Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Краснокутський Олександр Володимирович
УДК: 141.7: 316.344.4
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНА ВЛАДИ
09.00.03 соціальна філософія та філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Запоріжжя 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Воловик Віталій Іванович,
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, проректор.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Воронкова Валентина Григорівна, Запорізька державна інженерна академія, завідувач кафедри менеджменту організацій;
кандидат філософських наук
Глазунов Володимир Володимирович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, перший проректор.
Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, кафедра філософії,
Міністерство освіти і науки України,
м. Дніпропетровськ.
Захист відбудеться “ 22 ” жовтня 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 в Запорізькому державному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя,
вул. Жуковського, 66, корп. 6, ауд. 114.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.
Автореферат розісланий “ 17 ” вересня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Снєжко В.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Влада як фундаментальна проблема соціальних наук відноситься до числа “вічних”, привертаючи до себе увагу мислителів усіх часів і народів. Особливий інтерес до неї виникає в переломні епохи суспільного розвитку, коли посилюється загроза дестабілізації соціального організму країни і багато що залежить від ефективності функціонування системи влади. Саме такий момент переживає сьогодні Україна, обравши стратегічний шлях свого розвитку як незалежної демократичної держави. Розпад колишніх владних структур і формування основ нової, демократичної системи влади, розробка антикризових заходів і програм модернізації пострадянського суспільства, визначення параметрів конституційної реформи в сучасній Україні актуалізують пошук теоретичних основ адекватної часу політичної стратегії, створення нової теорії державного будівництва, утвердження відповідальних структур і комунікацій у сфері владних відносин.
Кратологія є інформаційно-пошуковою системою, в якій представлені конкуруючі дослідницькі програми з владної тематики. Роль базового елемента й основного регулятива емпіричних досліджень владних відносин у суспільстві в цих програмах відіграє мисленнєва теоретична модель феномена влади. Від концепції влади, визначення поняття цього явища, уявлень про його розвиток, детермінанти його оптимізації значною мірою залежать якість соціологічної інформації, характер практичних рекомендацій і, звичайно, теоретична картина цілісної соціальної реальності, а разом з нею й теорія модернізації суспільства, держави.
Тому з кожним днем зростає актуальність проведення соціально-філософського аналізу феномена влади, дослідження, яке дозволяє визначити істинність пропонованих мисленнєвих теоретичних моделей цього явища, їх відповідність об’єктивній реальності й виявити основні напрями оптимізації знань про владу, розвитку владних відносин у сучасному соціумі, зокрема, в Україні. Тим самим такий аналіз дає підстави для міждисциплінарного синтезу знань і стратегічних комунікацій у науці відносно феномена влади, що дозволить розробити нову теорію сучасного державного будівництва, сформувати ідеологію побудови незалежної демократичної української держави і, водночас, систему, ефективні механізми оптимальної владної взаємодії на етапі трансформації України.
Основи кратологічного знання почали формуватися вже в контексті розвитку соціально-філософської думки Стародавнього світу. Середньовіччя збагатило вчення про владу схоластичним опрацюванням концепції “двох мечів”, що допускає існування і світської, і релігійної владних систем. Ренесанс актуалізував проблему влади, привертаючи увагу до фігури “Государя”, зумовлюючи формування фундаменту абсолютизму. У новоєвропейській філософії поступово відбувалося впровадження демократичних начал в осмислення феномена влади, сформувалися основи “каузальної” моделі даного явища, яка і нині домінує в західній кратологічній літературі. У Новітній час до аналізу цього феномена зверталися багато мислителів зі світовим ім’ям, у тому числі Г. Арендт, Б. Беррі, М. Вебер, Е. Гідденс, Р. Даль, Г. Лассуелл,
С. Л’юкс, К. Маркс, Ч. Мерріам, Т. Парсонс, Б. Рассел, Д. Ронг, М. Фуко, роблячи тим самим вагомий внесок у розробку загальної теорії влади. Починаючи з другої половини ХХ ст., обсяг кратологічної літератури в країнах західного світу став різко зростати, розпочалося явне суперництво класичної й некласичної парадигм влади.
У колишньому СРСР помітним внеском у розвиток вчення про владу стали роботи
Т. Алексєєвої, Р. Алексюка, В. Амеліна, А. Анікевича, М. Байтіна, Ф. Бурлацького, М. Кейзерова, А. Корольова, І. Кравченко, Л. Кривушина, В. Мшвенієрадзе, Ю. Тихомирова, І. Фарбера,
Г. Філіппова.
