1846 р.).
У ХІХ ст. на місцевих глинах розвивається цегельна промисловість. З середини ХІХ ст. почато промислове використання торфу. Перший цементний завод на місцевій сировині (мергелі) побудований в 1914 р. Справжнім багатством країни виявився бурштин. В затоці Куршю-Марес добували близько 50-80 т бурштину щорічно. Роботи вели здебільшого німецькі фірми.
В XX ст. основні гірничі роботи були зосереджені на видобутку торфу та будівельних матеріалів. Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють у Вільнюському університеті (1579 р.) та вищих навчальних закладах інших країн.
Природні лікувальні ресурси республіки різноманітні. Ландшафти Литви характеризуються чергуванням низинних рівнин і горбкуватих височин, численними ріками й озерами, морським узбережжям. Крім природних лісів у Литві багато ботанічних заповідників, заказників, антропогенних природних парків поблизу великих міст і в колишніх маєтках литовських і польських магнатів. Особлива пейзажна виразність місцевої природи, що сприятливо діє на психофізичний стан відпочиваючих, досягається також завдяки наявності льодовикових озер з вигадливими берегами, яких у Литві нараховується близько 3 тисяч.
У Литві створена безліч природних комплексів з регульованим відвідуванням їх відпочиваючими: національних парків (Куршской коси, Аукштайтийский, Даукийский, Тракай, Зарасай), більш 50 природних ландшафтних і ландшафтно-історичних заповідників, понад 60 спеціалізовані природні заповідники і порядок 200 природних парків.
Це дозволяє сполучити лікувальний відпочинок з елементами екологічного (знайомство з природними визначними пам'ятками) і спортивного (плавання на човнах, катамаранах, яхтах, рибний лов, збір грибів і ягід) туризму.
Швидко скорочується чисельність населення. Литви, на початку 2007 року в країні нараховувалося 3 млн. 384,8 тис. жителів, тобто на 18,5 тис. менше, ніж рік назад. За останні сім років чисельність населення скоротилася на 3,6 %, відповідно збільшилася частка жителів у віці від 60 років і більше.
Статистики затверджують, що вплив на старіння суспільства зробили низький рівень народжуваності та еміграція молодих людей.
У минулому році скоротилося число емігруючих з Литви і виросла кількість. що повернулися. Більшість прибулих (5,5 тис.) є громадянами Литви, причому майже 70 % з них — люди у віці до 35 років.
Міграція усередині Литви стимулює зайнятість На ринку праці відбуваються зміни. Але навіть тоді, коли кількість робочих місць скорочується, усе ще є місцевості, де комусь працювати.
В даний час у Клайпеді вже сформувалися досить великі діаспори з громадян України, Росії, Білорусії, Молдавії, Китаю і Туреччини. Усього в Литві в даний час живе і працює коло 33 тис. іноземних робітників.
У Литві нараховуються чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт, міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, залізниця, що з'єднує Скандинавію з Центральною Європою, а також транспортний коридор Схід-Захід, що об'єднує ринки східних держав з Європою. Тому республіка стала важливим міжнародним центром вантажоперевезень. Таким чином країна знаходиться в стратегічно вигідному місці і має прекрасно розвинуту інфраструктуру, що забезпечує інтенсивні зв'язки між Європейським Союзом і країнами Союзу Незалежних Держав.
Перевагами для Литовської Республіки є:
3. Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Литви
Литва будує концепцію довгострокового розвитку економіки на базі конкурентноздатних галузей, які виробляють експортну продукцію і надають послуги, як на внутрішньому ринку, так і на ринках країн - учасниць Євросоюзу. Сфера традиційного промислового виробництва залишається головною рушійною силою. На промислове виробництво приходиться 22,1% ВВП країни, у той час як на сектор використання високих і середніх технологій промисловості складає 4,4%, що помітно нижче показників по ЄС.
Ріст, що випереджає середнє значення, спостерігався в галузях транспорту і комунікацій (13,7%), яке зв'язано, насамперед, з розвитком, що відбувається швидше інших і орієнтований на внутрішній ринок сектором телекомунікацій. Донедавна високі темпи росту сектора транспортних послуг, викликані вступом Литви в ЄС, у звітному році позначили тенденцію до зниження і склали 6,4%.
Незважаючи на високий рівень попиту, підвищення закупівельних цін, значну (до 40 %) фінансову допомогу ЄС, наявність різних підтримок, субсидій і компенсацій з національного бюджету, а також звільнення від прямих податків і зовнішнє збільшення процентної частки сільського господарства, показник доданої вартості в даному секторі знизився на 18%, який офіційно узгоджується з несприятливими погодними умовами, у тому числі посухою в деяких районах країни.
