Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Віктор Доброльожа,
приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії як передумова для звернення спадкоємця до суду для визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини в контексті ст. 1272 ЦК України. Наскільки така практика є логічною та правомірною?
Винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (далі — постанова) не є в нотаріальній практиці поширеним явищем. Так, вчинивши протягом 2011 р. 357 268 нотаріальних дій, 144 нотаріуси Житомирщини (100 приватних та 44 державних) винесли сумарно 1355 зазначених постанов, левова частка яких (1189, або 88 %) припадає на державний сектор обласного нотаріату. Тобто в середньому 1 постанова припадає на 264 нотаріальні дії. Причому для приватних нотарів ця узагальнююча цифра співвідношення кількості вчинених дій та винесених постанов зростає до 1751, а для державних зменшується до 56 дій на 1 постанову. Якщо ж загальну кількість винесених у минулому році постанов умовно розподілити на всіх практикуючих в області нотаріусів, то вийде інша доволі цікава цифра — 1,66 постанови для приватного сектора порівняно із 27 постановами для державного (тут і далі: підрахунки автора. — Прим ред.).
Звісно, статистика — річ умовна, проте незаперечним є той факт, що далеко не кожен наш колега має на сьогодні практику оформлення таких постанов. Зрозуміло, що відсутній не лише наближений до єдиного зразок зазначеного документа, але й більш-менш єдина практика самого порядку винесення та судового оскарження таких постанов. На жаль, тема винесення постанов не набула детального обговорення і у фахових виданнях. Винятком є хіба що цікавий матеріал приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Олени Сірякової «Поста нова про відмову у вчиненні нотаріальної дії та роздуми про порядок її оскарження» («Мала енциклопедія нотаріуса». – 2008. – № 8).
Як витікає із проведеного відділом нотаріату Головного управління юстиції Житомирської області узагальнення, переважна кількість винесених постанов стосувалася оформлення спадщини. При цьому найпоширенішими підставами для відмови були відсутність у спадкоємців документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві; пропущення строків для прийняття спадщини; видача право встановлюючого документа на ім’я спадкодавця після його смерті тощо.
Візьмемо для прикладу лише таку типову і розповсюджену підставу для відмови у вчиненні нотаріальної дії, як відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропущення спадкоємцем передбаченого законом строку для прийняття спадщини.
Наскільки винесення постанови за таких умов є логічним, а головне, — правомірним з огляду на чинне законодавство?
Чи виноситься зазначена постанова нотаріусом іноді лише з огляду на існуючу практику?
Так, за підрахунками автора пропущення шестимісячного строку було підставою для винесення постанов приблизно у 18 % від їх загальної кількості. Проте цей середньостатистичний і узагальнюючий для області показник є досить різним для окремих держнотконтор і коливається в межах від 5 до 28 %. Природним є питання: чому такою неоднорідною є практика винесення постанови і сприйняття цього документа та ставлення до нього серед нашої нотаріальної спільноти?
Відповідь є очевидною: така постанова сьогодні, як і 8 років тому, коли в Цивільному процесуальному кодексі України (1963 р.) існувала гл. 39 «Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні», апріорі вважається необхідною для визначення відповідним судом спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини.
Причому серед представників суддівського корпусу теж немає єдності в цьому питанні: одні з них без постанови взагалі не приймають позовної заяви до розгляду, інші обмежуються довідкою чи листом-роз’ясненням від державного або приватного нотаріуса про те, що заявник дійсно є спадкоємцем, спадкова справа по факту смерті спадкодавця не заведена тощо. Характерним і незаперечним є й те, що один і той самий суддя іноді вимагає постанову нотаріуса, а в інших випадках з легкістю обходиться й без неї. Більше того, якоїсь серйозної мотивації в такому розмаїтті підходів суддями не наводиться.
