Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Кафедра економічної кібернетики
РЕФЕРАТ
З дисципліни:
“Інформаційні системи в менеджменті"
Загальна характеристика серії стандартів MRP - MRP II - ERP - CSRP
Зміст
1. Сутність корпоративних інформаційних систем, побудованих на основі концепції планування матеріальних ресурсів (MRP) і планування виробничих ресурсів (MRPII)
2. Корпоративні інформаційні системи, побудовані відповідно до концепції планування ресурсів підприємства (ERP) і концепції, орієнтованої на кінцевого споживача (CSRP)
Список використаної літератури
1. Сутність корпоративних інформаційних систем, побудованих на основі концепції планування матеріальних ресурсів (MRP) і планування виробничих ресурсів (MRPII)Розроблення автоматизованих систем управління висунула на порядок денний дві взаємопов'язані проблеми. З одного боку, це формалізація і стандартизація методів розроблення проектів, а з іншого - стандартизація методів управлінських рішень, які відповідали б визначеним цілям.
Для розв'язання першої проблеми треба було уніфікувати методологію розроблення складних інформаційних систем від аналізу предметної галузі та вибору відповідного матеріального математичного опису системи до проектування, розробки й супроводження її з урахуванням можливих інструментальних засобів, програмної реалізації. Лише цілковита уніфікація методів створення проектів дає підстави говорити про побудову дійсно інтегральних систем, в яких формалізація інформаційних взаємодій та оцінювання їхньої ефективності відбуваються на рівні математичного і програмного забезпечення.
Для задоволення потреб системних аналітиків, проектувальників і програмістів швидкими темпами почали створюватися програми для автоматизації процесу проектування і розроблення прикладного програмного забезпечення складних систем організаційного управління. Такі програмні продукти отримали загальну назву CASE (Computer Aided Software/Sistem Engineering) - комп'ютерні допоміжні засоби створення програмного забезпечення. На сьогодні існує широкий вибір CASE-засобів, за допомогою яких створюються корпоративні інформаційні системи. Це система CORBA, що охоплює програмні пакети OmniORB2, ORBacus та Місо; UML (Universal Modeling Language) - універсальна мова моделювання; Rational Rose, яка реалізована в трьох варіантах (Rose Data Modeler, Rose Real Time, Rose Enterprise) і розрахована на проектувальників, системних аналітиків і розробників широкого профілю; Designer-2000 і Deve-Іорєг-2000 - засоби розроблення масштабованих прикладень корпорації Oracle, які дають змогу створювати моделі складних систем за допомогою засобів реінжинірингу прикладних процесів і побудувати гнучкі, масштабні прикладні програми, та ін.
Розв'язання другої проблеми на той час знайшло своє втілення в розробленні концепції MRP (Materials Reguirements Planning) - планування потреби в матеріалах, основне завдання якої - формалізувати бізнес-процеси на підприємствах.
Основна ідея цієї концепції - потреба вдосконалення функції планування матеріальних ресурсів, зумовлена в основному тим, що більшість збоїв і затримок у процесі виробництва пов'язані із затримками й нерегулярними надходженнями матеріалів і комплектуючих виробів, унаслідок чого ефективність виробництва знижується. Крім того, відсутність узгодженого плану поставок матеріальних цінностей з технологічним ланцюжком виготовлення продукції, а також порушення балансу постачання в багатьох випадках призводять, з одного боку, до нагромадження надлишків матеріалів на підприємстві, а відтак до замороження оборотних коштів на деякий період, а з іншого - не дають можливості вести моніторинг їхнього стану у виробництві й ефективно управляти цим процесом. Тому низка зарубіжних недержавних організацій, серед яких провідне місце посідає Американська асоціація з управління виробництвом і запасами APICS (American Production and Inventory Control Society), сформулювали ідеологію планування потреби в матеріалах, яка згодом стала стандартом для розроблення комп'ютерних програм класу MRP.
Зауважимо, що це не юридичний чи державний стандарт, а швидше стандартна ідеологія управління, яка на теперішній час прийнята всіма зарубіжними виробниками програмних продуктів і реалізована в усіх системах масштабу підприємства.
Реалізація системи, що працює за цією ідеологією, являє собою комп'ютерну програму, яка дозволяє оптимально регулювати поставки матеріальних цінностей під час виробничого процесу, контролюючи при цьому запаси на складі та саму технологію виробництва. Головним завданням MRP-системи є забезпечення гарантії наявності необхідної кількості матеріалів і комплектуючих виробів у будь-який відрізок часу в межах планового періоду й надання можливості зменшення постійних запасів, що водночас сприяє розвантаженню складів.
MRP-система - це комп'ютерна програма, що працює за алгоритмом, регламентованим MRP-методологією.
У системі MRP поточний стан матеріалу визначається його статусом, який охоплює такі показники: наявність цього матеріалу на складі, наявність чи відсутність його резервування для інших цілей, наявність його в поточних замовленнях чи замовлення на нього лише планується, ціну, можливі затримки постачання, реквізити постачальників тощо. Отже, статус матеріалу однозначно описує ступінь готовності кожного матеріалу бути запущеним у виробництво.
Потреба в матеріалі в MRP-системі являє собою визначену його кількість за відповідною одиницею виміру, яка відображає необхідність у замовленні даного матеріалу, що виникла в деякий момент часу протягом планового періоду виробництва.
