Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Рекомендації: у першу гру ведучим має бути або керівник групи, або дитина, яка заздалегідь підготовлена до цього завдання. На першому занятті дітям не треба давати чотири завдання одразу, оскільки їм буде складно впоратися з ними. Можна запропонувати спочатку тільки два завдання й подивитися, як діти з ними справляються. Якщо в них виходить повторити два завдання, то можна давати третє й четверте. Але якщо дітям складно виконати два завдання, слід відпрацювати їх виконання й на наступне завдання додати інші рухи.
2. Гра «ВІЗЬМИ Й ПЕРЕДАЙ»
Діти сидять на стільцях у колі й передають одне одному уявні предмети, називаючи їх. Наприклад, Сашко передає Світланці «важку валізу», вона ледве-ледве її піднімає, демонструючи, яка вона важка, і т. ін.
Рекомендації: якщо дитині важко зобразити якийсь предмет, їй слід підказати, як можна це зробити.
3. Гра «СНІГОВА ГРУДКА»
Слід обрати по одному ведучому з команди (тобто попередньо групу розбити на дві команди). Члени кожної команди викладають на стіл по одному предмету, а ведучі цих команд дивляться на предмети, які діти кладуть на стіл, і намагаються запам'ятати, хто з дітей який предмет поклав на стіл і в якій послідовності.
Рекомендації: у кожній команді має бути не більше шести дітей. Наприкінці гри підбивають підсумки, кому з дітей вдалося дати більшу кількість правильних відповідей, тобто хто з тих, хто водить, виявився найбільш спостережливим. Цю гру можна включати й у наступні заняття групи.
Заняття 19
Мета: розвиток мислення, зорової пам'яті, уяви, уважності, розширення словникового запасу; формування внутрішнього плану дій.
Хід роботи
1. Повторення гри «СЛУХАЙ І ВИКОНУЙ» (опис див. у занятті 18).
Рекомендації: гру слід проводити спочатку у тому варіанті, в якому з нею знайомі діти. Якщо діти швидко й легко навчилися справлятися з цим варіантом, гру можна ускладнити, додавши інші завдання.
2. Гра «ЗІПСОВАНИЙ ТЕЛЕФОН»
У групі дітей обирається один ведучий. Потім уся група дітей стає до нього спиною, й ніхто не підглядає. Той, хто водить, підходить до якоїсь дитини й непомітно для інших показує їй якусь позу (вигадує її сам). Потім він відвертається й відходить убік. Дитина, якій показали позу, обирає другого учасника й показує цю позу йому і т. п. Коли поза показана всім дітям, вони стають у коло обличчям до центру. Ведучий показує свою позу, а та дитина, що закінчила гру останньою, також показує свою позу. Перша й остання пози порівнюються між собою дітьми.
Рекомендації: пози можуть виявитися різними, але дітям слід пояснити, що нічого у цьому страшного немає, що так і має бути. Пози можуть вийти й однакові - це хороший результат, його слід відмітити.
3. Гра «ЧАСТИНИ ТІЛА»
За командою керівника один із гравців має повернутися до свого сусіда й показати на якусь частину тіла, наприклад на ніс. Сусід повинен сказати: «Це мій ніс», а автор запитання повинен підтвердити: «Правильно!» Потім сусід показує на якусь частину тіла наступного свого товариша і т. д.
Якщо діти забувають вказати на якісь частини тіла, слід їм підказати й показати ці частини тіла.
Рекомендації: необхідно звернути увагу дітей на те, що треба бути уважними й слухати гравців, щоб не повторювалися названі частини тіла. Гра триває доти, аж доки діти не назвуть усі частини тіла. Зазвичай у дітей виникає незручність, коли хтось із учасників покаже на статевий орган, - дитина не знає, як правильно відповісти. У цій ситуації слід пояснити правильну назву, й соромитися не потрібно, коли ця правильна назва вимовляється вслух.
Заняття 20
Мета: розвиток пам'яті, уважності, вміння встановлювати логічні зв'язки між словами; розширення словникового запасу.
Інструментарій: музичне супроводження, дитячі іграшки.
