Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра юридичної психології, судової медицини та психіатрії
Л Е К Ц І Я
з дисципліни:
“Судова медицина”
ТЕМА: ТРАВМАТИЧНА СМЕРТЬ НОВОНАРОДЖЕНИХ.
УШКОДЖЕННЯ ВІД ДІЇ МЕЖОВИХ ТЕМПЕРАТУР.
УШКОДЖЕННЯ ВІД ДІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
(2 год.)
Для курсантів факультетів
з підготовки слідчих,
кримінальної міліції та студентів юридичного
факультету
Запоріжжя-2009
Лекцію підготував: Світлицький А.О., викладач кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Запорізького юридичного інституту ДДУВС, кандидат медичних наук.
Рецензенти:
Гуйтур М.М., кандидат медичних наук, лікар-невропатолог вищої категорії кафедри неврології з курсом психіатрії, наркології та медичної психології Запорізького державного медичного університету.
Мазулін Г. В., кандидат фармацевтичних наук, начальник відділу спеціальних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Запорізькій області.
Лекція обговорена та схвалена
на засіданні кафедри юридичної
психології, судової медицини та
психіатрії 26 серпня 2009 року,
протокол № 1
План лекції
1. Травматична смерть новонароджених.
а) новонародженість, період новонародженості та її ознаки.
б) внутрішньоутробний вік і доношеність новонародженого.
в) зрілість новонародженого.
г) життєздатність новонародженого.
д) живонародженість та її встановлення.
е) встановлення тривалості життя дитини після народження.
ж) подання допомоги і догляд за новонародженим.
з) причини смерті новонароджених.
2. Ушкодження від дії межових температур.
а) ушкодження і смерть від дії низької температури.
б) ушкодження і смерть від дії високої температури.
3. Ушкодження від дії електричного струму.
РЕКОМЕНДОВАНА Література:
Виноградов И.В. Судебно-медицинская экспертиза. Справочник для юристов. - М., 1985.
Голубович Л.Л., Лісовий A.C. Судова медицина. - К., Атака. - 2003.
Лісовий A.C. Судова медицина. Підручник. - К., 1999.
Попов В.Л. Судебно-медицинская экспертиза. Справочник. - С.-Петербург. - 1987.
Сапожников Ю.С. Судебная медицина. Учебник. - К., 1980.
Сапожников Ю.С., Гамбург А. М. Судебная медицина.—К.: Вища школа, 1980.
Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине.—К.: Здоров'я, 1970.
Судебная медицина /Под ред. И.В. Виноградова, В.В. Томилина. — М.: Юрид. лит., 1991.
Томилин B.B. Судебная медицина. Учебник. - М., 1987.
Тагаез H.H. Судова медицина. - Харків, Основа. - 2003.
1. Травматична смерть новонароджених
Необхідність у судово-медичному дослідженні трупів новонароджених виникає порівняно рідко. Смерть новонародженої дитини може настати від родової травми, несумісного з життям каліцтва, асфіксії та багатьох інших причин. Можуть бути випадки насильницької смерті, в тому числі дітовбивство.
У судово-медичному аспекті "дітовбивство" існує як своєрідний термін, пов'язаний з дослідженням трупів новонароджених. Ці дослідження мають такі особливості, які не повторюються при дослідженні інших трупів, і тому вимагають застосування спеціальних технічних прийомів і проб, різних лабораторних досліджень. Від повноти дослідження певною мірою залежить встановлення об'єктивної істини у тому чи іншому випадку розслідування.
У ст. 96 КК України зазначено: "Навмисне убивство матір'ю своєї новонародженої дитини, під час родів чи одразу ж після родів карається...", причому міра покарання визначена значно нижчою, ніж вбивство в інших випадках. З якої ж причини знижена міра відповідальності винної матері при дітовбивстві? Це пов'язано з тим, що закон враховує душевний стан жінки-матері, яка наважилась на позбавлення життя своєї щойно народженої нею, дитини. Така протиприродна дія може бути скоєна, як правило, при явному порушенні душевного стану, при таємних родах (які, на жаль, мають місце), при відсутності допомоги і різких родових болях. Єдиною обставиною, яка пом'якшує і навіть усуває вину, може бути психічний розлад матері-убивці, який спостерігається після родів. Якщо батько вбиває новонароджену дитину, якщо убивство скоюється сторонньою особою, то у всіх таких випадках міра покарання жорстокіша і ця подія розглядається як кваліфіковане убивство (що особливо обтяжує вину як убивство людини, яка перебуває в безпомічному стані).
При надсиланні трупа новонародженого на експертизу слідчими перед судово-медичними експертами обов'язково ставляться такі питання:
1. Чи є дитина новонародженою?
2. Доношена чи недоношена дитина, яка тривалість її внутрішньоутробного життя?
3. Чи є дитина зрілою?
4. Чи була дитина життєздатною?
5. Народилась дитина живою чи мертвою?
6. Якщо дитина народилась живою, скільки часу вона прожила після пологів?
7. Чи була подана дитині необхідна допомога і чи мала вона належний догляд?
8. Яка причина смерті?
9. Чи є ознаки дітовбивства? Якщо є, то яким способом скоєно дітовбивство - активним чи пасивним?
Новонародженість, період новонародженості та її ознаки
Новонародженою вважається дитина, яка перебуває в періоді новонародженості. З точки зору лікарів-клініцистів (акушерів і педіатрів) цей період охоплює перші чотири тижні позаутробного життя дитини і поділяється на ранній (перші 7 діб життя) і пізній (2-4 тиждень життя дитини) періоди новонародженості. Період характеризується адаптацією дитини до нових умов життя поза організмом матері.
У судово-медичному розумінні період новонародженості одні автори обмежують однією добою життя після народження, що обумовлено юридичним поняттям дітовбивства і строками його скоєння - під час пологів чи відразу ж після родів (протягом першої доби життя дитини), коли у матері може з'явитися пологовий чи післяпологовий психоз. Інші автори новонародженою вважають дитину, в якої є ознаки плода: пуповина, сировидне мастило, пологова пухлина і меконій. Якщо є хоча б одна з перелічених ознак, дитина є новонародженою. У зв'язку з тим, що ознаки новонародженості зникають у дитини на 5-7 день після пологів, новонародженою вважається дитина протягом першого тижня після пологів.
Обмеження судово-медичного періоду новонародженості першою добою життя дитини є виправданим, оскільки юридична оцінка дії - убивства матір'ю своєї дитини протягом першої доби її життя (дітовбивство) і в пізніші строки (юридично - убивство, а не дітовбивство) різна. Розрізняють зовнішні та внутрішні ознаки новонародженості.