Вітчизняними вченими, дослідниками ближнього зарубіжжя охоплене широке коло питань, які стосуються розробки загальної теорії влади: а) природа, буття влади, її система, структура, функції (Л. Байрачна, В. Воловик, К. Гаджієв, О. Ледяєва, А. Панарін, В. Халіпов); б) визначення поняття влади, характеристика її окремих видів і форм (В. Бех, В. Воронкова, В. Жадько, В. Ільїн, В. Ледяєв, Л. Удовика); в) взаємообумовленість влади і культури (Р. Зимовець);
г) відповідальність влади (М. Краснов, В. Серебрянніков, О. Черниш); д) легітимація влади
(С. Рябов); е) соціально-психологічні, ідейно-свідомі складові механізму влади (А. Соловйов,
В. Таран, В. Шейнов, О. Шестопал); є) практичні аспекти реалізації влади (А. Авторханов,
В. Бебик, Д. Видрін, В. Князєв).
Однак, незважаючи на численну літературу з владної тематики, деякі питання, пов’язані з проблемою влади, залишилися без належного розгляду, або ж не розглянуті з достатньою мірою ґрунтовності. У кратологічній літературі переважає розгляд окремих аспектів влади без аналізу питань, що стосуються, по-перше, визначення основних етапів і тенденцій розвитку кратологічної думки людства, по-друге, розкриття цілісного змісту поняття влади, який включає всі її основні сутнісні структурні аспекти, по-третє, визначення основної закономірності розвитку феномена влади, тобто форми прояву закону –сутнісного, стійкого, повторюваного, внутрішнього, об’єктивного і необхідного зв’язку, –і детермінант оптимізації розвитку цього явища в сучасному суспільстві, зокрема, українському соціумі. Крім того, залишаються невирішеними питання, пов’язані з виробленням нової єдиної парадигми феномена влади, яка була б здатна піднятися над полярністю класичної й некласичної парадигм осмислення даного явища, подолати протиріччя між концепціями “влади над” і “влади для”. Ці обставини посилюють актуальність проведення даного соціально-філософського дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми № 0194У043134 “Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України” та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького державного університету.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення соціально-філософського аналізу феномена влади і виявлення детермінант оптимізації його розвитку в сучасній Україні.
Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити такі дослідницькі завдання:
- дослідити генезис кратологічної думки людства і визначити основні етапи й тенденції її розвитку;
- розкрити цілісний зміст поняття “влада”, який включає основні сутнісні структурні аспекти досліджуваного феномена;
- виявити основну закономірність розвитку феномена влади;
- розглянути особливості розвитку владних відносин на різних етапах історії людського суспільства;
- виявити основні фактори оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України;
- проаналізувати проблему відповідальності як інтегруючого фактора оптимізації розвитку влади, владних відносин на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Об’єктом дослідження є мисленнєві теоретичні моделі феномена влади.
Предметом дослідження виступають основні детермінанти оптимізації розвитку феномена влади.
Методи дослідження. У теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи покладені принципи матеріалістичної діалектики. Це принципи єдності логічного й історичного, розвитку (використані передусім при розгляді питань, пов’язаних із генезисом кратологічної думки, особливостями розвитку владних відносин на різних етапах історії, а також виявленням основних факторів оптимізації розвитку цих відносин на етапі трансформації України), об’єктивності, системності, загального зв’язку, причинності (використані, насамперед, під час розкриття змісту поняття влади й виявлення основної закономірності її розвитку, а також під час аналізу проблеми відповідальності як інтегруючого фактора оптимізації владних відносин на сучасному етапі розвитку українського суспільства).
Крім цього, в дисертації використані методологічні принципи, які визначають соціально-філософську специфіку дослідження феномена влади: а) принцип історизму, відповідно до вимог якого феномен влади розглянуто в закономірному історичному розвитку, у тісному зв’язку з конкретно-історичними умовами його існування в соціумі; б) принцип соціального детермінізму, який орієнтував на розгляд цілісних соціальних ситуацій, дій мас, макроскопічних закономірностей під час дослідження феномена влади; в) принцип комплексності, що націлював на дослідження феномена влади з позицій всіх гуманітарних наук; г) принцип діалектичної єдності соціальної теорії й соціальної практики, який вказував на надійний критерій перевірки істинності теоретичних положень, що стосуються феномена влади.
У роботі використані й загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, моделювання), які дозволили найповніше провести соціально-філософське дослідження феномена влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі філософської рефлексії феномена влади вдалося виявити основну закономірність розвитку даного явища, а також детермінанти оптимізації його розвитку в сучасній Україні. Результати дослідження, що резюмують наукову новизну, можна сформулювати у вигляді окремих тез:
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при глибшому комплексному дослідженні проблеми влади, розробці нової, єдиної парадигми цього феномена, створенні програм оптимізації суспільно-політичного життя України, а також при розробці вузівських курсів з філософії, політології, права та спецкурсів “Філософія влади”, “Філософія права”, “Політична філософія”.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі філософії Запорізького державного університету. Основні положення й висновки дисертації пройшли апробацію на таких конференціях: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука” (Запоріжжя, 2001); науковій конференції викладачів і студентів “Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2002); Міжнародній науково-теоретичній конференції “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2002-2003); студентській реґіональній науковій конференції “Спадщина Г.С. Сковороди в контексті розвитку сучасної української духовності” (Запоріжжя, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Філософія та історія філософії” (Київ, 2003).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у
публікаціях (3,5 друк. арк.), серед яких 4 статті –у фахових виданнях (2,6 друк. арк.). Усі праці написані без співавторів.
