Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мікромодуль ______
СТАН ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАПРЯМКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В АГРАРНО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ
План
1. Стан енергозабезпечення України.
2. Характеристика споживання енергії в аграрному виробництві.
3. Основні фактори енергозбереження
4. Енергозберігаючі заходи в регіонах України
1. Стан енергозабезпечення України.
За останні 100 років річне споживання у світі первинних паливно-енергетичних ресурсів збільшилось у 20 разів. Людина сучасного індустріального суспільства використовує в 10 разів більше енергоресурсів, ніж у середні віки.
Символом безпеки розвитку держави і навіть її суверенності стали відповідним чином розроблена національна енергетична програма кожної країни. Існує цілком об'єктивний показник - коефіцієнт самозабезпеченості (КСЗ), обумовлений відношенням вироблених енергоресурсів до споживаних.
Якщо КСЗ < 1, країна імпортує енергоресурси, якщо КСЗ > 1 - експортує. Деякі країни експортують один вид енергоресурсів, а імпортують інший, але КСЗ враховує кінцевий результат.
Аналіз динаміки самозабезпеченості енергоресурсами країн-членів „вісімки” за 1971 - 2000 рр. показав, що енергетично незалежними є лише Росія, Великобританія і Канада. Із колишніх радянських республік енергетично незалежними в 2000 році були Росія (КСЗ = 1,57), Казахстан (2), Азербайджан (1,62), Туркменістан (3,31) і Узбекистан (1.1).
Самозабезпеченість інших республік, особливо Молдови (0,02) і Білорусії (0,14), дуже низька. Україна лише на 35…40% здатна задовольнити свої споживання власними паливно-енергетичними ресурсами маючи дуже енергоємні галузі виробництва такі як металургія і хімічна промисловість.
Для промислово розвинутих країн, що залежать від імпорту паливно-енергетичних ресурсів -це насамперед енергетична безпека. Для промислово розвинутих країн, багатих енергоресурсами - це екологічна безпека, завоювання ринків збуту устаткування, а для країн, що розвиваються -- це найбільш швидкий шлях до поліпшення соціально-побутових умов населення, можливість розвитку промисловості по екологічно прийнятному шляху.
2 Характеристика споживання енергії в аграрному виробництві
Сільське господарство споживає біля 30% рідкого палива, що складає біля 8 млн. т і більше 9,2% електроенергії від її споживання в народному господарстві України.
Збільшення валової сільськогосподарської продукції на 1% потребує зростання паливоенергетичних витрат на 2…3%.
Причини збільшення витрат енергії на виробництво сільськогосподарської продукції:
I. Збільшення обсягів та щільності механізованих робіт у зв'язку із збільшенням валового виробництва та урожайності.
II. Необхідність здійснення більш повної комплексної механізації та скорочення витрат ручної праці.
III. Збільшення потужності та зміна складу машинно-тракторного парку.
Сучасний АПК у значній мірі залежить від непоновлюваних джерел енергії, тобто нафтопродуктів, вугілля, природного газу, торфу, матеріалів, що розщеплюються.
3 Основні фактори енергозбереження
Стосовно рослинництва можливо виділити наступні напрямки економії та раціонального використання паливо-енергетичних ресурсів:
I. Розробка та впровадження системи заходів, які забезпечують підвищення родючості ґрунтів та урожайності сільськогосподарських культур.
II. Вдосконалення, розробка та впровадження енергозберігаючих технологій виробництва продукції.
III. Вдосконалення системи менеджменту шляхом розробки та впровадження організаційно-технічних та економічних заходів, які забезпечують зменшення втрат і економію нафтопродуктів.
IV. Розробка нормативно-технологічної та методичної документації на механізовані процеси і технічні засоби.
V. Вдосконалення і розробка нової енергозаощаджуючої техніки.
VI. Використання нетрадиційних джерел енергії.
Система заходів стимулювання енергозбереження складається з трьох пунктів:
1. Цільової фінансової підтримки проектів розробки та впровадження енергозберігаючих технологій і устаткування:
- надання фінансово-кредитної підтримки споживачам ресурсоекономних технологій (включаючи відшкодування частини відсоткових ставок за комерційними кредитами, майнова фінансова порука при одержанні кредиту без наявності (часткової наявності) застави тощо);
- цільове фінансування (часткове фінансування) інноваційних проектів у сфері розробки та впровадження енергозберігаючих технологій у промисловості, житлово-комунальній сфері та побутовому секторі.
