Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 1
Тема 16. Витрати підприємства
1. Економічна сутність категорій витрат й собівартості та їх класифікації
2. Характеристика статей кошторису поточних витрат підприємства
3. Характеристика статей калькуляції собівартості продукції підприємства
4. Загальна характеристика системи управління поточними витратами підприємства
1. Економічна сутність категорій витрат й собівартості та їх класифікації
Власну місію підприємство реалізує через здійснення господарської діяльності. У процесі цієї діяльності воно залучає і використовує економічні ресурси, у наслідок чого виготовляються економічні блага, які у тій чи інший формі надаються домашнім господарствам, що їх споживають.
Вартість залучених та використаних економічних ресурсів у процесі виготовлення та реалізації продукції формує її вартість. Остання залежно від групування економічних ресурсів складається з витрат і прибутку.
Витрати на виробництво і реалізацію продукції визначаються вартістю таких економічних ресурсів, як праця, капітал та земля.
Таким чином, витрати підприємства – це вартість залучених економічних ресурсів, що використовуються у процесі виготовлення й реалізації продукції.
За календарним періодом здійснення витрати підприємства класифікують на дві великі групи:
Поточні витрати підприємства пов’язані безпосередньо з процесами залучення матеріально-технічних ресурсів, виготовленням та реалізацією продукції.
Основні класифікації поточних витрат підприємства:
1) залежно від характеру участі у процесі виробництва:
2) за місцем виникнення:
3) за способом перенесення витрат на вартість продукції:
4) за характером впливу обсягу виробництва:
5) за обсягом виробництва:
6) за способом обліку та групування витрат:
7) за характером однорідності витрат:
Собівартість продукції – це грошова форма поточних витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.
Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок з її ціною. Це проявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за собівартість).
Під час обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на:
Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включаються в собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва. Водночас є й такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року, та ін.
Непродуктивні витрати підприємства, зв’язані з виробничою діяльністю (втрата від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.
Склад витрат, які включаються в собівартість продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога більш повне відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції. Ці міркування стосуються собівартості продукції за умов повного калькулювання витрат. Таке уточнення (пояснення) необхідне з огляду на те, що на практиці частіше трапляється калькулювання одиниці продукції за неповними витратами.
Класифікація собівартості продукції підприємства:
1) залежно від характеру поточних витрат, що включаються до собівартості продукції:
2) залежно від цілей управління:
3) залежно від обсягу виробництва продукції:
2. Характеристика статей кошторису поточних витрат підприємства
Визначення витрат підприємства за економічними елементами здійснюється при складанні кошторису витрат.
Кошторис витрат підприємства – це витрати, що пов’язані з його господарською діяльністю за певний звітний (плановий) термін.
Методичною основою розрахунку кошторису витрат на вітчизняних підприємствах слугують П(с)БО 16.
Групування витрат за економічними елементами є інформаційною базою для:
У кошторисі витрат підприємства поточні витрати групуються за економічними елементами по наступних статтях:
До складу статті «Матеріальні витрати» включають наступні витрати на:
Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Що стосується цін, то вони визначаються самостійно підприємством за одним з наступних методів:
Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їх використання або продажу.
До складу статті «Витрати на заробітну плату» включають наступні витрати на:
До складу статті «Відрахування на соціальні заходи» включають наступні витрати на:
До складу статті «Амортизація» включають наступні витрати на:
До складу статті «Інші витрати» включають наступні витрати на:
Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). При цьому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).
3. Характеристика статей калькуляції собівартості продукції підприємства
Згідно другого способу обліку та групування витрат – за статтями калькуляції – визначаються поточні витрати підприємства, що здійснюються при виготовлені конкретних асортиментних одиниць або груп продукції за певний термін його господарської діяльності.
Калькуляція собівартості продукції підприємства представляє собою певним чином структуровану сукупність витрат на виробництво та збут конкретного виду продукції, що планується виготовити або виготовлено за певний термін його господарської діяльності.
Методичною основою розрахунку собівартості продукції на вітчизняних підприємствах слугують П(с)БО 16.
Розрахунки собівартості продукції по окремих статтях калькуляції є інформаційною базою для:
Об’єктом калькулювання є продукція, що виготовляється на підприємстві, або послуги, які ним надаються іншим суб’єктам економічних відносин.
Класифікація об’єктів калькулювання:
Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, за допомогою якої вимірюється кількісно обсяг виготовленої продукції або наданих послуг (фізичному або грошовому вимірі).