Розрізняють поняття чистої потреби в матеріалі, яка дорівнює кількості, що безпосередньо йде на виробництво, і повної потреби, під час обчислення якої враховується наявність страхового й зарезервованого запасів. Страховий запас, як відомо, необхідний для підтримання процесу виробництва в разі виникнення непередбачених затримок у постачанні матеріалу. В оптимальному випадку, якщо механізм постачання вважати бездоганним, MRP-система не орієнтується на обов'язкову наявність страхового запасу, для підтримання якого потрібно відволікати відповідні кошти. Це одна з важливих особливостей концепції MRP, оскільки MRP-система має бути гнучкою стосовно зовнішніх чинників і вчасно вносити зміни до плану замовлень у разі непередбачених затримок постачання. Щодо українських умов, коли затримка в процесах постачання є швидше правилом, аніж винятком, на практиці доцільно застосовувати планування з урахуванням страхового запасу, обсяги якого встановлюються різні для кожного конкретного випадку залежно від реальної ситуації з надходженням матеріалів.
Процес планування в MRP-системі містить функції автоматичного створення проектів замовлення на закупівлю матеріалів або внутрішнє виробництво необхідних комплектуючих, що значно підвищує ефективність виробництва. Основні переваги використання MRP-системи у виробництві такі:
гарантована наявність необхідних матеріалів і комплектуючих виробів у виробництві, зменшення тимчасових затримок у їх доставці, а отже, забезпечення ритмічного випуску продукції;
наскрізне планування і диспетчеризація виробництва за рахунок формування збалансованого за ресурсами плану;
безперервний контроль витрат і собівартості продукції;
упорядкування виробництва через контроль статусу кожного матеріалу, що дозволяє вести моніторинг його конвеєрного шляху, починаючи від формування замовлення на цей матеріал до його положення у готовому виробі. Завдяки цьому досягаються повна вірогідність і ефективність виробничого обліку.
MRP-система забезпечує синхронну роботу виробничого циклу з доставкою матеріалів і створення кінцевого продукту без додаткових затримок. Вона прискорює доставку першочергових матеріалів і затримує передчасність надходження в такий спосіб, щоб усі матеріали й комплектуючі надходили у виробництво одночасно відповідно до технологічного ланцюжка.
Розглянемо докладніше роботу MRP-системи, яка, як і будь-який програмний продукт, містить вхідні дані та результати їх оброблення. Інформаційну модель цієї системи унаочнює рис.1.
Масив опису стану матеріалів (ISF - Inventory Status File) є основним вхідним елементом MRP-системи. У ньому максимально повно відображено інформацію про всі матеріали й комплектуючі вироби, необхідні для виробництва кінцевого продукту. У масиві має бути зазначено статус кожного матеріалу, його запаси, розміщення на складі тощо.
Масив виробничої програми (MPS - Master Production Schedul) містить інформацію про обсяг виробництва й оптимізований графік розподілу часу для виробництва необхідної партії готової продукції на запланований період. Система передбачає створення спочатку пробної програми виробництва, яка згодом тестується на можливість її виконання за допомогою програми CRJP (Capacity Reguirements Planning). Програма CRP визначає, чи достатньо виробничих ресурсів для виконання пробної програми виробництва.
БІБЛІОТЕКА
Рис.1. Інформаційна модель MRP-системи
У процесі роботи CRP-програми розробляється план розподілу виробничих потужностей для виконання кожного конкретного циклу виробництва протягом планового періоду. Також установлюється технологічний план послідовності виробничих операцій відповідно до пробної програми виробництва, визначається ступінь завантаження кожної виробничої одиниці на термін планування.
Якщо аналіз показує, що виробнича програма забезпечена ресурсами й може бути виконана, то вона автоматично набуває статусу основної та стає вхідним елементом MRP-системи.
Така попередня перевірка необхідна для того, щоб уникнути неузгодженості між показниками забезпеченості програми виробництва потрібними матеріалами і графіком виникнення потреб у матеріалах, який формує MRP-система і в якому не передбачено механізму аналітичних розрахунків щодо забезпечення виробничої програми ресурсами.
У свою чергу, у разі браку деяких матеріалів або неможливості виконати план замовлень з погляду CRP-програми MRP-система вказує на необхідність внести в неї корективи.
Масив складових елементів виробу (BMP - Bills of Material File) містить інформацію про матеріали, складальні одиниці, деталі, покупні комплектуючі вироби та їхню кількість, необхідну для виробництва кінцевого продукту. Крім опису структури кінцевого продукту масив містить докладну інформацію про технологію його виготовлення, тобто на яких операціях технопроцесу, які елементи і в якій кількості використовуються під час складання виробу. Для масиву складових елементів виробу надзвичайно важливим є підтримання його в актуальному стані, тобто своєчасне внесення змін до масиву в разі змін у структурі чи технології виробництва.
Масиви-довідники містять інформацію про назви реквізитів (виробів, матеріалів тощо), розшифровку й детальний опис показників.
Маючи необхідні вхідні дані, MRP-система виконує відповідні логічні кроки роботи, які подано на рис.1 у вигляді п'яти взаємопов'язаних програмних модулів.
Перший модуль аналізує прийняту програму виробництва й формує оптимальний графік виробництва на плановий період для кожного складового елемента виробу.
У другому модулі аналізуються і включаються в план окремим пунктом матеріали, не передбачені виробничою програмою, але наявні в поточних замовленнях.
Третій модуль на основі затвердженої програми виробництва й замовлень на матеріали та комплектуючі, що не входять до неї, визначає для кожного окремо взятого матеріалу чисту його потребу відповідно до переліку складових елементів кінцевого продукту.
Сутність методу автоматичного формулювання замовлення на поставку матеріалів відображено на рис.2.
Рис.2. Схема формування потреби в матеріалах за точкою замовлення
Точкою замовлення називається мінімальний рівень запасу матеріалу, який складається зі страхового й зарезервованого запасів та очікуваної середньої потреби в матеріалі в період відтворення запасу матеріалу. Відповідно до цього під час визначення точки замовлення необхідно враховувати страховий і зарезервований запаси, а також середньоденну потребу в матеріалі та кількість робочих днів на відтворення запасу матеріалу.
