Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ключові терміни та поняття:
час відпочинку , перерви, робоча зміна, робочий день, робочий тиждень, щотижневий безперервний відпочинок, вихідні дні, святкові дні
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Час відпочинку – час протягом якого робітники і службовці звільняються від виконання трудових обов’язків і можуть його використовувати на свій розсуд.
Види відпочинку:
Ст. 66 КЗпП України встановлює перерву для відпочинку і харчування
тривалістю не більше 2 годин, через 4 години після початку роботи. Перерва в робочий час не включається , і не оплачується.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі ПВТР) встановлюється час початку і закінчення перерви. Мінімальна тривалість перерви для відпочинку і харчування законодавством не встановлена. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. Можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам павина бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (перелік встановлюється власником за погодженням з профкомом).
В трудовому законодавстві існують спеціальні перерви для відпочинку, що входять у робочий час:
Допускається:
Порядок їх надання визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Все, що лежить за межами робочого часу протягом доби, складає час щоденного відпочинку. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (разом з перервою для відпочинку і харчування).
Його тривалість повинна бути не менше як 42 год. (ст. 70 КЗпП України). Ст. 67 КЗпП: - при 5-ти денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дні на тиждень, як правило, підряд – субота, неділя, - при 6-ти денному – 1 вихідний день. Загальний вихідний – неділя. Другий вихідний при 5-ти денному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіками роботи підприємства за погодженням профкомом і надається підряд із загальним вихідним днем.
Ст. 68 КЗпП вказує, якщо на підприємствах де робота не може бути припинена в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та ін.) вихідні дні встановлюються місцевими радами н/д.
Ст. 69 КЗпП, на підприємствах зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або у зв’язку з необхідністю безперервного обслуговування населення, на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаною з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників, згідно з графіком змінності, що затверджується власником за погодженням з профкомом.
Цей порядок поширюється на такі категорії підприємств:
На працівника, який перебуває у відрядженні поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, виплачується компенсація, або може бути наданий інший день відпочинку.
Ст. 73 КЗпП України визначає святкові і неробочі дні робота в які не проводиться (святкові дні):
Робота також не проводиться в дні релігійних свят (неробочі дні).
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємства надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3-х днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацювання за ці дні.
У дні зазначені вище допускаються роботи припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. У святкові і неробочі дні здійснюється звичайна робота згідно з графіками роботи підприємства чи змінності.
Згідно ст. 67 КЗпП, у випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у вихідні дні сплачується в підвищеному розмірі згідно ст. 107 КЗпП, за фактично відпрацьовані години у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках:
1) для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Встановлено чіткий порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні, згідно з яким вимагається видання відповідного письмового наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Видання такого наказу (розпорядження) дає змогу перевірити законність в кожному конкретному випадку залучення працівників до роботи в дні щотижневого відпочинку, підвищує відповідальність власника або уповноваженого ним органу за суворе дотримання режиму робочого часу і часу відпочинку, а також є важливим доказом при вирішенні трудових спорів про компенсацію за роботу у вихідні дні.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні дні, робота за які компенсується.
За будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 Кодексу), батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186 Кодексу), працівників молодше вісімнадцяти років (ст. 192 Кодексу). Залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП України.
У разі залучення певних працівників до роботи у вихідний день власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати їм інший день відпочинку чи оплатити роботу у вихідний день в подвійному розмірі. Один з цих засобів компенсації роботи у вихідний день обирається за згодою сторін.
На відміну від законодавства, що діяло раніше коли інший день відпочинку надавався протягом найближчих двох тижнів, коментована стаття не обмежує надання відгулу будь-яким терміном. Отже, час використання іншого дня відпочинку також залежить від узгодження сторін.
Працівник не вправі самовільно використовувати без погодження з власником або уповноваженим ним органом дні відгулів, оскільки такі дії працівника розцінюються як відсутність на роботі без поважних причин, що може призвести до звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Зайнятим у рослинництві робітникам державних сільськогосподарських підприємств у разі залучення їх у передбаченому законом порядку в період напружених польових робіт (сівба, догляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю, оранка зибу) до роботи в установлені за графіком вихідні дні замість них надаються після закінчення кожного такого періоду інші дні відпочинку. В цих випадках дні відпочинку можуть підсумовуватися за період, що не перевищує двох місяців. Причому в разі ненадання робітникам установлених за графіком днів відпочинку протягом, як на той час було визначено законодавством, найближчих двох тижнів їм поряд з наданням інших днів відпочинку провадиться доплата за роботу в дні відпочинку за графіком у встановлених законом розмірах.