Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МЕДИЧНА СТАТИСТИКА
Статистика - наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ у нерозривному зв’язку з їхньою якісною стороною.
Якщо предметом статистичного вивчення стають якісно різнорідні явища (групи), то уявлення про них, отримані без попереднього групування за якісними ознаками не відповідають об’єктивній дійсності. Прикладом може бути т. з. феномен соціальної неоднорідності здоров’я (міських і сільських мешканців, повних і неповних сімей, тощо).
Теоретичним підґрунтям статистики як науки є:
1) загально-філософські концепції;
2) суспільні науки (політекономія, соціологія);
3) математичний аналіз (зокрема теорія ймовірності та одне із основних її понять – закон великих чисел, який, як справедливо зауважив академік О.Н.Колмогоров, є одним із проявів діалектичного зв’язку.
Час спростував погляди багатьох дослідників на статистику як всуціль математичну науку (скажімо, Р.Фішер стверджував, що статистика, - це прикладна математика).
Математика має справу з абстрактними співвідношеннями та просторовими формами. Статистика відображає конкретні реальні факти, виражені цифрами з проведенням всебічного якісного аналізу виявлених закономірностей.
Статистики виконують те ж завдання відображення життя, що й письменники, чи художники, з тою лише відмінністю, що для цього вони використовують не слово чи фарбу, а багатогранну мову цифр.
І ще слід відзначити, що статистика – наука, яка вивчає мінливість явищ: там де мінливість відсутня, неможливе застосування статистичних методів.
Розділ статистики, що вивчає питання, пов’язані з медициною, гігієною та охороною здоров’я називається медичною статистикою.
Вивчаючи випадкові явища і спираючись на теорію вірогідності, медична статистика зуміла розпізнати з певною допустимою похибкою багатофакторіальну кореляцію між явищами та чинниками, що їх обумовлюють.
Медична статистика має предмет та методи дослідження. Останні частково специфічні, частково спільні з іншими науками. Медична статистика вивчає явища, що відбуваються випадково, у відповідності із статистично вірогідними законами. В медичній статистиці виділяють з основні розділи:
1) загальна статистика (теорія статистики);
2) статистика здоров’я населення;
3) статистика охорони здоров’я.
Отже, медична статистика – це наука, яка вивчає показники здоров’я населення (захворюваність, інвалідність, демографічні показники: народжуваність, смертність, природній приріст, середню тривалість життям), фізичний розвиток, а також показники діяльності лікувально-профілактичних закладів.
Будь яка галузева, в т. ч. й медична статистика складається з 2-х частин: методичної та матеріальної.
Методична частина – це сукупність методів та засобів дослідження.
Слід виділити такі основні статистичні методи, якими оперує медична статистика і які ми будемо більш детально розглядати на наступних заняттях.
1) варіаційний аналіз;
2) динамічний аналіз;
3) кореляційний аналіз;
4) епідеміологічні методи;
5) комплексні оцінки;
6) математичне моделювання;
7) системний аналіз;
8) дисперсійний аналіз;
9) дискримінантний аналіз;
10) метод головних компонентів;
11) стандартизація.
Матеріальна частина – це сукупність основних цифрових даних (в медичній статистиці це фактичні дані про здоров’я людності, мережу лікувально-профілактичних закладів, кадри, тощо та їх аналіз).
Медична статистика являє собою не лише науку та предмет викладання, а й специфічний розділ суспільної практики, зміст якої полягає в проведенні обліку та звітності в системі охорони здоров’я.
Статистичний облік в практичному плані – це первинна реєстрація (систематична та повсякденна) різних проявів явищ та ознак, які вивчаються (наприклад, заповнення історій хвороби, карт вибулого із стаціонару, талона амбулаторного пацієнта, екстрених повідомлень про інфекційне захворювання і т. д.).
Статистична звітність – це періодична систематизована інформація узагальненого характеру, що відображає підсумки роботи окремих структурних підрозділів галузі за певні проміжки часу.
Дані обліку та статистичні звіти використовуються як основне джерело інформації для оперативно-управлінської діяльності і зв’язку між окремими ланками системи охорони здоров’я; вони є основою для поглибленого аналізу явищ в охороні здоров’я та перспективного програмування.
