Модуль 4 ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКОДОГОВІРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Модуль 4

ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКО-ДОГОВІРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІ ДОКУМЕНТИ

План

1.  Договір. Типи договорів.
2.  Контракт.
3.  Трудова угода.
4.  Таблиця, список, перелік.
5.  Накладна.
6.  Акт.
7.  Доручення.
8.  Розписка.

282

 Дидактична мета:

засвоєння особливостей складання господарсько-договірних та обліково-фінансових документів;

оволодіння уміннями і навичками оформлення документів з господарсько-договірної діяльності та обліково-фінансової документації;

удосконалення орфографічних та пунктуаційних навичок, необхідних для правильного укладання цієї документації.

Учні повинні знати:

типи договорів та їх реквізити;

призначення трудової угоди;

різницю між трудовим договором і контрактом;

ознаки та призначення таблиці, списку, переліку, розписки, накладної, доручення;

типи актів та вимоги до їх складання;

зв'язок числівників з іменниками;

правопис складних слів, службових частин мови;

розділові знаки у складних реченнях.

Учні повинні вміти:

укладати й редагувати договір, трудову угоду, контракт;

складати й редагувати списки, переліки, розписку, доручення, накладну;

оформляти акт;

правильно узгоджувати числівники з іменниками;

правильно записувати складні слова та службові частини мови;

розставляти розділові знаки в складних реченнях.

283

Список рекомендованої літератури

1.  Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — К.: Літера ЛТД, 2003. — С. 333-^03.
2.  Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посібник. — К.: Літера ЛТД 2002. — С. 74—93.
3.  Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.С.К., 2002. — С. 144—169.
4.  Зубков М. Сучасна українська ділова мова.—2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — С. 128—131.
5.  Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. — К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999. — С. 58—61, 224—247.

284

 ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК 

/  4.1. Договір. Типи договорів

Договір — це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановленняГз^ішу або припинення господарських взаємовідносин. Договір може бути укладений між приватними особами й організацією та між організаціями. Цивільний кодекс передбачає різні типи договори.

Договір постачання — це договір, за яким організація-постачальник зобов'язується в певні терміни передати орга-нізації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується оплатити продукцію за встановленими цінами.

Договір підряду — це договір, за яким підприємець-під-рядник зобов'язується виконати певний обсяг робіт підпри-ємству-замовнику.

Договір про матеріальну відповідальність—це договір, за яким одна сторона береі на себеГповну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності й зобов'язується дотримуватися встановлених договором правил зберігання, обліку, відвантаження, а інша сторона зобов'язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам.

Договір про спільну діяльність — це договір, що укладається між двома й більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємств. Укладаючи цей договір, сторони визначають розмір і характер внесків: грошові; майнові, трудова участь.

Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори, які спрямовані на організацію асоціацій,

285

малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій необхідно укласти установчий договір.

Установчий договір — це договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників створення асоціації.

Звичайно ж, назвати всі договори з господарської діяльності неможливо, оскільки їх багато: це і договір про одержання позики, договори про посередницькі послуги, договори оренди, договір на здійснення кредитно-розрахункового обслуговування тощо.

Крім договорів з господарської діяльності, виділяють ще трудові договори.

Трудовий договір—це угода між особою, що наймається  на роботу, та керівником установи, організації або уповноваженим ним органом. За цим договором працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а керівник — виплачувати йому заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.

Відповідно до нормативних актів договори повинні мати такі реквізити:

1 .Назва документа.

1.  Зазначення місця укладання й дати.

Вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім'я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють).

1.  Зміст договору.
2.  Термін виконання договору.
3.  Кількісні та якісні показники продукції.
4.  Зазначення ціни робіт (продукції) і загальної суми.
5.  Порядок виконання роботи.
6.  Порядок розрахунків між сторонами.

1.  Додаткові умови до договору.

Вказівки на майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору.

1.  Порядок і місце розв'язання суперечок.
2.  Загальний термін дії договору.
3.  Юридичні адреси сторін, що укладають договір.
4.  Власноручні підписи сторін.

286

 16. Печатки установи або обох сторін, які укладають договір. Договір вважають укладеним тоді, коди сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово.

Зразки договорів:

ДОГОВІР № про надання рекламних послуг

м. Київ 11 квітня 2003 р.

ТОВ «Джерела М» в особі директора Капранова В. В., що діє на підставі Статуту і надалі називається «ЗАМОВНИК», з однієї сторони, та ТОВ «Газета "Експрес"» в особі Починка І. П., що діє на підставі Статуту і надалі називається «ВИКОНАВЕЦЬ», з іншої сторони,

уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет договору

1.1, ВИКОНАВЕЦЬ надає, а ЗАМОВНИК закуповує площу в газеті «Експрес» в обсязі 40 блоків (1200 см2) для подальшого розміщення рекламно-інформаційних матеріалів (інформаційні, авторські, редакційні матеріали, блочна реклама).

2. Порядок розміщення

1.  На кожне замовлення на розміщення рекламно-інформаційного матеріалу ЗАМОВНИК надсилає ВИКОНАВЦЕВІ лист-заявку із зазначенням дати виходу, площі та сторінки.
2.  ЗАМОВНИК надає ВИКОНАВЦЕВІ готовий оригінал-макет рекламно-інформаційного оголошення. ВИКОНАВЕЦЬ здійснює експертну оцінку рекламного матеріалу в триденний термін від дня подачі рекламного матеріалу. Оцінка художнього, технічного рівня, а також характеристика рекламного матеріалу, відповідність стилю газети є компетенцією ВИКОНАВЦЯ. Якщо в цей термін не надійдуть зауваження від ВИКОНАВЦЯ, рекламний матеріал вважається прийнятим до розміщення.
3.  ВИКОНАВЕЦЬ розміщує у газеті одержаний оригінал-макет ЗАМОВНИКА відповідно до листа-заявки. Зміна дати

287

виходу, розмірів рекламно-інформаційних матеріалів, сторінки розміщення можлива лише за умови погодження із ЗАМОВНИКОМ.

3. Порядок розрахунків

3.1. ВИКОНАВЕЦЬ здійснює розміщення рекламно-інфор
маційних матеріалів в обсязі 40 блоків (1200 см2) вартістю
7774 грн (сім тисяч сімсот сімдесят чотири грн), крім того ПДВ
20 % — 1554,80 грн 80 к. та податок на рекламу 0,5 % —
38 грн 87 к.

Знижка за цим договором становить 35 %, за умови, що інформація подається у вигляді статей.

Загальна вартість розміщення реклами становить 9367 грн 67 к. (дев'ять тисяч триста шістдесят сім гривень шістдесят сім копійок). ВИКОНАВЕЦЬ має право здійснити перерахунок вартості рекламних послуг в односторонньому порядку, якщо кошти за даним договором не надійшли у вказаний в договорі термін.

3.2. Оплата здійснюється у формі безготівкового пере
рахування коштів на рахунок ВИКОНАВЦЯ.

4. Обов'язки ВИКОНАВЦЯ

4.1. ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується:

1.  Надати рекламну площу відповідно до листів-заявок і загальним обсягом 1200 см2.
2.  Забезпечити якісне розміщення рекламно-інформаційних матеріалів ЗАМОВНИКА і в обумовлений термін.
3.  У триденний термін після виходу рекламно-інформаційних матеріалів надати ЗАМОВНИКОВІ три примірники газети.
4.  По закінченні розміщення рекламно-інформаційних матеріалів надати ЗАМОВНИКОВІ оригінали усіх фінансових документів та підписати Акт виконаних робіт.

5. Обов'язки ЗАМОВНИКА

5.1. ЗАМОВНИК зобов'язується:

1.  Надавати ВИКОНАВЦЕВІ всі рекламно-інформаційні матеріали в термін, що вказує ВИКОНАВЕЦЬ.
2.  У разі недотримання ЗАМОВНИКОМ термінів, вказаних ВИКОНАВЦЕМ, ВИКОНАВЕЦЬ не несе відповідальності за порушення строків виходу рекламно-інформаційних матеріалів.

288

 

1.  Здійснити 100 % попередню оплату відповідно до виписаного ВИКОНАВЦЕМ рахунку шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок ВИКОНАВЦЯ за сім днів до виходу номера в світ.
2.  Розглядати і затверджувати Акт виконаних робіт протягом трьох днів з моменту його одержання від ВИКОНАВЦЯ.

6. Форс-мажор

1.  Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за Цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин на увесь строк їх дії (а саме: пожежа, що сталася не з вини сторін, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, війна і воєнні дії, постанови уряду, що перешкоджають виконанню Цього Договору, про які сторони не могли знати та передбачити їх).
2.  Сторона, для якої стало неможливим виконання своїх обов'язків внаслідок вищезгаданих обставин, повинна терміново, не пізніше двох днів з моменту їх виникнення і закінчення, в письмовій формі повідомити іншу сторону і надати відповідні документи, видані компетентними органами.

7. Відповідальність сторін

1.  Сторони несуть відповідальність один перед одним тільки за зобов'язаннями, що обумовлені в Цьому Договорі.
2.  У разі порушення обумовлених у листі-заявці термінів розміщення рекламно-інформаційних матеріалів чи виходу його у вигляді, що не відповідає оригінал-макету ЗАМОВНИКА, а також не на замовленій сторінці ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний опублікувати цей рекламно-інформаційний матеріал в іншому номері газети — за вибором ЗАМОВНИКА або повернути повну вартість публікації (за згоди ЗАМОВНИКА), що відповідає площі за листом-заявкою.
3.  Виконавець не несе відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків при форс-мажорних обставинах.

8. Розгляд суперечок

8.1. Усі суперечки за Цим Договором вирішуються шляхом проведення переговорів, а у разі неможливості врегулювання конфлікту усі спори між сторонами, щодо яких не було досягнуто згоди, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

ю Ділове мовл. (модульн. к.) 289

9. Загальні положення

9.1. Всі зміни та доповнення до Цього Договору можуть здійснюватися лише у письмовій формі у вигляді додатків і набувають чинності лише після підписання обома Сторонами.

10. Термін дії Договору

1.  Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами. Початок дії Договору 11 квітня 2003 року.
2.  Термін дії Договору — до моменту виконання Сторонами своїх обов'язків.
3.  Договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін. Кожен з примірників має однакову юридичну силу.

11. Юридичні адреси та реквізити Сторін

ВИКОНАВЕЦЬ: ЗАМОВНИК:

ТОВ «Джерела М» ТОВ «Газета "Експрес"»

м. Київ, м. Львів,

вул. Сім'ї Хохлових, 15 вул. В. Великого, 5а

Свідоцтво про реєстрацію Свідоцтво про реєстрацію

платника ПДВ №38968953 платника ПДВ № 17960022

Інд. податковий номер юр. Інд. податковий номер юр.

особи 253886726148 особи 306495713059

р/р 2600000625 р/р 26000276441001

в АБ «Синтез» МФО 325321

м. Київ МФО 322711 код ЗКПО 30649575

код ЗКПО 25388672 тел.(0322) 97-18-76

тел.(044) 463-7951 |

Директор    В. В. Капранов     Директор    І. П. Починок

ДОГОВІР

м. Київ, шістнадцятою лютого

тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року

Ми, Бойко Галина Петрівна, що проживає в м. Києві по вул.

Обсерваторній, 12, кв. З, далі йменована «Продавець», та

Охріменко Вячеслав Григорович, що проживає в м. Києві по

вул. Б. Грінченка, 5, кв. 32, далі йменований «Покупець»,

уклали цей договір про таке:

290

 

1.  Продавець продав, а Покупець купив житловий будинок у с. Дмитрівка Талалаївського району Чернігівської області на земельній ділянці 200 кв. м. На цій ділянці розташовані: цегляний сарай, гараж, погріб, колодязь та огорожа. Інвентаризаційна оцінка —... (... прописом) гривень.
2.  Будинок, що продається, належить Продавцеві на підставі заповіту як спадкове майно, прийняте 8 лютого 1990 року, і проданий Покупцеві за ... (... прописом) гривень, які сплачені повністю Продавцеві під час підписання договору.
3.  До укладання договору будинок, що продається, нікому не продавався і нікому іншому не належав.

4. Витрати у здійсненні цього договору сторони випла
чують порівну.

5. У користування Покупця переходять житловий будинок,
сарай, гараж, погріб, колодязь і земельна ділянка.

Договір складено у двох примірниках: один зберігається у державній конторі, а другий видано Покупцеві.

(підпис) Г. П. Бойко

(підпис) В. Г. Охріменко

4.2. Контракт

Контракт — це особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права й обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального за-безпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору встановлюються угодою сторін. Сторонами в контракті є підприємство (роботодавець) в особі керівника та працівник.

Положення про порядок укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників, затверджене Кабінетом Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, визначає порядок укладання контрактів з працівниками незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності підприємства, установи.

ю* 291

Реквізити контракту такі:

1.  Назва документа із стислим обґрунтуванням його призначення (на виконання обов'язків ... , на управління підприємством тощо).
2.  Дата й місце підписання.
3.  Орган, що наймає керівника.
4.  Посада, прізвище, ім'я та по батькові того, кого наймають.
5.  Текст.
6.  Підписи сторін — укладачів контракту.
7.  Печатка.

Порядок укладання контракту

Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, установи, так і особи, яка наймається на роботу.

Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі й підписується роботодавцем та працівником, якого наймають на роботу за контрактом.

Усі умови контракту обов'язково мають погоджуватися сторонами.

Оформляється він у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожної із сторін контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті.

Контракт може бути змінений тільки за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу.

Структура тексту контракту

1.  Загальні положення.
2.  Обов'язки сторін, де зазначаються:

♦ основні характеристики роботи, яку виконуватиме працівник, та вимоги до рівня й терміну її виконання, дотримання правил охорони праці;

292

 ♦ зобов'язання підприємства щодо організації вироб
ничого процесу, обладнання робочого місця, орга
нізації підвищення рівня кваліфікації працівника.
Окремим пунктом може бути передбачено додаткові
пільги, компенсації, якщо умови роботи шкідливі.

1.  Робочий час, де визначено умови роботи (неповний робочий день, погодинна робота, неповний робочий тиждень тощо). Може наводитися конкретний графік роботи на певний термін.
2.  Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника, де зазначаються:

посадовий оклад (тарифна ставка) за певний період;

надбавка та інші виплати;

компенсація у разі використання працівником власного автомобіля для службових поїздок;

щорічна оплачувана відпустка (кількість робочих днів): основна та додаткова. Може вказуватися матеріальна допомога до щорічної відпустки;

додаткові пільги, гарантії, компенсації.

5. Відповідальність сторін, вирішення суперечок, де за
значається:

яку відповідальність несуть сторони у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків;

порядок вирішення суперечок відповідно до чинного законодавства.

6. Зміни, припинення та розірвання контракту, де зазна
чається:

як можуть вноситися зміни та доповнення до контракту;

дострокове розірвання контракту;

припинення дії контракту.

7. Термін дії та інші умови контракту. Контракт може бути
укладено на термін до 5 років, але не менше ніж на 1 рік.

293

Різниця між трудовим договором і контрактом

Фахівці з проблем ділового мовлення1 визначають таку різницю між контрактом і трудовим договором:

Контракт укладають тільки на певний термін, а трудовий договір — як на період виконання певної роботи, так і на невизначений термін.

У контракті, на відміну від трудового договору, можуть визначатися додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.

За контрактом порядок надання працівникові відпустки та зарплати може визначатися на розсуд керівника, тоді як трудовий договір передбачає централізоване регулювання відпустки (за встановленим графіком).

У контракті, на відміну від трудового договору, можуть застерігатися наслідки (додаткові гарантії та компенсації моральної та матеріальної шкоди) дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

111 Зразок контракту:

ТИПОВА ФОРМА контракту з працівником2

(Затверджено наказом Мінпраці України від 15 квітня 1994 р. № 23)

МІСТО  « » р.

_______________________________________________________________

(повна назва підприємства, установи, організації або прізвище, ім'я, по батькові громадянина-підприемця)

в особі власника або уповноваженого ним органу

(посада)

___________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

іменованого далі роботодавець, з однієї сторони, і громадя
нин  ,

(прізвище, ім'я, по батькові)

Діденко А. Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1998. — С. 78.

Ця Типова форма контракту з працівником не поширюється на керівників підприємств державної форми власності.

294

 іменований далі працівник, з іншої сторони, уклали контракт про таке:

Працівник_____________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

приймається (наймається) на роботу

(назва структурного підрозділу підприємства, установи, організації: цех, відділ, лабораторія тощо)

за просресією (посадою)1 

(повна назва професії, посади)

кваліфікацією

(розряд, кваліфікація, категорія) Працівнику встановлюється (не встановлюється) строк випробування (непотрібне викреслити)

(тривалість строку випробування)

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.  Цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і підприємством, установою, організацією та громадянином, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.
2.  Терміном «сторони» позначаються роботодавець і працівник.

ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

1.  За цим контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.
2.  Працівник зобов'язується (зазначаються основні характеристики роботи та вимоги до рівня її виконання: за обсягом виробництва (робіт), якістю продукції, що випускається (якістю обслуговування), рівнем виконання норм і нормативних завдань, дотримання правил охорони праці, строків її виконання тощо):

1 Запис робиться відповідно до Класифікатора професій і посад, тарифно-кваліфікаційних довідників професій, кваліфікаційних довідників посад.

295

1.  Роботодавець зобов'язується організувати працю працівника, забезпечити її безпечні і нешкідливі умови, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці (зазначаються конкретні заходи щодо організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, підготовки та підвищення кваліфікації працівника та забезпечення інших умов праці тощо):
2.  Обов'язок роботодавця щодо забезпечення умов роботи на робочому місці із зазначенням достовірних характеристик, компенсацій і пільг працівникові за роботу в небезпечних і шкідливих умовах праці:

РОБОЧИЙ ЧАС

1.  Працівник зобов'язується виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
2.  Особливості режиму робочого часу (неповний робочий день, неповний робочий тиждень, погодинна робота тощо):

(вказати необхідне)

ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКА

9. За виконання обов'язків, передбачених контрактом,
працівнику встановлюється:

посадовий оклад (тарифна ставка, відрядна розцінка) у

розмірі на місяць або у розмірі за 1 годину роботи;

надбавка (доплата та інші виплати)

(вказати вид доплати, надбавок тощо)
у розмірі (у % до тарифної ставки, поса
дового окладу).

10. У разі використання працівником власного автомобіля
для службових поїздок йому встановлюється компенса
ція _________________________________________

___________________________________________

(вказати вид, розмір) 296

 11. Працівнику надається щорічна оплачувана відпустка
тривалістю:

основна днів

додаткова днів

До щорічної відпустки виплачується матеріальна допо
мога у розмірі

12. Додаткові пільги, гарантії, компенсації:

(за необхідності вказати, які з них надаються)

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, ВИРІШЕННЯ СПОРІВ 13.У разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього контракту.

1.  Суперечки між сторонами вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством.
2.  Інші умови:

(за необхідності вказати інші умови, передбачені Положенням про порядок

укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 19 березня 1994 р. № 170)

ЗМІНИ, ПРИПИНЕННЯ ТА РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ

1.  Зміни та доповнення до цього контракту вносяться тільки за угодою сторін, складеною у письмовій формі.
2.  Цей контракт припиняється:

а) після закінчення строку дії контракту;

б) за згодою сторін;

в) з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії конт
ракту у випадках, передбачених законодавством (статтями
40, 41 КЗпП України) та цим контрактом;

г) з ініціативи працівника до закінчення строку дії конт
ракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39
КЗпП України)1 та цим контрактом;

д) з інших підстав, передбачених законодавством.

1 Із змінами, затвердженими наказом Мінпраці України від 12.04.95 р. №20.

297

18 Додаткові підстави припинення та розірвання контракту не передбачені чинним законодавством:

1.

2. . ; __

При розірванні контракту на підставах, не передбачених чинним законодавством, звільнення працівника провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

1.  У разі дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин, у тому числі розірвання контракту працівником — з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених чинним законодавством та цим контрактом, встановлюються відповідно додаткові гарантії та (або) компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові;
2.  Дострокове розірвання контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, здійснюється з попередженням відповідної сторони за два тижні.
3.  За два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк.

ТЕРМІН ДІЇ ТА ІНШІ УМОВИ КОНТРАКТУ

22. Строк дії контракту з до     

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сто
ронами або         

23.

(вказати випадки конфіденційності умов цього контракту або окремих його частин) Конфіденційність контракту не поширюється на умови, врегульовані чинним законодавством, та щодо органів, які здійснюють контроль за їх додержанням.

1.  Умови цього контракту можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.
2.  Цей контракт укладено в двох примірниках, які зберігаються у кожної із сторін і мають однакову юридичну силу.

Додатки до контракту:

(вказується перелік додатків, якщо вони є) 298

 26. Інші умови, пов'язані зі специфікою праці:

АДРЕСИ СТОРІН

27. Відомості про роботодавця:

Повна назва підприємства, установи, організації або прі
звище, ім'я, по батькові громадянина-підприємця

Адреса

Розрахунковий рахунок №

(№ свідоцтва про реєстрацію громадянина-підприємця)

в

28. Відомості про працівника:

Домашня адреса

Домашній телефон Службовий телефон

Паспорт: серія № виданий « » р.

(назвати орган, що видав паспорт) Підстава для пільг з оподаткування та інших пільг

(вказати відомості про кількість дітей, утриманців, інші підстави)
РОБОТОДАВЕЦЬ ПРАЦІВНИК

(посада, прізвище, ім'я, (посада, прізвище, ім'я,

по батькові) по батькові)

(підпис)                                                        (підпис)
« » р. « » р.

4.3. Трудова угода

Трудова угода укладається між організацією й людиною, яка не працює в цій організації. Коли в організації чи установі бракує фахівців з певної галузі, вона залучає для виконання деяких видів робіт працівників з інших установ.

299

Трудова угода містить такі реквізити:

1.  Назва документа.
2.  Дата й місце його складання.
3.  Перелік сторін, що уклали угоду.
4.  Зміст угоди із зазначенням обов'язків виконавця і замовника.
5.  Юридичні адреси сторін.
6.  Підписи сторін.
7.  Печатка підприємства або організації.

Трудова угода складається у кількох примірниках, один— виконавцеві, інші зберігаються у справах організації-замов-ника.

 Зразок трудової угоди:

Інститут ядерних досліджень НАН України

ТРУДОВА УГОДА
м. Київ 16 травня 2003 р.

Інститут ядерних досліджень НАН України в особі заступника директора інституту Лавриненка Василя Олександровича, що далі йменуеться «Замовник», з однієї сторони, і Черненко Ольгою Володимирівною, що далі йменуеться «Виконавець», з іншої сторони, уклали угоду про таке:

1. Предмет угоди

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобо
в'язання згідно із завданням № 1 Угоди № 56351 між Брюк-
хевенською національною лабораторією «Аптон», штат Нью-
Йорк 11973, США і Інститутом ядерних досліджень НАН
України:

розробити тематичну програму курсу «Ділова українська мова»;

підготувати навчальний посібник для слухачів у електронному вигляді;

прочитати 40-годинний курс «Ділова українська мова»;

прийняти екзамен у слухачів.

1.2. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й опла
тити роботу.

300

 2. Розмір і порядок оплати

1.  За виконану роботу Замовник оплачує Виконавцеві п'ять тисяч (5000) гривень.
2.  Оплата здійснюється після виконання робіт.

3. Відповідальність сторін

3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством.

4. Дострокове розірвання угоди 4.1. У разі порушення однією із сторін зобов'язань за угодою інша сторона має право розірвати її в односторонньому порядку.

5. Розв'язання суперечок 5.1. У разі виникнення суперечок за цією угодою вони розв'язуватимуться судовими органами того району, де проживає Виконавець.

6. Юридичні адреси сторін
Замовник:   Київ-28 Виконавець: Київ-53,

б-р Лесі Українки, 40 вул. О. Гончара, 2, кв. 18

В. О. Лавриненко         О. В. Черненко

(підпис) (підпис)

4.4. Таблиця, список, перелік

Таблиця — це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному порядку й за графами.

Матеріал у таблиці систематизований, на першому плані виступають цифри. У таблицях не використовуються дієслівні форми, прислівники. Найчастіше вживаються слова разом, усього, у тому числі.

Таблиця складається з таких реквізитів:

1.  Назва документа й номер.
2.  Тематичний заголовок.

Заголовна частина, яка розміщується вгорі (розділові знаки в кінці заголовків і підзаголовків не ставляться).

301

1.  Основна частина, що містить графи й рядки.
2.  Примітки (якщо вони є) виносяться в окрему колонку або за межі таблиці.

Таблиця має бути компактною і наочною.

 Зразок таблиці:

Таблиця № 5 Затверджено вченою радою факультету (вузу)

Протокол № від « _» 1995 р.

План підготовки кандидатів наук на 1995—2000 роки
факультету

№	Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка працює над канди- датською дисерта- цією	Галузь науки шифр спеціаль- ності. назва теми дисертації	Термін виконання (роки початку та закінчення роботи)	Термін виконан- ня на час складан- ня плану	Форма підготовки
					навчан- ня в аспіран- турі	творча від- пустка	стажу- вання
н/п

Список — це реєстрація предметів, осіб, документів. Він складається в певному порядку. Найпоширенішим є алфавітний список, що являє собою перелік кого-небудь або чого-небудь за алфавітом. Якщо це список осіб, то ім'я та по батькові пишуться після прізвища.

Перелік — це перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Отже, список і перелік — дуже близькі документи, які різняться за призначенням.

Список і перелік містять такі реквізити:

1.  Номер,
2.  Тематичний заголовок.
3.  Основну частину, що містить графи і рядки (обов'язковою є графа «№ за пор.»).

302

  Зразок списку й переліку:

Список № 4 студентів IV курсу філологічного факультету

Ніжинського державного педагогічного

університету імені М. Гоголя, які працюють

у школах м Ніжина на місці вчителя

№ п/п	Прізвище, ім'я та по батькові	№ школи	Адреса школи
1	Андрущак Ганна Миколаївна	Середня школа № 2	вул. Грінченка, 43
2	Бойко Степан Іванович	Середня школа № 20	вул. Малишка, 1а
3	Кожина Ірина Леонідівна	Школа-інтернат № 5	вул. Шевченка, 12

Перелік документів, на які ставиться гербова печатка

Акти (приймання закінчених будівельних об'єктів, обладнання, виконання робіт; списання; експертизи тощо).

Аркуші погодження нормативно-правових актів.

Висновки й відгуки установ на дисертації й автореферати, що направляються до Вищої атестаційної комісії України.

Довідки (лімітні; про виплату страхових сум; використання бюджетних асигнувань на заробітну плату; про нараховану й належну зарплату тощо).

Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, бюджетні, банківські, пенсійні, платіжні доручення.

Договори (про матеріальну відповідальність, науково-технічне співробітництво, підряди, оренду приміщень; про здійснення робіт тощо).

Завдання (на проектування об'єктів, капітальне будівництво тощо).

Заяви (про акредитив, про відмову від акцепту тощо).

