Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство фінансів України
Політологія
Навчально-методичний посібник
Дніпропетровськ – 2011
міністерство фінансів україни
Дніпропетровська державна фінансова академія
Центр заочного навчання та дистанційної освіти
кафедра гуманітарних дисциплін
Політологія
Навчально – методичний посібник
для студентів заочної форми навчання, які навчаються
за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»
за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,
6.030504 «Економіка підприємства»,
6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»
Дніпропетровськ – 2011
ББК 66.0
Б 39 Бескаравайний С.С.
Політологія: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»– Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2011. – 95 с.
Посібник містить програму дисципліни методичні рекомендації до самостійної роботи, індивідуальні завдання, методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи, контрольні заходи, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.
|
Автор: С.С. Бескаравайний – |
к.філос.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
Рецензенти: В.Ю. Федюк – М.Г. Мурашкін – |
к.філос.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії д.філософ.н., професор кафедри філософії Придніпровської державної академії будівництва та архитектури |
|
Відповідальний за випуск: В.П.Капітон – |
професор, завідувач кафедри гуманітаних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії |
Розглянуто та схвалено на
засіданні Вченої ради
факультету управління
персоналом та економіки праці
Протокол № 5 від 07.02.2011р.
Розглянуто та схвалено
на засіданні кафедри
гуманітарних дисциплін
Протокол № 7 від 28.01.2011р.
Зміст
|
Вступ………………………………………………………………... |
4 |
|
1. Програма навчальної дисципліни……………………………… |
6 |
|
2. Розподіл балів, що присвоюються студентам…………………. |
13 |
|
3. Методичні рекомендації до самостійної роботи………………. |
14 |
|
4. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних науково-дослідних завдань………………………………..………. |
62 |
|
5. Методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи………………………………………………………………. |
79 |
|
6. Підсумковий контроль …………………………………………. |
87 |
|
7. Список рекомендованої літератури.....………………………… |
92 |
Вступ
Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Оволодіти політичною наукою потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об’єктом політики, об’єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і знання політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Політологія – це науковий орієнтир, за допомогою якого моделюється, прогнозується і організується політичне життя держави і суспільства.
Складний і суперечливий процес трансформації сучасного українського суспільства на загальноцивілізаційних засадах пов’язаний з пошуком форм і засобів стимулювання політичної активності нації, духовного оновлення, формування інтелектуальної еліти, розробки системи ціннісних орієнтацій. Без об’єднуючої державницької ідеї, високих духовних і моральних принципів суспільство нездатне до проведення докорінних соціальних, економічних і політичних реформ.
Метою написання посібника є допомога студентам у вивченні структури, понятійного апарату, основних етапів розвитку всесвітньої політики та політології, імен видатних вчених, основного змісту наукових праць з політології.
Метою вивчення дисципліни є формування системи знань з питань сучасної політичної системи суспільства, політичної свідомості і демократичної політичної культури, необхідних навичок політичної діяльності.
Завданням вивчення дисципліни є вивчення сутності, теорії та методології політології як науки; розвиток здібностей розуміння політичних відносин і процесів; набуття навичок і вмінь практичного застосування теоретичних, прикладних та інструментальних компонентів політичного знання; аналіз міжнародного політичного життя, геополітичного становища і політичних процесів в Україні, її місця, статусу і відповідальності сучасному політичному світі.
Предметом вивчення є організація та функціонування політичної системи суспільства.
Основними видами аудиторних занять є лекції.
Однією із форм організації навчання в навчальної дисципліни є індивідуальні завдання. До індивідуальних завдань відносяться реферати, методичні рекомендації та перелік тем до яких вказані в посібнику.
В навчально-методичному посібнику передбачається самостійна робота студентів.
Головним при самостійному опрацювання курсу «Політологія» повинно бути вивчення літератури, рекомендованої у посібнику.
Самостійна робота може виконуватися в бібліотеці, навчальному кабінеті, а також в домашніх умовах.
В організації навчального процесу з дисципліни «Основи етики» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється за результатами виконання домашньої контрольної роботи, індивідуального науково-дослідного завдання. Підсумковий контроль проводиться у формі поточного модульного контролю.
1. Програма НАВЧАЛЬНОї дисципліни
1.1. Опис навчальної дисципліни «Політологія»
Мета: формування системи знань з питань сучасної політичної системи суспільства, політичної свідомості і демократичної політичної культури, необхідних навичок політичної діяльності.
Компетенції, які необхідно сформувати в результаті вивчення навчальної дисципліни:
Інструментальні компетенції:
Міжособистісні компетенції:
Системні компетенції:
Спеціальні компетенції:
1.2. Тематичний план навчальної дисципліни
|
Назва модуля, змістового модуля, теми |
|
Модуль І |
|
Змістовий модуль 1 |
|
Тема 1. Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства |
|
Тема 2. Історія світової політичної думки |
|
Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність |
|
Тема 4. Сучасні політичні течії |
|
Змістовий модуль 2 |
|
Тема 5. Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада |
|
Тема 6. Політична система суспільства, її інститути |
|
Тема 7. Основні типи сучасних виборчих систем |
|
Змістовий модуль 3 |
|
Тема 8. Економічна і соціальна політика |
|
Тема 9. Політика та етнонаціональні відносини |
|
Тема 10. Особистість і політика. Політичне лідерство |
|
Змістовий модуль 4 |
|
Тема 11. Політична культура і соціалізація |
|
Тема 12. Політична свідомість і ідеологія |
|
Тема 13. Світовий політичний процес |
|
Модуль ІІ |
|
Індивідуальне науково-дослідне завдання |
|
Підсумковий контроль: ПМК |
1.3. Зміст навчальної дисципліни «ПОЛІТОЛОГІЯ»
Модуль І
Змістовий модуль 1
Тема 1. Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства
Предмет політології, закони, принципи та категорії політичної науки. Система методів політології. Основні завдання та функції політології. Значення політології для формування політичної свідомості і політичної культури студентів.
Тема 2. Історія світової політичної думки
Політичні вчення Стародавнього Сходу. Політичні вчення Стародавньої Греції і Риму. Політичні погляди Сократа. Ідеальна держава Платона. Аристотель про політику, державу, політичну справедливість. Політична думка часів Середньовіччя (Аврелій Августин, Фома Аквінський, Марсілій Падуанський). Епоха Відродження – новий етап у розвитку політичної думки (Н. Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла). Політична думка епохи Реформації (М. Лютер, Ж. Кальвін). Політична думка епохи Просвітництва (Ф. Бекон, Дж. Локк, Т. Гоббс, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо). Політичні погляди представників німецької класичної філософії (І. Кант, Г.Ф.Гегель). Політичні погляди К. Маркса і Ф. Енгельса. Політичні погляди Новітнього часу (О. Конт, В. Парето, Р. Міхельс, М. Вебер, К. Каутський, К. Поппер, З. Бзежинський, О. Тоффлер).
Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність
Політична думка Київської Русі. Політична думка в Україні ХІV-ХVІІ ст. Українська полемічна література (Г. Смотрицький, Х. Філарет, І Вишенський). Ідеї волі і демократії у політичному житті козацтва. Конституція П. Орлика як втілення української державницької ідеї. Києво-Могилянська академія як осередок культури і освіти на Україні, центр основних політичних сил у боротьбі за національну незалежність (П. Могила, С. Яворський, Ф. Прокопович). Політичні ідеї українських просвітників (С. Десницький, В. Каразін, Я. Козельський). Ідеї свободи та державності в українській суспільно-політичній думці ХІХ ст. (Кирило-Мефодіївське братство, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський). Політична наука в Україні у ХХ ст. (В. Липинський, Д. Донцов, М. Хвильовий, В. Винниченко). Політична думка сучасної України.
Тема 4. Сучасні політичні течії
Лібералізм і неолібералізм, консерватизм і неоконсерватизм, соціалізм, марксизм, анархізм: основні ідеї і принципи.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
Тема 5. Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада
Політика як соціальне явище. Структура політики. Суб’єкти та об’єкти політики. Функції політики. Особливості взаємодії політики та економіки. Влада як явище суспільного життя. Суб’єкти та об’єкти влади. Гілки влади. Сутнісні риси політичної влади. Ресурси влади. Проблема легітимності влади. Традиційні форми політичної влади. Проблеми функціонування влади в Україні.
Тема 6. Політична система суспільства, її інститути
Структура політичної системи. Функції політичної системи. Типологія політичних систем. Особливості політичної системи України.
Держава у політичній системі суспільства. Функції держави. Типологія держав. Типи політичних режимів. Держава і громадянське суспільство. Правова держава. Поняття та принципи демократії. Сучасна модель демократії, її риси. Сучасні концепції демократії. Протиріччя становлення демократії в Україні.
Партія як політичний інститут, ознаки політичної партії. Функції політичних партій. Риси політичних партій України. Класифікація політичних партій України. Поняття і типи партійних систем. Поняття політичних організацій та рухів, їх місце і роль у політичній системі суспільства. Особливості суспільно-політичних рухів, що виникли в Україні наприкінці 80 - 90-х років. Проблеми розвитку багатопартійної системи в Україні.
Тема 7. Основні типи сучасних виборчих систем
Поняття і типи виборчих систем. Мажоритарна виборча система. Пропорційна виборча система. Змішана виборча система. Взаємозв’язок форм правління партійних і виборчих систем. Особливості виборчої системи України.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ
Тема 8. Економічна і соціальна політика
Сутність і цілі економічної політики. Суб'єкти і об’єкти економічної політики. Структура економічної політики. Політика в умовах економічної кризи. Соціальна політика, як один із видів політики. Соціальна справедливість як міра досягнення в суспільстві соціальної рівності і свободи. Соціальні суб'єкти політики. Основні різновиди соціальної політики.
Тема 9. Політика та етнонаціональні відносини
Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація. Поняття «Національне» та «націоналізм». Національні відносини та національна політика. Національна політика України.
Тема 10. Особистість і політика. Політичне лідерство
Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи. Людина як суб’єкт політики та основні параметри її діяльності.
Ознаки політичного лідера. Функції політичного лідера. Типологія політичного лідерства. Сучасні концепції еліт. Характерні риси та критерії ефективності діяльності політичної еліти. Фактори існування та функції політичних еліт. Типологія еліт. Проблеми формування політичних еліт у сучасній Україні.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV
Тема 11. Політична культура і соціалізація
Поняття та сутність політичної культури. Структура політичної культури. Функції політичної культури. Суб’єкти і фактори формування політичної культури. Особливості політичної культури українського суспільства. Сутність політичної соціалізації.
Тема 12. Політична свідомість та ідеологія
Сутність політичної свідомості та її місце в системі суспільної свідомості. Типи та компоненти політичної свідомості. Рівні політичної свідомості. Особливості політичної свідомості в Україні. Поняття та функції політичної ідеології. Типологія ідеологій. Ідеологічні орієнтації українського суспільства.
Тема 13. Світовий політичний процес
Поняття міжнародних відносин, місце в них політичних відносин. Основні форми міжнародної політики. Принципи міжнародної політики. Причини виникнення міжнародних конфліктів та їх види. Тероризм та його різновиди. Способи врегулювання міжнародних політичних конфліктів. Роль міжнародних організацій у системі міжнародних політичних відносин. Україна в сучасному світі. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності. Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу.
