Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція: Принтери. Основні характеристики
Сучасні технічні вимоги для принтерів початкового рівня
Способи з'єднання принтера з носієм цифрової інформації
Цифровий друк
Принципи роботи і коротка історія домашніх принтерів
Лазерні принтери
Лазерний принтер HP LaserJet 1012
Струменеві принтери
Сублімаційні принтери
Матричні принтери
Гусеничні принтери (train printer)
Комп'ютерний принтер (англ. printer — друкар) — пристрій для друку інформації на папір. Процес друку називається виходом на друк, а документ, що вийшов, - роздруківка або тверда копія.Принтери мають перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристроях комп'ютера, фотоапарата й цифрової пам'яті, у спеціальну машинну мову.
За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні. а по кольору друку - кольорові й монохромні.
Монохромні принтери мають кілька градацій, звичайно 2-5, наприклад: чорний - білий, одноколірний (або червоний, або синій, або зелений) - білий, багатобарвний (чорний, червоний, синій, зелений) - білий.
З розвитком комп'ютерних технологій монохромні принтери поступаються місцем повнобарвним або скорочено-кольоровим, які друкують “весь спектр кольорів", видимий людським оком.
Інші принтери - матричні і інші - це історія і вони використовуються як спеціалізовані для друку на безперервний рулон паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошарові бланки (наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий сам факт друку ударом. Вважається, що факт удару утрудняє внесення несанкціонованих змін до фінансового документа.
Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднані принтер, сканер, копір і факс. Таке об'єднання раціональне технічно і зручно в роботі. Широкоформатні (А3, А2) принтери іноді невірно називають плоттерами.
Цифровий фотоапарат початкового рівня з матрицею 5,25 мегапікселів дає світлину з роздільною здатністю 2560х1920. Якщо друкувати фото розміром 10х15 см, то принтер повинен мати роздільну здатність не менше 2560:10см*2,54 см=650 dpi (точок на дюйм). Стосовно градацій чорного і кольорів, то - матриці і просвітлені об'єктиви цифрових фотоапаратів мають фотографічну широту (динамічний діапазон) «близьку» до можливостей людського ока. Людина неозброєним оком може оцінити поліпшення зображення фотографії з роздільною здатністю до 750 dpi і фотографічною широтою до 24 біт по 3 базовим кольорам, True Color, і 8 біт сірого, тобто фотографії що містить до 16..777.216 кольорів з плавними, реальними півтонами і до 256 градацій чорного. До цих характеристик «близькі» результати друку на аналоговий кольоровий фотопапір, друк сублімації «схожий» на якісний, струменевий і лазерний друк знаходяться на початку шляху до цих можливостей.
З'єднання принтера з комп'ютером через паралельний порт або послідовний порт з швидкістю до 50 кб/с не задовольняє сучасним вимогам. З'єднання принтера з комп'ютером через USB-інтерфейс краще. Швидкість передачі даних по USB-2.0 до 480 Мбіт/с, а також легше відбувається процес підключення, принтер може значно більше повідомляти про свій стан, готовність, наявність паперу тощо.
Широко поширені бездротові підключення принтерів: ІЧ-порт, Bluetooth, Wi-Fi.
Інфрачервоний порт (ІЧ-порт) забезпечує друк з комп'ютерів, КПК, телефонів і інших пристроїв, забезпечених інфрачервоним портом і що мають можливість друку. Зона застосування обмежена декількома сантиметрами прямої видимості між портами пристроїв. В даний час ІЧ-порт поступився місцем радіоінтерфейсам Bluetooth і Wi-Fi. Bluetooth і Wi-Fi - дозволяють встановити принтер в будь-якому зручному місці на відстані до 10-100 метрів.
Сучасні принтери читають флеш-пам'ять, мають відеоекран і можуть друкувати фотографії без комп'ютера. Принтери, що мають мережевий інтерфейс, підключаються в локальну мережу, що дозволяє користуватися принтером автономно з декількох комп'ютерів.
Техніко-економічний аналіз сучасних технологій цифрового друку
По поширеності лідером є струменевий друк, другим - лазерний, третім - термосублімаційний, четвертим - матричний. При струменевому, лазерному і матричному способах друку лінеатура складає 300-80-30 lpi, і залежить від роздільної здатності пристрою. При друці сублімації лінеатура отримуваних півтонів більше 300 lpi, тому найбільш масове застосування монохромні лазерна і матрична технології отримали в друці текстів і графіки, а повнокольорова термосублімациійна технологія використовується у фотопринтерах. Кольоровий струменевий друк показує добрі результати при друці текстів, графіки і фотографій.
