Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Київський національний економічний університет
Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів
Курсова робота
на тему: «Закон вартості: сутність та основні функції»
Студентки І курсу,
групи, спеціальності 6509
Обліково-економічного факультету
Цьока О.В.
Науковий керівник
доц. Тимошевська Л.Д.
Київ – 2008
ПЛАН
ВСТУП
1. СУТНІСТЬ І РОЛЬ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
. ФУНКЦІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
. МЕХАНІЗМ ДІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
4. ВПЛИВ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ НА ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУ
Суспільство являє собою сукупність людей, об’єднаних на певному ступені історичного розвиткутими чи іншими економічними законами, що визначають всі інші суспільні відносини. Дані економічні відносини складаються у системі виробництва, розподілу, обміну та споживання. Ці відносини створюють економіний «фундамент» суспільства, над яким знаходиться ідеологічна та політична надбудови. Так, наприклад, політичні погляди, ідеї, відносини породжуються економікою, та, відповідно, вони є вторинними, похідними від економіних відносин, визначаються ними та служать їм. Однак і політика має значний вплив на економіку. Через політику, наприклад, здійснюється використання економічних законів.
Економічне життя суспільства складається з різних явищ та процесів. Сутність цих процесів виражається суспільним виробництвом, яке включає в себе матеріальне та нематеріальне виробництво. Останнім часом значно зросла роль нематеріальної сфери. Необхідно зазначити, що дане явище є закономірністю соціально-економічного розвитку всіх країн. Так у розвинених країнах близько половин працездатного населення працює у сфері нематеріального виробництва. На сучасному етапі розвитку з’являються умови для пришвидшеного росту невиробничої сфери. В першу чергу це пов’язано з науково-технічним прогресом. Науково-технічний прогрес кардинально змінив усі сфери життєдіяльності суспільства. Економіка в таких умовах здійснює перехідна нові умови функціонування. Важливу роль при цьому виконує економічна теорія.
Економічна теорія –одна з найдавніших наук. Окремі елементи економіних знань з’явилися у давньому світі. Як галузь науки економічна теорія виникла у період становлення капіталізму, тобто XVI-XVII ст.
Вивчаючи історію економічної науки, можна сказати, що економістів завжди хвилювало питання вартості товарів. Це і зрозуміло. Адже вартість –одна з найважливіших економічних категорій. Визначення вартості можна сформулювати наступним чином. Вартість –це елемент економіних відносин у кооперації праці при товарно-грошовій системі взаємозв’язків виробників. Вона створює кількісні значення цих взаємозв’язків у виробництві, розподілі, обміні та споживанні продуктів як товарів. Величина вартості визначається працею, затраченою на виготовлення одиниці кожного товару.
Питанням вартості займалися різні економісти та у кожного з них були свої погляди на процеси формування вартості. Відповідно, виникало декілька теорій вартості. Це трудова теорія вартості, додаткова теорія вартості, теорія трудових видатків та теорія граничної корисності.
Як існує закон попиту, так існує і закон вартості. Даний закон виражає причинно-наслідковий зв’язок між формуванням ціни на базі вартості виробництва кожного товару, з одного боку, та створенням економічних стимулів для прогресу придуктивних сил суспільства, з іншого боку.Функціональне значення закону вартості заключається у забезпеченні факторів економічного стимулювання розвитку продуктивних сил.
1. СУТНІСТЬ І РОЛЬ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
У товарному господарстві продукти виробляються для обміну шляхом купівлі-продажу. На ринку в обмінні відносини вступають двоє людей –продавець та покупець. Кожен з них приходить на ринок з діаметрально протилежними інтересами. Відповідно, ринок –це завжди боротьба інтересів. У результаті цієї боротьби як продавець, так і покупець приходять до єдиного інтересу, тобто обмінюються товарами за єдиним еквівалентом, в основі якого лежать суспільно-необхідні витрати праці на їх виробництво –вартість. Ці взємозв’язки у товарному господарстві носять об’єктивний і стійкий характер та приймають форму закону вартості. Таким чином, у формуванні величини вартості товарів визначним є закон вартості.