Модуль ІІ
Індивідуальне науково-дослідне завдання
2. Розподіл балів, що присвоюються студентам
|
Модуль 1 |
Домашня контрольна робота |
Індивідуальне науково-дослідне завдання |
Сума |
||||||||||||
|
Змістовий модуль I |
Змістовий модуль II |
Змістовий модуль III |
Змістовий модуль IV |
||||||||||||
|
Т. 1 |
Т. 2 |
Т.3 |
Т.4 |
Т. 5 |
Т. 6 |
Т. 7 |
Т. 8 |
Т. 9 |
Т. 10 |
Т. 11 |
Т. 12 |
Т.13 |
60 |
40 |
100 |
|
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
Оцінка за шкалою ECTS |
Оцінка з шкалою навчального закладу |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
Екзамен |
Залік |
||
|
A |
81-100 |
5 (відмінно) |
Зараховано |
|
BC |
65-80 |
4 (добре) |
|
|
DE |
50-64 |
3 (задовільно) |
|
|
FX |
20-49 |
2 (незадовільно з можливістю повторного складання) |
Незараховано |
|
F |
0-19 |
2 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом) |
Незараховано |
3. Методичні РЕКОМЕНДАЦІЇ до самостійної роботи
МОДУЛЬ 1
Змістовий модуль 1
Тема 1. Сутність, місце і роль політики і політології як науки в житті суспільства.
Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
План
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Для якісного висвітлення питання студент повинен використовувати ряд знань, набутих під час прослуховування лекції з цієї теми. У першу чергу студент повинен чітко розрізняти політологію як науку і як навчальну дисципліну. У той же час необхідно розуміти їх спорідненість, оскільки політологія як наука виникає раніше і визначає зміст навчальної дисципліни «Політологія».
При вивченні цього питання доцільно виділити три взаємопов’язані групи причин, які визначають необхідність вивчення політології як навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах.
По-перше, це комплекс причин, пов’язаних з наданням людині загальних знань про політику як невід’ємну складову життя суспільства і тісно пов’язаних з функціями політології як науки.
По-друге, це комплекс причин, пов’язаних зі змінами у політичній системі нашої держави, які передбачають перехід від тоталітарного до демократичного політичного режиму, який побудований на принципі активної участі народу у здійсненні влади.
По-третє, причини вивчення дисципліни «Політологія» студентами вузів саме економічного профілю, пов’язані з тісним взаємозв’язком політики і економіки в житті суспільства.
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:
Питання для самоконтролю
Теми для підготовки рефератів
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,11,12.
Додаткова література: 9,36,37,39,42,44.
Тема 2. Історія світової політичної думки
Мета роботи: засвоїти, закріпити, поглибити і систематизувати знання про:
План
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що у Стародавньому Сході у XI-VII ст. ст. до н.е. відбувається перехід від релігійно-міфологічного до відносно раціонального погляду на світ, що проявлялося у поглядах Конфуція, Будди, Мо – Цзи, Лао-цзи, Заратустри та ін.
Конфуцій розробив патріархальну концепцію походження держави, виступив за ненасильницькі методи управління, аристокрачну форму правління.
Даоси розробив першу анархічну теорію, засудивши доцільність існування держави, закликаючи до життя в гармонії з природою.
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:
При вивченні другого питання слід з’ясувати, що Реформація – це широкий антифеодальний і антикатолицький рух в І пол. XVI ст., який заклав початок протестантизму. Це рух за необхідність удосконалювати церкву, світські порядки, правові інститути, за відновлення чистоти християнської релігійності.
Слід акцентувати увагу, що до основних напрямків Реформації відносять лютеранство, кальвінізм. Ідеологом французького реформаторства був Ж.Боден. Він першим сформулював і обґрунтував поняття суверенітету як ознаки держави.
Більш глибоко друге питання можна вивчити за підручниками:
При підготовці відповіді на трете питання слід звернути увагу на те, що К.Маркс (1818-1882) і Ф.Енгельс (1820-1895) у своїх дослідженнях доводили, що правові відносини, як і форми держави, не можна зрозуміти поза історичним контекстом, умовами матеріального життя.
Марксисти пояснювали виникнення держави розподілом праці та привласненням засобів виробництва. Держава трактувалася ними як знаряддя панівного класу для підкорення пригноблених класів. Тільки революційне насильство , на їх думку, є умовою переходу до нового суспільного ладу.
Більш детальніше це питання можна розглянути у підручниках:
Аналізуючи четверте питання слід звернути увагу на те, що процес формування сучасної західної політології в різних країнах був неоднаковим.
Різними були й соціально-історичні ситуації, наукові основи розвитку, а звідси - не однакова роль національних шкіл політичної науки у становлені сучасної політології. Необхідно підкреслити, що наприкінці XIX- на початку ХХ ст., ст., домінуючою методологією у політичній науці був позитивізм (О.Конт, Г.Спенсер, Е.Дюркгейм), на зміну якому на початку 20 – х рр. ХХ ст. формується неопозитивізм, формами якого були логічний позитивізм, філософія аналізу та інші.
Слід акцентувати увагу на тому, що становлення самостійної політичної науки відбувається на рубежі ХІХ – ХХ ст. ст.
Етапи еволюції сучасної політичної науки:
1 етап – становлення сучасної політичної науки (кінець ХІХ – кінець 40 рр. ХХ ст.);
2 етап – активне поширення сфер політичних досліджень (кінець 40 рр – друга половина 70 рр. ХХ ст.);
3 етап – пошук нових парадигм розвитку політичної науки (середина 70 рр. ХХ ст. – до сьогодення).
Слід звернути увагу на те, що К.Каутський належить до першого етапу. Він розробив разом з Е.Бернштейном соціал-реформаторську теорію розвитку суспільства.
З.Бжезинський, представник Ш етапу, сформулював концепцію постіндустріального суспільства. Представник даного К.Р.Поппер визначився політикою лібералізму та тоталітаризму, характеристикою етапу «открытого» та «закрытого» суспільства.
Четверте питання більш глибоко можна вивчити за підручниками:
Питання для самоконтролю
Теми рефератів
Бібліографічний список
Обов’язкова література:,5, 7,8.
Додаткова література: 8,17,36,37,38,42.
Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність
Мета роботи: засвоїти, закріпити знання студентів про:
- українську полемічну літературу;
- політичні ідеї українських просвітників;
- політичну думку сучасної України.
План
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Розгляд першого питання доцільно розпочати з короткого нарису історичної дійсності кінця XVI – початку XVII ст. та висвітлення процесів, які сприяли розвитку прогресивного ідейно-політичного руху в Україні. У цьому контексті доцільно звернути увагу на проблему виникнення і діяльності братств – добровільних церковних об’єднань, які майже одночасно виникли у багатьох містах України.
Необхідно також звернути увагу на ідеї Реформації, що прокотилися Польщею та викликали появу тенденцій до церковної унії. Саме навколо цієї проблеми і розгорнулися суперечки полемістів як із польськими авторами, які фактично відстоювали ідеї шляхетсько-католицької соціально-економічної, політичної та культурної агресії, так і між окремими представниками полемічної літератури. При підготовці цього питання потрібно окрему увагу звернути на характеристику поглядів Г. Смотрицького, Х. Філарета, І. Вишенського, визначити спільне та особливе в їх поглядах на проблеми:
Докладно перше питання можна вивчити за підручниками:
1. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Дн-ск, 1998. – С.47-49.
2. Політологія: Підручник./За ред.. О.Л. Семківа. – Львів, 1993. – С.83-89.
При вивченні другого питання слід звернути увагу на те, що незважаючи на складні суспільно-політичні умови в Україні, політична думка в XVIII ст.. продовжувала існувати. Вона знаходила свій вираз у вченні про державу, її ставленні до церкви. Значний внесок у його розв’язання зробили діячі Києво-Могилянської академії. Різними були погляди на співвідношення церкви і держави у Стефана Яворського та Феофана Прокоповича. В українській політичній думці цього періоду знайшла свій вираз боротьба українського народу за соціальне і національне визволення.
У цій боротьбі виражались інтереси різних класів, соціальних угруповань, відбилася криза феодально-церковного світогляду, формувалось нове буржуазне вчення про державу і право. Політичні ідеї українських просвітників С.Я. Десницького, В.Н. Каразіна, Я.П. Козельського пробуджували національну самосвідомість українського народу.
Я.П. Козельський, наприклад, вважав, що кожна людина повинна їсти, пити, відпочивати, захищатись тощо. Громадянське право повинне захищати і забезпечувати через закони реалізацію природних прав людини.
Дане питання можна вивчити за підручниками:
При вивченні третього питання студент повинен усвідомлювати, що політична думка сучасної України розвивається у складних умовах трансформації політичної системи суспільства з тоталітарної до демократичної. У зв’язку з цим відбуваються значні, часто докорінні переміни у всіх сферах життя суспільства, у суспільній свідомості, що знаходить відображення у появі нових напрямів української політичної думки, але, в той же час, ставить перед нею ряд проблем. Студент повинен уміти визначити та проаналізувати ці аспекти розвитку думки України на сучасному етапі.
Обов’язково потрібно відзначити, що на перший план виходить дослідження таких сторін суспільно-політичного життя сучасної України, як:
Ефективність вирішення цих завдань українськими політологами залежить від того, наскільки швидко українська політична думка відійде від традицій командно-адміністративної системи, покаже свою здатність до запозичення передових досягнень зарубіжних політологічних ідей та концепцій, наскільки плідно зможе трансформувати їх у відповідності з вимогами української дійсності.
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:
1. Политология для всех: Введение в политическую науку. – Ч.I/Под ред..проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.10-11.
2. М.І. Панов Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.349-353.
3. О.В. Бабкіна Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.433-455.
Питання для самоконтролю
Теми рефератів
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 2,7,9,10.
Додаткова література: 6,7,10,16,21,27,28,37,38,43,44.
Тема 4. Сучасні політичні течії
Мета роботи: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
основні ідеї і принципи соціалізму, марксизму, анархізму.
План
1. Соціалізм – суспільно-політична течія, його основні ідеї і принципи.
2. Марксизм – новий тип соціально-політичних учень.
3. Анархізм як суспільно-політична течія.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Вивчення поставлених питань повинно бути спрямоване на доповнення знань, отриманих на лекційному занятті, оскільки дані питання досить великі за обсягом інформації, яку вони містять.
Почати вивчення доцільно з вступу про те, що історико-політичний досвід світової цивілізації і національних суспільств показує, що політичний процес останніх століть характеризується формуванням і розвитком суспільно-політичних течій. Кожна з них має свої особливості і форми вияву в різний історичний час і кожній з них відповідають суспільно-політична думка, діяльність її носіїв, організаційні структури, через які вона реалізується.
Основні традиційні суспільно-політичні течії склались і набули розвитку у ХІХ-ХХ ст. У розвитку світового політичного процесу помітне місце посідають консерватизм, неоконсерватизм, лібералізм, неолібералізм, радикалізм, екстремізм, тероризм, анархізм, анархо-синдикалізм, фашизм, неофашизм, клерикалізм, комунізм, соціалізм.