Серед зовнішніх ознак головне місце обгрунтовано посідає наявність соковитої вологої пуповини, яка з'єднує передню черевну стінку з послідом чи дитячим місцем без ознак висихання. При установленні новонародженості великого значення надається відсутності демаркаційного кільця навколо основи пуповини. Його наявність - показник запалення, яке почалося, по лінії майбутнього відпадання пуповини. Перші ознаки запальної реакції з'являються у вигляді почервоніння і бувають помітні уже через 6-12 год. після пологів живої дитини. Повне демаркаційне кільце при звичайних температурних чи інших умовах формується лише до кінця першої доби життя, тобто саме в тих межах часу, коли може бути скоєно дітовбивство.
Ознакою новонародженості вважається також наявність сировидного мастила на тілі - жирної на дотик, сірувато-білої маси консистенції мазі, яка складається із пушкового волосся, крапель жиру, ороговілих клітин епідермісу, кристалів холестерину і жирних кислот. Вони накопичуються на поверхні шкіри, починаючи з другого місяця внутрішньоутробного життя, і захищають шкіру плода під мацерації навколоплідною рідиною. Сировидне мастило на поверхні тіла дитини може зберігатися близько трьох діб після родів.
Однією з важливих ознак новонародженості вважається наявність крові з родового каналу матері на тілі дитини, але при відсутності у неї ушкоджень, які могли бути джерелом кровотечі. Але ця ознака має відносне значення. Відсутність крові на тілі не виключає повністю новонародженість дитини, оскільки кров могла бути змита дощем, при розтаванні снігу, перебуванні трупа у водоймі.
При головному приляганні та нормальному біомеханізмі пологів на голові новонародженої дитини є пологова пухлина, яка на розрізі має драглистий вигляд і жовтувате забарвлення. Вона утворюється в результаті набряку і плазматичного просочування м'яких тканин голови під час її стикування в пологовому каналі. Розсмоктування пологової пухлини триває інколи 2-3 доби.
При притискуванні голівки до кісткових утворень пологового каналу внаслідок розриву кровоносних судин можливий крововилив під надкісницю та утворення головної кров'яної пухлини (кефалогематоми). Її розсмоктування триває 8-10 днів після пологів.
Серед внутрішніх ознак новонародженості важливе значення має стан легенів і шлунково-кишкового тракту. Легені мертвонароджених дітей завжди без повітря. При народженні травний тракт сплющений, а відразу після пологів у результаті ковтальних рухів повітря проникає в шлунок, а потім і в тонкий кишечник. При цьому в травний тракт повітря надходить навіть раніше, ніж у легені. Глибина проникнення повітря дозволяє зробити висновок про тривалість життя дитини після пологів.
Ознакою новонародженості є заповнення меконієм (першородним калом) кишечника, повне випорожнення якого від меконію закінчується в перші 1-2 дні позаутробного життя. Меконій складається із клітин, які розпалися, злущеного епітелію шлунково-кишкового тракту, клітин і пушкового волосся зі шкіри, які плід проковтнув разом із навколоплідною рідиною.
Внутрішньоутробний вік і доношеність новонародженого
Під внутрішньоутробним віком слід розуміти тривалість розвитку плода в тижнях чи зоряних (селенових) місяцях.
Доношеність - поняття, що стосується визначеної тривалості перебігу вагітності. Доношеною вважається дитина, внутрішньоутробний вік якої дорівнює 10 зоряним місяцям, тобто приблизно 280 дням. Якщо дитина народилася раніше цього строку, то вона є недоношеною.
Важливим показником доношеності є довжина тіла (не менш як 48-50 см), яку вимірюють при положенні на спині від найбільш випуклої частини тіменних ділянок до п'яток при зігнутих під прямим кутом ступнях.
Внутрішньоутробний вік дитини за довжиною тіла визначається по Гаазе так. Якщо довжина тіла плода менша ніж 25 см, то з цієї цифри добувається квадратний корінь. Якщо ж вона більша за 25 см, то її ділять на 5. Отримані числа визначають внутрішньоутробний вік плода чи новонародженої дитини в зоряних місяцях.
За Гоальтазаром і Дервіє внутрішньоутробний вік плода, якщо він становить понад 3 місяці, визначається шляхом множення довжини тіла в сантиметрах на коефіцієнт 5,6 і ділиться на 28.
Показниками доношеності також є: вага новонародженого - в середньому 3000-3200 г, окружність голівки - 34-35 см, прямий розмір (лобно-потиличний) - 10-11 см, великий косий (підборідно-потиличний) - 13-13,5 см, малий косий - 9,5 см; великий поперечний (міжтім'яний) - 9-9,5 см; малий поперечний - 8-8,5 см; окружність грудей - 32-34 см; ширина плечиків - 12-13 см; відстань від пупка до мечовидного відростка груднини - 7,2-7,3 см, від пупка до лонного з'єднання - 6,7-6,8 см.
Внутрішньоутробний вік може бути встановлений шляхом ділення довжини окружності голівки (в см) на 3,4: за довжиною пуповини і вагою дитини, появою ядер окостеніння (у голівці плечової кістки - не раніше 8 місяців) і т. ін.
Зрілість новонародженого
Багато судових медиків ототожнюють поняття доношеності і зрілості, що не зовсім правильно. Ця тотожність пов'язана, напевно, з тим, що цілий ряд ознак і показників доношеності одночасно свідчать і про зрілість. Але доношеність, як уже згадувалось, є показником часу внутрішньоутробного життя, а зрілість - показником фізичного розвитку новонародженого. Як правило, доношеність і зрілість наступають одночасно (до 10 зоряних місяців внутрішньоутробного життя). Але бувають випадки, коли дитина може бути не доношеною, але зрілою.
Необхідність встановлення зрілості при судово-медичній експертизі трупа новонародженої дитини зумовлена тим, що дитина, яка досягла зрілості, при відсутності у неї несумісних із життям виродливостей, аномалій розвитку, захворювань завжди є життєздатною. Дитина ж, яка не досягла зрілості, може бути як життєздатною, так і нежиттєздатною залежно від ступеня її фізичного розвитку.
Зараз ще немає розгорнутого судово-медичного визначення поняття зрілості. Під зрілістю розуміється певний ступінь фізичного розвитку новонародженого, який характеризується рядом ознак, визначених для доношених новонароджених. Але окрім цих загальних ознак, зрілість характеризують і деякі інші, властиві тільки їй ознаки, а саме:
- еластичність шкіри з добре розвинутим підшкірно-жировим шаром;
- наявність пушкового волосся тільки в ділянках лопаток і плечового пояса;
- густе волосся на голові (довжиною 2-3 см);
- розширення зіниць без перепонки, прозорі рогівки;
- еластичні, пружні хрящі носа і вушних завиток;
- виступання нігтів на пальцях рук за їхні кінці і сягання їх до кінців на пальцях ніг;
- опущені в мошонку яєчка у хлопчиків і закриті у дівчаток малі сороміцькі губи великими, зімкнення статевої щілини.