Виникнення закону вартості відноситься лдо того часу, коли продукти почали перетворюватися на товари. Як вказував Енгельс, початок обміну товарів йде вглиб віків. У Єгипті це відбулося за три, а можливо, і за п’ять тисяч років до нашого часу, у Вавилоні –за 4-6 тисяч років. З’явившись разом із виникненням товарного виробництва та існуючи протягом тисячоліть, закон вартості отримує найбільш широку сферу дії лише в умовах капіталізму. Це пов’язано з тим, що у цей час товарне виробництво набуває всезагального характеру.
Сутність закону вартості зводиться до того, що виробництво та обмін товарів здійснюються у відповіності до його вартості та суспільно-необхідних витрат праці. Необхідно зазначити, що даний закон виникна базі товарного виробництва та діє у будь-якому суспільстві, де товарні відносини мають місце. Закон вартості основний закон товарного господарства –виражає об’єктивну необхідність, щоб вартість товарів визначалася суспільно-необхідним часом. Це той робочий час, який витрачається на виготовлення подуктів за нступних умов:
•за суспільно нормального стану виробництва;
•за середньої кваліфікації прцівників;
•за середньої інтенсивності праці;
Практично даний час використовується на створення більшості товарів.
Закон вартості є законом цін, він регулює ціноутворення, складаючи його вихідну основу. У реальному житті у процесі становлення ринкових цін враховуються такі умови, як співвідношення попиту та пропозиції, співвідношення цін на однойменні товари. Тому у процесі використаннязакону вартості можуть поєднуватися вільні, договірні, лімітні, контрактні, комерційні та інші різновили цін. Значний вплив на ціни мають методи їх встановлення. Дані методи називаються механізмом ціноутворення. В еконміній теорії виділяють два підходи до встановленя цін:
•ринковий. За такого підходу визначними факторами виступають конь’юктура ринку, попит та пропозиція на товари.
•витратний. Згідно цього підходу в основувстановлення ціни закладаються виробничі витрати, та перш за все, робітничі, пов’язані зі створенням товарів.
Законом вартості називається економіний закон, згідно якому товари на ринку обмінюються у відповіності до кількості та якості витраченої на їх виробництво праці.
Важливою умовою є те, що ціна є грошовим вираженням вартосіт. Ватість та ціна співвідносяться як вміст та форма. В основі руху цін лежить рух вартостей. Однак, ціни, отримавши самостійне існування на ринку, також мають свої закони встановлення динаміки, так як на їх величину впливає не лише вартість. Але саме вона є тим якорем, який повертає їх до вихідного початку, як би високо вони не підіймалися та як би низько вони не падали.
Основою ціни товарів є вартість виробництва. Голка, молоток, електропила, автомотор мають ціни, що відрізняються від ціни на автомобіль, та в першу чергу внаслідок витрат праці на їх виготовлення. Але ціна кожного товару відрізняється від вартості під впливом сукупності факторів. Однак, вартість ефективно впливає на прогрес продуктивних сил за умов зближення ціни та вартості товарів. Та фактори, що наближують ціни товарів до їх вартості, формують ефективну тенденцію реалізації закону вартості. А фактори, що відхиляють ціни від вартості, створюють негативну тенденцію його вияву.
Закону вартості притаманні наступні риси:
2. ФУНКЦІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
Закону вартості у сучасній системі економічних відносин належить дуже важлива роль. Функціональне значення закону вартості заключається у забезпеченні факторів економічного стимулювання розвитку продуктивних сил. Ефективність цієї функції у практиці господарювання залежить від варіантів взаємозв’язку з іншими законами –конкуренції, монополії, грошового обігу та інших законів економічних відносин, від закріплених принципів їх взаємозв’язків в юридичних законах держави по керуванню та регулюванню товарно-грошових відносин.
Але крім цієї функції закон вартості виконує ряд наступних функцій:
. Перша функція заключається у виконанні обліку суспільної праці через формування суспільно-необхідних витрат праці.