Хід роботи
1. Гра «ПОШУК АНАЛОГІЙ»
Називають якийсь предмет. Необхідно знайти якомога більше предметів, подібних до нього за різними ознаками (зовнішніми та суттєвими). Можна систематизувати ознаки на підставі загального використання матеріалу, із якого виготовлені предмети, які відносять до одного класу і т. п.
Варіант І - вертоліт.
Варіант II - лялька.
Варіант III - земля. Варіант IV - кавун.
Приклад варіанта II: лялька — брязкальце, плюшевий ведмедик (іграшки); лялька - горнятко, тарілка (посуд); лялька - телефон, футляр (пластмаса).
Рекомендації: дітям у цій грі потрібна допомога керівника групи, неправильні відповіді не слід виправляти.
2. Гра «ВИЗНАЧ ІГРАШКУ»
Кожна дитина на це заняття приносить з дому якусь іграшку. З групи вибирається одна дитина. На 3-4 хвилини вона виходить за двері. Керівник разом із дітьми вигадують яку-небудь історію, в якій головним персонажем є одна з іграшок, принесених дітьми. Усі іграшки, у тому числі й іграшка - персонаж розповіді, розставлені на столі.
Запрошується дитина, яка водить. Діти по черзі розповідають їй вигадану історію, не називаючи головного персонажа, а заміняючи його назву займенником «він» або «вона». Оповідання розказують протягом 3-5 хвилин. Той, хто водить, повинен показати іграшку, яка є головним персонажем оповідання. Якщо дитина вгадала, ведучого змінюють, і гра повторюється. Але якщо відповідь була неправильною, діти доповнюють розказане оповідання таким чином, щоб допомогти тому, хто водить, новими деталями, не називаючи при цьому задуманої речі, здогадатися, про яку іграшку йдеться.
3. Гра «ПОВТОРЮЙ ЗА МНОЮ!» (І варіант)
Той, хто водить, сидить за столом, діти стоять навколо нього. Той, хто водить (керівник групи), простукує певний ритм олівцем по столу. Ритмічна фраза повинна бути короткою та чіткою. Один із дітей (за бажанням) повторює ритм. Потім ведучий запитує дітей: «Чи правильно Сашко повторив?» Якщо хтось із дітей вважає, що неправильно, він пропонує власну версію (простукує ритм).
4. Гра «ПОВТОРЮЙ ЗА МНОЮ!» (II варіант)
Той, хто водить, грає на фортепіано якусь мелодичну фразу. Одному з дітей пропонують повторити ритм цієї фрази ударами олівця по столу. Далі - як у першому варіанті.
Рекомендації: спір, надати можливість кожній дитині простукати задану фразу. Ведучий може й не грати, а проспівати музичну фразу дитячої пісеньки.
Висновки
Проведе дослідження, дає нам можливість узагальнити чинники, що негативно впливають на соціальну адаптацію молодших школярів та обґрунтувати її психолого-педагогічні умови. Зокрема, були виокремлені такі основні чинники соціальної адаптації:
· рівень соціальної готовності дитини до школи;
· стиль і методи виховання в сім’ї;
· стиль спілкування вчителя з учнями.
Практичне дослідження впливу зазначених чинників на процес соціальної адаптації школярів є необхідною умовою розвитку активності та творчості дитин. Вивчення впливу факторів відкриває можливість розробки стратегій навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо подолання різких труднощів соціальної адаптації. На нашу думку це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.
На нашу думку, надзвичайно велике місце в процесі соціальної адаптації молодших школярів належить значущим дорослим і саме сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена індивідуальна та групова психологічна консультація на сонові тестування і спостереження ще на етапі уступу дитини до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальну роботу з батьками про можливі шкільні труднощі дитини, а також про шляхи надання допомоги з їх сторони.