Важливою ознакою зрілості є наявність ядер окостеніння, які зберігаються навіть при різко виражених гниттєвих змінах трупа: ядро Бекляра діаметром 0,5-0,6 см в нижньому епіфізі стегнової кістки (з'являється на 10-му місяці життя), описане в 1819 р. французьким анатомом Бекляром; ядро окостеніння в п'ятковій (з'являється на 5 місяці), таранній (на 7 мі-сяці) кістках діаметром 1,0-1,2 см, у голівці плечової кістки діаметром понад 0,3 см, рукоятці груднини діаметром 1,0 см (ядра В. Журавльової, 1948).
Життєздатність новонародженого
Питання про досягнення чи недосягнення новонародженим життєздатності для практики дуже важливе. Якщо скоєно убивство чи дітовбивство життєздатного новонародженого, до злочинця застосовуються відповідні міри кримінального покарання, а якщо ж нежиттєздатного (він однаково повинен був загинути), ця обставина пом'якшує міру покарання.
Під життєздатністю новонародженого розуміють його здатність до існування поза організмом матері. Вона зумовлена визначеним ступенем його зрілості і відсутністю несумісних із життям виродливостей, аномалій розвитку і деяких хворобливих станів. У судово-медичній літературі немає єдиного погляду на мінімальні строки внутрішньоутробного життя дітей, які дозволяють відносити їх до життєздатних. Деякі автори вважають, що плід при строці вагітності менш як 28 тижнів, що має довжину тіла 35 см і менше, а вагу меншу від 1 кг, є нежиттєздатним. Із цього випливає, що новонароджені, які мають вік, що дорівнює 7 зоряним місяцям, уже є життєздатними. Але практика показує, що такі новонароджені вимагають особливих умов утримання і догляду, які створюються в пологових будинках (обігрівання, харчування і т. ін.). За відсутності таких умов, а тим більше в домашніх умовах, семимісячні недоношені і незрілі новонароджені, як правило, гинуть.
У зв'язку з цим деякі автори окрім життєздатності і нежиттєздатності виділяють умовну життєздатність. Умовно життєздатною вважається нормально розвинена дитина, яка народилася після 7 місяців внутрішньоутробного життя, оскільки за сприятливих умов і при відповідному доглядові вона може вижити. Але і такі, і навіть більш зрілі новонароджені, включаючи доношених, за наявності у них несумісних із життям аномалій розвитку чи хворобливих процесів, також є нежиттєздатними.
Отже, життєздатними в судово-медичному аспекті є зрілі і доношені новонароджені за відсутності у них аномалій розвитку і захворювань, несумісних із життям.
Живонародженість та її встановлення
Одним із найважливіших питань експертизи трупів новонароджених є встановлення живо- чи мертвонародженості.
Якщо дитина народилася мертвою, немає підстав для притягнення матері (чи іншої особи) до кримінальної відповідальності: цим висновком судово-медична експертиза виключає й убивство, і дітовбивство дитини.
Слід мати на увазі, що мертвою може народитися зовсім життєздатна дитина, якщо смерть її настала внутрішньоутробно. Можлива і зворотна ситуація, тобто нежиттєздатна дитина може народитися живою і навіть прожити кілька днів.
У новонародженого, який дихав, тобто народився живим, передня грудна стінка на 1-2 см піднімається над рівнем живота, в той час як у мертвонародженого вона розміщується на одному рівні. Висота стояння купола діафрагми у живонародженого - четверте міжребір'я. Легені, що не дихали, у яких не було повітря, мають невеликий об'єм, займають задньо-нижні відділи плевральних порожнин. Їхня поверхня по всій площині має рівномірний бузковий чи темночервоний колір із синюшним відтінком, на дотик вони досить щільні, м'язові. Легені, які дихали і розправилися, заповнюють плевральні порожнини повністю чи майже повністю (залежно від ступеня їхнього розправлення), частково прикриваючи собою серце. Поверхня їх рожева з так званим "мармуровим" малюнком. На дотик вони повітряні, м'які. Під легеневою плеврою в альвеолах добре проглядаються, особливо за допомогою лупи, мухурці повітря у вигляді блискучих сріблястих білувато-сірого кольору ділянок (проба Бушу-Хаберди).
Але цих даних недостатньо для експертних висновків про живонародженість. Для її встановлення було запропоновано багато різних життєвих (функціональних) проб. Найбільше поширення і практичне застовування отримали дві з них - легенева Галена-Шрейера і шлунково-кишкова Бреслау. Обидві вони плавальні чи гідростатичні.
Легенева проба базується на тому, що питома вага легенів, які не дихали, перевищує 1,0, внаслідок чого їхня тканина при зануренні у воду (питома вага 1,0) тоне. У легенів, які дихали, заповнених повітрям, питома вага менша за 1,0, тому їхня тканина набуває властивості плавати на поверхні води.
Судово-медичний експерт повинен дати правильну оцінку як позитивному, так і негативному результату легеневої плавальної проби.
Позитивний результат, окрім заповнення легеневої тканини повітрям внаслідок дихання, може бути зумовлений, наприклад, процесами гниття, проведенням штучного дихання (можуть бути зовнішні і внутрішні ушкодження), при промерзанні трупа (тому трупи досліджують після відтавання), при вдуванні повітря через рот. Негативний результат легеневої плавальної проби може мати місце навіть у випадках несумнівних ознак життя дитини після народження, а саме, коли дихання у неї так і не з'явилось, чи воно почалось, але були перешкоди до легеневого дихання (при недорозвитку дихального центру чи дихальних м'язів, природжених вадах мозку, здавленні легенів грижами чи пухлинами, крововиливами в довгастий мозок під час пологів, при аспірації дихальних шляхів слизом, навколоплідною рідиною, меконієм, при закритті дихальних отворів рукою, при здавленні шиї петлею, руками).
Негативна легенева проба може бути при повторному ателектазі легенів, який розвивається у недоношених новонароджених.
Шлунково-кишкова плавальна проба Бреслау має за основу те, що одразу ж після пологів дитина ковтає повітря, яке проникає в шлунок, а потім - і в кишечник. Тому за відстанню заповнення повітрям шлунково-кишкового тракту можна робити висновок не тільки про живонародженість, але й про тривалість життя після пологів.
Повітря в шлунково-кишковий тракт може потрапити при оживленні (вдуванні), виражених гниттєвих процесах. Позитивний результат обох плавальних проб доводить живонародженість дитини і її життя поза організмом матері, а негативний - мертвонародженість. При позитивній легеневій і негативній шлунково-кишковій плавальній пробі слід вважати, що дитина народилася живою і жила недовго. Так само трактуються і зворотні результати плавальних проб, хоча з цим варіантом у практиці зустрічатися доводиться досить рідко.
Окрім проб Галена-Шрейера і Бреслау для виявлення повітря в легенях і шлунково-кишковому тракті може бути використана рентгенографія (проба Диллона, 1937).