При підготовці відповіді на перше питання необхідно підкреслити, що значного поширення в останні століття набула соціалістична суспільно-політична течія.
Соціалізм як ідея найяскравіше втілення дістав у творах великих гуманістів Т. Мора, Т. Кампанелли, Д. Уінстенлі, А. Сен-Сімона, Ш. Фур’є, Р. Оуена і особливо К. Маркса і Ф. Енгельса.
Необхідно підкреслити, що в основу соціалістичної ідеї покладено концепцію самоцінності людини незалежно від її соціального та економічного статусу, головним змістом соціалізму, його світоглядною цінністю є те, що суспільство повинно не тільки проголошувати, а й гарантувати кожному можливість існування і духовного розвитку.
Суспільство мусить взяти на себе відповідальність за самореалізацію людини. Всі люди рівні перед Богом, і саме спільність людей має забезпечити реальне втілення цієї рівності.
Більш детальніше це питання можна розглянути у підручниках:
1. І.С. Дзюбка Політологія: Підручник. – К., 2001. – С.73-79.
2. Ф.М. Кирилюк Політологія: Навчально-методичний комплекс. – К., 2004. – С.90-91.
3. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.325-329.
При вивченні другого питання слід підкреслити, що у контексті суспільно-політичної думки марксизм спозиціонував себе як світогляд та ідеологія пролетаріату, стратегія і тактика міжнародного комуністичного руху. Водночас він категорично відкидав утопічні тлумачення комуністичних ідей. Необхідно акцентувати увагу на тому, що марксисти пояснювали виникнення держави розподілом праці та привласненням засобів виробництва.
Держава трактувалася ними як знаряддя панівного класу, для підкорення пригноблених класів. Тільки революційне насильство, на їх думку, є умовою переходу до нового суспільного ладу.
Слід підкреслити, що термін „комунізм” виник наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Першими проповідниками комунізму стали кабетисти – представники французьких пролетарів , прихильники Етьєна Кабе. Комунізм Кабе – це суспільство, побудоване на рівності, єдності, братстві, демократії і перехід до якого можливий шляхом мирних реформ, на основі переконань.
Класичне формування і викладення ідеології комунізму було дано К. Марксом і Ф. Енгельсом у „Маніфесті Комуністичної партії” (1848 р.) та інших працях.
К. Маркс та Ф. Енгельс зосередивши увагу на аналізі капіталізму середини ХІХ ст., як системи, обґрунтували об’єктивну необхідність соціалізму, який має утвердитись на грунті високого рівня розвитку суспільства.
Слід акцентувати увагу, що погляди К. Маркса і Ф. Енгельса змінювались у процесі соціально-політичних змін реального суспільства Європи, а також у процесі наукового пізнання їх.
Відомо, що вони піддали критиці казармений комунізм, який, на жаль, згодом, у ХХ ст., став ідейним джерелом адміністративно-командної системи соціалізму в ряді країн.
Це питання більш глибоко можна вивчити за підручниками:
1. Ф.М. Кирилюк Політологія Нової доби: Посібник. – К., 2003. – С.174-235.
2. І.С. Дзюбка Політологія: Підручник. – К., 2001. – С.71-72.
3. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.326.
При вивченні третього питання слід звернути увагу на те, що анархізм (від грец. anarchia – безвладдя, стихійність, неорганізованість, хаос) – соціально-політична течія, спрямована на звільнення від усіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження нічим не обмеженої свободи людини як своєї мети.
Необхідно підкреслити, що ідеї анархізму знаходимо у праці „Республіка” давньогрецького філософа Платона. Елементи анархізму присутні й у філософії стоїків (Зенон, Хризип – у Давній Греції, Сенека, Марк Аврелій – у Римі); у працях філософів-просвітителів (Руссо, Дідро). Вперше спробував проаналізувати політичні й економічні форми анархізму наприкінці XVIII ст. Англійський письменник У. Годвін. Як суспільно-політична течія анархізм формувався у 40-70х роках ХІХ ст. У країнах Західної Європи, де була значною частка дрібнотоварного і ремісничного виробництва. Основні теоретики анархізму – П. Прудон, М. Штірнер, М. Бакунін, П. Кропоткін.
Сучасний анархізм не додав нічого нового до „традиційного”.
Більш глибоко це питання можна вивчити за підручником:
1. І.С. Дзюбка Політологія: Підручник. – К., 2001. – С.67-69.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте історичні, економічні, соціальні, політичні, духовні передумови виникнення соціалізму, марксизму.
2. Як К. Маркс і Ф. Енгельс оцінювали суспільно-політичні вчення минулого?
3. Розкрийте суть класової теорії марксизму.
4. Чи поділяєте Ви твердження марксизму про революції як локомотив історії, історичну місію пролетаріату? Обґрунтуйте свою позицію.
5. Які з політичних положень марксизму підтвердила, а які спростувала історична практика?
6. Які характерні риси анархізму як суспільно-політичної течії?
Теми рефератів
1. Соціалізм і сучасна соціал-демократія.
2. Марксистська концепція соціалізму.
3. Особливості розвитку марксизму в сучасному світі.
4. Ідеї анархізму у творчості М. Бакуні на і П. Кропоткіна.
5. Сучасний анархізм та причини його збереження у країнах Західної Європи, Америки, Україні, Росії.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1,4,9,13.
Додаткова література: 1,6,23,24,33,35,36,37,41,42.
Тема 5. Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада
Мета роботи: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Політика як соціальне явище. Політична діяльність.
1.1. Структура політики. Суб’єкти та об’єкти політики.
1.2. Функції політики.
1.3. Особливості взаємодії політики та економіки.
2. Влада як явище суспільного життя.
2.1. Суб’єкти та об’єкти влади.
2.2. Гілки влади. Сутнісні риси політичної влади.
2.3. Ресурси влади.
2.4. Проблема легітимності влади.
2.5. Традиційні форми політичної влади.
2.6. Проблеми функціонування влади в Україні.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При підготовці відповіді на перше питання студент повинен у першу чергу визначити, що таке політика як явище суспільного життя та коротко вказати її головні ознаки. Це необхідно зробити обов’язково, оскільки нелогічно та й фактично неможливо якісно дослідити складові та функції явища, не визначивши його суті.
Структуру політики доцільно характеризувати з таких основних напрямків:
Студент повинен не лише перерахувати структурні елементи, а й дати їх визначення, вказати на їх роль та місце в системі політики. Необхідно також підкреслити характерні риси суб’єктів та об’єктів політики, їх взаємозалежність.
Детальний розгляд структури політики має велике значення для визначення її функцій, оскільки ці поняття тісно пов’язані. При висвітлені функцій політики необхідно звернути увагу на:
Акцентуючи увагу на особливостях взаємодії політики та економіки слід підкреслити, що з’ясування природи політики передбачає вивчення її зв’язку з іншими сферами суспільного життя, а саме: з екологією, правом, ідеологією, мораллю, соціальною сферою, релігією, культурою.
Добре це питання проаналізовано в посібниках:
1. Политология для всех: Политология в схемах, таблицах и понятиях. – Днепропетровск, 2002. – С.31-33.
2. Политология для всех: Введение в политическую науку. – Ч.1./Под ред.проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.27-28.
3. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.57-64.
4. Політологія: Підручник./За ред. О.Л. Семківа. – Львів, 1993. – С.9-14, 137-148.
При підготовці відповіді на друге питання доцільно спочатку подати загальне визначення влади як феномену життя суспільства, на основі якого визначити характеристики влади політичної.
Для правильного визначення ресурсів влади, студенту доречно спиратися на класифікацію, засновану на відповідності ресурсів влади основним сферам життєдіяльності суспільства. Це тим більше доречно, що влада, як відзначено вище, носить суспільно-політичний характер. За такою класифікацією основними ресурсами влади виступають:
Інші види ресурсів, такі як політичні, суб’єктні, демографічні, правові акцентують більшу увагу на окремих характеристиках цих основних ресурсів і є якоюсь мірою похідними від них. Проте всі вище названі ресурси відіграють свою специфічну роль у здійсненні владних відносин, і студент повинен в процесі відповіді визначити їх зміст та особливості.
Докладно друге питання можна вивчити за підручниками:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.137-143.
2. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.60-63.
При вивченні таких ключових понять як авторитет влади, легітимність влади та ефективність влади, необхідно підкреслити, що вони взаємопов’язані одне з одним.
Студент повинен усвідомлювати, що поняття авторитет влади та її легітимність не є повністю синонімічними (хоча й близькими за змістом) поняттями. Він повинен уміти подати їх визначення і проаналізувати їх спільні і відмінні риси.
Аналіз типів легітимності доречно провести на основі типології, створеної М. Вебером, який узяв за основу мотиви підкорення влади та виділив традиційну, харизматичну та раціонально-правову легітимність.
Окремо слід виділити та розглянути також ідеологічну легітимність, аналіз якої має велике значення для характеристики особливостей тоталітарного та авторитарного політичних режимів.
У кінці доречно звернути увагу на таке поняття як ефективність влади та вказати на її роль у підвищенні авторитету влади та процеси її легітимації.
Докладно це питання можна вивчити за підручниками:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.141-142.
2. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.63-65.
При вивченні традиційних форм влади, які в свою чергу визначають форми державного управління, слід підкреслити, що існують такі форми влади:
При бажанні студент може обрати й інші критерії класифікації.
Докладно це питання можна вивчити за підручником:
1. Политология для всех: Введение в политическую науку. – Ч.1./Под ред.проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.203-211.
При вивченні проблеми функціонування влади в Україні необхідно підкреслити, що становлення політичної системи України відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політичній, економічній, соціальній та духовній сферах.
Політична еліта сучасної України виявилася неспроможною вирішувати державні проблеми на рівні загально цивілізованих правил і норм. Посилюється апатія людей до діяльності владних структур. Влада втрачає довіру народу. Країна переживає своєрідний синдром політичної перевтоми.
Криза, в якій опинилася Україна на зламі ХХ-ХХІ ст.ст. є системною за своїм характером.
Більш глибоко це питання можна вивчити за підручником:
1. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька Політологія. – К., 2002. – С.229-240.
Питання для самоконтролю
1. У чому полягає зміст поняття „політика”?
2. Які елементи структури політики можна виділити?
3. Які функції найчастіше виконує політика?
4. Яке місце серед політичних понять займає влада?
5. За допомогою яких ресурсів реалізується політична влада?
6. Яка влада вважається легітимною?
7. Які типи легітимності влади виділив М. Вебер? Яка відмінність між ними?
8. Як співіснують поняття авторитет та легітимність влади?
9. Як ефективність влади впливає на її легітимність?
10. Якими рисами характеризуються традиційні форми політичної влади?
Теми рефератів
1. Економічні, соціальні, духовні детермінанти політики.
2. Проблема типологізації політики.
3. Державна влада: конституційні межі і порядок здійснення.
4. Джерела та показники делегітимації влади.
5. Харизма та її роль у політиці.
6. Бюрократія як феномен влади і управління.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1, 2, 3, 7, 9, 11.
Додаткова література: 48, 51, 52, 53, 56, 57, 59, 63, 66, 67, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 78, 80, 81, 84.