Калькулювання собівартості продукції підприємства здійснюється з використанням певних методів, серед яких виділяють два основних:
Відмінності у методах зумовлені наступними чинниками:
На основі першого методу до собівартості продукції включають усі види витрат, що здійснюються у процесі виготовлення й збуту продукції. При цьому потрібно дотримуватися наступної вимоги: статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між асортиментними одиницями продукції.
Метод калькулювання собівартості продукції за повними витратами використовується у практиці господарювання вітчизняних підприємств.
В економічно розвинутих країнах широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, згідно з яким до собівартості продукції включають не всі витрати на її виробництво та збут. Зокрема, певну частину непрямих витрат не включають у собівартість продукції, але їх вираховують з обсягу виручки, отриманої за певний термін господарювання підприємства, при визначенні показника загального прибутку.
У типовій калькуляції собівартості продукції підприємства поточні витрати групуються по наступних статтях:
1. Сировина та матеріали.
2. Паливо та енергія на технологічні цілі.
3. Основна заробітна плата основних робітників.
4. Додаткова заробітна плата основних робітників.
5. Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи.
6. Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування.
7. Витрати на підготовку та освоєння виробництва.
Разом з 1 по 7 статтю – цехова собівартість.
8. Загальновиробничі витрати.
9. Втрати від браку.
Разом з 1 по 9 статтю – виробнича собівартість.
10. Позавиробничі витрати.
Разом з 1 по 10 статтю – комерційна (повна) собівартість.
В окремих галузях народного господарства номенклатура статей калькуляції продукції може мати деякі відмінності, що зумовлено галузевими особливостями виробничої діяльності підприємств. Зокрема, у чорній металургії та хімічній промисловості до складу статей виробничої собівартості включають статтю «Супутня продукція»; машинобудування – «Спрацьовування інструментів і пристроїв спеціального призначення» і т.п.
Крім того, кількість та склад статей калькуляції продукції окремих підприємств певних галузей, як правило, більший і різноманітніший ніж типова калькуляція собівартості продукції унаслідок права підприємства установлювати перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Останнє досягається шляхом розукрупнення комплексних статей типової калькуляції на елементні статті. Така потреба виникає у тому випадку, коли ті чи інші прості витрати мають помітну питому вагу у структурі собівартості продукції.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» включені наступні прості витрати:
Перші три види простих витрат складають комплексний вид витрат – «Прямі матеріальні витрати». Величина кожного із зазначених видів простих витрат розраховується за аналогічною методикою, що використовується при розрахунку величини витрат за статтею «Матеріальні витрати» кошторису витрат підприємства.
Для визначення величини витрат за статтею типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» треба з суму прямих матеріальних витрат зменшити на вартість зворотних відходів.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
На більшості підприємств важкої промисловості,у тому числі хімічної, відповідну комплексну статтю типової калькуляції продукції трансформують на елементні статті, зокрема:
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Паливо та енергія на технологічні цілі» включені наступні прості витрати:
Величина кожного із зазначених видів простих витрат розраховується як добуток від множення норми витрат палива або певного виду енергії на калькуляційну одиницю та відповідного тарифу.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Паливо та енергія на технологічні цілі» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
На більшості підприємств важкої промисловості, у тому числі хімічної, відповідну комплексну статтю типової калькуляції продукції, як і попередню, також трансформують на елементні статті.
Статті типової калькуляції продукції «Основна заробітна плата основних робітників» та «Додаткова заробітна плата основних робітників» мають подібні характерні ознаки як певні види поточних витрат підприємства, а тому їх можна охарактеризувати як:
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи» включені прості витрати, що входять до складу комплексної статті «Відрахування на соціальні заходи» кошторису витрат підприємства.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування» включені наступні прості витрати:
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
Непрямий характер зазначених витрат передбачає певний спосіб їх розподілу між асортиментними одиницями продукції, що виготовляється у виробничому підрозділі. Зокрема, пропонується та широко використовуються у практиці господарювання два методи:
Розподілу здійснюється на основі кошторису зазначених витрат, який складається для кожного цеху на певний термін (рік, квартал і т. п.)
