Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Актуальність теми. Проблема державного регулювання підприємництва досить гостро стоїть на даному етапі економічного розвитку України. Необхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого – створити передумови для збалансованого росту економіки країни загалом та підвищення рівня добробуту громадян.
«Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на удосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України» [13, 45].
Важливою складовою механізму державного регулювання підприємництва має стати система його державної підтримки, створення якої нині проголошується як запорука поліпшення стану в усіх сферах соціально-економічного життя суспільства. Економічний зміст державної підтримки полягає в розробці та реалізації системи державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва.
Питання впливу держави на розвиток підприємництва розглядалися в роботах зарубіжних і вітчизняних економістів: Балабанової Л. В., Болта Дж. Г., Бурцева В. В., Вітта Ю., Дейяна А., Діхтля Є. Діксона П. Р., Залманової М. Є., Троадека А., Костоглодова Д. Д., Хершгена Х., Парцирної Т.М., Прокопенка М.Д., Пурліка В. М. Скотта Д. Г., Соловьйова Б. А, Еванса Дж., і ін.
Однак, у вітчизняній економічній літературі проблеми сприяння держави у розвитку підприємництва не знайшли ще достатнього висвітлення, а зарубіжний досвід потребує ґрунтовної адаптації до сучасних умов господарювання в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері сприяння розвитку підприємництва.
Предметом дослідження є діяльність державної установи, спрямованої на підтримку та розвиток підприємництва.
Об’єктом дослідження виступає державна установа - Маневицький центр зайнятості.
Досягнення поставленої в роботі мети буде вирішуватися за допомогою наступних завдань:
Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети в роботі використовувались такі методи дослідження: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення; системного підходу; статистичного та порівняльного аналізу.
Теоретичною основою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів за обраною проблематикою, а також матеріали періодичних видань, в яких висвітлені питання щодо витрат, статистичні матеріали Держкомстату України, фінансова звітність та аналітичні матеріали Маневицького центру зайнятості тощо.
Практичне значення результатів дослідження полягає у застосуванні розробленої програми заходів для Маневицького районного центру зайнятості з метою сприяння розвитку підприємництва у Маневицькому регіоні. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів та висновків на 100 сторінках. Робота містить 12 таблиць та 7 рисунків, додатки, список використаних джерел із 55 найменувань.
Державне регулювання підприємницької діяльності є одним з важливих напрямків у діяльності органів влади і місцевого самоврядування.
Для визначення співвідношення державного регулювання економіки і державного регулювання підприємницької діяльності слід виходити з того, що «згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є видом господарської діяльності» [26, 185]. Оскільки, у свою чергу, господарська діяльність є видом економічної діяльності, то державне регулювання підприємницької діяльності є складовою частиною державного регулювання економічної діяльності.
Самостійність підприємця не безмежна, вона знаходиться під впливом регулюючого і координуючого впливу органів державного управління. В умовах проведення економічної реформи, переходу до ринку система прямого адміністративного управління перетерпіла глибокі зміни. Відбулася заміна планування і прямого контролю непрямим, що спирається головним чином на економічні і правові важелі.
Підприємництво характеризується тим, що регулюється державою в особі її органів. Держава не стоїть осторонь від цього процесу. Вона це робить в зв'язку з тим, що підприємці (фізичні і юридичні особи) реалізують свій приватний інтерес, який без державних регуляторів може завдати і завдає шкоди суспільним інтересам. Держава під час регламентації підприємницької діяльності затверджує публічні засади, суспільні інтереси, одночасно поєднуючи їх з приватними інтересами підприємців.
Підприємництво і держава є інститутами суспільства. Вони постійно взаємодіють, а також впливають і, у свою чергу, піддані впливу інших інститутів суспільства. Інші інститути суспільства також здатні впливати на підприємництво, як безпосередньо (наприклад, нова технологія), так і опосередковано — через державу. Із всіх інститутів суспільства держава має найбільший вплив на підприємництво.
Взаємовідносини між державою і підприємництвом є комплексними і динамічними, змінюються в часі. Через динамічність суспільства взаємовідносини між підприємництвом і державою постійно знаходяться у стані зміни, унаслідок чого іноді важко провести межу між публічним (суспільним) і приватним секторами. Сфери підприємництва і держави є різними, але вони перетинаються, що зокрема, виявляється в їхніх цілях. Підприємництво переслідує основну мету одержання прибутку, у той час як держава захищає суспільні інтереси в цілому. Складні взаємовідносини між підприємництвом і державою мають значний вплив на розвиток економіки і громадського життя.
Взаємовідносини держави і підприємництва можуть варіювати від співробітництва до конкуренції, від партнерства до антагонізму. У цих відносинах кожна із сторін має значний вплив і все-таки має істотну потребу в іншій.
Для відносин між державою і підприємництвом характерним є стан взаємозалежності, що обумовлено потребою однієї сторони в іншій. Держава має потребу в підприємництві, оскільки їй необхідна ринкова система, матеріальні ресурси, послуги і товари, що виробляються нею, фінансова підтримка державних програм тощо. У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що формулює правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємовідносин є “змішана” економіка, у якій суспільний і приватний сектори різноманітно взаємодіють.
«Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює “правила гри” на ринку, у межах якої суб'єкти підприємництва мають певну свободу. Типові “правила гри” стосуються конкурентної поведінки, управлінських, трудових відносин, цінних паперів, реклами, об'єднань підприємців. Ці правила закріплені в ряді законів України: “Про захист економічної конкуренції”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, “Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг”, “Про рекламу” тощо» [25, 189].
Ці правила розрізняються за ступенем обмеження підприємництва, але усі вони служать встановленню певних обмежень діяльності підприємців. Держава здійснює різні форми впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподатковування до ціноутворення. Державне регулювання створює те середовище, у якому діють підприємці, забезпечуючи захист права власності, виконання договірних зобов'язань тощо, що є істотним для діяльності підприємців.
Державне регулювання підприємницької діяльності можна визначити як діяльність держави в особі її органів, що спрямована на забезпечення публічних інтересів шляхом використання засобів впливу на підприємницькі відносини та поведінку суб'єктів підприємництва.
Підставою державного регулювання підприємництва є необхідність забезпечення реалізації та охорони публічних (державних та суспільних) інтересів.
Державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути збалансованим. Співвідношення публічних та приватних інтересів при здійсненні державного регулювання підприємницької діяльності має виявлятися у такому державному впливі, яке надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися, і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби та інтереси.
Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Для створення нормальних умов для підприємницької діяльності держава має проводити відповідну економічну політику, що складається з фіскальної, науково-технічної, інвестиційної, цінової, амортизаційної, кредитно-грошової та інших, при реалізації яких вона в комплексі використовує як економічні, так і адміністративні методи.
«Держава може бути:
1) гальмом розвитку підприємництва, коли воно створює вкрай несприятливі умови для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;
2) стороннім спостерігачем, коли держава прямо не протидіє розвиткові підприємництва, але водночас і не сприяє його розвитку;
3) прискорювачем підприємницького процесу, коли держава веде постійний і активний пошук заходів для залучення до підприємницького процесу нових економічних агентів» [25, 85].
«Основними функціями держави як прискорювача підприємницького процесу є:
а) держава бере на себе освітні функції, тобто функції з професійної підготовки та виховання підприємницьких кадрів;
б) держава підтримує у фінансовому відношенні підприємців, які щойно вступили або вступають у сферу ділової активності;
в) держава бере на себе функції створення для підприємців необхідної підприємницької інфраструктури» [26, 195].
Підприємництво користується державною підтримкою у всіх промислове розвинутих країнах, суть якої зводиться до розробки конкретних заходів за трьома напрямками: консультаційний супровід процесу створення і функціонування вперше створюваних фірм на початковому етапі; надання певної фінансової підтримки вперше створюваній структурі або надання такій структурі певних пільг (зазвичай у сфері оподаткування); надання технічної, науково-технічної або технологічної допомоги малопотужним у фінансовому відношенні підприємницьким структурам.
«Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:
1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;
2) установлення системи пільг для суб’єктів малого підприємництва;
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;
4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
5) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб» [26, 122].
Державне регулювання застосовується у відповідь на необхідність захисту суспільних інтересів від зловживань і порушень з боку суб'єктів підприємницької діяльності та їх об’єднань і для захисту суб'єктів підприємництва та їх об'єднань від порушень їх прав іншими підприємцями.
У відповідності зі статтею 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірне обмеження конкуренції і несумлінна конкуренція.
Закон України "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" називає три види порушень антимонопольного законодавства: зловживання монопольним положенням на ринку, антиконкурентні погоджені дії і дискримінацію підприємців.
Монопольним визнається положення суб'єкта господарювання, частка якого на ринку визначеного товару перевищує 35% .
Першого виду порушення антимонопольного законодавства є здійснення суб'єктом господарювання, що займає монопольне положення на ринку, таких дій, що були б неможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку.
Це, зокрема, одержання комерсантом прибутку, обумовленого не ефективністю чи діяльності високою продуктивністю, а неправомірним використанням їм свого домінуючого положення на ринку, або чи утримання посилення такого положення за допомогою усунення з ринку конкурентів або обмеження їхнього доступу на ринок.
Другим видом порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентні погоджені дії, що приводять до дискримінації конкурентів і споживачів і створюють небезпеку для ефективного функціонування ринкових відносин.
«У відповідності зі статтею 5 Закону України "Про обмеження монополізму" антиконкурентними погодженими діями визнаються погоджені дії (угоди), що можуть чи привести привели до:
- установленню (підтримці) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;
- розділу ринків по територіальному принципі, асортименту товарів, обсягу їхньої чи реалізації закупівель або по колу чи споживачів по інших ознаках, що можуть чи привести привели до їх монополізації;
- усунення з чи ринку обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців» [25, 235].
Третім видом правопорушень є дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського керування і контролю. «Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону "Про обмеження монополізму " цей вид порушень антимонопольного законодавства включає ряд різновидів:
- заборона створення нових чи підприємств інших організаційних форм підприємництва в якій-небудь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів, що можуть чи привести привели до обмеження конкуренції;
- примус суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні й інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного висновку договорів, першочерговому постачанню товарів визначеному колу споживачів;
- прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що можуть чи привести привели до монопольного положення на ринку;
- установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій;
- надання окремим суб'єктам господарювання податкових і інших пільг, що ставлять їх у привілейоване положення стосовно інших суб'єктів господарювання, що можуть чи привести привели до монополізації ринку визначеного товару;
- обмеження прав суб'єктів господарювання на придбання і реалізацію товарів;
- установлення чи заборон обмежень у відношенні окремих суб'єктів чи господарювання групи суб'єктів господарювання» [26, 178].
Вищевказані дії порушують загальну гарантію прав підприємців, встановлену в статті 12 Закону України "Про підприємництво": "Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних і інших ресурсів".
Виходячи з цього, органи державної влади не вправі надавати ні однієї з конкуруючих сторін додаткові переваги, підтримаю або, навпроти, обмежувати кого-небудь з них по будь-яких аспектах їхньої діяльності (можливості ціноутворення, придбання сировини і матеріалів, використовуваним ринкам реалізації продукції і т.п.).
Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система санкцій, застосовуваних за такого роду правопорушення.
Важливе значення у здійсненні державного регулювання господарської діяльності, у тому числі підприємництва, має Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. (далі — Закон).
Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
«Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України» [26, 188].
«Принципами державної регуляторної політики є:
Регуляторним актом є прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права; застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Регуляторними органами визнаються Верховна Рада України, (Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособове приймати регуляторні акти.
До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Указ Президента України "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" від 22.01.2000 р. № 89/2000 (далі — Указ) виданий з метою недопущення звуження змісту та обсягу права громадян на підприємницьку діяльність, запровадження ефективного державного регулювання у сфері підприємництва.
В Указі встановлено, що забезпечення проведення єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва є одним із головних пріоритетів у діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення економічних реформ.
Для цілей цього Указу єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визнається діяльність, спрямована на досягнення оптимального регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність.
Єдина державна регуляторна політика у сфері підприємництва здійснюється шляхом впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності.
Державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створення сприятливого оточення підприємництва. Необхідне формування комплексу організаційно-правових заходів для створення макросередовища підприємницької діяльності, включаючи розвинену інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності та ефективної системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів у сфері підприємництва.
Державний контроль за підприємницькою діяльністю, що орієнтований на відносини в сфері підприємництва, є складовою частиною, різновидом державного контролю.
«Державний контроль за підприємницькою діяльністю — це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та складається у перевірці дотримання суб'єктами підприємництва обов'язкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень» [26, 240].
При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю в якості основи можна використовувати ч.З ст.19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.
Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.
В останні роки формується та удосконалюється нормативно-правова основа здійснення державного контролю за підприємницькою діяльністю. Це стосується як матеріально-правових норм, що містять підстави здійснення такого контролю і визначають його форми і засоби, так і процесуально-правових норм, що регламентують процедуру здійснення такого контролю.
Для раціоналізації та упорядкування державного контролю за підприємницькою діяльністю важливе значення має Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р., відповідно до якого введено Єдиний державний реєстр — автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і надання інформації про юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.
В останні роки була прийнята значна кількість відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на упорядкування державного контролю в окремих сферах підприємницької діяльності.
Не можна не відзначити певні тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображення в законодавстві. Це стосується і правових гарантій прав і законних інтересів суб'єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації суб'єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію суб'єктів підприємництва.