Тема 6 Політична система суспільства, її інститути
Мета роботи: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Держава у політичній системі суспільства.
1.1. Функції держави.
1.2. Типологія держав.
1.3. Держава і громадянське суспільство.
1.4. Правова держава.
2. Поняття та принципи демократії.
2.1. Сучасна модель демократії, її риси.
2.2. Сучасні концепції демократії.
2.3. Протиріччя становлення демократії в Україні.
3. Партія як політичний інститут, ознаки політичної партії.
3.1. Функції політичних партій.
3.2. Риси політичних партій України.
4. Класифікація політичних організацій та рухів, їх місце і роль у політичній системі.
4.1. Особливості суспільно-політичних рухів, що виникли в Україні наприкінці 80-90х років.
5. Проблеми розвитку багатопартійної системи в Україні.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При підготовці відповіді на перше питання необхідно усвідомлювати, що якісна його підготовка має велике значення для висвітлення усіх питань теми.
Необхідно перш за все подати визначення поняття „держава” та звернути пильну увагу на характеристику ознак держави. Це дозволить, з одного боку, читко відрізняти державу від інших інститутів політичної системи суспільства, а з іншого – дасть можливість проводити їх порівняльну характеристику з метою виявлення їх спільних та від’ємних рис.
Слід звернути увагу на висвітлення функцій держави. Студент повинен не просто їх перерахувати, а й подати докладну характеристику кожної функції, оскільки саме функції визначають місце, роль та значення держави у політичній системі суспільства.
Необхідно підкреслити, що типологію держав можна розглядати з урахуванням:
Аналізуючи взаємозв’язок держави і громадянського суспільства доцільно звернути увагу на два головні моменти:
Це надзвичайно важливо, оскільки громадянське суспільство у політології, як правило, розглядають як соціальне утворення, що протистоїть державі і в той же час нерозривно з нею пов’язане. У зв’язку з цим очевидним стає той факт, що в залежності від політичного режиму, який панує у державі (тоталітарного, авторитарного чи демократичного), взаємовідносини і взаємовплив держави і громадянського суспільства мають свою специфіку і особливості, які студент повинен висвітлити у процесі відповіді.
Окрему увагу потрібно звернути на проблеми взаємовідносин держави і громадянського суспільства в умовах переходу від тоталітарного до демократичного режиму, оскільки саме цей стан відповідає політичним реаліям України. Доцільним буде не лише вказати на існуючи проблеми, а також накреслити можливі варіанти і перспективи їх подолання.
Докладно ці питання можна вивчити за підручниками:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.81-84, 107-120.
2. Політологія: Підручник./За ред. О.Л. Семківа. – Львів, 1993. – С.261-268, 279-284.
3. Політологія: Навчально-методичний комплекс./За ред. Ф.М. Кирилюка. – К., 2004. – С.248-250.
Починаючи вивчення характерних рис правової держави слід відзначити, що держава і право являють собою тісно пов’язані суспільні феномени. Більш того, демократичне реформування суспільства йде по шляху формування правової держави як втілення прагнення людства до свободи, до поваги державою законів, честі і гідності людини як найдавніших цінностей у суспільстві. У зв’язку з цим проблема формування правової держави набуває виняткового значення для України як суспільства перехідного періоду від тоталітаризму до демократії.
Відповідь повинна містити такі основні положення:
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Львів, 2002. – С.116-118.
2. Политология для всех: Введение в полититческую науку. – Ч.1./Под ред.проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.89-91.
3. Політологія: Підручник./За ред. О.Л. Семківа. – Львів, 1993. – С.284-287.
4. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.253-256.
При підготовці другого питання необхідно врахувати його виняткову важливість.
У першу чергу студент повинен розкрити зміст демократії як способу функціонування політичної системи.
У політологічних дослідженнях виділяються такі сучасні концепції демократії як:
Головний акцент у їх аналізі доцільно зробити на ставленні до проблем поєднання прямої та представницької демократії, тобто ступені участі широких народних мас у безпосередньому прийнятті політичних рішень та ролі політичної еліти у здійсненні владних функцій у суспільстві.
Відповідь повинна містити у собі перелік суттєвих рис сучасної моделі демократії, а також елементи аналізу з метою виявлення її переваг та недоліків. Відповідь за бажанням можна структурувати за наступною схемою:
Наприкінці доречно буде проаналізувати перспективи трансформації сучасної моделі демократії, яка, на думку багатьох політологів, повинна набути більше рис партисипаторної демократії.
Докладно це питання можна вивчити за підручниками:
При аналізі протиріч становлення демократії у Україні потрібно спочатку зробити короткий екскурс в історичне минуле України, звернувши увагу на той факт, що протягом більш як семидесяти років вона була частиною держави з тоталітарним політичним режимом, наслідки якого не вдалося ще до кінця подолати.
Проблему побудови демократичного суспільства в Україні доцільно розглядати з таких позицій:
прояви залишків тоталітаризму у різних сферах суспільно-політичного життя;
фактори, від яких залежить динамізм демократичних процесів в Україні;
передумови формування демократичного суспільства в Україні.
Слід підкреслити, що цей процес ускладнюється тим, що наша країна не дуже багата демократичними традиціями. По-суті, протягом всього періоду радянського тоталітаризму в Україні не розвивались елементи особливих свобод і правової держави, демократичної свідомості суспільства та особистості.
Динамізм демократичних процесів в Україні залежить від рівня політичної активності громадян, економічної, соціальної і політичної стабільності суспільства. Співвідношення політичних сил, розвитку національної ідеї та правосвідомлення. Додаткову інформації з цього питання можна отримати з підручників:
При підготовці відповіді на третє питання необхідно пам’ятати. Що політичні партії є невід’ємним інститутом політичної системи суспільства, без якого вона не може вважатися повністю сформованою. Крім того, партія є специфічним елементом політичної системи, який виконує суто політичні функції.
Відповідь доцільно розпочати з визначення поняття «політична партія», подати загальні ознаки політичної партії, які відрізняють її від інших суспіль-політичних організацій, проаналізувати функції, а також навести типи політичних партій, виділені за різними критеріями.
Такий докладний аналіз дозволить якісно проаналізувати риси та особливості політичних партій України, які доцільно аналізувати у контексті сучасного стану політичної системи України загалом.
Для докладного висвітлення цієї проблеми необхідно звернути увагу на такі критерії характеристики партій України як:
Доцільно також буде звернути увагу на особливості правового статусу політичних партій України, яким визначається спектр їх прав та обов’язків, їх становище у державі.
Докладно це питання можна вивчити за підручниками:
Потрібно враховувати, що при використанні фактично одного критерію – кількості партій, що приймають участь у політичному житті суспільства, у політології не існує єдиної типологізації партійних систем.
Однією з найрозповсюдженіших є трьохчленна типологія партійних систем, за якою вони розподіляються на:
Однак студенти повинні враховувати, що така типологізація не відображає в повній мірі всіх особливостей сучасних партійних систем. Більш детальною є типологізація італійського політолога Дж.Сарторі, яка включає сім типів партійних систем:
При підготовці відповіді студент не повинен обмежуватись перерахуванням партійних систем, що існують у світі, потрібно також подати характеристику кожної з них. Доречним буде навести приклади конкретних країн, де існують ті чи інші партійні системи.
Докладно друге питання можна вивчити за підручниками:
Необхідно акцентувати увагу на класифікації політичних партій України, підкреслити, що багатопартійність в Україні відтворює весь ідейно-політичний спектр партій, який існує у світі. Так, за ідеологічним спрямуванням в Україні діють комуністичні, соціал-демократичні, ліберально-демократичні, консервативні, християнські, націоналістичні партії. За політичним спрямуванням ліві, центристські, праві.
Докладно це питання можна вивчити за підручникам:
При вивченні четвертого питання слід визначити різницю між різними видами рухів:
Студент також повинен розуміти різницю між політичними рухами та партіями та вміти провести змістовний аналіз перших за такими позиціями як:
Роль та місце у суспільстві політичних організацій та рухів визначаються їх функціями, які вони виконують у межах політичної системи, невід’ємною частиною якої вони є. Студент повинен не тільки перерахувати основні функції, а й уміти пояснити їх зміст та значення виконання конкретної функції для забезпечення нормативної життєдіяльності суспільства, розвитку демократії та формування правової соціальної держави.
Додаткову інформації з цього питання можна отримати у підручниках:
Необхідно підкреслити, що суспільно-політичні рухи, які виникли в республіках СРСР у 80-х роках ХХ ст. мала, з одного боку, чітке антитоталітарне спрямування, а з іншого – були спрямовані на національне відродження. Не була виключенням і Україна, де у цей період виник масовий Народний Рух.
Завданням студентів є аналіз суспільно-політичних рухів України за наведеними у першому питанні позиціями з урахуванням їх специфіки.
Доцільним буде також проаналізувати діяльність суспільно-політичних рухів кінця ХХ ст., зокрема жіночого та молодіжного, та визначити перспективи їх розвитку у майбутньому.
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:
При підготовці відповіді на п’яте питання слід підкреслити, що взаємини між партіями характеризуються нетерпимістю непримиренністю, ворожнечою партій. Це триватиме, поки не сформується зріле громадянське суспільство, в якому домінуватимуть дві основні партії або два блоки партії. Іншими словами поки не складеться могутній середній клас, а місце нинішньої конфронтації свідомості не займе консенсусна свідомість.
Аналізуючи сучасні політичні партії можна визначити 4 спрямування:
Прогресивна соціалістична партія України, - пріоритетам для якої є колективні форми власності та господарювання. Партійна система України автомізована. Серед головних причин цього явища слід назвати:
Це питання більш докладно обговорюється у підручниках:
Питання для самоконтролю
1.Що розуміється під поняттям «держава»?
2. Які основні ознаки та функції держави?
3. У чому відмінність внутрішніх функцій держави від зовнішніх?
4. Що розуміється під поняттям громадянське суспільство?
5. Які ознаки характеризують громадянське суспільство?
6. Яким чином взаємодіють держава і громадське суспільство?
7. Як громадянське суспільство впливає на існуючий в державі політичний режим?
8. Як існуючий політичний режим впливає на особливості взаємовідносин держави і громадянського суспільства?
9. Що таке демократія?
10. Які риси характеризують сучасну модель демократії?
11. Як відбувається процес становлення і розвитку демократії в Україні?
12. Що розуміється під поняттям «політична партія»?
13. Які ознаки характеризують політичні партії?
14. Які риси визначають характерні особливості політичних партій України?
15. Які типи політичних партій, існуючих в Україні, можна виділити?
16. Об’єктивні передумови виникнення сучасних політичних партій.
17. Особливості формування сучасних політичних партій.
18. Багатопартійність в Україні. Місце і роль політичних партій в сучасній Україні.
19. Які типи партійних систем існують у сучасному світі?
20. Які проблеми трансформації партійної системи в Україні можна визначити?
Теми рефератів
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1, 2, 3, 4,5,6,7,8, 9, 10,11,12,13.
Додаткова література:54,55,58,60,61,62,63,64,65,68,69,74,77,79,80,82,85
Тема 7. Основні типи сучасних виборчих систем
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Поняття і типи виборчих систем.
1.1. Мажоритарна виборча система.