Основним сектором залучення інвестицій залишається виробничий, на котрий приходиться близько 17% від загального обсягу інвестицій в економіку країни. Активний ріст відзначений у виробництві пластиків, хімічної продукції, а також виробів легкої промисловості. Більш 1/3 всього обсягу прямих іноземних інвестицій приходиться на сектор промислового виробництва, що не створює необхідних передумов для розвитку інноваційних технологій і виробництва товарів з підвищеною інтелектуальною вартістю.
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Литви
Литва - високо розвинута країна, має вигідні положенні та великі перспективи в подальшому розвитку як у промисловості, так і в сільському господарстві, соціальному та економічному.
4.1 Промисловості
Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об’єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвинута лісова і деревообробна промисловості.
Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п’ятьох найбільших містах: Вільнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Панявежіс.
Головна галузь промисловості – машинобудування. На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, ЕОМ, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості, електродвигуни, морські судна, велосипеди, холодильники, телевізори, радіоприймачі і магнітофони, сільськогосподарські машини, автокомпресори, обладнання для харчової промисловості й ін.. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердел є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвинуте машинобудування і суднобудування.
Нині гірнича промисловість Литви обмежена видобутком торфу (на 55 родовищах) і будівельних матеріалів, включаючи глини, піски і гравій, а також невелику кількість нафти. 290 підприємств відкритим способом розробляють близько 250 піщано-гравійних родовищ. Пісок для виробництва цегли добувають на 7 родовищах. Скляні піски добувають на родовищі Анікщяй. Видобувають вапняк, доломіт, цегельні, цементні та керамзитові глини. В ній зайнято 1600 чол.
Крім того, видобуток вод питної якості ведеться з глибини 50-200 м буровими свердловинами (понад 11 тис.). Водовідбір мінеральних вод використовують для бальнеологічних цілей (1600 м3/добу).
Енергетика і паливна промисловості. Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік немає, тому на частку ГЕС припадає лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина виробленої електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо ( в основному мазут і природний газ ) ввозиться із-за кордону ,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також, як паливо, використовується торф, що добувається в республіці.
Деревообробна та меблева промисловість Литви, яка активно розвивається, незабаром одержить ще одного серйозного гравця. До кінця 2008 року в країні повинен з’явитися завод, здатний за рік випускати приблизно 300тис. кубометрів меблевих плит. Орієнтовний обсяг інвестицій — 300млн. літів.
Варто відзначити, що литовський сектор деревообробки й виготовлення меблів, що перетворився не без допомоги партнерства з IKEA у потужну сучасну галузь, продовжує нарощувати виробництво. Зокрема, у грудні цього року почнеться випуск ДСП нового заводу Giriu bizonas, що входить у концерн Vakaru medienos grupe.
Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, амофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.
На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична продукція, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін’єкцій.
4.2 Агропромисловий комплекс
У сільському господарстві зайнято близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарські угіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Відбувається меліорація земель, осушення боліт.
Головна галузь сільського господарства - м’ясо-молочне тваринництво і беконне свинарство. Розводять продуктивні породи великої рогатої худоби, а також свиней, овець, кіз, коней. Основні напрямки у тваринництві - молочне скотарство. Поширено птахівництво, спеціалізоване і сконцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик. Вимогам тваринництва підпорядкована структура землеробства.
Під зернові культури зайнято більш половини посівних площ (близько 1.2 млн. га). Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури: районовані сорти яблунь, вишень і зливши. Сіножаті й пасовища займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормо виробництво. На орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних культур поширені льон, цукрові буряки, овочі, ячмінь, жито. На основі переробки сільськогосподарської сировини та риби розвивається харчова промисловість, особливо м’ясна, молочна, рибоконсервна.
Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то розвиток рибництва отримало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах у достатку водяться прісноводні раки, що у великій кількості вивозяться у Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.
4.3 Транспорт
Через невеликі розміри республіки, в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом «від дверей до дверей». Велику роль грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн). Пасажирські перевезення в Литві проводяться по 498 міжміських маршрутах.
Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з’єднує Північний-Захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.
Окрему велику роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але і сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві мається близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави. Потреби Литви задовольняються потужною сферою зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами транспорту. Країна, що спеціалізується на обробній промисловості, відповідно експортує її продукцію, а імпортує - паливо і сировину. Імпорт майже дорівнює експорту. Традиційні партнери - СРСР, а нині незалежні держави (Росія, Україна, Білорусія та ін.), Польща, Німеччина, Скандинавські країни. Країна експортує продукцію машинобудування (машини і обладнання), агропромислового комплексу тканини, одяг, рибні консерви), бурштин. Імпортує енергоносіїв, деревину, прокат чорних і кольорових металів, машини, хімікати та ін.