Статистичні дані (матеріали) повинні відповідати таким вимогам:
1) бути вірогідними (достовірними) та точними (особливо це стосується первинних матеріалів, які поступають з низових ланок охорони здоров’я);
2) забезпечувати повноту інформації (охоплювати всі об’єкти спостереження за весь період дослідження згідно складеної програми);
3) забезпечувати порівнюваність та співставлення даних („сравнивай сравнимое”) - виконання цієї вимоги досягається єдністю програм та номенклатури, уніфікацією методичних підходів і оціночних критеріїв;
4) їх отримання, обробка та подання до інстанції вищого порядку мають здійснюватись своєчасно.
Медична статистика вивчає:
1.0 Здоров’я людності:
1.1 Демографічні процеси;
1.2 Захворюваність;
1.3 Інвалідність;
1.4 Соматометрію і визначення біохімічних констант;
1.5 Психічне здоров'я та психометрію.
2.0 Умови довкілля та спосіб життя людей:
2.1 Повітря;
2.2 Воду;
2.3 Іонізуючу радіацію;
2.4 Харчування;
2.5 Матеріальне благополуччя;
2.6 Працю та навчання;
2.7 Відпочинок;
2.8 Поведінку.
3.0 Медичну базу:
3.1 Медичні заклади;
3.2 Кадри;
3.3 Бюджет охорони здоров’я.
4.0 Діяльність системи охорони здоров’я:
4.1 Амбулаторій і поліклінік;
4.2 Стаціонарів;
4.3 Аптек;
4.4 Соціально-медичну діяльність.
План та програма медико-статистичного дослідження включає:
1.0 Збір даних:
1.1 Спостереження;
1.2 Експеримент;
1.3 Реєстрація спостереження або експерименту;
1.4 Зосередження і зберігання даних;
1.5 Передача даних.
2.0 Обробка даних:
2.1 Нормалізація (стандартизація) даних;
2.2 Кодування та групування даних;
2.3 Табелювання;
2.4 Розрахунок пересічних значень, дисперсій, похибок;
2.5 Порівняння, визначення різниці;
2.6 Кореляція, регресія, комплексні оцінки.
3.0. Аналіз даних:
3.1 Оглядовий, інтерпретативний аналіз;
3.2 Математичний аналіз: дисперсійний, дискримінантний, багатофакторний, канонічний, логістичний, системний тощо.
Отже, предметом вивчення медичної статистики є рівень здоров’я людності в своїй структурі та динаміці.
Більш детальна характеристика здоров’я обіймає такі явища:
1. Демографічні процеси (чисельність, структура, динаміка природнього та механічного руху).
2. Захворюваність (структура та динаміка первинної, загальної, лікарняної захворюваності, а також захворюваності з тимчасовою втратою працездатності).
2.1 Соматометричний розвиток;
2.2 Психомоторний розвиток, психічне здоров'я, адаптаційну здатність до соціального життя;
2.3 Дисперсію біологічних констант стосовно їх значень, що вважаються нормальними.
Вивчення причин цих явищ близьке до вивчення факторів ризику, чим займається аналітична епідеміологія, однак, предмет медичної статистики ширший. Він включає додатково фактори пропаганди здоров'я — соціально-економічні, культурні, санітарні. Тому тут більше підходить назва "шанси", а не "ризики".
Крім того, предметом медичної статистики є вивчення динаміки адаптації груп людності до колективного співіснування, будь то адаптація школярів, робітників, службовців тощо, що наближає її до предмету соціології.
Важливим зацікавленням медичної статистики є кількісний та якісний аналізи діяльності лікувально-профілактичної мережі, оцінка цієї діяльності через механізм впливу на стан здоров’я з обов'язковим врахуванням комплексного впливу різних факторів.
Вивчення здоров’я людності вимагає застосування комплексних методів щодо системи спостереження та збору даних, їх обробки та аналізу. Часто ці методи використовуються іншими науками, однак, специфіка медико-статистичного підходу полягає у визначенні динаміки явищ, їхніх закономірностей та тенденцій.
Здоров’я людності залежить від якості життя. Здоров’я віддзеркалює соціально-економічні, культурно-соціальні умови, тому здоров’я не може бути вивчено без цих детермінант. Доведено, що рівень розвитку суспільства визначав рівень та якість життя людності, неодмінною складовою яких є здоров’я.
Методологією медичної статистики є взаємозалежне вивчення явищ в їхньому історичному розвитку всередині суспільства.
Застосовуються різноманітні методи.
Метод порівняння одного й того ж явища в різних групах людності (згідно статі, віку, соціального стану, роду занять тощо), а також на різних територіях, Це має суттєве значення для вивчення явища. В рівній мірі це стосується динаміки явищ.