«У ст.19 Господарського кодексу України, що регламентує державний контроль і нагляд за господарською діяльністю, міститься кілька норм, спрямованих на недопущення довільного втручання в господарську діяльність при здійсненні державного контролю і нагляду за господарською діяльністю» [26, 247].
Згідно з ч.5 ст.19 ГК незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю і нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування і перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно й оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання (ч.б ст.19 ГК).
Важливими засобами захисту суб'єктів господарювання від неправомірних дій державних органів та їх посадових осіб при проведенні контролю за їхньою діяльністю є оскарження таких дій суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку, можливість якого передбачена вч.7 ст.19 ГК.
Таким чином, захист суб'єктів господарювання при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю регламентовано в Господарському кодексі України за допомогою різних норм: заборонної норми, що містить пряму заборону незаконного втручання і перешкоджання господарській діяльності (ч.б ст.19 ГК); зобов'язувальної норми, що покладає на органи державного контролю обов'язок належної поведінки (ч.б ст.19 ГК); уповноважуючої норми, що передбачає право суб'єктів господарювання оскаржити неправомірні дії при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю (ч.7 ст.19 ГК).
Перевірки діяльності підприємців регулюються відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98 р. № 817/98.
Органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі — контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли його не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки письмово повідомлено про дату перевірки.
«Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документи обов'язкової звітності;
в) виявлена недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;
г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової або позапланової виїзної перевірки;
д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня одержання запиту;
е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства. У такому разі позапланові виїзні перевірки проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень» [26, 254].
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до вибору засобів та методів впливу держави на суб’єктів економічних відносин. Регулюванню підлягають складні процеси життєдіяльності суспільства, на які нездатні ефективно впливати окремі важелі або будь-які вибіркові, незбалансовані їх комбінації. Результативність державного регулювання зростає, якщо ці важелі застосовуються не випадково чи під тиском груп спеціальних інтересів і кон’юнктури, а системно, виходячи з довгострокових цілей і поточних завдань соціально-економічного розвитку.
Системний підхід передбачає інтеграцію в цілісну систему, по-перше, елементів, що формують стратегію соціально-економічного розвитку, по-друге, елементів, що утворюють підсистему регуляторів.
«Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану об’єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макроекономічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найбільш актуальних соціально-економічних проблем і заходів для розв’язання цих проблем)» [25, 278].
Стратегічні орієнтири й конкретні умови соціально-економічного розвитку, пов’язані зі змінами кон’юнктури на ринку, обумовлюють використання цілого арсеналу методів ДРЕ.
Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).
Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. Залежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.
Рис.1.1.Класифікація методів державного регулювання
Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.
Беручи загалом, можна сказати, що основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.
«Методи непрямого регулювання — це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання — це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті мотивація — це процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів» [26, 288].
До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.
Правове регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади. Водночас юридичні норми мають бути зрозумілими людям, належно обґрунтованими, системно організованими і придатними для практичної реалізації.
Правове регулювання економіки має свій предмет, оскільки пов’язане з юридичним визначенням засобів, інструментів і процедур реалізації державної влади. «Предметом правового регулювання економіки є:
Якість правового регулювання залежить від того, як законодавчі органи формують юридичні норми. Основними вимогами до різних форм правового регулювання є: своєчасність, стабільність, повнота, внутрішня узгодженість.
«Згідно з Конституцією України (ст. 92) тільки законами визначаються:
Виключно законами України визначаються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
«Адміністративні методи ДРЕ — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Їхні ознаки: прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки; обов’язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів» [26, 301].
Іноді адміністративні методи асоціюють з поняттям «адміністрування», хоч вони мають різний зміст. Адміністрування характеризує політичний режим, стиль державного управління, за яких в управлінських процесах переважно використовуються методи силового тиску, жорстке підпорядкування, команди, штрафи, покарання. Адміністрування можливе за використання будь-яких методів, у тому числі й економічних.
Адміністративні методи випливають із необхідності регулювати деякі види економічної діяльності з погляду захисту інтересів громадян, суспільства в цілому, природного середовища. В економічно розвинутих країнах за нормальних умов адміністративні методи відіграють другорядну роль. Використання таких стає доцільним тоді, коли ринковий механізм і економічні засоби ДРЕ виявляються недостатніми або діють надто повільно. Основними інструментами адміністративного регулювання, як уже було сказано, є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни і т. д.
«Ліцензії — це спеціальні дозволи, які видаються суб’єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів. Ліцензування спрямоване на захист економічних інтересів країни, суспільства та його членів як споживачів товарів та послуг»[26, 302].
Складовим елементом ліцензування є перелік видів підприємницької діяльності, що мають дозвільний (ліцензійний) статус. В Україні порядок видачі та скасування ліцензій визначається «Положенням про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності» (Постанова Кабінету Міністрів України).
«Квоти — визначають частку суб’єктів ринку у виробництві, споживанні, експорті, імпорті і т. п. товарів та послуг. Квотування здійснюється з метою створення конкурентного середовища, захисту вітчизняного ринку, стабілізації цін на внутрішньому ринку» [26, 304].
«Санкції — це заходи держави, спрямовані на покарання суб’єктів ринку, які не виконують установлених правил діяльності. У порядку економічних санкцій держава може вимагати сплати неустойки, штрафів, пені за невиконання суб’єктами ринку певних зобов’язань, а також вилучати на користь державного або місцевих бюджетів виручку від незаконної діяльності» [26, 305].
«Норма — це, по-перше, науково обґрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості, по-друге, правила поведінки людей і здійснення певних видів економічної діяльності. Норматив — поелементна складова норми, яка характеризує кількість вироблених або використаних у споживанні товарів (робіт, послуг, ресурсів) на будь-яку одиницю, наприклад, на душу населення, на одного зайнятого, на одиницю часу (площі, об’єму), на одну гривню ВВП і т. п. » [26, 306].
За допомогою норм і нормативів здійснюються планово-економічні розрахунки, регулювання у сферах виробництва, праці, соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.
«Стандарти — це єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробування та контролю, правилами пакування, маркування та зберігання продукції, технології виробництва» [26, 307].
Об’єктами стандартизації є конкретна продукція, норми та нормативи, вимоги, методи, терміни, позначення і т. ін., які мають перспективу багаторазового використання і застосовуються в різних галузях господарства, а також у міжнародних економічних відносинах. Дотримання державних стандартів є обов’язковим для всіх суб’єктів економічної діяльності.
Державне замовлення є інструментом як адміністративного, так і економічного регулювання. Коли йдеться про адміністративне регулювання, мається на увазі, що для підприємств, які повністю або частково перебувають у державній власності, а також для підприємств-монополістів, державні замовлення на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) є обов’язковими.
Ціни теж можуть використовуватися як інструменти адміністративного регулювання. Метою такого регулювання є запобігання руйнівному впливу вільного ціноутворення на економіку. Держава здійснює адміністративний вплив через: встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, запровадження механізму декларування зміни цін, заморожування цін на певний термін і т. д.
Застосування економічних методів ДРЕ дає змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами. Регулювання за допомогою економічних методів дає змогу суб’єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки.
Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики.
Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, які характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюджетні доходи. Отже, існує зв’язок між фіскальним, бюджетним та податковим напрямками політики.
Державні закупівлі здійснюються через механізм державних замовлень, який передбачає конкурсний відбір виконавців державних замовлень, укладання контрактів, виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), контроль, оплату продукції. Обсяги державних закупівель обумовлено державними потребами в продукції (роботах, послугах), можливостями державного бюджету забезпечити фінансування та моделлю фіскальної політики.
У рамках бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції.
Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Податкова політика реалізується за двома напрямками — це, по-перше, визначення видів податків і встановлення податкових ставок та, по-друге, надання податкових пільг окремим суб’єктам (особам) з метою впливу на інвестиційний клімат та рівень грошових доходів населення.
Нині в Україні діє понад 30 законів, які регламентують порядок обчислення та сплати різних видів податків. Усього передбачено 24 види загальнодержавних та 16 видів місцевих податків, зборів і відрахувань. Системний підхід у податковій політиці потребує створення єдиного податкового кодексу, спрямованого на стратегічні орієнтири.
Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію. Для досягнення цієї мети центральний банк (в Україні — Національний банк України) використовує такі основні інструменти: грошова емісія, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов’язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.
Грошова емісія — це комплекс заходів центрального банку стосовно випуску в обіг додаткових грошей, що зумовлює збільшення грошової маси і підвищення ділової активності. Однак надмірна емісія здатна породжувати негативну екстерналію — інфляцію. Емісія належить до інструментів прямого впливу, оскільки емісією держава безпосередньо «втручається» у ринок грошей.
Операції з державними цінними паперами пов’язані з купівлею або продажем державою цінних паперів. Контрагентами держави є комерційні банки, підприємства, населення.
Найбільш результативним напрямком амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації. Його запровадження дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин і устаткування окупити більшу частину їхньої вартості, накопичити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для дальшого інвестування.
«Пропагандистські (морально-етичні) методи ДРЕ — це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Вони включають заходи виховання, роз’яснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення тощо» [27, 145]. Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.
Прикладами використання пропагандистських методів є: орієнтація діяльності суб’єктів ринку на цілі та пріоритети державних макроекономічних планів (програм); заклики державних органів до підприємців, бізнесменів, трудящих, профспілок, політичних партій щодо дотримання ними певної лінії поведінки; політична реклама, зустрічі з виборцями, участь у роботі об’єднань за економічними інтересами з метою залучення інвестицій, послаблення економічних вимог і т. ін. Ефективність морально-етичних методів залежить від належної організації пропагандистських акцій і міри довіри людей до держави.
Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.
Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.
Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення:системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва; цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації; рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику, державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однією з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.
Державне регулювання підприємницької діяльності поділяється на пряме та непряме.
Під прямим регулюванням розуміється безпосередній вплив держави на суб'єктів господарювання шляхом дачі розпоряджень, встановлення квот, тарифів, які і необхідними для виконання.
Під непрямим регулюванням варто розуміти вплив на об'єкт керування через створення певної ситуації, у результаті чого буде досягнуте таке положення керованого, котре необхідно для держави. Як непряме регулювання можна навести приклад надання дотацій якому-небудь підприємству або галузі.
Основні засоби, які використовує держава для регулювання підприємницької діяльності, є: державна реєстрація; ліцензування, патентування, квотування; сертифікація та стандартизація ; регулювання цін і тарифів; податкове регулювання (надання податкових пільг); надання дотацій, компенсацій; застосування нормативів та лімітів; матеріально-технічна підтримка підприємців:інформаційне, кадрове та нау ково - методичне забезпечення підприємців.
Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких Господарський Кодекс України.
Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його.
Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо.
В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.
Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п.
У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури.
Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня.
Маневицький районний центр зайнятості знаходиться в смт. Малевичі, основна сфера його діяльності надання послуг по працевлаштуванні незайнятим громадянам, які звертаються до нього.
Форма власності – державна. Фінансується Маневицький центр зайнятості за рахунок коштів, які надходять у фонд спеціального призначення – Фонд соціального страхування на випадок безробіття та коштів, які перерозподілені з місцевого бюджету району.
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ центру зайнятості – 21732428.
Юридична адреса: 44600 Маневичі, вул. Луцька 14, тел. 72-52-40
Директор: Кучмук Раїса Євгенівна
Свою діяльність Маневицький центр зайнятості здійснює на основі Конституції та трудового законодавства України, а також Положення про Статутний капітал.
Маневицький центр зайнятості надає допомогу у сприянні працевлаштування осіб, які втратили роботу і мають певні труднощі в пошуках нової роботи, вагаються у виборі професій, оскільки не мають необхідної інформації про професії, не мають професійної освіти або недостатньої кваліфікації.
У Маневицькому центрі зайнятості надають консультації про:
- розвиток сучасного ринку праці;
- потреби в кадрах підприємств, установ та організацій певного напряму і рівня кваліфікації;
- професії (спеціальності) та про їхні вимоги до людини.
У Маневицькому центрі зайнятості допомагають:
у підборі підходящої роботи;
у виборі форми професійного навчання та працевлаштування з урахуванням ваших психологічних особливостей та можливостей і потреб ринку праці;
- у виборі напрямів професійної діяльності, які найбільше відповідають психологічним особливостям осіб, які звертаються за допомогою;
професійному становленню та розвитку професійної кар’єри.
У Маневицькому центрі зайнятості навчають у разі:
неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;
необхідності змінити кваліфікацію змінити у зв’язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина;
- втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;
- пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).
А також допомагають громадянам, що звернулися:
визначити ступені професійної придатності до конкретної професії (робочого місця, посади).
розробляють індивідуальний план розвитку кар’єри, що сприятиме професійному становленню, формуванню відповідних соціальних і професійних якостей, досягненню вищого рівня професіоналізму звернених осіб.
розібратись у проблемах, використати всі можливості в досягненні мети, яку громадянин, що звернувся, ставить перед собою, та набути впевненості у собі;
виявити нахили, здібності, об’єктивно оцінити свої особисті якості, пізнати себе;
визначити можливості застосування їх у професійній діяльності з урахуванням інтересів осіб та психологічних особливостей, тобто – вибрати професію, спеціальність.