4.4 Сфера послуг
Освіта. У початкову школу діти йдуть у віці семи років і вчаться в ній три роки. Потім проводять п'ять чи вісім років навчання в середній школі (у залежності від типу школи). Випускники середніх шкіл можуть надійти в спеціалізовані професійно-технічні чи училища продовжити навчання у вищих навчальних закладах. Мова навчання - литовська, хоча в районах зі значною концентрацією національних меншостей використовуються польську і російську мови. Утворення всіх рівнів безкоштовне (включаючи вище). Вільнюський університет, заснований у 1579, - найстарший вищий навчальний заклад країни. У 1992 у ньому навчалося біля 15 тис. студентів. Інші ведучі вузи - Литовська сільськогосподарська академія (6,3 тис. студентів, заснована в 1924); Вільнюський державний педагогічний університет (7 тис. студентів, заснований у 1944); Каунаський політехнічний інститут (10 тис. студентів, заснований у 1951). У 1989 у Каунасі був заснований університет Витаутаса Магнуса - експериментальний вуз з 1 тис. студентів. Його персонал включає викладачів з литовських емігрантських громад Європи і Північної Америки.
Литовський ринок. Міцний економічний розвиток, нове покоління споживачів і легкодоступні споживчі кредити забезпечили стрімке підвищення споживчих витрат і обороти продажів за останні роки. Проте, високий рівень інфляції, що підвищується вартість позик, призводять до закінчення первісної фази росту, у той час, як ринок продажів Литви вступає у фазу свого високого розвитку.
Сьогодні Литва нараховує 25 торгових центрів, розташованих на площі більшої за 57 000 кв. м (0,17 кв. м на душу населення). До кінця 2008 року це число збільшується через зведення Panorama mall у Вільнюсі (50 000 кв. м.) і торгового центра BIG II (22 000 кв.м.) у Клайпеді. Крім того, на території держави в найближчому майбутньому очікується здійснення десяти нових проектів (включаючи розширення вже існуючих торгових центрів), що додасть ще 302 000 кв. м. торгової площі.
На відміну від Латвії й Естонії, девелопери литовського ринку нерухомості виявляють активність не тільки в столиці, але й у містах другорядного значення - Каунасі, Шауляе і Паневежисе. Цікаво, що ринок деяких торгових площ у цих містах досягає насичення швидше, ніж ринок торгових площ Вільнюса.
Галузь харчування формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих м’ясопереробних комбінатів, які поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.
Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири, що останнім часом усе частіше з’являються в магазинах Москви і С-Петербурга.
Основні рибопереробні підприємства знаходяться в Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену і солену рибу, кулінарні вироби.
В литовській кухні багато страв з овочів, грибів і молочних продуктів. Як і в кожній із країн, що має вихід до Балтики, у Литві популярні страви з риби. Із алкогольних напоїв користуються попитом настойки, лікери, наливки, бренди і бальзами - їх роблять тільки з натуральних компонентів. Дуже популярні настойки з трав.. Тутешнє пиво відоме за межами країни — це «Швянтурис», «Рагутис», «Утяне» і «Таурас». В кожному литовському ресторані є свої фірмові страви і напої.
При цілком приватному готельному секторі і туристичній інфраструктурі Литва перетворює туризм в ефективний спосіб заробляння і створення яскравого PR своїй країні.
Литва — прекрасне місце для спокійного сімейного відпочинку. Більшості тутешніх пляжів було привласнено «блакитний прапор». Місцеві бальнеологічні центри відомі в усьому світі, а мальовничі ландшафти: густі соснові ліси, численні озера в сполученні з порівняно низьким цінами - сприяють усе більшої популяризації цього напрямку серед вітчизняних туристів.
Бурхливий ріст туризму, стрімкий розвиток інфраструктури залучає серйозних інвесторів. Наприклад, компанію Bouygues Batiment International, що належить французькому концерну по будівництву і нерухомості Bouygues. Компанія спеціалізується на будівництві будинків, дорогих готелів, торгових центрів, лікарень і т.д.
Останнім часом швидко розширюється інфраструктура послуг. У Литві відкрилося багато нових готелів, особливо у Вільнюсі. В даний час у країні працюють по одному чи більше готелей іноземних готельних мереж – “Radisson SAS”, “Scandic Hotels”, “Le Meridien”, “Novotel”, “Best Western”, “Relais&Chateaux”, “Holiday Inn”, “Summit hotels & Resorts”. Розширюються і литовські готельні мережі – “Centrum”, “Baltpark”, “Europa”.
Низько-бюджетні авіакомпанії Wizz Ai і Ryanair починають літати у Варшаву, Париж, Ліверпул, Дортмунд, Малме-Копенгаген, Лондон і Стокгольм. Компанія Wizz Air стала лідером на цьому сегменті ринку в Польщі й Угорщині. Її нові літаки Airbus A 320 уже з'єднують 17 аеропортів.