Отже, розуміння та підтримка в складних ситуац
Г. Ващенко обгрунтовано вважав, що ідеал не може бути постійним, він повинен удосконалюватися. «Розв'язуючи питання про цілі виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватися не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє, а також приймати до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні, так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати». Тому на формування ідеалу вихованця в сучасних умовах впливають процес державотворення в Україні, загальна демократизація, гуманізація і гуманітаризація національної системи освіти та виховання, стан суспільно-економічного, політичного і духовного життя суспільства, дія всіх суспільних інститутів та ідеологічної системи, загальнолюдські, національні та конкретні професійні цінності. їх перетворення в ідеал виховання також залежить від здатності вихованця усвідомлювати та сприймати їх, а згодом творчо трансформувати суспільний ідеал в особистісний.
На сьогодні в українському суспільстві склалася така ситуація: комуністичні ідеали зруйновано, а обгрунтування інших, дійсно українських, гуманних натомість йде вкрай повільно і незадовільно. Це позначається на зростанні злочинності та смертності в суспільстві, зниженні рівня добробуту, політичної активності українських громадян, втраті ними моральних критеріїв поведінки, позитивних життєвих орієнтирів. Негативні наслідки цих явищ позначаються, першою чергою, на вихованні.
На долю сучасного покоління українських вихователів випала важка і відповідальна місія – формування і обгрунтування ідеалу українського виховання. Для цього необхідно, по-перше, критично проаналізувати ідеали виховання, що мали місце в наукових доробках, творах видатних вітчизняних філософів, педагогів і літераторів, зробити об'єктивні висновки та визначити шляхи творчого застосування їхніх провідних думок; по-друге, об'єктивно оцінити кризу виховання в Радянському Союзі взагалі та сучасної системи національного виховання в незалежній Україні зокрема; по-третє, визначити філософську методологію сучасної української педагогіки, обгрунтувати її гуманістичну парадигму, втілювати цю парадигму в суспільну свідомість та зробити провідною мотивацією професійної діяльності українських педагогів; по-четверте, відповісти на таке запитання: «В чому полягають цілі й смисл існування людини взагалі та в Українській державі – зокрема?»
В руслі сучасних гуманістичних тенденцій педагогічна наука досить чітко визначає основні цінності в національній системі виховання й освіти: це – пріоритет інтересів Людини, орієнтація на загальнолюдські цінності, допомога вихованцю самоактуалізуватись у житті, спрямованість виховних зусиль не до людини, а до її особистості. Таким чином відбувається пошук людиною своєї особистості. Тому виховний ідеал має бути конкретним і сприяти пізнанню вихованцем самого себе, його творчій самореалізації. Такий підхід є дійсно особистісним.
Проаналізуємо два підходи до визначення ідеалу виховання: Г. Ващенка і Г. Сковороди. На ідеалі національного виховання Григорія Ващенка акцентують увагу багато авторів під час формування сучасного ідеалу. В його основі – критика «більшовицького» ідеалу виховання і необхідність опори на загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням українського народу. До загальнолюдських цінностей належать закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові й краси. Носієм усіх цих цінностей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалові.
Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному середовищі. Таким чином, ідеал національного виховання грунтується на служінні Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо. Нація – реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному розумінні виховний ідеал, за Г. Ващенком, – людина, яка служить Богові й Україні.
На його думку, благом для Батьківщини є:
1) державна незалежність, можливість українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське й релігійне життя;
2) об'єднання всіх українців, незважаючи на їхнє територіальне походження, церковну приналежність, соціальний стан, в одну спільноту з єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом;
3) справедливий державний устрій, що підтримував би лад у суспільстві й водночас забезпечував особисті права і волю кожного громадянина, сприяв розвиткові й прояву його здібностей для загального блага;
4) справедливий соціальний устрій, за якого зникла би боротьба між окремими суспільними групами;
5) високий рівень народного господарства і справедлива його організація, без елементів експлуатації, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх громадян;
6) розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти; піднесення її до найвищого світового рівня;
7) високий релігійно-моральний рівень українського народу, втілення в життя вчення Христа;
8) здоров'я українського народу, зведення до мінімуму його хвороб і виродження.
Така орієнтація виховного ідеалу приводить до категоричного протиставлення українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка грунтується на матеріалізмі й атеїзмі; а з іншого – національно-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.