По кольороутворенню до повнокольорових (англ. continuous tone - безперервний тон кольору) відноситься тільки термосублімаційна технологія. Струменева, лазерна і матрична технології - растрові (англ. bi-level - два рівні), тобто для отримання однієї повнокольорової точки растру (2 рівень) потрібний мікрорастр - по 16х16=256 «службових» мікропіксел кожного кольору (1 рівень). Головний конструктивний недолік лазерних технологій - труднощі досягнення допуску більше 1200dpi, крапок на дюйм. В даний час межа для лазерного друку кожного кольору при раструванні 2400dpi /16=150 lpi, що на порядок гірше за характеристики аналогового кольорового фотопаперу.
Нові модифікації лазерних, струменевих і термосублімаційних технологій друку дають добрі результати і відносяться до комбінованих (англ. contone - напівтоновий колір). Contone = bi-level + continuous tone. Таке півтонове зображення місцями друкується крапками, а місцями безперервною заливкою ,барвником. Струменева і лазерна технології друкують крапки з «різкими» межами, без перекриття, що добре при високому допуску, а якщо допуск менший від 4800dpi, то на кінцевому зображенні видно растр, в аналоговій фотографії говорять про зернистість зображення. На аналоговому кольоровому фотопапері зображення створюється теж крапками (зерном) з «різкими» межами, але роздільна здатність фотопаперу висока і зображення виходить дрібнозернистим і відмінної якості. При термосублімаційній технології сусідні пікселі частково перекриваються. Це, на жаль, знижує допуск до 300 lpi (300 lpi для растру - 300х16=4800dpi), але створює ефект безперервності зображення, як на аналоговому кольоровому фотопапері. Візуально, фото, видруковане на термосублімаційному принтері, виглядає відмінно.
До переваг лазерного друку відноситься постійна готовність до роботи. У лазерного принтера порошок тонера не сохне, ніщо не засмічується. Правда, на простих моделях принтерів тонер і папір дряпають світлочутливий шар на барабані , що обмежує термін служби барабана 4-5 заправками ємкості картриджа. Ресурс фотобарабана розрахований на 10.000-15.000 сторінок. Ресурс картриджа розрахований на 2.000 - 5.000 сторінок при 5% заповненні.
Запасні картриджі лазерних принтерів у більшості фірм одноразові і продаються в комплекті з світлочутливим барабаном, що відносно дорого. Це вигідно фірмам виробникам, але не виправдано технічно. Багато користувачів самі заправляють картриджі тонером по 4-5 разів і економлять на цьому до 300€. За кордоном заправку картриджів лазерних і струменевих принтерів виконують в маленьких салонах за 10€. Але краще все ж таки купувати фірмові картриджі. Лазерні принтери друкують швидше струменевих та інших принтерів. Лазерні принтери можуть використовувати різний папір (наприклад, текстуру) і плівки. Відбитки з лазерного принтера стійкіші до вологи, агресивних середовищ, проте, оскільки тони зображення лазерного принтера термічно наносяться на носій, то, з часом, може відбуватися обсипання зображення, особливо якщо папір піддається механічній дії. Витратні матеріали для лазерних принтерів в перерахунку на 1 стандартну сторінку майже удвічі дешевші, ніж для струменевих принтерів. Найдешевші витратні матеріали для матричних принтерів. Повнокольоровий лазерний принтер складається фактично з 4 монохромних, тому ця апаратура коштує достатньо дорого (більше 500€) в порівнянні із струменевими, термосублімаційними і матричними принтерами (60-150€). Комплект картриджа з світлочутливим барабаном для лазерного монохромного принтера ціною до 150€ вартує близько 80€. Комплект картриджів для повнокольорового лазерного принтера з світлочутливими барабанами вартує приблизно в 5 разів дорожче за монохромний картридж. Головні конструктивні недоліки струменевих технологій: проблеми із засиханням чорнила і засміченням сопел і дефекти відтворення слабозабарблених фрагментів зображення. Причин засмічення сопел багато. Наприклад: а) на поверхні чорнила утворюється плівка оксиду, яка при повній витраті чорнила картриджа попадає в сопла, б) випаровування води з чорнильної суспензії і загустіння чорнила, в) злипання зерен в пігментному чорнилі, г) чорнило пригорає на термоелементах і ця луска летить у фільтр і сопла і т.