5. Участь Литви у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках
Хоча з вступом Литви в Євросоюз жителі країни на європейському ринку праці є одними із най мобільних, але усередині країни цим похвалитися не можна. Усе ще є чимало людей працездатного віку, що у силу різних причин не зважуються шукати роботу в інших місцях Литви, чи не хочуть рушати з насидженого місця. Але ж велика мобільність робочої сили при недостачі її в країні могла б зм'якшити і проблеми роботодавців у забезпеченні потрібними працівниками.
Можливість працевлаштування частини людей обмежує незручності графіків суспільного транспорту, тому багато часу іде на дорогу з роботи і на роботу, а також велика різниця цін на житло і заробітну плату. У деяких місцях країни усе більшою проблемою стає надання суспільних послуг, тому що не вистачає фахівців охорони здоров'я, ветеринарії, установ освіти й інших фахівців, а це позначається на розвитку цих територій.
Усе ще мається багато людей працездатного віку, у яких дорога на роботу віднімає багато часу, крім того, вони змушені витрачати на це значну частину зарплати, Якби частина витрат компенсувалася, люди сміливіше влаштовувалися на роботу удалині від будинку.
Уряд схвалив програму стимулювання міграції робочої сили усередині країни і план її здійснення на 2008-2010 р. Основна мета цієї програми - стимулювати територіальну мобільність жителів країни з метою підвищення зайнятості населення, поліпшувати сполучуваність попиту та пропозиції і забезпечення роботодавців належними працівниками. В одних районах не вистачає працівників визначених спеціальностей, а в інші відчувається їхній надлишок. Ці вільні робочі місця можна було б заповнити за рахунок більшої територіальної мобільності жителів. Разом з тим збільшилася б і зайнятість людей.
Пропонується підготувати правові акти, що активізують територіальну мобільність безробітних у пошуках роботи, а також установити для працівників визначених професій транспортні пільги на проїзд на роботу в обидва кінці. Це стосувалося б тих випадків, коли важко задовольнити потреба в таких працівниках, а також надати пільги по чи придбанню оренди житла тим, у кого недостатні доходи і хто хотів би перемінити місце проживання й улаштуватися там, де більше можливостей знайти придатну роботу.
За даними Литовської біржі праці, у великих містах 5-ти повітів (Каунаському, Клайпедському, Шяуляйському, Утянському і Вільнюському) число вільних робочих місць перевищувало чисельність людей, що шукають таку роботу. Однак на деяких територіальних ринках у цих же повітах – зворотна ситуація. Наприклад, у Расейняй (Каунаський повіт) пропозиція робочої сили перевищувало попит на неї в 1,9 рази, у Скуодасе і Шилуте (Клайпедський повіт) – відповідно в 2 і 2,4 рази, у Кяльме (Шяуляйський повіт) – у 3 рази, а в Шальчининкай (Вільнюський повіт) – у 2,1 рази. Заходи програми пропонується реалізувати в 2008-2010 роках.
Показник на 1000 жителів річної кількості осіб, що мають вище університетське утворення, є одним з найвищих у регіоні. Витрати праці є одними з найнижчих. Середня заробітна плата в Литві налічує 420 євро.
У 2006 р. жінки, обрані в ради самокерувань у Литві, складали 22% всіх обраних, а частина обраних у Сейм представниць прекрасної статі. У чотирнадцятому кабінеті міністрів майже третина посад міністрів, віце-міністрів, держсекретарів міністерств займали жінки. У тому ж 2006 р. рівень зайнятості жінок у Литві складав 62,2%, чоловіків — 67,9, а в державах ЄС — відповідно 58,3 і 72,5%. На початок 2007-2008 навчального року в університетах і колегіях дівчата складали 60% студентів..
Не існує суворого територіального ринку праці, де місцеві жителі працюють тільки на підприємствах, що знаходяться на даній території, а територіальні біржі праці обслуговують тільки жителів і підприємства конкретної території. Безробітні шукають роботу і працевлаштовуються незалежно від границь округів і самокерувань. У ході досліджень виявилися територіально-структурні розходження між попитом та пропозицією роботи. У визначених місцевостях, де кількість вільних робочих місць перевищує кількість шукаючих роботу, існує надлишок робочих місць для представників деяких професій. Територіальні розходження рівня безробіття і попиту та пропозиції на роботу показують, що керівництво не може заповнювати вільні робочі місця, незважаючи на наявність людських ресурсів.