Маневицький центр зайнятості керується у своїй діяльності Законом України «Про зайнятість населення», прийнятим Верховною Радою України 1 травня 1991 року з наступними змінами і доповненнями. Крім вказаного Закону діяльність центру зайнятості Маневичів регламентується рядом нормативних актів Кабінету міністрів України від 21 грудня 1990 року №381 «Про створення державної служби зайнятості населення України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1991 року №47 затверджено положення про державну службу зайнятості, відповідно якому Маневицький центр зайнятості вважається структурою спеціальних органів, закладів для комплексного рішення питання регулювання зайнятості населення, професіональної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Згідно з Положенням Маневицький центр зайнятості належить до структури Державної служби зайнятості України та є підзвітний таким структурним органам (див рис. 2.1):
Рисунок 2.1. Маневицького центру зайнятості в структурі Державного центру зайнятості в Україні
Оскільки Державний центр зайнятості вирішує проблеми, пов’язані перш за все з проведенням загальнодержавної політики, реалізації великих програм зайнятості, створенням єдиної державної інформаційно-довідкової системи, більшість функцій по регулюванню ринку праці передано безпосередньо на місця обласним, місцевим та районним центрам. Формування системи зайнятості і надання службами зайнятості послуг громадянам України здійснюється безкоштовно, за рахунок Державного фонду сприяння зайнятості.
Закон України «Про зайнятість населення» поширюється на громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо іншого не передбачено іншими законними актами України. Гарантії реалізації права громадян на працю визначені в ст. 51 Кодексу законів про працю України (КЗпП). В КЗпП введені норми, які регулюють питання зайнятості.
На основі аналізу вказаних нормативних актів України можна зробити висновок, що держава гарантує працездатному населенню, яке постійно проживає на території України, вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державних служб зайнятості у підборі підходящої роботи в працевлаштуванні і працевлаштуванні у відповідності з поданими заявками, в пропонуванні роботи за спеціальністю випускникам державних вищих навчальних закладів;безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку з виплати стипендій; компенсацію матеріальних затрат у зв’язку з направленням на роботу за місцем проживання у відповідності з діючим законодавством правовий захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення. Держава забезпечує також рівні можливості всім громадянам незалежно від соціального, майнового стану, расової і національної належності в реалізації на вільний вибір виду діяльності у відповідності з професійною підготовкою; сприяє забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць і умов для розвитку підприємництва; координує діяльність у сфері зайнятості з іншими напрямками економічної і соціальної політики на основі державної і регіональної програм зайнятості; сприяє взаємодії профсоюзних адміністрацій і союзів підприємств.
Державою передбачається захист громадян, які закінчили вищі очні чи середні спеціальні заклади та професійно-технічні училища і протягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням працевлаштуванні, а також захист громадян, звільнених з дійсної військової служби в усіх родах військ та формувань, як протягом трьох місяців звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Грошова допомога у зв’язку з безробіттям зазначеним категоріям громадян не може бути нижче мінімальної заробітної плати.
Період одержання громадянами допомоги у зв’язку з безробіттям включається до неперервного стажу роботи.
Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організовується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах та організаціях (незалежно від їхньої підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних центрах за рахунок коштів Фонду.
Центр зайнятості смт. Маневичі складається з таких відділів:
У зв’язку з фінансовою кризою, яка утворилася наприкінці 2008 року, кількість зареєстрованих у центрі зайнятості на початок 2009 року, помітно зросла у порівнянні з показниками на початок 2008 року. Так, якщо на 1 січня 2009 року кількість безробітних зареєстрованих на біржі сягала 1523 ос., то на 1 січня 2010 року – 2896 ос. (див. табл. 2.1).
Особи, які звертаються до центру зайнятості, можуть ознайомитися із переліком вільних вакансій за допомогою комп’ютера, можуть роздрукувати собі перелік вільних вакансій, можуть ознайомитися із вільними вакансіями розміщеними на стендах, можуть переглянути періодичну пресу, яка пропонує вільні робочі місця. При цьому, всі послуги, які отримують особи, які звертаються у Державну службу зайнятості, є безкоштовними.
На даний час у центрі діє досить широкий спектр послуг, а саме:
Таблиця 2.1.
Показники діяльності Маневицького центру зайнятості за 2009-2010 роки
|
№ п/п |
Показники |
Одиниці виміру, одн. |
У 2009 році |
У 2010 році |
Абсолютне відхилення показника 2010 року від 2009 року |
Відносне відхилення показника 2010 року від 2009 року |
|
1 |
А |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. |
Кількість працевлаштованих на кінець року, у т.ч.:
|
чол. |
12896 8056 1987 |
19096 11345 2958 |
6200 3289 971 |
0,68 0,71 0,67 |
|
2. |
Проходили професійне навчання |
чол. |
6845 |
11056 |
4211 |
0,62 |
|
3. |
В оплачуваних громадських роботах брали участь |
чол. |
1457 |
2896 |
1439 |
0,50 |
|
4. |
Послугами центру зайнятості скористалося |
чол. |
10045 |
12896 |
2851 |
0,78 |
|
5. |
Статус безробітного мали, в т.ч. отримували допомогу по безробіттю |
чол. |
12998 10578 |
11050 9967 |
-1948 -611 |
2,9 1,06 |
|
6. |
Середній розмір допомоги по безробіттю |
грн. |
765 |
803 |
47 |
0,95 |
|
7. |
Підприємствами було подано списки на вивільнення |
чол. |
4408 |
10902 |
6494 |
0,4 |
|
8. |
Було вивільно фактично з підприємств |
чол. |
2993 |
6875 |
3882 |
0,44 |
|
9. |
Послугами офіційного Інтернет-порталу скористалося |
чол. |
3567 |
2031 |
1536 |
1,76 |
|
10. |
Поповнення Фонду по страхуванні від безробіття збільшилося на |
тис. грн. |
5498566 |
5248545 |
4698679 |
0,95 |
Маневицький центр зайнятості має таку організаційну структуру кадрів (див. рис. 2.1.).
Рисунок 2.2. Структура організації кадрів Маневицького центру зайнятості
Центр зайнятості має досить налагоджений зв'язок своїх структурних пiдроздiлiв. Така органiзацiйна структура цілком вiдповiдає покладеним на нього завданням. Основнi напрямки дiяльностi визначаються трудовим законодавством
Безпосередньо директору пiдпорядковуються всi вiддiли та структурнi пiдроздiли Маневецького центру зайнятості.
Маневецьким центром зайнятості проводяться різні семінари та курси підвищення кваліфікації своїх спеціалістів.
Економічна характеристика макросередовища. Маневицький район найбільший в Волинській області за територією і єдиний в Україні, де діють три державні і один міжгосподарський лісгоспи та лісомисливське господарство "Феміда-Інтер". У регіоні працює 4 промислових підприємства.
Далеко за межами району відома продукція ДП "Волиньторф", Маневицького, Городоцького, Колківського держлісгоспів. Поряд з ними ефективно діють 9 спільних підприємств з іноземним капіталом. Найбільші з них "POLKO" та "Екома". Обсяг прямих іноземних інвестицій на одну особу 9,9 дол.США. В районі створено (діє) 14 сільськогосподарських підприємства, 3 фермерських господарства, які виробляють продукцію тваринництва, вирощують зернові культури. Крім цього, у Маневичах працює завод з виробництва торфобрикетів, державне підприємство з обробки деревини, приватні пилорами. Спільне польсько-українське підприємство, що займається заготівлею грибів та ягід та експортом їх у країни ЄС.
Політичні фактори. Політична ситуація в Україні характеризується нестабільністю. Постійні політичні чвари між різними політичними партіями завдають досить багато клопотів та хвилювань для бізнесу. У зв’язку з цим, іноземні інвестори досить обережно вкладають свої гроші в українську економіку.
Правові фактори. Маневський центр зайнятості належить до державних установ і діє згідно з трудовим законодавством України. До основних законодавчих актів, які регулюють діяльність цієї державної установи належать Положення про Статутний капітал, Конституція України, Кодекс законів про працю України, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про соціальний захист населення», та іншими законами Верховної Ради України, постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України.
Демографічні фактори. Населення Маневського району становить близько 57,4 тис. осіб, в тому числі міського населення близько 14 тис. чол. У районі є чи не найвищий показник народжуваності в Україні, оскільки на кожну тисячу жителів з’явилось на світ 14,9 дітей. Впродовж дев’яти місяців в області народилось понад 1,5 тис. дітей. Серед новонароджених малюків, як правило, переважають хлопчики: в цьому році на кожних 100 дівчаток, що з’явились на світ, припадало по 106 хлопчиків.
Дещо знизився рівень смертності населення (на 6,5 % менше, ніж рік тому). В поточному році зменшилась кількість укладених шлюбів. Впродовж дев’яти місяців поєднали свої долі 839 наречених пар, для порівняння, в минулому році за такий же період одружилась 531 пара. Водночас, поменшало розлучень, їх оформили 447 сімейних пар.
Отже, демографічна ситуація, яка склалась у Маневичах, характеризується позитивними тенденціями. Завдяки природному приросту та позитивному сальдо міграції збільшується загальна чисельність населення, поряд із зростанням народжуваності поступово зменшується смертність населення, дедалі більше громадян обирає для місця постійного проживання Волинську область.
Науково-технічні нововведення. З кожним роком Державні центри зайнятості на місцях поступово освоюють все новіші способи комунікацій із своїми клієнтами, використовуючи при цьому Інтернет-ресурси, мобільний зв'язок, пресу та інше сучасне обладнання. Немалої ваги у освоєнні нових технологій замає закордонний приклад державних центрів зайнятості європейських країн у яких є добре розвинений механізм соціального захисту населення від безробіття.
Природні фактори. Волинська область характеризується досить великим лісовим господарським потенціалом, тому тут досить вдало розвивається лісопереробний комплекс. Це екологічно чистий район, який характеризується досить чистим навколишнім середовищем.
Соціально-культурні фактори. Рівень освіти населення у Волинській області є середнім, однак навчальних закладів порівняно з іншими областями дещо менша кількість. Соціальні умови життя волинян можна вважати задовільними, оскільки, у регіоні досить розвинена інфраструктура соціальних структур, середні доходи населення, задовільна соціальна забезпеченість.
Аналіз споживачів послуг, як компонента безпосереднього оточення підприємства, полягає у:
До Маневицького центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Працюючі пенсіонери у разі звернення до Маневицького центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться Маневицьким центром зайнятості за місцем їх проживання за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.
Реєстрація громадян у Маневицькому центрі зайнятості проводиться у відповідності до «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 219 від 14.02.2007.
За відсутності трудової книжки громадянин, який уперше шукає роботу, повинен пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а військовослужбовці, звільнені з військової служби, також військовий квиток.
Для реєстрації у Маневицькому центрі зайнятості громадяни подають копії документів (трудової книжки, диплома або іншого документа про освіту), які зберігаються в їх особовій справі.
Крім цих документів під час реєстрації пред'являються:
Громадяни, які бажають отримати додаткові гарантії щодо працевлаштування, передбачені законодавством, пред'являють такі документи:
Безробітними, відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Незастраховані особи - особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи.
Допомога по безробіттю призначається та виплачується з восьмого дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів упродовж двох років з дня її призначення.
Для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Для цих осіб передпенсійний вік визначається на день їхньої реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості.
Допомога по безробіттю тривалістю 180 календарних днів упродовж двох років з дня її призначення надається: особам, які шукають роботу вперше (незастраховані), в тому числі випускникам загальноосвітніх шкіл, а також особам, які закінчили навчання в професійно-технічних закладах та вищих навчальних закладах або звільнились зі строкової військової служби й не мали страхового стажу; іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Допомога по безробіттю інвалідам із числа цих осіб, не призначається.
Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які впродовж 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менш як 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого Кабінетом Міністрів України та залежить від страхового стажу (у відсотках до середньої заробітної плати):
- до 2 років – 50%;
- від 2 до 6 років –55%;
- від 6 до 10 років –60%;
- понад 10 років -70%
Залежно від тривалості безробіття виплачується:
- протягом перших 90 календарних днів 100% розрахованої суми допомоги,
- протягом наступних 90 календарних днів – 80%;
- а надалі – 70%
Починаючи з 1 жовтня 2008 року, цю допомогу виплачують у розмірі не менш 500 грн і не більш середньої заробітної плати, що склалася в галузях національної економіки відповідної області (постанова Правління Фонду №54)
Застрахованим особам, визнаним безробітними в установленому порядку, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів; особам, які бажають відновити трудову діяльність після перерви, що тривала більше 6 місяців; особам, які були звільнені з останнього місця роботи на підставах, передбачених статтею 37, п.п.3,4,7,8 статті 40, статтями 41 та 45 КЗпПУ - допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, що зазначені вище не призначається.
Особам, які в установленому порядку визнані безробітними та звільнилися з останнього місця роботи:
а) за власним бажанням без поважних причин;
б) на підставах, передбачених статтею 37, п.п.3,4,7,8 статті 40, статтями 41 та 45 КЗпПУ.
Виплата починається з 91-го календарного дня.
Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за мінімальний розмір, установлений законодавством.
На ринку праці Маневиський центр працевлаштування займає чи не монопольне становище. Це пов’язано з тим, що у центру зайнятості є більше переваг із кадровими приватними агенціями, оскільки вони не виплачують допомогу по безробітті. Іншою суттєвою перевагою центру зайнятості є те, що право зареєструватися у ньому має кожний громадянин, який шукає роботу, тобто це є право гарантоване законом. По-третє, звернувшись до центру зайнятості людина може бути певна тому, що їй нададуть кваліфіковану якісну допомогу по працевлаштуванні. Разом з цим, не забороняється при цьому, клієнту звертатися, будучи зареєстрованим у центрі зайнятості, до інших кадрових агенцій з приводу пошуку роботи. Хоча таке звернення може йому коштувати певну грошову суму, оскільки усі решта установ, які працюють на ринку праці, працюють на комерційній основі.