1.2. Пропорційна виборча система.
1.3. Змішана виборча система.
2. Взаємозв’язок форм правління партійних і виборчих систем..
3. Особливості виборчої системи України.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При аналізі першого питання необхідно акцентувати увагу на суті виборів: вибори – це демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільні волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур.
Слід підкреслити, що вибори – це широкий комплекс заходів, ряд етапів виборчого процесу. Слід акцентувати увагу на видах виборів:
Необхідно з’ясувати, що виборча система – це сукупність передбачених законом виборчих процедур, пов’язаних з формуванням органів влади.
Крім того, студент повинен враховувати, що сучасні демократії застосовують найрізноманітніші виборчі системи, кожна з яких має як переваги, так і недоліки. Доречним буде навести три основні форми виборчих систем, які використовуються у різних країнах – систему абсолютної більшості або мажоритарну: систему пропорційного представництва або пропорційну; змішану систему або мажоритарно-пропорційну та охарактеризувати їх за такими основними параметрами:
При висвітленні виборчих систем, що існують в Україні, необхідно враховувати, що оскільки політична система України перебуває у перехідному стані, виборчі системи нашої держави також не можна вважати до кінця сформованими та стабільними. Тому студент повинен звернути увагу як на виборчі системи, що існують в Україні на даний момент, так і на перспективи їх трансформації у процесі формування правової соціальної демократичної держави.
Докладно це питання можна вивчити за підручниками:
При підготовці другого питання потрібно у першу чергу враховувати, що формування партійної системи в Україні відбувається шляхом трансформації старої системи, що існувала за часів СРСР, у партійну систему сучасного демократичного типу. Це не може не супроводжуватись виникненням цілого ряду проблем, вирішення яких потребує певного часу.
У зв’язку з цим доречним буде розподілити процес формування нової партійної системи в Україні на кілька етапів, наприклад:
Це дозволить провести більш якісний та конкретний його аналіз, звернути увагу на існуючі проблеми та шляхи їх подолання.
Наприкінці відповіді доречним буде звернути увагу на перспективи розвитку партійної системи України у майбутньому з урахуванням реалій історичного розвитку нашої держави.
Слід підкреслити основні заходи і процедури щодо формування керівних органів у держави:
Необхідно акцентувати увагу на тому, що виборча система справляє значний вплив на формування партійної системи, парламенту, уряду, його стабільність, політичну стабільність у суспільстві вцілому.
Доповнити необхідну інформацію з цього питання слід за навчальними посібниками:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.275-282.
2. Кирилюк Ф.М. Політологія:: Навчально-методичний комплекс. – К., 2004. – С495-510.
3. Шляхтун П.П. Політологія: Підручник. – К., 2002. – С348-352..
При вивченні третього питання слід звернути увагу, що партійна система України не стільки багатопартійна, скільки дрібнопартійна. Вибори змінили партійну систему України амонізованої на систему поляризованого плюралізму. Цю систему складають лише ті політичні партії, котрі увійшли до Верховної Ради як такі, що справляють істотний вплив на здійснення державної влади. Решта політичних партій не відіграють більш-менш політичної ролі в українській політиці, хоча декотрі з них є досить активними, а швидше – галасливими.
Необхідно підкреслити, що на політичні процеси в Україні впливають Закон України про вибори народних депутатів України, Закон України про політичні партії в Україні тощо.
Доповнити необхідну інформацію з цього питання слід за посібниками:
1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.282-286.
2. Шляхтун П.П. Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.352-358.
Питання для самоконтролю
1. Що таке вибори?
2. Яка відмінність між виборами та референдумом?
3. Які етапи проходить виборча кампанія?
4. На Вашу думку, у чому переваги:
а) мажоритарної системи;
б) пропорційної системи;
в) змішаної системи;.
5. Якою за типом є виборча система України?
Теми рефератів
1. Порівняльний аналіз основних виборчих систем.
2. Виборча система України.
3. Абсентеїзм: поняття, ознаки, форми.
4. Особливості партійної і виборчої системи України.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 5, 7, 9.
Додаткова література: 51, 52, 55, 56, 57, 59, 60, 61, 65, 67, 71, 74, 75, 76, 80, 81, 84, 85.
Тема 8. Економічна і соціальна політика
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План вивчення теми
1. Сутність і цілі економічної політики.
1.1. Суб’єкти і об’єкти економічної політики.
1.2. Структура економічної політики.
2. Політика в умовах економічної кризи.
3. Соціальна політика як один з видів політики.
3.1. Соціальна справедливість як міра досягнення в суспільстві соціальної рівності і свободи.
3.2. Соціальні суб’єкти політики.
4. Основні різновиди соціальної політики.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При вивченні першого питання слід підкреслити, що політика і економіка – важливі підсистеми суспільства, що перебувають у функціональних взаємозв’язках і взаємозалежностях як між собою, так і з іншими суспільними підсистемами і суспільством в цілому. Ці взаємозв’язки і взаємозалежності є універсальним явищем, яке характерне для всіх суспільств в будь-які періоди їх розвитку.
Необхідно підкреслити, що рівень і характер економічної системи будь-якої країни багато в чому залежить і обумовлюється політичним середовищем, а саме:
Сутність, цілі, суб’єкти і об’єкти економічної політики, її структуру можна вивчити з допомогою підручника Основи економічної теорії: Політ-економічний аспект. /Відп. ред. Т.Н. Климко. – К., 2007. – С.518-520.
При вивченні другого питання треба звернути увагу на те, що сутність даного питання можна розкрити за допомогою розгляду кризової ситуації в Україні, в якій вона перебуває вже досить довгий період.
Слід відзначити, що без дійової політики, спрямованої на розвиток цивілізованих ринкових відносин, які б сприяли зростанню ефективності підприємництва та підвищенню продуктивності праці, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, подолати затяжну й гостру кризу в Україні неможливо.
Необхідно підкреслити, що розвиток ринкових відносин у розвинутих країнах супроводжується жорстким регулюванням та надійним контролем над процесами грошового обігу. Для цього держава за допомогою законів та відповідних органів ретельно контролює банківсько-кредитну, фінансову та податкову систему доходу і видатки федерального бюджету, а також зміни платіжного балансу.
Більш глибоко це питання можна вивчити за підручниками:
1. Т.Н. Климко Основи економічної теорії: Політ-економічний аспект: Підручник. – К., 2001. – С.518-523.
2. П.П. Шляхтун Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.161-166.
При вивченні третього та четвертого питань необхідно підкреслити, що у структурі політики виділяють економічну, соціальну та культурну політику. Соціальну політику можна диференціювати на політику сфери охорони здоров’я, соціального забезпечення, побутового обслуговування. Слід загострити увагу на тому, що соціальна політика повинна забезпечити свободу, суверенітет особистості та сім’ї, активність і відповідальність індивіда за свої вчинки. У свою чергу держава забезпечує політичні, правові та економічні умови для реалізації особистості. Необхідно дотримуватись соціальної справедливості як міри досягнення в суспільстві соціальної рівності і свободи. Суб’єкти політики і індивіди, різноманітні соціальні спільності та політичні організації.
Більш глибоко ці питання можна вивчити за підручниками::
1. Т.Н. Климко Основи економічної теорії: Політ-економічний аспект: Підручник. – К., 2001. – С.593-594.
2. П.П. Шляхтун Політологія: Підручник. – К., 2001. – С.165-167.
3. І.С. Дзюбко Політологія: Підручник. – К., 2001. – С.24-36.
Питання для самоконтролю
1. Яка суть економічної політики, її призначення?
2. Які суб’єкти та об’єкти політики?
3. Що входить в структуру економічної політики?
4. Чим відрізняється політика в умовах економічної кризи?
5. Які різновиди соціальної політики?
6. Що є мірою досягнення в суспільстві соціальної рівності і свободи?
Теми рефератів
1. Економічна політика: сутність понять та взаємообумовленість функціонування.
2. Політика в умовах економічної кризи на прикладі України.
3. Провідні напрямки економічної і соціальної політики в Україні.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 5,7,10.
Додаткова література: 55,61,66,71,72,75.
Тема 9. Політика та етнонаціональні відносини
Мета роботи: - дати означення понять „народ”, „етнос”, „нація”, „національні відносини”, „національна політика”;
- визначити місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті;
- з’ясувати поняття „національне” та „націоналізм”;
- визначити мету і завдання вітчизняної етнонаціональної політики.
План
1. Соціально-етнічні спільності: „народ”, „етнос”, „нація” як суб’єкти політики.
2. Поняття „національне” та „націоналізм”.
3. Національні відносини та національна політика.
4. Національна політика України.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
Аналізуючи перше питання потрібно загострити увагу на тому, що національна проблема існувала завжди. А гноблення та експлуатація одних народів іншими і визвольна боротьба властиві були ще рабовласницькому ладові й тривали в епоху феодалізму. Проте гостро національне питання постало в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбулося становлення націй. Донині проблема етнонаціональних відносин є однією з провідних у складній гамі соціально-політичних відносин.
Слід підкреслити, що нерідко поняття „народ”, „нація”, „етнос” трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Так етнологічно „народ” і „нація” – ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними. Нація – це найбільш розвинута етнічна спільність, в порівнянні з родом, племенем, народністю. Вона формується протягом тривалого історичного періоду в результаті поєднання, „змішування” представників різних племен та народностей, і як правило, появи у них спільних економічних зв’язків, території, мови, культури.
Додаткову інформацію з цього питання можна дізнатися за навчальними посібниками:
1. В.М. Піча, Н.М. Хома Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2000. – С.222-224.
2. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.180-185.
3. Ф.М. Кирилюк Політологія: Навчально-методичний комплекс. – К., 2004. – С.378-385.
Відповідаючи на друге та третє питання необхідно показати відмінні риси „національного” та „націоналізму”, у чому суть національної політики, які суб’єкти та об’єкти цієї політики.
Слід підкреслити, що проблема етнонаціональних відносин посідає одне з перших місць серед проблем сучасності. Під її натиском розпалося багато імперій, а наприкінці ХХ ст. – СРСР і Югославія. Національне питання залишається складною внутрішньою проблемою у Великобританії (Ольстер), Бельгії (фламандсько-валлонський конфлікт), Канаді (англо-канадський і франко-канадський конфлікти), у США (негритянське, мексиканське, кубинське питання) та ін.
Сам факт існування понад 2000 національно-етнічних спільностей свідчить про наявність особливого типу соціальних відносин, що характеризуються як відносини національні (міжнаціональні).
Необхідно відмітити, що відносини бувають трьох типів: 1) рівноправні; 2) відносини панування й підлеглості; 3) відносини, що передбачають знищення інших суб’єктів.
Нація – вічно живий суб’єкт історичного процесу. Державність, на думку М. Бердяєва, не є ознакою нації, але будь-яка нація прагне утворити свою державу, зміцнити її. Це – здоровий інстинкт нації.
Слід підкреслити, що важливою і неодмінною ознакою нації необхідно вважати національну самосвідомість, національну ідею, національний інтерес, які формуються на рівні державної політики. Необхідно з’ясувати, у чому зміст і сутність національної політики, підкреслити, що вона повинна враховувати:
У національній політиці будь-якої багатонаціональної держави важливо чітко відокремлювати вияв націоналізму:
1. Націоналізм агресивний, руйнівний, зоологічний (антилюдські доктрини – фашизм, нацизм, расизм.);
2. Націоналізм творчий, прогресивний, який здатний створити сприятливі умови для суспільного поступу.