У 2007 р. у п'ятьох окружних (Каунаському, Клайпедському, Шяуляйському, Утянському і Вільнюському) центрах кількість зареєстрованих вільних робочих місць перевищувало кількість шукаючих роботу людей, здатних їх зайняти. Але в деяких самокеруваннях спостерігається протилежне положення. Наприклад, у Расейнском районному самоврядуванні (Каунаський округ) пропозиція перевищує попит на роботу в 1,9 рази, у Скуодасском і Шилутском районних самокеруваннях (Клайпедский округ) - відповідно в 2 і 2,4 рази, у Шальчининкском районному самоврядуванні (Вільнюський округ) - у 2,1 рази.
Таке ж положення виявляється при аналізі відповідності пропозиції та попиту на роботу у визначених сферах економічної діяльності. У 2007р. надлишок кваліфікованих фахівців сільського господарства зареєстрований у всіх самокеруваннях країни, за винятком Клайпедского міського самоврядування, промисловості - за винятком самокерувань Каунаса, Алитуса, Шяуляй, Клайпеди і Йонавского району.
Основне пересування робочої сили відбувається в найбільше економічно розвитих Вільнюському і Клайпедському округах, оскільки ці регіони - основні центри скупчення робочих місць у країні, де росте попит на робочу силу. Однак у більш вилучених від окружних центрів і великих міст місцевостях, відкіля робоча сила відправляється за рубіж, створюється недостача фахівців окремих професій, що зменшує можливості розвитку даних територій, - говорить А. Пимпе. - У таких місцевостях особливо не вистачає фахівців, що роблять різні соціальні послуги. Крім того, там виникають особливі проблеми перед тими безробітними, про які в роботодавців мається негативна думка. Це - колишні ув'язнені, довгострокові безробітні і т.п.".
Пересування з одного міста в іншій і зручні транспортні маршрути полегшили б розподіл робочої сили. Графіки руху суспільного транспорту часто доставляють незручності людям, що виховують дітей і змушеним їздити на роботу в інше місто.
Викликає занепокоєння і стан транспорту. На шляхово-транспортних підприємствах, що надає послуги по перевезенню пасажирів, у даний час мається близько 3000 автобусів і тролейбусів, 75% яким служать уже більш 10 років.
Можна було б позбавитися частини турбот, пристосувавши для нестатків людей залізничний транспорт. З'єднання залізницею найважливіших міст країни і їхніх пригородів полегшило б поїздку людей на роботу. Однак постаріла інфраструктура залізничного транспорту і збитки від неприбуткового перевезення пасажирів не дають таких умов для подальшого розвитку цього виду транспорту.
В даний час намічається фінансово стимулювати безробітних шукати роботу удалині від будинку, створюючи для цієї мети механізм компенсування транспортних витрат. Передбачається також технічне відновлення суспільного транспорту і пристосування графіків його руху до потреб людей.
Більше всього жителів працездатного віку "стоять" на біржах праці Друскининкайського (9,4 проц.), Юрбаркського (9,1), Акмянського (9) і Игналинського (8,8) районів.
Тим часом потік робочої сили з-за кордону збільшується. Біржа праці Литви, задовольняючи потреби роботодавців у кваліфікованій робочій силі, за перший квартал 2008 р. видала 2133 дозволу іноземцям на роботу в Литві, з них 774 склали прибуваючі у відрядження іноземці. У порівнянні з тим же періодом минулого року, кількість виданих дозволів збільшилося майже вдвічі.
У першому кварталі 2008 р. найбільше іноземців працювали в будівельному секторі - 1321 (57% працевлаштованих іноземців), у секторі послуг - 933 (39%), промисловості - 103 (4%). У секторі послуг більше всього іноземців працювали в сфері транспорту, складування і зв'язки - 82%, у сфері готелів і ресторанів – 3%, нерухомості, оренди – 3%. Двоє іноземців працюють у сфері освіти, один - у сфері відходу за здоров'ям і соціальною роботою.
Найбільше дозволів на роботу видано водіям-експедиторам і водіям вантажівок з Бєларусі, України і Молдови (844), мулярам з Туреччини, Бєларусі і Китаю (355), монтажникам металоконструкцій з Туреччини, України і Бєларусі (200), обробникам з Бєларусі, України, Китаю, Узбекистану (149), зварникам з Бєларусі, України і Росії (140).
Із загальної кількості робочих місць, що фахівці біржі праці в першому кварталі 2008 р. могли запропонувати шукаючим роботу людям, близько 60%. були в секторі послуг, 24% - на промислових підприємствах, 12% - на будівництві, близько 4%. - у сільському господарстві. У порівнянні з ті ж періодом минулого року, частина вільних робочих місць у секторі послуг зросла на 4%.
У першому кварталі цього року працівники біржі праці допомогли влаштуватися на роботу 28,4 тис. безробітних (за той же період 2007 р. - 28,7 тис.). За цей період 5,6 тис. безробітних почали своя справа після одержання пільгових бізнесів-свідчень - це на 3 проц. більше, ніж за відповідний період 2007 р. Кваліфіковані робітники і ремісники - 9,7 тис. робочих місць, з них найбільше: 1,2 тис. мулярів, 1,0 тис. малярів і працівників родинних професій та ін.