Для доведення живо- чи мертвонародженості в судовій медицині застосовується гістологічне чи гістохімічне дослідження легеневої тканини та інших органів (наднирників, вилочкової, щитовидної, підшлункової залоз), емісійний спектральний аналіз легенів, спектрографічне дослідження неорганічного складу печінки, крові, плаценти, дослідження білкових фракцій сироватки крові методом електрофорезу на папері, біохімічне дослідження загальних ліпідів у плаценті.
Таким чином, для вирішення одного з важливих питань експертизи трупа новонародженої дитини - про її живо- чи мертвонародженість - судові медики сьогодні мають досить солідний арсенал можливостей. Але ж при всьому цьому, досліджуючи труп у стані різко вираженого гниття, його обгорання, це питання не завжди можна вирішити.
Встановлення тривалості життя дитини після народження
Із тривалістю життя дитини після народження пов'язане вирішення питання про новонародженість, дітовбивство чи убивство.
Для визначення строку позаутробного життя дитини використовуються і морфологічні, і деякі інші ознаки, які свідчать про функції органів і систем, які мали місце.
При встановленні тривалості життя дитини враховується ступінь розправлення легенів, розподіл повітря в шлунково-кишковому тракті (якщо воно виявляється тільки в шлунку і у верхніх відділах тонкого кишечника, то дитина прожила не більше трьох годин, якщо в шлунку і тонкому кишечнику по всій довжині - не менше трьох-чотирьох, а якщо і в товстому кишечнику - не менше шести годин), наявність чи відсутність меконія в товстому кишечнику (повне його випорожнення проходить до кінця третьої доби), наявність демаркаційного кільця біля основи пуповини (з'являється воно через 6-12 годин після пологів і закінчує формуватися до кінця першої доби життя), ознаки зворотного розвитку родової пухлини (зменшення і зникнення її відбувається протягом перших двох-трьох днів життя).
Певний судово-медичний інтерес може інколи становити так званий гормональний криз у хлопчиків і дівчаток на третій-четвертий день після їхнього народження: відмова від груді, набрякання молочних залоз, поява в них молозива, а також кров'яні виділення з піхви у дівчаток. Якщо експерт отримав такі дані з історії розвитку новонародженого чи деякі з них сам добув у процесі експертизи трупа, це вказує на те, що дитина прожила не менше двох діб.
Судова медицина поки що не має критеріїв, які дозволили б вирішувати питання про тривалість життя дитини після її народження з абсолютною точністю. Воно повинно знаходити своє вирішення на основі сукупності ознак.
Надання допомоги і догляд за новонародженим
Якщо пуповина рівно обрізана і перев'язана, тільце помите, покрите, наприклад, пелюшкою, ковдрою, це говорить про те, що дитині після народження була надана необхідна допомога. Саме одяг, вигляд трупа дитини в цих випадках є свідченням того, що вона була "бажаною", її появу на світ чекали і до цього певним чином своєчасно готувались, що дитина отримала необхідну допомогу і мала належний догляд. На користь останнього може свідчити і наявність молозива в шлунку новонародженого.
Іноді труп новонародженого виявляють у підвалі, на горищі, сміттєзбірнику чи іншому подібному місці загорнутим у шматок газети, брудну ганчірку чи в ящику, картонній коробці і т. ін. Тільце дитини при цьому, як правило, покрите кров'ю, сировидним мастилом, тобто воно не обмивалось. Такий новонароджений не мав необхідного догляду. Пізніше встановлюються наявність не обрізаної, а обірваної, з нерівним, клапте-подібним кінцем, як правило, неперев'язаної пуповини, відсутність молока в шлунці. Ці об'єктивні дані свідчать про відсутність необхідної допомоги, При цьому також має значення відповідність чи невідповідність характеру одягу дитини порі року і навколишній ситуації.
Причини смерті новонароджених
Встановлення причин смерті новонароджених для судово-медичного експерта - справа складна, найчастіше труднощі пов'язані зі слабкою вираженістю чи стереотипністю патоморфологічних змін у трупі.
Смерть новонароджених може бути ненасильницькою і насильницькою. Великий судово-медичний і слідчий інтерес має насильницька смерть. Причини смерті новонароджених дуже різноманітні, оскільки дитина може загинути в утробі матері (в антенатальному періоді), під час пологів (в інтранатальному періоді) і після пологів (у постнатальному періоді).
Якщо дитина народилась із серцебиттям, але без дихання і останнє у неї не з'явилося, вона вважається мертвонародженою.
Ненасильницька смерть новонародженого може бути зумовлена його недоношеністю і недостатнім ступенем зрілості (недорозвитком), що робить його нежиттєздатним і призводить до загибелі ("смерть від вродженої слабості"). Причиною смерті можуть бути також несумісні з життям вади внутрішньоутробного розвитку (аненцефалія, дво- чи трикамерне серце, недорозвиток печінки, евентрація внутрішніх органів та ін.).
Внутрішньоутробна смерть плода може настати від:
а) внутрішньоутробної асфіксії (60 % випадків) як наслідок порушення матково-плацентарного кровообігу, захворювань серцево-судинної, дихальної системи матері, перекручування чи притискування пуповини та ін.;
б) внутрішньочерепних крововиливів;
в) аспіраційної пневмонії як наслідок аспірації навколоплідних вод;
г) дефектів розвитку різних органів;
д) інфекційних захворювань;
е) інтоксикацій;
є) різних механічних травм.
Смерть під час пологів може настати від:
а) пологової травми (ушкодження голівки та інших частин тіла дитини), яка кваліфікується як ненасильницька;
б) порушення пупкового чи плацентарного кровообігу.
Смерть дітей в найближчі години і хвилини після народження може бути як ненасильницькою, так і насильницькою.
Ненасильницька смерть може бути пов'язана із нежиттєздатністю дитини, зумовленою недостатньою зрілістю чи наявністю дефектів розвитку, несумісних із життям; вона може настати від природжених захворювань, утробної аспіраційної пневмонії.
Смерть може настати при зовнішніх проявах насилля, хоча дії, спрямовані проти життя дитини, були відсутні. Наприклад, якщо жінка сприйняла початок потуг за позив на дефекацію, і відбулись стрімкі пологи, дитина може впасти у вигрібну яму і загинути від асфіксії. При раптових пологах смерть дитини може настати від утоплення, якщо при виході зі статевої щілини вона потрапить у воду чи інше рідке середовище, від черепно-мозкової травми - при ударі голівкою об ті чи інші предмети, від пупкової кровотечі при розриві пуповини. Причиною смерті новонароджених після пологів може бути асфіксія в результаті закриття дихальних отворів плідними оболонками чи одягом матері, а також її стегнами; при здавленні шиї пуповиною, при аспірації навколоплідної рідини.
