У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Про Державний бюджет України

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 29.12.2024

1)Бюджет як основний фінансовий план держави

Усі бюджетно-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Правові норми, що регулюють бюджетні відносини, становлять систему бюджетного права, яка ґрунтується на Конституції держави.

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих і нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України:

1) Конституції України;

2) Бюджетного кодексу України;

3) Закону "Про Державний бюджет України";

4) інших законів, що регулюють бюджетні правовідносини;

5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;

6) нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади;

7) рішень органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

У Конституції України, ухваленій 28 червня 1996 р., урегульовані такі питання щодо функціонування бюджетної системи:

— механізм прийняття Законів України;

— повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування;

— основні бюджетні положення.

У Конституції України зазначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.Закон України "Про бюджетну систему", що діяв до 2001 р. до складу бюджетної системи України відносив Державний бюджет України, республіканський бюджет АРК та місцеві бюджети, закладаючи таким чином колізію щодо незбігу унітарного державного устрою та компетенції органів місцевої влади. Бюджетний кодекс України, опублікований 25 липня 2001 р." набрав чинності з дня опублікування, а окремі статті, які регламентують поточні бюджетні процедури, — зі січня 2002 р. Він містить шість розділів. Закон України "Про Державний бюджет України" визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх спрямування та приймається на наступний за звітним роком. У цьому Законі передбачаються формування у конкретних обсягах джерел доходів і видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотаїщ. та субсидії областяц, джерела покриття дефіциту бюджету (під час планування), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини:

1) Закон України "Про прожитковий мінімум"

2) Закон України "Про місцеве самоврядування";

3) Закон України "Про затвердження Конституції Автономної республіки Крим";

4) Закон України "Про місцеві державні адміністрації". Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце, що зумовлюється тим, що бюджет має забезпечувати всі розподільні та перерозподільні процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їх розподіл за основними напрямами на відповідні цілі згідно із соціально-економічною політикою держави.

Отже, бюджет як фінансовий план є розписом доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

1) рівновагою доходів і видатків бюджету;

2) бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками;

3) бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над доходами.

Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної та податкової політики. В Україні податкова політика формувалася в умовах жорсткої економічної кризи. З одного боку, була постійною проблема мобілізації грошей до бюджету для виконання державою власних функцій та обов'язків, а з іншого — процес перманентної втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету та пошуку у зв'язку з цим інших. Це загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Серед принципово нових умов з'явилися ті, які пов'язані з низькою фінансовою та управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю окремих видів видатків, фактами розкрадання державних фінансів.Україна пережила проблеми наповнення бюджету грошима, відхилення від наповнення бюджетів шляхом взаємозалі-ків, невиконання більшості прийнятих річних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу покращення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. З часом, завдяки трансформації бюджетної та податкової систем, деякі з названих явищ зникли, інші змінили свій характер, хоча так і залишилися повністю не вирішеними. Ідеальне вирішення цих питань практично неможливе, особливо якщо врахувати те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різній стадії свого розвитку, залежно від якого змінюється зміст податкової та бюджетної політики. Сучасний ринковий механізм господарювання в основному спрямований на розвиток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не торкається соціального (хоча вже і з'явилося поняття "соціальна відповідальність бізнесу"). Вирішення тих питань, що неповною мірою може виконати ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, які отримали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бюджетної політики. Бюджетна політика — це сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку.

Бюджетна політика:

— відображається у статтях доходів і видатків бюджету, в джерелах їх формування і напрямах використання,

— виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Основними напрямами бюджетної політики на сучасному етапі е:

1) сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабілізації, подоланню інфляційних процесів і структурній перебудові;

2) здійснення податкової політики у напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг усіх форм власності та зменшення податкового тиску на них;

3) здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки України;

4) формування взаємовідносин у бюджетній системі в напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

б) оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

6) пошук додаткових джерел доходів бюджету.

Для вирішення проблем, які на сьогодні є в Україні, логіка побудови бюджетної політики має базуватися:

1) на тимчасовому замороженій на рівні прогнозованих тем* пів інфляції всього комплексу соціальних асигнувань, введенні їх диференціації та адресності (реальний ВВП у 2005 р. зріс на 2,6 %, а середня заробітна плата — на 20,4 %, за наявного рівня ВВП на одну особу — 2178 дол. США);

2) зниженні адміністративних видатків (рівень державного споживання у 2005 р. наблизився до 33,4 % ВВП);

3) зниженні податкового тиску з чіткими акцентами на введення ефективних стимулів на інновації, енергозбереження та ін. Прикладом бюджетної політики є введення у 1998 р. цілої низки указів Президента: "Про введення режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків", "Про спрощену систему оподаткування" та інших — стало основою економічного зростання 2000—2004 рр.