Заявки (на обладнання, винаходи тощо).

Зразки відбитків печаток і підписів працівників, які мають право здійснювати фінансово-господарські операції.

303

Кошторис витрат.

Листи гарантійні (на виконання робіт, послуг)

Подання і клопотання.

Посвідчення про відрядження.

Протоколи (погодження планів постачань).

Реєстри (чеків, бюджетних доручень).

Специфікації (виробів, продукції тощо).

Статути державних установ.

Титульні списки.

Штатні розписи.

4.5. Накладна

Накладна — це обліковий документ, який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей. У накладній повинні бути такі реквізити:

1.  Назва: угорі посередині великими літерами НАКЛАДНА № від... (дата).
2.  Підстава, на основі якої видано накладну.

1.  Кому видано (назва установи або прізвище, ім'я, по батькові приватної особи).
2.  Від кого (назва установи або штамп установи, адреса її, телефон, поточний рахунок),
3.  Позначення кожної графи:

а) назва предметів;

б) сорт;

в) розмір;

г) одиниця виміру;

ґ) номенклатурний номер;

д) кількість (за вимогою, видано),
є) вартість;

є) сума вартості.

1.  Підпис керівника установи й бухгалтера.
2.  Дата.
3.  Хто видав.
4.  Хто одержав.

10. Печатка або штамп установи,

304

  Зразок накладної:

НАКЛАДНА №

Підстава 200_ р.

Кому Від кого

№ п/п	Вид операції	Сорт	Розмір	Одиниця виміру	Номенклатурний номер	Кількість	Вартість	Сума
						за вимогою	видано

Одержувач Відправник

Директор (підпис)

Головний бухгалтер (підпис)

Дата

4,6. Акт

Акт — це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають у разі при-ймання-здавання справ, після переобліку, під час проведення випробувань нової техніки, при нещасних випадках, коли здають об'єкти.

Акти — це документація постійних експертних комісій, спеціально уповноважених осіб або представників організацій. Вони оформляються комісією, що її створює керівник установи, організації чи підприємства.

Текст акта мусить мати дві частини: вступну і констатуючу.

У вступній частині вказують підстави для складання акта, перелічують осіб, що склали акт, а також тих, хто був присутній під час його складання.

Після слова «Підстава» вказується документ чи усне розпорядження службової особи,

Після слова «Складений» перелічують осіб, які складали акт або були присутні при його складанні, з обов'язковим

305

зазначенням їхніх посад, прізвищ та ініціалів. Якщо акт готувався комісією, то першим друкується прізвище голови, прізвища інших членів комісії розташовуються в алфавітному порядку. Якщо були присутні, то перелічуються їхні прізвища, ініціали та посади.

У констатуючій частині викладають мету й завдання акта, характер проведеної роботи, перелічують встановлені факти, а також висновки.

У кінці акта (перед підписами) повідомляється кількість примірників акта й вказується місце їх зберігання.

Акт підписують усі особи, які брали участь у його складанні.

Отже, до формуляра акта входять такі реквізити:

1.  Автор документа (назва відомства і організації).
2.  Дата, номер і місце складання.
3.  Гриф затвердження.
4.  Заголовок.
5.  Підстава (наказ керівника організації).
6.  Склад комісії, присутні.
7.  Текст.
8.  Відомості про кількість примірників акта, їх місцезнаходження.
9.  Перелік додатків до акта.

10. Підписи членів комісії і присутніх.

Акти прийому-передання, обстеження чи ревізії набувають юридичної сили лише після затвердження вищою інстанцією або відповідальним керівником установи чи організації.

Ш Зразок акта:

Професійно-технічне училище № 38

АКТ
03.09.2002 № 12

м. Київ

Передання матеріальних цінностей однією матеріально відповідальною особою іншій

306

 Підстава: наказ по училищу № 10 від ЗО серпня 2003 р.

Складений комісією:

Голова комісії учитель-методист Матвійчук К. Л.

Члени комісії: викладачі Михно Т. М., Ненько С. Л., Сорока М. П.

Комісія 3 вересня 2003 року перевірила наявність матеріальних цінностей у майстерні й вирішила передати Михно Т. М. такі матеріальні цінності:

1.  Деревообробний верстат — 1 шт.
2.  Електродриль — 4 шт.
3.  Комп'ютерний монітор «5ат8ипд» — 1 шт. Складений у трьох примірниках:

1-й примірник — бухгалтерії; 2-й примірник — майстерні; 3-й примірник — Михно Т. М.

Голова комісії К. Л. Матвійчук

Члени комісії: (підписи) Т. М. Михно

С. Л. Ненько М. П. Сорока

4.7. Доручення

Доручення — це письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні*

Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).

В офіційному дорученні обов'язково зазначаються: 1. Назва організації, яка видає доручення.

307

1.  Номер доручення й дата видання.
2.  Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення.
3.  Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.
4.  Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.
5.  Строк дії доручення.
6.  Зразок підпису особи, якій видано доручення.
7.  Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).

9. Підписи службових осіб, які видали доручення.
10. Печатка організації, що видала доручення.
Офіційні доручення можуть бути разовими, спеціальни
ми й загальними.

Разові видаються на виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу).

Спеціальні — на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну).

Загальні — на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).

Для багатьох доручень є друковані бланки, куди від руки вписують прізвище, ім'я та по батькові того, кому доручається, що саме, де треба одержати, та завіряють підписом і круглою печаткою. Завіряється також підпис особи, на ім'я якої написано доручення.

Завірені нотаріально доручення можна передавати телеграмою. Телеграма-доручення складається з тексту доручення, який може бути відповідно скорочений, та посвідчуваль-ного напису з підписом нотаріуса й печаткою нотаріальної контори. Підпис нотаріуса засвідчується органом зв'язку, через який передається телеграма-доручення. Таке доручення має силу оригіналу.

308

  Зразки доручень:

ДОРУЧЕННЯ

Я, Король Петро Пилипович, доручаю Слободянюк Оксані Володимирівні отримати належну студентам 12-ї групи музично-педагогічного факультету стипендію за вересень 2003 р.

Доручення дійсне до 12 жовтня 2003 р.

20 вересня 2003 р. (підпис)      П. П. Король

Підпис студента Короля П. П. Засвідчую:

Декан музично-педагогічного

факультету (підпис)      О І. Бондаренко

20 вересня 2003 р.

ДОРУЧЕННЯ

Місто Київ, першого квітня тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року.

Я, ПіддубнийТарас Антонович, що проживає в м. Києві по вул. П. Сагайдачного, 3, кв. 18, цим дорученням уповноважую Петренко Марію Василівну, яка проживає за тією ж адресою, розпоряджатися належним мені грошовим вкладом у Печерському відділенні Ощадного банку № 4135 м. Києва на рахунку № А-1810.

Доручення видане без права передоручення і дійсне строком на три роки, тобто по перше квітня тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року.

(підпис)

01 квітня 1996 року це доручення засвідчене мною, Дорошенко К. К., секретарем держадміністрації Печорського району м. Києва.

Доручення підписане Піддубним Тарасом Антоновичем у моїй присутності, особа його встановлена, дієздатність перевірена.

Гербова печатка Зареєстровано в реєстрі

№ 789/14

Сплачено державного збору,,,

Секретар (підпис) К. К. Дорошенко

309

4.8. Розписка

Розписка — це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, — передання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей.

За походженням розписки бувають особисті й службові.

Особисту розписку складають тоді, коли одна особа отримує якісь матеріальні цінності від іншої, службову — коли представник установи одержує документи чи товарно-матеріальні цінності від іншої організації.

До розписки входять такі реквізити:

1.  Прізвище, ім'я, по батькові та посада того, хто дає розписку.
2.  Посада, прізвище, ім'я та по батькові того, кому дається розписка.
3.  У чому конкретно дано розписку (обов'язково слід зазначити точне найменування матеріальних цінностей, предметів).
4.  Дата й підпис того, хто отримує цінності.

Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пишуться словами, а в дужках—цифрами: в сумі п 'ять тисяч шістсот двадцять (5 620) гривень. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.

Розписка пишеться лише в одному примірнику. Ніякі виправлення в ній неприпустимі.

В Зразки розписок:

РОЗПИСКА Я, старший викладач кафедри географії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Мой-сієнко К. А., отримав від завідувача складу Бережного Т. Ф. у тимчасове користування для членів археологічної експедиції: 1) двадцять (20) рюкзаків; 2) шість (6) наметів; 3) двадцять три (23) лопати; 4) п'ять (5) емальованих відер. Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку.

310

 Підстава:   наказ   ректора   університету   №   325   від 12.07.2003 р.

16.07.2003 (підпис)

РОЗПИСКА Мною, учнем 10-А класу Київської загальноосвітньої середньої школи № 20 Я. В. Мотузко, отримано від завідувача бібліотеки Л. С. Тименко у тимчасове користування на час канікул 2 (два) підручники з історії України, 1 (один) «Український правопис». Зобов'язуюсь повернути 17 січня 2003 року.

28 грудня 2002 р. (підпис)

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 1. Розмістіть правильно реквізити трудового договору.

1.  Зміст договору.
2.  Юридичні адреси сторін, що уклали договір.
3.  Власноручні підписи сторін.
4.  Кількісні та якісні показники роботи.
5.  Порядок виконання роботи.
6.  Додаткові умови до договору.
7.  Назва документа.
8.  Вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників, повноваження, на підставі яких вони діють).
9.  Зазначення місця укладання й дати.

1.  Термін виконання договору.
2.  Порядок розрахунків між сторонами.
3.  Печатка установи.
4.  Загальний термін дії договору.
5.  Вказівки на майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору.
6.  Назва документа.
7.  Порядок і місце розв'язання суперечок.

Вправа 2. Напишіть договір (зразок додається) про повну матеріальну відповідальність.

Договір

 «___» 200   р.

(місце укладання договору)

З метою забезпечення збереження матеріальних ціннос
тей, які належать ,

(назва організації)

312

 в особі директора ,

(прізвище, ім'я, по батькові, посада)

що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і

названого у подальшому «Працівник»,

(прізвище, ім'я, по батькові)

з іншої сторони, уклали цей договір про таке:

1. Працівник бере на себе

і зобов'язується:

— бережно ставитися до переданих йому для зберігання

>

— своєчасно повідомляти про всі

обставини, що загрожують збереженню ;

вести облік, складати і подавати у встановленому порядку товарно-грошові звіти про ;

брати   участь   в   інвентаризації   довірених   йому

2. Директор зобов'язується:

— створювати   Працівникові   умови,    необхідні   для

»

— ознайомити  Працівника з чинним  законодавством
про і правилами зберігання

3. У випадку незабезпечення з провини Працівника збе
реження визначення розміру шкоди,

заподіяної , її відшкодування

здійснюється відповідно до .

4. Дія цього договору поширюється на весь термін роботи
Працівника з .

5. Цей договір складено .

Юридичні адреси сторін договору та підписи.
Директор: Працівник:

Вправа 3. Розмістіть правильно реквізити контракту.

1.  Печатка.
2.  Назва документа.

313

1.  Текст.
2.  Підписи сторін — укладачів контракту.
3.  Орган, що наймає керівника.
4.  Дата й місце підписання.
5.  Посада, прізвище, ім'я, по батькові того, кого наймають.

Вправа 4. Напишіть трудову угоду про те, що виконавець бере на себе відповідальність оформити вітрини фірми (за поданим зразком).

Трудова угода

 «__» 200_р

Торговельна фірма

в особі ,

який діє на підставі ,

названа в подальшому , з однієї сторони,

і громадянина паспорт серії № виданий

, який проживає за адресою;

названий у подальшому

, з іншої сторони, уклали цей договір про таке:

1. Предмет угоди

1.1.

1.2.

1.3.

2. Розмір і порядок оплати

2.1.

2.2. ^

3. Відповідальність сторін

3.1.

4. Дострокове розірвання угоди
4.1.

5. Розв'язання суперечок

5.1.

6. Юридичні адреси сторін 314

 Вправа 5. Відредагуйте поданий нижче зразок контракту та виправте помилки. Правильний варіант запишіть. Визначте, який це документ за: а) призначенням; б) місцем виникнення; в) походженням.

Контракт

по виконанню обов'язків юридичного консультанта

м. Київ 13 травня 2003 р.

Акціонерне товариство «Меркурій» в лиці голови товариства Клименко Василя Григоровича, який діє на основі Статуту товариства, названого далі «Роботодавець», з одного боку, і юридичний консультант Охріменко Олексій Максимович, названий далі «Працівник» склали цей контракт про таке:

1.  По цьому^контракту Працівник зобов'язується виконувати обов'язки юридичного консультанта, а Роботодавець зобов'язується утворювати умови для Працівника, сплачувати йому заробітну плату.
2.  Працівник підлягає безпосередньо голові товариства і його заступникові, рішення, прийнятті ними згідно їх компетенції, обов'язкові для Працівника.
3.  Працівник приймає участь у розробці документів по господарській діяльності товариства.
4.  Працівник зобов'язується не розповсюджувати комерційних секретів товариства.

Вправа 6. Прочитайте. З'ясуйте, який це документ за: а) найменуванням; б) призначенням; в) походженням; г) формою. Сформулюйте заголовок до поданого документа.

№	Прізвище, ім'я,	Шифр	Дисципліна, з якої не
п/п	по батькові	групи	атестовано
1	Боберенко Марія Степанівна	11 ш	Радіоелектроніка
2	Дмитрук Василь Іванович	13 к	Технологія харчування
3	Смілик Григорій Михайлович	22 п	Ділова українська мова

Вправа 7. Напишіть список викладачів, що читають у вашій фу пі, в алфавітному порядку. Вкажіть також предмет, який читає кожен з викладачів, та кількість годин, відведених на його вивчення.

Вправа 8. Складіть таблицю успішності учнів вашої групи з такими графами: 1) № по пор.; 2) кількість учнів у групі; 3) вчаться на «5»; 4) вчаться на «4» і «5»; 5) вчаться на «З»; 6) мають «2»; 7) успішність, %.

Вправа 9. Розкрийте дужки; запишіть числа словами, обґрунтуйте зв'язок числівників з іменниками,

25 (замовлення), записалося 43 (учень), закупили 2 (тонна), замовили 18 (двері), відремонтували 9 (трактор), засіяли 2 1/2 (гектар), здали 1,5 (мільйон гривня), їхали 1 (година), вступило до вищих навчальних закладів 254 (випускник).

Вправа 10. Перепишіть, поставте наголоси у поданих словах.

Одинадцять, шістдесят, шістдесяти, чотирнадцять, вісімдесят, вісімдесятьох, сімнадцять, сорок, сорока.

Вправа 11. Складіть примірний перелік документів, що підлягають затвердженню.

Вправа 12. Заповніть формуляр-зразок накладної на одержання підручників для учнів.

Накладна №  від « » 200   р.

Від кого

Кому

п/п	Найменування	Одиниця виміру	Кількість	Ціна без ПДВ	Сума, грн
	Всього:
	Загальна сума з ПДВ
	Загальна сума прописом

Керівник  Гол. бухгалтер

Відпустив  Прийняв

316

 Вправа 13. Заповніть формуляр-зразок акта інвентаризації товарно-матеріальних цінностей майстерні з виготовлення меблів (пошиття одягу). Визначте, який це документ за: а) призначенням; б) походженням; в) формою.

Назва міністерства,                    ЗАТВЕРДЖУЮ
відомства, організації  

АКТ№

(дата)

(місце видання)

Про

"~*~ (заголовок до тексту)
Підстава:       ' 

від №

Комісія у складі:

Голова  __

(посада, прізвище та ініціали)

Члени комісії: 1.

(посада, прізвище та ініціали)

2.  

(посада, прізвище та ініціали)

3.  

(посада, прізвище та ініціали)

В період з по комісія провела

перевірку роботи .

В результаті перевірки встановлено

(текст)

Складено у 2 примірниках

1-й примірник — 2-й примірник —

Голова комісії      Ініціали, прізвище

(підпис)

Члени комісії       Ініціали, прізвище

(підпис)
     Ініціали, прізвище

(підпис)

317

У справу 01-24

    Ініціали, прізвище

(підпис)
«__» 200_ р.

Вправа 14. Напишіть акт про: а) приймання до експлуатації після ремонту споруди, механізмів; б) проведення випробувань нової техніки чи обладнання.

Вправа 15. Відредагуйте подані речення, запишіть правильно.

1.  У період з 12.01.2002 по 19.01.2002 комісія провела роботу по визначенню фактичної продуктивності сортіро-вочної машини.
2.  Відтворивши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких мовилося в акті.
3.  Голова та члени комісії, обстеживши положення справ учбової частини Вінницького профтехучилища № 5 виявила такі фактори порушення ведення діловодства.
4.  Комісія зчитає за необхідне поставити питання про знімання з посади замісника директора з учбової роботи.
5.  Комісія предлагає на протязі березня місяця запустити серійне виробництво холодильників.
6.  Даний акт являється документом, на основанії якого вантажне управлєніє Південної залізниці має покрити убитки.
7.  Акт укладено у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу.

Вправа 16= Розмістіть правильно реквізити особистого доручення.

1.  Підпис.
2.  Назва документа.
3.  Дата.
4.  Прізвище, ім'я, по батькові.
5.  Печатка установи, що завіряє доручення.
6.  Текст.

318

 Вправа 17. Оформіть особисте доручення, за яким ви доручаєте своєму товаришеві одержати стипендію.

Вправа 18. Заповніть формуляр-зразок офіційного доручення.

Доручення
м. Київ  

(дата цифрами та літерами)

Видане

(зазначити прізвище, ім'я та по батькові, адресу й посаду) у тому, що йеійу доручається представництво інтересів

(назва організації)
в усіх державних, кооперативних і громадських установах
з усіх питань, пов'язаних з

(зазначити питання, з якого здійснюється представництво)

Для виконання представницьких функцій надаються такі права: отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві й третім особам; укладати всі встановлені законом угоди, одержувати майно, розписуватися й здійснювати всі інші законні дії, пов'язані з виконанням цього доручення.

Повноваження, що надані цим дорученням, не можуть бути передані іншим особам.

Доручення видане терміном на  

Доручення зареєстроване за №   

Начальник Печатка Головний бухгалтер

| Вправа 19. Напишіть доручення (за вибором):

1.  на одержання внеску з ощадного банку;
2.  на продаж легкого автомобіля;
3.  на продаж будинку;
4.  на ведення спадкової справи й на одержання свідоцтва на право успадкування.

319

Вправа 20. Виправте помилки та відредагуйте подані документи. Правильні варіанти запишіть.

І. Доручення

Я, Василенко Татьяна Міхайловна, вчителька хімії школи № 3 доручаю Степанюк Івану Сідоровичу получить на складі хімічні реактиви для лабораторії.

Доручення являється дійсним до 30 березня цього року.

підпис Василенко Т. М.

Підпис Василенко Т. М. завіряю

Начальник

відділом кадрів: підпис        Денисюк К. К.

2.2.03

П. Доручення

м. Київ

Я, Семенюк Григорій Ільіч, мешкаю в м. Києві, вул. Гон-чара, 3, кв. 8, даним дорученням уполномочую Шевчук Ігора Васильовича, який мешкає в м. Києві, вул. Східна, 17, кв. 34, розпоряджатися всім моїм імуществом, а в зв'язку з ним заключати всі дозволені законом угоди, тобто купляти, продавати імущество, міняти будівлі на інше імущество, проводити розрахунки по заключених угодах; вести від мого імені діла в усіх державних установах, кооперативних, громадських часних організаціях.

Полномочія за даним дорученням не можуть бути передані іншим особам.

Вправа 21. Прочитайте текст, визначте, який це документ за: а) найменуванням; б) походженням; в) терміном виконання; г) призначенням.

Я, Скляренко Оксана Петрівна, викладач кафедри інформаційних систем та технологій, одержала від завідувача складу 10 (десять) персональних комп'ютерів ІВМ РС/АТ 488 для комп'ютерного класу.

(підпис) О. П. Скляренко

Вправа 22= Прочитайте документи, відредагуйте тексти, допишіть відсутні реквізити.

320

 Розписка

I. Я, учень профтехучилища № 8, одержав від інспектора
відділу кадрів атестат про закінчення 11 класів.

II. Я, учень 10-Б класу Київської загальноосвітньої школи
№ 10, одержав від учителя біології Ващук Катерини Мико
лаївни 5 (п'ять) підручників з біології, Зобов'язуюсь повер
нути їх 15 січня 2003 року.

підпис

Вправа 23. Напишіть розписку про одержання: 1) устат-куванн^для майстерні; 2) деревини для виготовлення меблів; 3) хімікатів для перукарні.

Вправа 24. Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки. Замість крапок, де треба, вставте потрібні букви, поясніть правопис цих слів.

1. Представництво це такі правовідносини в яких одна особа діє в межах надан...их їй повноважен... в інтересах іншої особи від її ім..,ні. 2. Повноваження це право представника ...дійс.нювати з третіми особами угоди та інші юридичні дії від ім...ні пр...ставлюван...ого і цим створювати для остан...ого правові наслідки, 3. Особа яка видала доручення може в буд..,-який час ...касувати його а особа якій доручення видано відмовитис...  від н...ого. 4. Чин...іс...т... доручення пр...пиняєт...ся внаслідок закінченая термін... його дії смерті громадянина який видав доручення  визнаная громадянина  неді...здатим  обмежен„.о ді...затним скасування доруч...ня особою яка його видала (з посібн.). 5. С.стема фінансово-ро...рахункової документації покликай...а забезпечити точне виконаная фінансових банківських   оп...рацій   запобігання   фінансовим   порушенням і зловживай ,ям можливих..т... документал...ного обґрунтування відповідалинос.ті службових осіб (з під-

11 Ділове мозл. (модульн. к.) 321

БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ 

Вправа 1. Продовжіть речення.

1.  Договір — це.,.
2.  Він може бути укладений...
3.  Договір про матеріальну відповідальність — це...
4.  Трудовий договір — це...
5.  Договір вважають укладеним тоді, коли...

Вправа 2. Прочитайте, визначте, який це документ, офор-міть за поданим початком.

Ми, що нижче підписалися, Зайчук Анатолій Васильович, проживає за адресою: м. Біла Церква, вул. Зарічна, 27, кв. 10, названий далі «Продавець», і Мороз Семен Семенович, проживає за адресою: м. Біла Церква, вул. Гончара, 15, кв. 20, названий далі «Покупець», уклали цей договір про наступне:

1. Продавець продав, а Покупець купив квартиру

Квартира складається з

1.  Квартира належить Продавцю на підставі свідоцтва про
2.  Вартість квартири визначено

4.

5.

Вправа 3. Продовжіть речення.

1.  Контракт — це особлива форма...
2.  Усі умови контракту мають...
3.  Контракт набуває чинності з...
4.  Він може бути змінений тільки...

У контракті, на відміну від трудового договору, можуть...

1.  Трудова угода укладається...

322

 Вправа 4. Оформіть трудову угоду на виконання таких робіт: а) оформлення вітрини за виготовленими й затвердженими ескізами; б) виготовлення меблів; в) ремонт автомобілів.

Вправа 5. Запишіть подані слова разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

Тепло/ізоляція, напів/фабрикати, текстильно/галантерейний, радіо/механік, секретар/друкарка, контрольно/вимірю-вальйий, лісо/заготівельний, парогазо/турбінний, слюсар/ електрик, товаро/знавство, розфасувально/пакувальний, електро/радіо/монтажник, авто/мото/транспортний, кресляр/ конструктор, лицювальник/мозаїст, лічильно/обчислювальний, електро/монтажник/налагоджувальник, тракторист/машиніст.

Вправа 6. Зіставте подані слова, запишіть та поясніть їх правопис.

Промислово/транспортний — промислово/розвинений; матеріально/технічний — матеріально/відповідальний; машинно/тракторний — машинописний; соціально/корисний — соціально/економічний — соціально/активний; суспільно/трудовий — суспільно/необхідний — суспільно/корисний; товарно/сировинний—товаро/виробник; емоційно/ оцінний — емоційно/піднесений; військово/будівельний — військовослужбовець; плодово/овочевий—плодо/овочевий.

Вправа 7. Від поданих словосполучень утворіть складні слова. Поясніть їх правопис.

Ремонт вагонів, санітарний і технічний, людина високої кваліфікації, різати метал, зовнішня торгівля, продукти із м'яса, верстати для оброблення дерева, висока якість, відомий на весь світ, очистити нафту, плодовий і ягідний, захищати ліс, кислий і солодкий, приватна власність.

Вправа 8. Продовжіть речення.

1.  Таблиця — це...
2.  Список — це...

п* 323

1.  Найпоширенішим є ...
2.  Перелік — це...
3.  Список і перелік містять такі реквізити:...

Вправа 9. За поданим зразком складіть таблицю. Назвіть її реквізити.

Таблиця 2. Виготовлення меблів

№ п/п	Назва виробу	Виготовлено 1 учнем	Всього
1 2 3 4 5	Стільці	4	16

Вправа 10. Складіть перелік продукції та послуг, що можуть надаватися професійно-технічними закладами юридичним та фізичним особам.

Вправа 11. Складіть алфавітний список учнів класу школи, де ви навчалися, на одержання атестатів про середню освіту за 2002—2003 навчальний рік, використовуючи графи «№ по пор.», «Прізвище, ім'я, по батькові», «Рік народження», «Вид атестата».

Вправа 12. Провідміняйте подані числівники, поясніть особливості відмінювання та правопису.

40, 50, 128, 1/2, 14, 93.

Вправа 13. Запишіть прислівники й прислівникові сполучення разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх правопис.

I. На/виворіт, по/одинці, в/голос, що/тижня, в/цілому, на/
совість, с/початку, у/двох, коли/не/коли, до/побачення, по/
всяк/час, аби/хто, де/коли.

II. На/світанку, на/добраніч, по/суті, будь/що/будь, раз/у/
раз, по/перше, десь/інколи, де/не/де, по/товариськи, на/по
каз, напів/свідомо, кінець/кінцем, на/зустріч, до/речі, любо/
дорого.

324

 Вправа 14. Складіть або доберіть з літератури речення з поданими прислівниками і співзвучними з ними словами.

Напам'ять — на пам'ять, по нашому — по-нашому, по-перше — по перше, востаннє — в останнє.

Вправа 15. Продовжіть речення.

1.  Акт — це...
2.  Його складають у разі... З^Акт — це документ постійних...

1.  Текст акта має дві частини:...
2.  У вступній частині вказують...
3.  У констатуючій частині викладають...
4.  Акт підписують...
5.  Акт містить такі реквізити:...
6.  Акти набувають юридичної чинності лише...

Вправа 16. Визначте вид документа за поданими реквізитами.

Автор документа (найменування установи), дата, номер і місце складання, гриф затвердження, заголовок, підстава, склад комісії, присутні, текст, відомості про кількість примірників документа, їх місцезнаходження, перелік додатків, підписи членів комісії і присутніх.