д. Фільтри картриджа з поролону не достатньо ефективні і накопичують «сміття» при неодноразовому використанні картриджа після перезаправки. При допуску 4800dpi краплі повинні падати на папір з кроком 25,4\4800=0,0053 мм. При кожному роздруку термічні або п'єзоелектричні насоси виштовхують з кожного сопла мільйони крапель чорнила ємкістю 2 піколітри. При зустрічі з папером крапля розбризкується, чорнило вбирається і розпливається. Пляма чорнила по діаметру виходить, приблизно, в 2 рази більша від сопла, що викинуло краплю. Сопло має діаметр близько 0,0053\2=2,6 мікрон. Природно, що засмітитись соплу діаметром менше 3 мікрон дуже просто. Якесь, з більш ніж 400, сопло друкуючої головки обов'язково засмітиться. Для відтворення світлої ділянки зображення будь-якого кольору потрібно мало забарвлених «службових» мікропікселів, в результаті виходять рідкісні крапки на «великій» площі зображення - просто незабарвлений папір. А людина судить про якість зображення, в першу чергу, виходячи з достовірності відтворення саме світлих відтінків зображення. Щоб пом'якшити цей недолік, до чотирьох базових кольорів (CMYK) додаються по одному або по два світлі (hell) варіанти блакитного (C-hell), пурпурового (M-hell), жовтого (Y-hell) і чорного (К-hell) чорнила. Зазвичай буває не більше 8 чорнильниць. Комплект фірмових картріджів для струменевого принтера ємкістю по 5-10 мл коштує достатньо дорого (20-30€), а витрачається чорнило не тільки на друк, але і на прочищення сопел. Оптимальніше, коли чорнильниці нерухомі на корпусі принтера, вони більші за об'ємом, можна використовувати більше світлих кольорів, вони не знижують швидкості друку за рахунок інерції і створюються умови для зниження ефекту засихання чорнила за рахунок продування повітрям сопел друкуючої головки після закінчення роботи. Інші недоліки струменевих технологій: невисока швидкість повнокольорового друку, обумовлена в основному раструванням і кількістю додаткових світлих кольорів, вицвітанням кольорів зображення, "водобоязнь" відбитків, при використанні водорозчинного чорнила і обсипання зображення[джерело?], при використанні пігментного чорнила, чутливість до сорту паперу. До переваг друку сублімації відноситься можливість змішувати на носієві зображення (паперу) кольору в достатньо широкому діапазоні (до 6 біт кожного з базових кольорів). Найбільш світлі тони формуються в хмарці барвника так само природно, як і темніші. В струменевих принтерів це завдання частково вирішується, на жаль, за рахунок додавання чорнильниць світлих тонів, тобто - ускладнення апаратури і подорожчання друку. Не менш важкі шляхи рішення цієї задачі для лазерних технологій, де використовують попереднє змішування кольорів на барабані за допомогою магнітних добавок до тонера або змішуванням кольорів на проміжному носієві з подальшим друком на папір. До серйозних проблем друку сублімації можна віднести вкрай повільне виведення фотографій (фото10х15см. друкується більше 1 хвилини) і чутливість вживаного чорнила до ультрафіолету. Комплекти для друку сублімації поки що дорогі (одне фото10х15см. вартує не менше 0,4€, комплект на 100 аркушів коштує 35€). Зараз найбільш популярний, якнайкращий за якістю і найдешевший спосіб друку повнокольорових фотографій з цифрових носіїв - це друк на аналоговий кольоровий фотопапір у фотосалонах (одне фото10х15см вартує 0,08-0,15€). Друк на аналоговий кольоровий фотопапір у фотосалонах проводиться на цифрових друкуючих автоматичних машинах. Папір рухається в друкуючій машині, цифрова інформація по-рядково перетвориться в світловий потік, світловий потік по-рядково експонує кольоровий аналоговий фотопапір, потім фотопапір проявляють «мокрим» хімічним способом. Швидкість друку близько 1000 фотографій в годину, тобто в 5-15 разів швидше за цифровий друк. На кольоровому аналоговому фотопапері в кожному з 3 субтрактивних шарів допуск більше 2000 lpi, фотографічна широта до 6,7 біт, тобто фотографія, зроблена на кольоровому аналоговому фотопапері, може містити до 1 123 836 (20,1 Bit) кольорів з плавними, реальними півтонами. Аналогову кольорову фотографію винайшов француз Л.