Отже, державний бюджет — це надзвичайно складне соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Він зосереджує понад 70 % усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіл значної частини валового внутрішнього продукту. Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної економічної і соціальної політики, забезпечення оборони та безпеки країни. За допомогою бюджетних коштів виконуються державні та місцеві програми розвитку і функціонування галузей економіки, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримання соціально-економічного розвитку регіонів. Значення державного бюджету зумовлюється ще й тим, що у безпосередньому взаємозв'язку з ним і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету дає можливість маневрувати коштами за їх розподілу на потреби суспільства з урахуванням їх пріоритетності протягом певного проміжку часу. Акумуляція бюджетних коштів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і соціальної сфери на всій території країни. Отже, бюджет є могутнім інструментом державного управління, тому важливим є усвідомлення об'єктивності ролі цієї економічної категорії.

2) Повноваження учасників бюджетного процесу

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими є згідно зі ст. 20 Бюджетного кодексу органи та посадові особи, наді­лені бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи за­конодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Національ­ний банк України, місцеві ради тощо; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу. Зосередимо увагу на деяких з них

Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради — мають право розгляду та затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснен­ня контролю за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетно­го процесу, складу і обсягів доходів та видатків Державного бюджету України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд та прийняття закону про Державний бюджет на відповідний період та вне­сення змін до нього; розгляд та прийняття рішення щодо звіту про ви­конання Державного бюджету України тощо.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету наділений, зокрема, такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацю­вання та узагальнення пропозицій та висновків комітетів Верховної Ради України, народних депутатів України до проекту закону про Дер­жавний бюджет та законопроектів, які впливають на дохідну та видат­кову частини бюджетів; підготовка висновків та необхідних матеріалів і представлення на засіданні Верховної Ради України у першому, друго­му та третьому читаннях проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і об’єднань грома­дян, а також головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу; відстеження виконання, оцінка та підготовка висновків про виконання закону про Державний бюджет протягом року.

Значну роль у бюджетному процесі відіграють органи виконавчої влади. Саме вони забезпечують всю підготовчу роботу щодо складан­ня проектів бюджетів, готують необхідні документи та матеріали, які разом з проектами бюджетів подаються у законодавчі органи. крім того, ці органи забезпечують виконання бюджетів, здійснюють конт­роль за виконанням бюджетів, надають звіт про виконання бюджетів.

До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та подання Верховній Раді України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розробка та подан­ня Верховній Раді України проекту закону про Державний бюджет Укра­їни на наступний бюджетний період; забезпечення виконання закону про Державний бюджет України; підготовка та подання Верховній Раді Укра­їни звітів про виконання Державного бюджету України; розрахунок по­казників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його вико­нання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення держав­них запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, тощо.

Міністерство фінансів України займає центральне місце у бюджет­ному процесі, бо здійснює багато функцій, пов’язаних з функціонуван­ням бюджету, наприклад, воно зобов’язане готувати проект Державного бюджету, забезпечувати методичне керівництво інших органів щодо їх участі у складанні проекту бюджету, координувати діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Виходячи з цього, Міністерство фінансів України наділене такими бюджетними повнова­женнями: підготовка та узагальнення передбачених Бюджетним кодек­сом документів та матеріалів, необхідних для формування проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний пері­од; аналіз бюджетних запитів; розробка проектів нормативів бюджетної забезпеченості у розрахунку на одну особу, одного учня, одне ліжко- місце тощо; складання проекту закону про Державний бюджет України; організація виконання Державного бюджету України на всіх стадіях бюджетного процесу; розробка і затвердження Річного розпису Держав­ного бюджету України; здійснення в межах своїх повноважень обслуго­вування державного внутрішнього і зовнішнього боргу тощо. Слід заува­жити, що Міністерству фінансів України фактично надане право вста­новлення тимчасового обмеження асигнувань загального фонду Дер­жавного бюджету України (секвестру видатків).

Особливе місце у бюджетному процесі займає Національний банк України, який наділений такими бюджетними повноваженнями: визна­чення основних засад грошово-кредитної політики України; розробка законопроектів, пов’язаних з формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів та підготовка пропозицій до проекту закону про Дер­жавний бюджет України на наступний бюджетний період.

Слід також визначити роль Президента України, який підписує закон України про Державний бюджет на поточний рік, а також інші закони, що регулюють бюджетну діяльність, може застосовувати пра­во вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Держбюджет та інших нормативних актів щодо бюджетної діяльності з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України, тощо.

Бюджетний кодекс України називає й коло інших суб’єктів бюджет­ного процесу, це, зокрема, розпорядники бюджетних коштів, які за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджет­них коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, бю­джетні установи та одержувачі бюджетних коштів.