. Друга функція полягає у тому, що закон забезпечує розподіл праці між різними сферами виробництва. Інакше кажучи, закон вартості є стихійним регулятором у розподілі ресурсів товарного виробництва. У здійсненні цієї функції важливу роль грає динаміка цін. Через механізм коливання ринкових цін навколо вартості відбуваються переливання та переміщення факторів виробництва (праці, капіталу ... ) з одних галузей національної економіки в інші, регулюється відношення між випуском товарів. Для задоволення різних потреб суспільства вся суспільна праця повинна розподілятися між різними галузями. Внаслідок стихійності виробництва ця пропорційність постійно порушується, та ,відповідно, будь-який товар може виявитися виробленим або у надлишку, або у недостатній кількості. Наприклад, перевищення пропозиції на взуття над попитом на неї може викликати падіння цін на взуття нижче його вартості. А недостатня пропозиція тканин призведе до підвищення ціни на них вище їх вартості. У таких умовах частина товаровиробників може перейти від виробництва взуття до виробництва тканин, як до більш вигідної справи. Внаслідок цього, виробництво та пропозиція на взуття будуть зменшуватися, та ціни на нього зростуть, а виробництво та пропозиція на тканини зростуть, та ціни на них будуть зменшуватися. В умовах стихійного виробництва може початися зворотній перехід товаровиробників від виробництва тканин довиробництва взуття. Таким чином, закон вартості регулює розміри товарного виробництва та співвідношення між виробництвом різних товарів.
. Третьою функцією є стимулююча. Закон вартості сприяє зниженню виробничих витрат, що відбувається внаслідок розвитку виробничих сил у товарному виробництві. Якщо індивідуальні витрати праці товаровиробника перевищують суспільно-необхідні, то для того, щоб не збанкротувати, він повинен понизити величину своїх витрат. Закон вартості ніби «карає» його, тим самим, змушуючи товаровиробника підвищувати продуктивність праці або переключатися на випуск іншого виду виробу. Ті товаровиробники, чия індивідуальна вартість товарів менша, ніж суспільна вартість, отримують ряд економічних переваг. У такому випадку вони не лише відшкодовують затрачену працю, але і крім того отримують додатковий дохід. Це стимулює товаровиробників знижувати індивідуальну вартість та підвищувати продуктивні сили на базі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Кокурентна боротьба спонукає підприємців слідувати їх прикладу. Внаслідок цього нова техніка рано чи пізно отримає широке розповсюдження. Таким чином, закон вартості рухає розвитком продуктивних сил суспільства.
.Четверта функція полягає в тому, що закон вартості є основним для диференціації товаровиробників. Причиною диференціації є неспівпадіння, нерівність індивідуальної та суспільної вартості. Ті товаровиробники, у котрих індивідуальна вартість нижча за суспільну, при продажі своїх товарів будуть у вигідному стані, тобто отримають додатковий дохід. А ті виробники, у котрих індивідуальна вартість вища за суспільну, несуть збитки, та зазвичай, не зумівши їх відшкодувати, вони банкротують. Збагачення одних товаровиробників та зубожіння інших –таким є незворотній результат дії закону вартості. Зубожілим та збанкротувалим товаровиробникам нічого не залишається, крім продажу своєї робочої сили. А та частина піприємців, що збагачується –претворюється на капіталістів, які наймають цю робочу силу. Таким чином, диференціація товаровиробників, що відбувається на основі дії закону вартості, призводить до переходу від звичайного товарного виробництва до капіталістичного.
.П’ята функція –розподільна, яка здійснюється за допомогою цін. Дана функція заключається у розподілі суспільного продукту між регіонами та піприємствами.