Отже, мінімальний рівень запасу, страховий і зарезервований запаси є основними параметрами управління під час планування потреби в матеріалах за точкою замовлення. Переваги такого методу полягають у тому, що мінімальний рівень запасу враховує стан витрат і постачань матеріалів, а відтак запаси на зберігання матеріалів наближаються до оптимальних.
Поточний контроль складського запасу здійснюється під час кожного відпуску матеріалу перевіркою, чи не знизився рівень запасу матеріалу нижче за мінімальний рівень. Якщо так, то створюється проект замовлення на постачання.
П'ятий модуль аналізує всі замовлення на матеріали й вибирає ті з них, які створені раніше за поточний період планування, а в разі потреби вносить зміни, щоб запобігти передчасним постачанням матеріалу.
Модуль формує певні зміни до наявних замовлень і в разі необхідності створює нові для забезпечення оптимальної динаміки виробничого процесу. Ці зміни автоматично модифікують масив "Опис стану матеріалу", що, у свою чергу, веде до зміни статусу матеріалу й відображає реальну картину забезпечення виробничої програми ресурсами.
Вихідні повідомлення MRP-системи такі:
1. План замовлень матеріалів (POS - Planned Order Schedule) містить кількісні показники на замовлення у відповідний період часу протягом терміну планування. Він є документом, що регламентує подальшу роботу відділу маркетингу з постачальниками, а також визначає забезпечення виробничої програми для внутрішнього виробництва комплектуючих, якщо таке мас місце.
2. Зміни до плану замовлень (СРО - Changes in Planned Orders) містять уточнені (модифіковані) показники до раніше спланованих замовлень. Окремі замовлення можуть бути затримані або перенесені на інший період.
Крім того, формуються деякі додаткові звіти, мета яких - звернути увагу менеджерів на ті проміжки часу, коли потрібен додатковий контроль за поточними замовленнями, а також вчасно сповістити про можливі системні помилки, що виникають у роботі програми. Такими є виконавчий звіт, звіт про забезпеченість (вузькі місця), звіт про прогнози.
Виконавчий звіт (PR - Performance Report) є основним індикатором конкретної роботи MRP-системи, який сповіщає користувача про критичні ситуації, що виникли у процесі планування, наприклад, про повну витрату страхового запасу з окремих матеріалів, а також про всі системні помилки в процесі роботи MRP-системи.
Звіт про забезпеченість (вузькі місця) (ER - Exception Report) призначений для завчасного інформування користувача про передбачені запізнення в замовленні матеріалів, надлишки матеріалів на складі тощо.
Звіт про прогнози (PR - Planning Report) містить інформацію про можливу майбутню зміну обсягів і характеристик продукції, що випускається; на його підставі можна планувати довгострокові потреби в матеріалах.
Як видно із зазначеного вище, MRP-система являє собою алгоритм оптимального управління замовленнями на готову продукцію, її виробництвом і запасами матеріальних ресурсів, дозволяє оптимально завантажувати виробничі потужності і при цьому купувати стільки матеріалів, скільки необхідно для виконання поточного плану, і саме стільки, скільки можливо опрацювати за відповідний цикл виробництва. Власне методологія MRP є практичною реалізацією двох принципів - Just-in-time (вчасно замовити) і КапВап (вчасно зробити). Зрозуміло, що ідеальна реалізація методології MRP у реальному житті майже неможлива, наприклад, через можливість зриву термінів постачань з різних причин і внаслідок цього через зрив виробництва продукції. Тому в життєвих ситуаціях використання MRP-системи на кожний передбачений заздалегідь випадок визначається страховим запасом матеріалів і комплектуючих (safety stock), обсяг якого встановлює компетентне керівництво компанії.
У початковий період упровадження концепції MRP здавалося, " що всі основні проблеми виробництва й забезпечення матеріалами розв'язані, тому активно почати створювати і продавати комп'ютерні програми, що реалізують нехитрі принципи цієї ідеології. Але з часом у процесі подальшого аналізу ситуації, що склалася у світовому бізнесі, з'ясувалося, що все більша частка собівартості продукції належить витратам, безпосередньо не пов'язаним з процесом і обсягом виробництва. У зв'язку з конкуренцією, що зростає з року в рік, істотно збільшуються витрати на рекламу й маркетинг, зменшується життєвий цикл виробів, кінцеві споживачі продукції стають дедалі вимогливішими до показників "якість - вартість". Усе це потребує перегляду підходів до планування бізнесової діяльності. Відтепер потрібно намагатися робити те, що продається, а не, навпаки, виробляти, що завгодно, й намагатися потім це продати. Отже, маркетинг і планування продажу мають бути безпосередньо пов'язані з плануванням виробництва.
З метою вдосконалення системи планування за методологією MRP наприкінці 70-х років відомі американські вчені О. Уайт і Дж. Просл запропонували ідею відтворення замкнутого циклу (closed loop) у MRP-системах через уведення для розгляду ширшого спектра факторів і функцій під час планування. До базових функцій планування виробничих потужностей і планування потреб у матеріальних ресурсах було запропоновано додати низку додаткових, а саме: проведення контролю відповідності кількості зробленої продукції кількості використаних у процесі збирання матеріалів та комплектуючих і виявлення відхилень між нормативними й фактичними даними; складання регулярних звітів про затримки замовлень, обсяги й динаміку продажу продукції, постачальників тощо.
Основна особливість модифікації системи на основі замкнутого циклу полягала в тому, що створені в процесі її роботи звіти аналізуються і враховуються на подальших етапах планування, змінюючи в разі потреби програму виробництва, а отже, і план замовлень, у такий спосіб здійснюючи зворотний зв'язок у системі, що забезпечує гнучкість планування стосовно зовнішніх факторів, таких як рівень попиту, стан справ у постачальників і т. ін.