Під головним розпорядником бюджетних коштів Бюджетний кодекс України розуміє бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Отже, роз­порядники бюджетних коштів це — бюджетні установи в особі їх керів­ників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бю­джетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядковується відповідному головному розпоряднику. Ці суб’єкти фактично виконують відповідну частину бюджету та забезпечують ефективне і цільове ви­користання виділених у їх розпорядження бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1)  за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Дер­жавний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та органі­зації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабі­нету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом ор­гани на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;

2)  за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Авто­номної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3)   за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місце­вими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управ­лінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники бюджетних коштів наділені широкими повно­важеннями, зокрема, розробляють проект кошторису та бюджетні за­пити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансо­вому органу, доводять у встановленому порядку до розпорядників бю­джетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відо­мості про обсяги асигнувань відповідно до затверджених призначень і забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Крім того, вони затверджують бюджетні призначення у відповідному бюджеті, мають права витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти передбачені бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. Дуже важливим є наділення головних розпорядників бюджетних коштів пра­вом здійснювати контроль за повнотою надходжень, отриманих розпо­рядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджет­них коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.

Як було зазначено, головні розпорядники отримують відповідні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Бюджет­не призначення — це повноваження, надане головному розпоряднику коштів бюджету законом про Державний бюджет, постановою Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження. Воно дозволяє надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету, надає право розпо­ряднику коштів брати зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Бю­джетне призначення дає можливість суб’єктам виконувати бюджетні зобов’язання. Бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відпо­відно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здій­снити платежі протягом цього періоду або в майбутньому.

Розпорядники надають бюджетні кошти бюджетним установам та одержувачам бюджетних коштів. Бюджетна установа — орган, уста­нова чи організація, визначена Конституцією України, а також устано­ва чи організація, створена у встановленому порядку органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи орга­нами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів, та є непри­бутковою. Важливим є те, що бюджетні установи можуть використо­вувати бюджетні кошти виключно у порядку, що затверджений кошто­рисом доходів та видатків. До повноважень цих суб’єктів належить перш за все готування бюджетних запитів. Бюджетний запит — це до­кумент, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, який містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний пе­ріод. Фактично в цьому документі вказується необхідна для належно­го функціонування суб’єкта сума грошових коштів.

Одержувачі бюджетних коштів — це юридичні та фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи. Ними можуть бути: 1) дер­жавні (комунальні) організації, установи та підприємства, 2) юридич­ні особи інших форм власності, 3) фізичні особи, у тому числі і фізич­ні особи — підприємці. Але необхідно зазначити, що у Бюджетному кодексі чітко не закріплене коло осіб, які є учасниками бюджетного процесу — одержувачами бюджетних коштів. Одержувачі бюджетних коштів можуть отримувати зазначені бюджетні ресурси лише через розпорядника бюджетних коштів. Права та обов’язки їх такі: своєчас­но та в повному обсязі отримувати кошти, витрачати їх відповідно до бюджетного розпису та кошторису тощо.

3) Організація бюджетного процесу в Україні

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Повний цикл бюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває понад два роки. Бюджет складається на рік. Цей період має назву бюджетний період., який в Україні співпадає з календарним роком.

Бюджетний процес в Україні визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами.

Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит, проводиться економічний аналіз та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

- постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

- оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

- інформування керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки, проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Бюджетний процес спрямований не тільки на збалансування доходів і видатків, але й є стратегічним за змістом. Він охоплює стратегічний та оперативний фінансовий план з розподілу ресурсів відповідно до визначених цілей. Добре організований бюджетний процес виходить за межі традиційної концепції постатейного контролю видатків, стимулюючи діяльність головних розпорядників коштів щодо вдосконалення ефективності і продуктивності програм.

Основним завданням бюджетного процесу є допомога суб'єктам ухвалювати слушні рішення щодо надання послуг і сприяти участі в процесі зацікавлених осіб.

Для виконання цього завдання потрібно дотримуватись таких принципів бюджетного процесу.




1. Велесової криги адже ми руси про славні дні і маємо співи ті про отців наших про красне життя в степах і
2. суммарная мощность насоса- ; где суммарная
3. ТЮМЕНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ НЕФТЕГАЗОВЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИНСТИТУТ НЕФТИ И ГАЗА Кафедра Автоматизация и упр
4. Общество с ограниченной ответственностью как участник торгового оборота в Российской Федерации
5.  мне достался Психологические функции болевых ощущений
6. Yerold Hevenly Fith Simms HF
7. первых в современных условиях выживаемость предприятия в конкурентной среде зависит от его финансовой усто
8. а Принципы планирования
9. Когда впервые раскрылись Небо и Земля имена богов явившихся на Равнине Высокого Неба были- БогПравител
10. рефератів зі спецкурсу ldquo;Чинники успішного працевлаштування за фахомrdquo; Модуль I Кадрові вподобанн
11. куда ступит нога монгольского коня
12. Деловая риторика
13. Вступ Вибір електродвигуна і кінематичний розрахунок привода Розрахунок зубчатої передачі П
14. Характеристика места работы
15. Рынок труда. 2. Рынок капитала
16. Темпо ритмические нарушения речи
17. Он стоял на вершине холма и скользил взглядом по широкому травянистому склону до самой реки неподвижной в.html
18. Техники ассертивного отказа
19. Майя
20. сканировать собеседника расшифровывать едва заметные сигналы в его поведении распознавать завуалирован