Причинами ненасильницької смерті плода і новонародженого можуть бути деякі інфекційні захворювання і генетично зумовлені вади розвитку (токсоплазмоз, природжений сифіліс, гемолітична хвороба, пов'язана з генетичною несумісністю крові матері і плода за резус-фактором. Є три варіанти цієї хвороби: 1) загальний природний набряк; 2) природжена анемія; 3) жовтуха новонароджених. Перші дві форми можуть викликати смер-тельний наслідок і в утробі, і після народження. Третій варіант можливий тільки у післяпологовому періоді; хвороба Дауна, синдром Шершевського-Тернера), "природжена риб'яча луска", трахеостравохідні свищі, які викликають аспіраційні пневмонії після голодування; пневмонії.
Дітовбивство. Якщо мати дитини з тих чи інших мотивів вирішила позбавити дитину життя, то вона це рообить в якомога раніші строки після народження (і дуже рідко під час пологів), коли новонародженого ще ніхто не бачив і не чув його крику. Її дії при цьому спрямовуються на приховання злочину - дітовбивства. Воно буває активним і пасивним.
Під активним дітовбивством розуміється застосування матір'ю активних дій, засобів з метою убивства своєї дитини в період новонародженості. Найчастішим засобом активного дітовбивства є різні види механічної асфіксії і механічні ушкодження тупими, гострими предметами, інколи отруєння, спалення.
Під пасивним дітовбивством розуміють навмисне залишення дитини після пологів без необхідної допомоги і догляду, що призводить до її смерті, яка досить швидко настає від переохолодження. Інколи при підозрі на пасивне дітовбивство мати повинна бути піддана судово-психіатричній експертизі. Остання тим ефективніша, чим раніше після пологів буде проведена.
2. Ушкодження від дії межових температур
У судово-медичній практиці доводиться зустрічатися з ушкодженнями і смертю від дії низької і високої температури. Тому необхідно знати умови, за яких виникають такі ушкодження, причини, які їх викликають, а також зміни, які дозволяють вирішувати питання судово-медичного характеру.
Як відомо, всі життєві процеси людського організму протікають у дуже вузьких межах від +36 до +37 °С. Причому свою температуру організм зберігає з дивовижною постійністю. Постійність температури тіла забезпечується шляхом регулярної теплопродукції (хімічна терморегуляція) і віддачі тепла (фізична терморегуляція).
Теплопродукція - це вивільнення теплової енергії при окислювальних перетвореннях харчових речовин у всіх тканинах організму, особливо у м'язах (30-40 %) і печінці (15-20 %).
Фізична терморегуляція здійснюється шляхом віддачі тепла проведенням (конвекція), випроміненням (радіація), випаровуванням вологи.
Постійність температури регулює ЦНС. Вона, посилаючи сигнали з периферії через чутливі нерви при підвищенні температури навколишнього середовища, зменшує вироблення тепла, збільшує теплопродукцію і зменшує тепловіддачу.
Зміна температури організму, яка виходить за межі +36-37 °С, має патологічний характер і є показником значних розладів в організмі.
Ушкодження і смерть від дії низької температури
При дії низької температури на людський організм слід розрізняти загальну дію у вигляді переохолодження і місцеву дію у вигляді відмороження. Якщо порівняти дію низької і високої температур на організм людини, то слід відзначити, що дію низької температури організм переносить легше, ніж дію високої температури, оскільки при переохолодженні не відбувається розплавлення і розпад білків.
Доведено, що чим нижча організація організму, тим легше переносить він зниження температури навколишнього середовища. Деякі мікроорганізми продовжують свою життєдіяльність при дуже низькій температурі. Так, наприклад, холерна бацила зберігає свою життєдіяльність при температурі -120 °С, а правцева паличка - при температурі -232 °С. Дещо подібне можна спостерігати і в розвинутих тваринних організмах.
Відомі випадки, коли люди в стані уявної смерті перебували під сніговим покривом протягом тривалого часу і знову були повернуті до життя. За певних умов люди можуть перенести дуже низькі температури - -55-60 °С в умовах Арктики. З іншого боку, явища переохолодження і навіть смерть можуть настати при плюсовій температурі.
Що це за умови, які охороняють людину від дії низької температури чи сприяють настанню смертельного наслідку? Однією з умов, які уберігають людину від дії низької температури, є одяг. Ось чому у всіх випадках, де мова йде про можливе переохолодження тіла, на одяг звертається особлива увага: чи досить він теплий, чи відповідає сезону, чи немає на ньому вад, дефектів і т. ін. Особливо чутливі до дії холоду діти, старі люди, виснажені хворі, а особливо особи, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, причому алкоголь збільшує тепловіддачу, а теплопродукція при цьому зменшується.
Посилює дію холоду пронизливий вітер, особливо сильний, оскільки через вологу шкіру значно швидше виділяється тепло. Що ж відбувається в організмі під дією низької температури?
Хворобливі розлади, які спостерігаються при охолодженні, проявляються спочатку у відчутті холоду і появі збудження, потім починається озноб, дрібне тремтіння м'язів, болі в периферійних ділянках, потім спостерігається спазм периферійних судин (блідість шкірних покривів), який змінюється паралічем периферійних судин (почервоніння шкірних покривів), потім з'являються слабкість, сонливість, настає сон, інколи летаргічний стан і смерть. З розповідей врятованих, втраті свідомості передує відчуття втоми і непереборне бажання спати.
Дослідами на тваринах установлено, що протягом перших двох годин організм тварини, яку помістили у воду з кригою, утримує початкову температуру, а потім, у зв'язку з тепловим виснаженням, температура тіла починає швидко знижуватись.
Різке охолодження організму може настати і без місцевих змін у тканинах. Смерть у таких випадках настає від переохолодження. Температура нижча від 0 °С у початковій фазі діє як збудник. ЦНС отримує з периферії сигнали і стимулює через центри стовбурової частини мозку дихання і кровообіг, посилює обмін і зменшує тепловіддачу. Нестача тепла компенсується його надходженням. Якщо дія холоду перевищує поріг фізіологічної норми, температура тіла починає знижуватись. Дихання, кровообіг і обмін речовин слабшають, рефлекси затухають, терморегуляція порушується. Останнім часом реакція організму детально вивчається у зв'язку з проблемою гіпо-термії, яка розробляється для хірургічної практики. Гіпотермією називають штучне зниження температури тіла людини зі спеціальною метою для операцій, наприклад, на серці, великих кровоносних судинах. Проблеми гіпотермії активно розробляються як за кордоном, так і в нас.
Поряд з експериментальним вивченням гіпотермії на тваринах, у клініках проводять операції. Але дослідження показали, що можливість зниження температури в теплокровному організмі обмежується певними межами. Різні тканини по-різному реагують на зниження температури. Температура, при якій тканини зберігають свою життєздатність до повного повернення функцій, носить назву "біологічного нуля".