Тому можна зробити висновок, що центр зайнятості формує офіційний ринок праці, та займає монопольне становище по наданню послуг по працевлаштуванні. Хоча надані ним послуги можуть не повністю покривати запити звернених громадян, у такому разі вони можуть звертатися до приватних кадрових агенцій. Для покращення функціонування центру зайнятості доцільно було б проводити систематичний моніторинг зміни потреб своїх споживачів та слідкувати за тенденціями змін на ринку праці.
На основі вивчення цільового ринку, можна зробити висновок, про його позитивний стан. Позитивною, можна й назвати, його діяльність по зменшенню безробіття після кризи 2008 року, коли почалось масове закриття приватних підприємств. Завдяки вжитим заходам Державного Центру зайнятості, Волинському обласному центру занятості та центру зайнятості у Маневицькому районі ситуацію вдалося стабілізувати.
Клієнтами Маневицького центру зайнятості є населення Маневицького регіону, це як фізичні особи, так і підприємці, підприємства.
Вік громадян, які звертаються до Маневицького центру зайнятості, від 18 до 65 років, тобто це люди, працездатного віку, яким згідно законодавства України гарантоване працевлаштування та соціальний захист у разі його втрати. Окрім цього, до клієнтів центру відносяться також підприємства, підприємці; іншими словами роботодавці, які шукають працівників та сплачують податки до Фонду соціального захисту від безробіття.
Соціально-психологічні характеристики громадян, які звертаються до Маневицького центру зайнятості, це переважно представники середнього та низького прошарків суспільства, які втратили роботу, або шукають кращу, а також молодь та випускники навчальних закладів.
Ставлення громадян до послуг, які звертаються в центр, позитивне, оскільки вони можуть отримати кваліфіковану консультацію по працевлаштуванню, зареєструвати у центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю, а також можливість підвищити кваліфікацію або перекваліфікуватися.
Як такої періодичності відвідувань центру немає, однак коли потрібно знайти роботу, тоді послуги центру зайнятості стають просто незамінними. Також не малу увагу населення, яке приходить у центр, звертає на якість обслуговування, на додаткові послуги, які може запропонувати центр зайнятості (можливість безкоштовної перепідготовки, можливість безкоштовної консультації у адвоката з трудового законодавства і т.д.).
Для Маневицького центру зайнятості партнерами можна вважати навчальні заклади та підприємства.
Конкурентів, як таких Маневицький центр зайнятості не має, оскільки наявність на ринку праці приватних кадрових агенцій швидше не конкуренція, а взаємне доповнення. Оскільки, не отримавши потрібних послуг населення, яке шукає роботу та перебуває на обліку в центрі зайнятості, може звертатися до приватних установ.
Аналіз конкурентів, як складової мезосередовища підприємства, полягає у наступному:
- оцінці стану конкурентної боротьби на ринку діяльності підприємства;
- оцінці сили конкурентного тиску;
- виявленні дійсних і потенційних конкурентів, вивченні їх стану на ринку;
- виявленні числа активних конкурентів підприємства.
Основними методами конкурентної боротьби є кращі умови працевлаштування, широкий вибір вакантних посад, якість обслуговування.
Оцінка сили конкурентного тиску є надзвичайно малою, оскільки динаміка числа потенційних і діючих конкурентів установи є незначною, а також низький ступінь агресивності політики підприємств в конкурентній боротьбі.
Комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування – це кадрові агенції, центри працевлаштування, які діють як комерційні організації та надають безробітним платні послуги по працевлаштуванні та проходженні певних курсів. У таких центрах працевлаштування надаються послуги по проведенню різних тренінгів, що полегшують працевлаштуватися тим, що шукають роботу, а також рекомендації та тренінги для роботодавців по створенню сприятливого робочого клімату в організації, крім того, організовуються різні курси по оволодінню навиками роботи на персональному комп’ютері від азів до вивчення різних прикладних програм, курси по бухгалтерії, курси офіс-менеджера, торгового працівника тощо. Також бувають і безкоштовні для безробітних кадрові агенції, але вони є орієнтовані на пошук робочого персоналу підприємствам, установам, які до них звертаються, та оплачують послуги по підборі персоналу.
При адаптації до ринкових умов функціонування підприємства як «відкритої системи» реалізація стратегії пов'язана з деяким ризиком. Тому для обґрунтування отриманої оцінки ступеня досягнення цілей необхідно визначати рівень ризику.
Для оцінювання рівня ризику скористаємося формулою Z-фактора Е.Альтмана:
Z-фактор = 1,2 X1 + 1,44 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + Х5, (2.1)
де Х1 – вартість оборотних фондів, поділена на "разом активи";
X2 – сума резервів, фондів спеціального призначення, розмір цільового фінансування і нерозподіленого прибутку, поділена на "разом активи" (ЧП/А);
Х3 – прибуток до сплати податків і відсотків, поділена на "разом активи" (БП/А);
Х4 – ринкова вартість статутного капіталу (число акцій, помножене на поточне котирування), поділена на "разом пасиви" (зобов'язання в цілому);
Х5 – обсяг продажу, поділений на "разом активи".
Підставивши бали підприємства отримаємо:
Z-фактор = 1,2 *0,15 + 1,44 *0,46 + 3,3 *0 + 0,6 *0,86 + 0 = 0,7+0,18+0,52= 1,4
Інтерпретація отриманих результатів розрахунку свідчить, що у Маневицького центру зайятості є досить високий рівень ризику.
Для характеристики діяльності установи вся інформація про Маневицький центр зайнятості зібрана та систематизована у таблиці 2.13. Для зібрання даних було вивчено баланс підприємства (форма №1) та Положення про Статутний капітал.
Аналізуючи організацію управління, можна зробити висновок, що на підприємстві є трьохрівнева система управління – Державна служба зайнятості України, Волинська обласна служба зайнятості та директор Маневицького центру зайнятості. Вид організаційної структури управління є лінійно-функціональний. Управління Маневицьким центром здійснюється директором, а також розпорядженнями та вказівками вище розміщених централізованих ланок Державної служби зайнятості. Даний тип правління оцінюється позитивно, і є досить зручним при виникненні непередбачуваних кризових ситуацій.
У процесі аналізу комунікаційних процесів можна говорити про налагодженість вертикальних і горизонтальних комунікацій, інформованість співробітників установи щодо процесів, які відбуваються в системі управління. Стан використання сучасних засобів комунікації є задовільний.
Маневицький центр зайнятості має свій Відділ статистики, моніторингу та прогнозування, який систематично проводить роботу по відстеженню змін на місцевому ринку працевлаштування.
Науково-дослідна діяльність у Маневицькому центрі зайнятості ведеться досить систематично. Так працівниками центру ведеться детальний аналіз показників надання послуг громадянам, кількість зареєстрованих, ведеться аналіз ринку працевлаштування та аналіз структури затребуваних на ньому кадрів. Центром постійно створюються різні програми, які дозволяють незайнятому населенню знайти роботу – це програми по отриманні нової професій, по підвищенні кваліфікації, по започаткування своїй справи тощо. Однак, потенційні інноваційні можливості установи ще не використовуються на повну силу.
За результатами аналізу ступінь активності установи є вище середньої в галузі НДДКР.
До технології роботи Маневицького центру зайнятості належать інструкції роботи персоналу із тими відвідувачами, як звертаються за пошуком роботи, інструкції роботи із тими, які хочуть стати на облік у Маневицький центр зайнятості та правила роботи із тими, хто перебуває у центрі зайнятості, а також правила роботи при пошуку організацій та підприємств, які потребують працівників.
При оцінюванні персоналу підприємства проаналізуємо динаміку чисельності та склад персоналу, рівень професійної підготовки.
Важливим показником кадрового потенціалу підприємства є стабільність трудового колективу, яка характеризується показниками руху кадрів у центрі зайнятості (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Аналіз руху робочої сили
|
№ |
Показники |
2008 |
2009 |
Відхилення 2008 від 2009 |
|
|
абсолютне |
відносне |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. |
Оборот по прийому |
9 |
7 |
2 |
-0,22 |
|
2. |
Коефіцієнт обороту по прийому |
0,09 |
0,09 |
0 |
1 |
|
3. |
Оборот по звільненню |
26 |
5 |
21 |
0,81 |
|
4. |
Коефіцієнт обороту по звільненню |
0,29 |
0,07 |
0,22 |
0,76 |
|
5. |
Плинність кадрів |
-17 |
2 |
-19 |
1,12 |
|
6. |
Коефіцієнт плинності кадрів |
0,29 |
0,07 |
0,22 |
0,76 |
|
7. |
Коефіцієнт стабільності |
0,87 |
0,815 |
0,055 |
0,06 |
Проаналізувавши дані таблиці 2.2, бачимо, що плинність кадрів низька, тобто колектив працівників Маневицького центру зайнятості переважно стабільний. Коефіцієнт стабільності 0,87 і 0,815, це досить високий показник.
Таблиця 2.3
Структура трудових ресурсів Маневицького центру зайнятості
|
Категорії персоналу |
2008 |
2009 |
Відхилення 2009 від 2008 |
||
|
Чисельність, чол. |
Питома вага, % |
Чисельність, чол. |
Питома вага, % |
||
|
Працівники основної діяльності, у т.ч.: |
57 |
100 |
59 |
100 |
-2 |
|
- робітники |
7 |
12 |
7 |
12 |
0 |
|
- керівники |
6 |
11 |
6 |
10 |
0 |
|
- спеціалісти |
44 |
77 |
46 |
78 |
-2 |
Структура трудових ресурсів Маневицького центру зайнятості у таблиці 2.3 показує, що в установі питома вага робітників та керівників і залишилася незмінною однак у загальному складі персоналу становить досить низький відсоток, що можна пояснити специфікою діяльності центру. Загалом, питома вага працівників по категорія у центрі зайнятості не змінилася, тому структуру кадрових ресрсів в установі можна назвати стабільною.
Таблиця 2.4
Якісний склад трудових ресурсів Маневицького центру зайнятості
|
За віком, років |
Чисе-льність, чол. |
Питома вага, % |
За ста-ттю |
Чисе-льні-сть, чол. |
Питома вага, % |
За рівнем освіти |
Чисель-ність, чол. |
Питома вага, % |
|
Від 18до30 |
11 |
19 |
Жінки |
46 |
78 |
Середня |
5 |
9 |
|
Від 30до40 |
21 |
36 |
Чоловіки |
13 |
22 |
Середня спеціальна |
19 |
32 |
|
Від 40до50 |
16 |
27 |
Вища |
35 |
59 |
|||
|
Від 50до60 |
8 |
14 |
||||||
|
Старші 60 |
3 |
4 |
||||||
|
Разом |
59 |
100 |
59 |
100 |
59 |
100 |
Дані таблиці 2.4 показують, що в установі серед загальної кількості працюючих найбільшу питому вагу становлять жінки. Працівники у віці 30-40 років становлять 36%, а у віці 40-50 років 27%, в загальної кількості працюючих. Спостерігається досить високий процент працюючих із вищою освітою це 59% від загальної кількості працюючих.
Аналізуючи персонал установи, можна відзначити незначну ступінь мотивації діяльності її працівників. Так, для кожного відділу підприємство має розроблений план прийому зареєстрованих у центрі, виконавши який, працівники відділ можуть отримати премію до зарплати. Зарплата кожного працівника формується на основі посадового окладу та вислуги років, а також за понаднормові години. У результаті аналізу можна побачити, що на підприємстві є середня ступінь вмотивованості діяльності персоналу.
Маневицький центр зайнятості належить до державних установ, і фінансується за рахунок спеціально створених державних фондів по страхуванню від втрати безробіття та видатків бюджету.
Згідно Закону України «Про зайнятість населення» Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною фінансовою системою і формується на державному та місцевому рівнях за рахунок асигнувань із державного та місцевих бюджетів, обов’язкових внесків підприємств, закладів, організацій, які займаються виробничо-господарською діяльністю, засобів служби зайнятості за надані платні послуги фірмам і організаціям. У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 21 лютого 1992 року №2147-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств і організацій»» підприємства, організації, заклади роблять обов’язкові вклади в Державний фонд сприянню зайнятості населення із фонду споживання з віднесенням цих затрат на вартість продукції (робіт, послуг). Підприємства, заклади, організації, у яких нема фонду споживання, платять внески із фонду заробітної плати. Відрахування у фонд сприяння зайнятості населення до грудня 1994 року складало 3% Фонду споживання, а з грудня 1994 року і по сьогоднішній час розмір відрахувань скорочений до 1%.
Вільні засоби, які поступають у Фонд сприяння зайнятості населення, в основному зосереджені у закладах Укрсоцбанку та в декотрих інших банках. Вони, у свою чергу, виплачують певні проценти річних за використання засобів. Отримані доходи суттєво поповнюють Державний фонд зайнятості, що дає можливість без застосування засобів Державного бюджету створити матеріально-технічну і фінансову бази служби зайнятості і забезпечити соціальний захист громадян, що не мають роботи.
На державному рівні фінансується розвиток центрів підготовки вивільнених працівників, інформаційно-обчислювальні центри, поліграфічні бази, власні підприємства служби зайнятості, забезпечення міжнародної співпраці по проблемах зайнятості і т.д.