Вправа 17. Заповніть формуляр-зразок акта.
Найменування установи ЗАТВЕРДЖУЮ

АКТ Найменування посади

керівника установи

№  Підпис, ініціали, прізвище

  Дата

(місце складання)

Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню

На підставі ___

(назва і вихідні дані переліку документів із зазначенням строків їх зберігання)

325

відібрані до знищення як такі, що не мають науково-істо
ричної цінності та втратили практичне значення, докумен
ти фонду №

(найменування фонду)

	Заголовок справи або груповий заголовок справ	Дата справи або крайні дати справ	Номери описів (номенклатур) за рік (роки)	Індекс справи (тому, частини) за номенклатурою або номер справи за описом	Кількість справ (томів, частин)	Строк зберігання справи (тому, частини) і номер	Примітки
№ п/п

Разом справ за роки

(цифрами і літерами)

Описи справ постійного зберігання за роки

затверджені, а з особового складу погоджені з ЕПК

(найменування архівної установи)
(протокол від № )

Найменування посади особи, яка проводила експертизу

цінності документів

Підпис Ініціали, прізвище

Дата

СХВАЛЕНО Протокол ЕК

від №

Документи у кількості справ

(цифрами і літерами)

вагою кг здано в

(найменування установи)
на переробку за приймально-
здавальною накладною від №

Найменування посади особи, яка здала документи

Підпис Ініціали, прізвище

Дата

326

 Вправа 18. Відредагуйте поданий акт, напишіть його за всіма правилами складання актів.

Затверджую Спеціалізована школа № 155

Директор школи м. Києва

підпис Костильов Г. Л.

18 вересня 2003 р. Акт №15

Обстеження матеріально-побутових умов

1В.09.2003 року комісія обстежила матеріально-побутові умови учня 7-А класу Ткаченка Ю. В. і встановила, що сім'я учня складається з п'яти осіб: матері й чотирьох дітей шкільного віку. Заробітна плата матері складає 100 (сто) гривень.

На основі обстеження комісія вважає за необхідне оформити Ткаченка Ю. В. на безкоштовне харчування у шкільній їдальні на 2003/2004 навчальний рік.

Складений комісією: члени комісії: голова батьківського комітету 7-А класу Демчик К. П., класний керівник Го-ліяд Л. Г.

Голова комісії: голова батьківського комітету спеціалізованої школи № 155 Зубченко О. К.

Підстава: наказ № 86 директора школи від 3 вересня 2003 р.

Складений у трьох примірниках:

1-й направлено в РУО;

2-й — шкільну їдальню;

3-й — директору школи.

Члени комісії Голіяд Л. Г.

Демчик К. П.
Голова комісії Зубченко О. К.

18.09.2003 м. Київ

Вправа 19. Запишіть подані сполучники разом чи окремо. Поясніть їх правопис.

За/те, наче/б/то, хоча/б, замість/того/щоб, коли/б, не/ зважаючи/на/те/що, ніби/то, як/що, але/ж, після/того/як, ані/ ж, адже/ж, задля/того/щоб.

32/

Вправа 20. Продовжіть речення.

1.  Доручення — це...
2.  Вони поділяються на...
3.  Особисті доручення видаються...
4.  Офіційні доручення можуть бути...
5.  Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є...

Вправа 21. Виправте помилки в оформленні доручення.

Доручення

Я доручаю одержати у касира школи належну мені

стипендію.

08.09.2003.

Засвідчую підпис

Директор школи       (підпис) Опанасенко 3.0.

Вправа 22. Напишіть слова разом, окремо, через дефіс; поясніть їх правопис.

Аби/тільки, де/на/чому, будь/що, куди/небудь, таки/вивчив, де/в/кого, як/таки, все/ж/таки, як/най/серйозніше, тому/ то, будь/як, що/правда, аби/коли, хтозна/скільки, як/то, написав/би, хто/б/то, тому/таки, будь/які, який/небудь, хіба/ що, нехай/розповість.

Вправа 23. Продовжіть речення.

1.  Розписка — це...
2.  За походженням розписки бувають...
3.  Особисту розписку складають тоді, коли...
4.  Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують...
5.  Розписка має такі реквізити:...
6.  Розписка пишеться лише...

Вправа 24. Напишіть розписку на одержання з книгозбірні підручників; самостійно визначте: 1) назви книжок; 2) їх кількість.

328

 Вправа 25. Виправте помилки та відредагуйте поданий документ.

Розписка 20 червня 2003 року я в присутності Кравчук Дмитра узяв у долг гроші в сумі 300 (триста) гривень, які обов'язково віддам Шевченко Анатолію не пізніше 10.Х.2003 р.

підпис

вправа 26. Напишіть не із словами разом чи окремо й поясніть їх правопис.

Не/істотно, не/з'ясоване й досі питання, не/активний, не/ зважаючи на, не/дорого, а дешево, ніде не/знаний, не/зачіпати, не/гайний, не/вміння, не/шість, не/з'ясувавши, не/ завтра, не/довиконати, не/наші, не/привітний, не/краще, не/ врожай, не/істотно, не/спростований ніким факт, не/виконана вправа, не/доречно, не/працювати.

БЛОК ЗАПИТАНЬ І ЗАВДАНЬ

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.  Які документи належать до обліково-фінансових?
2.  Що таке таблиця?
3.  Назвіть реквізити таблиці.
4.  Що таке список і перелік? Яка між ними різниця?
5.  Які реквізити містить список?
6.  Яким списком ми зазвичай послуговуємося?
7.  Напишіть список учнів-відмінників.
8.  Що таке акт?
9.  Хто складає акт?

1.  У яких випадках складають акт?
2.  Які дві частини має акт?
3.  Які реквізити містить акт?
4.  Напишіть акт списання малоцінного інвентарю.
5.  

Що таке доручення?

Які ви знаєте види доручень?

Які основні реквізити містить доручення?

Які види офіційних доручень ви знаєте?

Що таке телеграма-доручення?

Напишіть особисте доручення на отримання поштового переказу.

Що таке розписка?

Які дії підтверджує розписка?

Які основні реквізити містить розписка?

Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукованим, виправте помилки. Поясніть орфограми та пунктограми в тексті.

Обов'язковою умовою здійснення фінансово-розрахункових операцій є їх документування. Жодна фінансова операція не може бути проведена без підтвердження її відповідними документами.

Система фінансово-розрахункової документації покликана забезпечити: повну схоронність грошових коштів, точне виконання фінансових, банківських та інших операцій, запо-бдання фінансовим порушенням і зловживанням, складання бухгалтерської та іншої звітності.

Щоб виконувались наведені завдання, до документування обліку пред'являються такі вимоги: швидкість, точність, повнота, одноманітність, доступність, достовірність.

Застосування уніфікованих документів у обліково-фінансових операціях, без сумніву, скорочує витрати часу і праці на їх заповнення і оформлення, зменшує кількість помилок, полегшує візуальне сприйняття документів (з посібн.).

330

 БЛОК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

1. Контракт укладається:

а) тільки на певний період;

б) на невизначений термін;

в) на період виконання певної роботи.

і      2. Список — це:

а) перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які по
ширюються певні норми й вимоги;

б) перелік, зведення статистичних відомостей, розта
шованих у певному порядку й за графами;

в) реєстрація предметів, осіб, документів.

3. За походженням розписки поділяються на:

а) внутрішні й зовнішні;

б) особисті й службові;

в) організаційні й розпорядчі.

4. Трудовий договір — це:

а) угода між особою, що наймається на роботу, та ке
рівником установи;

б) договір, за яким підрядник зобов'язується виконати
певний обсяг робіт;

в) договір, за яким установа зобов'язується в певні
терміни передати іншій установі у власність свою
продукцію.

5. Якщо передаються суми грошей, то у розписці вка
зують:

а) адресу й місце роботи того, хто їх отримує;

б) адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує;

в) номер і серію паспорта, освіту того, хто їх отримує.

6. Офіційні доручення можуть бути:

а) разовими, загальними й постійними;

б) разовими, спеціальними й загальними;

в) спеціальними, загальними й тимчасовими.

331

7. Акт — це:

а) офіційний документ, що підтверджує факти, події,
вчинки, пов'язані з діяльністю, установ, підпри
ємств та окремих осіб;

б) офіційний документ, що підтверджує певні дії, які
мали місце, — передавання й отримання докумен
тів, грошей, матеріальних цінностей;

в) письмове повідомлення, за яким організація чи
окрема особа надає право іншій особі від її імені
здійснювати певні юридичні чинності.

8. Контракт може бути змінений:

а) керівником установи;

б) тільки за угодою сторін;

в) особою, що наймається на роботу.

9. Текст акта має дві частини:

а) вступну й основну;

б) вступну й закінчення;

в) вступну й констатуючу.

10. Доручення — це:

а) офіційний документ, що підтверджує факти, події,
вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підпри
ємств та окремих осіб;

б) офіційний документ, що підтверджує певні дії, які
мали місце, — передавання й отримання доку
ментів, грошей, матеріальних цінностей;

в) письмове повідомлення, за яким організація чи
окрема особа надає право іншій особі від її імені
здійснювати певні юридичні чинності.

11. Договір про спільну діяльність — це:

а) договір, що спрямований на організацію асоціацій,
малих підприємств, комерційних банків;

б) договір, що закріплює взаємні права та обов'язки
всіх учасників його;

в) договір, що укладається між двома й більше орга
нізаціями для проведення спільних робіт.

332

 12. Таблиця — це:

а) перелік, зведення статистичних відомостей, розта
шованих у певному порядку й за графами;

б) реєстрація предметів, осіб, документів;

в) угода, що укладається між організаціями.

13. У вступній частині акта вказують:

а) підставу для складання акта, мету й завдання його;

б) підставу для складання акта, перелічують осіб, що
V        склали акт, а також тих, хто був присутній;

в) підставу для складання акта, характер проведеної
роботи, перелічують встановлені факти.

14. Трудова угода — це:

а) угода між організацією й особою, що наймається на
роботу;

б) угода між організацією й особою, яка не працює в
цій організації;

в) угода між приватними особами.

15. Найпоширенішими серед списків є:
а) хронологічний список;

б)зворотний; в) алфавітний.

16. Контракт набуває чинності

а) з моменту його укладання;

б) з моменту його підписання обома сторонами або з
дати, обумовленої сторонами у контракті;

в) з дати підписання його керівником.

17. Розписка й доручення за призначенням належать до:

а) обліково-фінансових документів;

б) інформаційних документів;

в) договірних документів.

18. Установчий договір — це:

а) договір, що спрямований на організацію асоціацій,
малих підприємств, комерційних банків;

б) договір, що закріплює взаємні права та обов'язки
всіх учасників його;

ЗііЗ

в) договір, що укладається між двома організаціями для проведення спільних досліджень.

19. У констатуючій частині акта вказують:

а) документ чи усне розпорядження особи, що стали
підставою для його складання;

б) мету й завдання акта та перелічують осіб, які його
склали;

в) мету й завдання акта, характер проведеної роботи,
перелічують встановлені факти.

20. За походженням доручення поділяються на:

а) особисті й офіційні;

б) особисті й загальні;

в) особисті й службові.

21. Перелік — це:

а) перелік, зведення статистичних відомостей, розта
шованих у певному порядку;

б) перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які по
ширюються певні норми й вимоги;

в) реєстрація осіб, предметів, документів у алфавіт
ному порядку.

22. Реквізити особистого доручення:

а) штамп; номер; дата; назва виду документа; текст;
зразок підпису особи, якій видано доручення; під
пис керівника установи; печатка;

б) назва документа; текст; дата; підпис особи, яка
склала доручення; завірення підпису;

в) назва документа; тематичний заголовок; основна
частина.

23. Накладна — це:

а) документ, за яким організація чи окрема особа на
дає право інший особі від її імені здійснювати певні
юридичні чинності;

б) письмове підтвердження певної дії, яка мала місце;

в) документ, що дає право на отримання, відправлен
ня вантажів чи матеріальних цінностей.

334

 24. Обов'язковою умовою правомірності особистого до
ручення є:

а) наявність підпису службової особи й печатка уста
нови, що засвідчує підпис довірителя;

б) наявність підпису службової особи й печатка уста
нови, що засвідчує підпис особи, яка отримуватиме
певні цінності;

і      в) наявність підпису керівника установи.

25. Контракт — це:

а) письмова угода двох або більше сторін, спрямована
на встановлення, зміну або припинення господар
ських взаємовідносин;

б) форма трудового договору, в якому термін його дії,
права й обов'язки та відповідальність сторін вста
новлюються угодою сторін.

в) договір, що закріплює взаємні права та обов'язки
всіх учасників створення асоціації.

26. Акти прийому-передавання, обстеження чи ревізії на
бувають юридичної чинності лише після того, як:

а) підпис особи, що склала цей документ, завірив ке
рівник установи печаткою;

б) документ затвердила вища інстанція або відпові
дальний керівник установи;

в) документ підписали присутні.

27. На здійснення приватною чи службовою особою од
нотипних дій видаються:

а) разові доручення;

б) загальні доручення;

в) спеціальні доручення.

28. Розписка оформляється:

а) машинописним способом в одному примірнику;

б) від руки в одному примірнику;

в) від руки в двох примірниках.

335

29. Документ, що оформляється експертною комісією чи
уповноваженими особами, яких призначає керівник уста
нови, називається:

а) актом;

б) накладною;

в) відомістю.

30. Договір вважають укладеним тоді, коли:

а) сторони дійшли згоди з усіх пунктів і оформили
його письмово;

б) сторони дійшли згоди усно з усіх пунктів;

в) його затвердила вища інстанція.

КОНТРОЛЬНИЙ БЛОК

 Варіант 1

1. Дотримуючись правил оформлення, складіть алфавіт
ний список учнів, що навчаються на «відмінно» та на «від
мінно» і «добре». Дайте визначення цього документа.

2. Відредагуйте текст документа, правильний варіант
запишіть. Визначте, який це документ за: а) найменуванням;
б) походженням; в) призначенням.

Професіонально-технічне училище № 3, що далєє назване Орендар, в лиці Фещенко Леоніда Петровича, який дєйствує на основі Статуту, з однієї сторони і Товариство з ограниченною відповідальністю «Берест», що далєє назване Орендодавець в лиці Кравчук Василія Івановича, який дєйствує на основі решенія загального собранія, з другої сторони, домовилися про слідуюче:

Орендодавець обязан передати Орендареві в тимчасове пользованіє помещение на 1 етажі.

3. Запишіть слова, знявши риску.

Як/би, аби/що, не/зважаючи, кінець/кінцем, пліч/о/пліч, будь/яаска, з/поміж,  все/таки,  по/товариськи, у/ві/сні, в/

336

 цілому, коли/небудь, що/най/краще, з/ранку, що/суботи, на/ сьогодні.

 Варіант 2

1.  Напишіть особисте доручення; дайте визначення цього документа.
2.  Відредагуйте текст документа, правильний варіант запишіть. Визначте, який це документ за: а) найменуванням; б) призначенням; в) стадіями створення.

Поставщик обязан виготовити та поставити у 2003 році, а Заказчик прийняти та сплатити за оборудування у терміни згідно графіка, що прикладається.

Поставщик за согласованістю із Заказчиком має право достроково відгрузити вироби.

Тара й упаковка в ціну виробів, що поставляються, не входить та сплачується Заказчиком у відповідності з прейскурантом.

3. Запишіть слова разом, окремо, через дефіс. З підкрес
леними словами складіть складні речення, характерні для
офіційно-ділового стилю.

Наче/б/то, повсяк/час, де/коли, до/сих/пір, з/поміж, по/ правді, по/перше, всього/на/всього, по/нашому, день/за/днем, матеріально/відповідальний, обліково/фінансовий, господарсько/договірний.

Варіант 3

1.  Напишіть розписку про одержання від бібліотекаря книжок. Самостійно визначте їх назви, кількість, можливу вартість. Дайте визначення цього документа.
2.  Відредагуйте подані словосполучення відповідно до норм літературної мови.

Прожиточний мінімум, укласти договір про слідуюче, у відповідності з діючим законодавством, договір поставки, щорічний отпуск, обсяг робіт, приймати участь у створенні підприємства, у розписці вказують адрес, доручення дійсне

337

на протязі двох років, в сумі дев'яносто гривен, відношення між працівником і установою.

3. Запишіть слова разом, окремо, через дефіс. З підкресленими словами складіть речення, характерні для офіційно-ділового стилю.

Паровозо/будівний, науково/технічний, садово/городній, молочно/консервний, промислово/розвинений, дерево/обробний, суспільно/необхідний, фінансово/промисловий, лісо/захисний, судово/медичний, морально/стійкий.

Варіант 4

1.  Складіть список рекомендованої літератури з однієї із фахових дисциплін. Дайте визначення цього документа.
2.  Відредагуйте поданий текст документа відповідно до літературних норм. Правильний варіант запишіть, розставляючи потрібні розділові знаки.

Доручення Я Шманчук Василь Степанович що живе за адресом м. Київ вул. П. Сагайдачного, 9, кв. 17 довіряю Петренко Петру Івановичу получити на почті почтовий перевод на мою фамілію.

Підпис

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс. З
виділеними словами складіть складні речення, характерні
для офіційно-ділового стилю.

Електро/прилад, купівля/продаж, напів/автомат, важко/ хворий, ролико/підшипник, автомобільно/тракторний, фанеро/стругальний, військово/зобов'язаний, паралельно/сполучений, алфавітно/цифровий, документально/точний.

Варіант 5

1. Напишіть розписку, розмістивши подані реквізити відповідно до правил оформлення. Дайте визначення цього документа.

338

 21 вересня 2003 року. Підстава: наказ директора профтехучилища № 5 від 17.09.2003. Підпис. Я, викладач історії Климчук Олександр Семенович, отримав від завідувача майстерні Савченка Віктора Олексійовича у тимчасове користування для експедиції 5 (п'ять) наметів, 10 (десять) спальних мішків, 3 (три) лопати. Розписка.

2. Відредагуйте поданий текст документа відповідно до
літературних норм. Правильний варіант запишіть, розстав
ляючи потрібні розділові знаки.

Розписка 8 серпня 2003 року я Василь Іванович Зощенко узяв у борг гроші у сумі 200 грн. в Василенко Тараса Пилиповича які обов'язково оддал до 8 грудня 2003 року.

Підпис

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс. З ви
діленими словами складіть складні речення, характерні для
офіційно-ділового стилю.

Фото/лабораторія, хлібо/булочний, навчально/виховний, всього/на/всього, врешті/решт, по/своєму, в/основному, хлібо/булочний, тим/часом, по/перше, рік/у/рік, до/сьогодні, будь/коли, відповідно/до. на/прощання, на/передодні, промислово/розвинений, автомобільно/тракторний.

 Варіант 6

1. Прочитайте уривок з тексту документа, допишіть, дотримуючись правил оформлення. Вставте пропущені розділові знаки.

Професійно-технічне училище № 43

Трудова угода Професійно-технічне училище №43 в особі директора Кравченко В. О., що далі іменується «Замовник» з одного боку і викладач української мови Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Харчук С. Д. що далі іменується «Виконавець» з другого боку уклали угоду про таке:

339

1. Предмет угоди

1.1.

1.2.

2. Розмір і порядок оплати 2.1.

2.2.

2. Відредагуйте подані словосполучення відповідно до
літературних норм, з виділеними словами складіть речення.

Заключати договір, благополуччя народу, погодитися без коливань, економити кошти, у відповідності до угоди, згідно чинного законодавства, сплачувати виконану роботу, робота по сумісництву, самий перший проект, акціонерне общество, слідуючий робочий день.

3. З поданими числівниками та іменниками утворіть сло
восполучення, де це можливо. Поясніть зв'язок числівників
2, 3, 4 з іменниками.

Три (метр, гроші, гривня, турбота, показник, місяць); два (відсоток, доходи, числа, касети, відходи, учень); чотири (комп'ютер, рік, століття, вантаж, кошти, підручник).

Варіант 7

1.  Оформіть акт передачі матеріальних цінностей. Дайте визначення цього документа.
2.  Подані словосполучення відредагуйте відповідно до літературних норм; з виділеними складіть речення.

У відповідності з діючим законодавством, тяжке матеріальне положення, якісні покажчики роботи, підприємство в лиці керівника, рахунок зберкнижки, роботодатель зобов'язаний, щорічний отпуск, по закінченню школи, продажа цінних паперів, люба спеціальність, теплові сіті, ведучий інженер.

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс.
Біо/синтез,   метало/обробний,   художньо/оформлюваль-

ний,   напів/фабрикати,   текстильно/галантерейний,   радіо/ електронний, контрольно/вимірювальний, електро/устатку-

340

 вання, слюсар/інструментальник, контролер/касир, шліфувально/полірувальний, плодо/овочевий, шести/сот/річчя, хтозна/скільки, на/відміну, по/господарському.

Варіант 8

1. За поданим зразком заповніть накладну на отримання матеріальних цінностей для училища (школи). Дайте визначення цього документа.

Накладна №

« » 200_ р.

Від ког Кому Підстаї	0		«      »		£.КЛ)         р.
	т
№п/п	Назва товарів	Кількість	Ціна	Сума
1
2
3

Одержувач Відправник

Директор (підпис)

Головний бухгалтер (підпис)

2. Відредагуйте подані речення.

1. Непередбачена несподіванка порушила графік виконання строїтельно-монтажних робіт. 2. Офісні меблі можуть бути виготовлені й по кресленнях заказчика. 3. Появилася нова багаторівнева система навчання, яка передбачає три ступені підготовки: бакалавр, спеціаліст, магістр. 4. Відповідно з графіком учбового процесу направити учнів на виробничу практику на слідуючі підприємства. 5. Фірма «Берест» предлагає вагонні поставки будівельних матеріалів.

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс; з
виділеними складіть речення.

Авто/дорожній, автомат/пакувальник, арматурно/зварювальний, бджоло/знавство, безпосередньо/залежний,  без-

341

центрово/токарний, буряко/збиральний, вагоно/складаль-ний, вантажо/одержувач, вертикально/розташований, вертикально/фрезерний, взаемо/вигідно. спец/технологія, не/безпідставний, на/диво.

Варіант 9

1. Розмістіть реквізити контракту в правильній послідов
ності. Дайте визначення цього документа та з'ясуйте, чим
відрізняється контракт від трудового договору.

2. Відредагуйте речення відповідно до літературних
норм.

1. Заняття в училищі проводяться згідно розкладу. 2. Просимо Вас надіслати саму повну інформацію про себе за адресом. 3. Предлагаю зачислити Мельничук Петра Миколайовича на посаду слюсаря. 4. Директор середньої загальноосвітньої школи заключне угоду з Національним педагогічним університетом імені М. Драгоманова. 5. Інспектор по техніці безпеки перевірив електросчотчики.

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс; з
виділеними складіть речення.

Електро/акустичний, перукар/модельєр, плодо/овочів-ник, радіо/механік, санітарно/технічний, не/приємно, не/ зважаючи, не/безпідставний, навчально/тренувальний, на/ впростець, на/виріст, музично/драматичний, машинно/тракторний, машино/приладо/будування, льоно/волокно, ксеро/ копіювання, кувально/штампувальний.

 Варіант 10

1.  Напишіть розписку про отримання певної суми грошей у свого товариша. Дайте визначення цього документа.
2.  Перепишіть речення, вставляючи, де потрібно, букви та пропущені розділові знаки.

1. Конф...денційніс...т... контракт... не поширюєт...ся на умови врегул...овані чин...им законодавством та щодо органів які здійснюют... контрол... за їх додержанням. 2. Конт-

342

 ракт укладают... тіл...ки на певний термін а трудовий договір... як на період виконай...я певної роботи так і на визначен...ий термін. 3. Договір це пис.мова угода двох або к біл...ше сторін спрямован...а на встановленая зміну або пр...пинен...я господарських взаємовідносин.

3. Подані слова запишіть разом, окремо, через дефіс; з виділеними складіть речення.

Ювелір/ монтувальник, слюсар/механік, товаро/знавець, трубо/провід, не/механізований, не/під/силу, організаційно/ технічний, паровозо/вагоно/ремонтний, парниково/тепличний, повітро/очищувальний, будь/хто, рано/вранці, рівномірно/розподілений, рідино/подібний.

Ключ до тесту модуля 4

1. а); 2. в); 3. б); 4. а); 5. б); 6. б); 7. а); 8. б); 9. в); 10. в); 11. в); 12. а); 13. б); 14. б); 15. в); 16. б); 17. а); 18. б); 19. в); 20. а); 21. б); 22.6); 23. в); 24. а); 25. б); 26. б); 27. в); 28. б); 29. а); 30. а).

343

Модуль 5

УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ

План

1.  Культура усного ділового мовлення.
2.  Бесіда.
3.  Телефонна розмова.
4.  Мистецтво публічного виступу.
5.  Візитна картка та її використання.

344

    Дидактична мета:

засвоєння особливостей усного ділового мовлення;

вироблення умінь і навичок взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних засобів;

засвоєння етичних норм і правил спілкування, виховання ввічливості, поваги, толерантності.

Учні повинні знати:

>• особливості усного ділового спілкування, його види;

особливості ведення телефонної розмови, бесіди, прийому відвідувачів;

як підготуватися до виступу;

правила складання та оформлення візитних карток;

стійкі мовні звороти, вживані в усному спілкуванні.

Учні повинні вміти:

вести телефонну розмову, бесіду, нараду;

виголошувати доповідь;

вміло користуватися мімікою й жестами як допоміжними засобами усного спілкування;

правильно послуговуватися стійкими формулами спілкування.

Список рекомендованої літератури

1.  Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — К.: Літера ЛТД, 2003. — С. 403^15.
2.  Глущик С. В.,Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. — К.: А.С.К., 2002. — С. 200—217.
3.  Зубков М. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — С. 300—325.
4.  Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: Сподом, 2001. — 223 с.
5.  Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. — 208 с.

345

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

5.1. Культура усного ділового спілкування

Основою людських взаємин є спілкування.

Спілкування — це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування'.

Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти «технікою» спілкування й застосовувати її у щоденній практиці. Під «технікою» спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Центральною ділянкою мистецтва спілкування є мовний етикет — «національний кодекс словесної добропристойності»2, що охоплює засоби ввічливості, зорієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності.

Мовний етикет — це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти — кліше) в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: Спотом, 2001. — С. 3.

Стельмахович М. Українсько-мовленнєвий егикет // Народознавство. — 1997. — № 38. — С. 3.

346

 Серед виражальних засобів української мови — типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, поздоровлення, подяки, прохання, вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини — спонукає її у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.

Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.

Існує чимало типових комунікативних ситуацій (етикетних), для яких характерна впорядкована система мовних знаків (формул).

Українська мова багата на такі формули.

Вітання та побажання

Доброго ранку!

Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові будьте)! Добрий вечір (добривечір)!

Доброго здоров 'я!

Вітаю (тебе; Вас)!

Радий (тебе; Вас) вітати!

Моє шанування!

Дозвольте Вас привітати!

Слава Україні!

Хай живе...

З приїздом Вас!

Поздоровляю Вас!

Здоровлю з...

Зичу радості, успіхів!

Віншую Вас з ... Зі святом Вас!

Вітаю з днем народження!

Бажаю (зичу) щасливого Нового року!