Так, для кори головного мозку такою температурою є +31 °С. При цій температурі настає втрата свідомості. Центри дихання і кровообігу переносять протягом деякого часу температуру +26-25 °С. Застосування гіпотермії в практиці дозволило виключити небезпеку тяжких ускладнень при операціях на серці і дало можливість проводити їх протягом 10-20 хвилин із припиненням кровообігу. Дослідження показали, що межею зниження температури є температура +25-26 °С. Зниження температури нижче +25 °С викликає незворотний стан, і повернути людину до життя при температурі +20 °С поки що неможливо.
Від чого ж настає в таких випадках смерть? Механізм дії холоду і смерть від охолодження, незважаючи на численні дослідження, до цього часу не може вважатися остаточно з'ясованим. Очевидно, смертельний наслідок зумовлюється комплексом змін, які відбуваються в організмі під впливом низької температури.
Відомо, що всі процеси в організмі за швидкістю і якісними реакціями наближаються до температури +36-37 °С. Падіння температури на 3-4 °С викликає уповільнення біологічних процесів у два рази, а зниження температури на 10 °С - у три-чотири рази. При такому уповільненні біологічних процесів властивість тканин сприймати кисень різко знижується, кров не віддає кисень тканинам. Різниця в насиченості киснем крові венозної і артеріальної мінімальна. Створюється свого роду кисневе голодування без аноксемії, до якого не залишається байдужою ЦНС, яка є особливо чутливою до порушення кисневого режиму. У тканинах затримуються різні токсичні речовини, що спричиняє смерть. Це своєрідна токсична асфіксія без аноксемії, за певними показниками аналогічна асфіксії при отруєнні ціаністими сполуками.
При смерті від охолодження організм витрачає всі запаси теплової енергії, у печінці в цей період відзначається повна відсутність глікогену і цукру. Пам'ятаючи про це, при наданні першої медичної допомоги замерзаючим повинні бути вжиті заходи, спрямовані на негайне зігрівання хворого, особливо необхідно застосовувати гарячі компреси на потиличну, шийну діялнки для поліпшення діяльності продовгуватого мозку, а для нейтралізації теплового виснаження - вводити глюкозу.
Місцева дія холоду викликає зміни, які називаються відмороженням. Залежно від інтенсивності і тривалості дії холоду розрізняють чотири ступені відмороження:
1) гіперемія (почервоніння) шкіри;
2) поява мухурів;
3) утворення поверхневих некрозів шкіри;
4) омертвіння тканин до кісток.
При дослідженні трупів осіб, які загинули від переохолодження, при первинному огляді на місці виявлення і при судово-медичному розтині виявляється ряд характерних для цього виду смерті особливостей.
На місці виявлення трупа в типових випадках смерті від дії на організм низької температури - взимку, де-небудь у полі, на снігу, як правило, спостерігається така картина:
1. До трупа, який лежить часто на відстані від снігової дороги, ведуть глибокі, нерівні, розміщені на ламаній лінії сліди від взуття, запорошені снігом (була заметіль, стомлена, знесилена людина, очевидно, збилася з дороги).
2. Труп лежить згорнутий "калачиком", зіщулившись (характерна поза людини, яка ніби намагається зберегти тепло свого тіла), частина його перебуває в снігу. Під трупом - снігова ямка від танення, покрита тонкою шкірочкою криги. На віях і біля отворів носа наявні маленькі крижинки, на шкірі обличчя - маленькі буруваті садна - ушкодження окремими сні-жинками.
3. На відкритих частинах тіла можуть бути окремі ділянки відмороження, "озноблення".
4. Трупні плями нерясні, червоного кольору (внаслідок окислення крові при проникненні кисню через вологу холодну шкіру з розпушеним епідермісом).
5. "Гусяча шкіра".
6. Гниттєві плями на трупі, як правило, не спостерігаються.
7. Труп інколи замерзлий (перед розтином труп необхідно розморозити).
При судово-медичному дослідженні трупа в морзі виявляються:
1. Голова. Відзначається інколи розходження швів кісток черепа, яке виникає після смерті при промерзанні вмісту черепа. Виявляється також повнокрів'я головного мозку і його оболонок, а головне, - сильний набряк м'якої мозкової оболонки зі збільшенням спинномозкової рідини в шлуночці (водянка мозку).
2. Грудна порожнина. Переповнення кров'ю порожнини серця за відсутності в ньому хворобливих змін. Є випадки різного забарвлення крові правої і лівої половини серця.
3. Черевна порожнина:
а) у слизовій шлунку часто зустрічаються маленькі крововиливи. Вперше в 1895 р. саратовський лікар С. М. Вишневський описав нову тоді ознаку смерті від охолодження - крововиливи на слизовій шлунку (плями Вишневського). Ці крововиливи мають круглу форму - від крапки до горошини, рідше лінійно-хвилясті на поверхні складок. Вони темного кольору з червоним відтінком, кількість від десятка до багатьох десятків. Виникнення їх пов'язують з дією холоду на сонячне сплетіння.
А. С. Ігнатовський багато працював над вивченням механізму утворення плям Вишневського і виявив: холод, мабуть, різко впливає на симпатичні нервові вузли, в першу чергу на сонячне сплетіння, в результаті чого порушується функція окремих клітин сонячного сплетіння і проходить нерівномірна іннервація судин органів черевної порожнини, де вони частково розширюються, тоді як під слизовим шаром судини, які проходять між секреторними залозами, при розширенні розриваються, внаслідок чого і утворюються крововиливи в підслизову оболонку; з'єднуючись із соляною кислотою, вони набувають бурувато-коричневого кольору внаслідок утворення солянокислого гематину. Цінність цієї ознаки підтверджується досвідом, практикою, а також працями багатьох авторів. Так, М. І. Касьянов (1952 р.), вивчаючи генез плям Вишневського, відзначив, що основа його полягає в трофічному впливі холоду на ЦНС, який викликає спазм судин, крововиливи і утворення геморагій з переходом в ерозію від наступної дії шлункового соку.
Професор М. І. Райський у своїй докторській дисертації (1907 р.) щодо проведення Ігнатовським і Зубченко досліджень піддав сумніву діагностичну цінність плям Вишневського, зазначаючи, що він часто не виявляв їх при розтині трупів, які загинули від дії низької температури. Пізніше з'ясувалось, що утворення плям Вишневського має місце при поступовому, повільному умиранні організму. Очевидно, М. І. Райський досліджував випадки швидкої смерті від холоду і тому не виявляв плям Вишневського;
б) переповнений сечовий міхур;
в) маленькі крововиливи в слизову мисок нирок (ознака Фабрикантова, 1955 р.);
г) втягнуте в паховий канал яєчко (ознака Пупарева, 1947 р.).
Ушкодження і смерть від дії високої температури
Висока температура може чинити на людину загальну дію, викликаючи її перегрівання (тепловий, сонячний удари), і місцеву (термічні опіки).
Тепловий удар - хворобливий стан організму внаслідок його перегрівання. Підвищення температури тіла на +2-3 °С понад норму різко порушує роботу серцево-судинної системи, знижує працездатність, викликає головний біль; підвищення ще на +5-6 °С на тривалий термін - несумісне з життям.