Структура та обсяг роботи зумовлені метою і головними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертаційна робота містить 168 с. основного тексту та 25 с. списку використаних джерел
(308 найменувань).
У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробки проблеми, формулюються мета і завдання, визначаються об’єкт та предмет дослідження, розкриваються теоретико-методологічні основи дисертаційної роботи й наукова новизна отриманих результатів, подаються відомості про теоретичну та практичну цінність дисертаційного матеріалу.
Перший розділ “Методологічний аспект соціально-філософського аналізу феномена влади” висвітлює питання, пов’язані, передусім, із дослідженням генезису розвитку кратологічної думки людства і розкриттям змісту поняття “влада”.
У підрозділі 1.1 “Генезис розвитку кратологічної думки” встановлено, що витоки кратологічної думки людства сягають міфологічного світогляду. У період Стародавнього світу спочатку виникають міфологічні версії божественного походження влади, ідеї про її незмінність, а потім формуються уявлення про природне виникнення даного феномена, його закономірний круговий циклічний розвиток. Провідними представниками кратологічної думки в цей період виступали Арістотель, Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Платон, Полібій, Шан Ян.
У період Середньовіччя і Відродження розвиток феномена влади, на відміну від попереднього історичного етапу, трактувався кратологічною думкою як рух по висхідній лінії. Якщо на початку вказаного періоду панують теологічні погляди на владу (А. Августин, Т. Аквінський) і даний феномен розглядається в двох своїх видах –як явища світського (державна влада) і церковного життя (церковна влада), то наприкінці його цей феномен осмислюється реалістично (Ж. Боден,
Н. Макіавеллі) і переважно як явище суто державного порядку, безумовне й необмежене (абсолютна державна влада).
Новий час –період бурхливого розвитку капіталістичної формації, що настирливо вимагає впровадження демократичних засад у політичну систему суспільства. Тому для кратологічної думки Нового часу характерна демократична спрямованість в осмисленні влади і владного буття. Існуючий в об’єктивній соціальній реальності взаємозв’язок між індивідуальними і суспільними інтересами специфічно відбивається в кратологічній думці цього періоду, породжуючи, з одного боку, ідеї невідчужуваності природних прав, свобод, інтересів людини й демократичних гарантій їх забезпечення (І. Кант, Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Б. Спіноза), а з іншого, етатистські ідеї придушення індивідуальності (Г. Гегель, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо).
У Новітній час названий взаємозв’язок зумовлює становлення й суперництво класичної
(М. Вебер, Г. Лассуелл, С. Л’юкс, К. Маркс, Д. Ронг та ін.) і некласичної (Г. Арендт, Т. Парсонс, М. Фуко та ін.) парадигм влади.
У рамках класичної парадигми, становлення й розвиток якої охоплює весь період Новітнього часу, влада в цілому осмислюється як асиметричне соціальне відношення, у процесі якого суб’єкт впливає на об’єкт, реалізовуючи свої наміри, індивідуально-групові інтереси. При цьому формується одностороннє бачення феномена влади, пов’язане з проявом його негативного соціального начала. Тим самим відбувається абсолютизація негативного соціального начала феномена влади і недооцінка позитивного соціального начала даного явища, здатності влади відображати й реалізовувати суспільні інтереси.
У некласичній парадигмі, становлення якої відбувається у другій половині ХХ ст., феномен влади в більшості випадків розглядається як спосіб досягнення соціального блага, механізм реалізації суспільних інтересів. Але в такому разі спостерігається завищення ролі позитивного соціального начала феномена влади й недооцінювання значення негативного соціального начала даного явища, здатності влади відображати і здійснювати індивідуально-групові інтереси.
У підрозділі 1.2 “Зміст поняття “влада”, визначаючи поняття влади й розкриваючи його зміст, дисертант керувався певними методологічними принципами, відповідно до яких дане поняття повинно: а) мати унікальний, відносно близький до традиційного значення слова “влада” зміст, що включає основні сутнісні структурні аспекти феномена влади; б) бути пов’язане й співвіднесене з іншими соціальними поняттями.