Закон вартості - об'єктивний економічний закон товарного виробництва. Він визначає способи й принципи виміру, розподілу й стимулювання суспільної праці на ринку. Згідно з цим законом обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно-необхідними затратами праці. Закон вартості стимулює тих виробників, які забезпечують більш високу продуктивність праці. Ті ж виробники, чия продуктивність праці нижча суспільно-нормальної (середньої), при обміні несуть збитки. По мірі формування світового ринку дія закоу вартості розповсюджується і на світогосподарські зв’язки. Тут закон вартості виконує функцію свідомого регулювання високоассоційованої економіки. Суспільство свідомо використовує закон вартості при регулюванні цін, грошового обігу, товарного обігу у зовнішній торгівлі. На світовому ринку національні вартості виступають у ролі індивідуальних, з яких формуються інтернаціональні вартості. Як відомо, усі різні країни знаходяться на різних етапах розвитку. Так, якщо країна володіє високою продуктивністю праці та продає свої товари по інтераціональній вартості, яка вища за індивідуальну вартість, то вона отримує додатковий прибуток. Та навпаки, країни з високою національною вартістю та низькою продуктивністю праці –несуть збитки. Але, необхідно зауважити, що не завжди країні, у якої низька продуктивність праці та висока індивідуальна вартість, зовнішньоторгівельні зв’язки не вигідні. Вони є раціональними, якщо країна купує товари дешевше, ніж могла б виробляти їх сама. Тому не так важлива величина вартості, як співвідношення національних та інтернаціональних вартостей товарів, що експортуються та імпортуються.
3. МЕХАНІЗМ ДІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
У товарному виробництві діє закон вартості. Його сутність полягає у тому, що обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Це є процесом-наслідком закону вартості. Механізм дії цього закону зображено на рис. 25.
Індивідуальний робочий час —це час, витрачений працівником на 1 виготовлення певного товару
Мірилом ринкової (суспільної) праці є не індивідуальний робочий час, а суспільно необхідний.
Суспільно необхідний робочий час —це мірило вартості товару, оскільки це час, який потрібен для виготовлення будь-якої споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вміння та інтенсивності праці
Суспільно нормальні умови —це такі умови, за яких створюється більшість товарів. Інакше кажучи, ці умови є найтиповішими в суспільстві
Якщо, наприклад, для пошиву одягу одні виробники використовують ручні швейні машини, другі —машини з ножним приводом, а треті —електричні, то витрати на виготовлення певної споживної вартості за середньої умілості та інтенсивності праці у них будуть різними. Перша група товаровиробників витрачатиме 12 год і вироблятиме 10 тис. одиниць товару, друга —відповідно 10 год і 100 тис. одиниць товару, третя —відповідно 8 год і 8 тис. одиниць товару. Отже, 10 годин є суспільно нормальними умовами, які визначають вартість цього товару. Реалізація товарів за їхньою суспільною вартістю призведе до того, що перша група товаровиробників з вищими індивідуальними витратами втрачатиме дві години на кожну одиницю готової продукції, а третя група, навпаки, виграватиме дві години, оскільки їхні індивідуальні витрати менші, ніж суспільні.
Споживні вартості, призначені для обміну на ринку, не тільки різні за своїми властивостями, а й є результатом різної за складністю праці. Одна з них є результатом простої праці, яка виконується працівниками без спеціальної підготовки з використанням нескладних знарядь праці. Інші створюються із застосуванням найновітнішої техніки як результат складної праці, що потребує високої професійної майстерності, глибоких спеціальних знань, високої загальної культури виробника.
У процесі реалізації товарів у будь-якій країні проста праця є вихідною, з якою порівнюють усі види складної праці. За одиницю часу складна праця створює більшу вартість, ніж проста. Зведення складної праці до простої здійснюється на ринку одночасно з прирівнюванням індивідуальних витрат до суспільно необхідних.
В умовах розвиненого товарного виробництва закон вартості діє як закон цін. Це зумовлено тим, що здійснювати безпосередній облік кожного товару в робочих годинах неможливо. Для цього застосовують опосередкований вимірювач, яким є загальний еквівалент у вигляді грошей.
Через механізм цін закон вартості виконує функції регулятора товарного виробництва, рушійної сили розвитку продуктивних сил, диференціації товаровиробників.
