Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17. Підґрунтям сприймання є два види нервових зв'язків: зв'язки всередині одного аналізатора та між аналізаторні зв'язки. Перший вид зв'язку має місце тоді, коли подразник має одну модальність (мелодія, яка являє собою поєднання окремих звуків і діє як складний подразник). Другий вид нервових зв'язків при впливі комплексного подразника — це зв'язки в межах різних аналізаторів. До просторових властивостей предметів належать: величина, форма, положення у просторі. У сприйманні величини предмета істотне значення має його зображення на сітківці. Чим більшим є зображення на сітківці, тим більшим здається предмет. Можна припустити, що величина зображення предмета сприймання на сітківці ока залежить від величини зорового кута: чим більша його величина, тим більше зображення на сітківці ока. Сприймання форми предмета, який знаходиться на значній віддалі від нас, може змінюватися: дрібні деталі можуть зникати, норма набуває спрощеного вигляду. сприймання простору — це відображення об'єктивно існуючого простору, що передбачає відображення віддалі, розміру, форми предметів, що діють на аналізатори. Цей складний процес забезпечується взаємодією різних аналізаторів.
19. Константність сприймання наявна при зоровому сприйманні форми й кольору предметів. Наприклад, коли на уроці малювання учні розглядають набір овочів на столі, кожен сприймає їх під своїм кутом зору. Але образи цих предметів зберігають постійні розміри. Константність сприймання забезпечується досвідом, що набувають у процесі індивідуального розвитку особистості, і має велике практичне значення. Якби сприймання не було константним, то при кожному кроці, повороті, русі, зміні освітленості ми не могли б розпізнавати те, що було відоме раніше. Константність сприймання. Без цієї властивості сприймання в безупинно мінливих умовах перетворилося б на низку хаотичних зорових відчуттів, а людина не змогла б орієнтуватися у світі. Вона забезпечує відносну стабільність сприймання світу, відображаючи єдність предметів та умов їх існування. Процес перцептивної діяльності завжди зумовлюється завданнями суб'єкта. Намагаючись визначити спосіб створення картини, людина ігнорує її зміст, а зосереджується на тому, як покладені фарби, передано колорит часу, місця і людську неповторність.
38. Процес відтворення або пригадування відрізняється від впізнавання тим, що об'єкт згадується без повторного сприйняття, тобто ви можете просто відтворити в пам'яті зовнішність чи голос знайомого. Ну і, зрозуміло, сюди ж відносяться більш складні форми відтворення - пригадування вивченого матеріалу, послідовності рухів, нюансів якої-небудь події вашого життя і т. п. Психологи вважають, що відтворення можливо навіть при витісненні якогось об'єкта зі свідомості в підсвідому сферу. У кожної людини існують різні види пам'яті. Три основні групи - це образна, емоційна і словесно-логічна пам'ять. Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.
Пам’ять – це процес запам’ятовування, збереження і відтворення минулого досвіду й інформації. Пам’ять є основою психіки людини, завдяки їй людина накопичує досвід, одержує знання, уміння та навички.
Пам’ять класифікують на:
1. Генетичну – спадкова біологічна пам’ять, у ході якої зафіксована програма ембріонального й індивідуального розвитку індивіда. За цим кодом ембріональний розвиток відбувається спонтанно, а онтогенез після народження багатьма зовнішніми та внутрішніми чинниками. Генетичний код фіксований у ДНК хромосом.
2. Біологічну – об’єктивна пам’ять, властива всім живим істотам у їхньому індивідуальному розвитку після народження починаючи з одноклітинних. Вона фіксує, зберігає та відтворює інформацію у зв’язку з навчанням і формуванням навичок, адаптацією до зовнішнього середовища. Інформація в біологічній пам’яті фіксується РНК протоплазми.
3. Психологічну – це загально-психічний процес фіксації, збереження та відтворення інформації індивідуального досвіду. Фізіологічною основою пам’яті є досліди, що залишаються в ЦНС від минулих впливів об’єктів.