Хай щастить у Новому році!

З Різдвом Христовим!

347

Бажаю (зичу) Вам здоров 'я, щастя, успіхів!

Щасливих Вам свят!

Дозвольте вітати Вас від імені ...

Наше щире вітання...

Прийміть мої співчуття!

Хай збудуться всі Ваші мрії!

Звернення до незнайомої людини

Стандартна послідовність фраз у розмові з незнайомою людиною може мати таку послідовність:

1.  Вітання: Доброго ранку (Добрий день! Добрий вечір!).
2.  Вибачення і прохання: Вибачте, що затримую Вас! Скажіть, будь ласка,... (Будьте ласкаві, скажіть ...; Чи не могли б Ви сказати ...).
3.  Подяка: Щиро (сердечно) дякую Вам за... (Щиро вдячний за...).
4.  Вибачення: Пробачте, що затримав Вас (Даруйте, що завдав Вам клопоту).
5.  Прощання: До побачення! (Бувайте здорові! Усього Вам найкращого! Хай щастить!).

Знайомлення

Будьмо знайомі!

Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися? Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися!

Після цих формул ідуть фрази самоназивання:

Моє ім'я ...;

Моє прізвище...,

Мене звати...;

Я—....

Знайомлення через посередника:

Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам ...;

Дозвольте познайомити Вас із ...;

348

 Познайомтеся, це...; Познайомтеся, будь ласка, це...; Знайомтеся, будь ласка. Це мій ....

Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами: Я вже чув про Вас; Дуже приємно!

Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами!

Порада, пропозиція

Я дуже раджу Вам ..., Я пропоную Вам...; Я би радив Вам ...; Дозвольте порадити Вам ...; Чи не спробувати Вам ...; Може б, Вам...; Вам слід (варто) ....

Згода

Добре!

Будь ласка!

Згоден!

Погоджуюся!

Мушу погодитися!

Доведеться погодитися!

Звичайно;

Ви маєте рацію;

Безперечно;

Поза всяким сумнівом;

І я такої ж думки;

Очевидно, це саме так;

Так воно і є

Відмова

Ні! Звичайно, ні!

349

Ні, я не погоджуюсь (не згоден);

Ні, ніяк не можу погодитися!

Я б дуже хотів (Мені дуже хотілося б), але ...;

Мені шкода (жаль), однак...;

Даруйте, але я змушений тобі (Вам) відмовити;

Шкода, але про це не може бути й мови!

Мені требі подумати;

Мушу порадитись;

Я маю спочатку це обміркувати.

Розрада

Не переживай(те)!

Не хвилюйся(теся)!

Заспокойся(тесь)!

Не журись(іться)!

Візьми(іть) себе в руки!

Не бери(іть) собі це так близько до серця!

Викинь(те) це з голови!

Не думай(те) про це!

Не звертай(те) на це уваги!

Сподівайся(тесь) на краще!

Не варто про це думати!

Це все дрібниці!

Це не твоя (Ваша) вина.

Все буде добре (гаразд).

Співчуття

Я приношу тобі (Вам) своє глибоке співчуття;

Прийми(іть) моє глибоке співчуття;

Дозволь(те) висловити тобі (Вам) моє щире співчуття;

Прийми(іть) моє глибоке співчуття;

Я розумію твоє (Ваше) горе;

Я поділяю твій (Ваш) смуток.

Схвалення

Ти (Ви) правильно вчинив(ли) (сказав, виступив); Дуже правильний (розумний, доречний) вчинок;

350

 Ти (Ви) прийняв(ли) надзвичайно вдале (розумне, продумане) рішення;

Я в захопленні від твого (Вашого) вчинку (виступу).

За нормами доброго тону особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати. З цією метою можна скористатися такими формулами:

Дякую!

Це тобі (Вам) тільки здається;

Мені приємно, що ти (Ви) так оцінив(ли) мій вчинок;

Я не вартий такої оцінки (таких слів);

Те ж саме я можу сказати і про тебе (Вас).

Зауваження, докір

Я змушений зробити тобі (Вам) зауваження; Ти (Ви) не зовсім добре вчинив(ли) (зробив, сказав); Ти (Ви), напевно, недостатньо це обміркував(ли) (продумавши) як слід);

Тобі (Вам) так робити (говорити) неличить;

На мою думку, цей вчинок не робить тобі (Вам) честі;

Твій вчинок виходить за межі етичних норм;

Це було недобре.

Залежно від предмета розмови і змісту зауваження адресат може висловити:

а) вибачення:
Вибач(те), я помилився;

Я не хотів (немає наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі;

Я це зробив не навмисно;

Мені дуже неприємно! Вибач(те)!

б) заперечення:

Даруй(те), ти (Ви) мене неправильно зрозумів(ли); На мою думку, твоє (Ваше) зауваження не цілком обґрунтоване (цілком безпідставне, необгрунтоване); Вибачте, але ти (Ви) тут не маєш (те) рації.

в) з'ясування:

Не бачу причини для зауваження (докору);

Не розумію, в чому ти (Ви) бачиш(те) мою помилку;

351

Не розумію, за що ти (Ви) на мене образився(лися); Перепрошую, а в чому, власне, річ?

Висловлення сумніву

Так?

Хіба?

Невже?

Та невже?

Правда?

Ти (ви) справді так вважаєш(єте)?

Цю інформацію ти (Ви) отримавши) з надійного джерела?

Іявце маю повірити? Вельми сумніваюся, що...; Вам краще видно, але ...; Воно ніби переконливо, проте ...; Мені хотілося б вірити, однак ...; Мені важко сказати, чи....

Висловлення власного погляду

На мій погляд; На мою думку; На моє переконання; Я переконаний, що...; Я думаю, що ...; Мені здається, що ...; Наскільки я розумію...; Я хочу (хотів би) підкреслити, що ...; Що стосується мене, то ...; Мушу зауважити, що ...; Я думаю (вважаю) так:...;

На завершення (розмови, дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати ...; Така моя думка.

Комплімент

У тебе (Вас) такий чудовий вигляд! Ти (Ви) так чудово виглядаєш(єте)! 352

 Ти (Ви) така красуня!

У тебе (Вас) такі красиві очі!

Ти (Ви) така чарівна!

Ти (Ви) маєш(єте) тонке почуття гумору (витончений смак, прекрасні манери);

З тобою (Вами) так приємно спілкуватися;

Тобі (Вам) винятково пасує цей капелюшок (костюм, пальто).

Твої (Ваші) діти прекрасно виховані!

Ти (Ви) неперевершена господиня!

За правилами етикетної поведінки комплімент потребує словесної відповіді адресата: Дякую!

О, дякую за комплімент! Ви так люб'язні! Ви мені лестите! На жаль, це лише комплімент.

Прощання

До побачення!

Будь(те) здоров(і)!

БуваЩте) здоров(і)!

Бувай(те)!

До зустрічі!

Дозвольте попрощатися!

Добраніч (На добраніч)!

До завтра!

На все добре!

Усього (тобі, Вам) найкращого!

Хай (тобі, Вам) щастить!

Прощавайте!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час;

12 Ділове мовл. (модульн. к.) 353

Дякую (тобі, Вам) за зустріч! Вдячний за все!

Даруй(те), що так довго тебе (Вас) затримав. Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпінням, твоєю (Вашою) гостинністю); Не смію (тебе, Вас) довше затримувати.

Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.

Примітка. Щоб не повторюватися, ми не подавали висловлення подяки, вибачення, прохання, запрошення, оскільки ці словесні формули представлені під час розгляду службового листування (с. 166—170,183— 187, 191—194).

Культура мовлення — це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість — основні вимоги культури усного спілкування.

5.2. Бесіда

Бесіда — це розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Бесіда—чи не найскладніший з усіх жанрів усного ділового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромтів требі мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним до співрозмовника,

354

 постійно стимулювати в нього зацікавленість розмовою, враховувати точку зору співбесідника, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо.

Зазвичай бесіда складається з таких етанів;

1.  Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).
2.  Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії — вираз обличчя, поза, вітальний жест.
3.  Формування мети зустрічі.
4.  Обмін думками та пропозиціями.
5.  Закінчення бесіди.

Під час бесіди треба триматися скромно й одночасно впевнено. Не слід розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоб створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно

1. Ретельна підготовка.

Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.

2. Пам'ятайте, до чого Ви прагнете.

Чітко сформулюйте мету бесіди.

3. Намагайтесь створити атмосферу довіри.

Співбесідник намагатиметься для Вас зробити щось хороше, якщо Ви справите приємне враження на нього.

4. Не підозрюйте співбесідника в ненадійності

Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.

5. З'ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник від
повідні повноваження.

12* 355

1.  Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
2.  Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях.

Поважайте думки співрозмовника, як свої власні. Дотримуючись цього правила, Ви матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.

8. Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні

запитання.

Вміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.

9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні резуль
тати.

10. Підсумуйте результати бесіди.

Важливі рішення бажано зафіксувати на папері.

5.3. Телефонна розмова

У наш час телефон — не лише один із найефективніших засобів зв'язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що виникають у ході управлінської діяльності, надають консультації, звертаються із проханнями, запрошеннями, висловлюють подяки, вибачення. Телефонна розмова — один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:

♦ співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

356

 

обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).

Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї установи і звикли враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним,

Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.

Якщо телефонуєте ви:

насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім'я останнім — принаймні це буде почуто;

якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:

завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;

у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.

357

Якщо телефонують вам:

спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви представляєте;

у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;

розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;

не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;

якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення суті проблеми;

завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть ще раз домовленості, що їх ви досягай.

Незалежно від того, хто телефонує:

будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось;

ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них;

намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;

симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові;

особливо наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь;

пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення — рівним, тон — спокійним, витриманим;

намагайтеся якомога ширше використовувати лексичні можливості літературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому завжди висловлюйтеся стисло й точно, правильно побудованими реченнями. Стежте за логікою викладу своїх думок, послідовністю;

розмовляйте середнім за силою голосом.

358

 Службова розмова складається з таких етапів:

1.  момент налагодження контакту;
2.  викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);
3.  закінчення розмови. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості:

Добрий день (ранок, вечір)! Доброго дня (ранку, вечора)! Якщо телефонуєте у справі, то потрібно назвати не лише прізвище, ім'я та по батькові, а й посаду, що її ви обіймаєте. Якщо той, хто телефонує, забув назвати себе, співрозмовник має право запитати: Вибачте, з ким я розмовляю? У відповідь ви не повинні обурюватися чи одразу класти слухавку — згідно із правилами етикету вам слід відрекомендуватися; на анонімний дзвінок можна не відповідати й одразу покласти слухавку. Якщо до телефону підійшов не той, хто вам потрібен, ви повинні перепросити і звернутися з проханням покликати потрібну вам людину: Добрий день. Перепрошую за турботу, чи не могли б ви запросити до телефону Івана Петровича (пана Петренка); Дуже прошу, попросіть до телефону Ольгу Власівну (пані Ольгу, пані Романчук); Будь ласка, покличте до телефону... Зазвичай відповідають так: Добрий день. Зачекайте, будь ласка, хвилиночку, я зараз передам їй слухавку; ...Прошу зачекати; ...Будьласка, зачекайте; ...На жаль (шкода, вибачте), Іван Петрович вийшов, повернеться о 14-й годині. Можливо, ви хотіли б йому щось передати. Є його заступник, можливо, він зміг би допомогти вам. Коли до телефону підійде потрібна вам людина, неодмінно слід знову привітатися і назвати себе.

Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, розмовляти грубо, якщо він помилився номером телефону. Буде люб'язно з вашого боку, коли допоможете абонентові з'ясувати причину невдачі. У свою чергу, якщо ви зателефонували не за потрібним вам номером, маєте обов'язково перепросити за завдані турботи. Намагайтеся завжди бути ввічливим, адже ваша тактовність — це насамперед повага до самого себе. Ввічливість має стати духовною потребою кожної людини.

359

Після встановлення зв'язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характеризуватиме вас як досвідчену, ділову людину, що не зловживає чужим часом і увагою, як людину, котра досконало володіє етикетом телефонної бесіди. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення розмови є логічність та послідовність висловлення думок. Неприпустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не забувайте про дотримання пауз — у такий спосіб ви надасте співрозмовникові можливість висловити своє ставлення до проблеми. У розмові уникайте категоричності, докладайте зусиль, аби тон вашої розмови був якомога доброзичливішим. Якщо ви поважаєте себе і свого співрозмовника, намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань.

Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов'язково треба попрощатися.

Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв'язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.

І насамкінець, не зловживайте займенником я, адже ваша розмова — діалог, а не монолог.

5.4. Мистецтво публічного виступу. Доповідь

Доповідь — одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему, на-ЗбО

 укової та громадянської позиції тощо). Розрізняються політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

1. Представлення доповідача

Представлення доповідача передбачає надання стислої інформації про нього: його прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викладати зміст його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменіу представлення доповідач прагне справити враження, він має дати якомога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.

2. Попередня інформація для доповідача

Доповідач повинен знати заздалегідь:

1.  тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;
2.  склад аудиторії;
3.  хто ще виступатиме на зібранні;
4.  де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо.

3. Доповідь

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання). Другий крок — добір допоміжної інформації. Вона може бути отримана з двох джерел 1) теоретичні джерела — це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають грунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні як прихильників, так і опонентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це гро-

361

мадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам'ятати; що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.

Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обгрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми.

Наступний крок — написання плану доповіді, що містить:

вступ;

основний текст (серцевина доповіді);

висновки.

Вступ

Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача на цьому етапі є привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень доповіді необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Практичні поради доповідачеві:

1.  подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, голові);
2.  чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, що їй присвячена остання;
3.  стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що насамперед звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та інші ілюстративні матеріали).

362

 Основний текст

В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою — нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти анекдот чи якусь кумедну історію. Анекдот — випробуваний і перевірений спосіб утримати увагу. Останній дає можливість дещо розрядити напруження, а слухачам —перепочити. При цьому не слід забувати, що подібні відступи обов'язково мають бути короткими і, певна річ, мають ілюструвати повідомлення. Одного анекдоту цілком достатньо, розповідаючи більше, промовець ризикує зробити зміст доповіді фрагментарним.

Висновки

Підсумуйте все сказане.

Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.

У тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому слід врахувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш структурована, вільніша, сприймається легше (для порівняння зверніть увагу на мову оглядача новин на ТБ). При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними,

363

фонетичними, морфологічними й стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Варто записати промову на касету й прослухати, оцінюючи її критично. Виступаючи, можна користуватися нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найважливіші речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно. Останнє може бути особливо корисним у процесі виголошення завершальної частини доповіді.

4. Страх перед аудиторією

Страх перед аудиторією—явище досить поширене серед промовців. Він дається взнаки по-різному: може тремтіти голос, мов під час першого освідчення у коханні, може вкриватися червоними плямами обличчя, ніби доповідач щойно вчинив щось ганебне, може супроводжуватися повільним блокуванням будь-яких проявів волі. Ці ознаки — справжня напасть для доповідача. Найгірше ж те, що вони лише посилюють страх і доповідач зазвичай думає вже не про логічний виклад думок, а про якомога швидше завершення цієї екзекуції. Він усвідомлює, що прояви страху є очевидними для слухачів і, як наслідок, поспішає, ще більше плутається, що часом призводить до завчасного завершення виступу.

Страх перед аудиторією відрізняється від емоційного напруження, що може виникати під час публічних виступів; останнє є навіть необхідним — ненатягнутий лук не може випустити стрілу. Емоційно врівноважений доповідач значно «небезпечніший» у своїй нудній промові, аніж той, у чиєму настрої присутня здорова доза нервового збудження.

Хоча боротьба зі страхом і є досить складною, все ж можна дати кілька порад.

По-перше, потрібно гарно підготуватися; найкраще записати усю доповідь на папері, виклавши її розмовною мовою, а потім прочитати уголос. З часом текст виступу можна прочитати ще раз — перед дзеркалом (варто зробити це двічі або тричі).

364

 По-друге, слід уявити себе на місці слухача, оцінити свій виступ критично. Чи хотілося б вам спостерігати за тим, як доповідач не може уникнути поразки? Ви — звичайна людина, як і решта, котрі прийшли на зустріч, щоб почути щось нове, цікаве, а не для того, щоб марнувати час.

По-третє, переконайтеся, що в разі потреби ви зможете швидко зорієнтуватися, зазирнувши у записи. Нотатки варто зручно розмістити, щоб ними одразу можна було скористатися.

По-четверте, варто шукати підтримки в аудиторії. Завжди є люди, котрі усміхнуться, кивнуть чи якось інакше схвально відреагують на ваш виступ.

Отже, щоб позбутися нерішучості, несміливості, використовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні.

5. Зв'язок з аудиторією

Подумки варто постійно спілкуватися з аудиторією. Доброзичливість, відвертість, продемонстровані доповідачем, спрацьовують найефективніше лише в тому разі, якщо вони ґрунтуються на щирому непідробному інтересі, Доповідач випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе, не применшуватиме своїх можливостей, але й не перебільшуватиме їх, залишатиметься діловитим, не ображаючи при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо ставитись до слухачів та співдоповідачів, адже подібна поведінка викликає антипатію та неповагу

Процес спілкування не вичерпується усним повідомленням, важливу роль при цьому відіграють невербальні засоби інформування. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має зоровий контакт. Варто дивитися безпосередньо в очі слухачам, використовуючи питання типу: «Ви розумієте..», «Ви також помітили, що,..», «Як Ви знаєте,..». Це подобається людям, оскільки свідчить про те, що промовець бачить їх.

1.  Жести

Дійовими є також жести, які являють собою вияв людських думок, емоцій У поєднанні зі словами вони стають

365

надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, розуміння ролі кожного жесту. Частота жестикуляції залежить передусім від культури поведінки людини.

Практичні поради;

1.  жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, відчуваючи необхідність у ньому;
2.  жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйте руками протягом усієї доповіді;
3.  керуйте жестами — жест не повинен відставати від слова;
4.  урізноманітнюйте жестикуляцію. Не користуйтеся одним і тим самим жестом у всіх випадках, коли потрібно надати словам виразності;

жести мають відповідати своєму призначенню.

7. Використання голосу

Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон, виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки й почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.

Практичні поради:

1 Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього — читання вголос; контролюйте правильність вимови.

1.  Пристосуйте свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування.
2.  Не говоріть надто голосно — це справляє враження агресивності.
3.  Хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка погано володіє тим матеріалом, про який говорить, або ж не впевнена в собі.
4.  Голос підвищуйте тоді, коли ставите запитання, виявляєте радість чи здивування.

366

 6. Голос понижуйте тоді, коли хочете когось переконати або відповісти на запитання.

Отже, щоб не виникало, непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати несловесні засоби із словесними, адже дослідження свідчать, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший, ніж слова.

КОРИСНІ ПОРАДИ

Як бути приємним співрозмовником

Коли ви перебуваєте в оточенні малознайомих людей, пам'ятайте:

1.  Вітайтеся й усміхайтеся перші.
2.  Виявляйте дружнє ставлення до людей, не чекайте, коли вони виявлять до вас свої симпатії.
3.  Дотримуйтесь правил спілкування.
4.  Цікавтесь людьми, які вас оточують, їхніми радощами й турботами.
5.  Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: даруйте, перепрошую, дякую, будь ласка, не ображайтеся, чи не змогли б Ви, нажаль та ін.
6.  У товаристві не намагайтеся переговорити всіх, дайте можливість висловитися іншим.
7.  Будьте тактовні: спочатку подумайте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а потім уже говоріть.

Найбільша цінність оратора — не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба (Цицерон).

Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.

Вчити—обов’язок оратора, давати насолоду—честь, яка надається слухачеві, справляти ж сильне враження — необхідно Цицерон).

Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано і переконливо, відповідно до важливості предметів, на користь часові і для задоволення слухачів (Тацит).

367

Усе, про що маєш намір ти сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує й саму думку (/. Сократ).

Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Бен).

Як зацікавити людей

Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;

говорити про те, що цікавить слухачів;

запам'ятовувати й записувати все цікаве, що ви бачите, чуєте чи прочитаєте.

Щоб ваша розповідь була цікавою, потрібно: підібрати тему розмови цікаву й нову; початок розмови має привернути увагу слухачів; розповідь повинна бути стислою, невимушеною й зрозумілою;

думки мають бути логічно впорядкованими; наводити захоплюючі факти; залучати слухачів до дискусії.

Оратором, достойним уваги, є той, хто користується словом для думок, а думкою для істини й доброчесності (Ф. Фе-нелон).

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф, Ларошфуко),

Добре говорити — означає просто добре думати вголос (Е. Ренан).

Істинне красномовство — це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба (Ф. Ларошфуко).

Відомо, що, проголошуючи промову, я повинен передусім потурбуватися про те, щоб переконати своїх слухачів... Най-сильніше ж переконання — обіцянка сказати нові й дуже важливі речі, щоб привернути увагу аудиторії (А'. Дайте).

368

 Як критикувати, не ображаючи

Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то:

вказуйте на помилки лише віч-на-віч;

уникайте прямої критики;

робіть це по-дружньому;

похваліть те, що ваш знайомий виконує як слід;

покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи інше завдання, здійснити певний вчинок;

переконайте знайомого в тому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою;

попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома.

Людина, яка засуджує і висміює помилкові думки й погані вчинки інших людей, повинна мати особливу силу переконання, а для цього, крім гострого ока, необхідно володіти і не менш цінним мистецтвом ясно викладати думки (М. Ларра).

Одного неточного, невдало сказаного або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження (А. Міцкевич).

Немає нічого сильнішого за слово {Менандр).

КУЛЬТУРА СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильно Неправильно

автобіографія моя автобіографія

адреса адреса місця проживання

завідувач відділу завідувач відділом

ставлення до справи відношення до справи

виступати з доповіддю виступати з докладом

на замовлення по заказу

купівля-продаж валюти купля-продажа валюти

написати оголошення написати об'яву

грошовий переказ грошовий перевод

листування з учнями переписка з учнями

369

подання документів подача документів

порядок денний повістка дня

наказ про звільнення приказ про звільнення

висловити прохання висловити просьбу

тези виступу тезиси виступу

численні документи багаточисленні документи

позаштатна посада внештатна посада

роздрібна ціна рознічна ціна

навчальний процес учбовий процес

стосунки між учнями відносини між учнями

вимикати струм виключати струм

висловлювати думки виражати думки

подати на затвердження внести на затвердження

обіймати посаду займати посаду

укладати договір заключати договір

здобути освіту отримати освіту

засвоїти правила освоїти правила

надійшла заява поступила заява

вступив до інституту поступив до інституту

брати участь приймати участь

вжити заходів щодо прийняти міри щодо
виявляти інтерес проявляти інтерес

я вважаю я рахую
завдяки підтримці дякуючи підтримці

я довідався, дізнався я узнав

підсумкове заняття заключне заняття

оголошено конкурс об'явлено конкурс

супровідний лист супроводжуючий лист

незважаючи на не дивлячись на

наступного дня після на другий день після

понад п'ятдесят більше п'ятдесяти

дякую Вам дякую Вас

юридична особа юридичне лице

постачальник поставщик

оцінки з предметів оцінки по предметах

370

 працювати за обраними працювати по обраних

спеціальностями спеціальностях

торговельні організації торгуючі організації

пані Ольго пані Ольго Василівно

чинне законодавство діюче законодавство

складати екзамени здавати екзамени

мито, збір пошліна

теперішні ціни існуючі ціни

зрештою, врешті-решт, в кінці кінців

кінець кінцем

виконаймо вправу давайте виконаємо вправу

насамперед (передусім, в першу чергу

щонайперше)

залежно від в залежності від

відповідно до вимог у відповідності до вимог

згідно з згідно
набути великого поширення       отримати широке

розповсюдження

поширювати досвід розповсюджувати досвід

факти свідчать факти говорять

на підтвердження цього на підтвердження цьому

наглядова рада спостережна рада

5.5. Візитна картка та її використання

Візитна картка — це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

Візитна картка друкується не на дуже цупкому картоні розміром 5 х 10 см, при цьому жінки (як дружини, а не як офіційні особи) повинні мати візитки розміром 4x8 см. Вищі посадові особи інколи мають візитні картки розміром 5 х 10 см.

Візитна картка здебільшого містить такі реквізити:

1.  Назву установи, організації.
2.  Ім'я та прізвище (у нашій практиці — прізвище, ім'я, по батькові) власника картки.

371

1.  Посаду.
2.  Адресу установи, організації.
3.  Номери телефонів, факсу

На візитній картці офіційної особи, дипломатичного працівника друкуються лише ім'я, прізвище та посада її власника.

Світова практика мас досвід використання різних видів візитних карток, що різняться функціональним призначенням. Найбільш поширені такі з них:

1. Візитна картка фірми, установи чи організації. Містить повну назву організації, адресу, телефон, факс. Використовується із представницькою метою і для привітання від імені фірми.

Ш Зразок:

ДЕРЖАВНА ТЕЛЕРАДІОМОВНА КОМПАНІЯ

вул. Хрещатик, 26, Київ, 01010 тел./факс (044) 228-33-33

2. Стандартна картка. Зазвичай використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки. Вона містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові (друкуються великими літерами), посаду, службову адресу, телефон (інколи й домашній).

Ш Зразок:

Продюсерська агенція ЗЕЛЕНИЙ ПЕС

БУЧКО Мирослав Богданович Україна, м. Київ, вул. Нижній Вал, 23 Тел./факс (044) 463-79-51

 3. Картка, що використовується із спеціальною та представницькою метою. Картка містить прізвище, ім'я, по батькові; посаду, назву організації, але немає адреси й телефону. Таку візитну картку вручають тоді, коли хочуть уникнути майбутніх контактів. її можна використовувати й під час надсилання сувеніру добре знайомій людині, яка знає ваші координати.

Якщо вам вручають таку картку, пам'ятайте: треба дотримуватися правил ґречності й не просити написати номер телефону.

Ш Зразок:

Державне спеціалізоване видавництво «ВИЩА ШКОЛА»

КОНДРАТЮК Галина Павлівна Завідувач редакції літератури з філології

4. Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

И Зразок:

ГОРОДЕНКО Валерій Никифорович
	м. Київ

5. Сімейна (спільна) візитна картка, що містить прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя. Ці картки можуть містити номер телефону, а також бути без нього.

373

І Зразок:

ЛИТВИНЕНКО
Володимир Іванович	Лариса Борисівна
	Тел. 244-18-24

Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені одна одній. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст.

Використання візитних карток

Візитними картками не тільки обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або як супровід до подарунків, книг тощо. Розрізняють такі способи їх використання:

1. Для привітання. З цією метою в лівому нижньому
кутку необхідно зробити напис чорнилом або простим олів
цем:

Р. Р. (роиг &іег — щоб поздоровити);

Р. Р. N. А. (роиг ґеїег 1е ЇЯоиуеІ Ап — новорічні вітання).

