Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практична робота № 2
Тема: Лавинні сходження та лавинні ділянки. Крим і Карпати.
Мета: ознайомлення з лавинно небезпечними ділянками,способи їх подалання.
І. Хід роботи
1.Розглянути поняття «лавина».
2. Ознайомитись з правилами та обов’язками керівника групи.
3. Ознайомитись з правилами та обов’язками членів групи.
4. Ознайомитись з правилами поведінки при попаданні в лавину.
5. Ознайомитись з лавинонебезпечними ділянками Карпат та Криму.
6. Написати звіт проведеної роботи.
ІІ. Звіт.
Лавина – це швидкий раптовий рух снігу і льоду вниз крутими схилами гір.Швидкість падіння лавин усереднено становить 70-100 км/год. Однак великі сухі лавини можуть рухатися і швидше. Лавини володіють величезною руйнівною силою, створюваною не тільки снігом, але і, головним чином, передлавинною повітряною хвилею. Сила удару може досягати 50 т на 1 м.кв. Для порівняння: дерев’яний будинок витримує удар не більше 3 т на 1 м.кв., а удар силою 10 т на 1 м.кв. вивертає з корінням столітні дерева. Обсяг снігу в одній лавині досягає 200 тис. м. куб. Лавини сходять з гір з визначеною періодичністю, характерною для конкретного місця. Катастрофічні лавини накопичують сніг протягом кількох десятиліть. Оптимальні умови для зародження лавин – рясні снігопади, засніжені схили (30-40 градусів), різка зміна температури повітря. При цьому свіжий сніг має мати товщину 30 см і більше, а щільний – не менше 70 см. Лавина починає рухатися, коли складові сили ваги сніжного покриву по напрямку схилу перевищують силу зчеплення кристалів снігу між собою. Найчастіше це відбувається під впливом сонячного тепла або при землетрусі. Перед початком руху сніжні маси перебувають у стані хиткої рівноваги. Щоб вивести сніг із цього стану, потрібен зовнішній поштовх. Це може бути механічний вплив, звукова хвиля, підвищення температури навколишнього повітря, пориви вітру.Розрізняють два основних типи лавин: лавини хуртовинного типу та лавини зі снігу, який щойно випав. У Карпатах зустрічаються лавини обох типів. За характером руху вони поділяються на схилові (зсувні), лоткові та стрибаючі.При оголошенні лавинної небезпеки треба взагалі утриматися від походів у гори. Не рекомендується розпочинати рух зразу після рясних снігопадів, краще перечекати, поки сповзуть лавини чи сніг відлежиться. При ясній погоді необхідно перечекати 2 дні, при тумані і похмурій погоді – 3-4 дні, при сильному морозі – до 6 днів.
Існують ознаки небезпечності схилу. Оцінку лавинонебезпечності доцільно проводити у такій послідовності:
- оцінка характеру схилу: стрімкість, ділянки перегину, місця снігонакопичення, наявність каміння, дерев, кущів, експозиція схилів тощо;
- оцінка снігового покриву: сухий чи мокрий сніг, наявність свіжого пухнастого снігу на твердій основі або “глибинної паморозі” (крупчастого снігу) під пластом твердого шару;
- оцінка часу: чи встигне група подолати лавинонебезпечну ділянку в ранкові години до освітлення схилу сонцем та, відповідно, до зміни характеру снігового покриву.
Слід відмовитися від спроби подолання лавинонебезпечного схилу, коли:
- йде чи щойно випав рясний сніг;
- необхідно перетнути рівний схил стрімкістю більше 25-30° без наявності каміння, дерев та кущів, вкритий пухким сухим снігом, що лежить на твердому насті;
- на схилі чи в інших місцях спостерігаються сліди свіжих лавин чи зсувів снігу;
- відбулося осідання снігу з характерним звуком, що свідчить про наявність шару слабкого зчеплення “глибинної паморозі”;
- над схилом нависають великі снігові карнизи;
- схил освітлений сонцем, сніг вологий, спостерігаються “снігові равлики”;
- видимість погана або різко погіршилася.
Лавинонебезпечні схили треба перетинати вище лінії основного снігозбору. Схил із твердим верхнім шаром снігу слід долати у верхній частині, із пухким – у нижній, “прочоси” від лавин на заліснених схилах перетинати у верхній частині ближче до межі лісу. Навітряний та тіньовий схили безпечніші, ніж підвітряний чи сонячний.