У ході аналізу таких понять, як “суспільство”, “суспільні відносини”, “праця”, “сила”, “взаємодія”, “підпорядковуюча сила”, вдалася встановити, що загальні потреби суспільства як соціальної системи зумовлюють формування первинного сутнісного структурного аспекту феномена влади –підпорядковуючої сили. Влада як підпорядковуюча сила є суспільним асиметричним каузальним відношенням у формі переважання суб’єкта і залежності, підпорядкування об’єкта. При цьому суб’єкт владного відношення (влади) –це різноманітні соціальні групи й люди, включені до них, які з огляду на своє суспільне положення володіють ресурсами влади, мають загальновизнане право здійснювати підпорядкування інших соціальних груп і людей, включених до них, а об’єкт владного відношення –різноманітні соціальні групи, люди, включені до них, які відповідно до суспільних норм зобов’язані підпорядковуватися вимогам суб’єкта влади.
За допомогою аналізу понять “мета”, “мета влади”, “інтерес” дисертанту вдалося встановити, що цільовий сутнісний структурний аспект досліджуваного феномена детермінує здійснення влади як підпорядковуючої сили відповідно до певних цілей, в яких відображаються і моменти загальної мети влади –забезпечення суспільного блага, тобто збереження суспільства, його вдосконалення, –і моменти індивідуально-групових цілей конкретних соціальних груп, еліт. Якщо в індивідуально-групових цілях знаходять своє відображення індивідуально-групові інтереси, то в загальній меті феномена влади –суспільні.
Вольовий сутнісний структурний аспект влади, що висвітлюється за допомогою аналізу таких понять, як “воля”, “соціальна воля”, розкриває внутрішній механізм реалізації влади як підпорядковуючої сили, завдяки якому стають можливими підпорядкування й реалізація певних цілей у владному відношенні. Основна складова цього механізму –соціальна воля, яка зумовлює здатність суб’єкта владного відношення здійснювати підпорядкування його об’єкта для забезпечення досягнення певних цілей.
Аналізуючи проблеми свободи й необхідності, свободи й відповідальності в суспільстві, а також поняття “соціальна відповідальність”, автор приходить до висновку, що владне відношення повинно здійснюватися на основі соціальної відповідальності (осмислення якої як істотного аспекту феномена влади почалося в історії кратологічної думки лише наприкінці ХХ ст.), яка гармонійно доповнює вищезазначені сутнісні структурні аспекти досліджуваного феномена і детермінує наявність між суб’єктом влади та її об’єктом особливого зв’язку, який зумовлює необхідність і обов’язок цього суб’єкта на підставі соціальних норм відповідати за скоєні ним діяння.
Владу, зміст якої включає чотири її основних сутнісних структурних аспекти, можна визначити як соціально-філософську категорію, що позначає здатність суб’єкта підпорядкувати об’єкт для забезпечення досягнення певних цілей на основі соціальної відповідальності.
Відповідно до представленого пояснення влади запропонована класифікація її основних видів за двома підставами: 1) залежно від ускладнення способу організації соціально-політичної життєдіяльності суспільства (влада соціальна, політична, державна, міждержавна); 2) за масштабом функціонування й впливу в соціальній системі (мікровлада, мезовлада, макровлада, мегавлада).
Другий розділ “Закономірний характер розвитку феномена влади” висвітлює питання, пов’язані з виявленням і аналізом основної закономірності розвитку феномена влади, а також розглядом особливостей розвитку владних відносин на різних етапах історії людського суспільства.
У підрозділі 2.1 “Взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом як закономірність розвитку феномена влади”, застосовуючи каузальну модель влади до аналізу владного відношення, вдалося встановити, що між сторонами даного соціального відношення відбувається взаємодія, яка є відображенням взаємозв’язку між суб’єктом і об’єктом влади.
У ході аналізу основних ознак владного каузального відношення з’ясовано, що цей взаємозв’язок має: а) суттєвий характер, оскільки зумовлений первинним сутнісним структурним аспектом феномена влади –підпорядковуючою силою, що виявляється в існуванні двох сторін владного відношення, які взаємопередбачають одна одну; б) внутрішній характер, оскільки виявляє себе у взаємодії двох сторін владного відношення –суб’єкта й об’єкта, наявне буття яких виникає з глибинної природи феномена влади; в) необхідний характер, оскільки виражає внутрішню взаємозумовленість того, що не відбуватися не може: взаємодії суб’єкта влади та її об’єкта; г) об’єктивний характер, тому що відображає реальні зв’язки, відносини, взаємодії, які зустрічаються в самій дійсності, а також взаємообумовленість реального існування двох сторін владного відношення.
Крім цього, в дисертації обґрунтовано, що взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом влади носить, з одного боку, повторюваний характер, оскільки відтворюється на різних етапах історії людського суспільства, в різні історичні періоди, епохи, а з іншого, стійкий характер, тому що проявляється в життєдіяльності людського суспільства за несхожих об’єктивних умов: у різному історичному просторі й часі, при неоднаковому рівні соціально-економічного й політичного розвитку, у різноманітному соціокультурному середовищі.