Якщо ви отримали таке вітання, обов'язково треба надіслати привітання у відповідь. На візитній картці пишуть:

Р. К.. Р. N. А. (роиг гетегсіег еІ роиг Геіег 1е ^иуеі Ап — дякую за вітання з Новим роком).

2. Для висловлення співчуття на візитній картці ро
биться напис:

Р. С. (роиг сопсіоіеауаез — для співчуття).

"і. Для висловлення вдячності На знак вдячності за певні послуги упродовж 24 годин надсилається візитна картка з написом:

Р. К. (роиг гетегсіег — щоб подякувати).

4. Для запрошення на прийом. З цією метою вгорі на візитній картці пишеться ім'я і прізвище того, кого запрошують, а внизу вказується вид прийому (сніданок, вечеря

374

 тощо), місце, дата і час його. Можна скористатися також запрошенням, до якого прикріпити свою візитну картку.

5. Для повідомлення про від'їзд із країни на візитній
картці робиться напис:

Р. Р. С. (роиг ргепаге сопйе — щоб попрощатися).

6. Для повідомлення про зміну адреси. Разом із старою
візитною карткою надсилається нова, що містить нові рек
візити.

Візитні картки ніколи не підписуються і на них не ставиться дата.

Якщо візитна картка надсилається поштою або з кур'єром, то її вкладають у конверт, на якому друкують або пишуть ім'я, прізвище та посаду адресата.

Правий верхній кут візитної картки, яку завозять адресату особисто, загинають, що засвідчує особливу повагу до особи. Таку картку у жодному разі не можна передавати кур'єром або надсилати поштою—це грубе порушення етикету.

Упродовж 24 годин треба відповісти на отримані чи завезені візитні картки. Після знайомства першим залишає свою візитну картку той, чия посада нижча, за рівних умов— за віком молодший.

375

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 1. Прочитайте. З'ясуйте, до яких етикетних ситуацій належать подані мовні формули та якими з них можна скористатися за офіційних обставин.

1.  Привіт. Здрастуйте. Доброго ранку. Наше щире вітання. Добрий день. Добридень. Вечір добрий. Добрий вечір. Доброго здоров'я. Я Вас вітаю.
2.  До побачення. До завтра. На все добре. Бувайте. Усім вітання. Тим часом. Мені час. До зустрічі. Скоро побачимось. Щасливо.
3.  Спасибі. Дякую. Щиро дякую. Дуже дякую. Дозвольте висловити вдячність. Глибоко вдячний. Дякую від усього серця. Ви зробили мені велику послугу. У великому боргу перед Вами. Складаю подяку.
4.  Так. Гаразд. Обов'язково. Авжеж. Добре. Чудово. Ще б пак. Ви маєте рацію. Не заперечую. Звичайно. Безсумнівно.
5.  Дякую, не треба. На превеликий жаль, ні. Ні, я не можу. Про це не може бути й мови. Нічого подібного. Це марнування часу. Я про це іншої думки. Шкода, але я мушу відмовитися. Це неможливо.
6.  Перепрошую. Вибачте. Мені дуже шкода. Даруйте за клопіт. Прошу вибачення. Вибачте, що завдав(ла) стільки клопоту. Не згадуйте про це.
7.  Це не так? Не може цього бути? О! Тільки уявіть собі! Подумати тільки! Хто б міг подумати! Як дивно!

Вправа 2. Змоделюйте стандартну ситуацію звернення до незнайомої особи (виконують 2 учні). Розташуйте у правильній послідовності потрібні фрази у розмові.

376

 Вправа 3. Ви на вулиці зустрілися зі своїм викладачем. Якими словесними формулами ви скористаєтесь під час вітання? Запишіть ці формули.

Вправа 4. Ви з однокласниками зустріли свого товариша. Познайомте учнів з ним (змоделюйте діалог).

Вправа 5. Ви прийшли на наукову конференцію і хочете познайомитися з незнайомим Вам доповідачем. Як це Ви зробите, якими етикетними формулами скористаєтеся?

Вправа 6. Вам треба порадити своєму товаришеві почати готуватися до виступу з науковою доповіддю. Як це Ви зробите?

Вправа 7. Учитель пропонує Вам написати реферат «Українська мова серед інших мов світу». Висловіть свою: а) згоду; б) відмову.

Вправа 8. Запишіть стереотипні висловлювання, що використовуються для розради людини, її заспокоєння, втішання.

Вправа 9. Змоделюйте ситуацію: Ви незадоволені вчинком свого товариша, зробіть йому зауваження, а він Вам повинен дати відповідь.

Вправа 10. Вам треба подякувати вчителеві за послугу. Як це краще зробити (усно змоделюйте ситуацію).

Вправа 11. Ваш однокласник повідомляє інформацію, яка, на вашу думку, є неправдивою. Запишіть етикетні формули висловлення сумніву.

Вправа 12. Висловіть власну думку про те, чи потрібно знати стандартні етикетні формули.

Вправа 13. Ви зустріли однокурсницю, яку давно не бачили. Зробіть їй приємність — скажіть комплімент (змоделюйте усно цю ситуацію).

Вправа 14. Використовуючи етикетні формули, усно змоделюйте бесіду (на вибір): а) між особою, що влаштовується

377

на роботу, та умовним роботодавцем; б) між директором навчального закладу і учнем, який без поважних причин не з'явився на уроки.

Вправа 15. Самостійно сформулюйте мету бесіди, складіть її план.

Вправа 16. Змоделюйте типову ситуацію ділової телефонної розмови: а) телефонуєте Ви; б) телефонують Вам.

Вправа 17. Представте доповідача наукової доповіді. Запишіть Ваше представлення.

Вправа 18. Підготуйте та виголосіть доповіді на такі теми:

1.  Роль і значення мови в суспільному житті.
2.  Функціональні стилі сучасної української літературної мови.
3.  Невербальні засоби спілкування.
4.  Ввічливість — основа етикетного спілкування.
5.  Займенник у сфері етикетного мовлення.

Вправа 19. Розгляньте запропоновані зразки візитних карток, визначте їх вид за функціональним призначенням і з якою метою вони використовуються.

Консультативний центр Ізраїльської клініки ЬЕШМ Безпалько Валентина Дмитрівна консультант

вул. Саксаганського,                         Тел. (044) 220-86-69 74-Б, кв.7, Київ, 01055 ЬНр://\у\у\у.с1осІотопа.пеІ.

МОЗАЇКА

Фірмовий знак акціонерне товариство

 

Сердего
Віктор Павлович	Ірина Анатоліївна
пр. Оболонський, 40, кв. 249, Київ, 254214	тел.:411-03-77

Вправа 20. Під час ділової зустрічі Вам вручили подану нижче візитну картку. Що означає її вручення?

Фірмовий знак ТОВ «Олеся»
вул. Київ	О. Гончара, 5                             тел. (044) 244-20-41 , Україна, 05315                                        244-50-82

Вправа 21. Підготуйте до друку свою стандартну візитну картку.

БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ
ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ 

Вправа 1. Змоделюйте діалог між Вами і незнайомою людиною, до якої Ви звернулися із запитанням.

Вправа 2. Запишіть етикетні формули вітання. Якими з них можна скористатися під час зустрічі із старшою за віком людиною?

Вправа 3. Змоделюйте діалог знайомлення без посередника.

379

Вправа 4. До поданих дієслів додайте займенники, утворені словосполучення запишіть.

Вибачте, пробачте, простіть.

міцного	здоров'я

вітаю тебе (Вас)

з днем

народження

і бажаю

Вправа 5. За поданим зразком допишіть стандартні слова і звороти, що поширюють дієслівне ядро із змістом привітання.

Щиро

Вправа 6. Змоделюйте діалог між особами, одна з яких висловлює пропозицію, інша — відмову.

Вправа 7. Запишіть етикетні словесні формули зауваження й відповіді на них.

Я би	радив	Вам

вивчити

українську

мову

Вправа 8. За поданим зразком допишіть стандартні слова і звороти, що поширюють дієслівне ядро із змістом поради.

і Ви зможете працювати в агенції

Вправа 9. Запишіть прощальні формули, враховуючи вік, стать, соціальне становище співрозмовника.

Товаришеві: ... Вчителю:... Бабусі:... Директорові установи: ...

380

 Вправа 10. Продовжіть речення. В якій етикетній ситуації ними можна скористатися?

1.  Я переконаний, що ...
2.  Мені здається, що ...
3.  Як на мене, то ...
4.  Мушу зауважити, що ...
5.  Я іншої думки щодо ...
6.  На завершення вважаю за доцільне ще раз ...

Вправа 11. За поданим зразком допишіть звороти, що поширюють дієслівне ядро висловлення подяки і розкриваютьїї

Висловлюємо Вам щиру вдячність

причину.

за фінансову підтримку

Вправа 12. Запишіть телефонний діалог між діловими партнерами.

Вправа 13. Відредагуйте телефонну розмову, правильний варіант запишіть.

Алло! Це хто!

Москалюк. А хто вам треба?

Директор школи. Я не знаю, як його прізвище.

А хто це дзвонить.

Віталій Прядко.

А хто ви такий?

Я вчитель математики. Хотів би працювати у школі.

Директору ніколи з вами говорити.

Вправа 14. Оформіть: а) сімейну візитну картку; б) картку для неофіційних намірів; в) візитну картку установи.

381

БЛОК ЗАПИТАНЬ І ЗАВДАНЬ

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 

1.  Що таке спілкування?
2.  Що треба розуміти під «технікою» спілкування?
3.  Що таке мовний етикет?
4.  Які типові етикетні ситуації Ви знаєте?
5.  Як можна познайомитися із особою, яка Вас зацікавила?
6.  Як можна висловити згоду, відмову?
7.  За допомогою яких словесних формул можна втішити, заспокоїти людину?
8.  Як можна висловити співчуття?
9.  Що таке бесіда?

1.  З яких етапів складається бесіда?
2.  Що треба пам'ятати, щоб успішно провести бесіду?
3.  Які специфічні ознаки телефонної розмови?

Яких правил треба дотримуватися під час телефонної розмови?

1.  Назвіть етапи службової телефонної розмови.
2.  Що таке доповідь?
3.  Яку інформацію має знати доповідач заздалегідь?
4.  З яких основних частин складається доповідь?
5.  Як подолати страх перед аудиторією?
6.  Назвіть невербальні засоби інформування.
7.  Що таке візитна картка?
8.  Які реквізити має візитна картка?
9.  Які є види візитних карток?
10.  Які є способи використання візитних карток?

382

 БЛОК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ __

1. Мовний етикет — це:

а) сукупність речень, об'єднаних у тематичну й струк
турну цілісність за правилами певної мовної си
стеми;

б) правила мовленнєвої поведінки, прийняті націо
нальним колективом мовців;

в) модель побудови однотипних документів.

2. Стандартна послідовність фраз у зверненні до незна
йомої людини може мати таку послідовність:

а) Щиро вдячний за ...; Добрий день!; Чи не могли б
Ви сказати ...;

б) Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка,...;
Добрий день!

в) Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть ...; Щиро
дякую Вам.

3. Пораду можна висловити так:

а) Чи не спробувати Вам вступити до університету?

б) Доведеться Вам вступити до університету;

в) Не варто про це думати.

4. Висловити власний погляд можна, скориставшись та
кою фразою:

а) Я рахую, що цю книжку варто придбати;

б) Я вважаю, що цю книжку варто придбати;

в) Я пропоную Вам придбати цю книжку.

5. Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою та
кої словесної формули:

а) Ти(Ви) не зовсім добре вчинив(ли);

б) Це все дрібниці! Не варто про це думати;

в) Ви маєте рацію!

6. Відповідь адресата на зауваження може являти собою:

а) вибачення, подяку, співчуття;

б) заперечення, розраду, згоду;

в) вибачення, заперечення, з'ясування.

383

7. Спілкування — це:

а) один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого
лежить обмін думками, почуттями, волевиявлен
нями з метою інформування;

б) не тільки все те, що створене руками й розумом
людини, а й вироблений століттями спосіб суспіль
ного поводження, що виражається в народних зви
чаях, віруваннях, у ставленні один до одного;

в) найважливіший, універсальний засіб організації та
координації всіх видів суспільної діяльності.

8. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

а) ретельно готуватися до неї, основну увагу зосере
джувати на власному «я», говорити швидко;

б) ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактов
ним, враховувати точку зору співбесідника;

в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки
точно, логічно, постійно перебивати співрозмов
ника, щоб встигнути все сказати.

9. Бесіда — це:

а) розмова двох або більше осіб з метою отримання
певної інформації, вирішення важливих проблем;

б) одна з найістотніших ознак нації;

в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації
мовної системи, які закріплюються в процесі су
спільної комунікації.

10. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким ви
явом ввічливості:

а) Я Вас вітаю;

б) Добрий день (ранок, вечір)!

в) Вельмишановний добродію!

11. Візитна картка — це:

а) картка для поздоровлення з нагоди певної події;

б) картка для вручення під час знайомства чи візиту;

в) картка з фотографією.

12. Вступ доповіді повинен містити:

а) причину й мету виступу, розкривати суть конкретної справи, щоб привернути увагу аудиторії;

384

 б) переконливі цифри, факти, цитати, переконливі
міркування;

в) підсумок виступу.

13. Якщо телефонуєте ви, то:

а) насамперед запитайте, чи є у вашого співрозмов
ника достатньо часу для бесіди;

б) насамперед запитайте прізвище, ім'я, по батькові
свого співрозмовника;

в) насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку
ви представляєте, також своє прізвище, ім'я та по
батькові.

14. Телефонна розмова — це:

а) розмова двох і більше осіб з метою отримання пев
ної інформації, вирішення важливих проблем;

б) один із різновидів усного мовлення, що характери
зується специфічними ознаками, зумовленими
екстрамовними причинами;

в) одна з найпоширеніших форм публічного виступу.

15. Найпоширенішими прощальними фразами є:

а) До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут
не маєте рації;

б) Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!

в) Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре
слово.

16. Якщо телефонують Вам, то:

а) запитайте прізвище, ім'я, по батькові свого співроз
мовника;

б) привітайтеся, назвіть своє прізвище, ім'я, по бать
кові;

в) зніміть трубку й назвіть організацію, яку Ви пред
ставляєте.

17. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог:

а) суцільний текст, без ліричних відступів, висновки
узгоджені зі вступом;

б) висвітленню кожного питання приділяти однакову
кількість часу:

13 Ділове мовл. (модульн. к.) 385

в) теоретична обгрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів.

18. Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї осо
би, можна скористатися такими словесними формулами:

а) Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не позна
йомитися!; Моє ім'я ...;

б) Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я...;

в) Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайо
милися?; Моє прізвище ....

19. Під технікою спілкування розуміємо:

а) сукупність стандартів культурної поведінки, етич
них і естетичних норм у використанні вербальних і
невербальних засобів комунікативної взаємодії;

б) сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і
метою висловлювання;

в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації
мовної системи, які закріплюються у процесі су
спільної комунікації.

20. Телефонна розмова складається з таких етапів:

а) вступ, основна частина, закінчення;

б) момент налагодження контакту, викладення суті
справи, закінчення розмови;

в) момент налагодження контакту, прощання.

21. Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

а) усміхатися, говорити тільки про себе;

б) говорити про те, що цікавить слухачів, мати все
бічні знання;

в) повчати слухачів, вживати якомога більше слів, які
підкреслюють шанобливе ставлення до людей.

22. Щоб Ваша розповідь була цікавою, потрібно:

а) підібрати цікаву тему розмови, розповідь має бути
стислою й зрозумілою, залучити слухачів до дис
кусії;

б) підібрати цікаву тему розмови, цікавитись людьми,
які присутні, посміхатися;

386

 в) залучити слухачів до дискусії, наводити захоплюючі факти, вітатися першим.

23. Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не
образити людину, то:

а) вказуйте на її помилки в присутності інших, робіть
це по-дружньому;

б) критикуйте прямо, в присутності інших, похваліть
те, що ваш знайомий робить як слід;

в) вказуйте на помилки лише віч-на-віч, попросіть
вибачення за зроблене зауваження.

24. Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

а) якомога більше говорити, дотримуватися правил
спілкування, бути тактовним;

б) вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до
людей, дотримуватись правил спілкування;

в) вітатися першим, намагатися всіх переговорити,
бути тактовним.

25. Найкраща цінність оратора —

а) не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати
того, чого не треба;

б) не тільки сказати те, що потрібно, але й сказати те,
чого не треба;

в) говорити багато

26. Щоб утримувати увагу слухачів, потрібно:

а) говорити надто голосно;

б) говорити тихо;

в) пристосовувати свій голос до тієї обстановки, де
відбувається спілкування.

27. Незалежно від того, хто телефонує, треба:

а) бути доброзичливим, уважно вислуховувати спів
бесідника, бути стриманим;

б) бути тактовним і стриманим, покласти трубку, коли
розмова стала вельми неприємною;

в) бути доброзичливим, тактовним, розмовляти дуже
голосно.

«* 387

28. Якщо до телефону підійшов не той, хто вам потрібен,
ви повинні:

а) покласти слухавку й ще раз зателефонувати;

б) з'ясувати причину своєї невдачі;

в) перепросити і звернутися з проханням покликати
потрібну вам людину.

29. Ініціатива закінчення розмови зазвичай належить
тому:

а) хто телефонує;

б) кому телефонують;

в) будь-кому.

30. Під час виголошення доповіді голос треба підвищу
вати тоді:

а) коли хочете когось переконати;

б) коли хочете відповісти на запитання;

в) коли ставите запитання, виявляєте здивування чи
радість.

КОНТРОЛЬНИЙ БЛОК

Учнів групи треба поділити по двоє й дати завдання підготувати діалог на такі теми:

1.  звернення до незнайомої особи;
2.  знайомлення без посередника;
3.  знайомлення через посередника;
4.  запрошення на певну врочистість;
5.  прохання;
6.  поради і згоди;
7.  відмови;
8.  подяки;
9.  розради;

1.  схвалення;
2.  зауваження;

388

 

1.  висловлення сумніву;
2.  телефонна розмова;
3.  вручення візитної картки;
4.  бесіди на професійну тематику.

Вправа. Написати доповідь на одну з поданих тем та виголосити її.

1.  Термінологічна лексика та її місце в діловому мовленні.
2.  Мова і професія.
3.  Помилки у мовленні — це теж порушення етикету.
4.  Двомовність і культура мовлення.
5.  Спілкувальна поведінка.

Ключ до тесту модуля 5

1. б); 2. в); 3. а); 4. б); 5. б); 6. в); 7. а); 8. б); 9. а); 10. б); 11. б); 12. а); 13. в); 14. б); 15. б); 16. в); 17. в); 18. в); 19. а); 20. б); 21. б); 22. а); 23. в); 24. б); 25. а); 26. в): 27. а); 28. в); 29. а); 30. в).

389

ДОВІДНИК

З ОРФОГРАФІЇ

ТА ПУНКТУАЦІЇ

 ОРФОГРАФІЯ 

Орфографія (гр. orthos — правильний і grapho — пишу) — система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі усного мовлення на письмі.

Орфограма (гр. orthos — правильний, gramma — буква) — написання, яке відповідає певному орфографічному правилу: орфограма апостроф, м'який знак і т. ін.

Орфографічне правило — коротка рекомендація для певного способу позначення на письмі як зразкового.

В українській орфографії функціонують такі орфографічні правила: вживання апострофа, м'якого знака, вживання великої букви, правила правопису слів іншомовного походження та ін.

М'ЯКИЙ ЗНАК

Буква ь (м'який знак) — єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не позначає звука, а лише передає м'якість попереднього приголосного.

ь пишеться	ь не пишеться
1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н	1. Після букв, що позначають
у кінці слова для позначення їх	губні та шиплячі звуки (б, п, в,
м'якості (молодь, юність, сидять,	м, ф, ж, ч, ш): любов, голуб,
десь,   паморозь,   швець,   земель.	сім, розкіш, ріж, річ, нічка,
кінь) та всередині слів перед бук-	турбуєшся.
вами, що позначають тверді приголосні звуки (близько, восьмий, батько, донька).	2. Після букви р у кінці складу і слова: бібліотекар, буквар, тепер,   календар,   чотирма,
2. Усередині слів після букв на по-	перевір.
значення м'яких приголосних перед о: льон, сьомий, тьохкати,	3. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які по-
	довжені приголосні: знання,
3. У   прикметникових   суфіксах	зілля, навчання, стаття.
-ськ-, -цьк-, -зьк-: український, київський,      козацький,      французький.	4. Між двома буквами на позначення м'яких приголосних звуків — м'якість першого з

391

впишеться	ь не пишеться
4. Після букви н у суфіксах -еньк-,	них   виникає   як   результат
-оньк-,       -есеньк-,       -ісіньк-,	впливу   наступного   м'якого
-юсіньк-: серденько, калинонька.	приголосного:    кузня,    гор-
тихесенький,           ріднюсінький,	дість, майбутнє, кінця.
свіжісінький.	5. У   буквосполученнях   лц,
5. У буквосполученнях льц, ньц.	нц, лч, нч, які походять із лк,
ньч, льч, що походять із льк, ньк:	нк:   рибалці,   рибалчин   (із
Гальці, Гальчин (із Галька), неньці,	рибалка), матінці, матінчин
неньчин (із ненька).	(із матінка).
6. Усередині слова після букви л	6. Після букви н перед шипля-
перед буквами,  що  позначають	чими   та   суфіксами   -ськ-,
м'які приголосні звуки: сільський.	-ста-:   тонший,    Уманщина,
Ользі, ковальський, пальці, їдальня	кінчик, громадянство

Примітка. Якщо м'який знак уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру наступного приголосного: різьба —різьбяр, тьма — тьмяний.

АПОСТРОФ

Апостроф — це графічний знак, що вживається на письмі для роздільної вимови; звука не позначає.

	Апостроф вживається
	Перед буквами я, ю, є, ї:
	1) після букв, що позначають губні тверді приголосні звуки [б],
	[п], [в], [м], [ф], якщо перед ними немає приголосного (крім р),
	який належав би до кореня:.п'ять, в'ялий, рум'яний, солов'їний,
	торф 'яний, розв 'язати;
	2) після р в кінці складу ([р] — завжди твердий): довір'я, між-
	гір 'я, матір 'ю;
	3) після  букви  к у словах: Лук'ян, Лук'яненко,  Лук'янчук,
	Лук'янівка;
	4) після префіксів, що закінчуються буквою на позначення
	приголосного звука: з'їхати, з'явитися, об'єднати, роз'яснити,
	під "іжджати;
	5) на межі частин складних слів після букв, що позначають тверді
	приголосні звуки: пів 'яблука, дит 'ясла

 

Апостроф не вживається

Перед буквами я, ю, є, ї: 1) після букв б, п, в, м, ф, які позначають тверді губні приголосні, якщо перед ними стоїть інша (крім р) буква, що належить до кореня: святкувати, Святослав, духмяний, медвяний (але верб'я, черв'як, верф'ю);

2) після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи всередині складу: буря, ряд, борються, порятунок

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

	Префікс з-	Пишеться у словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного (крім к, п, т, ф, х) і голосного: зекономити, зорієнтуватися, згаяти, зробити, зшити, зсунути
	Префікс с-	Пишеться у словах, корінь яких починається зву-
	(варіант з-)	ками [к], [п], [т], [ф], [х]: сказати, спалахнути, стиха, схвалити, сфотографувати, схил
	Префікс зі-	1. Пишеться у словах, корінь яких починається дво-
	(варіант з-)	ма чи трьома приголосними: зіпсувати, зізнатися, зітхнути. 2. У словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого: зів'ялий, зім 'яти
	Префікс	1. Вживається з єдиним значенням: виражає збіль-
	пре-	шену міру ознаки, якості: премудрий, прегарний, препогано, предуже. 2. У словах старослов'янського походження: преподобний, преосвященний, престол
	Префікс	Вживається із значеннями:
	при-	1) наближення, приєднання: прилетіти, приклеїти; 2) частковості дії: причинити, притрусити; 3) результату дії: пригнати, прив 'язати; 4) просторової близькості: пришкільний, прибреж- ний
	Префікс	Вживається тільки у словах: прізвище, прізвисько,
	прі-	прірва

Префікси	Пишуться завжди з буквою з: розтрусити, безко-
роз-,    без-,	рисливий, безкраїй, возвеличити, черезплічник
воз-, через-
Префікси	Пишуться завжди з буквою є: переїхати, перейти,
пере-,	представити, передбачити
пред-,
перед-

ОРФОГРАМА — ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

Не змінюються на письмі	Зміню-ються	Розрізняються за значенням	Запам'я-тати
роз-, об-, без-, від-, через-, під-, воз-, над-, між-, перед-, пред-	з- на с-перед к, п, т, ф,х	пре-, при-	прізвище, прізвисько, прірва

ПОДВОЄННЯ БУКВ НА ПОЗНАЧЕННЯ НА ПИСЬМІ ЗБІГУ ОДНАКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

ТИПИ ПОДВОЄННЯ БУКВ

Внаслідок збігу двох однако-	Внаслідок   фонетичного  уподіб-
вих приголосних звуків  на	нення за місцем і способом тво-
межі значущих частин слова:	рення давнього суфіксального [й]
оббити, піддати, цінний, сон-	до   попереднього   приголосного:
ний, нісся	колосся, зілля, піччю, ніччю

ПОДВОЄННЯ БУКВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЗБІГУ ОДНАКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ НА МЕЖІ ЗНАЧУЩИХ ЧАСТИН СЛОВА

Відбувається	Приклади
1. На межі префікса і кореня	безземельний, віддаль, оббігти
2. На межі кореня і суфікса	хвилинний,    денний,    пронісся.
	безвинний, щоденник
3. На межі двох суфіксів	письменник
4. На межі частин складноско-	військкор, спеццех, юннат
рочених слів	А

 

Відбувається	Приклади
Буквосполучення -нн-
1. У наголошених прикметнико-	несказанний,          здоровенний,
вих    суфіксах    -енн-,    -анн-	височенний, невблаганний
(-ЯНН-), що вказують на вищий
ступінь вияву ознаки або на
можливість чи неможливість дії.
2. У прикметниках на -енн- ста-	блаженний,       благословенний,
рослов'янського походження.	священний, огненний
3. У словах:	Ганна,   лляний,   ссати,   овва,
	бовван (бовваніти)

Примітки: 1. Слід розрізняти прикметники з наголошеними суфіксами -енн-, -інн- (-ЯНН-) і утворені від тих самих дієслівних основ слова з ненаголошеними суфіксами -єн-, -ан- (-ян-), які не вказують на можливість чи неможливість дії і пишуться з однією літерою н: нездоланний (непереможений) — незддланий (якого не здолали).

2, Н не подвоюється в дієприкметниках: вихований, зроблений, сказаний, поораний.