Надалі вдосконалення системи MRP із замкнутим циклом привело до її модифікації, що згодом отримала назву MRPII (Manufacturin Resouce Planning) - планування ресурсів виробництва, в якій римську цифру "II" використано для ідентифікації нової системи, що має однакову абревіатуру з попередньою системою. Вона охоплює планування всіх ресурсів виробничого підприємства, зокрема фінансових, кадрових, основних фондів і т.д. У системі класу MRPII можна виокремити три базові блоки.
Формування основного плану на основі замовлення клієнтів і прогнозу попиту. Система охоплює процедури швидкої комп'ютерної перевірки можливості виконання. Це так зване приблизне планування потужності (Rough Cut Capacity Planning).
Планування потреб, тобто формування плану-графіка виготовлення партій комплектуючих одиниць власного виробництва та плану-графіка закупівлі матеріалів і комплектуючих у постачальників. При цьому визначаються розмір замовлень та їх дати, а також розраховується завантаження ресурсів за допомогою процедури планування потужності (Capacity Planning).
Оперативне управління шляхом перевірки укомплектованості та запуску замовлень, керування процесом виробництва через механізми виробничих циклів, пріоритетів, розмірів замовлень. Оперативний облік виконання операцій і замовлень, облік ресурсів на складах і всіх ділянках виробництва.
Крім того, система класу MRPII здатна адаптуватися до змін яких-небудь зовнішніх чи внутрішніх умов і сформувати відповідь на питання "що, коли... ", тобто заздалегідь "програти" реальність, яка очікує підприємство в майбутньому, і вибрати кращий варіант дій. Стандартна система MRPII містить опис 16 груп функцій системи організаційного управління: планування продажу й виробництва, управління попитом, складання плану виробництва, планування потреб у матеріалах, специфікації продуктів, управління складським господарством, планове постачання, управління цехом, планування виробничих потужностей, контроль входу/виходу, матеріально-технічне постачання, планування розподілу ресурсів, планування та контроль виробничих операцій управління фінансами, моделювання, оцінка результатів діяльності.
Подальший розвиток системи MRPII і нагромадження досвіду моделювання виробничих і невиробничих процесів постійно уточнює функціональність цієї системи, поступово охоплюючи дедалі більше функцій. Вона має на меті інтеграцію всіх основних процесів, що реалізуються підприємством, а саме: планування, постачання, запаси, виробництво, програми, контроль за виконанням плану, витрати, фінанси, основні засоби і т. ін.
MRPII-система побудована в такий спосіб, щоб результати роботи кожного модуля аналізувалися всією системою загалом, що й забезпечує ЇЇ гнучкість стосовно зовнішніх чинників. Саме ця властивість є визначальною для сучасних систем планування, оскільки більшість виробників виготовляють продукцію на короткий життєвий цикл, таку, що потребує регулярного оновлення й модернізації. У такому разі виникає потреба в програмних продуктах, які на базі даних аналізу поточного попиту і становища на ринку загалом дозволяли б оптимізувати обсяги й характеристики продукції, що випускається.
Для того щоб програмне забезпечення відповідало класу MRPII, воно має виконувати певний обсяг необхідних функцій (процедур). Розглянемо логіку роботи MRP-системи на конкретному прикладі. На рис.3 наведено структурну схему планування ресурсів виробничого підприємства.
1. Планування розвитку бізнесу.
Першим етапом є упорядкування плану діяльності підприємства. На ньому визначаються місія підприємства, його ніша на ринку, оцінюються й визначаються прибутки, фінансова забезпеченість. Фактично підтверджується, що підприємство збирається зробити і продати, та оцінюється, які фінансові ресурси треба інвестувати в розроблення й розвиток продукту, щоб вийти на плановий рівень прибутку.
Вихідними елементами цього модуля є план діяльності підприємства (план виробництва виробів у натуральних одиницях) і бізнес-план. Під час визначення плану діяльності зважають на такі показники:
залишок готових виробів на складі на початок планового періоду;
необхідна кількість підтримувального запасу готових виробів на складі в той чи інший момент протягом цього періоду планування;
прогнози продажу виробів на плановий період.
З погляду MRP-системи план діяльності та бізнес-план не є незалежними, і щоразу, відновлюючи план діяльності, вносять зміни до бізнес-плану.
2. Визначення необхідних матеріалів і комплектуючих.
На підставі плану виробництва MRP-система складає інвентарний список (Bill of materiall file) матеріалів і комплектуючих, потрібних для виробництва кінцевого продукту. Тож кожен кінцевий продукт має свій перелік складових. Крім того, в інвентарному списку вміщується опис структури кінцевого продукту, тобто повна інформація з послідовності його складання. Для кожного відрізка часу (таким відрізком може бути тиждень або доба) протягом усього періоду планування на підставі інвентарних списків, плану виробництва й поточних запасів на складі визначається повна потреба в матеріалах. Вона являє собою інвентарну таблицю, що виражає потребу в кожному матеріалі в кожний конкретний момент.
Рис 3. Структурна схема планування ресурсів виробничого підприємства за методологією MRPII
3. Первинний об'ємно-календарний план виробництва.
На підставі генерального плану діяльності підприємства формується пробна програма виробництва, розподілена за періодами, структурними підрозділами й обсягами для подальшого її тестування на реальність.
4. Планування потреби в матеріалах.
На цьому етапі в повному обсязі працює MRP-система, інформаційну модель якої унаочнено на рис.1.
5. Планування виробничих потужностей.
Перевіряється первинний об'ємно-календарний план виробництва на його забезпеченість ресурсами за допомогою CRP-програми, яка є складовою MRP-системи.
MRP-план є основним вхідним елементом програмного модуля для планування потреб у виробничих потужностях (CRP-модуля). Іншим вхідним елементом є технологічна схема оброблення (збирання) кінцевого готового виробу (routing plan). Ця схема подається у формі таблиці аналогічно інвентарному списку на матеріали й комплектуючі з тією лише різницею, що замість назв матеріалів (комплектуючих) і їх кількості вказуються назва виробничої одиниці (наприклад, механічна пилка, фрезерувальний верстат, робітник О.І. Петренко тощо), її код, номер та назва технологічної операції (приміром, різка, фрезеровка, ручна шліфовка тощо), кількість робочих годин для виконання операції. Результатом роботи CRP-модуля є план потреби у виробничих потужностях.