Теплові удари виникають, як правило, при тривалих туристичних походах у жарку погоду в нетренованих осіб, у робітників гарячих цехів і т. ін.
Різновидом теплового удару є сонячний удар, який викликається сильною чи тривалою дією сонячних променів на незахищену голову в поєднанні з загальним перегріванням організму. Ознаки сонячного удару такі ж, як і теплового.
При розтині трупа виявляється повнокрів'я і набряк оболонок і речовини мозку, численні дрібні крововиливи в речовину головного мозку, повнокрів'я внутрішніх органів з окремими крововиливами, нерідко - набряк легенів, рідка, темна кров у судинах, тобто картина, яка характерна для швидкої смерті.
Місцева дія тепла (термічні опіки). При короткочасній дії на покриви тіла температур, які перевищують +60-70 °С, проходять місцеві зміни тканин, які називаються опіками. Вони можуть настати при зіткненні з полум'ям, киплячими рідинами, розпеченими газами і розпеченими предметами. Зміни в тканинах залежать від того, наскільки висока температура і яка тривалість її дії.
Опіки поділяються на 4 ступені:
1-й ступінь характеризується почервонінням з невеликим припуханням і відчуттям жару;
2-й - виникненням міхурів із прозорою, інколи мутнуватою, але не кров'янистою рідиною;
3-й - утворенням омертвілих ділянок (некрозів);
4-й - обвуглюванням тканин.
Смерть може наступити при будь-якому ступені опіку залежно від величини ураженої площі покривів тіла. При широких і глибоких опіках тіла смерть настає швидко в результаті опікового шоку, при менш широких і виражених опіках - від загальної інтоксикації (самоотруєння) продуктами розпаду в перші дні (2-3 день) пілся опіку. Причиною смерті в більш пізні строки є різні наслідки (загальне зараження крові, запалення легенів тощо).
Визначення походження опіків можливе за їх розміщенням і характером. При дії гарячих газів опіки роміщуються на тілі у вигляді смуг, напрям яких дозволяє судити про положення тіла стосовно джерела тепла, відзначається наліт кіптяви, обпалення волосся, обвуглювання тканин (кісток); при диханні утворюються опіки порожнини рота, носоглотки, дихальних шляхів.
При обварюванні гарячими рідинами немає кіптяви, волосся не обпалене, ціле, одяг не пошкоджений. Внаслідок стікання рідини на тілі нижче від основного опіку, як правило, наявні обпечені смуги шкіри - сліди від потьоків. На тілі та одязі можуть бути знайдені сліди підсохлої рідини.
При контакті з розпеченими предметами виникають опіки, площа і конфігурація яких відбиває форму слідоутворюючої поверхні таких предметів. Волосся на шкірі обгорає в місці таких опіків і на відстані не більш як 1 см від місця дотику з розпеченим предметом.
При дії полум'я опіки мають вигляд червонувато-бурих плям пергаментної щільності, які важко ріжуться ножем, частково вкриті кіптявою, виражені нерівномірно; у місцях, вкритих одягом, вони можуть бути навіть відсутні чи слабко виражені. Якщо людина в момент охоплення її полум'ям перебувала у вертикальному положенні (стояла чи бігла), то опіки на тілі будуть звужуватися догори, ніби відтворюючи язики полум'я. Волосся на шкірі буде обгорілим не тільки у місцях опіків, але й на відстані 10-12 см від них на неопеченій шкірі.
Дослідження трупів, знайдених на згарищах. При експертизі трупів, знайдених на згарищах, необхідно провести упізнання особи загиблого, визначити причину смерті, наявність механічних чи інших ушкоджень, встановити, за життя чи після смерті виникли ці ушкодження. Упізнання трупа нерідко ускладнюється через обвуглювання. При зовнішньому огляді звертають увагу на неушкоджені частини шкіри, вкриті щільним одягом, а також на ділянки шкірних покривів, які стикались з грунтом чи підлогою приміщення. На них можуть виявлятися характерні індивідуальні особливості: татуювання, родимі плями, рубці і т. ін. Велике значення для індентифікації трупа можуть мати і залишки його одягу. Найкраще зберігаються від вогню кістки і зуби.
Смерть при пожежі, як правило, найперше наступає від отруєння окисом вуглецю, пізніше ж обгорає труп. У результаті теплового заклякання м'язи трупа скорочуються, і він набуває так званої "пози боксера", при якій руки і ноги зігнуті. Ця поза криміналістичного значення не має, вона виникає посмертно і спостерігається на будь-якому трупі, вилученому з вогню, незалежно від того, були опіки прижиттєвими чи посмертними.
Живим чи мертвим потрапив потерпілий в атмосферу пожежі визначають за рядом ознак. Про дію високої температури свідчить наявність: 1) опіків порожнини рота і дихальних шляхів, а також відкладання на них кіптяви, що пов'язане з активним диханням; 2) окислу вуглецю в глибоко розміщених частинах трупів; 3) так званих "гусячих лапок", тобто не покритих кіптявою і без опіків складок у зовнішніх кутках очей і на лобі, які виникають від інтенсивного зажмурення.
На трупах, вилучених із згарищ, нерідко виявляються ушкодження (частіше на голові), які виникають посмертно і які можуть бути прийняті за прижиттєві. При обгоранні трупа кістки черепа інколи розтріскуються і в його порожнині виникають крововиливи у вигляді сухих крихких кров'яних згустків. Вирішити це питання можна шляхом мікроскопічного дослідження. За наявності проникаючого поранення різке скорочення внутрішнього органу свідчить про прижиттєвість порожнинного поранення, при посмертних ушкодженнях таке скорочення органів не відбувається.
Для приховування слідів злочину, злочинці інколи спалюють труп. Перед експертизою може бути поставлене питання про час, необхідний для спалення трупа в даних конкретних умовах. Повністю спалити труп до попелу в звичайній печі чи на багатті, як правило, не вдається, оскільки для цього необхідна висока температура протягом десятків годин, навіть якщо труп попередньо був розчленований. У печі серед попелу можна знайти залишки кісткового скелета, зуби, металеві пломби, які надсилають на судово-медичну експертизу. Комплексне дослідження попелу (емісійний і абсорбційний спектральний аналіз, люмінесцентна і поляризаційна мікроскопія, дослідження в м'яких рентгенівських променях, рентген-структурний аналіз та ін.) дозволяє встановити в ньому мінімальну кількість спаленої кісткової тканини, видову її належність, орієнтовно судити про вагу спаленого трупа, а також вирішити інші важливі для слідства питання.
Походження опіків. Переважна частина опіків трапляється в результаті різного роду нещасних випадків у побуті, на виробництві, а також при транспортній травмі (автомобільній, авіаційній), оскільки останні можуть супроводжуватись пожежами. Самогубства шляхом самоспалення рідкісні, ще рідше спостерігаються убивства.