Дюко дю Орон 140 років тому (1868-1869), а цифрова кольорова фотографія молода, вона - дитя американської космічної розвідки часів холодної війни і сьогодні бурхливо розвиваються всі її розділи, у тому числі і цифровий повнокольоровий друк. Сьогодні здається фантазією, що невелика компанія з Австралії Silverbrook Research має намір потіснити основних гравців на ринку струменевих принтерів для домашнього користування, запропонувавши вдосконалений принтер Memjet з використанням нанотехнологій. Вони стверджують [1], що дослідний зразок Memjet вже готовий і видає близько 60 сторінок в хвилину, максимальний дозвіл друку 1600 х 1600dpi, у нього 80 струменевих головок, і базова модель для монохромного друку коштуватиме менше $150, а фотопринтер - менше $200. Принтер великого формату оцінюють в $5.000. Розробка Memjet тривала майже десять років. У назві Memjet відображено використання MEMS (мікроелектромеханічних систем) для управління струменевим друком. Основу складають декілька MEMS-блоків шириною 20 мм, які містять 5 каналів для чорнила різних кольорів і сопел, загальною кількістю 6400. Окремий чіп управляє формуванням крапель розміром близько 1 піколітра, що утворюються з швидкістю близько 900 млн. крапель в секунду. Загальна кількість сопел для принтера формату А4 складає 70400. В підсумку можна говорити про те, що технології цифрового повнокольорового друку за станом на 2007р. знаходяться у стадії пошуку технічного вирішення. Нам здається, що це вирішення може бути в об'єднанні лазерної, струменевої та сублімаційної технологій.
Ера домашніх принтерів почалася з 1985 року, коли на ринку з'явилися принтери LaserJet від Hewlett-Packard і LaserWriter від Apple Computer.
Технологія-попередник сучасного лазерного друку з'явилася в 1938 році - Честер Карлсон винайшов спосіб друку, названий електрографія, а потім перейменований в ксерографію. Принцип технології полягав в наступному. По поверхні фотобарабана коротроном (ськоротроном) заряду, або валом заряду рівномірно розподіляється статичний заряд, після цього світлодіодним лазером (або світлодіодною лінійкою) на фотобарабані знімається заряд - тим самим на поверхню барабана поміщається приховане зображення. Далі на фотобарабан наноситься тонер, після цього барабан прокочується по паперу, і тонер переноситься на папір коротроном перенесення, або валом перенесення. Тонер, залежно від знаку його заряду, може притягуватися до поверхні, що зберегла приховане зображення або фону. Після цього папір проходить через блок термозакріплення для фіксації тонера, а фотобарабан очищається від залишків тонера і розряджається у вузлі очищення.
Першим лазерним принтером, став EARS (Ethernet, Alto, Research character generator, Scanned Laser Output Terminal), винайдений в 1971 році в корпорації Xerox, а серійне виробництво було налагоджене в другій половині 1970-х. Принтер Xerox 9700 можна було придбати у той час за 350 тисяч доларів, зате друкував він зі швидкістю 120 стор./хв. ]
Струменевий принтер Canon S520
Принцип дії струменевих принтерів схожий на матричні принтери тим, що зображення на носієві формується з крапок. Але замість головок з голками в струменевих принтерах використовується матриця що друкує рідкими барвниками. Картриджі з барвниками бувають з вбудованою друкуючою головкою - в основному такий підхід використовується компаніями Hewlett-Packard, Lexmark. Фірми Epson, Canon проводять струменеві принтери, в яких друкуюча матриця є деталлю принтера, а змінні картриджі містять тільки барвник. При тривалому простої принтера (тиждень і більше) відбувається висихання залишків барвника на соплах друкуючої головки. Принтер уміє сам автоматично чистити друкуючу головку. Але також можливо провести примусове очищення сопел з відповідного розділу настройок драйвера принтера. При прочищенні сопел друкуючої головки відбувається інтенсивна витрата барвника. Особливо критичне засмічення сопел друкуючої матриці принтерів Epson і Canon. Якщо штатними засобами принтера не вдалося очистити сопла друкуючої головки, то подальше очищення і/або заміна друкуючої головки проводиться в ремонтних майстернях. Заміна картриджа, що містить друкуючу матрицю, на новий проблем не викликає. Друкуючі головки струменевих принтерів створюються з використанням наступних типів подачі барвника:
Безперервна подача (Continuous Ink Jet) - подача фарбника під час друку відбувається безперервно, факт попадання фарбника на запечатувану поверхню визначається модулятором потоку фарбника. Стверджується, що патент на даний спосіб друку виданий Вільяму Томпсону (William Thomson) в 1867 році. У технічній реалізації такої друкуючої головки в сопло під тиском подається фарбник, який на виході з сопла розбивається на послідовність мікрокрапель (об'ємом декількох десятків піколітрів), яким додатково повідомляється електричний заряд. Розбиття потоку фарбника на краплі відбувається розташованим на соплі п'єзокристалу, на якому формується акустична хвиля (частотою в десятки кілогерц). Відхилення потоку крапель проводиться електростатичною відхиляючою системою (дефлектором). Ті краплі фарбника, які не повинні потрапити на запечатувану поверхню, збираються в збірку фарбника і, як правило, повертаються назад в основний резервуар з фарбником. Перший(англ.) струменевий принтер виготовлений з використанням даного способу подачі фарбника випустила Siemens в 1951 році. Подача на вимогу (англ. Drop-on-demand) - подача фарбника з сопла друкуючої головки відбувається тільки тоді, коли фарбник дійсно треба нанести на відповідну соплу область запечатуваної поверхні. Саме цей спосіб подачі фарбника і набув найширшого поширення в сучасних струменевих принтерах.
На даний момент існує дві технічні реалізації даного способу подачі фарбника: П'єзоелектрична (Piezoelectric Ink Jet) - над соплом розташований п'єзокристал з діафрагмою. Коли на п'єзоелемент подається електричний струм він згинається і тягне за собою діафрагму - формується крапля, яка згодом виштовхується на папір. Широкого поширення набула в принтерах компанії Epson. Технологія дозволяє змінювати розмір краплі.
Термічна (Thermal Ink Jet), також звана BubbleJet - Розробник - компанія Canon. Принцип був розроблений в кінці 70-х років. У соплі розташований мікроскопічний нагрівальний елемент, який при проходженні електричного струму миттєво нагрівається до температури близько 500 °C, при нагріванні в чорнилі утворюються газові бульбашки (англ. bubbles - звідси і назва технології), які виштовхують краплі рідини з сопла на носій. У 1981 році технологія була представлена на виставці Canon Grand Fair. У 1985-му з'явилася перша комерційна модель монохромного принтера - Canon BJ-80. У 1988 році з'явився перший кольоровий принтер - BJC-440 формату A2, з роздільною здатністю 400 dpi.
Термосублімація (сублімація) - це швидкий нагрів фарбника, коли пропускається рідка фаза. З твердого фарбника відразу утворюється пара. Чим менша порція, тим більша фотографічна широта (динамічний діапазон) перенесення кольорів. Пігмент кожного з основних кольорів, а їх може бути три або чотири, знаходиться на окремій (або на загальній багатошаровій) тонкій лавсановій стрічці (термосублімаційні принтери фірми Mitsubishi Electric). Друк остаточного кольору відбувається в декілька проходів: кожна стрічка послідовно протягується під щільно притиснутою термоголовкою, що складається з безлічі термоелементів. Ці останні, нагріваючись, переганяють фарбник. Крапки, завдяки малій відстані між головкою і носієм, стабільно позиціонуються і виходять вельми малого розміру. До серйозних проблем друку сублімації можна віднести чутливість вживаного чорнила до ультрафіолету. Якщо зображення не покрити спеціальним шаром, який блокує ультрафіолет, то фарби незабаром вицвітуть. При застосуванні твердих фарбників і додаткового ламінуючого шару з ультрафіолетовим фільтром для оберігання зображення, отримувані відбитки не коробляться і добре переносять вологість, сонячне світло і навіть агресивні середовища, але зростає ціна фотографій. За повноколірність технології сублімації доводиться платити великим часом друку кожної фотографії (друк одного знімка 10х15 см принтером Sony DPP-SV77 займає близько 90 секунд). Вартість друкуючих механізмів фотопринтера Canon Selphy CP-510 всього 59€ 99. До найбільш відомих виробників термосублімаційних принтерів відносяться фірми: Mitsubishi, Sony і Toshiba. Фірми - виробники пишуть про фотографічну широту кольори в 24 біти, що більше бажане, чим дійсне. Реально, фотографічна широта кольору складає не більше 18 біт.