6. Об'ємно-календарний план виробництва (MPS-план).
Якщо в результаті роботи CRP-модуля встановлено, що MRP-план нездійснений, то потрібно переглянути виробничу програму (MPS) або взагалі весь план діяльності підприємства. Проте фахівець, що працює із CRP-програмою, повинен усвідомлювати, що йти на це можна лише в крайньому випадку. А відтак фахівець з планування має бути компетентним з питань виробничих потужностей свого підприємства, вміти оцінити й опротестувати явно нездійсненний MRP-план до відправлення його в CRP-модуль або знайти способи розширення виробничих потужностей до необхідного рівня.
У той момент, коли визначено, що план потреб у виробничих потужностях є здійсненним, програма виробництва автоматично підтверджується і стає основою для MRP-системи, а також починає функціонувати контроль підтримки встановленої програми.
План потреби у виробничих потужностях показує, яку кількість робочих годин повинна працювати кожна виробнича одиниця, щоб опрацювати необхідну кількість матеріалів. У спрощеному вигляді він містить такі дані: назву й код виробничої одиниці (наприклад, фрезерувальний верстат, код матеріалу, код виробу замовлення), планову кількість виробів (наприклад, на тиждень), планову потребу виробничого ресурсу у відповідних одиницях (станко-годинах, людино-годинах) на кожний день тижня. З метою контролю підтримки встановленої програми складається звіт для кожної виробничої одиниці за відповідний термін (наприклад, тиждень), який містить: назву й код виробничої одиниці, звітний період, кількість робочих годин за планом, фактично та відхилення.
Для того щоб система працювала в режимі управління за показниками відхилення, слід визначити науково обґрунтовані розміри припустимого відхилення від планового показника для кожної контрольованої одиниці, створити так звану регламентуючу інформацію. Приміром, якщо встановлено, що розмір фактичного відхилення (у годинах) перевищує припустиме відхилення на відповідну дату, то система сигналізує про необхідність негайного втручання в роботу цієї продуктивної одиниці та вжиття заходів з метою підвищення її продуктивності для виходу на плановий рівень. Такими заходами можуть бути збільшення загального часу роботи устаткування за рахунок зростання коефіцієнта змінності роботи, залучення додаткових робітників тощо.
Якщо відхилень немає і робота йде за планом, то інформація керівництву не надається, оскільки в цьому разі його втручання не потрібне й надана інформація лише перевантажуватиме управлінський персонал.
7. План замовлень на матеріали.
У цьому блоці визначаються кількість кожного матеріалу, яку необхідно замовити в кожний визначений період часу протягом терміну планування, і зміни до раніше спланованих замовлень. Докладнішу інформацію з цього приводу було подано під час опису роботи MRP-системи (див. рис. 1; 2).
8. План розподілу виробничих потужностей.
Планування розподілу виробничих потужностей здійснюється за допомогою програмного модуля DRP (Distributed Requirements Planning) - планування потреб у розподілі, який координує попит, пропозиції та ресурси між постачальниками й замовниками. Це можуть бути потоки попиту і пропозицій між постачальниками й підрозділами підприємства-замовника, окремими підрозділами підприємства або між цими підрозділами й окремими клієнтами.
У ланцюжку поставок може бути два і більше рівні виробничих або дистриб'юторських підрозділів. Вони можуть перебувати в різноманітній залежності один від одного. Крім того, один підрозділ може постачати виробничі ресурси іншому.
Під час планування розподілу виробничих ресурсів між підрозділами підприємства вирішуються три основні завдання:
які ресурси конкретний підрозділ має одержати від інших підрозділів;
які ресурси він збирається поставити іншим підрозділам;
що конкретно підрозділ може поставити.
На перший погляд, ці завдання схожі на ті, що вирішуються в MRP-системі, проте існує одна принципова відмінність. У MRP достатньо знати період та обсяг очікуваних попиту і пропозиції, практично основне її призначення - це контроль запасів на складі та їх поновлення.
У реальних умовах, коли існує кілька підрозділів, між якими постійно пересувається продукція, DRP потрібно знайти додатково, в якому конкретно підрозділі виник попит чи пропозиція.
Тому вирішення першого завдання за допомогою DRP-модуля дає відповідь на питання, які ресурси за переліком і обсягом необхідно поставити з іншого підрозділу.
Друге завдання дозволяє оцінити всі джерела попиту на продукт, зокрема замовлення клієнтів, прогноз відвантажень, потреби на запасні частини, страховий і зарезервований запаси та міжзаводський попит.
Використовуючи дані про міжзаводський попит і замовлення на підрозділ, між підрозділами ведеться контроль попиту і пропозиції. На підставі даних про потреби підрозділу в ресурсах, що постачаються іншим підрозділом, DRP створює запити між цими підрозділами.
Результати вирішення третього завдання залежать від наявності ресурсів. Якщо попит перевищує пропозицію, DRP можна використовувати для закріплення ресурсу за кількома підрозділами в зазначеній пропозиції.
9. Планування і контроль за продажем продукції.
На цьому етапі бізнес-план підприємства, який містить зведені планові показники з обсягів продажу й виробництва у грошовому виразі, розбивається на асортиментні групи товарів; у результаті одержують детальніший план продажу й виробництва, до якого долучають:
обсяг продажу;
обсяг виробництва;
запаси товарів;
незавершений обсяг виробництва;
план відвантаження продукції.
Такий план щомісяця переглядається, до уваги беруться план попереднього місяця, фактичне його виконання й дані бізнес-плану.