Отже, взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом влади має суттєвий, стійкий, повторюваний, внутрішній, об’єктивний і необхідний характер, тобто може бути охарактеризований як основна закономірність феномена влади, яка зумовлює закономірний розвиток цього явища.
У підрозділі 2.2 “Особливості розвитку владних відносин на різних етапах історії людського суспільства” обґрунтовується, що взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом влади обумовив формування двох основних провідних тенденцій розвитку владних відносин в історії людства:
) активізацію легітимних односторонніх дій суб’єкта влади на її об’єкт і нелегітимної зворотної дії об’єкта на суб’єкт влади; 2) активізацію легітимної взаємодії між суб’єктом і об’єктом влади. Дані тенденції в узагальненій формі відображають найбільш істотні особливості розвитку владних відносин на різних етапах історії.
У період Стародавнього світу (в країнах Стародавнього Сходу, на ранніх етапах існування країн Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, в Давньоримській імперії), а також у період Середньовіччя й Відродження (у країнах Західної Європи), владні відносини розвивалися в основному шляхом активізації легітимних односторонніх дій суб’єкта влади на її об’єкт і нелегітимної зворотної дії об’єкта на суб’єкт влади, здійснюваної у стихійній формі. У період розквіту античного світу (в демократичній державі Афін, Римській республіці) владні відносини набувають такого типу розвитку, як активізація легітимної взаємодії суб’єкта й об’єкта влади.
У Новий час розвиток владних відносин здійснювався шляхом активізації як легітимних односторонніх дій суб’єкта влади на її об’єкт, так і легітимації зворотної дії об’єкта на суб’єкт влади. У період Новітнього часу владні відносини розвиваються в цілому шляхом активізації легітимної взаємодії між суб’єктом і об’єктом влади.
Третій розділ “Детермінанти оптимізації розвитку владних відносин у сучасній Україні” присвячений виявленню основних факторів оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України, а також аналізу проблеми відповідальності як інтегруючого фактора оптимізації розвитку влади, владних відносин на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
У підрозділі 3.1 “Основні суспільно-політичні фактори оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України” з’ясовано, що універсальним критерієм поступального розвитку владних відносин, усієї системи влади в цілому виступає зростання ступеня свободи й соціальної відповідальності. Із двох порівнюваних систем влади для людини краща та, яка забезпечує більший ступінь як свободи, так і соціальної відповідальності.
На підставі даного критерію встановлені такі основні суспільно-політичні фактори оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України: по-перше, підвищення рівня економічного розвитку країни в контексті побудови соціально-демократичної держави зі змішаною економікою; по-друге, розвиток правової держави, що передбачає утвердження верховенства права, зміцнення законності й правопорядку; по-третє, систематичне вдосконалення законодавства, форм і способів його викладу, що досягається шляхом підвищення рівня логічного, наукового обґрунтування існуючих традицій і законів; по-четверте, становлення громадянського суспільства, його інститутів, виховання громадянськості.
У підрозділі 3.2 “Оптимізація розвитку владних відносин у сучасній Україні й проблема відповідальності” встановлено, що соціальна відповідальність, будучи універсальним загальним поняттям, охоплює такі структурні елементи: 1) свободу вибору варіанту поведінки суб’єктом відповідальності; 2) інстанцію відповідальності, тобто соціального суб’єкта, перед яким треба відповідати; 3) соціальні норми, що закріплюють і регламентують відповідальність; 4) підстави відповідальності, тобто встановлення моделі належної чи неналежної поведінки; 5) причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою суб’єкта відповідальності й наслідками цієї поведінки;
) контроль і оцінку поведінки суб’єкта відповідальності; 7) можливість несприятливих наслідків для відповідального суб’єкта, визнаного винним. На основі даних елементів соціальна відповідальність у владному відношенні може бути визначена як особливий зв’язок між суб’єктом і об’єктом влади, за якого суб’єкт, який має свободу волі й вибору, зобов’язується, з огляду на свій статус, будувати поведінку відповідно до очікуваної моделі, яка нормативно регулюється, а об’єкт на підставі соціальних норм контролює, оцінює таку поведінку, її результати (остаточні наслідки владного відношення), а у випадку негативної оцінки й наявності вини має право певним чином реагувати.
Закріплення й інтенсифікація відповідальної залежності суб’єкта владного відношення від його об’єкта сприяють становленню легітимної зворотної дії останнього на суб’єкт влади, а разом з тим і формуванню тенденції поступального розвитку владних відносин шляхом активізації легітимної взаємодії суб’єктів і об’єктів цих відносин, внаслідок чого утверджується демократія.