На місцевому рівні фінансується професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка вивільнених працівників і безробітних, організація додаткових робочих місць, залучення безробітних на оплачувані суспільні роботи; виплата допомоги по безробітті, надання безпроцентної позики безробітним для підприємницької діяльності і т.д.
Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не входять до складу Державного бюджету України. За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, передбачені державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом доходів Фонду були обов’язкові внески підприємств та організацій.
У видаткових статтях Фонду переважають виплати допомоги у зв’язку з безробіттям.
За рахунок Фонду фінансуються:
на державному рівні – розвиток центрів підготовки навчання і професійної орієнтації вивільнених працівників та незайнятого населення, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, забезпечення житлом осіб без певного місця проживання; здійснення наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайнятості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв’язанні проблем зайнятості населення; надання допомоги державним центрам зайнятості;
на місцевому рівні – заходи щодо професійного орієнтування та працевлаштування населення; підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнених працівників і безробітних; організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства; залучення безробітних до виконання оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю; виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та надання матеріальної допомоги членам сім’ї безробітного , які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які втратили право на отримання допомоги у зв’язку з безробіттям; видання спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби територій у кадрах і можливості працевлаштування.
Загалом, ступінь фінансового забезпечення Маневицького центру зайнятості можна охарактеризувати, як задовільний.
Щодо організаційної культури Маневицького центру зайнятості, то можна зробити висновок, що вона знаходиться на досить високу рівні. Найперше, це пов’язано з тим, що трудовий колектив центру це високо моральні та інтелігентні працівники, у більшої половини з яких є наявна вища освіта. При аналізі організаційної культури можна поставити високу ступінь оцінки.
Маневицький центр зайнятості має позитивний імідж, як серед клієнтів, так і партнерів, оскільки добросовісно виконує свою роботу.
На основі проведеного аналізу ступінь розвиненості організаційної культури є високою, а імідж установи - високий.
Важливе значення для аналізу діяльності установи має аналіз вивчення руху й технічного стану основних засобів.
Для цього розраховують наступні показники (табл. 2.5):
При проведенні аналізу коефіцієнти оновлення, вибуття та приросту основних виробничих фондів потрібно розглядати взаємопов’язано.
Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнт зносу та придатності:
Чим нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан, в якому знаходяться основні виробничі фонди установи.
Таблиця 2.5
Наявність, рух і динаміка основних засобів
|
№ з/п |
Основні засоби |
2009 рік тис. грн. |
2010 рік тис. грн. |
Відхилення 2009 від 2010 |
|
|
Абс. |
Відн. % |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. |
Вартість О.З. (тис. грн.) |
2966 |
2315 |
651 |
0,22 |
|
1.1. |
Будинки, споруди та передавальні пристрої |
2903 |
2252 |
651 |
0,22 |
|
1.1.1. |
Сума зносу, (тис. грн.) |
312 |
398 |
-86 |
-0,28 |
|
1.1.2. |
Коефіцієнт зносу |
0,11 |
0,18 |
-0,08 |
-0,64 |
|
1.1.3. |
Коефіцієнт придатності |
0,89 |
0,82 |
0,069 |
0,078 |
|
1.2. |
Машини та обладнання |
24 |
23 |
1 |
0,042 |
|
Продовження таблиці 2.5 |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1.2.1. |
Сума зносу, (тис.грн.) |
2,4 |
3 |
-0,6 |
-0,25 |
|
1.2.2. |
Коефіцієнт зносу |
0,1 |
0,13 |
-0,03 |
-0,3 |
|
1.2.3. |
Коефіцієнт придатності |
0,9 |
0,87 |
0,03 |
0,034 |
|
1.3. |
Транспортні засоби |
16 |
15 |
1 |
0,063 |
|
1.3.1. |
Сума зносу,(тис.грн.) |
9 |
10 |
-1 |
-0,11 |
|
1.3.2. |
Коефіцієнт зносу |
0,56 |
0,67 |
-0,104 |
-0,19 |
|
1.3.3. |
Коефіцієнт придатності |
0,44 |
0,33 |
0,104 |
0,24 |
|
1.4. |
Малоцінні необоротні активи |
7 |
8 |
-1 |
-0,14 |
|
1.4.1. |
Сума зносу, (тис.грн.) |
6 |
5,5 |
0,5 |
0,08 |
|
1.4.2. |
Коефіцієнт зносу |
0,86 |
0,69 |
0,17 |
0,198 |
|
1.4.3. |
Коефіцієнт придатності |
0,14 |
0,31 |
-0,17 |
-1,19 |
|
1.5. |
Інструменти, прилади, інвентар |
16 |
17 |
-1 |
-0,063 |
|
1.5.1. |
Сума зносу, (тис.грн.) |
14 |
15 |
-1 |
-0,071 |
|
1.5.2. |
Коефіцієнт зносу |
0,88 |
0,85 |
-0,03 |
-0,008 |
|
1.5.3. |
Коефіцієнт придатності |
0,13 |
0,12 |
0,007 |
0,059 |
|
2. |
Сума зносу основних засобів (тис. грн.) |
343,4 |
431,5 |
-88,1 |
-0,26 |
|
3. |
Коефіцієнт зносу основних засобів |
0,12 |
0,19 |
-0,07 |
-0,61 |
|
4. |
Коефіцієнт придатності основних засобів |
0,89 |
0,8 |
0,07 |
0,08 |
|
5. |
Коефіцієнт надходження |
0,27 |
0,24 |
0,025 |
0,09 |
|
6. |
Коефіцієнт вибуття |
0,028 |
0,029 |
-0,0006 |
-0,02 |
За даними таблиці 2.5 можна зробити висновок, що вартість основних засобів зменшилася на 651 тис. грн. у порівнянні з 2009 роком. Сума зносу збільшилася на 86 тис. грн., або на 28%.
Найбільше абсолютне збільшення відбулося у складі другої та третьої груп основних засобів Маневицького центру зайнятості «Малоцінні необоротні активи» і «Інструменти, прилади та інвентар» на 1 тис. грн..
Найбільший коефіцієнт зносу спостерігається у групах «Транспортні засоби», «Малоцінні необоротні активи», «Інструменти, прилади та інвентар». Найменший коефіцієнт зносу спостерігається у групах «Будинки та споруди», а також «Машини та обладнання».
Коефіцієнт зносу середній по всіх видах основних засобів становить:
Кзн.=(0,145+0,115+0,615+0,775+0,86)/5=0,502.
Проаналізувавши отримані результати можна зробити висновок, що основні засоби Маневицького центру зайнятості знаходяться в досить задовільному стані, однак керівництву підприємства потрібно задуматися над своєчасним їх оновленням.
Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є кількість наданих послуг в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача.
Фв=ТП/ОЗ, (2.2)
де ТП - обсяг наданих послуг;
ОЗ - середня вартість основних засобів за період, що аналізується.
Фв2009=21 778/2966*100%=7,34%
Фв2010=25 042/2315*100%=10,81%
З 2009 року по 2010 спостерігається зріст фондовіддачі.
Фондовіддача характеризує кількість наданих послуг на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість – показник, обернений показнику фондовіддачі.
Групування витрат за калькуляційними статтями витрат дозволяє визначити рівень собівартості і ціни окремої послуги.
Класифікація витрат на надання послуг дозволяє визначити структуру собівартості (табл. 2.6).
Під структурою собівартості послуг розуміють процентне відношення витрат, що входять до неї, тобто питому вагу різних видів у собівартості послуг. Структура собівартості зумовлена специфічними особливостями роботи кожного підприємства - технічною чисельністю, ступенем амортизації, кількістю наданих послуг, характером технологічних процесів і використаних матеріалів та робіт.
Таблиця 2.6
Калькуляція собівартості послуг Маневицького центру зайнятості
|
Статті витрат, грн. |
2009 р. |
2010 р. |
Відхилення |
|
|
(+/-) |
% |
|||
|
Допоміжні матеріали |
15778 |
13657 |
-2121 |
13,44 |
|
Основна з/п працівників |
3066 |
2621 |
-445 |
14,5 |
|
Додаткова з/п працівників |
1156 |
967 |
-189 |
16,35 |
|
Нарахування на з/п працівників |
15778 |
13657 |
-2121 |
13,44 |
|
Загальногосподарські витрати |
929 |
745 |
-184 |
19,8 |
|
Виробнича собівартість послуг |
17924 |
17920 |
-4 |
0,02 |
|
Адміністративні витрати |
993 |
762 |
-231 |
23,26 |
|
Інші витрати |
2378 |
129 |
-2249 |
94,57 |
|
Повна собівартість |
21295 |
18811 |
-2484 |
11,66 |
Як видно з таблиці 2.6, за 2010 рік витрати на здійснення послуг зменшилися на 11,66%, це пов’язано з тим, що у центрі зайнятості стали більш економніше ставитися до раціонального використання матеріалів.
Основними завданням аналізу потенціалу трудових ресурсів будуть: порівняння фактичної середньооблікової кількості працівників у цілому і за окремими категоріями з плановими даними та даними за попередній період, виявлення відхилень і причин змін кількості, та кож можливі зрушення у структурі працюючих, оцінювання стану загальної забезпеченості підприємства кадрами.
Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори: величина нормативного робочого тижня, час простою упродовж дня, зафіксований в обліку, час понадурочної роботи, час інших скорочень робочого дня, передбачених законо давством.
Таблиця 2.7
Аналіз балансу робочого часу Маневицького центру зайнятості
|
Показники |
2009 |
2010 |
Відхилення 2010 від 2009 |
|||
|
На весь персонал люд/год |
На одного працюючого год. |
На весь персонал люд/год |
На одного працюючого год. |
На весь персонал люд/год |
На одного працюючого год. |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
1. Календарний фонд робочого часу (N) |
265720 |
2920 |
216080 |
2920 |
-49640 |
0 |
|
2. Вихідні і святкові |
80080 |
880 |
65120 |
880 |
-14960 |
0 |
|
3. Табельний фонд робочого часу (Ктфрч) |
185640 |
2040 |
150960 |
2040 |
-22440 |
0 |
|
4. Щорічні відпустки |
19046 |
209,3 |
15549 |
210,13 |
-3497 |
0,83 |
|
5. Максимально можливий фактичний робочий час (Кммфрч) |
183738 |
2019,1 |
135410 |
1829,87 |
-48328 |
-189,23 |
|
6. Тимчасова непрацездатність |
7597 |
83,48 |
6318 |
85,38 |
-1278 |
1,9 |
|
7. Відпустки передбачені законом |
2533 |
27,83 |
1882 |
25,43 |
-651 |
-2,4 |
|
9. Корисний фонд робочого часу |
173609 |
1907,8 |
1272134 |
1719,1 |
1098525 |
-188,7 |
|
12. Неявки з дозволу адміністрації |
632 |
6,94 |
471 |
6,37 |
-161 |
-0,57 |
|
14. Фактичний фонд робочого часу |
172977 |
1900,85 |
126740 |
1712,7 |
-46237 |
-188,15 |
|
15. Середня тривалість робочого дня, год. |
- |
9,45 |
- |
9,55 |
0,1 |
+1,06 |
Аналіз балансу робочого часу з таблиці 2.7 дозволяє зробити висновок, що середня тривалість робочого дня збільшилася на 1,06%, фактичний фонд робочого часу скоротився на 10%, це відбулося за рахунок зменшення показника максимально можливого робочого часу на 26% .
Продуктивність праці — головний фактор зростання обсягів виробництва, найважливіша характеристика ефективності викори стання трудових ресурсів підприємства. Аналіз її стану і динаміки має на меті виявити резерви зростання продуктивності праці в установі.
Таблиця 2.8
Аналіз продуктивності праці у Маневицькому центрі зайнятості
|
№ |
Показники |
2009 |
2010 |
Відхилення 2009 від 2010 |
|
|
Абс. |
Відн., % |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. |
Обсяг наданих послуг (тис. грн.) |
21 778 |
25 042 |
3264 |
14,99 |
|
2. |
Середньооблікова чисельність працюючих (R) (чол.) |
57 |
59 |
2 |
3,51 |
|
3. |
Середньорічна продуктивність праці (Тис.грн) |
382,07 |
424,44 |
-42,37 |
-0,11 |
|
4. |
Відпрацьовано днів всього одним працівником |
255,15 |
254,87 |
0,28 |
0,001 |
|
6. |
Відпрацьовано людино-днів |
14543,55 |
15037,33 |
-493,78 |
-0,034 |
|
7. |
Середньоденна продуктивність праці (грн.) |
1,5 |
1,67 |
-0,17 |
-0,11 |
|
8. |
Середня тривалість робочого дня (год.) |
9,45 |
9,55 |
0,1 |
0,011 |
|
9. |
Відпрацьовано людино-годин |
137436,55 |
143606,5 |
0,1 |
- |
|
10. |
Середньогодинна продуктивність праці (грн.) |
0,16 |
0,18 |
0,1 |
0,64 |
Наведені дані у таблиці 2.8, свідчать про те, що за 2010 рік установа спромоглася досягти підвищення середньоденної продуктивності праці на 11% порівняно з 2009 роком і досягнути зростання середньогодинної продуктивності праці на 0,64%. Це свідчить, що центру зайнятості вдалося задіяти резерви зростання продук тивності праці, які враховані при плануванні діяльності на звітний рік.
Маневицький районний центр зайнятості знаходиться в смт. Малевичі, основна сфера його діяльності надання послуг по працевлаштуванні незайнятим громадянам, які звертаються до нього.