Матричний принтер Epson MX-80
Матричні принтери - найстаріші з нині вживаних типів принтерів, його механізм був винайдений в 1964 році корпорацією Seiko Epson. Матричні принтери стали першими пристроями, що забезпечили графічне виведення твердої копії. Зображення формується друкуючою головкою, яка складається з набору голок (голкова матриця), що приводяться в дію електромагнітами. Головка пересувається по-рядково вздовж аркуша, при цьому голки вдаряють по паперу через фарбувальну стрічку, формуючи точкове зображення. Цей тип принтерів називається SIDM (англ. Serial Impact Dot Matrix - послідовні ударно-матричні принтери). Випускалися принтери з 9, 12, 14, 18 і 24 голками в головці. Основного поширення набули 9-ти і 24-х голкові принтери. Якість друку і швидкість графічного друку залежить від числа голок: більше голок - більше крапок.
Принтери з 24-ма голками називають LQ (англ. Letter Quality - якість машинки, що пише). Існують монохромні та 5-кольорні матричні принтери, в яких використовується 4-колірна стрічка CMYK. Зміна кольору проводиться зсувом стрічки вгору-вниз щодо друкуючої головки. Швидкість друку матричних принтерів вимірюється в CPS (англ. characters per second - символах в секунду).
Типовий результат роботи матричного принтеру в режимі draft. Цей малюнок показує фрагмент друку розміром приблизно 4.5×1.5 см
Основними недоліками матричних принтерів є: монохромность, низька швидкість роботи і високий рівень шуму. Матричні принтери поширені до цих пір завдяки дешевизні копії (витратним матеріалом, по суті, є тільки фарбувальна стрічка) і можливості роботи з безперервним (рулонним, фальцованим) і копіювальним папером. Випускаються і швидкісні лінійно-матричні принтери, в яких велика кількість голок, що рівномірно розташовані на човниковому механізмі (фрете) по всій ширині листа. Швидкість таких принтерів вимірюється в LPS (англ. Lines per second - рядках в секунду). Інші принтери Барабанні принтери (drum printer). Перший принтер, що отримав назву UNIPRINTER, був створений в 1953 році компанією Remington Rand для комп'ютера UNIVAC. За принципом дії нагадував друкарську машинку. Основним елементом такого принтера був барабан, що обертався, на поверхні якого розташовувалися рельєфні зображення букв і цифр. Ширина барабана відповідала ширині паперу, а кількість кілець з алфавітом була рівна максимальній кількості символів в рядку. За папером розташовувалася лінійка молоточків, що приводяться в дію електромагнітами. У момент проходження потрібного символу на барабані, що обертається, молоточок ударяв по паперу, притискуючи її через фарбувальну стрічку до барабана. Таким чином, за один оборот барабана можна було надрукувати весь рядок. Далі папір зміщався на один рядок і машина друкувала далі. У СРСР такі машини називалися алфавітно-цифровим друкуючим пристроєм (АЦПУ). Їх роздруки можна впізнати по шрифту, схожому на шрифт друкарської машинки і буквами, що «стрибають» по рядку. Ромашкові (пелюсткові) принтери (daisywheel printer) за принципом дії були схожі на барабанні, однак мали один набір букв, розташований на гнучких пелюстках пластмасового диска. Диск обертався, і спеціальний електромагніт притискував потрібну пелюстку до фарбувальної стрічки і паперу. Оскільки набір символів був один, було потрібне переміщення друкуючої головки уздовж рядка, і швидкість друку була помітно нижчою, аніж у барабанних принтерів. Замінивши диск з символами, можна було отримати інший шрифт, а вставивши стрічку не чорного кольору - отримати «кольоровий» відбиток.
Набір букв закріплений на гусеничному ланцюжку;
Ланцюжкові друкуючі пристрої (chain printer). Характеризувалися розміщенням друкуючих елементів на сполучених в ланцюг пластинах; Термічні принтери фірми Xerox. Характеризуються витратним матеріалом - речовиною на основі парафіну, плавкою при 60 гр. за Цельсієм.