Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2. ДОДАТКОВІ:
1) зображення коїтальних дій групового характеру з повною або фрагментарною, частковою, неакцентованою демонстрацією взаємодії геніталій;
2) зображення сцен статевого акту (генітальний, анальний, оральний) без візуального зображення взаємодії геніталій, в тому числі і з іншими частинами тіла партнера, якщо у творі немає іншої мети та відсутній будь-який художній задум;
3) зображення сцен статевого акту: повністю або частково введеного статевого члена в піхву, в ротову порожнину, анус, між грудних залоз, проміжність, між притиснутих стегон, під пахву, захоплення долонею руки (рук), в контакті з іншими частинами тіла;
4) демонстрація маструбаторних дій: введення в статеві шляхи або пряму кишку частин тіла (пальців, кулака тощо), фалоімітаторів або інших предметів; ерегований статевий член з обхватом долонею (долонями), пальцями, додатковими пристроями;
5) демонстрація у ближньому ракурсі орально-генітальних та орально-анальних контактів (реляції, кунілінгусу, римінгу), а також їхньої імітації із введенням у ротову порожнину фалоімітаторів;
6) явні ознаки екскреторних функцій: еякуляція, сечовипускання, дефекація, як у процесі сексуальних зносин, так і без них.
7) демонстрація сексуальних дій садистичної, мазохістської або садо-мазохістської спрямованості, в тому числі з використанням допоміжних предметів і пристроїв (наручників, нашийників, кляпів, масок, ланцюгів, затисків, дротів, мотузок, гарячих речовин тощо), введенням у статеві шляхи та пряму кишку сторонніх предметів, медичних інструментів;
8) демонстрація статевих актів з особами, які мають явні ознаки інвалідності, вад і аномалій розвитку, явно страждають на соматичні та (або) психічні захворювання;
9) демонстрація актів статевого насильства з елементами примушування, побиття, зв'язування, із застосуванням різних знарядь насильства;
10) зображення ознак безпомічного стану жертви, страждальницької міміки, садна, синців, ран, кровотечі; вбивство на сексуальному ґрунті;
11) сексуальні девіації: педофілічні сексуальні дії, зоофілія, некрофілія, ексгібіціонізм, пікацизм, геронтофілія тощо.
ІІ. Критерії еротики
1. ОСНОВНІ:
1). Цілісність еротики - зображення людини у всьому багатстві почуттів, переживань, емоцій;
2). Еротика самоцінна, неутилітарна, вона зображує не лише людське тіло, а й вивчає людський світ, відкриває в ньому нові грані;
3). Еротичне мистецтво індивідуальне як у виконанні, так і у предметі (своєрідність, неповторність);
4). Еротичні твори побудовані за канонами краси, мистецтва;
5). Еротика гуманістична, покликана розширювати світогляд;
6). Еротика відображує і фіксує сексуально значимі властивості і переживання, еротичні образи є засобом пізнання;
7). Еротика передбачає наявність основної сюжетної лінії, що показує всю складність і глибину людських переживань, де показ сексуальних сцен є продовженням, підтвердженням глибини емоційних переживань героїв;
8). Метою еротики є показ нових сторін людського буття, ще незрозумілих і неприйнятних для масової свідомості;
9). Еротика - це засіб вільного самовиразу художника;
10). Еротика розширює кордони людської свободи, зводить до культу красу людських відносин за допомогою краси тіла.
2. ДОДАТКОВІ:
1). Показ напівоголених та/або оголених моделей з демонстрацією лонної ділянки, сідниць, грудних залоз.
2). Зображення моделей чоловічої та/або жіночої статі з оголеними статевими органами поза станом збудження в рамках художніх образів і композиції твору.
3). Зображення моделей чоловічої статі з оголеними статевими органами в стані часткового збудження в межах художніх образів і композиції твору.
4). Зображення моделей у сексуально-відвертій білизні, що має естетичне спрямування та відповідає фотохудожньому образу.
5). Зображення статевого акту та/або його імітації (за винятком кримінально-караних дій) в далекому ракурсі без візуалізації взаємодії геніталій, якщо сексуальні сцени є частиною цілісного художнього образу і композиції твору.