Фінансується Маневицький центр зайнятості за рахунок коштів, які надходять у фонд спеціального призначення – Фонд соціального страхування на випадок безробіття та коштів, які перерозподілені з місцевого бюджету району.
Маневицький центр зайнятості надає допомогу у сприянні працевлаштування осіб, які втратили роботу і мають певні труднощі в пошуках нової роботи, вагаються у виборі професій, оскільки не мають необхідної інформації про професії, не мають професійної освіти або недостатньої кваліфікації.
Центр зайнятості має досить налагоджений зв'язок своїх структурних пiдроздiлiв. Безпосередньо директору пiдпорядковуються всi вiддiли та структурнi пiдроздiли Маневецького центру зайнятості.
Клієнтами Маневицького центру зайнятості є населення Маневицького регіону, це як фізичні особи, так і підприємці, підприємства.
Для Маневицького центру зайнятості партнерами можна вважати навчальні заклади та підприємства.
Конкурентів, як таких Маневицький центр зайнятості не має, оскільки наявність на ринку праці приватних кадрових агенцій швидше не конкуренція, а взаємне доповнення.
Основними методами конкурентної боротьби є кращі умови працевлаштування, широкий вибір вакантних посад, якість обслуговування.
Науково-дослідна діяльність у Маневицькому центрі зайнятості ведеться досить систематично.
Плинність кадрів низька, тобто колектив працівників Маневицького центру зайнятості переважно стабільний.
Структура трудових ресурсів Маневицького центру зайнятості показує, що в установі питома вага робітників та керівників залишилася незмінною, однак у загальному складі персоналу становить досить низький відсоток, що можна пояснити специфікою діяльності центру. В установі серед загальної кількості працюючих найбільшу питому вагу становлять жінки.
Маневицький центр зайнятості належить до державних установ, і фінансується за рахунок спеціально створених державних фондів по страхуванню від втрати безробіття та видатків бюджету.
Вартість основних засобів державної установи зменшилася на 651 тис. грн. у порівнянні з 2009 роком. Найбільше абсолютне збільшення відбулося у складі другої та третьої груп основних засобів Маневицького центру зайнятості «Малоцінні необоротні активи» і «Інструменти, прилади та інвентар» на 1 тис. грн..
За 2010 рік витрати на здійснення послуг зменшилися на 11,66%, це пов’язано з тим, що у центрі зайнятості стали більш економніше ставитися до раціонального використання матеріалів.
Аналіз балансу робочого часу Маневицького центру зайнятості дозволяє зробити висновок, що середня тривалість робочого дня збільшилася на 1,06%, фактичний фонд робочого часу скоротився на 10%, це відбулося за рахунок зменшення показника максимально можливого робочого часу на 26% .
За 2010 рік установа спромоглася досягти підвищення середньоденної продуктивності праці на 11% порівняно з 2009 роком і досягнути зростання середньогодинної продуктивності праці на 0,64%. Це свідчить, що центру зайнятості вдалося задіяти резерви зростання продук тивності праці, які враховані при плануванні діяльності на звітний рік.
Аналізуючи вплив держави на розвиток підприємництва, можна зробити висновок, що роль держави у функціонуванні підприємства надзвичайно велика.
Саме державним регулюванням визначаються правила і порядок створення, реєстрація, діяльність та ліквідація підприємства.
Розвиток підприємництва відіграє надзвичайно велике значення у розвитку економіки держави, адже саме воно утворює найбільшу частку доходів державного бюджету.
Розвиток малого підприємництва є складовою соціально-економічного розвитку району, тому питання розвитку малого підприємництва залишається одним із важливих і розглядається як стратегія зростання з набуттям якісних змін в економіці.
Мале підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці району, робить вагомий внесок у збільшення обсягів виробництва, роздрібного товарообороту та послуг населенню. Малий бізнес сприяє економії та раціональному використанню ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці.
Аналіз приросту кількості суб’єктів господарювання у малому підприємництві в районі свідчить про стійку тенденцію до зростання цього сектора економіки.
Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки. Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефек тивне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентоздатність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо.
Малі підприємства відіграють одну з провідних ролей у розвитку приватного сектору та поступово стають важливим чинником сталого економічного зростання, створення нових робочих місць, структурної перебудови економіки, зміцнення економіки регіонів. Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.
1. Мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та затримки технічного прогресу.
2. Мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслі док швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.
3. Величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП.
4. Мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.
5. Важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.
Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризуються високим ступенем неефективності. За теперішньої ситуації розвиток малого бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату.
В Маневицькому районі за сприяння місцевої влади та підприємницької ініціативи жителів протягом останніх років склалися умови для подальшого ефективного розвитку малого бізнесу.
Протягом 2009 та 2010 років спостерігалась тенденція до збільшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності. Так, станом на 01.10.2010 року кількість фізичних осіб – підприємців у районі становила 1112 осіб та збільшилася у порівнянні з початком року на 149 особу, разом з цим було створено 38 нових малих підприємства (ліквідовано - 22) і загальна їх кількість на цей же період становила 215.
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення за січень – вересень 2010 року становила 16 підприємства (на одне більше порівняно з початком року). Проте, залишається нижчою середнього по області – 47.
Значна частка підприємств із загальної кількості займаються торгівельною діяльністю (див. рис.3.1), ремонтом автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку, їх частка становить – 25,6%, 20,7% малих підприємств зайняті у промисловості, 25,1% працюють в галузі сільського господарства та лісопереробки, 5,4% у сфері транспорту та зв'язку, 6,4% - у будівельній галузі.
Рисунок 3.1. Розподіл зайнятості суб’єктів господарської діяльності у Маневицькому районі
Частка малих підприємств у обсягах реалізації продукції, робіт, послуг по району у 2009 році склала 10,6 відсотка (по області – 4,6 %).
Малими підприємствами реалізовано продукції, виконано робіт, послуг у 2009 році на суму 21,6 млн.грн. без ПДВ та акцизу. Майже 36% обсягів реалізації складають надходження від оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту, 24,3% – від реалізації промислової продукції, 13,5% – сільськогосподарської та лісогосподарської, 9,9% – діяльності транспорту та зв'язку, 3,4%– від будівельної діяльності, решта – від інших видів діяльності.
Рисунок 3.2. Реалізація готової продукції суб’єктами господарської діяльності в Маневицькому районі
Малий бізнес забезпечував у 2009 році роботою понад 2,4 тис. осіб що практично на рівні попереднього року та складає 4,2% населення у працездатному віці.
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників на малих підприємствах у 2009 році зросла на 30,7 відсотка (по області – на 29,0 відсотків) і склала 532,63 грн. (по області – 556,58 грн.), що становить 96,4 відсотка від мінімальної заробітної плати на початок 2010 року.
Залишається незадовільний фінансовий результат підприємств малого бізнесу від звичайної діяльності до оподаткування у районі. У 2009 році 28,1 відсотка підприємств допустили збитки і фінансовий результат за підсумками року склав 136,4 тис. грн. збитків.
Спостерігається позитивна тенденція до зростання кількості суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування.
Станом на 01.10.10 за спрощеною системою оподаткування працювали 56 юридичних та 982 підприємців – фізичних осіб. Ними сплачено відповідно 207,4 тис.грн. та 763,6 тис.грн. єдиного податку, який є другим за величиною податком у наповненні місцевого бюджету.
Обсяг валових інвестицій в основний капітал в малих підприємствах у 2009 році становив 5,6 млн. гривень.
Спостерігалося пожвавлення іноземного інвестування у малий і середній бізнес району. З початку реалізації Програми на розвиток підприємств малого і середнього бізнесу надійшло прямих іноземних інвестицій на загальну суму 456,7 тис. дол. США.
Органами місцевого самоврядування суб’єктам підприємницької діяльності надано в оренду 1519,1 кв.м та передано у власність 128,6 кв.м вільних площ.
Станом на 1 жовтня 2010 року у районі створено та функціонує 6 фермерських господарств, 3 обслуговуючих кооперативи, як альтернативної форми господарювання на селі.
У користуванні фермерських господарств району знаходиться 1,7 тис. га сільгоспугідь, у т.ч. ріллі – 1,5 тис. га. За 2009 рік доходи від реалізації продукції, робіт і послуг фермерських господарств склали 5,3 млн. грн., в тому числі від реалізації сільгосппродукції власного виробництва – 2,3 млн. грн.. У фермерських господарствах району працює близько 200 осіб.
За 9 місяців 2010 року банківськими установами надано фермерським господарствам 200 тис.грн. кредитів, щодо яких застосовується механізм відшкодування в розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування відсотків.
З початку поточного року для заняття підприємницькою діяльністю та з метою підтримки малого бізнесу 48 безробітним громадянам виплачено одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності у сумі 212,2 тис. грн. На дотаційні робочі місця, у тому числі у сфері малого та середнього підприємництва, працевлаштовано 123 особи.
Проте слід зазначити, що на даний час основними проблемами, що стримують розвиток малого підприємництва у районі є наступні:
- низький рівень організованості сектору малого бізнесу у захисті власних інтересів і прав;
- низький рівень кваліфікації підприємців;
- високий рівень тінізації трудових відносин (середньомісячна заробітна плата працівників малого бізнесу району залишається нижчою, ніж в цілому по району);
- недосконалість та обтяжливість системи оподаткування (нестабільне податкове законодавство, високі ставки, велика кількість податків, часті зміни податкової звітності).
З метою вдосконалення державного регулювання розвитку малого підприємництва у Маневицькому районі даною науковою роботою пропонується ряд заходів, які дозволять більш ефективніше впливати на розвиток малого підприємництва у районі за допомогою служби зайнятості.
Комплекс заходів по забезпеченню розвитку малого підприємництва розроблений з урахуванням основних положень Законів України «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та інших законодавчих і нормативно-правових актів.
Комплекс заходів по сприянню розвитку малого підприємництва буде складатися із загальних та спеціальних заходів (див. рис.3.3).
Рисунок 3.3 Комплекс заходів спрямованих на підтримку розвитку підприємництва у Маневицькому районі
Загальні заходи стосуватимуться всіх безробітних осіб, котрі зацікавляться відкриттям власної справи, тоді як спеціальні заходи стосуватимуться незахищених верств населення – молоді, жінок, які більше всіх потребують допомоги у працевлаштуванні.
Комплексом заходів передбачено проведення заходів щодо реалізації державної регуляторної політики, забезпечення фінансово-кредитної, матеріально-технічної, інформаційно-консультаційної, кадрової підтримки малого підприємництва.
Мета комплексу загальних заходів - сприяння розвитку малого бізнесу, забезпечення стабільних умов для подальшого його функціонування, залучення широких верств населення до підприємницької діяльності та збільшення нових робочих місць.
Передбачається, що реалізація комплексу загальних заходів сприятиме сталому розвитку малого бізнесу, що забезпечить зростання доходів населення району та місцевих бюджетів.
Провадження політики щодо розвитку малого підприємництва сприятиме зміцненню його потенціалу і піднесенню ролі у структурній перебудові економіки району. Дозволить підвищити соціальну значимість малого бізнесу шляхом активного включення населення у процес покращення умов життя, створення нових робочих місць, збільшення рівня працевлаштування незайнятого населення, наповнення місцевого бюджету, насичення товарних ринків високоякісною вітчизняною продукцією.
Фінансове забезпечення комплексу заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету за рішенням районної ради. Обсяг щорічних асигнувань, спрямованих на підтримку малого підприємництва, визначається у видатковій частині місцевого бюджету окремим рядком відповідно до Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”.
Обсяги фінансування комплексу заходів складають 600 тис. грн. (2011 рік – 300,0 тис. грн., 2012 рік – 300,0 тис. грн.) за рахунок коштів загального фонду районного бюджету.
Основні заходи щодо реалізації комплексу загальних заходів складаються з чотирьох розділів поданих на рис.3.4.
Рисунок 3.4. Комплекс заходів для удосконалення впливу держави на розвиток підприємництва
Отже, розглянемо їх всіх по порядку.
Розвиток малого підприємництва залежить від наявності сприятливих економічних, правових, політичних та інших умов.
Основною метою реалізації заходів цього розділу є подальше формування регуляторної політики, спрямоване на створення сприятливого підприємницького середовища, забезпечення прозорого і чіткого механізму взаємодії органів влади та суб’єктів підприємницької діяльності, зменшення втручання місцевих органів влади у діяльність суб’єктів господарювання.
Комплекс заходів передбачає:
Заходи щодо реалізації фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва спрямовані на об'єднання фінансових можливостей всіх джерел підтримки малого підприємництва, створення оптимальних механізмів ефективного цільового використання фінансових та інвестиційних ресурсів, створення можливостей для накопичення та інвестування власних коштів.
Заходи фінансової підтримки малого підприємництва за рахунок коштів районного бюджету передбачають забезпечення рівного доступу до фінансових ресурсів, направляються на забезпечення пріоритетних соціально значущих напрямів діяльності малого підприємництва.
Фінансова підтримка за рахунок бюджетних коштів, в різноманітних її формах, в якості важелів стимулювання розвитку і підвищення ефективності підприємницької діяльності, надається виключно на конкурсній основі.
На період виконання запланованих заходів передбачається фінансово-кредитна підтримка малих підприємств та підприємців - фізичних осіб за рахунок:
Пріоритетними напрямками підтримки визначені наступні сфери діяльності малих підприємств та підприємців:
Перспективним напрямком майнової підтримки є створення суб'єктів підприємницької діяльності на базі неліквідних основних фондів підприємств – банкрутів.