Це питання більш глибоко можна виявити за навчальними посібниками:
1. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2000. с. 222-227.
2. Ф.М.Кирилюк. Політологія: Навчально-методичний комплекс. К., 2004. – с. 383-385.
3. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. –с. 185 – 190
4. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. К., 2001. – с. 185-210.
При вивченні четвертого питання слід звернути увагу, на те, що основні напрями державної національної політики є:
Необхідно підкреслити. Що правові засади державної політики у сфері міжнаціональних відносин визначені в Законах України «Про Національні меншини в Україні», «Про біженців», «Громадянство України», «Про мови в УРСР» та ін. Дані питання більш глибоко можна вивчити за посібниками:
1. О.В.Бабкін, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 191-201.
2. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. Л., 2000. – с. 227-232.
3. М.Ф.Юрій. Основи політологія: Навчальний посібник. – К., 2003. – с. 277-285.
4. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. – К., 2001. – с. 185 – 210.
5. М.І.Панов. Політологія: Підручник. – К., 2002.- с. 326-337.
Питання для самоконтролю
1. Яка роль націй, етнонаціональних відносин у політичному житті?
2. Від яких чинників залежить національна політика?
3. Що Ви розумієте під поняттям «нація», «національні відносини», «національна політика»?
4.Хто виступає об’єктами та суб’єктами національної політики?
5. Які завдання покладені на національну політику?
6. Які риси характеризують національну політику?
Теми реферату
1. Проблеми становлення й розвитку української нації.
2. Національні меншини в Україні.
3. Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи подолання.
4. Мовна політика в Україні.
5. Проблеми перехідного розвитку України в етнонаціональній сфері.
6. Політико-правове забезпечення національного етнічного відродження України.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1,2,35,7,10,11,12
Додаткова література: 93,94,97.
Тема 10. Особистість і політика. Політичне лідерство
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи..
1.1. людина як об’єкт і суб’єкт політики.
1.2. Суть політичної соціалізації особи, її функції, етапи та мотиви.
2. Сучасні концепції еліт.
3. Проблеми формування політичних еліт у сучасній Україні.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При вивченні першого питання потрібно показати, яким чином людина пов’язана з політикою, що впливає на участь (або неучасть) громадянина в політичних процесах. Слід підкреслити, що людину можна розглядати як об’єкт політики та її суб’єкт.
В першому випадку вона є порівняно пасивним членом суспільства, практично не впливаючи на нього. Виступаючи ж суб’єктом політики, людина бере активну участь в політичних подіях. Політологія для розкриття процесу взаємодії людини із сферою політичного, політикою використовує поняття політична соціалізація. Це процес входження людини в сферу політичного формування політичних знань, уявлень, орієнтації, настанов, набуття навичок політичної поведінки, політичної культури. Необхідно відзначити функції, етапи, мотиви, фактори політичної соціалізації людини. Із соціально-культурних факторів суспільного життя на політичну участь людини найбільше впливають освіта та культура.
Більш глибоко це питання можна вивчити за навчальними посібниками:
1. В.І.Муляр. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2002. – с. 137-147.
2. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 410-429.
3. Ф.М.Кирилюк. Політологія. Навчально-методичний комплекс К., 2004. – с.422-432.
4. М.І.Панов. Політологія: Підручник. – К., 2002. - с. 146-156.
5. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. – К.. 2001. – с. 219-220.
При підготовці другого питання необхідно проаналізувати сучасні концепції еліт. Слід підкреслити, що політична еліта - це сукупність осіб, які виділяються з політичного середовища на основі більш вищого ступеня розвитку окремих політичних якостей.
Для якісної підготовки даного питання його доцільно розподілити на дві частини. У першу чергу необхідно звернути увагу на зміст перших теорій політичного елітаризму, таких як:
Докладний розгляд цих теорій має виняткове значення, оскільки вони заклали основи спеціальної гілки політологічного знання – елітології, яка займається вивченням умов формування еліти, її ролі в суспільстві, засобів впливу на соціальні процеси.
У політичній науці виділяються такі сучасні концепції еліт як:
Необхідно розкрити зміст вище означених концепцій та їх позиції стосовно ролі політичних еліт та народних мас у політичних процесах, критеріїв відбору та характерних рис політичних еліт тощо.
Додаткову інформаціюз цього питання можна знайти у посібниках:
1. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. К., 2000. – с. 179-183.
2. М.Ф. Юрій. Основи політології: Навчальний посібник. К., 2003. – 122-129.
3. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. – К., 2001. с. 219-225.
4. М.І.Панов. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с.140-146.
5. О.В.Бабкіна, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник. К., 2002. с. 296-300.
При вивченні третього питання слід підкреслити, що політичні еліти в Україні існували завжди, особливо в періоди державності. Хоч і різнилися вони за своєю здатністю впливати на хід історичного процесу.
І генерація –ХІІІ – XVI ст.;
ІІ генерація – 1648 р. до кінця XVІІIст.;
ІІІ генерація (бездержавна, народницька) проіснувала близько 75 років, до краху гетьманщини (1918) та УНР (1919).
IV генерація проіснувала 75 року – українська радянська еліта.
Політична еліта сучасної України на думку М.Михальченка, розпадається на такі специфічні еліти:
Необхідно акцентувати увагу на тому, що сучасна політична еліта, яка виникла на теренах колишнього СРСР, формувалася за «номенклатурним принципом», а також має досить «клановий характер поведінки».
За висновками А.Пахарєва, в Україні поки що правляча верхівка виступає як формальна політична еліта, відповідаючи лиши окремим якісним рисам цього поняття.
Це питання більш глибокого можна вивчити за навчальним посібниками:
1. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. – к., 2000. – с.183-186.
2.О.В.Бабкіна В.П. Горбатенко. Політологія: Підручних. – К., 2002. с. 296-303.
3. Панов М.І. Політологія: Підручник. – К., 2002. с. 140-159.
4. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. – К., 2001. с. 224-225.
Питання для самоконтролю
1.Як Ви розумієте поняття «еліта»?
2. Які види еліт Ви знаєте?
3. Коли і ким був введений в обіг термін «еліти»?
4. Назвіть авторів перших наукових концепцій еліт?
5. Які типи партійних еліт виділяв Г.Моска?
6. Які види еліт виділив В.Парето?
7. Які риси характеризують сучасну політичну еліту України?
Теми рефератів
1. Класифікація сучасних політичних еліт в сучасному українському суспільстві.
2. Сучасні концепції еліти.
3. Грушевський М.С. про роль еліти в українському державотворенні.
4. Концепція «Національної аристократії» В.Липинського.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 2,3,6,7,10,11,12.
Додаткова література: 86,90,91,92,95,98,99.
Тема 11. Політична культура і соціалізація
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Поняття та сутність політичної культури. Структура політичної культури.
2. Функції політичної культури. Суб’єкти і фактори формування політичної культури.
3. Особливості політичної культури українського суспільства.
4. Сутність та етапи політичної соціалізації.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При вивченні першого питання необхідно підкреслити, що пізнання політичного життя суспільства неможливо без вивчення його політичної культури. Рівень її розвитку свідчить про розвиненість самої цієї системи.
Термін «політична культура» з’явився в XVIII ст. у працях німецького філософа – просвітителя І. Гердера. Значний внесок у розробку цієї проблеми внесли: В Америці – Г. Алмонд, С. Верба, Л.Пай; В Англії – Р.Роуз і Д.Каванах; у Німеччині – К.Фон Бойме; у Франції – М.Дюверже та інші. Слід акцентувати увагу на підходи до розуміння політичної культури, структури.
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками.
1. М.І.Панов. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.- 2002. – с. 268 – 269.
2. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2000. – с. 195-197
При вивчені другого питання необхідно загострити увагу на функціях.
Аналізуючи «Суб’єкти і фактори політичної культури», необхідно підкреслити, що суб’єкти, які справляють вплив на формування політичної культури, не зовсім ідентичні суб’єктам самої політичної культури. Якщо суб’єкти політичної культури розрізняють за обсягом (суспільство в цілому, окремі спільноти – нації, класи, групи тощо, особистість), то суб’єкти формування політичної культури розрізняють за таким критерієм як ступінь їх залучення у політичні відносини, у зв’язку з чин виділяють:
При визначені факторів формування політичної культури суспільства студент повинен звернути увагу на той факт, що серед них також зустрічаються як політичні, так і ті, які, на перший погляд, не мають відношення до сфери політики. Серед факторів формування політичної культури студент повинен обов’язково відзначити такі фактори як:
Студент повинен не лише перерахувати суб’єкти і фактори формування політичної культури суспільства, а й визначити особливості їх впливу та місце кожного з них у процесі формування політичної культури.
Додаткову інформацію з цього питання можна знайти у посібниках:
1. В.М.Піча, Л.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник К., 2000. – с.197 – 199.
2. М.І.Панов. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2002. – с. 273-274.
3. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 487-494.
При вивченні третього питання слід підкреслити особливості політичної культури сучасної України:
Необхідно акцентувати увагу на завданнях:
Додаткову інформацію з цього питання можна знайти у посібниках:
1. В.І.Муляр. Політологія: Навчальний посібник. К., 2002. – с. 133-136.
2. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2000. с. 199-201.
При вивченні четвертого питання необхідно підкреслити, що політична соціалізація - це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури. (від лат.socialis – суспільний). Політична соціалізація відбувається у двох основних формах: прямій та опосередкованій. Слід підкреслити етапи політичної соціалізації індивіда:
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками:
1. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. К., 2002. с. 494-500.
2. М.І.Панов. Політологія: Підручник. – К., 2002 - с. 227-245.
3. В.М.Піча. Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. Л., 2002. – с. 171-177.
Питання для самоконтролю
1. Що є причиною існування в науковій літературі великої кількості визначень культури?
2. Яке місце, на вашу думку, в структурі загальної культури народу займає його політична культура?
3. Чи можна за допомогою політичної культури пояснити відмінності у політичному устрої, організації влади у конкретних країнах? Аргументуйте свою відповідь прикладами.
4. Які фактори і як впливають на процес формування сучасної політичної культури України?
5. Назвіть найбільш характерні риси політичні культури політичних лідерів сучасної України.
6. Що означає політична соціалізація та які існують «моделі» її здійснення?
7. Чому третій віковий етап політичної соціалізації людини починається з 18 років?
8. Як здійснюється політична соціалізація?
9. Які функції політичної соціалізації?
Теми рефератів
1. Політична культура та її зміст.
2. Вітчизняна політична культура: історія формування та проблеми оновлення.
3. Політична культура та політична соціалізація.
4. Політична культура і національні культурні традиції.
5. Політична культура сучасної молоді.
6. Політична соціалізація як процес входження людини в політику.
7. Політична соціалізація людини: сутність та особливості.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1,2,3,6,7,10,12.
Додаткова література: 100,103,104,110.
Тема 12. Політична свідомість та ідеологія
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Сутність політичної свідомості та її місце в системі суспільної свідомості.