3. Ушкодження від дії електричного струму
Електричний струм за ряду несприятливих умов може завдати ушкодження живому організму і викликати його смерть. Розрізняють атмосферну (блискавка) і технічну електрику.
Електротравма і умови, за яких вона виникає.
Для ураження електричним струмом мають значення: 1) властивості електричного струму; 2) умови його дії; 3) індивідуальні особливості організму.
Характеристики електричного струму: напруга, сила, вид і частота.
Величина напруги електричного струму має надзвичайно важливе значення. Небезпечний струм як низької (110-220 вольт), так і високої (понад 220 вольт) напруги. Небезпечним для життя вважається струм у 50 міліампер і смертельним - у 100 міліампер.
Змінний струм напругою до 450-500 вольт небезпечніший за постійний; обидва види струму понад 450-500 вольт однаково небезпечні. Особливо небезпечний змінний низькочастотний струм (40-60 коливань за секунду, тобто струм, який використовується в освітлювальній і технічній мережах).
Із збільшенням частоти небезпечність струму падає. Струми дуже високої частоти з десятками і сотнями періодів коливань за секунду безпечні. Вони застосовуються в медицині для лікувальних цілей.
Умови дії струму:
1) величина опору тканин тіла (шкіри), що залежить від її вологості, товщини, мозолистості, кровонаповнення;
2) площа і щільність контакту з електрострумом;
3) характер контакту зі струмонесучими предметами - контакт із двома полюсами або тільки з одним.
Ураження елетрострумом може відбуватися і без безпосереднього контакту з провідником струму (при напрузі понад 10 тисяч вольт).
Індивідуальні особливості організму (його стан, вік). Старі люди, діти, вагітні жінки, особи, які перебувають у стані сп'яніння, виснажені різними хворобами і голодуванням, ті, хто хворіє на серцево-судинні захворювання особливо піддаються дії електричного струму. І навпаки, під час сну чи наркозу опір організму значно підвищується.
Дія струму на організм. Електрострум може викликати теплову, механічу і хімічну (електролітичну) дію.
При тепловій дії утворюються опіки (широкі, глибокі) ІІІ, IV ступеня, при механічній - рани у вигляді розривів шкіри та інших частин, а також пробоїни різної глибини; хімічна дія струму виражається в електролізі водяних розчинів, що призводить до тяжких розладів тканинного обміну речовин, зміни структури клітин і тканин, відкладання металу в ділянці електропозначок.
Електропозначки належать до типових ушкоджень при ураженні електрострумом. Вони містять інформацію про властивості провідника електроструму, що дозволяє об'єктивно виявити важливі деталі обставин події. З'являються вони при контакті з провідником невеликих розмірів і характерні для дії струму низької напруги (100-250 вольт), якщо шкірні покриви сухі, з товстим роговим шаром, тобто в тих випадках, коли шкіра має високий опір. На вологій шкірі і на ділянках шкіри з тонким роговим шаром електропозначки, як правило, не виникають.
Електропозначки утворюються від теплової й електролітичної дії струму при температурах не вищих 120 °С. При вищій температурі вони починають набувати вигляду опіків III i IV ступенів. Вони стійкі. Виникають лише у 80-90 % випадків у місці входу струму і рідше спостерігаються в місці його виходу.
Типові елетропозначки мають вигляд невеликих круглуватих ділянок змертвілої шкіри з валикоподібно піднятими краями, а нетипові - у вигляді саден, опіків.
За наявності електропозначок на трупі в ряді випадків можна встановити: а) причину смерті; б) ознаки джерела струму; в) місце контакту з ним; г) напругу струму; д) деякі обставини події.
При ураженні струмом високої напруги утворюються важкі опіки аж до повного обвуглювання всього тіла, навіть із розплавленням кісток. У них можна знайти характерні особливі утворення - "кісткові буси" (перлини) білого кольору, величиною з горошину і менші, круглої форми пусті всередині. Механічні зміни від дії електричного струму виявляються далеко не завжди. Вони мають вигляд саден і ран без ознак опіків і обпалення волосся, інколи виникають тріщини і переломи кісток кінцівок, вивихи суглобів. Останні ушкодження пов'язані з різким скороченням м'язів при судомах, які супроводжують ураження електрострумом.
Із вторинних ушкоджень на трупі загиблого від електротравми бувають опіки від запалення одягу; при роботі на елетроопорі з наступним падінням на трупі виникають ушкодження, характерні для падіння з висоти.
При розслідуванні випадків, пов'язаних із ураженням електрострумом, велике значення має технічна експертиза.
Огляд місця виявлення трупа проводиться з участю спеціаліста-електрика. Спочатку необхідно впевнитися в тому, що труп не перебуває під струмом. Основну увагу при огляді приділяють виявленню джерела електроструму, зіткнення з яким могло викликати ураження. При цьому враховують ряд умов, які сприяли ураженню: підвищену вологість (сирість) у приміщенні; наявність предметів, які тимчасово перебували під струмом, наприклад після дощу; високу температуру навколишнього середовища, яка викликала спітніння; відсутність взуття у потерпілого та ін.
Ураження електрострумом найчастіше є результатом нещасного випадку. Вони можуть мати і професійний характер. Відомі випадки самогубства з використанням електроструму. Навмисні убивства зустрічаються дуже рідко.
Ушкодження і смерть від дії блискавки. Особливості ураження людей блискавкою пов'язані з колосальною напругою електроструму блискавки, яка досягає мільйонів вольт при силі струму до 100000 ампер. Ураження блискавкою може відбуватися як при безпосередньому ударі нею в людину, так і через різні струмопровідні предмети, у тому числі через освітлювальну і телефонну мережі, дерева та ін.
Ознаки дії блискавки на трупі. На шкірних покривах виявляються широкі глибокі опіки, зони опалення волосся. Інколи утворюються рвані рани. При ураженні блискавкою ушкодження можуть бути дуже важкими, аж до відриву голови і кінцівок.
До порівняно рідких ознак належать так звані "візерунки блискавки", які мають вигляд гіллястих червонуватих смужок, що просвічуються крізь шкіру трупа. "Візерунки блискавки" помітні через півдоби після смерті, потім вони бліднішають і зникають. Досить рідко вони бувають і в осіб, які залишились в живих.
Огляд одягу трупа. Одяг може бути розірваний, розкиданий, опалений, обвуглений; металеві предмети, що містилися в кишенях, або були прикріплені до одягу (значки, талісмани, брелоки та ін.) оплавлені.
Огляд місця події. Характерні сліди ураження блискавкою на оточуючих труп предметах: розщеплення дерев з їх обвугленням, свіжі хвилясті тріщини на корі; в приміщеннях: розплавлені металеві і скляні предмети і обвуглення предметів, які здатні горіти. При ударі блискавки в піщаний грунт останній, плавлячись, утворює чудернацькі скловидні утворення - фульгурити.