З метою підвищення зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності органам місцевого самоврядування рекомендовано:
Комплексом заходів передбачається подальший розвиток конкурентного середовища, підвищення його ефективності, забезпечення прозорості та відкритого доступу підприємців до участі в конкурсах на виконання пасажирських перевезень, а також максимальне залучення до закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
З метою формування позитивного відношення до підприємницької діяльності, зміцнення соціального статусу підприємництва, сприяння створенню нових і ефективному розвитку діючих суб'єктів малого підприємництва планується проведення різних заходів для забезпечення оперативної взаємодії підприємницьких структур з органами місцевого самоврядування, сприяння в організації громадських об'єднань малого бізнесу, сприяння розвитку молодіжного підприємництва:
Все це забезпечить формування сприятливих соціальних умов і громадської думки та сприятиме активному залученню населення в підприємницьку діяльність, формуванню сприятливого суспільного клімату.
Подальше формування інфраструктури підтримки малого підприємництва є важливою умовою забезпечення фінансової, матеріально-технічної, маркетингової, кадрової та освітньої підтримки малого підприємництва.
Заходи даного розділу комплексу заходів спрямовані на створення нових підприємств, орієнтованих, насамперед, на надання інноваційних, маркетингових, інформаційних і консультаційних послуг, створення бізнес-інкубатора.
Планується оперативно відповідати на запити підприємців, здійснювати ефективний обмін інформацією між спеціалістами-консультантами і підприємцями в рамках єдиного інформаційного простору (веб-сайт райдержадміністрації, засоби масової інформації, інформаційні дні).
Здійснення заходів цього розділу дозволить сформувати ефективну систему взаємодії малих підприємств району з суб'єктами господарювання інших міст України.
Актуальним є розвиток підприємницької діяльності на селі. Заходи спрямовані на створення інфраструктури в сільській місцевості.
Розвиток малого підприємництва в значній мірі стримується нестачею підготовлених фахівців.
Реалізація заходів даного розділу забезпечить розвиток системи навчальних послуг, підготовки і перепідготовки кадрів для малого підприємництва при Маневицькому районному центрі зайнятості. З метою залучення безробітних для організації підприємницької діяльності надаватимуться професійно-інформаційні послуги. Для бажаючих відкрити власну справу продовжать роботу короткотермінові курси за програмою підприємець – початківець.
Підтримка малого бізнесу планується шляхом надання дотацій підприємцям-роботодавцям на створення нових робочих місць для працевлаштування безробітних громадян, в першу чергу соціально незахищених категорій населення.
Планується щорічне проведення семінарів з питань змін в законодавстві.
Організація виконання, здійснення аналізу ходу виконання та прийняття додаткових заходів, спрямованих на досягнення мети програми, покладається на управління економіки районної державної адміністрації.
У результаті реалізації комплексу заходів в Маневицькому районі будуть сформовані сприятливі умови подальшого розвитку малого підприємництва.
Узагальнено комплекс заходів для розвитку малого підприємництва Маневицького району на 2011-2012 роки поданий у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Комплекс загальних заходів щодо розвитку малого підприємництва у Маневицькому районі на 2011-2012 роки
|
№ п/п |
Пріоритетні завдання |
Заходи |
Виконавці |
Сума фінансування, тис. грн. |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1. |
Впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності |
|||
|
1.1 |
Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності |
Забезпечення громадського обговорення проектів регуляторних актів, які безпосередньо впливають на підприємницьке середовище: - проведення якісного та повного аналізу регуляторного впливу розроблених регуляторних актів; - планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; - оприлюднення проектів регуляторних актів, а також відкриті обговорення питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю, за участі представників громадськості; - відстеження результативності регуляторних актів та оприлюднення звітів про їх наслідки. |
Управління економіки, Управляння та відділи районної ради |
20 |
|
1.2 |
Вдосконалення законодавства, інших нормативно-правових актів щодо розвитку підприємництва |
- підготовка пропозицій управлінню з питань розвитку підприємництва ОДА щодо удосконалення законодавства і нормативно-правової бази підприємництва; - удосконалення методів податкової політики щодо суб’єктів підприємництва; - забезпечення контролю за додержанням встановленого порядку ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб’єктів підприємництва. |
Управління економіки Державний реєстратор районної ради ОДПІ |
20 |
|
1.3 |
Удосконалення механізмів започаткування власної справи |
Розповсюдження позитивного досвіду щодо започаткування підприємницької діяльності за принципом “єдиного офісу” |
Реєстратор дозвільного центру |
20 |
|
1.4 |
Проведення галузевого аналізу розвитку малого підприємництва |
Запровадити щомісячний моніторинг показників реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності |
Відділ державної реєстрації суб’єктів господ. діял. |
20 |
|
1.5 |
Впорядкування та спрощення дозвільних процедур |
Запровадити щомісячний моніторинг показників діяльності дозвільного центру |
Дозвільний центр |
20 |
|
1.6 |
Визначення найбільш проблемних питань |
Започаткувати проведення соціологічних досліджень із залученням громадськості при відстеженні регуляторних актів |
Управління економіки |
30 |
|
2. |
Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка |
|||
|
2.1 |
Кредитна підтримка за рахунок банківської системи |
- короткострокове кредитування юридичних осіб; - кредитування та мікрокредитування суб’єктів підприємництва за рахунок депозитних коштів банків на території міста; - кредитування суб’єктів підприємництва за рахунок кредитних спілок. |
Комерційні банки на та кредитні спілки |
45 |
|
2.2 |
Фінансова підтримка безробітних |
Одноразова виплата суми річної допомоги з безробіття для започаткування підприємницької діяльності |
Районний центр зайнятості |
65 |
|
3. |
Ресурсне та інформаційне забезпечення формування інфраструктури підтримки |
|||
|
3.1 |
Надання консультативної та організаційної допомоги суб’єктам малого підприємництва |
- Утримання Веб – сторінки та забезпечення інформації на Веб – сторінці районної ради; - створення та забезпечення функціонування “гарячої лінії” для підприємців; - залучення підприємців району до участі в регіональних виставках – ярмарках з метою інформації щодо товаровиробників та продукції, що виробляється в області суб’єктами підприємницької діяльності; - сприяти в організації та проведені Конкурсу на здобуття премії «100 кращих товаровиробників України»; - проведення урочистої наради з нагоди «Дня підприємця» з визначенням «Кращій підприємець року», «Кращий роботодавець року»; - проводити “Дні інформації”, Круглі столи” із залученням представників місцевих органів державної влади, профспілок і інших організацій і установ. |
Управління економіки та євроінтеграції МРЦЗ Оргвідділ міської ради Управління економіки та євроінтеграції |
15 |
|
Продовження таблиці 3.1 |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
3.2 |
Забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності приміщеннями шляхом надання в оренду та передачі у власність |
- надавати в оренду вільні приміщення, що вивільняються у процесі повної інвентаризації об’єктів комунальної власності; - надавати в оренду приміщення на пільгових умовах підприємцям-початківцям та малим підприємствам, які працюють за пріоритетними напрямками. |
Управління економіки та євроінтеграції |
30 |
|
3.3 |
Зменшення податкового тиску |
Оптимізація щодо встановлення вартості патентів, які стимулюватимуть розвиток малого підприємництва |
Органи місцевого само вряд. |
20 |
|
4. |
Навчання та перепідготовка кадрів для малого підприємництва |
|||
|
4.1 |
Підготовка, перепідготовка кадрів з числа безробітних, у тому числі жінок, молоді, військових запасу, інвалідів тощо |
- організація професійного навчання осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості, за направленнями цієї служби за професіями та спеціальностями, що сприяють розвитку власної справи; - організація навчання за програмою “Підприємець-початківець”. |
Районний центр зайнятості |
24 |
|
4.2 |
Підготовка кадрів для сфери малого та середнього бізнесу у шкільних навчальних закладах |
Розглянути можливість включення до навчальних програм факультативних занять за професіями та спеціальностями, що сприяють розвитку власної справи, започаткування підприємницької діяльності. |
Районний центр зайнятості спільно з управлінням освіти |
12 |
|
4.3 |
Розвиток інфраструктури підтримки підприємництва |
Активізація роботи зі створення молодіжних центрів праці щодо залучення молоді до підприємницької діяльності |
Управління освіти, відділ у справах сім’ї та молоді, управління економіки |
7 |
|
4.4 |
Підвищення рівня знань та захищеності підприємців |
Організувати проведення семінарів, нарад, «круглих столів», навчань з підприємцями з метою роз’яснення законів та інших НПА, що регулюють податкове законодавство |
ДПІ у Маневицькому районі |
5 |
|
4.5 |
Сприяти розвитку малого підприємництва |
Провести конкурси на звання «Краще мале підприємство Маневичів», «Краща жінка-підприємець Маневичів», «Кращий молодший підприємець Маневичів», « Кращий інвестор Маневичів» та ін.. |
Управління економіки та райдержадміністрації |
2 |
|
4.6 |
Залучення безробітної молоді до підприємницької діяльності |
Продовжити практику проведення «Днів кар’єр», «Днів відкритих дверей», «Днів самовизначення» для молоді з метою підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, вироблення навичок самостійного пошуку роботи. Залучати осіб з обмеженою працездатністю до групових та масових інформаційних заходів, що проводяться центрами зайнятості, семінарських занять та тренінгів з метою адаптації їх до умов ринку праці, навчання ефективному пошуку роботи, техніки впевненої поведінки, побудові професійної кар’єри |
Маневицький районний центр зайнятості |
25 |
|
4.7 |
Зниження рівня сільського безробіття |
Проводити роботу щодо створення робочих місць у рекреаційному комплексі (на базах відпочинку, туризму, у лісовому господарству); забезпечити розвиток «зеленого» туризму з метою розвитку малого підприємництва серед сільського населення |
Управління економіки райдержадміністрації, органи |
5 |
|
місцевого само вряд. |
||||
|
4.8 |
Розвиток агротуризму у сільській місцевості |
Провести семінар «Розвиток сільського туризму: сучасний стан, проблеми та перспективи» |
Управління економіки райдержадміністрації |
5 |
|
4.9 |
Круглий стіл з власниками агроосель Маневичів |
Проведення семінарів, навчань «Ведення туристичного бізнесу в сфері сільського зеленого туризму» |
Громадська організація «Туристична Маневичів» |
5 |
|
4.10 |
З метою популяризації сільського зеленого туризму |
Сертифікація агросадиб в смт. Маневичі, |
Громадська організація «Туристична асоціація Маневичів» |
5 |
Отже, за рахунок виконання зазначених у таблиці 3.1 заходів щодо удосконалення впливу держави на розвиток малого підприємництва у Маневицькому районні вдасться збільшити надходження у місцевий бюджет, збільшити кількість зайнятого населення, і як наслідок, знизити рівень безробіття в районі, і тим самим сприяти ефективному розвитку національної економіки.
Очікувані результати від реалізації запланованих заходів щодо сприяння розвитку малого підприємництва полягатимуть у наступному:
Розрахуємо економічний ефект від впроваджуваних заходів.
Згідно запланованих показників на 2011-2012 роки планується надати допомогу по відкриттю власної справи двадцяти двом безробітним громадянам, припустивши що місячний дохід початківців-підприємців буде становити 1500 грн., то протягом 2-х років вони отримуватимуть 36 тис. грн., а відрахування, які при цьому, будуть нараховуватися в державний бюджет та цільові фонди подані у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2.
Розрахунок економічного ефекту держави від надання одноразової допомоги безробітним громадянам на відкриття власної справи
|
Надана допомога центром зайнятості, грн. |
Доходи від відкриття власної справи, грн. |
Відрахування у держбюджет податок на прибуток, грн. |
Відрахування у Ф СС від безробіття фонди, грн. |
|
5000 |
36000 |
5400 |
540 |
Отже, як видно з таблиці 3.2, надавши одноразову допомогу двадцяти двом незайнятим громадянам, які стоять на обліку в Маневицькому центрі зайнятості, припустивши що вони будуть отримувати дохід працюючи на себе у розмірі 1500грн. у місяць, дозволить державі повернути протягом двох років надану одноразову допомогу та ще отримати додаткові надходження у місцевий бюджет в розмірі 400 грн. та 540 грн. у Фонд соціального страхування на випадок безробіття. Тобто виграш держави при наданні одноразової допомоги незайнятим громадянам очевидний.
Розрахуємо також виграш держави від надання дотацій (позбавлення сплати податків з доходів найманих працівників протягом 1-го року) підприємцям малого бізнесу при створенні ними додаткових 170 робочих місць, із заробітною платою по 1000 грн. протягом 2-х років.
Таблиця 3.3
Розрахунок економічного ефекту від надання дотацій підприємцям з метою створення нових робочих місць у Маневицькому центрі зайнятості
|
Сума коштів, яку необхідно було б виплачувати незайнятим громадянам у вигляді допомоги по безробіттю, грн. |
Дохід працівника малого підприємства, грн. |
Несплата у держбюджет відрахувань із заробітної плати, грн. |
Несплата у Фонд по СС на випадок безробіття відрахувань із заробітної плати, грн. |
|
170*10 тис.=1700 тис. |
24тис.*170=4080 тис. |
2040тис.*0,15=306 тис. |
2040тис.*0,015=30,6 тис. |
|
170 тис. |
4080 тис. |
306 тис. |
30,6 тис. |
Отже, як видно з таблиці 3.3, надавши дотації підприємцям, які створюють робочі місця на підприємстві працевлаштовуючи незайнятих осіб, держава зекономить теоретично 1700 тис. грн., які б їй довелося платити безробітним громадянам зареєстрованим у Маневицькому центрі зайнятості. При цьому, використовуючи дотації, держава у перший рік недодержує 306 тис. грн. вкладів у державний бюджет, і 30,6 тис. грн. надходжень у Фонд соціального страхування на випадок безробіття, однак, якщо змінусувати їх від витрат, які б понесла держава не працевлаштувавши безробітних, то держава реально економить – 1363,4 тис. грн.