1.1.Типи та компоненти політичної свідомості. Рівні політичної свідомості.
1.2.Особливості політичної свідомості в Україні.
2. Поняття та функції політичної ідеології.
2.1. Типологія ідеологій.
2.2. Ідеологічні орієнтації українського суспільства.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При підготовці першого питання необхідно підкреслити, що політична свідомість це відображення соціальними суб’єктами (індивідами, групами, класами, націями та ін.) політичної дійсності в різних формах і на різних рівнях її прояву.
Слід з’ясувати, що суспільна свідомість є дуже складною системою, до якої входять різні сфери: правова, економічна, релігійна, естетична, моральна свідомісті, а також політична свідомість, яка виступає як сфера суспільної свідомості, створена сукупністю соціальних почуттів, уявлень, поглядів, які відображають реальні політичні відносини. Цим пояснюється їх тісний зв'язок, оскільки окремі елементи, що в кінцевому рахунку складають одне ціле, не можуть не знаходитися у відносинах тісного взаємозв’язку і взаємовпливу.
Тому визначити місце політичної свідомості у системі суспільної свідомості неможливо:
Необхідно загострити увагу на функціях, які виконує політична свідомість:
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками:
1. М.Ф.Юрій. Основи політології: Навчальний посібник. – К., 2002. – с. 176-180.
2. Ф.М.Кирилюк. Політологія: Навчально-методичний комплекс. Підручник. К., 2004. – с. 351-355.
При аналізі типів політичної свідомості слід звернути увагу на найбільш поширенні типи політичної свідомості:
За ставленням суб’єктів політики до держави як політичного інституту розрізняють:
За прихильністю до відповідного політичного режиму виділяють демократичний, авторитарний, тоталітарний типи політичної свідомості.
Необхідно акцентувати увагу на двох компонентах політичної свідомості політичної психології і політичної ідеології; на двох рівнях – буденному і теоретичному. Залежно від суб’єкта політичної свідомості виокремлюються індивідуальна, групова й масова політична свідомість.
Додаткову інформацію з цього питання можна знайти у посібниках:
1. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 481-486.
2. Ф.М. Кирилюк. Політологія: Навчально-методичний комплекс. Підручник. –К., 2004. – с. 352- 355.
При аналізі особливостей політичної свідомості в Україні необхідно підкреслити, що політична свідомість українського суспільства це духовне утворення, яке включає політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу, що відбивають найбільш істотні економічні, соціальні, політичні та духовні інтереси людей і мають бути реалізовані через інститути політичної системи. Слід загострити увагу на тому, що політична свідомість завжди є конкретно-історичною, вона виражає інтереси конкретних людей у конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку.
Дослідження виокремлюють домінанти політико-культурного розвитку України:
Необхідно акцентувати увагу на тому, що дослідження цих проблем є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку українського суспільства, тому що демократичні цінності хоча поступово і поширюються на рівні масової політичної свідомості, але цей процес далекий від завершення.
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальним посібником «Політологія». Отв.за вип. О.І.Ткач. – К., 2003. – с. 140-143.
При вивченні другого питання слід підкреслити, що ідеологія є стрижнем політичної свідомості і індивідуального колективного соціального суб’єкта і вирішальною мірою визначає рівень його політичної культури. Вперше термін «ідеологія» (грецькою idea – слово, вчення) вжите французьким філософом і економістом Дестютом де Трасі на початку ХХ ст. («Елементи ідеології»).
Слід з’ясувати, що ідеологія виконує низку функцій:
Вона реалізується в доктринах:
Більш глибоко ці питання можна вивчити за навчальними посібниками:
1. О.В.Бабкіна, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 316-332.
2. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. Л., 2002. – с. 204-215.
3. О.І.Ткач. Політологія: Навчальний посібник. К., 2003. – с. 145-157.
4. І.С.Дзюбка, К.М.Левківський. Політологія: Підручник. К., 2001. с. 320-332.
При аналізі ідеологічних орієнтацій українського суспільства необхідно зосередити увагу на тому, що українське суспільство переживає системну кризу. Для мобілізації українського суспільства на період реформ необхідна інтегративна ідеологія, що ґрунтується на духовності народу та на відповідних моральних цінностях, що притаманні йому.
ЇЇ необхідність неодноразово доводилася у статтях М.Амосова, В.Кременя, М.Павловського, Б.Парохонського та ін..
Інтегративна ідеологія не повинна обмежуватися змістом тієї чи іншої доктрини, закріплювати перемогу певної ідеології, а забов’язана забезпечити умови їх існування та діалогу. Це ідеологія не всіх, а більшості, вона тісно пов’язана з проблемами дослідження української національної ідеї. Але на сьогодні немає чіткої концепції інтегративної ідеології. Україна залишається без системного ідеологічного забезпечення.
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками:
1. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. – Л.. 2002. – с. 215 – 217.
2. О.І.Ткач. Політологія: Навчальний посібник. К., 2003. – с. 140-144.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст визначення політичної свідомості: структуру, функції та типи.
2. Яка політична свідомість в сучасній Україні?
3. Як Ви розумієте поняття «ідеологія»?
4. Які є види ідеологій?
5. Які функції виконує ідеологія?
6. У чому відмінність між:
а) консерватизмом і неоконсерватизмом:
б) лібералізмом і неолібералізмом:
в) соціалізмом і соціал-демократією?
7. Як відбувається процес ідеологізації в Україні?
Теми рефератів
1. Політична свідомість в сучасній Україні.
2. Ціннісні орієнтації та політична свідомість.
3. Політична свідомість студентської молоді.
4. Ідеологія як чинник соціального консенсусу.
5. Вплив ідеологічних доктрин на розвиток політичного процесу в історії України.
6. Інтегративна ідеологія в Україні: підстави, проблеми, перспективи.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1,2,3,4,5,7,9,10,12
Додаткова література: 41,93,54,102,106,110,116
Тема 13. Світовий політичний процес
Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
План
1. Україна в сучасному світі.
2. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.
3. Тероризм та його різновиди.
4. Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи
При підготовці відповіді на перше питання необхідно підкреслити, що місце України в системі міжнародних відносин визначається її геополітичним положенням, економічним потенціалом і зовнішньою політикою. В цілому географічне розташування, розміри території, чисельність населення, потенційні економічні можливості дають змогу Україні мати статус великої європейської держави з власною геостратегічною орієнтацією.
Виходячи з геополітичного положення України можна виокремити декілька можливих варіантів її зовнішньополітичної стратегії:
При аналізі даного питання потрібно враховувати, що Україна є молодим суб’єктом міжнародних відносин, роль і вага якого у сфері міжнародних відносин багато у чому залежатиме від засад, на яких будуватиметься зовнішньоекономічна діяльність України. Потрібно звернути увагу на головні завдання зовнішньої політики України:
Окрему увагу доцільно звернути на основні форми здійснення міжнародної політики – пасивну, активну, агресивну, консервативну. Студент повинен не лише їх перерахувати, а також виявити розуміння змісту та особливостей кожної форми політики, уміти пояснити, якими факторами зумовлено вибір державою пріоритетної форми політики.
Додаткову інформацію з цього питання можна знайти в підручниках:
1. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002. с. 532 – 539.
2. О.В.Бабкіна, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с.433-444.
При вивченні другого питання необхідно акцентувати увагу на понятті «глобалізм» (від лат.qlobus – куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю) застосовується для визначення стилю у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв’язання спільних зусиль.
Джерела глобальних проблем сучасності можна поділити на дві групи:
Глобальні проблеми це сукупність суперечливих процесів, що є змістом сучасної кризи світової цивілізації.
Необхідно підкреслити, що екологічна політика – це система засобів і заходів, пов’язаних із впливом суспільства на природу і спрямованих на забезпечення екологічно-збалансованого розвитку і цивілізованості. Найважливішими напрямами екологічної політики є такі:
Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках.
1. І.С.Дзюбка, К.М.Левківський. Політологія: Підручник. – К., 2001 – с. 370-382.
2. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: навчальний посібник. – Л., 2002. – с. 318-335.
При аналізі третього питання необхідно усвідомлювати, що тероризм є серйозною загрозою для усього людства, адже жодна країна у світі не може відчувати себе у безпеці від його проявів. Крім того, тероризм як явище виникає близько тридцяти років тому, у зв’язку з чим ще не вдалося розробити ефективні методи боротьби з ними. Усе це обумовлює надзвичайну важливість дослідження проблем тероризму та методів його запобігання.
Слід звернути увагу на визначення та характеристику таких основних моментів:
Наприкінці відповіді доцільно розглянути перспективи розробки ефективних методів боротьби з тероризмом, а також подолання тероризму як явища суспільно-політичного життя.
Це питання більш глибоко можна вивчити за підручником: В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник – Л., 2002. – с. 297-299.
При вивченні четвертого питання необхідно підкреслити, що міжнародні відносини визначаються як система політичних, економічних, соціальних, культурних, воєнних, правових та інших зв’язків між державами її народами.
Ці відносини мають невладний, децентралізований характер. Основний засіб розв’язання суперечностей консенсус. Він передбачає прийняття рішень усіма державами на основі добровільних компромісів, поваги суверенітету одна одної, рівності і взаємного визначення інтересів сторін, виключає диктат, тиск або прийняття рішення механічною більшістю голосів на міжнародній конференції чи в міжнародній організації.
В міжнародних відносинах більшу роль відіграє суб’єктивний чинник, особливо діяльність керівників держав і міжнародних організацій у розв’язанні наявних суперечностей. У структурі міжнародних відносин розрізняють три основних рівні: глобальний, регіональний і двосторонній. Слід з’ясувати поняття «світовий політичний процес». Це сукупність дій та взаємовідносин суб’єктів політики на міжнародній арені.
Поняття «світовий політичний процес» і «міжнародні політичні відносини» тісно взаємозв’язані, оскільки позначають в основному ту саму політичну реальність, але в різних аспектах.
Існують кілька концепцій, які по-різному практикують особливості міжнародних відносин і основний зміст світового політичного процесу на різних етапах суспільно-історичного розвитку. Основними з них є марксистська, геополітичні, політичного реалізму і модерністські.
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками:
1. П.П.Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002. с. 514-532.
2. М.Ф.Юрій. Основи політології: Навчальний посібник. – К., 2003. – с. 273-277.
Питання для самоконтролю
1. Як Ви розумієте поняття «міжнародні відносини»?
2. Хто виступає суб’єктами міжнародних відносин?
3. На яких принципах здійснюється міжнародна політика?
4. Які зовнішньоекономічні пріоритети України?
5. Що Ви розумієте під поняттям «глобалістика», «політична глобалістика», «глобальні проблеми сучасності»?
6. Чому, на Вашу думку, необхідно досліджувати глобальні проблеми людства?
7. Які особливості глобальних проблем?
8. Чому тероризм феномен сучасності?
9. Які функції міжнародної політики в сучасних умовах?
10. Які цілі світового політичного процесу?
Теми рефератів
1. Україна в системі сучасних міжнародних відносин.
2. Політичні аспекти глобальних проблем.
3. Роль ООН у вирішенні проблем світового співробітництва.
4. Міжнародні відносини як особливий різновид суспільних відносин.