І. Критерії порнографії
1. ОСНОВНІ:
1) аналітичність - порнографія фіксує увагу на геніталіях, маніпуляціях з геніталіями, статевому акті і його техніці;
2) самоціллю порнографії є зображення фізіології сексуального, що дегуманізує людину і еротику, витісняє із статевого життя інші компоненти (естетичність, комунікативність);
3) головним предметом є геніталії, а не персонажі; стандартний секс, позбавлений особистісного змісту, відсутність особистісного сенсу; заміна персонажів символами статі (персонажі діють як знеособлені представники статі, не мають характерів та особистості, які замінені темпераментом, зведені до зовнішності);
4) орієнтація на стимуляцію (виникнення або посилення) сексуального збудження, що досягається за допомогою однозначності зображення, створення умов для однозначних, жорстко детермінованих інтерпретацій зображення;
5) демонстрація протиприродного статевого акту (груповий секс, секс із тваринами тощо); порушення глибинних культурних приписів виступає як один з факторів виникнення статевого збудження; відкидається моральність;
6) пропагування сексуальних девіацій;
7) самоцільний монтаж сексуальних сцен поза художнім завданням з грубо натуралістичними, цинічними деталями;
8) переважне використання крупного плану, прямих ракурсів зйомки, спрямованого освітлення при показі сцен статевого акту;
9) спеціальне перебільшення, гіпертрофування загальних планів, що імітують оргазм шляхом характерних тіло рухів, брутальність жестів, надривних звуків і стогонів, що прагнуть викликати реакцію фізіологічного порядку;
10) відсутність художньої цінності або наукової цілі створених матеріалів.
2. ДОДАТКОВІ:
1) зображення коїтальних дій групового характеру з повною або фрагментарною, частковою, неакцентованою демонстрацією взаємодії геніталій;
2) зображення сцен статевого акту (генітальний, анальний, оральний) без візуального зображення взаємодії геніталій, в тому числі і з іншими частинами тіла партнера, якщо у творі немає іншої мети та відсутній будь-який художній задум;
3) зображення сцен статевого акту: повністю або частково введеного статевого члена в піхву, в ротову порожнину, анус, між грудних залоз, проміжність, між притиснутих стегон, під пахву, захоплення долонею руки (рук), в контакті з іншими частинами тіла;
4) демонстрація маструбаторних дій: введення в статеві шляхи або пряму кишку частин тіла (пальців, кулака тощо), фалоімітаторів або інших предметів; ерегований статевий член з обхватом долонею (долонями), пальцями, додатковими пристроями;
5) демонстрація у ближньому ракурсі орально-генітальних та орально-анальних контактів (реляції, кунілінгусу, римінгу), а також їхньої імітації із введенням у ротову порожнину фалоімітаторів;
6) явні ознаки екскреторних функцій: еякуляція, сечовипускання, дефекація, як у процесі сексуальних зносин, так і без них.
7) демонстрація сексуальних дій садистичної, мазохістської або садо-мазохістської спрямованості, в тому числі з використанням допоміжних предметів і пристроїв (наручників, нашийників, кляпів, масок, ланцюгів, затисків, дротів, мотузок, гарячих речовин тощо), введенням у статеві шляхи та пряму кишку сторонніх предметів, медичних інструментів;
8) демонстрація статевих актів з особами, які мають явні ознаки інвалідності, вад і аномалій розвитку, явно страждають на соматичні та (або) психічні захворювання;
9) демонстрація актів статевого насильства з елементами примушування, побиття, зв'язування, із застосуванням різних знарядь насильства;
10) зображення ознак безпомічного стану жертви, страждальницької міміки, садна, синців, ран, кровотечі; вбивство на сексуальному ґрунті;
11) сексуальні девіації: педофілічні сексуальні дії, зоофілія, некрофілія, ексгібіціонізм, пікацизм, геронтофілія тощо.
Проституцію закон визначає як надання сексуальних послуг з
Метою отримання доходу. Під наданням сексуальних послуг слід розуміти здійснення нормальних статевих актів, задоволення статевої Пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру (пов'язаних, зокрема з різноманітними формами сексуальних збочень) з різними партнерами і не на основі особистої симпатії, приязні. При цьому не має значення, вчиняються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Оскільки в законі йдеться про послуги, то це означає, що: 1) вчиняються дії, бажані для "замовника", які приносять йому задоволення або користь;
2) особа, яка займається проституцією, має мету отримання від цього доходу. Тому заняття проституцією передбачає, що надання сексуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. Причому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися.
Систематичність заняття проституцією означає надання сексуальних послуг три чи більше разів, причому різним клієнтам, або, хоча б і двом клієнтам, але з певним (понад кілька годин) проміжком у часі. Систематичності не утворює багаторазове надання сексуальних послуг, хоча б і за плату, одній і тій же особі.
Закінченим заняття проституцією є з моменту надання сексуальних послуг в третій раз.
Сексуальність – домінантна ознака людської екзистенції, що є підґрунтям і причиною формування найбільш потужних за силою вираження інтенцій, пов’язаних з підкоренням, утриманням в полі уваги, розпорядженням і оволодіванням іншим як носієм власної ідентичності. Сексуальність відповідає радше становищу людини, тобто сукупності найтривкіших рис її існування, завдяки яким людина є такою, якою кожен з нас відкриває щоразу себе та інших, коли замислюється над тим, аніж її природі. Інакше кажучи, сексуальність може виявитися дечим, що відділяє реальну людину, її істинну природу, від її прояву або того аспекту її існування, який відкривається обмеженій людській свідомості.