У дисертації з’ясовано, що механізм соціальної відповідальності державної влади складається з трьох рівнів –політичної системи суспільства, політичної діяльності соціальних суб’єктів, нормативного рівня і є цілеспрямованим впливом організованих у систему структурних елементів соціальної відповідальності на суб’єкти державної влади та її об’єкти, який посилює волю першосуб’єкта –народу й спонукає всіх суб’єктів до суспільно схвалюваної діяльності. Активізація всіх трьох, а особливо нормативного, рівнів такого механізму обумовить справне його функціонування в сучасній Україні, що оптимізує розвиток владних відносин у житті держави. Оскільки, по-перше, державний адміністративний апарат відіграє принципово важливу роль у суспільно-політичній життєдіяльності і, по-друге, у дисертаційній роботі феномен влади в цілому розглядається в широких суспільно-політичних рамках, можна припустити, що з дією цього механізму оптимізується розвиток усіх видів владних відносин в українському суспільстві.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз феномена влади, виявлено основну закономірність розвитку даного явища, а також детермінанти оптимізації його розвитку в сучасній Україні. Результати дослідження дали можливість сформулювати такі узагальнені висновки:
1. Кратологічна думка людства в своєму розвитку пройшла чотири основних етапи. На цих історичних етапах вона має такі основні тенденції розвитку: а) в період Стародавнього світу –перехід від міфології до раціоналізму; б) в період Середньовіччя і Відродження –перехід від теоцентризму до реалізму й абсолютизму; в) в період Нового часу –перехід від абсолютизму до демократизації; г) в період Новітнього часу –становлення й суперництво класичної і некласичної парадигм влади. Основний напрямок подальшого розвитку кратологічної думки пов’язаний з осмисленням і теоретичною розробкою соціальної відповідальності у сфері владних відносин і владного буття.
. Класична і некласична парадигми феномена влади однобічно підходять до розгляду даного явища, приділяючи увагу переважно осмисленню або його негативного соціального начала й реалізації у владному відношенні індивідуально-групових інтересів (класична парадигма), або його позитивного соціального начала й реалізації у владі суспільних інтересів (некласична парадигма). Тому була здійснена спроба аналізу феномена влади на основі концептуальних положень цих двох парадигм. Встановлено, що у владі як соціальному асиметричному каузальному відношенні суб’єкт має здатність здійснювати підпорядкування об’єкта (схожість із класичною парадигмою), яке носить легальний, загальновизнаний характер (схожість із некласичною парадигмою) і реалізується для забезпечення досягнення певних цілей, в яких відбиваються індивідуально-групові інтереси (відповідність класичній парадигмі) і суспільні (відповідність некласичній парадигмі). Протиріччя між індивідуально-груповими і суспільними інтересами виступає рушійною силою розвитку феномена влади, а джерелом цього розвитку є сутнісне протиріччя між позитивним соціальним началом влади і негативним.
3. Феномен влади включає такі основні сутнісні структурні аспекти: підпорядковуючу силу, цільовий і вольовий аспекти, соціальну відповідальність. Дані аспекти складають єдину, складну, багаторівневу сутність влади.
. Шляхом аналізу взаємопов’язаних понять, які відображають основні сутнісні структурні аспекти досліджуваного феномена, владу можна визначити як соціально-філософську категорію, що позначає здатність суб’єкта підпорядкувати об’єкт для забезпечення досягнення певних цілей на основі соціальної відповідальності.
. Причина у владному відношенні –це навмисна дія суб’єкта (здійснювана за наявності певних умов –ресурсів влади), спрямована на підпорядкування об’єкта для забезпечення досягнення певних цілей, що з необхідністю спричиняє підпорядкування об’єкта, яке зумовлює реалізацію певних цілей владного відношення. Наслідок у владному відношенні –це підпорядкування об’єкта, яке зумовлюється відповідною дією суб’єкта і спричиняє остаточні наслідки: реалізацію певних цілей владного відношення. Владне відношення як причинне має такі основні ознаки: 1) наявність між певною дією суб’єкта й підпорядкуванням об’єкта відношення генетичного “продукування”, або “породження”; 2) однонаправленість, або часова асиметрія;
) внутрішній, необхідний характер; 4) просторова й часова безперервність; 5) об’єктивний характер.
6. Основною закономірністю розвитку феномена влади є взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом влади. Даний взаємозв’язок обумовив формування двох основних провідних тенденцій розвитку владних відносин в історії людства: а) активізацію легітимних односторонніх дій суб’єкта влади на її об’єкт і нелегітимної зворотної дії об’єкта на суб’єкт влади (епоха Стародавнього світу, Середньовіччя і Відродження); б) активізацію легітимної взаємодії між суб’єктом і об’єктом влади (епоха Нового і Новітнього часу). Вказаний взаємозв’язок найповніше проявляється в життєдіяльності соціально-неоднорідного суспільства в умовах відносно високого рівня розвитку соціально-економічних і політичних інститутів, зумовлюючи розвиток владних відносин шляхом активізації легітимної взаємодії суб’єкта й об’єкта цих відносин на основі соціальної відповідальності, внаслідок чого відбувається становлення демократичної системи влади.