Учасники групи зобов’язані:
1. Обов’язково закріпити на собі кінець лавинного шнура. Лавинний шнур повинен бути довжиною 10-20 м яскравого кольору, без вузлів.
2. Строго витримувати заданий інтервал, який, залежно від рельєфу, може сягати 20-100 метрів. Пересуваючись на лижах, потрібно дотримуватися інтервалу один від одного не менше 50-70 м, на небезпечних місцях переходи робити без лиж.
3. Переходити небезпечні ділянки швидко, широкими кроками, намагатися не порушувати цілісність снігу між слідами для того, щоб не підрізати схил.
4. Не допускати різких поворотів, стрибків і ударів лижами.
5. Зберігати абсолютну тишу, прислуховуватись до вказівок керівни-ка і сигналів спостерігача. У випадку зупинки на відкритому місці не згуртовуватись.
6. Долаючи небезпечну ділянку на лижах, треба послабити кріплення настільки, щоб лижі можна було моментально зняти, розстібнути поясний ремінь наплічника. Тримати лижні палиці тільки в обхват (руки витягнути з темляків), щоб їх зразу можна було кинути. Капюшон штурмівки надягти на голову і застібнути так, щоб закрити рот і ніс (аби, потрапивши в лавину, захистити їх від снігу).
7. При сигналі спостерігача “Лавина!” терміново звільнитися від палиць,наплічника, лиж і намагатись утриматися на поверхні снігу, пересуваючись до краю лавини. Якщо ви на лижах, можна спробувати вийти з небезпечної зони спуском навскіс, але це до снаги тільки досвідченому лижнику.
Керівник зобов’язаний:
1. За потреби проходження лавинонебезпечного рельєфу вибирати за можливості безпечні ділянки схилу: гребені, скельні острови, групи дерев, високі кущі, які частково слугують опорою сніжному пласту.Уникати сніжних кулуарів, лавинних жолобів і розташованих під ними схилів, особливо покритих глибоким, пилоподібним чи мокрим снігом, який лежить на льодовій основі. Дуже важливо звернути увагу на положення схилів відносно напрямку пануючих вітрів чи вітрів останніх 10-15 днів (на підвітряній стороні завжди відкладаються маси перенесеного снігу)!Круті зледенілі схили необхідно долати на “кішках”, вирубувати сходи або влаштувати перила з мотузок.При потребі лавинонебезпечний схил слід перетинати якомога вище лінії максимального напруження снігового пласту, причому потрібно прокладати дещо нахилений слід, оскільки горизонтальний перетин схилу (особливо на лижах) сприяє більшому порушенню глибини сніжного покриву.Якщо на схилі немає нерівностей, які б служили опорою сніговому пласту, потрібно підніматися чи спускатися по прямій (по лінії падіння води) і перетинати схил в безпечному місці.
2. Перед проходженням лавинонебезпечної ділянки встановити на безпечному місці спостережний пункт, з якого один із учасників міг би стежити за пересуванням кожного учасника групи.
3. На небезпечній ділянці повинно бути не більше однієї людини.
4. Визначити учасників групи, які замикають групу та несуть засоби для порятунку (лавинні зонди, лопати, медикаменти).
5. При перших ознаках лавинної загрози слід припинити рух.
При попаданні в лавину:
1. Поки снігова маса лавини сунеться донизу, намагатися плаваючими рухами вибратися на поверхню, адже, зупинившись, сніг зразу ущільнюється.
2. Підтягнути коліна до живота і стиснутими кулаками захищати обличчя від снігу (положення захисту у боксера), одночасно створюючи навкруг обличчя пустоту, що дозволить вільно дихати.
3. При зупинці лавини визначити своє положення (де верх і низ): набрати слину і дати їй витекти із рота – це дозволить зрозуміти, де низ; почати за можливості пересуватися в протилежний бік (вгору).
4. Зберігати спокій, сили і повітря.
5. Не вважати свою ситуацію безнадійною, не втрачати впевненості в своєму порятунку.
6. Ні в якому випадку не спати!
7. Кричати, потрапивши в лавину, слід тільки тоді, коли чути безпосередньо над собою крики чи кроки учасників пошукової групи, при цьому вичекавши моменту тиші. Просто кричати немає сенсу: звук із глибини снігової товщі чути тільки тим, хто безпосередньо поруч.