На суть сексуальності як онтологічного бар'єра поміж істинною людиною та заклопотаною істотою, в яку перетворилася теперішня людина, вказують зокрема біблійні притчі. Саме по тому, як людина набула властивість розрізняти добро і зло, а заразом і відкрила в собі хіть, вона втратила єдність з буттям, виокремили себе з потоку існування та набула обмеженої здатності довільно формувати простір свого буття. Про те, що сексуальність якимось чином сполучена з «падінням» людини, відділенням та віддаленням її від свого онтологічного джерела і втрату чи нівелювання своєї «божественної природи», свідчить низка моментів, які закарбовані в міфах. Зокрема, легенди, швидше за все арійського походження, свідчать про те, що «на початку люди були безстатеві і не мали сексуальних бажань; вони носили світло в собі і світилися. Сонце і місяць не існували. Коли прокинувся сексуальний інстинкт, зародилися сексуальні органи — але тоді світло згасло в людині, а на небі з'явилися Сонце і Місяць» (М.Еліаде).
Таким чином, сексуальність, точніше її пробудження і прояв в людині чітко відповідає її певному, так би мовити, духовному стану, певній мірі відірваності чи відстороненості від свого онтологічного джерела. Як наслідок, чим глибше людина занурюється в круговерть існування, тим вагомішим в її житті стає фактор сексуальності: зі стану потенціального носія сексуальності людина в певний момент переходить в стан сексуальної істоти або й в буквальному розумінні раба власної сексуальності.
Зрештою, сексуальність є однією з найзагадковіших та невід'ємних ні за яких умов обставиною людського існування. Загадковість феномену сексуальності попри його оманливу зрозумілість та простоту, очевидно, зумовлена безпосередністю сексуальності, її первинністю стосовно людського мислення. Інакше кажучи, спочатку людина набула сексуальності, а вже потім стала мислячою істотою. Тому обмеженій людській свідомості не під силу осягнути щось первісне і більше за неї. А все з чим має справу людина, коли мова заходить про сексуальність, так це лише з її буденними проявами, які фіксуються в свідомості у вигляді переживань та вражень і відображаються в ній за допомогою різноманітних ярликів-понять.
Що ж стосується побутового рівня розуміння, то сексуальність під тиском популяризованого фройдового вчення, як правило, ідентифікується як специфічний атрибут існування людини і водночас енергія, основна функція якої полягає в стимулюванні індивіда до відтворення собі подібних в їх фізичній подобі. Проте з огляду на більш прискіпливий аналіз виявляється, що сексуальність є засобом та механізмом стимулювання людини як специфічної істоти, наділеної не просто суб'єктивністю, а суто персоніфікованим началом, будь-то душа, а чи інша субстанція до відтворення людського роду в поколіннях. При цьому сексуальність, особливо опосередкована через фізичний потяг як крайній вираз біологічного, фактично відволікає індивіда від націленості на онтологічну самореалізацію, тобто набуття ним повної самоідентифікації і в такий спосіб вихід за межі зумовленості. Як наслідок індивід стає заручником роду людського в силу власної сексуальності. Інакше кажучи, під тиском власної сексуальності носій онтологічної унікальності приносить останню в жертву заради підтримання тяглості людського роду.
Зрештою змасовлення людини стало неспростовним фактом в великій мірі завдяки тому, що відбулося колосальне спотворення та часткова містифікація всього, що стосується сексуальності та сексуальної сфери, принаймні, в межах іудо-християнської «Ойкумени». Під тиском гримучої суміші релігійних догм, моральних приписів, пуританства, а також всехвальних, балансуючих на межі божевілля, панегіриків тілесним пристрастям та насолодам, сексуальність перетворилася на камінь спотикання сучасної людини, водночас поєднавши в собі предмет незрівнянно потужного потягу та причину сорому, життєвого відчаю та неконтрольованого роздратування і депресії. Таким чином, не прагнучи того, людина стала полем «битви» бажань і страхів, що позбавило практично кожного індивіда, кому не під силу опанувати власні пристрасті, душевного спокою, впевненості в собі та довіри до інших. А ще змусило шукати щонайменше причину власної екзистенційної тривоги та життєвих негараздів там, де її принципово не може бути — поза собою.
В цілому ж сексуальність проявляється не інакше, як універсальна формула і форма акцентуації індивіда, його потреб, страхів, переживань, вражень, сподівань та водночас психофізіологічних особливостей аж до хвороб і патологій. І всі ці прояви акцентуації, безумовно, знаходять своє вираження та втілення не лише в поведінці індивідів, а й в мистецтві або, якщо бути більш прискіпливим — ерзац-мистецтві. Однак повного свого завершення вони знаходять в тому, що прийнято називати громадською думкою у вигляді певних стійких переконань, стереотипів або норм етики та моралі.