Неузгодженості у цей іноді хаотичний процес додають і адвокати, які подекуди без документа із назвою «Постанова про відмову» не беруться за написання позовної заяви. Звісно ж, лист-роз’яснення чи письмова консультація щодо необхідності звернення спадкоємця до суду для визначення додаткового строку, надані в порядку статей 4, 5 Закону України «Про нотаріат», цю категорію правників не влаштовують. І знову ж таки через неоднозначну судову практику: суддя, мовляв, не прийме позов до розгляду. Коло замикається…
Разом із тим, навіть побіжний аналіз най важливіших для кожного нотаря право вих джерел (Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ): статті 1268, 1269, 1272, 1296, 1297; Закон України «Про нотаріат» (далі — ЗУ «Про нотаріат»): статті 34, 49, 50, 67; Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок): гл. 13 «Відмова у вчиненні нотаріальної дії» розділу I «Загальні положення», пункти 3.13, 3.15, 3.16, 4.12, 4.14 гл. 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» розділу II «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій»; постанови Пленуму Верховного Суду України (далі — постанова ВСУ): від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування») незаперечно свідчить про зворотне: постанова спадкоємцеві не потрібна, вона не є обов’язковою для визначення судом додаткового строку, а винесення такої постанови без заведення спадкової справи фактично суперечить чинному законодавству.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 «Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси» Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину. Тобто як нотаріальна дія розглядається саме і виключно видача певного свідоцтва про право на спадщину (за законом чи за заповітом). В свою чергу видача такого свідоцтва регламентована статтями 1296–1298 Цивільного кодексу та ст. 67 ЗУ «Про нотаріат», котрі передбачають можливість (а щодо нерухомого майна обов’язок) спадкоємця одержати свідоцтво про право на спадщину. Проте ця норма розповсю джується виключно на тих спадкоємців, котрі спадщину прийняли. Іншими словами, для вчинення конкретної нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину — потрібна певна передумова або певний процесуальний статус спадкоємця: прийняття ним спадщини у строки та у спосіб, визначений цивільним законодавством. Що з цього приводу зазначено у гл. 87 «Здійснення права на спадкування» книги шостої «Спадкове право» ЦКУ?
Відповідно до ст. 1269 ЦКУ спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття такої спадщини впродовж шести місяців з моменту смерті спадкодавця.
Якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подавав заяву про прийняття спадщини, він згідно зі ст. 1272 ЦКУ вважається таким, що її не прийняв. Характерним є й те, що згадані правові норми фактично продубльовані в пунктах 3.13, 3.15 гл. 10 розділу II Порядку, і вони унеможливлюють винесення постанови стосовно спадкоємців, котрі пропустили передбачений законом строк подання заяви про прийняття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦКУ. Уже після визначення спадкоємцеві додаткового строку він звертається з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини і здійснює своє право на спадкування на загальних підставах. Проте саме по собі звернення спадко ємця із заявою щодо прийняття спадщини не є запорукою стовідсоткового отримання ним свідоцтва про право на спадщину, оскільки у перед бачених ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» випадках нотаріус може, і навіть зобов’язаний, відмовити у вчиненні конкретної нотаріальної дії, про яку клопочеться спадкоємець (відмовити у видачі йому свідоцтва про право на спадщину). Наприклад, спадкоємцем всупереч норм пунктів 4.14, 4.15 гл. 10 розділу ІІ Порядку не подано відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (свідоцтво про право власності на житловий будинок; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно; Державний акт про право власності на земельну ділянку; нормативна грошова оцінка земельної ділянки; витяг з Поземельної книги тощо), або не надані докази родинних/шлюбних відносин із спадкодавцем.