. У систему основних факторів оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України входять такі фактори: 1) підвищення рівня економічного розвитку країни в контексті побудови соціально-демократичної держави зі змішаною економікою; 2) розвиток правової держави, що передбачає утвердження верховенства права, зміцнення законності й правопорядку; 3) систематичне вдосконалення законодавства, форм і способів його викладу, що досягається шляхом підвищення рівня логічного, наукового обґрунтування існуючих традицій і законів; 4) становлення громадянського суспільства, його інститутів, виховання громадянськості;
) теоретична розробка соціальної відповідальності в цілому, і в сфері владних відносин, владного буття зокрема; 6) утвердження й розвиток соціальної відповідальності в області владних відносин; 7) реально діючий механізм соціальної відповідальності державної влади. Реалізація цих факторів буде сприяти прогресивному розвитку владних відносин в Україні шляхом активізації легітимної взаємодії суб’єктів і об’єктів влади, що забезпечить формування основ реальної демократії, яка б продукувала зростання ступеня свободи і соціальної відповідальності в українському соціумі й, водночас, збільшення суспільного блага в межах нашої Вітчизни.
. Соціальна відповідальність виступає як інтегруючий фактор оптимізації розвитку владних відносин у сучасній Україні та основна детермінанта оптимізації феномена влади як явища людської свідомості. Активізація всіх трьох рівнів механізму соціальної відповідальності державної влади сучасної України обумовить результативне його функціонування, що оптимізує розвиток владних відносин у житті держави, суспільства, а разом з тим і формування ефективно діючих структур усіх гілок влади.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у фахових виданнях
1. Краснокутський О.В. Сучасна влада в межах еволюційної парадигми // Нова парадигма: Альманах наукових праць. –Запоріжжя: ЗДУ, 2002. –Вип. 24. –С. 107-114.
. Краснокутский А.В. Власть: методология социально-философского исследования // Нова парадигма: Альманах наукових праць. –Запоріжжя: ЗДУ, 2002. –Вип. 26. –С. 27-39.
. Краснокутский А.В. Основные этапы и тенденции развития кратологической мысли // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. –Запоріжжя: Просвіта, 2003. –Вип. 10. –С. 97-104.
. Краснокутский А.В. Содержание понятия власти // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. –Запоріжжя: ЗДІА, 2003. –Вип. 12. –С. 117-129.
Публікації в інших виданнях
5. Краснокутський О.В. Погляди на владу в епоху Середньовіччя та Відродження // Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука”(31 травня 2001р.). –Запоріжжя: Просвіта. –.–С. 162-164.
. Краснокутський О. Влада у ХХІ столітті: огляд еволюційної парадигми і “Третьої світової теорії” // Матеріали Міжнародної наукової конференції “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (30-31травня 2002 р.). –К. –. –С. 94-96.
. Краснокутский А.В. Студенчество и власть: детерминанты взаимодействия в современной Украине // Матеріали обласного “круглого стола”“Актуальні проблеми культури сучасного студентства України” (29 листопада 2002 р.). –Запоріжжя: ЗДУ. –. –С. 53-68.
АНОТАЦІЯ
Краснокутський О.В. Соціально-філософський аналіз феномена влади. –Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 –соціальна філософія та філософія історії. –Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2004.
Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу феномена влади та виявленню детермінант оптимізації його розвитку в сучасній Україні. У роботі обґрунтовується, що феномен влади включає чотири основні сутнісні структурні аспекти: підпорядковуючу силу, цільовий і вольовий аспекти, соціальну відповідальність. Встановлена основна закономірність розвитку феномена влади –взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом влади. Акцент робиться на виявленні основних суспільно-політичних факторів оптимізації розвитку владних відносин на етапі трансформації України, а також на розгляді соціальної відповідальності в якості інтегруючого фактора оптимізації розвитку владних відносин на сучасному етапі розвитку українського суспільства та в якості основної детермінанти оптимізації влади як явища людської свідомості.
Ключові слова: феномен влади, суб’єкт і об’єкт влади, владні відносини, соціальна відповідальність, оптимізація.
АННОТАЦИЯ
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 –социальная философия и философия истории. –Запорожский государственный университет, Запорожье, 2004.
Диссертация посвящена социально-философскому анализу феномена власти и выявлению детерминант оптимизации его развития в современной Украине. В теоретико-методологическую основу диссертации положены принципы материалистической диалектики. В работе использованы общенаучные методы, а также методологические принципы, определяющие социально-философскую специфику исследования феномена власти: принципы историзма, социального детерминизма, комплексности, диалектического единства социальной теории и социальной практики.