З названих показників обсяги продажу й відвантаження продукції відображають прогнози підприємства і прямому контролю не піддаються, оскільки вони здебільшого залежать від зовнішніх факторів.
Обсяг виробництва - це внутрішній показник, що підлягає прямому контролю, оскільки віні повною мірою залежить від підприємства.
Плани з обсягів запасів і незавершеного виробництва контролюються побічно, маніпулюючи даними прогнозів продажу, відвантаження і плану виробництва. Регулювання обсяжних показників даних планів виконується по-різному, залежно від типу продукції, що випускається, або компанії, що продає. Плановий обсяг запасів продукції має першорядне значення для тих підприємств, що виготовляють продукцію на склад, а плановий обсяг незавершеного виробництва - для тих, що виготовляють продукцію на замовлення.
Зауважимо, що план продажу й виробництва - це не просто план випуску продукції. Він потребує наявності необхідного обсягу ресурсів по всьому підприємству в цілому.
Якщо відділ збуту планує підвищення продажу певного асортименту продукції, то відділ головного механіка повинен забезпечити наявність потрібної кількості устаткування, відділ маркетингу - додаткові поставки матеріалів, відділу кадрів необхідно буде знайти додаткову кількість робітників і т.д.
Крім того, треба буде забезпечити виробництво додатковими фінансовими ресурсами.
Потреба в додаткових ресурсах у кінцевому підсумку може ініціювати перегляд бізнес-плану.
10. Контроль за виробництвом.
Контроль за виробництвом у MRPII-системі здійснюється за допомогою зворотного зв'язку (feedback). Основною й ефективною рисою цієї системи є можливість планувати потреби підприємства на короткі проміжки часу (тиждень, день) і здійснювати зворотний зв'язок у реальному режимі часу, наприклад, автоматично змінювати раніше побудовані плани виробництва в разі збоїв поставок або виходу з ладу устаткування.
Алгоритм роботи MRPII-системи націлений на внутрішнє моделювання всієї сфери діяльності підприємства. Система враховує й аналізує всі внутрішньокомерційні та внутрішньовиробничі події, які відбуваються в певний час, і ті, що заплановані на майбутнє. У разі будь-яких змін у виробництві (допущено брак, змінено програму виробництва, уведено нові технологічні вимоги) MRPII-система миттєво реагує на те, що сталося, вказує на наслідки і визначає, які зміни потрібно внести у виробничу діяльність, щоб запобігти цим наслідкам або мінімізувати їх.
Отже, передбачаючи можливі наслідки заздалегідь і надаючи керівництву підприємства інформацію для попереднього їх аналізу, система забезпечує стабільне становище підприємства на ринку виробників і споживачів продукції.
З часу виникнення і впровадження MRPII-системи у світовому бізнесі відбулися значні зміни. В останнє десятиліття гіганти світової індустрії поширили на весь світ свої віддалені виробничі та невиробничі об'єкти управління, значно ускладнилась організаційна структура найбільших компаній і холдингів. Це, у свою чергу, зумовило збільшення управлінських витрат на підтримання складних логічних структур управління бізнесом. Як результат виникла потреба шукати методики, які дозволили б оптимізувати вирішення цих завдань. MRPII-система уже була не спроможна задовольнити зростаючі потреби великих корпоративних систем, розподілених у світовому просторі. Тим більше, що вона мала низку істотних недоліків:
відсутність розвиненої інтегрованої системи управління фінансовими ресурсами й кадровим потенціалом;
недостатньо розвинена система управління витратами і прибутком за місцем їх виникнення;
слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;
система в основному зорієнтована на існуючі замовлення на продукцію, що вкрай ускладнює прийняття рішень на довгострокову перспективу.
MRPII поступово трансформується в ERP-систему.
2. Корпоративні інформаційні системи, побудовані відповідно до концепції планування ресурсів підприємства (ERP) і концепції, орієнтованої на кінцевого споживача (CSRP)Концепцію ERP (Enterprise Resource Planning) - планування ресурсів підприємства - запропонувала аналітична фірма Gartner Group на початку 90-х років XX ст. як інструмент подальшого вдосконалення і трансформації системи MRPII у систему нового покоління. Вона здебільшого орієнтована на вирішення завдань управління великими корпораціями з розподіленими на значній території структурними підрозділами й ресурсами. Практично це нова генерація в довгому ланцюжку інструментів управління бізнесом, що забезпечує комплексний контроль за роботою підприємства. В її складі є все, що необхідно для управління фінансовою й господарською діяльністю підприємства. Системи ERP орієнтовані на головні аспекти виробничої та комерційної діяльності підприємства, такі як виробництво, планування, фінанси й облік, матеріально-технічне постачання й управління кадрами, збут, управління запасами, ведення замовлень на виробництво й поставку продукції, надання різних послуг тощо. Такі системи створюються для надання керівництву інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення, а також для створення інфраструктури електронного обміну даними підприємства з постачальниками і споживачами.
На відміну від MRPII в ERP-системі більше уваги приділяється фінансовим підприємствам, додаються механізми управління транснаціональними корпораціями, включаючи підтримку кількох часових поясів, мов, валют, систем бухгалтерського обліку і звітності. Ці відмінності більшою мірою зачіпають не логіку й функціональність системи, а її інфраструктуру (Internet/Intranet) і масштабність - до кількох тисяч користувачів. Тому вимоги до гнучкості, надійності та продуктивності програмного забезпечення й обчислювальних платформ невпинно зростають.
У нових системах ERP більше уваги приділяється засобам підтримки прийняття рішень та інтеграції зі сховищами даних, вони мають розвинені засоби настроювання (конфігурування) і адаптації до конкретних вимог, включаючи й такі, що застосовуються динамічно в процесі експлуатації системи.