Литва не має ємного внутрішнього ринку, не багата природними ресурсами і не є джерелом високих технологій. Багато хто з політиків-глобалістів вважають, що з такими стартовими умовами будь-яка країна приречена.
Робити ставку на великі держпідприємства як локомотиви росту литовці не стали. Не було в них гігантів радянського масштабу, а якщо і були, то шанси з виживання без вільного доступу до ринку Росії були нульовими. Тому влади вирішили лібералізувати економіку, створити сучасні державні права і дозволити людям самим обирати сфери інвестування.
Литовці успішно інтегруються у виробничо-збутові ланцюжки ТНК, чітко усвідомивши, що до 80% світової торгівлі відбувається в рамках асоційованих один з одним компаній.
Литовці включилися в активну конкурентну боротьбу з латишами і росіянами за перевалку вантажів через свої порти. У середині 90-х порт Клайпеди працював тільки з мазутом. Після реконструкції асортимент розширився більш ніж до 10 позицій. Зараз на території резервуарного парку створюються два найбільших у Литві універсальних (для мазуту, нафти і дизпалива) сховища по 32250 куб. м кожне. Інвестиції складають $13 млн. За чотири останніх роки Klaipedos nafta погасило кредитів більш ніж на $80 млн., спрямованих на модернізацію.
Найбільша вантажна компанія порту KLASCO торік збільшила оборот на 19%. Ріст йде в першу чергу за рахунок контейнерних перевезень. У два рази збільшився експорт (до 1,3 млн. т) добрив.
Приклад успішного регіонального розвитку і вдалих російських інвестицій у Литву (підприємство належить концерну «Еврохім») - кедайняйский хімкомбінат Lifosa. На початку століття Lifosa перебувало на грані банкрутства, але з приходом «Еврохіма» у 2001р. на підприємство пішло російську сировину, що на тлі росту попиту на добрива дозволило підприємству пройти швидкий курс реанімації. У 2005р. обіг виріс на 22,4%, прибуток - у 6,4 рази і склала близько 14,5 млн. євро.
Ренесанс переживає і відомий виробник холодильників Snaige, що випускає шість класів виробів з номенклатурою майже 65 найменувань. Близько 93% виробів експортуються в 35 країн світу, головним чином у Західну, Центральну і Східну Європу. Стратегічна орієнтація Snaige - споживачі із середнім статком. Литовці не роблять холодильники за $5-7 тис., як General Electric, LG чи Mielle. На європейському ринку їхні конкуренти - Bosch&Siemens, Electrolux, Zanussi, Candy і Indesit. Рівень шлюбу на Snaige - менш 1%, вироби сертифіковані ISO 9001 і ISO 14000. У 2006р. Snaige з'явилося у всіх великих торгових мережах Росії. Побудувавши за рік у Калінінграді великий цех, литовці ввійшли на вигідний східний ринок.
6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил
Правління Банку Литви затвердило макроекономічні прогнози на перспективу розвитку литовської економіки.
Перспективи розвитку господарства країни на 2008-2009 роки розцінюються менш сприятливо, негативні зміни будуть більш істотними, а відновлення господарства затягнеться довше, ніж очікувалося. Прогнози росту ВВП були знижені через вплив факторів ризику, що підтвердився - уповільнення темпів розвитку господарства йде більш різко і буде більш глибоким, ніж сподівалися. Це в основному зв'язане з надіями, що різко погіршуються на економічний розвиток населення і підприємств в умовах глобальної фінансової кризи. Перегляд прогнозів також визначає усе менш сприятливе зовнішнє середовище. Хоча більш явних стиснень ліквідності в банківському секторі Литви поки не видно, однак зниження довіри в умовах кризи на фінансовому ринку й ослаблення фінансових важелів у світовому масштабі підвищують вартість кредитування.
Ріст загальних інвестицій став негативним раніш, ніж сподівалися. Оцінюючи нинішню загальну економічну ситуацію і набагато погіршилися надії на прибутковість підприємств, у прогнозований період намічається зменшення інвестицій. Інвестиції, зв'язані з житловим і нежитловим будівництвом підуть на збиток уже наприкінці цього року. Інвестиції в розвитку транспортних засобів будуть зменшуватися в зв'язку з труднощами, сполученими з діяльністю на транспорті, а також через погіршення умов фінансування. Зі зміною структури секторів господарства повинні зрости інвестиції в устаткування, однак цих позитивних тенденцій, швидше за все, можна екати не раніше, ніж у другій половині 2009 року. На загальних інвестиціях наступного року негативно позначиться і падіння інвестицій у секторі влади, оскільки в рамках програми державних інвестицій на 2009-2011 р. частина інвестицій держсектора 2009 року буде перенесена на 2010 рік.