Епідеміологічний метод. Раніше використовувався для вивчення інфекційних хвороб, тепер використовується для вивчення усіх аспектів здоров'я людності. Епідеміологічний метод є методом кореляції та регресії між явищем і факторами, що перебувають з ним в причинно-наслідковому зв'язку.
Факторіальний аналіз використовується для вивчення закономірностей динаміки і структури явищ.
Математичні методи: методи прогнозування, оперативні та системні дослідження.
Експериментальний метод використовується для вивчення явищ, що імітуються в лабораторних умовах або в умовах реформування медичної допомоги.
Медико-статистичне дослідження може бути повним або вибірковим.
Повне або суцільне дослідження охоплює усі одиниці спостереження.
Вибіркове дослідження охоплює репрезентативну частку одиниць спостереження, яке дає змогу оцінити усе явище.
Важливе значення має місце дослідження. Територія сильно впливає на результати дослідження.
Наступним питанням є час і термін проведення дослідження. Дослідження може тривати постійно, тобто бути поточним, здійснюватись періодично, у певний час або бути одномоментним.
До постійних досліджень відносяться, для прикладу, вивчення природнього руху людності, до періодичних — вивчення розповсюдженості хронічних хвороб, до одномоментних — перепис людності, фіксація стану медичної допомоги.
Після збору статистичних даних проводиться їхня обробка. Вона включає кількісну і якісну перевірку, кодування та групування цих даних. Кількісна перевірка означає перевірку правильності запису статистичних документів, якісна — логічне співставлення даних, наприклад, віку і діагнозу, віку і занять, зросту і маси тіла тощо. Далі йде кодування. Кожній кількісній чи якісній характеристиці явища присвоюється код. Кодування є загальним або медичним в залежності від характеру ознаки. Групування — це розподіл даних згідно кількісних чи якісних характеристик з метою їхнього аналізу. Кількісними характеристиками є вік, демографічні показники, зріст, вага тощо. Якісними характеристиками є стать, соціальний стан, професія, хвороба тощо.
Групування є простим (згідно однієї ознаки), складним (згідно багатьох ознак, що комбінуються між собою) і повторним (групування раніше поділених груп з метою більш глибшого вивчення явища).
Групування — центральний момент дослідження і його слід проводити на підставі глибокого вивчення суті проблеми.
Варіанта — кількісне чи якісне значення конкретної характеристики явища, наприклад, новонароджений може мати довжину тіла 47, 48, 49, 50 і т.д. см. Цей новонароджений може бути різної статі: хлопчик, дівчинка. Варіанта може бути представлена у вигляді абсолютного, відносного числа та якісних характеристик.
Абсолютна величина — число, що характеризує явище в його абсолютному (арифметичному) значенні.
Відносна величина — число, що характеризує відношення однієї величини до іншої і може означати частку, частоту або співвідношення однієї величини до іншої.
Кожному значенню варіанти (х) відповідає її частота (n), з якою вона повторюється. Ряд варіант з їхніми частотами складає т.з. варіаційний ряд.
Варіанти, що утворюють варіаційний ряд, можуть складатись з простих варіант (вага — 2900 г) або дискретних (2900-3100 г).
Статистична ознака — це та спільна для усіх одиниць властивість, яка вивчається під час статистичного дослідження.
Статистичний розподіл — це ряд значень певної характеристики одиниці спостереження, що розподілені згідно певного закону розподілу.
Статистичний параметр — представницьке значення, обраховане на підставі статистичного розподілу, наприклад, пересічна величина, дисперсія, похибка тощо.
Статистичний показник — це статистичне значення, з допомогою якого можна охарактеризувати явище.
Статистичний індекс — відносна цифрова величина, знайдена шляхом порівняння статистичних показників.
Після обробки статистичних даних настає етап зведення їх у статистичні таблиці, що дозволяють краще зрозуміти досліджувані явища.
Статистичні таблиці — це макети, що складаються із стовпчиків та рядків, на перетині яких розміщуються статистичні показники.
Існують прості, групові та комбіновані таблиці.
Після обробки матеріалу і зведення його в таблиці розпочинається розрахунок статистичних показників.
Певне значення мають абсолютні числа, особливо коли йдеться про незначні або, навпаки, соціально значимі явища. Так, один випадок обкладу на лікарській дільниці свідчить про вкрай негативну епідеміологічну ситуацію; рівною мірою 4 випадки захворювання на СНІД повинні поставити на ноги усю медичну службу регіону.