5. Проблема тероризму у сучасному політичному процесі.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 3,4,6,7,10,11.
Додаткова література: 101,107,108,109,111,112,113,114,115,117,118,
119.
4. Методичні рекомендації до Індивідуальних науково-дослідних завдань
Індивідуальні завдання є однією з форм навчання у вищий школі, що має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Це форма розвитку творчих здібностей, актуалізації мотивів як навчально-пізнавальної так і наукової та інноваційної діяльності студентів.
Індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом під керівництвом викладача у формі реферату.
Реферат є одним із перших видів науково-навчальних робіт, які виконують студенти у вузі. Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом документів, кількістю інформації, її науковою цінністю або практичним значенням.
Головною метою виконання цієї роботи з дисципліни «Політологія» є з’ясування поняття політики як однієї з найважливіших сфер діяльності людського суспільства; усвідомлення сутності політичних процесів та явищ; оволодіння основними термінами та категоріями політології, навичками політичної культури, вміння застосовувати політичні знання в своїй професійній та громадській діяльності.
Консультативні заняття по індивідуальним завданням проводяться у поза навчальний час за окремим графіком.
Індивідуальні завдання повинні формувати уміння студентів самостійно працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати студентів на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці.
Індивідуальне завдання №1
«Основні школи та течії сучасності зарубіжної політики».
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
1. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник 2002–с. 58-65.
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 2
Політико-правові ідеї Т.Шевченка та І. Франка в сучасній ідеологічній боротьбі.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 3
М.Грушевський – видатний український історик і політичний діяч.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 4
Діяльність та погляд М.Грушевського на відродження Української державності.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 5
Ідеї гуманізму в працях Ю.Дрогобича, П.Русіна, І. Вишенського та С.Оріховського.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
1. М.Ф.Юрій. Основи політології: Навчальний посібник. – К., 2003.
2. П.П. Шляхтун. Політологія: Підручник. – К., 2002.
3. Піча В.М., Хома Н.М., Політологія: Навч.посібник. – Льовів, 2002.
4. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник., К., 2002.
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 6
Політичні і правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 7
Проблема соборності України в ХХ ст.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 8
Національна ідея в українській політичній думці.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 9
Легітимність державної влади в сучасній Україні.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальна завдання № 10
Політичні трансформації української влади (1991-2007 рр.)
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 11
Проблеми формування політичних лідерів в сучасній Україні.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 12
Україна та процеси євроінтеграції.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 13
Україна – НАТО: проблеми та перспективи розвитку взаємовідносин на сучасному етапі.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 14
Україна – Європейська держава.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 15
Свобода та демократія як загальнолюдські цінності.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 16
Харизма та її роль у політиці.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання 17
Проблеми трансформації партійної системи в Україні.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 18
Політичні лідери сучасної України.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 19
Ідеологічні орієнтації українського суспільства.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання № 20
Роль ООН у вирішенні проблем світового співтовариства.
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
Індивідуальне завдання 21
Тероризм як «глобальна машина смерті та руйнування» (Зленко А.М)
Бібліографічний список
Обов’язкова література:
Додаткова література:
5. Методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи
Контрольна робота виконується в окремому зошиті (друкований вид в форматі А4), писати її потрібно грамотно, акуратно, без скорочень, залишати поля для можливих зауважень викладача, нумерувати сторінки. Обов’язково на титульній сторінці вказати варіант та питання контрольної роботи, та в кінці роботи обов’язково вкласти (наклеїти рецензію на роботу). У кінці контрольної роботи слід подати список використаної літератури.
При виконанні контрольної роботи рекомендовано використовувати крім першоджерел та підручників з політології, також довідкову літературу і матеріали періодичних видань.
Якість контрольної роботи оцінюється по тому, наскільки самостійно та вірно студент розкрив зміст запитань.
У випадку, якщо контрольна робота не буде зарахована, студент повинен виконати її знову з урахуванням зроблених викладачем зауважень та подати на перевірку.
Обсяг контрольної роботи має бути в межах 18-24 сторінок учнівського зошиту або 15-18 сторінок на папері формату А 4.
Відповідаючи на контрольні запитання необхідно дотримуватись загальних правил виконання контрольної роботи, вказати запитання, що розглядаються, чітко, грамотно і самостійно викласти їх суть. Відповіді на запитання повинні бути творчими. Не слід перевантажувати роботу цитатами, але коли цитата наводиться, то її необхідно писати дослівно, брати в лапки і вказувати джерело, з якого вона взята (прізвище автора, назва твору, місце і рік видання, видавництво, том, сторінка).
Перед виконанням варіанту контрольної роботи студент-заочник повинен самостійно опрацювати теми з курсу “Політологія” згідно наведеному тематичному плану.
Варіант № 1, 2, 3, 4 виконується після вивчення тем № 1, 5, 11;
Варіант № 5 виконується після вивчення тем № 1, 5, 10;
Варіант № 6, 7, 8,9, 10, 11, 12 виконується після вивчення тем № 2, 6, 10;
Варіант № 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 виконується після вивчення тем № 2, 6, 12;
Варіант № 20, 21 виконується після вивчення тем № 3, 6, 12;
Варіант № 22, 23, 24, 25, 26, 27 виконується після вивчення тем № 3, 6, 4;
Варіант № 28 виконується після вивчення тем № 3, 7, 13;
Варіант № 29 виконується після вивчення тем № 3, 7, 9;
Варіант № 30 виконується після вивчення тем № 3, 7, 13;
Варіант №, 31 виконується після вивчення тем № 3, 6, 13;
Варіант № 32, 33 виконується після вивчення тем № 5, 16, 13;
Варіант № 34, 35 виконується після вивчення тем № 5, 11, 13.
Номер варіанту домашньої контрольної роботи визначається згідно порядковому номеру в учбовому журналі.
5.1. Зміст завдань кожного варіанту домашньої контрольної роботи
Варіант 1
Варіант 4
Варіант 6
Варіант 7
Варіант 8
Варіант 9
Варіант 10
Варіант 11
Варіант 12
Варіант 13
Варіант 14
Варіант 15
Варіант 16
Варіант 17
Варіант 18
Варіант 19
Варіант 20
Варіант 21
Варіант 22
Варіант 23
Варіант 24
Варіант 25
Варіант 26
Варіант 27
Варіант 28
Варіант 29
Варіант 30
Варіант 31
Варіант 32
Варіант 33
Варіант 34
Варіант 35
6. Підсумковий контроль
При оцінці знань та вмінь студентів з дисципліни «Політологія» враховується:
- повнота знань, глибина мислення, вміння аналізувати політичні процеси і відносини;
- вміння орієнтуватися в проблемах форм державного устрою і управління, у міжнародному політичному житті, геополітичній обстановці;
- уявлення про місце і статус України у сучасному світі;
- свідоме і міцне оволодіння необхідним програмним матеріалом та доцільне його застосування на індивідуальних заняттях, при самостійній роботі, поточному та підсумковому контролі.
Критерії оцінки домашніх контрольних робіт
Максимальна кількість балів за домашню контрольну роботу, яку можна набрати, правильно відповівши на питання становить 60 балів. У кожному варіанті домашніх контрольних робіт передбачається два теоретичні питання, кожне з яких максимально оцінюється у 20 балів; і одне практичне завдання, яке максимально оцінюється у 20 балів.
20 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:
15-19 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:
5-14 бали за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:
0-4 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:
роботу виконано неакуратно, з численними граматичними помилками, відсутня логіка викладу матеріалу.
20 балів за практичне завдання студент може отримати, якщо він:
- вільно орієнтується в проблемах форм державного устрою і форм державного управління, у міжнародному політичному житті, геополітичній обстановці;
- має уявлення про місце і статус України у сучасному світі;
- розпізнає специфіку політичної влади, її сутність, характерні ознаки й функції;
- висловлює своє відношення до актуальних проблем сучасності, України, світу;
- вміє аргументовано відстоювати свою точку зору, тощо.
16-19 балів ставиться тоді, коли практичне завдання в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на бал «20», але студент допускає незначні помилки, невеликі неточності.
12-15 балів за практичне завдання ставиться, коли студент знає і розуміє зміст завдання, але:
8-11 балів за практичне завдання ставиться, коли студент:
4-7 бали за практичне завдання ставиться, коли студент:
1-3 бали за практичне завдання ставиться, коли студент:
0 балів ставиться, якщо студент зовсім не дав відповіді на практичне завдання.
Критерії оцінки індивідуальних науково-дослідних завдань
Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студена при кредитно - модульній системі організації навчального процесу полягає в його переорієнтації з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності.
Різновидністю індивідуальних завдань, яка відповідає інноваційним технологіям навчання, є індивідуальна науково-дослідна робота студента. Це самостійне наукове дослідження на тему проблемно-пошукового характеру, в якому слід дотримуватись основних вимог до наукових робіт такого рівня. Максимальна кількість балів для його оцінювання – 40 балів.
40 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:
1. Структура дослідження:
а) план;
б) вступ, який містить наступні позиції:
- актуальність проблеми;
- мета роботи;
- завдання (кожному з поставлених завдань має відповідати певна частина роботи);
- наукова новизна дослідження (відібрано новий матеріал для аналізу, здійснено уточнення певних наукових понять тощо);
в) основна частина регламентована поділом на глави, в кожній з яких реалізується одне із завдань, сформульованих у вступі. Усі структурні частини роботи композиційно завершені;
г) висновки;
д) тези – короткий виклад основних результатів дослідження;
є список літератури укладений в алфавітному порядку відповідно до зразків оформлення посилань, рекомендованих ВАК України для робіт наукового характеру. У роботі використано найновіші досягнення науки з означуваних проблем.
2. Виклад думки:
а) аргументація думки.
У роботі продемонстровано індуктивні й дедуктивні методи при викладі наукових гіпотез, використано обґрунтовані посилання на відповідні джерела, теоретичні роздуми, проілюстровано конкретними прикладами;
б) ілюстрування думки.
Для ілюстрації авторських тверджень застосовано найбільш показові, найбільш переконливі приклади, частину яких піддано детальному аналізу.
3. Технічне оформлення роботи.
Дотримано основних вимог до оформлення наукових робіт:
25-39 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:
18-24 бали за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:
6-17 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:
1-5 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:
7. Список рекомендованої літератури
Обов’язкова література
Додаткова література
Навчально-методичний посібник
Бескаравайний Станіслав Сергійович
Політологія
ББК 6639
К 96 Бескаравайний С.С.
Політологія: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»– Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2011. – 95 с.
Посібник містить програму дисципліни методичні рекомендації до самостійної роботи, індивідуальні завдання, методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи, контрольні заходи, критерії оцінки знань та вмінь студентів, список рекомендованої літератури.
ББК 6639
Підп. до друку ________Формат А5 Папір друк.
Ум.друк.арк. 3,6 Облік.-видав.арк. 2,8 Тираж _____ Замовлення №______
______________________________________________________________
РВВ ДДФА Дільниця оперативного друку. Св. Держкомітету інформ. політики, телебачення та радіомовлення сер. ДК 2126 від 17.03.2005 р.
EMBED MSPhotoEd.3
ніпропетровська державна
фінансова академія