ПОДВОЄННЯ БУКВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОДОВЖЕНОЇ ВИМОВИ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ (тільки між двома голосними)

ІД], [ті,    М,[с],    [Д],[л],    [н],[ж],    [ч1,[ш]
В яких випадках	Приклади
1. В іменниках середнього роду на	читання, обличчя, Полісся,
-а (граф, -я), в яких при відміню-	весілля, вугілля, знання
ванні не з'являються -ат- (-ят-), -єн
2. В окремих іменниках чоловічого	суддя, Ілля, рілля, стаття
та жіночого роду на -а (граф, -я)	(але статей)
3. В орудному відмінку іменників	молоддю, сіллю, тінню
жіночого роду (III відміна) з чистою
основою на приголосний у почат-
ковій формі
4. В   особових   формах   дієслова	ллю, ллєш, виллю, доллємо
лити
5. У прислівниках	зрання, попідвіконню, спро-
	соння, навмання,
	попідтинню

СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

При словотворенні та словозміні в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.

Групи	приголосних, що спрощуються
[ждн] — [жн]	тиждень — тижневий
[здн] — [зн]	виїзд — виший
[ста] — [сн]	користь — корисний
	честь — чесний
[стл] — [сл]	щастя — щасливий
	стелити — слати
[скн] — [сн]	тріск — тріснути
	блиск — блиснути
[зкн] — [зн]	бризкати — бризнути
[рдц] — [рц]	сердечний — серце
Спрощення не позначається на письмі
1. В українських словах: шістнадцять, шістсот, зап'ястний.
кістлявий,   пестливий,   хвастливий,   хвастнути,   хворостняк,
рискнути, випускний
2. У прикметниках,	утворених від іменників іншомовного похо-
дження з кінцевим	-ст, літера т у групі приголосних [ста] збе-
рігається: баласт -	- баластний, компост — компостний, конт-
раст — контрастний, форпост — форпостний

Примітка. У деяких словах спрощення можна виявити лише шляхом зіставлення Із російською мовою: [лнц] — [нц]: солнце — сонце; [сткл] — [скл]: стекло — скло.

ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Значну частину словникового складу сучасної української літературної мови становлять слова іншомовного походження. Пра1 вописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.

396

 ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Букви и — і — ї, є —с	Подвоєні букви	Апостроф	М'який знак
директор, символ, тріумф, мозаїка, декан, феєрія	брутто, нетто, тонна, вілла	прем 'єра, кар 'єра, інтерв'ю	віньєтка, альбом, стиль

ОРФОГРАМИ и — і — ї

и

1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед

буквами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул,

позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки).

2. У власних назвах:

а) у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Флорида,

Америка, Мексика;

б) у географічних назвах після букв, що позначають шиплячі, і

букви ц: Вашингтон, Алжир, Сан-Франциско, Лейпциг, Чикаго,

Чилі;

в) у географічних назвах із звукосполученням -ри-: Рим, Париж,

Крит, Рига;

г) в окремих словах згідно з традиційною вимовою: Ватикан,

Бразилія, Сирія, Аргентина, Братислава.

3. У деяких словах відповідно до вимови: лиман, спирт, химера,

кипарис, миля

і

1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут,

Іспанія, Індія.

2. Усередині слів, після букв, що позначають приголосні звуки,

перед буквами на позначення голосних та перед с, й: матеріал,

аудієнція, фіалка (але: диякон, християнство).

3. У кінці невідмінюваних слів після приголосних: таксі, мерсі,

ПОНІ. 4. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед буквами

на позначення приголосних звуків:  бізнес,  академік, хімія,

література.

5. У власних назвах після букв на позначення приголосних звуків перед наступними буквами на позначення приголосних і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі, Капрі, Поті
ї
Після букв, що позначають голосні звуки:	наївний, руїна, прозаїк

ОРФОГРАМА є — є

є	є
1. Після букв,  що  позначають	1. Після   апострофа,   м'якого
тверді приголосні: легенда, теле-	знака, букв є, і, й: п'єдестал.
фон, декан.	портьєра, феєрія, абітурієнт,
2. На початку слова: етап, екза-	Фейєрбах (але: діез).
мен, енергія.	2. На початку слова, коли ін-
3. Після а, о, у всередині слів: си-	шомовне   є   вимовляється   в
лует, проект, поет (але: траєк-	українській мові як звукоспо-
торія).	лучення й + є: Європа, єгер,
4. У префіксах де-, ре-: реконст-	єнот, Євпаторія
рукція, денаціоналізація

ОРФОГРАМА — АПОСТРОФ

Пишеться

Перед я, ю, є, ї

1. Після букв, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в],

[м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], та після

р: інтерв'ю, прем'єра, миш'як, Х'юстон, бар'єр.

2. Після  префікса,   що  закінчується  буквою   на  позначення

приголосного звука: суб'єкт, ін'єкція, ад'ютант

Не пишеться

1. Після букв б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х

та після р, якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього

приголосного: бюро, бюджет, пюре, бязь.

2, Перед йо: серйозний, курйоз

 ОРФОГРАМА — М'ЯКИЙ ЗНАК

Пишеться

1. Після букв, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'], [з'], [с'], [л'], [н'] перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): фільм, Нельсон, альбом. але: залп 3. У кінці слів після букви л (відповідно до м'якої вимови при голосного): магістраль, автомобіль, стиль але: метал, бал

Не пишеться

Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс.

ПОДВОЄННЯ БУКВ

Подвоєні приголосні	Неподвоєні приголосні
1.В окремих загальних назвах: брутто,	У загальних назвах:
нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні,	група, клас,
панна, тонна, білль.	колектив,
2. У власних назвах та їх похідних: Гол-	граматика,
ландія, Марокко, Шіллер, Діккенс, Руссо,	інтермецо, сума.
марокканець.	грип, бароко
3. При збігу однакових приголосних пре-
фікса й кореня, коли в мові вживається
непрефіксальне слово: ірреальний (є ре-
альний), імміграція (є міграція), ірраціо-
нальний (є раціональний)

ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Написання прізвищ і географічних назв іншомовного походження в цілому підпорядковується принципам української орфографії, але є ряд специфічних правил.

РОСІЙСЬКИЙ, БОЛГАРСЬКИЙ, ЧЕСЬКИЙ ЗВУК є, ПОЛЬСЬКИЙ іе ПЕРЕДАЮТЬСЯ:

Літерою є	Літерою є
1, Після букв, що позначають приголосні звуки: Лєр-	1, На початку слова: Єршов, Сфимов, Єгоров; Єреван.
монтов, Вєнгеров, Держа-він; Пенза, Онега,	2, Усередині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа
2. У суфіхсі -ев після букв	і м'якого знака: Достоєвський, Гу-
ц, р та тих, що позначають	ляєв, Аляб 'єв. Афанасьєв; Єгор 'євськ.
шиплячі   ([ж],   [ч],   [ш]): Муромцев, Писарев, Андре-єв, Нехорошев, Аракчеєв; Плещеєво	3. Коли російському є в корені відповідає в українській мові звук і буква і: Пєшковський, Слєпцов, Сєченов; Бєлгород

РОСІЙСЬКА ЛІТЕРА ё ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

Сполученням літер йо	Сполученням літер ьо	Літерою є	Літерою о
Ї.На    початку	Усередині    чи    в	У    прізвищах,	Під наголо-
слова: Иолкін, 2. Після букв на	кінці складу після букв на позначен-	які утворені від спільних     для	сом після ч, ц: Лихачов,
позначення го-	ня м'яких приго-	української     і	Грачов,
лосних   та   на позначення губних   звуків: Бугайов, Соловйов	лосних звуків: Ве-рьовкін,     Тьоркін, Корольов;        мис Дежньова	російської мов імен: Артемов, Семенов, Орел	Хрущов; Рогачово

РОСІЙСЬКА ЛІТЕРА и ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

Літерою і

1. На початку слова: Ігнатьєв, Ісаєв; Іжевськ. 2. Після букв, що позначають приголосні (крім шиплячих і ц): Пушкін, Мічурін; Кінешма

Літерою ї

1. Після голосних: Ішаїлов, Воїнов; Кутаїсі. 2. Після апострофа та м'якого знака: Гур "ін, Ільїн; Ананьїно

Літерою и

1. Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Дорожин, Лучин, Шишкін, Щиглов; Нальчик. 2. В утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської й української мов: Борисов, Виноградов, Пивоваров; Гаврилово. 3. У префіксі при-: Пришвін, Привалов. 4. У суфіксах -ик, -ич, «иц, -ищ, -ович, -етнч: Новиков, Гнідич, Радищев, Григорович, Трублаєвич

БОЛГАРСЬКИЙ, СЕРБСЬКИЙ ЗВУК и (і) ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

Літерою и	Літерою ї	Літерою і
Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Родич, Ягич	Після букв, що позначають голосні: Раїч, Стоїч	На   початку   слова: Ілієв, Івич, Ільєску

ПОЛЬСЬКИЙ, ЧЕСЬКИЙ, СЛОВАЦЬКИЙ ЗВУК и (і) ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

Літерою і	Літерою и
На початку слова та після	1. Після букв, що позначають шиплячі
букв, що позначають при-	приголосні звуки: Міклошич, Шимчак,
голосні звуки: Івашкевич,	Жижка,
Міцкевич	2. У суфіксах ~ик, -ицьк, -ич: Копер-
	ник, Конопницька, Сенкевич, Фучик

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОТВОРЕННІ

Процес творення нових слів часто супроводжується зміною звуків, які позначаються на письмі.

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПЕРЕД СУФІКСАМИ -ськ-; -ств-ПРИ ТВОРЕННІ ПРИКМЕТНИКІВ ТА ІМЕННИКІВ

Кінцеві звуки основи	Змінюються
М, [ж], [з]	[з'к], [зтв]
Онега	Онезький
Запоріжжя	запорізький
убогий	убозтво
боягуз	боягузтво
М, [ч], [ц]	[ц'к], [цтв]
Кременчук	кременчуцький
Гадяч	гадяцький
Козелець	козелецькии
жінка	жіноцтво
ткач	ткацтво
стрілець	стрілецтво
М. [ш], [с]	[с'к], [ств]
чех	чеський
Одеса	одеський
птах	птаство
товариш	товариство
Але: казах — казахський, ба	ск — баскський

 

Група приголосних	Суфікс, що додається	Зміни
[с'к], [ск] одеський черкаський віск	-ин-	[шч] — щ Одещина Черкащина вощина
[з'к] Кузько	-енк-	[жч] Кужченко
[ск], [шк] віск дошка пісок (піску)	-ан-	[шч] — щ вощаний дощаний піщаний
[зк] брязк	-а-	[жч] бряжчати
[ст] пригостити простити	-а-	[шч] —щ пригощати прощати
М, [ц] молоко рік пшениця	-н-	[ч] молочний річний пшеничний
Але:    торішній,    соняшник,   рушник,    рушниця,    сердешний (бідолашний), мірошник, дворушник

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ТВОРЕННІ ВИЩОГО СТУПЕНЯ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ (ПРИСЛІВНИКІВ)

ЗМІНИ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ

-цьк-, -ськ-; -зьк-, -ск-, -шк-; -зк-; -ст-; -к-; -ц-

Група приголосних	Суфікс, що додається	Зміни
[Ц'к] турецький козацький Але: галицький	-ин-	[чч] Туреччина козаччина Галичина

 

Кінцеві приголосні основи	Суфікс, що додається	Зміни
М, [ж], [з] дорогий дужий вузький м високий красний (красивий)	•ш-	[жч] дорожчий дужчий вужчий [шч]—щ вищий кращий

ВЕЛИКА ЛІТЕРА У ВЛАСНИХ НАЗВАХ

ВЛАСНІ ІМЕНА

3 великої літери пишуться	^^Р; 3 малої літери пишуться
1. Індивідуальні імена людей, по	1, Імена та прізвища людей, які
батькові, прізвища, прізвиська,	втратили значення власних назв
назви дійових осіб у казках, бай-	і  стали  загальними:  рентген
ках, клички тварин, імена міфіч-	(апарат), френч (одяг), меценат,
них істот: Ярослав Мудрий, Леся	донжуан.
Українка,   Мавка, Дід  Мороз,	2. Назви народів, племен, назви
котик Мурчик, Аполлон.	людей за національною ознакою
2, Прізвища людей, вживані у	та за місцем проживання: ки-
загальному значенні, якщо вони	янин, українці, африканці.
не   перетворилися   в  загальні	3. Родові   назви   міфологічних
назви, тобто не втратили свого	істот: ангел, муза; назви порід
індивідуального значення: Нові	тварин: бульдог, пінчер, вівчар-
з 'являються вчені з різних галу-	ка; назви груп тварин, хоча вони
зей науки  й техніки — нові	й походять від індивідуальних
Мічуріни й Ціапковські (Тич.)	кличок: лиски, каштанки

ПРИКМЕТНИКИ, УТВОРЕНІ ВІД ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАЗВ

3 великої літери пишуться:	——————•—^—— 3 малої літери пишуться:
І. Присвійні   прикметники,	1. Присвійні   прикметники,   утво-
утворені від власних назв	рені від власних особових імен за
осіб, кличок тварин за допо-	допомогою      суфіксів      -івськ-
могою суфіксів -ів (-їв, -ин)	(-ївськ), -евськ- (-свськ-), -инськ-
-їн:     Грінченків     словник,	(-інськ-), -їнськ-: франківські со-
Маріїн зошит.	нети, тургенєвські герої.
2. Присвійні   прикметники,	2. Присвійні прикметники, що вхо-
утворені від іменників —	дять до складу стійких фразеоло-
власних назв і входять до	гічних сполук і наукових термінів:
складу назв, що мають зна-	гордіїв вузол, прокрустове ложе,
чення      «імені      когось»,	базедова     хвороба,      гайморова
«пам'яті  когось»:  Шевчен-	порожнина.
ківська премія, Франківська	3. Прикметники, що означають міс-
кімната	цезнаходження   об'єкта:   київські
	парки, дніпровські кручі

 НАЗВИ ДЕРЖАВ, АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ НАЗВИ

1. Усі слова пишуться з великої літери у назвах держав та авто номних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська Рес публіка Єгипет, Республіка Болгарія, Сполучені Штати Америки. 2. У назвах груп, об'єднань або союзів держав з великої літери пишуться усі слова, крім родових найменувань: Балканські кра їни, Європейське Економічне Співтовариство, Троїстий союз.

3. Лише перше слово пишеться з великої букви у назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів: Волинська область, Краснодарський край, Ненецький автономний округ, Чернігівська область, Сквирський район

НАЗВИ УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ, ПІДПРИЄМСТВ, ПАРТІЙ, ТВОРЧИХ СПІЛОК І КОЛЕКТИВІВ

1. У назвах найвищих державних органів кожне слово пишеться з великої літери: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. 2. Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої літери у

центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь: Національний банк України, Міністерство освіти України, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури; установ місцевого значення: Вінницький міськвиконком, Львівський обласний відділ охорони здоров 'я, Бородянський відділ освіти Київської області;

академій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів, кінотеатрів, парків культури і відпочинку: Національна академія наук України, Національний педагогічний університет іменіМ. П. Драгоманова. Палац культури «Україна», Кінотеатр імені О. Довженка, Парк культури імені М. Рильського;

підприємств, установ, культурних та освітніх закладів: Книжкова палата, Київський військовий округ, Київський театр оперети (але: планово-економічний відділ Київської міськад-міністрації);

партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та

громадських організацій: Демократична партія України, Всесвітній конгрес прихильників миру, Федерація незалежних профспілок України; назви пам'яток архітектури, замків, храмів:   \ Андріївська церква, Печерська лавра, Софійський собор, Золоті

ворота

НАЗВИ ІСТОРИЧНИХ ЕПОХ І ПОДІЙ, ЗНАМЕННИХ ДАТ

Перше слово і всі власні імена пишуться з великої літери: у назвах історичних подій, епох, війн, повстань, знаменних дат: Велика Вітчизняна війна, епоха Відродження, Полтавська битва,

День незалежності України;

у назвах релігійних свят і постів: Великдень, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Великий піст

НАЗВИ ПОСАД, ЗВАНЬ, ТИТУЛІВ

3 великої літери пишуться:	3 малої літери пишуться:
Назви найвищих урядових   посад:   Президент України, Голова Верховної Ради України, Гене-	І. Назви посад, звань, учених ступенів: декан, академік, народний артист України, доцент кафедри педагогіки, кандидат філологічних наук.
ральний прокурор Укра-	2. Назви титулів, рангів, чинів: імпе-
їни	ратор, князь, король, принц, шах.
	3. Назви найвищих державних посад у закордонних країнах: президент США, прем 'єр-міністр Великобританії

 НАЗВИ КОНФЕРЕНЦІЙ, КОНГРЕСІВ, НАЙВАЖЛИВІШИХ ДОКУМЕНТІВ, ПАМ'ЯТОК СТАРОВИНИ, ТВОРІВ МИСТЕЦТВА

Перше слово і власні імена пишуться з великої літери: у назвах конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів: Конгрес захисту миру, Конституція України, Версальський мир, Акт проголошення незалежності України;

у назвах творів художніх, музичних, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток. Назва береться в лапки: Поема «Енеїда», роман «Собор», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія української літератури», газета «Вісті з України», «Літопис Самовидця»

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (брат, сом, день) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -є (небо, море, плече) та -а (орф. -я) (щастя, життя, зілля), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн-.

При відмінюванні іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ І! ВІДМІНИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ

Залежно від лексичного значення іменники у родовому відмінку мають закінчення -а (-я), -у (-ю).

Закінчення -а (-я-) мають	Закінчення -у (-ю) мають
іменники, які означають:	іменники, які означають:
1) назви істот, уособлені пред-	І) назви маси, речовини: піску,
мети,    явища:    лікаря,    лиса, Петра, Вітра, Мороза;	чаю, свинцю (але: хліба, вівса); 2) збірні поняття: загону, колек-
2) назви міст, населених пунктів: Києва, Львова, Обухова,	тиву;

Закінчення -а (-я-) мають	Закінчення -у (-ю) мають
іменники, які означають:	іменники, які означають:
3) географічні назви з наголосом	3) назви усДнов, організацій:
на закінченні: Дністра, Дніпра, Ірпеня, Козельця;	університету, музею,  театру, загсу,
4) назви мір довжини, ваги, мі сяців, днів тижня: кілограма, метра, березня, вівторка; 5) назви чітко окреслених кон кретних предметів: ножа, олів-	4) назви будівель та їх частин: даху,   палацу,   коридору   (але: гаража, млина, хліва); 5) назви явищ природи: граду, дощу, грому, суховію, холоду;
ця, зошита, плуга;	6) назви   абстрактних   понять,
6) наукові   терміни:   іменника, атома,   відмінка   (але:   роду.	процесів, станів: руху, мітингу, бігу, болю, жалю;
виду);	7) географічні назви, в яких на-
7) іменники   середнього   роду: вікна, села, знання, плеча;	голос не падає на закінчення: Кавказу,   Сибіру,   Єнісею,   Ки-
8) назви   просторових   понять (зменшені форми): садка, ліска, ярка (але: лісу, саду, лугу, яру)	таю, Криму; 8) назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу, танцю (але: гопака, козачка);
	9) більшість        префіксальних іменників: вибою, накипу, запису, приходу;
	10) терміни іншомовного похо-
	дження:     імпульсу,     сюжету,
	журналу

Примітка. Деякі іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -а (-я), -у (-ю). Це залежить від наголосу або від значення іменника: стола і сталу, двора і двору, мости і мосту, папера (документа) і паперу (матеріалу); каменя (одного) і каменю (матеріалу); листопада (місяця) і листопаду (падолист); блока (частина споруди) і блоку (об'єднання держав).

 ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ В ІМЕННИКАХ

Орфограми	Правила
Букви о, є, є в закін-	Написання о, є, є в закінченнях І і II відмін
ченнях      непрямих	чоловічого і жіночого роду залежить від
відмінків      однини	групи іменника:
іменників чоловічо-	буква о пишеться в закінченнях іменників
го і жіночого роду І і	твердої групи: весною, краном;
II відмін	буква є пишеться в закінченнях іменників
	м'якої і мішаної груп: волею, кашею, то-
	варишеві;
	буква с пишеться в закінченнях іменників
	м'якої групи з основою на й: гаєм, героєві
Букви а, я, у, ю в	Див. с. 407--408
закінченнях родово-
го відмінка однини
іменників II відміни
Подвоєні  букви  на	В орудному відмінку іменників жіночого
позначення    подов-	роду з чистою основою на приголосний (у
ження   приголосних	початковій формі слова) відбувається по-
звуків   у   орудному	довження кінцевого приголосного (який
відмінку    іменників	стоїть між голосними): молодь — молоддю,
III відміни	ніч — ніччю.
	Подовження в орудному відмінку не буває:
	а) якщо основа іменника закінчується дво-
	ма приголосними: радість — радістю,
	честь — честю;
	б) якщо основа закінчується буквами на по-
	значення губних приголосних звуків та р:
	любов — любов То, кіновар — кіновар 'ю
Не з іменниками	Див. с. 419-^20

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:	Через дефіс пишуться:
1. Іменники,  утворені  з  двох	а 1. Іменники, що означають про-
основ із сполучним голосним о	тилежні (антонімічні) чи близькі
(після твердих приголосних), є	за   змістом   поняття:   купівля-
(після м'яких приголосних), є	продаж, хліб-сіль, щастя-доля.
(після основ на й або на подов-	2. Іменники, що означають про-
жений   м'який   приголосний),	фесію,   спеціальність,   учений
якщо:	ступінь, державну посаду, вій-
а) одна з основ прикметниково-	ськове    звання:    лікар-еколог,
го чи дієслівного походження:	член-кореспондент,      генерал-
чистотіл, чорнозем, землероб,	полковник.
дощомір;	3. Іменники, в яких перше слово
б) обидві   основи   іменникові:	підкреслює певну прикмету чи
верболіз, носоріг.	особливість предмета, названо-
2. Іменники, утворені з двох чи	го другим словом: козир-дівка,
кількох основ  без  сполучних	блок-система.
голосних, якщо:	4. Іменники,     що    означають
а) складаються з числівника у	складні одиниці виміру: люди-
формі   родового   відмінка   та	но-день,  кіловат-година, тон-
іменника: п'ятиденка, сімдеся-	но-кілометр.
тиріччя;	5. Складні прізвища та геогра-
б) перша основа — дієслово у	фічні назви: Нечуй-Левицький,
формі II особи однини наказо-	Івано-Франківськ.
вого способу та іменник: Непий-	6. Складні сполучення, що на-
вода, перекотиполе, горицвіт;	зивають   рослини:  люби-мене,
в) першою частиною виступа-	мати-й-мачуха, розрив-трава.
ють пів-, напів-, полу-: півго-	7. Іншомовні та українські назви
дини, півночі, напівімла, полу-	проміжних сторін світу: норд-
мисок.	ост, південно-східний.
3. Усі складноскорочені слова:	8. Іменники, першою частиною
держбанк, колгосп; слова з пер-	яких є іншомовні компоненти:
шими частинами авіа-, авто-,	віце-, екс-, обер-, унтер-, лейб-,
агро-, біо-, гео-, гідро- та ін.:	штабе-: екс-чемпіон, обер-лей-
автогурток, агрокомплекс, гід-	тенант.
родинаміка	9. Скорочені іменники, в яких
	наводиться початок і кінець сло-
	ва: б-ка (бібліотека), т-во (то-
	вариство)

 ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ В ПРИКМЕТНИКАХ

Орфограми	Правила
о, є, є в суфіксах	1. Суфікс -ов- пишеться в прикметниках:
прикметників -ов-,	а) якщо твірна основа їх закінчується на твер-
-ЄВ-, -СВ-	дий приголосний: оксамитовий, ясеновий;
	б) якщо наголос падає на закінчення: кульо-
	вий, бойовий, грошовий.
	2. Суфікс -ев- пишеться в прикметниках, як-
	що твірна їх. основа закінчується на м'який чи
	шиплячий приголосний, а наголос падає на
	основу: яблуневий, липневий, січневий, деше-
	вий, овочевий, плюшевий.
	3. Суфікс -єв- пишеться в прикметниках, як-
	що твірна основа їх закінчується на й або
	подовжений м'який приголосний, а наголос
	падає на основу: алюмінієвий, життєвий,
	взуттєвий
Не  з  прикметни-	Див. с. 419—420
ками
Н, нн у прикмет-	1. Нн пишеться у прикметниках:
никах	а) якщо вони утворені за допомогою суфікса
	-н- і твірна основа закінчується на н (подво-
	єння на межі  кореня і  суфікса):  денний,
	сонний;
	б) з наголошеними суфіксами -анн- (-янн-),
	-енн-, що вказують на збільшену ознаку або
	на неможливість дії: височенний, нездоланний,
	незрівнянний.
	2. Н пишеться у прикметниках:
	а) з ненаголошеними суфіксами -ан- (-ян-),
	-єн-: незлічений, несказаний, глиняний, незрів-
	няний;
	б) при відсутності збігу н: чаїний, зміїний,
	гречаний
М'який знак у при-	1. М'який знак пишеться перед закінченнями
кметниках   м'якої	прикметників чоловічого і середнього роду,
групи	що стоять у формі родового, давального та
	місцевого відмінків: могутнього, братнього,
	могутньому, братньому.

Орфограми	Правила
	2. М'який знак пишеться перед закінченнями
	родового та орудного відмінків прикметників
	жіночого роду: могутньої, осінньої, могут-
	ньою, осінньою
Написання разом і	Див. с. 412—413
через дефіс склад-
них прикметників
Й, І, ї, 0, ЙО, ЬО, Є, Є	Див. с. 399—401
в прізвищах та гео-
графічних   назвах
іншомовного похо-
дження

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Складні прикметники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:	Через дефіс пишуться:
1. Прикметники,   утворені   від	1. Прикметники,   утворені   від
складних   іменників,   що   пи-	складних іменників, які пишу-
шуться разом: самохідний, ра-	ться  через  дефіс:   віце-прези-
діофізичний.	дентський, унтер-офіцерський.
2. Прикметники, утворені від	2. Прикметники, утворені з двох
сполучення слів, залежних одне	основ, що називають не підпо-
від одного (підрядний зв'язок	рядковані одне одному поняття
між словами):	(між ними можна вставити спо-
а) від сполучення прикметника з	лучник і): навчально-виховний,
іменником:     сільськогосподар-	мовно-літературнии.
ський, східнослов 'янський;	3. Прикметники, що називають
б) від сполучення числівника з	поєднання двох кольорів чи сма-
іменником: чотирирічний, двад-	кових   відчуттів:   жовто-зеле-
цятиповерховий;	ний, сніжно-білий, кисло-солод-
в) від сполучення дієслова з	кий.
іменником: деревообробний, машинобудівний;	4. Прикметники, першою части-
	ною   яких   є   слова   воєнне-,
	військове- або перша частина
	закінчується на -ико (-іко):

 

Разом пишуться:	Через дефіс пишуться:
г) від сполучення прислівника з	воєнно-стратегічний,   військо-
прикметником чи дієприкмет-	во-морськии, історико-культур-
ником:  важкохворий,  вищена-	нии.
званий (але: суспільно корисний,	5. Прикметники, утворені пов-
чітко окреслений та ін.).	торенням того  самого  слова:
3. Прикметники-терміни: склад-	великии-превеликии.
носурядний, новогрецький, дріб-	6. Назви проміжних сторін сві-
нокаліберний	ту:    південно-східний,    північ-
	но-західний

ЗВ'ЯЗОК ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ

Числівники керують певними формами іменників, з якими сполучаються або узгоджуються.