Тенденції закордонного попиту, що погіршилися, знижують прогнози росту експорту. Збільшенню обсягів експорту цього року найбільше сприяв зростаючий експорт мінеральної продукції, вплив якого в 2009 році майже не буде позначатися через велику питому базу. Перспективи експорту, не вважаючи нафтопродуктів, на найближчий час менш сприятливі через значно знизився зовнішнього попиту. У 2007 році позитивні тенденції були в секторах, у яких відзначалося найменше коливання економічних циклів (у сільському господарстві і хімічній промисловості), однак їхньої перспективи на майбутнє невтішні. Ріст експорту сільгосппродукції і продуктів харчування, очевидно, буде стримувати врожаї в інших країнах світу, що значно підвищили пропозиції цієї продукції, а також почали падати ціни на основні сільгосппродукти на світових ринках.
В останні роки на росту попиту в чималому ступені позначалося споживання імпортованих товарів. При зниженні внутрішнього попиту імпорт також зменшиться. З уповільненням розвитку господарства знижується напруженість на ринку праці. Хоча в першій половині 2008 року рівень безробіття підвищився незначно, але видно, що загальна кількість вільних робочих місць зменшується. Ріст заробітної плати знизився, особливо в секторах будівництва і фінансового посередництва, у яких ріст зарплат в останні роки був найвищим. Думають, що в прогнозований період трудові ресурси перерозподіляться в залежності від зменшення росту заробітної плати, а рівень безробіття буде підвищуватися досить помірковано. Неупорядкований ріст заробітної плати в останні квартали, майже в три рази ріст продуктивності, що перевищував, праці, у 2009 році різко сповільниться до незначно позитивних показників і буде менше, ніж ріст продуктивності праці.
Думають, що в окремих секторах упаде номінальна заробітна плата. Такі передумови дозволяють робити результати проведеного в квітні Банком Литви опитування підприємств, що показали, що біля чверті заробітної плати погоджується з результатами діяльності підприємств. Еміграція робочої сили повинна знижуватися і не збільшувати тиску на заробітну плату. Економічні труднощі в країнах, що в останні роки стали основними ринку еміграції робочої сили Литви, зменшують попит у робочій силі і створюють умови для росту пропозиції робочої сили на ринку праці в Литві.
Основне джерело ризику, здатний визначати менш сприятливий розвиток господарства, чим це було передбачено в жовтневому прогнозі Банку Литви, зв'язаний з фінансовим сектором. Через глобальну фінансову кризу росте вартість кредитних ресурсів, зменшується приступність кредитів. При тривалому збереженні напруги на глобальних фінансових ринках можливості кредитування приватного сектора можуть бути обмежені в більшій мері, чим зменшиться потреба цього сектора в кредитах. З іншого боку, збитки банків Литви з іноземним капіталом у зв'язку з банківськими банкрутствами, що мали місце, в інших державах - незначні, а фінансова система країни не зштовхнулася з недостачею ліквідності і розташовує солідним кредитним портфелем.
Загально-річна інфляція із середини року стала знижуватися. Загальний ріст цін помітно знизили упалі останнім часом ціни на пальне і більш повільне підвищення цін на продукти харчування. Рівень чистої річної інфляції з липня зберігся майже на тім же рівні, а загальну інфляцію підвищує ріст адмініструючих цін, особливе підвищення цін на теплову енергію. Прогнози інфляції на 2008-2009 роки, по суті, відповідають даним раніше оцінкам, хоча прогнозується, що зовнішній і внутрішній тиск на ціни буде трохи ослаблено. Після високої інфляції 2008 року прогнозується, що ріст споживчих цін значно сповільниться. Одним з основних важелів меншої інфляції в наступаючому році буде ослаблений тиск внутрішнього попиту і трудових витрат. Вплив цін на сировину також помірковано слабшає зі зміною тенденцій у світовій економіці.
Падаючі в останні місяці на світових ринках ціни на основні сільськогосподарські продукти повинні сприяти більш повільному росту цін у Литві, а різкі зміни на світовому нафтовому ринку змінюють надії ринку щодо перспектив цін на нафту в прогнозований період. Імовірність різких коливань цін на сировині залишається високої, тому невизначеність у зв'язку з перспективами інфляції, зв'язана зі зміною світових цін, залишається. У 2009 році інфляція може бути вище, ніж планувалося, через майбутнє підвищення цін на газ, а в зв'язку з цим і на теплову енергію".
