Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
8. Роман „Вальдшнепи” М. Хвильового (проблематика, образи).
Криза людини і реальності розкривається у незавершеному романі М. Хвильового „Вальдшнепи” (1927 р.). У цьому творі йдеться про болючі проблеми національного буття, національно-культурного відродження України, про осмислення непростих уроків революції. Хвильовий прагне органічно поєднати сюжетну інтригу, психологічні портрети героїв, майстерно виписані пейзажі та діалоги героїв, в яких йдеться про нову державу, літературу, нову людину і кохання. Персонажі невтомно полемізують, виголошують промови, твір набуває ознак роману-диспуту.
У творі виразно виявляється інтертекстуальність із „Я (Романтика)” і творчістю Достоєвського. Один з головних героїв твору носить ім’я Дмитрій Карамазов, і концептуально автор хоче розкрити важливі проблеми людського життя, які були центральними і у Достоєвського: людина і світ, любов і ненависть до ближнього, гріхопадіння людини і його наслідки для особистості, проблема відродження особистості. У романі „Брати Карамазови” розкриваються душевні муки Карамазова, які приводять його до галюцинацій, Карамазов трактується, як трагічна фігура, як вияв нігілізму, загроза нігілізму для нації. Хвильовий же розкриває роздоріжжя, протиріччя Дмитра Карамазова між гуманістичними цінностями і служінням революції – центральне протиріччя для революційної епохи. Досить важливою у структурі твору є міфологема Богоматері як гуманного символу, який і підкреслює кризу особистості. Наявна проблема любові і ненависті до ближнього. Дмитрій заради „високої” ідеї міг піти на вбивство, яке аргументує: „мета завжди виправдовує засоби”. Але цей образ Богоматері корегує в ньому людину, заставляє задуматися над тим, чи будь-яка ідея заслуговує того, щоб в ім’я неї вбили людину.
Його духовну кризу добре розкриває Аглая – один із загадкових персонажів, це людина сильної волі, людина дії. Вона проголошує культ нових людей, покликаних до активної дії. Бо тисячі таких же як вона вже не можуть жити без повітря. Звідси й відкидання провінційності та проголошення ідей, наявних в памфлетах Хвильового. Аглая дуже добре розуміє протиріччя цього покоління, покоління гімназистів, які сприймали революцію, як оновлення, які повірили у соціальні ідеали декламовані під час революції, але згодом вони зрозуміли ту прірву між мрією, гаслами і дійсністю. Дмитрій Карамазов – недавній учасник революційних подій, є представником тієї романтичної молоді, яка й духовно формувалася під час революції. Крах ідеалів приводить його до глибокої депресії. Він пробує переглянути й переоцінити свої погляди, але не може відмовитися від дорогої для нього ідеї національного відродження. Проте ця ідея суперечить партійній політиці. Отже, українські революційні інтелігенти опинилися на страшному роздоріжжі. Їхнє „ідіотське роздоріжжя” полягає в тому, що вони не можуть порвати зі своєю партією, хоч і розуміють, що вона – зло. Це роздоріжжя може привести головного героя у „жовтий дім” – божевільню. Тяжку душевну кризу проходить герой.
Також в цьому творі наявне продовження дискусії про рабську психологію українців і про утвердження людської сильної волі. Це виявляється через ставлення Дмитрія до своєї дружини Ганни, яка є виявом слабкої волі (Ганну Дмитро розстріляв у часи Громадянської війни біля якогось монастиря).