Згідно з матеріалами Асоціації APICS, сучасна система управління підприємством, яка відповідає концепції ERP, має охоплювати:
управління ланцюжком постачання (SCM - Supply Chain Management). У MRPII це DRP (Distribution Resource Planning) - планування розподілу ресурсів;
розвинуте планування і складання розкладів (APS - Advanced Planning and Scheduling);
модуль автоматизації продажу (SFA - Sales Force Automation);
автоматичний модуль, що відповідає за конфігурування системи (SACE - Stand Alone Configuration Engine);
модуль кінцевого планування ресурсів (FRP - Finite Resource Planning);
модуль інтелектуального бізнесу (ВІ - Business Intelligence);
модуль електронної комерції (EC - Electronic Commerce);
управління даними про виріб (PDM - Product Data Management).
В основі такого комплексу лежить ідеологія компонентної архітектури, яка реалізує підключення до базового пакета ERP через відповідні інтерфейси спеціалізованих модулів, що відповідають за електронну комерцію, за OLAP, за DSS, автоматизацію продажу і т. ін.
На рис.4 подано структурну схему ERP-системи, яка порівняно із системою MRPII доповнена такими функціональними модулями, як: прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління конструкторською й технологічною підготовкою виробництва (складом виробів і технологічними маршрутами), управління кадрами й фінансовою діяльністю.
Рис. 4. Структурна схема ERP-системи
Системи ERP являють собою верхній рівень в ієрархії систем керування підприємством, що торкається головних аспектів його виробничої та комерційної діяльності.
В організаційному плані ERP-система - це надбудова до MRPII, орієнтована на оптимізацію роботи з віддаленими об'єктами керування, з розширеними можливостями роботи, з мережею філій і залежних компаній, розташованих на значній території.
Основні переваги ERP-системи такі: зниження собівартості продукції за рахунок ефективності виконання господарських операцій, зменшення часу виходу продукції на ринок; зниження витрат виробничих ресурсів і браку; підвищення якості продукції; оброблення замовлень за замкнутим циклом.
Вади ERP-систем такі: використання ERP завжди сфокусовано лише на внутрішніх процесах без урахування вимог покупця; функції обмежені виробництвом і адмініструванням; функцій продажу, маркетингу й розроблення продуктів немає; система із запізненням реагує на зміни ринку; ефективність операцій може бути скопійована й поліпшена конкурентами.
Зауважимо, що концепція ERP постійно розвивається, і вже на початку нового тисячоліття міжнародна компанія Gartner Group (GG) запропонувала нову ідеологію - ERPII (Enterprise Resource & Relationship Processing) - управління ресурсами й зовнішніми зв'язками підприємства. ERPII - це розвиток концепції ERP, спрямований у такий спосіб, щоб було зручно використовувати породжену нею інформацію в зовнішньому середовищі для забезпечення співпраці з іншими корпораціями в межах спільних інтересів. Розширення сфери застосування ERPII порівняно з ERP проявляється в тому, що нова концепція охоплює й невиробничі сфери діяльності. Притаманні їй функції виходять за межі традиційних виробничих, дистриб'юторських і фінансових завдань і відображають специфіку якого-небудь окремого промислового сектору або унікального напряму діяльності. Дані, які необхідно використовувати в ERPII, відрізняються від внутрішніх даних систем ERP, що зберігаються й використовуються лише в межах підприємства, передусім тим, що вони розраховані на використання в розподіленому торговому співтоваристві. За висновком експертів GG, основна відмінність цих систем полягає в тому, що нова бізнес-модель ще більше розширює коло учасників бізнесу, віддаляючись від корпорації з її традиційними торговими партнерами й наближаючись до "кіберринку" - обширного торгового співтовариства.
Концепцію CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем, - запропонувала компанія SYMIX. На теперішній час це остання за терміном розроблення концепція керування виробничими ресурсами. її сутність полягає в тому, що під час планування і керування виробництвом треба враховувати не лише основні виробничі та матеріальні ресурси підприємства, а й вимоги замовника, зокрема гарантійне й сервісне обслуговування після продажу продукту. Тобто концепція CSRP передбачає інтеграцію замовника в систему управління підприємством.
CSRP - це перша бізнес-методологія, орієнтована на споживача шляхом інтеграції його вимог у центр системи керування бізнесом. Вона встановлює методику ведення бізнесу, що грунтується на поточній інформації про покупця. Інформація про те, що потрібно споживачу, а що ні, що продаватиметься на ринку, а що ні, у системі CSRP надходить від покупця. Завдання виробника і його підрозділів (продажу, маркетингу, технічного обслуговування покупців) - оперативно реагувати на бажання покупців і намагатися запропонувати їм відповідний продукт, підтримуючи в такий спосіб попит.
У корпоративній інформаційній системі, побудованій на методології CSRP, має циркулювати інформація про нові ринкові тенденції, тиск конкурентів, про проблеми обслуговування покупців, ціноутворення, попит тощо. Працівники підрозділів, які обробляють цю інформацію на автоматизованих робочих місцях, повинні аналізувати, з якими продуктами виникає найбільше проблем, які вдосконалення покупці запитують найчастіше та які пропоновані послуги можуть бути найсприятливішими для покупця. На основі цієї інформації відділи дослідження і розробки, конструкторський і технологічний працюють над новими продуктами й технологіями, які будуть конкурентоспроможними.
На рис.5 подано схему формування інформації в CSRP-системі на підставі вимог покупців, основна відмінність якої від традиційної полягає в тому, що генератором вимог до продукту є покупець, який доводить їх до відповідних підрозділів (маркетингу, прийому замовлень, технічного обслуговування), а ті, у свою чергу, доводять інформацію до виробничих планових підрозділів.
Отже, в системі CSRP основні акценти зміщуються з планування від потреби виробництва до планування від замовлень покупців. Діяльність з виробничого планування не просто розширюється, а перевизначає бізнес-практику, фокусуючись на ринковій активності, а не на виробничій діяльності.