Функція закону вартості як стихійного регулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Якщо, наприклад, певного блага виробляється менше, ніж існує суспільна потреба в ньому, то попит на нього зростатиме, і відповідно ціна буде вищою, ніж вартість. Той, хто виробляє такі товари, отримуватиме більші прибутки, що сприятиме припливу в цю галузь капіталу. Виробництво товарів розширюватиметься. Проте, як тільки випуск цієї продукції перевищить платоспроможний попит, ціна стане нижчою за суспільну вартість. Тоді розпочнеться зворотний процес: згортатиметься виробництво і відбуватиметься переливання капіталу, всіх елементів виробництва у галузі, де виробляється благо, суспільна потреба в якому не задовольняється.
Функція закону вартості як рушійної сили зумовлена тим, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні випрати виробництва. Кому це вдається, той отримує найбільші вигоди і додатковий прибуток. Для того щоб не програти у конкурентній боротьбі або утримати свої позиції на ринку, товаровиробник мас постійно вдосконалювати виробництво, запроваджувати нову техніку і технологію, поліпшувати якість продукції, що сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці.
Закон вартості активно впливає на суспільну диференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на тих, хто збільшує масштаби виробництва, і на тих, хто розорюється і виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, особливо дрібних і середніх, посилюючи їхню майнову диференціацію. Зазнає банкрутства і розорюється переважно та група підприємців, у якої індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільні. І навпаки, товаровиробники, в яких вони нижчі за суспільні, розширюють виробництво і збагачуються особисто.
У товаровиробників, у яких індивідуальна вартість товару збігається із суспільною, відбувається нормальний процес відтворення. Ця група становить у суспільстві більшість і, для того щоб не збанкрутіти, вона має застосовувати досконаліші засоби виробництва і підвищувати кваліфікацію своїх працівників.
Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний прогрес.
4. ВПЛИВ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ НА ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
Товарне виробництво як форма ведення господарства зазнає впливу дії тих законів, які йому властиві, в тому числі дії закону вартості Дія закону вартості проявляється в тому, що вартість товару визначається суспільно необхідними затратами праці і обмін товарів здійснюється відповідно до суспільно необхідних затрат праці на ці товари.
Тобто, обмін одного товару на інший відбувається за принципом еквівалентності.
В розвинутому товарному виробництві обмін товарів відбувається за цінами, що склалися на ринку.
Закон вартості - це закон утворення цін, а ціна, як ми вже знаємо, це грошовий вираз вартості.
Всі ці положення відносяться до будь якого товарного виробництва.
Але дія закону вартості має певні особливості залежно від того, на яку форму власності спирається виробництво і який спосіб виробництва обслуговує товарне виробництво.
В капіталістичному товарному виробництві . основою якого є приватна власність на засоби виробництва, закон вартості виступає як стихійний регулятор виробництва і як стихійний рушій розвитку продуктивних сил.
Як стихійний регулятор капіталістичного виробництва закон вартості свою регулюючу роль здійснює через ціни. Під впливом попиту і пропозиції ціни можуть відхилятися в ту чи іншу сторону від вартості, хоча сума цін всієї маси товарів обов'язково дорівнює їх вартості. Відхилення цін від вартості робить відповідний вплив на виробництво. При падінні попиту на товари знижуються ціни на них, тобто відхиляються вниз від вартості товарів. Внаслідок цього виробництво даних товарів скорочується.
І, навпаки, підвищення попиту на товари обумовлює підвищення цін на них і штовхає на розширення їх виробництва.
Розширення чи звуження виробництва в окремих галузях веде до збільшення чи зменшення в цих галузях засобів виробництва і робочої сили.
Так за допомогою закону вартості, через відхилення цін від вартості стихійно регулюється розвиток суспільного виробництва.