1. Числівник один узгоджується з іменниками у роді, числі й
відмінку: один зошит, одна книжка, одно (одне) село.

Числівник одні сполучається лише з іменниками, що мають тільки форму множини: одні вила, ножиці, канікули.

2. Після числівників два, обидва, три, чотири (а також після
складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири)
іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два
хлопці, чотири ясени.

Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками:

а) що не підлягають лічбі (гордість, турбота, людяність);

б) що вживаються лише в множині (гроші, кошти);

в) IV відміни (порося, теля, лоша).

1.  Числівники п 'ять і більше вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п'ять кілограмів, вісім груш, шістнадцять комп 'ютерів, сто двадцять шість станків.
2.  Після числівників тисяча, мільйон, мільярд, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини: тисяча тонн, мільйон гривень, нуль одиниць

1.  З неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини: декілька тижнів, багато учнів, двадцятеро гусенят.
2.  Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини: одна друга кілометра, п 'ять цілих і одна третя гектара, дві восьмих урожаю.

413

Якщо до складу числа входять слова половина, чверть, то відмінкова форма іменника залежить від форми цілого числа: дві з половиною години (бо дві години), вісім з половиною метрів (бо вісім метрів).

1.  Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п 'ятий місяць, сорок третій день, триста шістдесят восьмий номер.
2.  У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку: перше лютого, дев 'яте вересня, одинадцяте листопада.

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ В ЧИСЛІВНИКАХ

Написання числівників разом і окремо

1. Разом пишуться складні числівники, які складаються з двох основ: шістсот, вісімнадцять, п 'ятдесят.

2. Окремо пишуться складені і дробові числівники: двадцять два, двісті три, дві п 'ятих

М'який знак у числівниках

1. М'який знак пишеться в кінці таких числівників (5, б, 9-20, ЗО), що стоять у формі називного або знахідного відмінка: п'ять, дев'ять, двадцять, дванадцять.

2. М'який знак пишеться всередині перед о у непрямих відмінках таких числівників (3—б, 9—20, ЗО, 50—60): трьох — трьома, шістьох, тридцятьом.

3. Усередині складних числівників м'який знак не пишеться: шістдесят, дев 'ятнадцять

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ У ЗАЙМЕННИКАХ

 

3. Якщо між займенником і будь-, казна-, хтозна-	стоїть
прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь
у кого, хтозна в кого
Ні- у заперечних займенниках
1. Заперечні займенники з префіксами ні- пишуться разом:	ніхто,
ніщо, ніякий, нічий.
2. Якщо ні- й займенник розділяє прийменник, тоді всі три слова
пишуться окремо: ні в кого, ні з чим, ні в якому

ПРАВОПИС ОСОБОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ ДІЄСЛІВ

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

Особ а	Однина	Множина
	І дієвідміна	II дієвідміна	І дієвідміна	II дієвідміна
1-ша	-У,-н> ід-у, сі-ю	-у,-ю крич-у, сто-ю	-емо (-ем), -смо (-см) ід-емо, сі-ємо	-имо (-им), -їмо (-їм) крич-имо, сто-їмо
2-га	-еш, -сш ід-еш, сі-еш	-иш, -їш крич-иш, сто-їш	-ете, -єте ід-ете, сі-єте	-ите, -їте крич-ите, сто-їте
3-тя	-е,-с ід-е, сі-є	-ить, -їть крич-ить, сто-їть	-уть, -ють ід-уть, сі-ють	-ать, -ять крич-ать, сто-ять

Написання разом, через дефіс та окремо неозначених займенників

1. Разом пишуться неозначені займенники з префіксами де-, аби- і суфіксом -сь: дехто, деяка, щось, комусь, абикого, абихто. 2. Через дефіс пишуться в неозначених займенниках префікси казна-, хтозна-, будь- і суфікс -небудь: казна-хто, хтозна-кого, будь-який, чий-небудь.

 Примітка. У дієсловах обох дієвідмін можуть відбуватися чергування кінцевих приголосних звуків дієслівних основ:

[г] — [ж]: могти — можу, [ст] — [щ] (шч): пестити — пещу,
[к] — [ч]: плакати — плачу, плачеш; [зд] — [ждж]: їздити — їжджу,
[х] — [ш]: дихати — дишу, [б] — [бл]: вабити — ваблю;

[д] — [дж]: водити — воджу, [в] — [вл]: ловити — ловлю;
[т] — [ч]: світити — свічу, [м] — [мл]: ломити — ломлю;
[з] — [ж]: латати —лажу, [п] — [пл]: топити — топлю;
[с] — [ш]: косити — кошу; [ф] — [фл]: графити — графлю

415

МАЙБУТНІЙ ЧАС

 ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

	Особа	Доконаний вид	Недоконаний вид
Число
		Проста форма	Складна форма	Складена форма
Одни-	1-ша	знайду,	шукатиму,	буду шукати,
на		посолю	солитиму	солити
	2-га	знайдеш,	шукатимеш,	будеш шукати.
		посолиш	солитимеш	солити
	3-тя	знайде,	шукатиме,	буде шукати,
		посолить	солитиме	солити
Мно-	1-ша	знайдемо,	шукатимемо,	будемо шукати,
жина		посолимо	солитимемо	солити
	2-га	знайдете.	шукатимете,	будете шукати,
		посолите	солитимете	солити
	3-тя	знайдуть,	шукатимуть,	будуть шукати,
		посолять	солитимуть	солити

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

Особа	Однина
2-га	говор >я	сті >*	ріж сип	сяд
	стереж	гра		стан
3-тя	хай (нехай)	хай (нехай)	хай (нехай)	хай (нехай)
	говорить,	стоїть, грає	ріже, сипе	сяде, стане
	стереже
	Множина
1-ша	говор /їмо	стій /мо	ріж /МО	сядь /МО
	стереж	грай	сип	стань
2-га	говор /ІТЬ	стій /ТЕ	ріж /ТЕ	сядь /ТЕ
	стереж:	грай	сип	стань
3-тя	хай (нехай)	хай (нехай)	хай (нехай)	хай (нехай)
	говорять,	стоять,	ріжуть,	сядуть,
	стережуть	грають	сиплять	стануть

 

Разом пишуться

1. Прислівники, утворені поєднанням прийменників з повнозначними частинами мови: надвечір, вручну, вгорі, злегка, вдвічі, внічию.

2. Прислівники, утворені складанням основ: повсякчас, праворуч, привселюдно, босоніж, мимохідь.

3. Прислівники, утворені за допомогою часток аби-, ані-, де-, чи-., що-, як-: абикуди, аніскілечки, деколи, щодня, якнайкраще

Окремо пишуться

1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменниками (без, в, до, з, на, під, по): без упину, без відома, без жалю, в міру, в разі, уві сні, до вподоби, до діла, до краю, з розгону, з переляку, на віку, на зло, під силу, по правді, по можливості.

2. Прислівникові сполучення, утворені поєднанням іменника, числівника, займенника в називному відмінку з іменником, числівником, займенником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна, сама самотою.

3, Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: рік у рік, разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік

Через дефіс пишуться

1. Прислівники, утворені повторенням того самого слова або споріднених слів: давно-давно, далеко-далеко, зроду-віку.

2. Прислівники, утворені поєднанням прийменника-префікса по-і  прикметника   чи  займенника  на  -ому,   -ему   (-ему),   -ки: по-родинному, по-батьківськи.

3, Прислівники, утворені з допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-, -по, -то, -от, -таки: будь-коли, де-небудь, казна-де, тільки-но, якось-то, як-от.

4. Прислівники, в яких повторювані основи розділені прийменниками та частками: всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, будь-що-будь, пліч-о-пліч,

5. Прислівники, утворені прийменником-префіксом по- та порядковим числівником: по-перше, по-друге, по-третє

ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ

 ПРАВОПИС ЧАСТОК

Разом пишуться

1. Складні прийменники, утворені з двох простих: поміж, поперед, напроти, попід, поза, ~заІ>ля. 2. Похідні прийменники, утворені від прислівників та іменників: навкруги, внаслідок, напередодні

Окремо пишуться

Складені прийменники: незалежно від, під час, незважаючи на, слідом за, поряд з, згідно з

Через дефіс пишуться

Складні прийменники, першою частиною яких є з, із: з-під, із-за, з-поміж, з-над

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ

Разом пишуться
Складні сполучники, зате, начебто, отож нібито, тобто, неначе	утворені від інших ніж, якщо, якби,	частин мови: адже, мовбито, неначебто,
Окремо пишуться
Складені сполучники: незважаючи на те що	так що, через те що, замість того щоб, дарма що, після того як, в міру того як

Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником: 1. Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти (Павл.). 2. Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслам у руці сісти у свій вербовий човен (Стельм.).

 

Разом пишуться

1. Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої частини мови: абиде, анітрохи, деколи, чимало, щодня, якщо, колись, будуватись (ся).

2. Частки би (б), же (ж), то, що в складі сполучників: якби, нібито, немовбито, щодо

Окремо пишуться

1. Частки, якщо вони виконують підсилювально-видільну або формотворчу функцію (творять форми наказового (хай, нехай) і умовного (би, б) способів): прийшов же, нехай заспіває, спочив би, прийшла б.

2. Частки у складі сполучних слів: хіба що, дарма що, тільки що, що ж до.

3. Частка то в експресивних сполученнях: що то за, що то, чи то

Через дефіс пишуться

1. Частки бо, но, то, от, таки, коли вони підсилюють значення окремого слова: пиши-бо, неси-но, якось-то, як-от, дістав-таки.

2, Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-, які виступають префіксами або суфіксами у складі займенників і прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-коли, хтозна-що, бозна-як

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким, аби з ким, ні з якими.

НАПИСАННЯ ЧАСТОК не, ні З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

Написання не, ні разом чи окремо з різними частинами мови залежать від того, чим виступає не, ні — часткою при певній частині мови чи префіксом у слові. Якщо не с заперечною часткою, то вона з усіма частинами мови пишеться окремо, а якщо префіксом — то разом.

Написання ні
Пишеться разом:	Пишеться окремо:
1) у заперечних займенниках і	1) якщо вживається для запере-
прислівниках:   ніхто,    ніякий,	чення наявності предмета чи
нічий, ніде, ніколи;	Тймаки, а також у стійких спо-
2) якщо слово без ні не вжива-	лученнях слів: т краплини, ні
ється: нікчемніш, нічліг, нікчема	риба  ні м'ясо,   ні живий  ні
	мертвий;
	2) якщо виступає у ролі повто-
	рюваного сполучника: Ні собі, ні
	вам я спокою не дам
Написання не
Пишеться разом:	Пишеться окремо:
1) з усіма частинами мови, якщо	1) з дієсловами, дієприслівника-
слово без не не вживається: не-	ми, займенниками, числівника-
года, ненависть, негайний, нево-	ми, службовими частинами мо-
лити, невтомно;	ви: не співав, не писав; не ма-
2) з іменниками, прикметника-	люючи, не збираючи; не ти, не
ми, прислівниками, займенника-	мої; не п 'ять, не сорок; не завт-
ми, дієприкметниками (без за-	ра: не лише;
лежного слова), якщо з не вони	2) з іменниками, прикметника-
набувають  протилежного  зна-	ми, прислівниками, дієприкмет-
чення (його часто можна замі-	никами при  наявності  проти-
нити синонімом): доля — недоля	ставлення: не друг, а ворог; не
(лихо),  швидкий — нешвидкий	глибокий, а мілкий; не далеко, а
(повільний),  добре — недобре	близько; не позичений, а влас-
(погано), абиякий — неабиякий,	ний;
підписаний — непідписаний до-	3) з дієприкметниками, якщо во-
кумент;	ни мають при собі залежні слова
3) у складі префікса недо-, який	або коли  виконують функцію
означає неповноту ди, стану чи	присудка: не спростований ні-
ознаки: недобачати, недоїдок,	ким факт; робота не виконана
недоказаний, недоладно;
4) з деякими службовими части-
нами мови: неначе, немов, не-
вже, нехай                                  \

 ПРАВОПИС ВИГУКІВ

І ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ СЛІВ

Спосіб написання	Правило
Через дефіс пишуться	Вигуки й звуконаслідувальні слова, що повторюються або вимовляються протяжно: Еге-ге! То ж то цілий ключ журавлиний (Коц.); В саду зозуленька — куку-куку (нар. тв.).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВИГУКАХ ТА ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ СЛОВАХ

Відокремлюються	Не відокремлюються
1. Вигуки від інших членів речення	1. Вигуки, які стоять перед
комою: 0, скільки у тобі краси,	звертаннями: Ой лимане-ли-
життя моє незгасне (Сос); Тут	маночку, хвиле каламутна!
чисто, ясно, весело, ох, як весело	Де поділась наша воля, слава
(Фр.).	тая смутна (Укр.).
2.  Вигуки  чи звуконаслідувальні	2. Вигуки на початку речен-
слова, що стоять на початку речення	ня, якщо стоять перед осо-
або всередині й вимовляються з ви-	бовим  займенником,  після
разною окличною  інтонацією —	якого йде звертання: Ой ти,
знаком   оклику:   Агов!   —   чути	дівчино, 3 горіха зерня. Чом
здалеку Явтухів голос (Ян.); Скрізь	твоє серденько — Колюче
тільки й чути було: фінь-фінь, —	терня (Фр.)
коротка   мовчанка,    і   а-ха-ха!..
Фінь-фінь, а-ха-ха! (Донч.)

ПУНКТУАЦІЯ    

Пунктуація (від лат. рипсіит — крапка)—це система правил, які регулюють вживання розділойи* знаків у письмовому тексті, а також самі розділові знаки.

До найуживаніших розділових знаків належать: крапка, знак питання, знак оклику, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки, лапки і три крапки.

Розділові знаки використовуються для позначення в писемному мовленні (в реченні і тексті) меж смислових відрізків.

Розділові знаки поділяються на:

1.  видільні, які служать для виділення синтаксичної конструкції, позначення її меж у складі іншого синтаксичного цілого, — це лапки, дужки, дві коми, два тире, які виступають як єдиний парний знак,-
2.  відокремлювальні, які служать для розмежування синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, предикативних частин складного речення та ін.). Вони вказують також на тип речення за емоційно-функціональною ознакою; крапка, три крапки, знак питання, знак оклику в кінці речення, кома, крапка з комою, двокрапка, тире всередині речення.

Постановка тих чи інших розділових знаків мотивується синтаксичними, смисловими й інтонаційними ознаками, але визначальною є синтаксичне членування писемної мови.

Вживання розділових знаків регулюється пунктуаційними правилами, які вказують на умови вибору розділового знака.

Тире між підметом і присудком

В іменному складеному присудку дієслівна зв'язка є (теперішній час від дієслова бути) дуже часто випускається. її відсутність у вимові позначається паузою, а на письмі — тире.

4?2

 

Тире ставиться між підметом і присудком, якщо:

1. Підмет і присудок виражені іменником або кількісним чис-

лівником у формі називного відмінка: Праця людини — окраса і

слава, праця людини — безсмертя її (Сим.). П'ять на п 'ять —

двадцять п 'ять.

2. Обидва головні члени виражені неозначеною формою дієслова

або один із них — іменник у називному відмінку: Боятися

смерті — на світі не жить (нар. тв.). Найгірша помилка —

вважати неминуче за доцільне (Підм.).

3. Перед присудком, вираженим іменником чи неозначеною фор-

мою дієслова, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить:

Війна — це тир, де цілий світ — мішені (Кост.). Україна — то

народ, А народи не вмирають, А живуть із рада в род (Мов.)

Тире не ставиться між підметом і присудком, якщо:

1. Підмет або присудок виражається займенником, прикметником

або порядковим числівником: Я атеїст, що знає тільки Бога...

(Кул.). Ваші розрахунки помилкові (Н. Рибак).

2. Присудок має порівняльне значення і до його складу входять

частки як, ніби, мов, неначе: Хоч дівка як сова, аби з другого села

(нар. тв.).

3. Перед присудком стоїть заперечна частка не: Ні, ні! Прийдешнє

не казарма. Не цементовий коридор (Рил.)

Примітка. Для інтонаційного та стилістичного виділення присуцка перед ним у всіх названих випадках може ставитися тире: Люди — прекрасні. Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема (Сим.). Це — мій народ (Олійн.). Маленьке — не смішне, Адже мале і зерно, Що силу велетням і геніям несе (Сим.).

Тире на місці пропущеного члена у неповному реченні

Неповним є речення, в якому пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури речення членів, що легко встановлюються з контексту: Пташка красна своїм пір 'ям, а людина — своїм знанням (нар. тв.).

423

Тире ставиться

1. У неповному реченні на місці пропущеного присудка: Квітку метелик цілує, обрій—сонце ясне, вітер—берізку німую (Сос). 2 Якщо пропущено інший член і наявнд пауза: Вчення в щасті украшає, а в нещасті —утішає (нар. тв.)

Тире не ставиться

У неповному реченні на місці пропущеного члена, якщо немає потреби у спеціальному підкресленні і немає паузи: Встає хмара з-за лиману, а другая з поля (Шевч.) .              .                  . : ___~__

Однорідні члени речення

Однорідними називаються члени речення, які відносяться до одного й того самого слова і виконують однакову синтаксичну функцію' Почуття людини не пробудиш без співчуття, співпереживання, без уміння відчути серцем найтенші духовні порухи іншої людини (Сух).

Однорідними можуїь бути як головні, так і другорядні члени речення.

Види однорідних членів речення
Головні:	1) кілька підметів при одному присудку; 2) кілька присудків при одному підметі.
Другорядні:	кілька додатків, означень або обставин, які відносяться до одного й того самого члена речення.
При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, ._...  ■ ———

Однорідні й неоднорідні означення

Кілька означень, виражених прикметниками або дієприкметниками, можуть бути однорідними й неоднорідними.

^24

 

Однорідні означення

1. Характеризують предмет з одного боку (за кольором, розміром,

матеріалом тощо); Безлюдна, безводна, безліса земля розляга-

ється навкруги, втомлює зір своїм одноманітним непривітним

простором (Гонч).

2. Виступають художніми означеннями (епітетами): Здалека луна-

ло срібне, палке, тужливе щебетання соловейка (Укр.).

3, Стоять після означуваного слова: День був погожий, сонячний

(Н.-Лев.).

4 Друге і наступне означення конкретизують, уточнюють попе-

реднє: Василько мав сьогодні святковий, урочистий вигляд

(Збан.)

Неоднорідні означення

1. Характеризують предмет з різних боків: На пагорбі стоїть

струнка бічвкора берізка (Майс).

2. Одне з означень утворює з означуваним словом словосполу-

чення, а друге відноситься до цього словосполучення як до єдиної

складної назви: Купили зручний письмовий стіл.

3. Не можуть бути з'єднані сполучником і: Під ногами стелиться

зелений трав'яний килим (Н.-Лев.)

Примі і к а. Між однорідними означеннями ставиться кома, між неоднорідними — не ставиться.

Розділові знаки при однорідних членах речення

Кома ставиться між однорідними членами:
1) з'єднуваними лише інтонацією (без сполучників): Цвіте ма-
лина, смородина, тютюн, квасоля (Довж.);
2) з'єднуваними протиставними сполучниками (а, але,	проте,
зате): Ніч була темна, але тиха (Н.-Лев.);
3) з'єднуваними повторюваними сполучниками: Більш, ніж меч, і
огонь, і стріла, і коса, Небезпечне оружжя—жіноча краса	(Фр.);
4) між парами однорідних членів, з'єднаних сполучниками	.Крик
та гук, регіт та жарти стоять над річкою (Мири.);
5) перед другою частиною парного сполучника (як... так, не тіль-.
ки«. а й, хоч,., але (та), не так.,, як), що з'єднує однорідні	члени:
Людина мас бути не тільки здоровою, а й гарною (Сух.)

Кома не ставиться при однорідних членах:

1) перед одиничними єднальними і розділовими сполучниками:

Всі блага і радощі життя створюються працею (Сух.). Він мав

років десять чи дванадцять;

2) перед першим повторюваним сполучником, коли з нього по-

чинається перелік: Як не любить тойгкрай, що дав тобі і силу, і

гострий зір очей, і розум молодий... (Сос);

3) перед повторюваними єднальними сполучниками, що з'єд-

нують однорідні члени попарно: Москва і Київ, Мінськ і Одеса,

Брест і Керч — міста-герої;

4) якщо вони утворюють суцільний вираз: ні те ні се, ні туди ні

сюди, ні вдень ні вночі, ні пуху ні пера, ні живий ні мертвий

Тире ставиться

1. Якщо однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками, різко

протиставляються: Ми засіваємо житейське море і не на день

минущий — на віки (Олійн.).

2. Якщо наступний однорідний член речення (присудок) виражає

швидку зміну подій, уточнення, наслідок, пояснення: Мотря

миттю обернулася, глянула на Чіпку — та й отетеріла... Ви-

котився з-за гаю місяць — став оглядати околицю (Мирн.)

Крапка з комою ставиться

Якщо однорідні члени поширені, коли в їх складі є свої розділові

знаки: Біга Катря боса лісом, біга та голосить; то проклина

свого Йвана, то плаче, то просить (Шевч.)

Розділові знаки в реченні з узагальнювальними словами при однорідних членах

При однорідних членах речення можуть уживатися узагаль-нювальні слова, які виступають тими самими членами речення, що й однорідні члени, які вони узагальнюють.

Виражаються узагальнювальні слова означальними або заперечними займенниками (всякий, кожний, усе, ніхто, ніщо), прислівниками місця і часу (всюди, скрізь, навкруги, завжди, ніде), іменниками, прикметниками.

Вживання двокрапки і тире залежить від позиції узагальнювального слова стосовно однорідних членів речення.

 

Двокрапка ставиться

1. Після узагальнювального слова перед однорідними членами: Якщо ти втратив мужність, ти можеш втратити все: честь, повагу, довір'я, споконвічний зв'язок з родом, з якого ти вийшов, який дав тобі прізвище і ім'я (Сух.). 2. Після слів як-от, а саме, наприклад, що стоять після уза гальнювального слова: Можна було викосити в траві всяке пта ство, а саме: деркачів, перепілок, куликів, курочок (Довж.)

Тире ставиться

Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: На річці, в лісі, на полі — всюди німо, тихо (Тич.). Вівса, пшениці, ячмені — все разом зіллялось в одну могутню хвилю (Коц.)

Примітки: 1. Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнювальне слово, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них — тире: Скрізь: на вершечку стрілецької гори, на пагорбах і видолинках — панувала тиша (Н.-Лев.).

2. Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова може ставитися тире. У таких випадках однорідні члени мають характер побіжного зауваження: Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. —І жити спішити треба, кохати спішити треба —Гляди ж не проспи (Сим.).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

Відокремлення — це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх смислової значущості, а також для пояснення чи уточнення якоїсь частини висловлення. Відповідно до цього відокремлені члени поділяються на дві групи: власне відокремлені й уточнювальні.

Загальними умовами відокремлення є:

1.  видільна інтонація;
2.  порядок слів;
3.  ступінь поширення;
4.  смислове навантаження;
5.  характер означуваного слова.

427

1. ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ

Відокремленими можуть бути узгоджені і неузгоджені означення.

Відокремлюються

1. Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим

зворотом, якщо стоять після означуваного слова: Плід червоний, соку повен, рвуть маленькі руки (Сос). Нероздільність дитини з

рідною мовою починається з першого маминого слова, промов-

леного до немовляти.

2. Непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного слова, перед яким є інше означення: Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо... (Рил.).

3. Означення у будь-якій позиції, якщо вони відносяться до осо-

бового займенника: Довго, довго чув я, полонений сном, солов "ту

пісню за моїм вікном (Сос). Палкої, поетичної вдачі, вона не

могла вдовольнитися буденним життям (Коц.).

4. Поширені й непоширені означення, що стоять перед означуваним словом, якщо вони мають обставинне значення: Осяяні

сонцем, гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять (Олесь). Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи (Гонч.).

5. Означення, відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків (Карп).

6. Поширені й непоширені означення, які відносяться до відсутнього в означено-особовому реченні займенника-підмета: Іду, чу-

жий самотності й печалі, і сонце усміхається мені (Сос).

7. Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих від-

мінках, якщо стоять після узгоджуваних: Невід 'ємною частиною обличчя Києва стали квартали новобудов, світлі, з широкими проспектами та бульварами (з газ.)

Не відокремлюються

1. Означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка:

Я прийшов утомлений, розбитий, мовчазний і ніби незкивий не

молить, не плакать, не просити, я сказавлиш тихо обігрій (Рил.).

 

2. Означення, що стосуються означальних, вказівних, присвійних та неозначених займенників: Усі подаровані автором книги збе рігалися у бібліотеці. 3. Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, що стоять перед означуваним словом і не мають обста винного значення: / дощами вмиті журавлі в блакиті відліта ють у тривожний дальній шлях (Мал.)

Примітка. Відокремлені означення, як правило, виділяються кома-ми. Кілька відокремлених означень зрідка можуть виділятися за допомогою тире: 3 моря здіймалась хмара — чорна, важка, з суворими обрисами, схожа на гірське пасмо (з газ.).

2. ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ

Прикладки як різновид означення можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.

Відокремлюються

1. Поширена прикладка, якщо стоїть після пояснюваного імен-

ника: Коли слова для тебе — грище, звукосполучення нове, — тебе

народ, суддя найвищий, марнописателем назве (Рил.).

2. Поширена прикладка, що стоїть перед пояснюваним іменником

і має обставинне значення: Сип бідного сільського титаря,

Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні

важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні образи, сумовиту

красу української пісні (0. Дей).

3. Поширена й непоширена прикладка, яка стосується особового

займенника, незалежно від позиції щодо означуваного слова:

А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про

поєдинок у яру (В. Шевчук). Заслужений митець, він з радістю

передає свій багатий досвід молоді (з газ.).

4. Поширена і непоширена прикладка, виражена загальним імен-

ником, стосується власної назви і стоїть після неї: Дядько Максим,

залізничник, теж: після війни живу Черкасах (з газ.).

5. Прикладка, яка приєднується за допомогою слів родом, на ім'я,

на ймення, так званий, тобто, або: Козак Бобренко, на ім'я

Григорій, єдиний син достойної вдови (Кост.).

6. Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і має обставинний відтінок причини: Гордій Байда, як колишній офіцер, розумівся на військовій справі (Дг Панч)

Не відокремлюються

1. Прикладка, яка стоїть перед пояснюваним іменником і має тільки означальне значення: Студентка сільськогосподарського інституту Надія добре уявляла своє майбутнє (з газ.). 2. Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і означає «в ролі кого або чого виступає предмет»: Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер (Довж.)

Примітка. Поширені прикладки, які мають значення уточнення або містять у своєму складі розділові знаки, відокремлюються за допомогою тире: Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари — духовного каліцтва (з журн.) Взимку сміливий маляр-мороз малював на вікнах буйні вітражі — білі розложисті папороті, лілеї, химерне квіття тропіків (Гонч.).

3. ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Обставини так само, як й інші другорядні члени, можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.

Відокремлюються

1. Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно

від їх позиції у реченні: Шуміло море, виграючи на сонці, ваблячи

зір заспокійливим синім простором (Гонч.). Вітру в обличчя

жбурляючи піну, плив пароплав у далеку країну (Прип).

2. Обставини, виражені одиничними дієприслівниками, якщо

означають додаткову дію, час, причину, умову: Дівчата йдуть,

співаючи, з ланів (Укр.).

3. Обставини допусту, виражені іменником з прийменником не-

зважаючи на: Освіта в Україні, незважаючи на деякі промахи

та кризовий стан, наближена до світового рівня (Гонч.).

4. Обставини, виражені іменниками з прийменниками всупереч,

наперекір, попри, за браком, на випадок, на відміну, у зв'язку

з, внаслідок, завдяки, згідно з, подібно до (за бажанням автора):

Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла

зберігати таємниці (Гонч.).

 

5. Поширені й непоширені обставини (місця, часу тощо), вира-

жені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередню

обставину: На самій горі, понад шляхом, маячив білий стовп

(Гонч.)

Не відокремлюються

1. Дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Працювати не

покладаючи рук. Говорити не переводячи духу. Бігти не чуючи ніг.

Сидіти склавши руки.

2. Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку

якого стоїть підсилювальна частка і (й): Можна помилятися й

маючи результати досліджень.

3. Обставина, виражена одиничним дієприслівником, яка означає

спосіб дії: Художник працював сидячи... (Гонч.).

4. Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, якщо вона

поєднується з іншою однорідною невідокремленою обставиною

неповторюваним   єднальним   сполучником:   Солдати   стояли

струнко й не зводячи з командира очей.

5. Дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і спо-

лучним словом який, у складі підрядного речення: Українська

народна творчість — це світ, поринувши в який стаєш духовно

багатшим (з підруч.)

4. ВІДОКРЕМЛЕНІ ДОДАТКИ, ПІДМЕТИ, ПРИСУДКИ

Відокремлюються	Приклади
1. Додатки, якщо вони вжива-	Микола,    замість    панського
ються із словами крім, окрім,	лану, вийшов на поле (Н.-Лев.).
замість, включаючи, навіть,	Всі дерева парку, за винятком
особливо   і   мають   значення	кількох старих дубів, уже вкри-
включення,   виключення   або	лися зеленим листом (Гонч.).
заміщення.
2. Додатки, коли вони виступа-	Я  бажаю   поетові  дальшого
ють   у   ролі   уточнювального	росту,   тобто   поширення   і
члена речення, при них можуть	поглиблення тематики, нових
стояти слова тобто, цебто, а	досягнень у формі (Рил.).
саме.

■ Відокремлюються	Приклади
3. Додатки з приєднувальним значенням,   при  яких   вжива-	Студенти І курсу склали успішно екзамени з усіх предметів, в
ються слова в тому числі, на-	тому числі з математики.
приклад, пре чому. 4. Підмети з уточнювальним або приєднувальним значенням, при яких вживаються слова особ-	На Поліссі трапляються «ви-жари»,   тобто   болота,   які ніколи не замерзають (з газ.).
ливо, навіть, зокрема, тобто. 5. Присудки з уточнювальним значенням	Раніше, бувало, не знає парубок дівчину, то зараз же скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют.)

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ СЛОВАХ, ГРАМАТИЧНО НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ

Просте речення може ускладнюватися не тільки однорідними та відокремленими членами, а й словами, які не є членами речення. До них належать звертання, вставні і вставлені конструкції, які ускладнюють речення додатковим повідомленням і використовуються для того, щоб привернути увагу до повідомлення або виразити своє ставлення до нього.

Слова, граматично не пов'язані з членами речення, на письмі виділяються розділовими знаками (кома, тире, дужки), а в усному мовленні — відповідною інтонацією.

1. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЗВЕРТАННІ

Звертання — це слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до яких звертаються: Ой сніги, мої сніги, срібні та пухнасті, наче все, що навкруги, потонуло в щасті (Сос).

Звертання найчастіше виражається іменником у кличному відмінку {земле, батьківщино) або іменником чи іншою частиною мови у формі називного відмінка: Червона калина, чого в лузі стоїш? Чи сухи боїшся, чи ягід жалкуєш? (нар. п.).

Звері акня може бути непоширеним (без залежних слів) і поширеним (з пояснювальними словами). Вживається звертання на початку, всередині або у кінці речення.

432

 

Кома ставиться

1. Після звертання (поширеного і непоширеного), якщо воно сто-

їть на початку речення: Україно, ти моя молитва. Ти моя розпука

вікова... (Сим.). Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обер-

нуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям (В. Стус).

2.3 обох боків звертання, якщо воно стоїть всередині речення: Ах

вернися, молодосте, Раз до мене в гості! Визирати тебе буду на

кедровім мості (Вороб.).

3. Перед звертанням, якщо воно стоїть у кінці речення: В світ

широкий навпростець ти веди мене, надіє! (Майс).

4. Між однорідними звертаннями: Україно моя мила, краю

пам'ятливий. Там любив я дівчиноньку, Там я був щасливий

(нар. п.)

Знак оклику ставиться

Після звертання, що стоїть на початку речення і вимовляється з

окличною інтонацією. Після знака оклику наступне слово пи-

шеться з великої літери: Україно! Україно! Оце твої діти. Твої

квіти молодії. Чорнилом политі... (Шевч.).

Якщо перед звертаннями стоять вигуки о, ой, то вони від звер-

тання комами не відділяються: 0 краю мій, найкращий між: кра-

ями. Зруйнований та знищений катами! (Граб.)

2. ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ СЛОВА І РЕЧЕННЯ

Вставними називаються такі слова, словосполучення і речення, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до змісту висловленого.

Вставленими називаються слова, словосполучення або речення, що вводяться в основне речення з метою пояснення, уточнення або побіжного доповнення його змісту. Такі конструкції збагачують, урізноманітнюють зміст основного висловлювання.

3. НАЙУЖИВАНІШІ ВСТАВНІ СЛОВА
І СПОЛУЧЕННЯ СЛІВ

Виражають	Приклади
Упевненість	безсумнівно, безперечно, дійсно, безумовно, само собою зрозуміло, без сумніву, зрозуміло

Виражають	Приклади
Невпевненість	очевидно, напевно, здається, мабуть, слід гадати, сподіваюсь
Почуття радості, жалю, здивування, обурення	на щастя, нарадість, нажаль, на превеликий жаль, на сором, як на біду, як навмисне, чого доброго, дивна річ, нічого гріха таїти, грішним ділом
Джерело повідомлення	по-моєму, по-твоєму, кажуть, за словами.., на думку.., як відомо, за даними.., як мені думається, за визначенням...
Порядок викладу думок	по-перше, по-друге, по-третє, нарешті, отже, таким чином, одним словом, можна сказати, між: іншим, наприклад, проте, крім того, передусім
Привернення уваги до повідомлюваного	розумієте, уявіть собі, зрозумійте, вірите, послухайте, погодьтеся, бачиш, дозвольте, даруйте, пробачте, прошу Вас, вибачте

4. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ СЛОВАХ І РЕЧЕННЯХ

Розділові знаки, що виділяють
речення, слова, граматично	Приклади
не пов язані з членами речення
1. Кома ставиться після встав-	Певно, буде злива. Тінню вкрита
ного слова на початку речення	нива (Тер.). Така вже його доля
або перед ним в кінці речення.	щербата, мовляв (Коц.). Я Ук-
перед вставним словом і після	раїни не знайшов на карті. Мо-
нього всередині речення	душі її я віднайду (Леп.)
2. Комами виділяються невеликі	/ золотої, й дорогої, мені, щоб
за розміром вставні речення, пе-	знали ви, не жаль моєї долі
редусім   коли   вони   приєдну-	молодої (Шевч.)
ються за допомогою сполучни-
ків.

 

Розділові знаки, що виділяють
речення, слова, граматично	Приклади
не пов'язані з членами речення
3. Дужками виділяються встав-	Де взять часу? (Риторика гір-
лені слова, словосполучення та	ка) Щоб наздогнать вас, розду-
речення, коли вони становлять	ми хороші... (Крищ.). Відцвів во-
принагідні авторські зауважен-	ронець, облетіли на вітрах маки
ня, пояснення окремих слів або	польові (рано вони зацвітають
уточнюють зміст основного ре-	і швидко гаснуть), зате літо
чення	смагляве вже виглядає із-за ку-
	чугур (Гонч.)
4. Тире ставиться з обох боків	Там є чудове озеро — привілля
при вставленому реченні, коли	для рибалок — з піщаним пля-
воно має характер важливого до-	жем, станцією прокату човнів і
даткового повідомлення і є по-	палатковим містечком (з газ.)
треба виділити його з основного

Примітка. Не є вставними й, отже, не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, мовбито, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між тим, у кінцевому результаті, буквально, при цьому, при тому, як-не-як, тим часом, до того ж та ін.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНИХ РЕЧЕННЯХ

Складним називається речення, що утворене з двох або кількох граматичних основ (простих речень), які становлять смислову, структурну та інтонаційну єдність.

Прості речення в складному поєднуються між собою сурядним та підрядним зв'язком. Засобами вираження синтаксичних відношень між простими реченнями в складному є сполучники, сполучні слова та інтонація або лише інтонація.

За наявністю сполучників і сполучних слів та синтаксичними відношеннями виділяються основні різновиди складних речень: складносурядні, складнопідрядні та безсполучникові.

1. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Складносурядним називається таке складне речення, в якому дві і більше граматичні основи є рівноправними і поєднуються в

435

одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками: Над ставом місяць тихо став, І ліс задумався на чатах (Лев.-Хол.). То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні (Укр.).

Кома ставиться

Між частинами складносурядного речення, з'єднаними єдналь-

ними (і (й), та, теж, також), протиставними (а, але, проте, зате,

однак), розділовими (або, то, чи, хоч) сполучниками: На золоті

крил з-під тучі бджола поспішає у світ, і вишні хустини пахучі на

плечі розвішує цвіт (Стельм.). Все спить, однак вже я не сплю

(Рил.). Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Укр.)

Кома не ставиться

1. Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають

спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєдну-

ються неповторюваними сполучниками і (й), та: Десь гори зелені

та море патлате (Осьм.). Мабуть, батько ще дужче посивів і

мати ще дужче зігнулася (Гол.).

2. Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають

спільне підрядне речення: Коли він торкався смичком до струн,

все на світі зникало і залишалася тільки музика (Соб.).

3. Якщо обидві частини складносурядного речення однотипні

(називні, безособові, окличні, питальні або спонукальні речення):

Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.). Надіє! Надіє! 0

хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів?

(Олесь). Плекайте мову і бережіть культуру народу

Тире ставиться

Якщо частини складносурядного речення виражають швидку чи

несподівану зміну подій, думок або різко протиставляються: Де не

візьмись вітрець — і задзвеніли раптом, заграли очерета сопіл-

ками (В. Шевчук)

Крапка з комою ставиться

Якщо частини складносурядного речення дуже поширені або ма-

ють уже всередині розділові знаки, або далекі за змістом, або

автор хоче підкреслити їхню самостійність: На широкому острові

між Старим і Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи

та верб, розкидані кущі верболозу; а між зелом блищать проти

сонця узенькі течії (Я.-Лев.)

 2. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Складнопідрядними реченнями називаються такі сполучникові речення, синтаксично нерівноправні частини (головна і підрядна) яких поєднуються за допомогою сполучників підрядності та сполучних слів: Ти криниця туги, що в безмежний простір До добра і краси Підіймає мій зір (Леп.). Коли прийшла пора і ти дозрів У муках днів, у боротьбі з собою, Як образ берегів в імлі, на морі, — В одній хвилині з 'явиться тобі Твоє призначення і зміст (Ю. Липа).

Кома ставиться

1. На межі головної і підрядної частин:

а) підрядна частина відділяється від головної незалежно від її

позиції в реченні (на початку, всередині чи в кінці): Люблю я

власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію (Укр.).

Ой не ходи, багачику, горою за мною, Бо ти багач, а я бідна — не

пара з тобою (Нар. п.);

б) неповні підрядні порівняльні речення, що приєднуються до

головного сполучниками як, як і, мов, немов, ніби, відділяються

від нього: Жили ми з тобою, як голубів пара, Тепер розійшлися, як

чорная хмара (нар. п.).

2. Якщо підрядна частина поєднується з головною складеними

сполучниками тому що, через те що, завдяки тому що, в міру

того як та ін., то кома ставиться або перед усім сполучником, або

всередині його: Бузок розпустився, так що закрив вікно. Бузок

розпустився так, що закрив вікно.

3. Якщо в складнопідрядному реченні знаходяться поруч два під-

рядні сполучники або сполучник сурядності й підрядності, то

кома між ними ставиться тільки тоді, коли вони стосуються різних

підрядних частин речення: Яз друзями прийшов у ті місця, де ще

стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі (Мал.).

Кома не ставиться

1. У складнопідрядному реченні між однорідними підрядними

реченнями, якщо вони з'єднані неповторюваним сурядним спо-

лучником: Всім відомо, куди він звик ходити і де він лиха на-

бирався (Гл.).

2. Якщо підрядна частина речення виражена одним відносним словом або словосполученням, то вона від головної не відділя ється: Не можу знати хто. 3. Якщо після головної частини перед сполучним словом або сполучником є частка не чи повторюваний сполучник сурядності, тоді підрядна частина не відділяється комою від головної: Мене завжди цікавило не що він пише, а як він це робить

Тире ставиться

Між головною і підрядною частинами для інтонаційного та смислового виділення, протиставлення підрядної частини: Ато спить, хто не спить — покорись темній силі (Укр.)

Крапка з комою ставиться

Між поширеними підрядними реченнями, не з'єднаними між собою сурядними сполучниками: Я люблю їхати на поле тоді, як нивизеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха... (Н.-Лев.)

3. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОМУ БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ РЕЧЕННІ

Безсполучникові складні речення — це такі речення, дві і більше частин яких поєднуються за змістом та інтонацією (без допомоги сполучників чи сполучних слів).

Залежно від змістових відношень, які встановлюються між частинами, у безсполучникових складних реченнях ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Кома ставиться

Між однотипними частинами безсполучникового речення, які тісно пов'язані між собою за змістом і виражають одночасність, послідовність чи сумісність дій: Пахуче й густо поростають ночі. Горять вогнем незайманим уста, Душа, недавно дика і пуста, Знов жити і любити хоче (Прих.)

 

Крапка з комою ставиться

Між частинами складного безсполучникового речення, якщо вони

зберігають певну самостійність у змістовому відношенні або

значно поширені й мають у своєму складі розділові знаки:

Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари: сонце

спить; ніде не чуть людської мови (Шевч.), Тече вода в синє море,

Та не витікає; Щука козак свою долю, А долі немає (Шевч.)

Двокрапка ставиться

У безсполучниковому реченні:

а) якщо друга частина пояснює, розкриває, конкретизує зміст

першої частини: У всякого своя доля І свій шлях широкий: той

мурує, той руйнує... (Шевч.);

б) якщо друга частина вказує на причину дії першої частини (між

частинами можна вставити сполучник тому що): Говори, говори,

моя мила: Твоя мова — співучий струмок (Тич.)

Тире ставиться

У безсполучниковому реченні:

а) якщо зміст частин речення зіставляється або протиставляється:

На годину спізнишся — за рік не доженеш (нар. тв.);

б) якщо друга частина вказує на швидку зміну подій: Защебетав

соловейко — пішла луна гаєм (Шевч.);

в) якщо в першій частині вказується на час або умову, при якій

відбувається дія в другій частині: У товаристві лад —усяк тому

радіє (Гл.);

г) якщо друга частина виражає наслідок чи висновок того, про що

йде мова в першій частині: Грім гримить — земля тремтить

(Мирн.);

д) якщо друга частина містить порівняння: Подивилась ясно —

заспівали скрипки (Тич.)

СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ

У процесі спілкування часто виникає потреба передати слухачам або читачам мовлення інших людей. Передається чуже мовлення різними способами: прямою мовою, діалогом, цитатою, непрямою мовою, невласне прямою мовою.

439

1. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ З ПРЯМОЮ МОВОЮ

Прямою мовою називається точно, без змін передане чуже мовлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова і в який спосіб вона була ви-

словлена-

ЇІряма мова може передаватися на письмі двома способами: в один рядок і так, що репліка кожної особи починаегься з нового рядка.

Правила	Приклади
ї. Якщо слова автора стоять перед пря-	Ой співав я: «Буде жи-
мої© мовою, то після них ставиться дво-	ти Наше слово, буде»
крапка, а пряма мова береться в лапки і	(Кул.). Дивуюсь, радію,
перше слово пишеться з великої літери	у серця питаю: «Скажи,
Знак питання, знак оклику або три крап-	віще   серце,   чи   скоро
ки ставляться перед другими лапками, а	світ буде?» (Кул.)
крапка — після них: А: <Л (?)»
2, Якщо пряма мова стоїть перед сло-	«Піду ж я в сад та зга-
вами автора, то вона береться в лапки.	даю своє дівування, своє
після неї ставиться кома (знак питання.	залицяння», — думала
знак оклику, три крапки) і тире, а слова	Марина (Коц.). «Невже
автора пишуться з малої літери:	й справді вона яснови-
«П» (?), — а.	диця?» — міркував Бе-
	реговець (І. Цюпа)
3. Якщо слова автора стоять всередині
прямої мови, то лапки ставляться на по-
чатку і в кінці прямої мови. Інші розділо-
ві знаки ставляться так:
а) якщо на місці розриву прямої мови не	«Іди, доню, — каже ма-
повинно  стояти  жодного  розділового	ти, — не вік дівувати»
знака або повинна стояти кома, крапка з	(Шевч).
комою, двокрапка чи тире, то слова ав-
тора виділяються з обох боків комою й
тире, а після них перше слово пишеться
з малої літери: «П, — а, — п»;

 

Правила	Приклади
б) якщо на місці розриву повинна стояти	«А   мені   це   подоба-
крапка, то перед словами автора ста-	ється, —знизувала пле-
виться кома й тире, а після них — крапка	чима Галина. —А ти ні-
й тире; друга частина прямої мови пи-	чого не розумієш, мала
шеться з великої літери: «П,—а.—П»;	ще...» (Коп).
в) якщо на місці розриву повинен стояти	«Ет, хіба з вами серйоз-
знак питання, знак оклику або три крап-	но поговориш? — гніва-
ки, то щ знаки зберігаються, а після них	ються уста, очі й брови
ставиться тире, після слів автора ста-	доньки.  — Відпочити
виться крапка й тире, а друга частина	вам  треба,   відпочити,.
прямої мови починається з великої літе-	хоч       кілька       днів»\
ри: «П (і?„.) — а_ — П»,	(Сгельм,).
г) якщо одна частина слів автора сто-	«Ще б ми стільки про-;
сується першої частини прямої мови, а	читали, як ти, — доки-
друга — другої, що стоїть після слів ав-	нула Василина і поясни-
тора, то перед другою частішою прямої	ла подрузі: — Взимку
мови ставиться двокрапка і тире, а пер-	цілі ночі просиджує над
ше слово прямої мови пишеться з вели-	книжками» (Гснч,)
кої літери: «П, — а: — П»

2. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЦИТАТАХ,

Цитата — це дослівний уривок з якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як авторитетне підтвердження чи заперечення власних суджень.

Цитата, як і пряма мова, на письмі звичайно виділяється лапками.

Правила	Приклади
1. Якщо цитата супрово-	Михайло Драгоманов писав: «Сама по
джується словами автора,	собі думка про національність не може
то  використовуються ті	довести людей до волі й правди для всіх
самі розділові знаки, що й	і навіть не може дати ради для впо-
при прямій мові	рядкування навіть державних справ»
2.   Якщо   штгата   наво-	Микола     Хвильовий     стверджував:
диться не повністю, то на «Митцем взагалі може бути тільки
місці   пропущених   сяіь\виюіючно яскрава індивідуальність...»
ставляться три крапки

Правила	Приклади
3. Якщо цитата виступає	У серці Тараса Шевченка завжди жила
частиною    речення,    то	велика віра в те, що настане час — і
вона починається з малої	«заговорять і Дніпро, і гори! І потече
букви	сторіками кров у синє море...»
4.   Якщо   після   цитати	«Вони   (шестидесятники)   повернули
подається    вказівка   на	втрачену вагомість словам і понят-
автора або джерело, то	тям, заставили людей знову повірити
вона береться в дужки, а	у реальність духовного світу. Це був
крапка   ставиться   після	справжній    подвиг:    в    атмосфері
дужок	тотального зневір 'я у щось повірити.
	І запалити вірою інших» (В. Мороз)
5. Якщо вказівка на авто-	«Україно, ти моя молитва,
ра або джерело цитати	Ти моя розпука вікова...
стоїть не безпосередньо	Громотить над світом люта битва
за нею, а на рядок нижче,	За твоє життя, твої права».
то крапка ставиться після	В. Симоненко
цитати
6. Цитата, яка є віршова-	Посвята І. Драча «Василеві Симонен-
ним текстом, не береться	ку» закінчується так:
в лапки тоді, коли вона і	Пахне сонцем наше грішне небо,
слова автора знаходяться	В сонці — твоє полум 'я руде.
на окремих рядках	Всі ми прийдем на той світ до тебе.
	Тільки Україна хай не йде!

 СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Вороб. — С. Воробкевич Мов. — Ю. Мова

Гл. — Глібов нар. тв. — Народна творчість

Гол. — Я. Головацький нар. п. — Народна пісня

Гонч. — О. Гончар Н.-Лев. — І. Нечуй-Левицький

Граб. — П. Грабовський Олесь — О. Олесь

Довж. — О. Довженко Олійн. — М. Олійник

Донч. — О. Донченко Осьм. — Т. Осьмачка

Збан. — Ю. Збанацький Павл. — Д. Павличко

з газ. — з газети Підм. — В. Підмогильний

з журн. — з журналу Приг. — М. Пригара

з підруч. — з підручника Прих. — М. Приходько

з посіб. — з посібника Рил. — М. Рильський

Карп. — М. Карплюк Сим. — В. Симоненко

Коп. — О. Копиленко Соб. — В. Собко

Кост. — Л. Костенко Сос. — В. Сосюра

Коц. — М. Коцюбинський Стельм. — М. Стельмах

Крищ. — В. Крищенко Сух. — В. Сухомлинський

Кул. — П. Куліш Тер. — М. Терещенко

Лев.-Хол. — Н. Левицька- Тич. — П. Тичина

Холодна Тют. — Григір Тютюнник

Леп. — Б. Лепкий Укр. — Леся Українка

Майс. — Г. Майстренко Фр. — І. Франко

Мал. —- А. Малишко Шевч. — Т. Шевченко

Мигої — 1 і. Мирний Ян. — Ю. Яновський

443

ЗМІСТ

Модуль 1. ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ

ТА ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ 5

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК 8

1.  Українська мова — національна мова українського народу   8
2.  Поняття літературної мови 9
3.  Мовна норма 11
4.  Поняття стилю та жанру української літературної мови .   12
5.  Найважливіші риси, які визначають діловий стиль .   .   .   13
6.  Класифікація документів 17
7.  Формуляр документа 20
8.  Основні правила оформлення реквізитів 23
9.  Вимоги до тексту документа 23

1.10. Оформлення сторінки 37

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК  40

Блок індивідуальних домашніх завдань  49

Блок запитань і завдань для самоконтролю  54

Блок тестових завдань  55

Контрольний блок  64

Модуль 2. ДОКУМЕНТАЦІЯ ЩОДО ОСОБОВОГО СКЛАДУ 78

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК  81

1.  Заява. її реквізити та оформлення  81
2.  Характеристика  83
3.  Резюме  85
4.  Автобіографія  89
5.  Особовий листок з обліку кадрів    ......... 91
6.  Трудова книжка    . 97
7.  Накази щодо особового еклзду  105

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК 116

Блок індивідуальних домашніх завдань   .   , 122

Блок запитань і завдань для самоконтролю 126

444

 Блок тестових завдань  127

Контрольний блок  133

Модуль 3. ДОВІДКОВО-ІНФОРМАДІЙНІ ДОКУМЕНТИ   . 140

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК  143

3.1. Службові листи   .   .        .143

1.  Класифікація листів    . 143
2.  Реквізити листа та їх оформлення  144
3.  Етикет ділового листування  147
4.  Оформлення листа  155
5.  Різні типи листів  156

1.  Прес-реліз. стаття  194
2.  Анотація     . 203
3.  Рецензія, відгук, висновок  205
4.  Реферат, тези  211
5.  Адреса, телеграма, телефонограма, факс  214
6.  Довідки  224
7.  Службові записки  226
8.  Протокол, витяг з протоколу, резолюція  229

3.10. Звіт, план  233

3.11. Оголошення, повідомлення про захід ....... 236

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК  239

Блок індивідуальних домашніх завдань   ........ 258

Блок запитань і завдань для самоконтролю  268

Блок тестових завдань  270

Контрольний блок  275

Модуль 4. ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКО-ДОГОВІРНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ. ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІ ДОКУМЕНТИ .   . 282

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК  285

1.  Договір. Типи договорів  285
2.  Контракт  291
3.  Трудова угода  299
4.  Таблиця, список, перелік  301
5.  Накладна  304
6.  Акт  305
7.  Доручення        ....... 307
8.  Розписка  310

445

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК  312

Блок індивідуальних домашніх завдань  322

Блок запитань і завдань для самоконтролю  329

Блок тестових завдань  331

Контрольний блок  336

Модуль 5. УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ  344

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК  346

1.  Культура усного ділового спілкування  346
2.  Бесіда  354
3.  Телефонна розмова  356
4.  Мистецтво публічного виступу. Доповідь  360
5.  Візитна картка та її використання  371

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК  376

Блок індивідуальних домашніх завдань  379

Блок запитань і завдань для самоконтролю  382

Блок тестових завдань  382

Контрольний блок  388

ДОВІДНИК З ОРФОГРАФІЇ ТА ПУНКТУАЦІЇ  390

446

 Навчальне видання ШЕВЧУК Світлана Володимирівна

ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ МОДУЛЬНИЙ КУРС

Підручник

для професійно-технічних

закладів освіти

Відповідальна за випуск С. В. Хрустальова Відповідальна за верстку Л. Ф. Усаненко

Підписано до друку 16.07.2003 р. Формат 84x108/32.

Гарнітура Тип Тайме. Папір офсетний. Друк високий.

Ум. друк. арк. 23,5. Обл.-вид. арк. 24,1-

Зам. 3-529.

Видавництво «Літера ЛТД».

03057, Київ, вул. Нестерова, 3, к. 408.

Телефон для довідок 456-40-21.

Свідоцтво про реєстрацію № 923 від 22.05.2002 р.

Віддруковано на ВАТ «Поліграфкнига». 03057, Київ, вул. Довженка, 3.