На думку І. П. Підласого, виховний ідеал Ващенка має пасивний характер. «Напевно, головним недоліком вибудованого Г. Ващенком виховного ідеалу, як, до речі, і багатьох інших подібних ілюзорних схем, є той, що в ньому загубилася людина. У цій частині ідеал Г. Ващенка нічим неї кращий за комуністичний, де людину заховали ще глибше, вивівши на поверхню колектив, державницькі та ідеологічні; вартості. Такий ідеал, як підтверджує історія, ніколи не стає дієвим орієнтиром виховання». Важко не погодитися з ним адже багато тверджень Г. Ващенка є абстрактними і не приваблюють сучасну молодь. Виховний ідеал має чітко окреслити основні життєві орієнтири українського громадянина з урахуванням політичних, соціально-економічних, культурних і релігійних реалій сьогоднішньої України, дати конкретні відповіді на складні питання сьогодення, врахувати гуманістичні орієнтири розвитку світової філософської та педагогічної наук. Центром сучасних філософських, психологічних і педагогічних концепцій поступово стає людина й, першою чергою, її особистість. На нашу думку, з робіт Григорія Ващенка слід брати глибоку любов до українського народу, високий професіоналізм, відданість Батьківщині та цим смислом наповнити сучасний ідеал українського виховання.
Г. Ващенко обгрунтовано вважав, що ідеал не може бути постійним, він повинен удосконалюватися. «Розв'язуючи питання про цілі виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватися не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє, а також приймати до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні, так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати». Тому на формування ідеалу вихованця в сучасних умовах впливають процес державотворення в Україні, загальна демократизація, гуманізація і гуманітаризація національної системи освіти та виховання, стан суспільно-економічного, політичного і духовного життя суспільства, дія всіх суспільних інститутів та ідеологічної системи, загальнолюдські, національні та конкретні професійні цінності. їх перетворення в ідеал виховання також залежить від здатності вихованця усвідомлювати та сприймати їх, а згодом творчо трансформувати суспільний ідеал в особистісний.
На сьогодні в українському суспільстві склалася така ситуація: комуністичні ідеали зруйновано, а обгрунтування інших, дійсно українських, гуманних натомість йде вкрай повільно і незадовільно. Це позначається на зростанні злочинності та смертності в суспільстві, зниженні рівня добробуту, політичної активності українських громадян, втраті ними моральних критеріїв поведінки, позитивних життєвих орієнтирів. Негативні наслідки цих явищ позначаються, першою чергою, на вихованні.
На долю сучасного покоління українських вихователів випала важка і відповідальна місія – формування і обгрунтування ідеалу українського виховання. Для цього необхідно, по-перше, критично проаналізувати ідеали виховання, що мали місце в наукових доробках, творах видатних вітчизняних філософів, педагогів і літераторів, зробити об'єктивні висновки та визначити шляхи творчого застосування їхніх провідних думок; по-друге, об'єктивно оцінити кризу виховання в Радянському Союзі взагалі та сучасної системи національного виховання в незалежній Україні зокрема; по-третє, визначити філософську методологію сучасної української педагогіки, обгрунтувати її гуманістичну парадигму, втілювати цю парадигму в суспільну свідомість та зробити провідною мотивацією професійної діяльності українських педагогів; по-четверте, відповісти на таке запитання: «В чому полягають цілі й смисл існування людини взагалі та в Українській державі – зокрема?»
В руслі сучасних гуманістичних тенденцій педагогічна наука досить чітко визначає основні цінності в національній системі виховання й освіти: це – пріоритет інтересів Людини, орієнтація на загальнолюдські цінності, допомога вихованцю самоактуалізуватись у житті, спрямованість виховних зусиль не до людини, а до її особистості. Таким чином відбувається пошук людиною своєї особистості. Тому виховний ідеал має бути конкретним і сприяти пізнанню вихованцем самого себе, його творчій самореалізації. Такий підхід є дійсно особистісним.