Механізм дії закону вартості як стихійного рушія розвитку продуктивних сил проявляється таким чином. Ціни за якими товаровиробники реалізують свою продукцію на ринку, відповідають суспільно необхідним затратам праці. Товаровиробники, які здійснюють виробництво більш досконалими засобами виробництва, затрачають на виробництво продукції менше часу, ніж суспільно необхідний час. Тому при реалізації продукції вони збагачуються. Це штовхає інших товаровиробників підвищувати продуктивність праці шляхом удосконалення техніки і технології виробництва, організації праці тощо.
Для наочності приведемо такий приклад. Скажімо, в галузі, що виробляє автомобілі є три групи підприємств:
Більшість автомобілів виробляється в групі, де затрати на один автомобіль становлять 400 годин праці.
Тоді й суспільно необхідна праця, яка визначає вартість, буде десь біля 400 годин праці.
При цьому в найкращих умовах будуть ті підприємства, де затрати пращ становлять 300 годин на автомобіль. Від виробництва кожного автомобіля вони одержать ще додатковий прибуток, рівний 100 годинам середньосуспільної пращ.
Між усіма групами підприємств буде вестися конкуренція, яка штовхатиме відстаючих на удосконалення виробництва, на скорочення затрат праці. Поряд з цим скорочуватимуться суспільно-необхідні затрати праці, знову виникатиме конкуренція, знову удосконалення і так безперервно.
При цьому стихійна дія закону вартості викликає такі наслідки:
В умовах капіталістичного товарного виробництва неминуче розвивається таке специфічне явище, як панування речей над людьми. Пояснюється воно тим. що при товарному виробництві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, суспільні, виробничі відносини між людьми здійснюються через речі, набувають форми відносин між речами, тобто виробничі відносини людей оречевлюються.
Скажімо, кожний відособлений товаровиробник наперед не знає чи визнає суспільство його працю, втілену в якомусь товарі, корисною, чи не визнає. Він сліпо працює на ринок, для якого характерними є і коливання цін і конкуренція. І тут на ринку, товаровиробник залежить безпосередньо не від другої особи, а від речей - товарів. Саме від товарів залежить, продасть виробник свої товари чи ні, по яких цінах і яку суму грошей одержить за них
Виходить, що замість того, щоб люди панували над речами, речі панують над людьми.
Це специфічне явище, об'єктивно існуюче в товарному господарстві, К. Маркс назвав токарним фетишизмом
Факт панування в капіталістичному суспільстві речей над людьми це об'єктивна сторона товарного фетишизму.
Проте, крім цієї сторони, є ще суб'єктивна сторона фетишизму, яка полягає в тому, що самі товаровиробники, або приписують речам-товарам і грошам надприродні властивості, обожнюють їх, поклоняються їм, або твердять, що суспільні властивості притаманні речам від природи і носять вічний характер.
Суб'єктивна сторона товарного фетишизму може бути переборена в процесі наукового пізнання об'єктивної дійсності.
Об'єктивна сторона товарного фетишизму, тобто панування речей над людьми, не може бути усунена доти, доки не буде ліквідована її основа - капіталістичне товарне виробництво .
Товарний фетишизм - категорія історична . В умовах патріархальної селянської сім'ї чи у феодальному мастку для нього не було місця Селянин, працюючи на поміщика, давав в його розпорядження або свою працю безпосередньо, або продукти праці.
Тут відносини були цілком ясними. Лише капіталістичне товарне виробництво привело до появи товарного фетишизму . Соціалістичне усуспільнення виробництва приводить до зникнення товарного фетишизму.
ВИСНОВКИ
В ході написання даної курсової роботи ми детальновивчили, що таке вартість, як вона формується, від чого залежить її величина, що таке закон вартості, його сутність та яким є його значення в економічній науці.
Тепер можна сказати, що питання про величину вартості має велике практичне та теоретичне значення. Так як вартість являє собою уречевлену у товарі абстрактну працю, то величина вартості товару визначається кількістю праці, витраченого на його вироблення. Кількість праці вимірюється робочим часом –годинами, днями та т.і. Тому величина вартості товару визначається кількістю робочого часу, витраченого на виробництво.