- планування та формування запасів паливно-енергетичних ресурсів для сезонних потреб промисловості та сільського господарства;
2. Формування інноваційної та ресурсозберігаючої ідеології:
- здійснення роз'яснювальної роботи серед громадян та суб'єктів підприємницької діяльності про можливість одержання фінансово-кредитної підтримки для придбання ресурсоекономних технологій та про економічну доцільність здійснення таких заходів;
- проведення просвітницької роботи щодо політично-економічних передумов зростання цін на енергоресурси, що сприятиме зниженню соціальної напруги у суспільстві;
- ініціювання громадських слухань та обговорень із залученням засобів масової інформації з питань розвитку у регіоні енергозберігаючих технологій, альтернативних та відновлювальних джерел енергії, популяризації суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги у сфері енергозбереження;
- вироблення прогресивних показників нормування питомих витрат енергоресурсів населенням та підприємствами відповідних секторів економіки;
- стимулювання взаємодії співпраці у напрямі: влада - науково-дослідні установи - вищі навчальні заклади - промисловість (у такій співпраці роль вищих навчальних закладів полягає у розповсюдженні знань і нових технологій у сфері енергозбереження);
- підготовка проектів змін до законодавчих актів та рішень місцевих органів влади, які стосуються стимулювання енергозбереження;
- ведення моніторингу процесів активізації населення та суб'єктів підприємницької діяльності щодо запровадження енергозберігаючих технологій із доведенням такої інформації до органів влади та громадськості (в тому числі про енерговитратність та потенціал економії енергоресурсів в області) з метою вироблення подальших управлінських рішень у напрямі стимулювання енергозбереження.
3. Підвищення відповідальності регіональних органів влади та соціальної відповідальності бізнесу за впровадження енергозберігаючих технологій:
- впровадження щомісячної звітності регіональних органів влади перед центральними органами влади про здійснення заходів енергозбереження;
- прийняття правових норм на регіональному рівні для стимулювання та посилення відповідальності населення та суб'єктів господарювання за нераціональне використання енергоресурсів.
4.Енергозберігаючі заходи в регіонах України
Підприємство "Панорама-Інвест" розробило проект енергозбереження за рахунок ефективної теплоізоляції існуючих багатоповерхових будинків Миколаївської області. Використання сучасних високоякісних матеріалів і технологій компаній ROCKWOOL і Henkel дозволяють заощадити не менше як 40% витрат на опалення, зменшити обсяги використання газу. Для реалізації пілотного проекту в Миколаєві мерія виділила 400 тисяч гривень. Компанія "Henkel Баутехнік" створила регіональний навчальний центр Ceresit-Pro для впровадження сучасних європейських технологій фасадного теплоізолювання. Підписаний протокол намірів про будівництво заводу сучасних будівельних сумішей і матеріалів
В Одесі набуває практичного втілення енергозберігаюче захисне фарбування огороджуючих конструкцій житлових будівель з використанням захисної фарби "Термо-Шилд". Використання покриття Термо-Шилд має очікувану економію на опалення та кондиціювання приміщень до 30%. Покриття забезпечує також якісний гідрозахист огороджуючих конструкцій будівель навіть при високому рівні солей (морський клімат).
В Україні вже давно назріла проблема створення енергетичних плантацій, напри клад ку ку ру д зи, яка є одним з найбільш ефективних накопичувачів сонячної енергії у вигляді біо ма си та дозволяє от ри мати в енергетичному еквіваленті приблизно 15 т у.п./рік з 1 га. Можуть також викори сто ву ватись посіви рапсу та інші. З 1 тонни рапсу можна отримати близько 300 кг (30%) рапсового масла, а з нього - 270 кг біодизельного пального.
У Вінницькій області планується запустити 3 заводи з випуску біопалива. ТОВ "Біоенергетична компанія" (Київ) почало продаж біопалива БІО-100 на шести автозаправних станціях в Одеській, Дніпропетровській і Чернівецькій областях.
Разом з продажем палива на АЗС, що діють, компанія також планує будувати власні станції, на яких одночасно з "БІО-100" продаватиметься і біопаливо для дизельних двигунів (біодизель). Нове паливо має ряд переваг: високу антидетонаційну стійкість, відсутність домішок, які підвищують клас небезпеки, низький вміст ароматичних вуглеводнів, а також низьку температуру згорання, що зменшує теплове навантаження і зношення двигуна.
На деяких заправках в Київській, Одеській і Дніпропетровській областях з'явився біобензин. Паливо наполовину складається з рослинної сировини, відповідає марці А-98, а за октановим числом - навіть перевищує показники цього бензину. Поки, ні відповідного закону, ні госстандартів на продаж такого бензину в Україні немає.
Біля Херсону завершено будівництво заводу з виробництва біодизельного пального. Потужність підприємства - 10 тис. т. на рік, пальне планується виготовляти з рапсового масла і інших рослинних масел. Для більш успішної реалізапції проекту, потрібно прийняти закони, які передбачать надання податкових пільг виробникам біопалива, а також виробникам устаткування для біопаливних заводів. Необхідно звільнити на 5-10 років від сплати податку на додану вартість виробників біопалива, надати відповідні пільги при імпорті устаткування для біопаливних заводів.
Для широкого впровадження нетрадиційних методів виробництва енергії потрібна державна програма. У Німеччині прийнято закон, за яким до 40% енергоресурсів мають вироблятися за рахунок нетрадиційних джерел, у Данії – до 60%. Близькі до цих показників Швеція й Норвегія. В Україні ступінь вирішення цієї проблеми вичерпується 0,3 – 0,5%. Цього не вистачить навіть на забезпечення енергією Одеської області.
Останніми роками у Миколаївській області отримали дозвіл на установку геліоустановок понад 50 підприємств, проте тільки одне з них на сьогоднішній день втілило ідею на практиці.