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» включені наступні прості витрати на:
Витрати на підготовку та освоєння виробництва фінансуються із прибутку або з позабюджетних фондів підприємства фінансування науки та техніки і списуються на продукцію рівними частками за встановлений термін їх відшкодування.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Загальновиробничі витрати» включені наступні прості витрати на:
Загальновиробничі витрати є непрямими, вони поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. Розподіл витрат між об’єктами калькулювання здійснюється з використанням певної бази розподілу залежно від вид загальновиробничих витрат:
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Загальновиробничі витрати» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Позавиробничі витрати» включені наступні комплексні витрати на:
Адміністративні витрати за своїм характером є загальногосподарськими, що пов’язані з управлінням усього підприємства. Вони включають наступні прості витрати:
Витрати на збут включають наступні прості витрати:
Інші операційні витрати включають наступні прості витрати:
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Позавиробничі витрати» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
4. Загальна характеристика системи управління поточними витратами підприємства
Рівень реалізації економічного інтересу підприємства, формування та розширення складу його конкурентних переваг багато у чому визначається наявністю у господарюючого суб’єкта системи управління поточними витратами й ефективністю її функціонування.
Управління поточними витратами підприємства – це процес цілеспрямованого їх формування, контролю рівня та забезпечення поступового зниження.
Система управління поточними витратами підприємства – це сукупність місць витрат і центрів відповідальності за їх формування, а також організаційно-економічних процедур щодо впливу на структуру та обсяг поточних витрат підприємства.
Місце витрат – це виробничий або структурний підрозділ підприємства, що здійснює певні поточні витрати у процесі реалізації певного виду господарської діяльності підприємства.
Центр відповідальності – це виробничий або структурний підрозділ підприємства, що наділений певними повноваженнями щодо управління процесом формування поточних витрат підприємства у межах конкретного місця або місць витрат шляхом здійснення комплексу організаційно-економічних процедур.
До складу основних організаційно-економічних процедур щодо управління поточними витратами підприємства включають наступні:
Засадною із зазначених процедур є планування поточних витрат підприємства.
Метою планування поточних витрат підприємства є визначення економічно обґрунтованої величини витрат необхідних для виробництва й реалізації продукції за певний плановий термін його господарської діяльності.
У процесі планування поточних витрат підприємства розраховуються наступні основні показники:
На підставі зазначених планових показників поточних витрат підприємства розраховуються планові показники:
Коефіцієнту безпеки виробництва (kb) показує співвідношення між плановим (Qp) або фактичним(Qf) обсягом виробництва продукції та його критичною величиною (Qcr). Він розраховується за формулою 16.1.
Kb = (Qp - Qcr)/ Qp (16.1)
Критичний обсягом виробництва продукції розраховується за формулою 16.2.
Qcr = Спв/(Ц – Сзв) (16.2)
де Ц – ціна одиниці продукції;
Спв – повні умовно-постійні витрати на виробництво продукції за певний плановий (звітний) термін господарської діяльності підприємства;
Ц – ціна одиниці продукції;
Сзв - умовно-змінні витрати на виробництво одиниці продукції.
Критичний обсяг виробництва або точка беззбитковості є граничною межею, за якою виробництво продукції є економічно можливим. Це такий стан господарської діяльності, коли обсяг виготовленої продукції дорівнює величині поточних витрат на її виробництво.
Для планування поточних витрат підприємства потрібні наступні основні вихідні дані:
Показник загального обсягу поточних витрат підприємства для здійснення господарської діяльності розраховується у кошторисі витрат підприємство по елементам економічних витрат.
Показник собівартість валової продукції розраховується наступній послідовності:
1) від загального обсягу поточних витрат підприємства для здійснення господарської діяльності віднімаються витрати, які не входять до складу валової продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, якщо вони фінансуються з прибутку чи інших джерел, позавиробничі витрати, відшкодування втрат від браку);
2) віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;
3) додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи в сезонних виробництвах тощо).
Показник собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способами:
Згідно синтетичного способу показник собівартість товарної продукції підприємства розраховується шляхом коригування показника собівартість валової продукції на зміну залишків незавершеного виробництва за собівартістю (приріст віднімається, зменшення додається), до якої слід додати позавиробничі (комерційні) витрати.
Згідно підсумкового способу показник собівартість товарної продукції підприємства розраховується як сума попередньо визначеної собівартості окремих видів продукції.
Показники собівартості окремих видів продукції розраховуються способом калькулювання поточних витрат підприємства.
Для кількісного виміру планових показників поточних витрат підприємства використовуються абсолютні та відносні показники.
За допомогою першого виду показників вимірюють запас поточних витрат, а другого – їх потік.
Планування поточних витрат підприємства здійснюється у наступному порядку:
Розрахунку планових поточних витрат підприємства передує економічний аналіз його господарської діяльності за попередній звітний період. На підставі результатів цього аналізу:
1) виявляються внутрішньовиробничі резерви окремих виробничих та функціональних підрозділів підприємства;
2) розробляються організаційно-технічні заходи щодо підвищення ефективності роботи як виробничих та функціональних підрозділів, так і підприємства в цілому.