При цьому величина вартості товару визначається наступними факторами:
.Рівнем продуктивності праці. Продуктивність праці виражається у кількостіспоживчих вартостей, створених за одиницю часу. Тому величина вартості одиниці товару оберненопропорційна до рівня продуктивності праці. Величина вартостізагальної маси товарів не залежить від продуктивності праці. Необхідно зазначити, що суспільна вартість товару змінються лише у тому випадку, коли більш висока продуктивність праці захопить більшість підприємств, що виготовляють даний товар.
.Рівнем інтенсивності праці. Вона визначається витратами праці за одиницю часу. При зростанні інтенсивності праці за рівні проміжки часустворюється різна величина вартості. Більш інтенсивна праця створює за одиницю часу більшу кількість продукції та більшу вартість, ніж менш інтенсивна. Зростання інтесивності праціхарактеризується збільшенням ефективності як конкретної, так і абстрактної праці.
.Рівнем складності праці. Проста праця –це праця некваліфікована, яку здатна виконати будь-яка людина, без попередньої підготовки. Складна праця –це праця кваліфікована, для виконання якої необхідне попереднє навчання якої-небудь спеціальності.
Дане твердження було покладено в основу трудової теорії вартості, яка була розроблена англіською класичною школою. Її представниками були Адам Сміт, Давид Рікардо, Уіль’ям Петті. Подальший розвиток, даний напрям отримав у працях Карла Маркса. В основі його вченя також лежала трудова теорія вартості. Маркс у своїх працях розробив теорію додаткової вартості. На думку Маркса, додаткова вартість виступає у вигляді видатків вартості продукту над сумою вартості елементів його виробництва. По своїй суті, додаткова вартість –це та частина вартості, яка створюється найманими робітниками понад вартість їх робочої сили та являє собою неоплачену працю, яку капіталіст залишає собі.
Основоположники теорії граничної корисності були впевнені, що ціна на товар не має ніякої об’єктивної основи. А на ринку ціна встановлюється в залежності від суб’єктивної оцінки споживачами корисності даного товару. Дане твердження слугувало основою ля того, щоб теорія граничної корисності стали називати суб’єктивно-психологічною теорією. Представники даного вчення рахували, що всі економічні категорії можуть бути виведені лише з відношення людини до речі, його очікувань, відданя переваг якійсь речі та пізнань.
Аналізуючи дані теорії вартості (трудову теорію вартості, теорію додаткової вартості, теорію граничної корисності), можна сказати, що ні одна з них не є найбільш правильною та достатньою. Тому сучасні економісти дотримуються дещо іншої позиції. справа в тому, що вони в тому чи іншому ступені підтримують концепцію, згідно якої в основі вартості лежить не один, а декілька факторів. Це праці, капітал(або засоби виробництва), природний фактор(земля), а також піприємницькі здібності. Тому відповідно до цього сучасні економісти визнають, що вартість, по-перше, формується усіма факторами, а , по-друге, розпадається на доходи.
Відповіно, проблема вартості повинна вирішуватися не на протиставленні, а шляхом поєднання різних доходів. При визначенні величини вартостітовару необхідно враховуват не лише итрати, тобто працю, робочий час, але й результати(кількість та якість корисності), їх взаємодію.
Таким чином вивчаючи питання вартості, її величини, можна сказати, що у процесі формування вартість підкорюється певним правилам та принципам. В ролі правил та принципів в економічній теорії виступає закон вартості. Закон вартості є законом цін. Він регулює ціноутворення, складаючи його вихідну основу. У реальному житті у процесі формування цін на ринку враховуються й такі умови, як співвідношення попиту та пропозиції, співвідношення цін на однойменні товари. Тому, можна зробити висновок, що закон вартості тісно пов’язаний із законом попиту та пропозиції. Вони взаємодіють, впливаючи один на одного. Завдяки впливу цих законів ціна на товари коливається навколо вартості та наближається до того рівня, при якому формується рівноважна ціна. Таким чином, в умовах товарного виробництва закон вартості проявляє свою дію через коливання цін навколо вартості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