В диссертации определены и проанализированы четыре основных этапа и тенденции развития кратологической мысли человечества; выявлено основное направление дальнейшего развития кратологической мысли, заключающееся в осмыслении и теоретической разработке социальной ответственности в сфере властных отношений и властного бытия.
Обосновано, что классическая и неклассическая парадигмы феномена власти однобоко подходят к рассмотрению данного явления. Проведен анализ феномена власти на основе концептуальных положений и классической, и неклассической парадигм осмысления этого явления. Установлено, что во власти как социальном асимметричном каузальном отношении субъект имеет способность осуществлять подчинение объекта, которое носит легальный, общепризнанный характер и реализуется для обеспечения достижения определенных целей, в которых отражаются общественные и индивидуально-групповые интересы. Противоречие между общественными и индивидуально-групповыми интересами выступает движущей силой развития феномена власти, а источником этого развития является сущностное противоречие между положительным социальным началом власти и отрицательным.
Феномен власти рассмотрен с позиций четырех своих основных сущностных структурных аспектов: подчиняющей силы, целевого и волевого аспектов, социальной ответственности. Данные аспекты составляют единую многоуровневую сущность власти. Путем анализа взаимосвязанных понятий, которые отражают основные сущностные структурные аспекты исследуемого феномена, последовательно выведено обновленное понятие власти, раскрыто его целостное содержание. Власть определена как социально-философская категория, обозначающая способность субъекта подчинить объект для обеспечения достижения определенных целей на основании социальной ответственности.
Получила дальнейшее развитие каузальная модель власти. Предложены понятия причины и следствия во властном отношении, сформулированы пять основных признаков этого причинного отношения.
Установлена основная закономерность развития феномена власти –взаимосвязь между субъектом и объектом власти. Обосновано, что данная взаимосвязь имеет существенный, устойчивый, повторяющийся, внутренний, объективный, необходимый характер и обусловливает закономерное развитие феномена власти. Указанная взаимосвязь обусловила формирование двух основных ведущих тенденций развития властных отношений в истории человечества:
а) активизацию легитимных односторонних воздействий субъекта власти на ее объект и нелегитимного обратного воздействия объекта на субъект власти (эпоха Древнего мира, Средневековья и Возрождения), б) активизацию легитимного взаимодействия между субъектом и объектом власти (эпоха Нового и Новейшего времени).
Выявлены такие основные факторы оптимизации развития властных отношений на этапе трансформации Украины: 1) повышение уровня экономического развития страны в контексте построения социально-демократического государства со смешанной экономикой, 2) развитие правового государства, 3) систематическое усовершенствование законодательства и форм его изложения, 4) становление гражданского общества и его институтов, 5) теоретическая разработка социальной ответственности (в целом) в сфере властных отношений и властного бытия
(в частности), 6) утверждение и развитие социальной ответственности в области властных отношений, 7) реально действующий механизм социальной ответственности государственной власти. Реализация этих факторов будет способствовать прогрессивному развитию властных отношений в Украине по пути активизации легитимного взаимодействия субъектов и объектов власти, что обеспечит формирование основ реальной демократии в украинском социуме.
Социальная ответственность определена в качестве интегрирующего фактора оптимизации развития властных отношений в современной Украине и основной детерминанты оптимизации феномена власти как явления человеческого сознания. Предпринята попытка рассмотреть механизм социальной ответственности государственной власти современной Украины, действие которого обеспечит оптимизацию развития всех видов властных отношений в украинском обществе.
Ключевые слова: феномен власти, субъект и объект власти, властные отношения, социальная ответственность, оптимизация.
SUMMARY
Krasnokutsky A.V. Social-philosophical Analysis оf the Phenomenon of Power. –The Manuscript.
Dissertation for a degree of Candidate of Philosophic Science on speciality 09.00.03 –social philosophy and philosophy of history. –Zaporizhzha State University, Zaporizhzha, 2004.
The dissertation is devoted to the social-philosophical analysis of the phenomenon of power and to revealing determinants of its development's optimization in present-day Ukraine. The author proves that the phenomenon of power includes four main essential structural aspects: subordinating force, purposeful and volitional aspects, social responsibility. The basic regularity for the phenomenon of power development is established. It lies in the interrelationship between the subject and the object of power. The accent is made upon revealing basic socio-political factors of optimization of power relations development on the phase of Ukraine's transformation, and also on the consideration of social responsibility as an integrating factor of power relations development optimization on the present-day phase of development of the Ukrainian society and as the main optimization-of-power-determinant, where power is regarded as a phenomenon of human consciousness.
Key words: phenomenon of power, subject and object of power, power relations, social responsibility, optimization.