Разом із тим, як видача свідоцтва про право на спадщину, так і відмова у видачі такого свідоцтва можливі лише за умови заведення нотаріусом конкретної спадкової справи. Іншими словами, відсутність спадкової справи апріорі виключає відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не може спадкоємець звертатися із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, якщо він цю спадщину не прийняв (ч. 1 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297 ЦКУ, ст. 67 ЗУ «Про нотаріат»). В свою чергу пропуск спадкоємцем передбаченого законом шестимісячного строку для прийняття ним спадщини позбавляє нотаріуса можливості завести спадкову справу, одним із елементів провадження по якій і є власне видача свідоцт ва про право на спадщину. В цьому контексті варто провести аналогію зі ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України «Наслідки пропущення процесуальних строків»: документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Таким чином, при зверненні спадкоємця після шести місяців з моменту відкриття спадщини і за умови його постійного окремого від спадко давця проживання (ч. 3 ст. 1268 «Прийняття спадщини» ЦКУ) нотаріус не має підстав відмовити такій особі у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину), оскільки на цей випадок існує імперативна ст. 1272 ЦКУ із цілком однозначною назвою «Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини».
Більше того, навіть грамотно скласти в такому випадку постанову про відмову, письмово виклавши причини такої відмови, є вкрай складним завданням. Оскільки п. 3 гл. 13 розділу І Порядку вимагає обов’язково вказати в постанові, «про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання)». Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, то така дія беззаперечно виключається з огляду на вже згадувані ст. 1296, ст. 1297 ЦКУ, ст. 67 ЗУ «Про нотаріат», тому що спадкоємець спадщину не прийняв, а тому такий спадкоємець не може (а щодо нерухомості — і не зобов’язаний) одержати свідоцтво про право на спадщину.
Підтверджується наведена мотивація й ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» — оскарженню підлягає або сама нотаріальна дія, або відмова у її вчиненні. Проте за наведених вище умов (пропущення спадкоємцем строків прийняття спадщини) ні про вчинення нотаріальної дії, ні про відмову у цьому не йдеться: спадкоємцеві потрібно звертатися до суду із відповідним позовом.
До речі, в постанові Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» йдеться саме про конкретну нота ріальну дію (п. 7), а не про відмову нотаріуса прийняти заяву від спадкоємця про прийняття ним спадщини і завести спадкову справу. Останнє — заведення спадкової справи — ніколи не було і не є нотаріальною дією, відмову щодо вчинення котрої можна оскаржити до суду.
Аналогічна позиція міститься і в постанові Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спад кування». Зо кре ма, в п. 24 зазначеної постанови йдеться, по-перше, про перевірку наявності чи відсутності спадкової справи, а по-друге, про наявність у матеріалах такої спадкової справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Такими є теоретичні міркування з цього питання. Практика ж іде іншим шляхом. Зокре ма, при вирішенні питання щодо винесення чи невинесення постанови пропонується виходити зі змісту поданої спадкоємцем заяви. Так, якщо пропустивши строк, спадкоємець просить видати свідоцтво про право на спадщину — виноситься постанова, якщо пише в заяві про прийняття спадщини — оформлюється роз’яснення, письмова консультація тощо.
Проте, на думку автора, тема постанови про відмову взагалі й алгоритму дій нотаріуса при зверненні спадкоємця після шести місяців з моменту відкриття спадщини зокрема потребує серйозного та ґрунтовного наукового дослі дження й фахового опрацювання спеціалістами Департаменту нотаріату Мін’юсту України спільно із УНП та регіональними Асоціаціями нотаріусів за активної співпраці з представниками судової влади. Актуальною вважаємо цю проблематику ще й з огляду на те, що нині до оформлення спадщини долучається все більше приватних нотаріусів. Так, в Житомирській області майже кожна третя спадкова справа заводиться саме ними…
Наостанок трохи позитиву. Проблема з по становами про відмову виникла не вчора, проте за нас, нотарів, її ніхто не розв’яже, а тому саме ми маємо робити певні узгоджені дії, крок за кроком просуваючись уперед шляхом формування єдиної нотаріальної практики, починаючи з місцевого, районного та обласного рівнів. В цьому контексті посилаюся на наявний досвід нотаріальної спільноти Житомирщини.