Загальну схему роботи CSRP-системи подано на Рис.6. Як видно з Рис.6, CSRP-система базується на перевіреній, інтегрованій функціональності ERP і перенаправляє виробниче планування від виробництва до покупця.
Для впровадження CSRP-системи потрібно:
оптимізувати виробничу діяльність, побудувавши ефективну виробничу інфраструктуру на базі методології та інструментарію ERP;
інтегрувати покупця і сфокусовані на покупцеві підрозділи підприємства з основними виробничими і плановими підрозділами;
упровадити відкриті технології та створити технологічну інфраструктуру, що може підтримувати інтеграцію покупців, постачальників і служб управління виробництвом.
Рис.5. Схема формування інформації на підставі вимог покупців
Перший крок у корпоративній CSRP-системі - досягнути виробничої ефективності впровадженням технології виготовлення продуктів на замовлення, прийнятої в ERP, а потім інтегрувати покупця в систему.
Вигоди, що можуть бути досягнуті перефокусуванням бізнес-практики та інтеграцією покупця в центр системи управління бізнесом, можна розглянути на конкретних прикладах.
По-перше, удосконалюється процес оброблення замовлень. Він розширюється, і замість простої функції розміщення і ведення замовлення включається інтегрована функція продажу й маркетингу з покупцем. Покупець разом з продавцем на його робочому місці формують замовлення, визначаючи потреби покупця, що динамічно переводяться у вимоги до продуктів та їх виробництва. Така технологія конфігурування замовлення дає змогу перевірити можливість його виконання до того, як воно буде розміщене у виробництві.
Рис.6. Схема синхронізованого з покупцем планування ресурсів (CSRP)
Обробка замовлень охоплює інформацію про потенційних клієнтів і перспективу співпраці з ними. Системи керування контактами й генератори звітів поєднуються із системами створення замовлень і виробничого планування, щоб надати інформацію про необхідні ресурси до того, як замовлення буде розміщено у виробництві.
Тенденції ринку, попит на продукцію та інформація про пропозиції конкурентів пов'язуються з головними бізнес-процесами.
Істотно трансформується інструмент ціноутворення, в якому на зміну статистичним ціновим моделям приходять оптимізаційні, що дозволяє в разі потреби визначити оптимальну вартість кожного продукту для кожного покупця.
По-друге, CSRP розширює обслуговування покупців за межі звичайної телефонної підтримки й видачі довідок про рахунки. Надання послуг клієнтам стає важливою ланкою діяльності підприємства, центром керування виробництвом. Користувачі зливаються з головними додатками планування, виробництва й управління.
Розширюються можливості підтримки покупців за рахунок web-технологій, включаючи цілодобовий сервіс за принципом самообслуговування.
По-третє, планування виробництва продукції та всієї діяльності наповнюється новим змістом завдяки опорі на реальні клієнтські замовлення, а не прогнози або оцінки. Завдяки доступу в реальному часі до вірогідної інформації про замовлення покупців підрозділи планування можуть динамічно змінювати групи робіт, послідовність виконання замовлень, закупівель матеріалів тощо. Зміни в замовленнях покупців автоматично ініціюють зміни в замовленнях постачальникам ресурсів через систему оперативного перепланування, зменшуючи кількість повторної роботи й затримки. Маневрування ресурсом забезпечує надання його в потрібному обсязі та в потрібний час.
Результатом успішного застосування CSRP є поліпшення якості товарів, зменшення часу їх постачання, підвищення споживчої цінності продукції та, як наслідок, зниження виробничих витрат. Однак основне - створення інфраструктури для індивідуалізованих рішень, поліпшення зворотного зв'язку з покупцями і забезпечення для них кращих послуг.
Зауважимо, що ідея встановлення партнерських стосунків із покупцем не нова. Відомі вчені та провідні спеціалісти сфери бізнесу й менеджменту проголошували необхідність партнерства з покупцем не один рік. І більшість виробників погоджувалися з цим. Але практично це не було реалізовано через брак відповідних інструментальних засобів. Планування ресурсів, синхронізоване з покупцем (CSRP), пропонує модель бізнесу й набір інструментів, що здатні зробити партнерство з покупцем досяжним і підтримуваним.
Тому, на відміну від ERP, яка була правилом гри для виробників останнього десятиріччя XX ст., CSRP - це план гри на десятиріччя нинішнє, де конкурентні переваги визначаються здатністю виробників щодня задовольняти унікальні потреби кожного покупця.
Список використаної літератури1. Ананьєв О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник / О.М. Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 584 с.
2. Антонов В.М. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов, Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУ ім. Т.Г. Шевченка. - К.: ЦНЛ, 2005. - 432 с.
3. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2001. - 400 с.
4. Гуржій А.М. Інформатика та інформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов. - Х.: Компанія СМІТ, 2003. - 352 с.
5. Информационные системы и технологии: приложения в экономике и управлении: Кн.6 [Текст]: учебное пособие / Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун-т; ред. Ю.Г. Лысенко. - Донецк: Юго-Восток, 2004. - 377 с.
6. Інформаційні системи в менеджменті [Text]: підручник / В.О. Новак, Ю.Г. Симоненко, В.П. Бондар, В.В. Матвєєв. - К.: Каравела: Піча Ю.В., 2008. - 616 с.
7. Писаревська Т.А. Інформаційні системи в управлінні персоналом та економіки праці [Текст]: навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисц. / Т.А. Писаревська, О.В. Городній; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2006. - 284 с.
8. Пономаренко Л.А. Електронна комерція [Текст]: підручник / Л.А. Пономаренко, В.О. Філатов; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економ. ун-т. - К.: Київський нац. торг. - економ. ун-т, 2002. - 443 с.
9. Татарчук М.І. Корпоративні інформаційні системи [Текст]: навчальний посібник / М.І. Татарчук; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2005. - 291 с.