Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інтеграція осіб з порушеннями слуху: проблеми, пошуки, перспективи
Вступаючи в XXI століття, людство зазнає суттєвих трансформацій суспільного менталітету. Стара теза "воля, рівність, братерство" наповнюється новим, глибшим змістом. Унітаристське тлумачення рівності як права людини бути (чи прагнути бути) такою самою, як більшість інших, поступається місцем визнанню унікальності кожної особистості. Нові ідеї рішучіше впливають на формування ставлення суспільства до людей, яких раніше вважали і називали інвалідами і яких у новій системі цінностей розглядають як людей з особливостями в розвитку. Це стосується й осіб з розладами слуху.
Глухота сама по собі не так різко впадає у вічі сторонніх людей, як сліпота, фізичне каліцтво, інтелектуальна недостатність тощо. Вона виявляється переважно опосередковано. Як правило, сприймається не сама глухота, а її наслідки – німота і пов'язані з нею специфічні особливості пізнавальної діяльності людини. Доведено, що без спеціально організованого навчання глуха людина неодмінно залишається і німою, тобто стає глухонімою. Це, безумовно, ускладнює її адаптаційні процеси.
Слід сказати, що глухонімота – порівняно не широко розповсюджена проблема. За статистичними даними різних авторів, на 1000 чоловік населення припадає приблизно 1-2 глухонімих. Однак кожна держава, кожне суспільство, навіть на найбільш ранніх етапах свого розвитку, помічало їх і по-своєму визначало права і обов'язки таких людей.
Навчання і виховання осіб із слуховими порушеннями, що визначально впливає на їхню подальшу адаптацію в суспільстві, має в нашій державі тривалу історію. Коріння її сягає аж до часів Київської Русі. Саме тоді для дітей з розладами психофізичного розвитку, у тому числі й глухих, почали відкривати спеціальні будинки при монастирях і церквах, які були основними центрами розвитку не тільки освіти й науки, а й медицини та опіки. Характерною рисою тогочасних суспільних відносин було людяне й чуйне ставлення до знедолених дітей. Саме на цих засадах, на оптимістичних поглядах щодо можливостей розвитку нечуючих базується й сучасна сурдопедагогічна теорія і практика, яка, витримавши випробування часом, перетворилася на досить струнку систему підготовки осіб із сенсорною недостатністю до життя в суспільстві.
У сучасних соціально-економічних умовах першочергового значення набуває підвищення якості такої підготовки. Перед ученими і практиками постають важливі й складні завдання. Одне з них – проблема готовності учнів до праці, продовження освіти, сімейного життя, раціонального проведення дозвілля, тобто до повноцінного й соціально активного самостійного життя.
Слід зазначити, що спеціальні школи-інтернати для дітей із проблемами слухосприймання, які поки ще є основним навчально-виховним центром для цієї категорії школярів, мають певні успіхи у розв'язанні цих питань.
Вони озброюють учнів необхідними знаннями на рівні базової середньої освіти, формують та розвивають здатність повноцінно користуватися мовою як засобом спілкування, забезпечують виховання позитивних рис особистості, проводять відповідну трудову підготовку. За роки коригуючого навчання у школі розвиваються всі психічні процеси і значною мірою долаються наслідки ураження слухової функції. Випускники спеціальних шкіл одержують можливість працевлаштування та продовження навчання у різних типах загальних та спеціальних середніх навчальних закладів. Зараз ні в кого не викликає подиву той факт, що значна частина глухих навчається на загальних підставах у технікумах, професійно-технічних училищах, коледжах, а потім продовжує навчання у вузах.
Проте, як свідчить досвід, далеко не в усіх випускників спеціальних шкіл для цієї категорії дітей соціально-трудова адаптація відбувається швидко й безболісно.
Як показало спеціально проведене нами дослідження, першочерговий вплив на інтеграційні процеси юнаків і дівчат із сенсорною недостатністю мають такі чинники, як якість їхньої шкільної освітньої підготовки, профілі професійно-трудового навчання, орієнтація на підвищення освітнього рівня, наявність адекватних життєвих планів у цілому. Слід зазначити, що майже кожен другий випускник школи має задовільні знання. Певною мірою через це лише близько 30% випускників продовжують у тій чи іншій формі навчання і підвищують свій освітній рівень.
Значної уваги заслуговує питання трудової підготовки таких учнів. Незважаючи на нагромаджений певний досвід трудового навчання, на сучасному етапі виникає ряд актуальних проблем. Одна з них – визначення науково-обґрунтованої номенклатури робітничих професій і спеціальностей відповідно до можливостей осіб з розладами слуху, нових соціально-економічних і культурно-освітніх потреб у країні. Зараз у школах проводиться трудова підготовка з обмеженої кількості традиційних профілів (столярна, слюсарна і швейна справи). Це призводить до того, що чимало випускників зразу прагнуть здобути інші спеціальності, а це потребує значних матеріальних і моральних витрат як від держави, так і від особистості, тож приблизно кожен п'ятий юнак чи дівчина залишається не працевлаштованим взагалі.