Лавинонебезпечні зони в Карпатах
Українські Карпати
Фізико-географічні умови Українських Карпат сприяють утворенню лавин, що зумовлено рельєфом, гідрометеорологічними умовами (формування потужного снігового покриву до 70 см у передгір’ях та більше 300 см у високогір’ї, що залягає тривалий час), своєрідністю вітрового режиму (переважаюче перенесення з південного заходу) та частими хуртовинами, рясними снігопадами з приростом висоти снігу більше 20 см за добу, неодноразовими протягом зими відлигами. Лавинна активність в Українських Карпатах проявляється щорічно. Найбільша кількість лавин сходить у лютому-березні. Висотна межа дії лавин від 300 до 2050 м над рівнем моря. Максимальний об’єм лавини досягав 400 тис.м.куб., довжина пробігу 1,5 км (гора Стіг, басейн р. Чорна Тиса, 01.02.1983 р.).Найбільш лавинонебезпечними є масив Чорногора, хребти Свидовець, Полонинський і Горгани, які мають асиметрію схилів (північно-східні круті, південно-західні пологі), причому на північно-східному макросхилі лавинонебезпечний період більш тривалий. Лавини розповсюджені також в області Зовнішніх Карпат (Бескидсько-Горгано-Покутська), у Вододільно-Верховинській, Полонино-Чорногірській та Мармароській геоморфологічних областях, тобто у всіх основних гірських районах Карпат. Частими є лавини в Рахівських, Гринявських горах та Чивчинах.Схили Східних Бескидів переважно лавинобезпечні. Особливої уваги заслуговують лише уривчасті схили г. Пікуй. Полонинський хребет. Вододіл хребта лавинонебезпечний по всіх експозиціях схилів, крутість яких коливається в межах 30-40°. На осьовій частині хребта розташовані найбільші вершини; Стой (1677 м), Великий Верх (1596 м), Магура (1362 м), Темнатик (1344 м), Плай (1330 м). Хуртовини, сильні снігопади і часті відлиги в холодну пору року зумовлюють формування лавин, нерідко значних об’ємів. За 6-річний період систематичних спостережень було зареєстровано 43 випадки сходу лавин. Максимальний зафіксований об’єм лавини досягав 75000 м.куб.Найбільш лавинонебезпечними є хребти Боржава і Красна. На масиві Боржава зафіксовано 36 постійно діючих лавинних осередків. Тому полонинські ландшафти масиву дуже лавинонебезпечні. Масив Красна також вкрай лавинонебезпечний. Лавинних осередків більше 70-ти. Тут лавини виникають практично на всіх безлісих крутосхилах.На хребті Свидовець виявлено більше 40 лавинних осередків. Перші лавини тут сходять вже на початку зими. У більшості випадків утворюються мокрі лавини, обвали карнизів та зсуви з сухого, свіжого і хуртовинного снігу, а також лавини зі "снігових дошок".За 4-річний період на ділянці детальних сніголавинних спостережень зареєстровано 134 випадки сходження лавин.На хребті Чорногора знаходяться найвищі вершини Карпат: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Піп-Іван Чорногірський (2022 м). Стійкий сніговий покрив тут утворюється наприкінці третьої декади листопада. Він сходить наприкінці квітня, хоч інколи він зберігається до середини травня, а на деяких ділянках не розтає і до червня. На масиві Чорногора лавинонебезпечні практично всі крутосхили вище верхньої межі лісу. Підходи до Чорногірського хребта в межах середньогір’я практично безпечні. В межах району виявлено біля 80-ти активно діючих лавинних осередків. Найбільш безпечні у лавинному відношенні вододіли та вітробійні південно-західні схили. За 6 років на ділянці детальних сніголавинних спостережень у верхів’ї р. Прут зареєстровано 79 випадків сходження лавин. Максимальний об’єм лавини досягав 32000 м.куб.На Мармароському масиві лавинонебезпечними є схили гір Піп-Іван Мармароський та Петрос.
Лавинна небезпека в Кримських горах
Аналіз матеріалів спостережень за сніговим покривом свідчить, що Головна гряда Криму вкривається снігом щорічно, причому в окремі роки на тривалий період – до 4-х місяців. На Головній гряді випадає до 1000 мм опадів на рік, причому значна їх частина (біля 50%) у холодний період випадає у вигляді снігу. Шар снігу тут іноді досягає 200 см.