Так, з метою узгодження правових позицій суддівського корпусу та нотаріусів області з окремих питань нотаріальної практики було проведено низку організаційно-консультативних заходів. Зокрема, для створення наближеної до єдиної практики визначення судами додаткового строку спадкоємцям, що пропустили шестимісячний термін для прийняття спадщини, нотаріуси спільно із суддями розробили модельний пакет документів, що надається нотаріусом такій категорії спадкоємців з наступним їх зверненням до місцевих судів загальної юрисдикції. А 16 лютого поточного року автором було сформульовано і з допомогою керівництва Апеляційного суду Житомирської області доведено до відома суддів районної ланки таку правову позицію з означеного питання:
1) постанова про відмову можлива виключно в межах наявної спадкової справи;
2) пропуск передбаченого законом строку на прийняття спадщини виключає можливість заведення нотаріусом спадкової справи і потребує звернення спадкоємця до суду в порядку ст. 1272 ЦКУ;
3) зазначене звернення ніяк, ніде і нічим не обумовлене, в т. ч. не передбачає наявності чи відсутності постанови нотаріуса про відмову, а можливе у формі прямого і безпосереднього звернення громадян до суду в порядку ст. 8 Конституції України;
4) на прохання спадкоємця або за запитом суду нотаріус видає довідку щодо відсутності1 заведеної спадкової справи та витяг зі Спадкового реєстру, що підтверджує цей факт;
5) на прохання спадкоємця йому може бути надане роз’яснення законодавства (в тому числі письмове) у випадку пропущення ним строків для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦКУ);
6) розгляд цієї категорії справ не потребує залучення до участі в ній нотаріусів.
Автор висловлює щиру подяку відділу нота ріату ГУЮ Житомирської області на чолі із С. В. Дмитренко за надані інформаційно-статистичні матеріали, що були використані в цій публікації. Окрема подяка заступникові голови Апеляційного суду Житомирської області І. В. Матюшенку за співпрацю та допомогу в узгодженні правових позицій суддів та нота ріусів.
Зразки документів, які використовуються в нотаріальній практиці
УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС ЖИТОМИРСЬКОГО РАЙОННОГО
НОТАРІАЛЬНОГО ОКРУГУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Доброльожа Віктор Віталійович
10014, м. Житомир, вул. Київська, 50 (0412) 22 75 38
№ 254/01 16 від 09.11.2011 року
Панасюк Людмилі Михайлівні
м. Житомир, вул. Домбровського,
буд. 44 а, кв. 5
Ваше усне звернення щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлої 10.08.2009 року Будзінської Соломії Миколаївни мною розглянуто.
Роз’яснюю, що відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття такої спадщини впродовж шести місяців з моменту смерті спадкодавця.
Якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подавав заяву про прийняття спадщини, він згідно зі ст. 1272 Цивільного кодексу України вважається таким, що її не прийняв.
Оскільки Ви заяву про прийняття спадщини померлої 10.08.2009 року Будзінської Соломії Миколаївни, 1923 року народження, в нотаріальну контору в установлений законом строк не подали та на момент її смерті зареєстровані за адресою померлої не були, Ви пропустили строк для прийняття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, згідно з ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, Вам необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Роз’яснення надане відповідно до ст. 4 Закону України «Про нотаріат».
Нотаріус В. В. Доброльожа
УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС ЖИТОМИРСЬКОГО РАЙОННОГО
НОТАРІАЛЬНОГО ОКРУГУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Доброльожа Віктор Віталійович
10014, м. Житомир, вул. Київська, 50 (0412) 22 75 38
№ 253/01 16 від 09.11.2011 року
Панасюк Людмилі Михайлівні
м. Житомир, вул. Домбровського,
буд. 44 а, кв. 5
Повідомляю, що згідно з даними Спадкового реєстру інформація щодо заведення спадкової справи після смерті 10.08.2009 року Будзінської Соломії Миколаївни, 1923 року наро дження, відсутня (інформаційна довідка № 28631571 від 09.11.2011 року).
Додаток: на 1 арк. в 1 прим.
Нотаріус В. В. Доброльожа
1 Зразки документів, які автор використовує у власній практиці, наведено в кінці публікації.
MEH № 3 15, 2014 - 6 -