Пересічна величина одним числом характеризує явище. Вона дуже часто застосовується в статистичному аналізі — пересічний термін перебування хворого на ліжку, пересічна місткість лікарень тощо.
Дисперсія від пересічного значення показує варіабельність (коливання) індивідуальних випадків по відношенню до пересічного значення.
2. Статистична сукупність (генеральна, вибіркова), її основні властивості та критерії.
Наріжним каменем статистики, як науки є вчення про статистичну сукупність. Статистика послуговується такими основними визначеннями.
Одиниця спостереження – кожен окремий випадок явища, що вивчається (наприклад, захворювання, смерті, випадок госпіталізації, народження, тощо).
Статистична сукупність – загальне число одиниць спостереження; або – це група предметів або явищ, об’єднаних за принципом відносної однорідності і взятих для вивчення в певних межах простору та часу.
Одиниця спостереження повинна бути чітко виражена, інакше важко досягнути співставлення даних (наприклад, при вивченні захворюваності в якості одиниці спостереження можуть фігурувати як хвора людина так і окреме захворювання, і ці поняття не повинні змішуватися.
Ознака – критерій, що характеризує одиницю спостереження. Наприклад, якщо кожен випадок захворювання є одиницею спостереження. То її можуть характеризувати такі ознаки як діагноз, вік та стать хворого, тривалість перебігу хвороби і т.д.
У статистичній теорії та практиці розрізняють поняття генеральної та вибіркової сукупності.
Генеральна статистична сукупність – включає усі одиниці спостереження.
Вибіркова статистична сукупність – включає певну частину одиниць спостереження. Але ця частина здатна відображати або репрезентувати всю генеральну сукупність.
Статистична сукупність має 5 основних властивостей, кожна з яких характеризується певними статистичними критеріями.
1) Перша властивість – розподіл ознаки – частота, доля, критеріями даної властивості є відносні величини: інтенсивні та екстенсивні показники.
2) Друга властивість – середній рівень ознаки – визначається цілою низкою пересічних величин: Мо – мода – варіанта, яка зустрічається найчастіше, Ме –медіана – варіанта, яка займає серединне положення, М – середня арифметична і т.д.
3) Третя властивість – різноманітність ознаки – вказує на те, що сукупність складається з елементів, які відрізняються за своєю величиною (розмірами) і визначається такими критеріями як: lim – ліміт – крайні – найбільше та найменше значення ознаки в сукупності, Am – амплітуда – розмах числових значень ознаки в діапазоні limmax – limmin), σ – середнє квадратичне відхилення – величина, яка показує на скільки кожна одиниця спостереження відрізняється від середньої арифметичної; чим більше значення σ, тим більш неоднорідна за своєю структурою статистична сукупність.
4) Четверта властивість – репрезентативність ознаки (її типовість) – здатність вибіркових сукупностей в достатній мірі повно відображати властивості генеральних. Критерії: похибки пересічних та відносних величин (відповідно mM та mР), а також х2 – хі – квадрат – коефіцієнт відповідності.
5) П’ята властивість – взаємозв’язок ознак – ступінь та характер залежності їх між собою (оцінюється з допомогою коефіцієнта кореляції – rxy).
3. Методика вибіркових статистичних досліджень, види вибірки.
Для оцінки здоров’я населення та діяльності медичних закладів можна користуватися як генеральною або суцільною. Так і вибірковою статистичною сукупністю. Звісно, генеральна сукупність дає абсолютно достовірний результат.
Вибіркова сукупність дає наближений результат, але за умови правильного відбору одиниць спостереження, цей результат суттєво не відрізняється від того, який дає генеральна сукупність. Враховуючи цю обставину, а також величезну економію сил і коштів, слід надавати перевагу вибірковій статистичній сукупності.
Необхідно вивчити здоров’я, зокрема захворюваність мешканців міста, де проживає 200 тис. людей. Можна, звісно врахувати кожне захворювання. Але, судячи із реальних показників захворюваності, число таких захворювань сягне декількох сот тисяч. Це надзвичайно обтяжлива робота навіть в умовах машинної обробки зібраного статистичного матеріалу. доцільно із цих 200 тисяч обрати певну частину людей, але таку, щоб вона відображала якісний склад населення усього міста. Захворювання, виявлені у цієї частини, відображатимуть суть захворюваності жителів міста.