При сильному вітрі відбувається перенесення снігу на південні та південно-східні крайки яйл, на яких формуються потужні снігові карнизи, обвал яких нерідко є причиною виникнення лавин. Це відбувається у січні-лютому, рідше – у березні, і пов’язане із сильними снігопадами. В цей же період спостерігається і максимум лавинної діяльності. Переважно сходять лавини зі снігу, що тільки випав, або хуртовинного снігу. Весною та при сильних відлигах іноді сходять адвекційні лавини, що залишають “прочоси” у лісовій зоні.
Дослідженнями встановлено, що снігові лавини в горах Криму спостерігаються щорічно. І хоч вони не завдають значних збитків народному господарству, але ускладнюють діяльність і життя людей у горах. Крім того, сотні і тисячі людей взимку піднімаються на Ай-Петринську яйлу та Чатир-Даг, де останнім часом з’явились гірськолижні бази, побудовані канатно-буксирувальні підйомники, прокладені гірськолижні траси, проходять маршрути лижних та гірських туристсько-спортивних походів. Саме за останні роки тут відмічені випадки загибелі людей.
Крім того, під час багатосніжних зим сніговими лавинами винищуються значні площі лісу (до 5 -10 га дорослого букового чи соснового лісу однією лавиною) на територіях Кримського заповідно- мисливського господарства та Ялтинського гірсько-лісового заповідника. Труднощі досліджень лавин у Криму пов’язані в першу чергу з важкодоступністю в зимовий час зон формування лавин та обмеженістю можливості проведення обстежень у зв’язку з заповідним режимом лавинонебезпечних територій. Не зважаючи на це, за результатами проведених як в зимові, так і в осінні періоди обстежень лавинних ділянок і окремих осередків, можна назвати основні лавиноутворюючі чинники Гірського Криму:
На даний час у Гірському Криму виявлені, обстежені та описані 159 лавинних осередків (у басейнах річок південного макросхилу Кримських гір - 75, північного макросхилу - 84, з них у басейні р.Салгир – 16, у басейні р.Альма – 43, у басейні р.Кача – 25 лавинних осередків). Для з’ясування особливостей сніголавинного режиму у ба- сейнах річок Гірського Криму були узагальнені та проаналізовані багаторічні (1986–2002 р.р.) відомості про снігові лавини та умови їх виникнення у регіоні, що були зібрані у гідрометеорологічній мережі Криму: метеостанцією Ай-Петрі, яка у зимовий період практично виконує обсяг робіт сніголавинної станції, і метеостанцією Ангарський перевал, яка також була залучена до спостережень за лавинами та багаторічних експедиційних обстежень. За результатами обстежень в Криму середня тривалість лавинонебезпечного сезону становить тридцять дев’ять днів (максимальна - майже чотири з половиною місяці, мінімальна – один день); середня кількість лавинонебезпечних періодів – три за зиму, тривалістю у декілька днів (в середньому три дні, максимально - вісім днів, мінімально – один день); середня річна кількість лавин, що зійшли – 14 (максимальна – тридцять п’ять); за генетичним типом переважають лавини хуртовинного та мокрого снігу.Отже основними районами утворення лавин у гірському Криму є верхів’я басейнів річок Альма, Кача та Салгир, а також південні схили Головної гряди Кримських гір (рис. 9).У басейнах рік південного макросхилу Кримських гір висотна межа дії лавин 270-1420 м над рівнем моря, а на південному макросхилі – 600-1500 м. Таким чином, і Українські Карпати, і гірський Крим належать до найбільш лавинонебезпечних районів світу і мають надзвичайно сприятливі умови для розвитку густої мережі потужних лавин. Найбільш характерними типами лавин тут є мокрі лоткові лавини та зсуви, пов'язані з весняним потеплінням.
Висновок: Розглянули поняття «лавина».Ознайомились з правилами та обов’язками керівника групи. Ознайомились з правилами та обов’язками членів групи. Ознайомились з правилами поведінки при попаданні в лавину. Ознайомились з лавинонебезпечними ділянками Карпат та Криму.
Література: Закон України “Про туризм”.
Рис. 8. Місця лавиноутворення на хребті Чорногора та Мармароському масиві