Проаналізуємо два підходи до визначення ідеалу виховання: Г. Ващенка і Г. Сковороди. На ідеалі національного виховання Григорія Ващенка акцентують увагу багато авторів під час формування сучасного ідеалу. В його основі – критика «більшовицького» ідеалу виховання і необхідність опори на загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням українського народу. До загальнолюдських цінностей належать закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові й краси. Носієм усіх цих цінностей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалові.
Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному середовищі. Таким чином, ідеал національного виховання грунтується на служінні Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо. Нація – реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному розумінні виховний ідеал, за Г. Ващенком, – людина, яка служить Богові й Україні.
На його думку, благом для Батьківщини є:
1) державна незалежність, можливість українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське й релігійне життя;
2) об'єднання всіх українців, незважаючи на їхнє територіальне походження, церковну приналежність, соціальний стан, в одну спільноту з єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом;
3) справедливий державний устрій, що підтримував би лад у суспільстві й водночас забезпечував особисті права і волю кожного громадянина, сприяв розвиткові й прояву його здібностей для загального блага;
4) справедливий соціальний устрій, за якого зникла би боротьба між окремими суспільними групами;
5) високий рівень народного господарства і справедлива його організація, без елементів експлуатації, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх громадян;
6) розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти; піднесення її до найвищого світового рівня;
7) високий релігійно-моральний рівень українського народу, втілення в життя вчення Христа;
8) здоров'я українського народу, зведення до мінімуму його хвороб і виродження.
Така орієнтація виховного ідеалу приводить до категоричного протиставлення українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка грунтується на матеріалізмі й атеїзмі; а з іншого – національно-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.
На думку І. П. Підласого, виховний ідеал Ващенка має пасивний характер. «Напевно, головним недоліком вибудованого Г. Ващенком виховного ідеалу, як, до речі, і багатьох інших подібних ілюзорних схем, є той, що в ньому загубилася людина. У цій частині ідеал Г. Ващенка нічим неї кращий за комуністичний, де людину заховали ще глибше, вивівши на поверхню колектив, державницькі та ідеологічні; вартості. Такий ідеал, як підтверджує історія, ніколи не стає дієвим орієнтиром виховання». Важко не погодитися з ним адже багато тверджень Г. Ващенка є абстрактними і не приваблюють сучасну молодь. Виховний ідеал має чітко окреслити основні життєві орієнтири українського громадянина з урахуванням політичних, соціально-економічних, культурних і релігійних реалій сьогоднішньої України, дати конкретні відповіді на складні питання сьогодення, врахувати гуманістичні орієнтири розвитку світової філософської та педагогічної наук. Центром сучасних філософських, психологічних і педагогічних концепцій поступово стає людина й, першою чергою, її особистість. На нашу думку, з робіт Григорія Ващенка слід брати глибоку любов до українського народу, високий професіоналізм, відданість Батьківщині та цим смислом наповнити сучасний ідеал українського виховання.
пРАВДИВІ ЛИСТІВКИ
дЛЯ ЦІЄЇ РОЗВАГИ ПОТРІБНО ПРИГОТУВАТИ 2 КОМПЛЕКТА КАРТОЧОК -ЛДНІ ДЛЯ ЗАПИТАНЬ ДРУГІ ДЛЯ ВІДПОВІДЕЙ.
КАРТКИ З ЗАПИТАННЯМИ А ПОТІМ З ВІДПОВІДЯМИ ОКРЕМО ПЕРЕМІШУЮТЬСЯ В КОРОБЦІ
ГРАВЦІ ПО ЧЕРЗІ ВИТЯГУЮТЬ ЗАПИТАННЯ А ПОТІМ А ПОТІМ ВІДПОВІДІ.
ВІДПОВІДІ ЗАЧИТУЮТЬ В ГОЛОС.
ХИТРІСТЬ В ТОМУ ЩО ДО БУДЬ ЯКОГО ЗАПИТАННЯ МОЖЕ ПІДІЙТИ БУДЬ ЯКА ВІДПОВІДЬ ВАЖЛИВО ЩОБ КІЛЬКІСТЬ ЗАПИТАНЬ СПІВПАДАЛО З КІЛЬКІСТЮ ВІДПОВІДЕЙ.