Для цього треба застосувати певні види вибірки, які рекомендує статистична наука.
1. Механічний, коли обирається кожен 10-й чи 20-й мешканець міста або за т.з. розподілом випадкових чисел, за початковою літерою прізвища („К”, „Н”). при цьому усі мешканці мають однакову ймовірність попасти в число обраних і отже вибірка буде відображати віковий і статевий, професійний та інший якісний склад населення.
2. Типологічний, коли генеральна сукупність попередньо розбивається на типи (вікові, статеві, професійні прошарки, тощо) а потім з кожного береться пропорційна частка людей.
3. Кубловий або районовий, коли береться певний район міста (кубло), яке за попередніми даними типове для усього міста.
4. Комбінований, коли поєднуються вище означені типи вибірок – використовується найчастіше.
Результат, отриманий під час вибіркового дослідження, буде все-таки відрізнятись від результату, отриманого під час суцільного дослідження. На це впливатимуть як об’єктивні (кожна одиниця спостереження містить як загальні так і неповторні індивідуальні риси), так і суб’єктивні (вплив тих, хто збирає статистичний матеріал) причини.
4.Основні етапи статистичного дослідження.
Здоров’я населення залежить від комплексу різних факторів. Його вивчення ускладнюється ще й тим, що ці фактори взаємодіють між собою, змінюються в часі, їх вплив на показники здоров’я не однаковий в різних регіонах.
Для вивчення цих причинно-наслідкових закономірностей здоров’я населення проводяться масові статистичні дослідження.
В статистиці розрізняють факторіальні ознаки (ті, що характеризують причину явища, що вивчається), і результативні (ті, що характеризують наслідок).
Загальноприйняті позначення цих ознак:
х – факторіальна
у – результативна
у = f(x) або y = f(x1, x2,..... xn), тобто результативна ознака є функцією (залежить від факторної ознаки).
В якості результативних ознак в статистичних дослідженнях використовують різні статистичні показники, які можна поділити на 2 великі групи:
1) кінцеві результативні показники
2) проміжні результативні показники
кінцеві показники дозволяють оцінити ефективність діяльності всієї системи охорони здоров’я. До них відносяться демографічні показники (народжуваність, смертність. Природній приріст. Середня тривалість ймовірного життя), показники захворюваності. Інвалідності і фізичного розвитку.
До проміжних можна віднести показники забезпеченості медичними кадрами, ліжками і т. д., використання ресурсів, показники активності, якості медичної допомоги.
Всі соціально-медичні дослідження поділяються на 2 види: державні і спеціальні.
Державні статистичні дослідження проводяться органами державної статистики. До них відноситься система обліково-звітної інформації, що постійно збирається у всіх лікувально-профілактичних та інших закладах системи охорони здоров’я, періодичні державні дослідження, такі як перепис населення і т.п.
Спеціальні дослідження проводяться науково-дослідними і учбовими закладами, різними практичними закладами та органами охорони здоров’я.
Соціально-медичні дослідження можуть бути:
а) статичними (одночасними, тобто проводитися на певний момент часу);
б) періодичними (повторюватися через певний період часу)
в) динамічними (вивчати якесь явище в динаміці)
В залежності від повноти охоплення факторіальних і результативних ознак виділяють 4 типи досліджень:
1-й – вивчення впливу одного фактора на один результативний показник (наприклад, куріння і хвороби легень);
2-й – вивчення впливу комплексу факторів на один результативний показник (наприклад, впливу соціально-гігієнічних факторів на захворюваність туберкульозом легень)
3-й – вивчення впливу одного фактора на комплекс результативних показників (наприклад, куріння і здоров’я населення).
4-й – вивчення впливу комплексу факторів на комплекс результативних показників (наприклад, вплив соціально-гігієнічних факторів на здоров’я населення).
В залежності від практичного значення статистичне дослідження можна зобразити у вигляді такої піраміди:
вивчення явища
вивчення явища + розробка рекомендацій
вивчення явища + розробка рекомендацій + впровадження
вивчення явища + розробка рекомендацій + впровадження + оцінка ефективності
В процесі соціально-медичного дослідження як правило вирішуються наступні статистичні задачі:
1. Вивчається частота і розподіл факторіальних і результативних ознак у статистичній сукупності.
2. Вивчається зміна ознак в часі і просторі.
3. Порівнюються узагальнені ознаки (відносні, середні величини) в різних статистичних сукупностях.