Небезпека для країни у тому, що емігрує в основному молодь працездатного віку. Для боротьби з безробіттям і еміграцією влади активізували реформу ринку праці. З 2002р. по 2005р. частка молоді у віці до 25 років у структурі робочої сили скоротилася на 3,3%, а частка громадян старше 55 років збільшилася на 11,6%. Боротьбі з безробіттям заважає низька мобільність робочої сили. Уряд одержав більш 10 млн. євро з Брюсселя на перепідготовку безробітних і розвиток системи інформації про ринок праці. Безробітним, що навчаються, планується виплачувати стипендію, а для залучення на роботу випускників професійних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів влади планують виплачувати компенсації для роботодавців. У випадку працевлаштування удалечині від будинку працюючому будуть компенсуватися витрати на поїздку і проживання в розмірі 0,5 мінімальної місячної зарплати за один місяць. Колишні безробітні, що заснували мікропідприємство, одержать субсидію, якщо протягом 36 місяців після реєстрації підприємства вони працевлаштують двох безробітних.
Висновки
З моєї курсової роботи можна зробити висновок.
Литва - найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох балтійських країн. Розташована на лісисто-болотистій рівнині східного узбережжя Балтійського моря.
Країна є доволі бідною на природні ресурси. Але має досить великі поклади вапняку, глини, кварцового та гіпсового піску, доломітів. Одним з найважливіших природних ресурсів Литви є янтар (морське узбережжя). З іншого боку - різноманітні лікувальні природні ресурси республіки. Тут є безліч природних комплексів з регульованим відвідуванням їх відпочиваючими.
Міцний економічний розвиток, нове покоління споживачів і легкодоступні споживчі кредити забезпечили стрімке підвищення споживчих витрат і обороти продажів за останні роки.
Зростання економіки Литви відзначається однією з найбільш динамічних у Європі. Ріст валового внутрішнього продукту країни, обумовлений великою кількістю інвестицій, а також експортом товарів і послуг. Ведучими галузями, по обсягах ВВП, продовжують залишатися: машинобудування, деревообробна промисловість, оптова і роздрібна торгівля, транспорт і зв'язок, нерухомість, будівництво і сільське господарство
Швидко розвивається електронний бізнес й економіка знань. В галузях транспорту і комунікацій спостерігається ріст, який випереджає середнє значення (13,7%), що зв'язано, насамперед, з розвитком телекомунікацій і орієнтованим на внутрішній ринок.
Машинобудування - головна галузь промисловості. Із-за кордону ввозиться майже все паливо, тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Активно розвивається деревообробна та меблева промисловість Литви. До кінця 2008 року в країні повинен з’явитися завод, здатний за рік випускати приблизно 300 тис. кубометрів меблевих плит. На основі хімічної, промисловості розвивається виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, Активно розвивається фармацевтична промисловість.
Близько 20% працездатного населення зайнято у сільському господарстві республіки. Головна галузь сільського господарства - м’ясо-молочне тваринництво і беконне свинарство. Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми - розвиток рибного господарства отримало значне поширення.
В останні роки значно розвинувся автомобільний і морський транспорт Транзитні перевезення через литовські порти приносять великий дохід у бюджет держави.
Сьогодні в Литві існує 25 торгових центрів, розташованих більш ніж на 57 000 квадратних метрах площі. До кінця 2008 року їх площа ще збільшиться.
Низький рівень народжуваності та еміграція молодих людей скорочує чисельність населення Литви. Небезпека для країни є в тім, що емігрує в основному молодь працездатного віку. Для боротьби з безробіттям і еміграцією влада активізувала реформу ринку праці
Уряд схвалив програму стимулювання міграції робочої сили усередині країни і план її здійснення на 2008-2010 р. Основна мета - стимулювати територіальну мобільність жителів країни з метою підвищення зайнятості населення, поліпшувати співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці і забезпечення роботодавців кваліфікованими працівниками. Пропонується підготувати правові акти, що активізують територіальну мобільність безробітних у пошуках роботи
Також планується прийняти Закон про фіскальну дисципліну, яким би передбачалося, що бюджет терміном на 5 років повинний бути збалансованим чи профіцитним. Співвідношення боргу Литви з ВВП є одним з найнижчих у Європейському Союзі.
Литва стала важливим міжнародним центром вантажоперевезень. У країні чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт, міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, залізниця, що з'єднує Скандинавію з Центральною Європою, а також транспортний коридор Схід-Захід, що з'єднує східні держави з Європою. Країна знаходиться в стратегічно вигідному місці і має прекрасно розвинуту інфраструктуру, що забезпечує інтенсивні зв'язки між Європейським Союзом і країнами Союзу Незалежних Держав. При активній економічній політиці держави направленій на збалансований економічний розвиток і інтеграцію в ЄС, активній соціальній і демографічній політиці в середині країни Литва займає і займатиме одне з чільних місць серед країн Європейського Союзу.
Література