Виняткове значення для успішного «входження» в суспільство молодих людей з особливостями в розвитку має їхнє інтегроване навчання. Інтеграція дітей зазначеної категорії в масові освітні заклади – це процес, який знаходить усе більше розповсюдження в освіті. Такий підхід до їхнього навчання зумовлений багатьма причинами різного характеру. Інтеграція – це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, який пов'язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до недієздатних, з визначенням їхнього права одержати рівні з іншими можливості в різних галузях життя, включаючи освіту. Причому варто зазначити, що тимчасом як доцільність інтегрованого навчання дітей, наприклад, із мінімальною мозковою дисфункцією не викликає сумніву, то щодо такого навчання осіб із сенсорною недостатністю до цього часу немає єдиної думки.
Питання інтеграції осіб з порушенням слуху стали предметом обговорення на міжнародних конференціях, семінарах і з'їздах. Є відповідні рішення педагогічної комісії Всесвітньої федерації глухих. Так, зокрема комісія вважає оптимальним для більшості глухих дітей навчання у спеціальних школах. Перевагою є те, що тут відсутні труднощі спілкування, заняття проводять кваліфіковані сурдопедагоги, які встановлюють контакт з дітьми.
Всесвітня федерація глухих не рекомендує в країнах-членах ФВГ (а Українське товариство глухих є її постійним членом) надавати допомогу будь-якому типу інтеграції цих осіб у масову школу, оскільки це не відповідає інтересам глухих і їхній всебічній підготовці.
Водночас було визнано, що глуха дитина може навчатися у масовій школі за таких умов:
• ранньої діагностики;
• нормального розвитку дитини;
• допомоги з боку батьків;
• наявності сурдопедагогічних засобів;
• готовності масової школи до прийому глухої дитини;
• ґрунтовного ознайомлення учителів з проблемою ураження слуху.
Цікавим видається той факт, що деякі країни фактично відмовилися від інтегрованого навчання таких дітей (Швеція, Данія). Інші, навпаки, відмовилися від спеціальних шкіл. Наприклад, в Італії глухі навчаються спільно з дітьми, які чують. При цьому останніх навчають мови жестів, заняття проводять глухі вчителі педагоги, які чують.
Проблеми інтеграції стосуються різних вікових груп.
Останнім часом набуває актуальності проблема інтегрованого навчання дітей, починаючи з раннього віку. Уже відомі різні форми інтеграції:
1. Тимчасова (епізодична), коли проводяться спільні заходи (прогулянки, ігри, окремі заняття) з дітьми, які чують кілька разів на місяць.
2. Часткова (фрагментарна), за якої діти в першу половину дня перебувають у спеціальних групах, а в другу — у масових.
3. Комбінована, коли діти з розладами слуху перебувають у масових групах протягом дня, але сурдопедагог систематично проводить з ними індивідуальну роботу.
4. Повна, коли така дитина постійно перебуває в масовому дитячому садку без надання щоденної допомоги спеціаліста.
Є приклади інтегрованого дошкільного навчання цієї категорії і в Україні. Так, поряд з індивідуальною формою інтегрованого навчання в кількох комбінованих дошкільних закладах створено групи для глухих дітей.
У школі в основному практикується індивідуальна форма навчання. Слід сказати, що велику допомогу щодо цього надає така реабілітаційна організація як СУВАГ та Асоціація батьків учнів із сенсорною недостатністю. Є численні приклади успішного навчання не лише дітей із розладами, а й глухих учнів у загальноосвітніх середніх школах. З метою здобуття зазначеною категорією молодих людей повної загальної середньої освіти в нашій державі створено спеціальні класи при окремих вечірніх школах.
В Україні існує практика інтегрованого навчання осіб з проблемами слухового сприймання і в середніх спеціальних закладах, у яких створено спеціальні групи. Це такі навчальні заклади, як Київський промислово-економічний коледж, Київський технікум легкої промисловості, Київський художньо-промисловий технікум, Київське училище естрадно-циркового мистецтва, Донецький технікум промислової автоматики, Запорізький електротехнічний технікум-коледж, Херсонське медичне училище, Ужгородський коледж мистецтва та ін.
Важливу роль в інтегрованому навчанні осіб з розладами слуху, їхньому професійному становленні відіграють і спеціальні групи, створені при професійно-технічних училищах, наприклад Криворізькому професійно-технічному училищі № 8, Житомирському технічному ліцеї-інтернаті, Буданівському професійно-технічному училищі № 28 та ін.
Практикується навчання таких осіб і в окремих вищих навчальних закладах. В основному це індивідуальна форма навчання, хоча донедавна існувала ще й групова. Так, у НПУ ім. М.Драгоманова на дефектологічному факультеті в спеціальних групах навчалися глухі студенти. Зараз практично на кожному курсі є юнак чи дівчина, що мають розлади слуху.
Хоча вже є певна практика інтегрованої підготовки дітей із сенсорною дисфункцією, проблема їхнього навчання ще потребує ґрунтовного дослідження і подальшої розробки; мережа навчальних закладів, де є спеціальні групи, має бути розширена.
Усе це, безумовно, сприятиме підвищенню ефективності процесу інтеграції цих осіб в сучасне суспільство.