4. Оцінюється достовірність (вірогідність) статистичних величин.
5. Вивчається вплив факторів на результативні ознаки.
6. Вивчається взаємодія факторів між собою.
7. Вивчається взаємодія результативних ознак між собою.
Медико-статистичне дослідження має 5 послідовних етапів.
1-й етап – організаційний – формулювання мети дослідження, складання плану та програми, вибір об’єкта та одиниці спостереження.
2-й етап – статистичне спостереження, або збір інформації.
3-й етап – розробка матеріалу.
4-й етап – аналіз матеріалів – розрахунок статистичних показників.
5-й етап – впровадження результатів дослідження в практику і оцінка ефективності.
Деякі автори виділяють 4 етапи (об’єднуючи два перші), інші збільшують їх кількість д шести шляхом формального відокремлення розрахунку статистичних показників та аналізу даних (4-й етап ділиться на 2 етапи).
Але справа не в кількості етапів, а в дотриманні загальної схеми, послідовності і наступності дій. Помилки зроблені в якійсь із ланок, можуть звести нанівець всю подальшу роботу.
А зараз зупинимося більш детальніше на кожному із етапів статистичного дослідження.
І-й – організаційний – формування мети, складання плану та програми дослідження.
Метою соціально-гігієнічного дослідження може бути вивчення різних аспектів здоров’я населення, діяльності системи охорони здоров’я. Мета повинна формулюватись чітко і недвозначно. Для розкриття поставленої мети необхідно визначити задачі дослідження. Як правило, їх декілька (від 3 до 6).
Програма статистичного дослідження являє собою перелік ознак, що вивчаються, план визначає порядок виконання програми поетапно з вказанням конкретних термінів.
ІІ-й – статистичне спостереження або збір інформації.
Цей етап полягає в реєстрації окремих явищ, їх ознак та елементів. В сфері охорони здоров’я це здійснюється шляхом заповнення облікової документації, яка встановлена МОЗ України.
При проведенні поглиблених досліджень створюються спеціальні програми, які відображають у статистичних картах.
Існують певні вимоги для складання статистичних карт:
- їх не слід перевантажувати, тобто в перелік питань, що підлягають вивченню, повинні вказати лише найбільш потрібні та необхідні;
- питання повинні бути чітко і ясно сформульовані, щоб виключити можливість різнобічного тлумачення;
- відповіді на питання повинні мати чіткий альтернативний характер (так, ні, число, діагноз, тощо), або надається можливість вибрати відповідь (підкреслити потрібне).
- слід передбачити в статкартах місце для шифрів (для автоматизованої обробки).
Паралельно із програмою спостереження складається програма розробки статистичного матеріалу (проекти та макети розробочних таблиць).
Таблиці – найраціональніша форма викладання цифрових матеріалів, вони значно полегшують аналіз даних та зручні для порівняння.
Основними її складовими частинами є статистичний підмет – те, про що йде мова в таблиці, тобто об’єкт спостереження, як правило розміщуються по горизонталі, наприклад, назви хвороб, причин смерті) і статистичний присудок – те, що говориться про предмет, ознаки, які його характеризують, наприклад, стать, вік, професія, - розміщуються по вертикалі.
За складністю таблиці поділяються на прості та складні (групові, комбінаційні).
З технологічної точки зору всі таблиці поділяються на первинні або робочі (розробочні) і вторинні, або аналітичні, що використовуються на заключному етапі статистичного дослідження. Макети таблиць складаються ще на І-му організаційному етапі.
ІІІ-й етап – розробка матеріалу проводиться за послідовними стадіями:
а) механічний та логічний контроль мета якого з’ясування ступеня повноти та якості зібраного матеріалу;
б) шифрування (кодування даних цифрами. Буквами, символами);
в) групування отриманих даних за відповідними ознаками згідно програми дослідження;
г) зведення статистичних даних – так зване статистичне зведення – поетапна операція підрахунку підсумкових і групових даних, обчислення різних кількісних коефіцієнтів. Воно проводиться по певній програмі, яка складена заздалегідь ще на організаційному етапі.
ІІІ етап завершується табличним підведенням підсумків цифрових даних, виражених абсолютними величинами.
ІV-й етап – аналіз матеріалів починається із обчислення на підставі абсолютних величин похідних – т.з. статистичних коефіцієнтів.
V-й етап – впровадження результатів дослідження в практику і оцінка ефективності.