Отже, економічний ефект від одноразових виплат на започаткування власної справи незайнятим громадянам та дотації підприємцям на створення нових робочих місць, є очевидним, оскільки відбувається економія коштів держави на виплату допомоги безробітним та виникає можливість спрямувати їх на інше використання – підвищення рівня виплат стипендій, пенсій, матеріальних допомог різним видам соціально-незахищених громадян, на підвищення матеріального забезпечення державних установ, навчальних закладів тощо.
Отже, надання можливості безробітним громадянам відкрити власну справу та створення сприятливих умов для її здійснення дозволить державі більш ефективніше витрачати свої бюджетні кошти, і, разом з тим, отримувати додаткові вливання у бюджет і загальнодержавні фонди, і як наслідок, сприяти своєму економічному зростанню та підвищенню рівня доходів власних громадян.
Сприяючи розвитку малого підприємництва державі потрібно також врахувати потреби соціально-незахищених безробітних громадян – молодь та жінок, і їхні можливості щодо самозайнятості.
«Самозайнятість населення — це зайнятість громадян суспільно-корисною діяльністю, яка здійснюється не за наймом і дає працівникові дохід. Самозайнятість населення як активний захід впливу держави на зайнятість є відносно молодим видом діяльності. Державна політика сприяння самозайнятості має виходити з того, що розвиток її є засобом вирішення соціальних проблем, а не економічного зростання. Одним з її головних напрямів є комплекс заходів щодо виведення її з «тіні»» [26, 167].
Створення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва та реалізації підприємницького потенціалу молоді є пріоритетним завданням заходів розвитку малого підприємництва на 2011-2012 роки. Сьогодні в районі понад три тисячі молодих людей об’єднаних у 19 районних молодіжних громадських організацій.
З метою сприяння молоді у відкритті власної справи передбачається комплекс заходів поданих у таблиці 3.4.
Таблиця 3.4
Оцінка заходів щодо виконання комплексу заходів підтримки молоді на 2011–2012 роки
|
Зміст запланованих заходів |
Заходи, визначені до виконання |
|
1 |
2 |
|
Забезпечення продуктивної зайнятості молоді |
1. Розробка та впровадження механізму отримання першого робочого місця випускниками професійно-технічних або вищих навчальних закладів. 2. Запровадження системи цільового забезпечення талановитої студентської молоді працевлаштуванням у наукових установах. |
|
Забезпечення зайнятості та розвитку підприємницької діяльності молоді |
1. Стимулювання програм підтримки молодіжних центрів праці, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів; створення у вищих навчальних закладах підрозділів з працевлаштування студентів та випускників. 2. Створення умов для праці студентської молоді без відриву від навчального процесу. 3. Нормативно-правове, фінансове та організаційне забезпечення вторинної зайнятості молоді, діяльності молодіжних трудових загонів. 4. Запровадження механізму державної підтримки розвитку молодіжного фермерства та молодіжного підприємництва у сільській місцевості. 5. Створення умов для професійної орієнтації та професійного навчання молоді. 6. Підтримку програм молодіжних громадських організацій та їх спілок, спрямованих на вирішення проблем зайнятості молоді та реалізацію її підприємницьких ініціатив. |
|
Територіальна єдність при працевлаштуванні молодих сімей |
Сприяння розв’язанню соціальних проблем студентських сімей, зокрема, працевлаштування в межах одного населеного пункту. |
|
Реалізація принципів соціального партнерства |
Стимулювання розвитку механізму соціального партнерства між органами державної влади та молодіжними і дитячими громадськими організаціями стосовно розробки і реалізації рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді. |
|
Доступність інформації щодо наявних вакансій у мережі Інтернет для молоді |
Представлення інформації в комп’ютерній мережі Інтернет даних про вакансії для молоді, яка шукає роботу, інтернет-порталів для молоді, центру правової допомоги „on-line”. |
|
Удосконалення нормативно-правової бази, державної регуляторної політики |
1. Розробка пропозицій до проекту Податкового кодексу України щодо пільгового оподаткування доходів молоді, яка розпочинає підприємницьку діяльність та звільнення від оподаткування платних послуг. |
|
Продовження таблиці 3.4 |
|
|
1 |
2 |
|
у молодіжній сфері |
молодіжні та дитячі громадські організації. 2. Удосконалення механізмів економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій та створюють перші робочі місця для молоді. 3. Створення умов для пільгового кредитування підприємницької діяльності молоді.4. Нормативно-правове забезпечення міжнародної трудової міграції молоді. |
Здійснення заходів, які містяться у таблиці 3.4, дозволять суттєво підвищити зайнятість молодого безробітного населення та сприяти розвитку малого підприємництва серед молоді.
Сприяння зайнятості молоді – це не тільки економічний ефект, оскільки сприяння надходжень у місцеві бюджети податків та внесків у загальнодержавні фонди, але також і соціальний ефект, оскільки зайнятість молоді сприятиме зникненню асоціальної поведінки у молодіжному середовищі, зменшення кількості злочинності, аморальності, та деградації молодіжного здоров’я.
З метою залучення молоді до підприємницької діяльності особлива увага буде приділятися удосконаленню інфраструктури підтримки молодіжного підприємництва. Підвищенню інформаційної обізнаності молоді буде сприяти проведення циклів теле- та радіопередач щодо діяльності молодих підприємців, молодіжних підприємницьких організацій, молодіжних бізнес-клубів тощо.
Важливе місце у комплексі заходів відводиться також і заходам по стимулюванню та підтримці жіночого підприємництва.
Особлива увага приділяється питанням поліпшення умов підприємницької діяльності та навчанню, підвищенню професійної підготовки жінок-підприємців. В цьому напрямку передбачено:
Активна робота по залученню жінок до підприємницької діяльності проводиться районним центром зайнятості, центром підтримки жіночого бізнесу.
Важливу роль у сприянні зайнятості жінок відіграє їх працевлаштування на вільні та новостворені робочі місця, в т. ч. на дотаційні робочі місця, створені за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Отже, допомога у само зайнятості як молоді, так і жінкам дозволить державі подолати складні соціальні негаразди, зменшити число безробітних та зменшити суму виплат на допомогу по безробіттю, і разом з цим, отримати додаткові надходженням у державний бюджет та загальнодержавні фонди.
Реалізація комплексу заходів по розвитку малого підприємництва Маневицьким центром зайнятості сприятиме розвитку економіки району, а також дозволить збільшити життєвий рівень населення регіону.
Розвиток підприємництва відіграє надзвичайно велике значення у розвитку економіки держави, адже саме воно утворює найбільшу частку доходів державного бюджету.
Розвиток малого підприємництва є складовою соціально-економічного розвитку району, тому питання розвитку малого підприємництва залишається одним із важливих і розглядається як стратегія зростання з набуттям якісних змін в економіці.
Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризуються високим ступенем неефективності.
В Маневицькому районі за сприяння місцевої влади та підприємницької ініціативи жителів протягом останніх років склалися умови для подальшого ефективного розвитку малого бізнесу.
Протягом 2009 та 2010 років спостерігалась тенденція до збільшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності, однак, поряд з цим, намітилися досить суттєві проблеми у розвитку малого бізнесу, які можна буде вирішити за допомогою запропонованих даною дипломною роботою заходів.
Основною метою реалізації заходів є подальше формування регуляторної політики, спрямоване на створення сприятливого підприємницького середовища, забезпечення прозорого і чіткого механізму взаємодії органів влади та суб’єктів підприємницької діяльності, зменшення втручання місцевих органів влади у діяльність суб’єктів господарювання.
За рахунок виконання заходів щодо удосконалення впливу держави на розвиток малого підприємництва у Маневицькому районні вдасться збільшити надходження у місцевий бюджет, збільшити кількість зайнятого населення, і як наслідок, знизити рівень безробіття в районі, і тим самим сприяти ефективному розвитку національної економіки.
Економічний ефект від одноразових виплат на започаткування власної справи незайнятим громадянам та дотації підприємцям на створення нових робочих місць, є очевидним, оскільки відбувається економія коштів держави на виплату допомоги безробітним та виникає можливість спрямувати їх на інше використання – підвищення рівня виплат стипендій, пенсій, матеріальних допомог різним видам соціально-незахищених громадян, на підвищення матеріального забезпечення державних установ, навчальних закладів тощо.
Надання можливості безробітним громадянам відкрити власну справу та створення сприятливих умов для її здійснення дозволить державі більш ефективніше витрачати свої бюджетні кошти, і, разом з тим, отримувати додаткові вливання у бюджет і загальнодержавні фонди, і як наслідок, сприяти своєму економічному зростанню та підвищенню рівня доходів власних громадян.
Здійснення запропонованих заходів, дозволять суттєво підвищити зайнятість молодого безробітного населення та сприяти розвитку малого підприємництва серед молоді.
Сприяння зайнятості молоді – це не тільки економічний ефект, оскільки сприяння надходжень у місцеві бюджети податків та внесків у загальнодержавні фонди, але також і соціальний ефект, оскільки зайнятість молоді сприятиме зникненню асоціальної поведінки у молодіжному середовищі, зменшення кількості злочинності, аморальності, та деградації молодіжного здоров’я.
Отже, допомога у самозайнятості як молоді, так і жінкам дозволить державі подолати складні соціальні негаразди, зменшити число безробітних та зменшити суму виплат на допомогу по безробіттю, і разом з цим, отримати додаткові надходженням у державний бюджет та загальнодержавні фонди.
Реалізація комплексу заходів по розвитку малого підприємництва Маневицьким центром зайнятості сприятиме розвитку економіки району, а також дозволить збільшити життєвий рівень населення регіону.
В дипломній роботі здійснена розробка проекту заходів щодо підтримки державою розвитку малого підприємництва за допомогою діяльності державної установи - Маневицького центру зайнятості.
Наукова робота складається із трьох розділів. Перший розділ містить опрацювання теоретичного матеріалу щодо впливу держави на розвиток підприємництва. Другий розділ містить аналіз господарської діяльності Маневицького центру зайнятості. У третьому розділі на основі проведеного аналізу подаються можливі рекомендації сприяння держави щодо розвитку підприємництва.
На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.
Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п.
У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури.
Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня.
Маневицький районний центр зайнятості – державна установа; основна сфера його діяльності - надання послуг по працевлаштуванню незайнятих громадян, які звертаються до нього.
За 2010 рік витрати на здійснення послуг зменшилися на 11,66%, це пов’язано з тим, що у центрі зайнятості стали більш економніше ставитися до раціонального використання матеріалів.
Розвиток підприємництва відіграє надзвичайно велике значення у розвитку економіки держави, адже саме воно утворює найбільшу частку доходів державного бюджету.
Розвиток малого підприємництва є складовою соціально-економічного розвитку району, тому питання розвитку малого підприємництва залишається одним із важливих і розглядається як стратегія зростання з набуттям якісних змін в економіці.
Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризуються високим ступенем неефективності.
В Маневицькому районі за сприяння місцевої влади та підприємницької ініціативи жителів протягом останніх років склалися умови для подальшого ефективного розвитку малого бізнесу.
Протягом 2009 та 2010 років спостерігалась тенденція до збільшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності, однак, поряд з цим, намітилися досить суттєві проблеми у розвитку малого бізнесу, які можна буде вирішити за допомогою запропонованих даною дипломною роботою заходів.
Основною метою реалізації заходів є подальше формування регуляторної політики, спрямоване на створення сприятливого підприємницького середовища, забезпечення прозорого і чіткого механізму взаємодії органів влади та суб’єктів підприємницької діяльності, зменшення втручання місцевих органів влади у діяльність суб’єктів господарювання.
За рахунок виконання заходів щодо удосконалення впливу держави на розвиток малого підприємництва у Маневицькому районні вдасться збільшити надходження у місцевий бюджет, збільшити кількість зайнятого населення, і як наслідок, знизити рівень безробіття в районі, і тим самим сприяти ефективному розвитку національної економіки.
Економічний ефект від одноразових виплат на започаткування власної справи незайнятим громадянам та дотації підприємцям на створення нових робочих місць, є очевидним, оскільки відбувається економія коштів держави на виплату допомоги безробітним та виникає можливість спрямувати їх на інше використання – підвищення рівня виплат стипендій, пенсій, матеріальних допомог різним видам соціально-незахищених громадян, на підвищення матеріального забезпечення державних установ, навчальних закладів тощо.
Надання можливості безробітним громадянам відкрити власну справу та створення сприятливих умов для її здійснення дозволить державі більш ефективніше витрачати свої бюджетні кошти, і, разом з тим, отримувати додаткові вливання у бюджет і загальнодержавні фонди, і як наслідок, сприяти своєму економічному зростанню та підвищенню рівня доходів власних громадян.
Здійснення запропонованих заходів, дозволять суттєво підвищити зайнятість молодого безробітного населення та сприяти розвитку малого підприємництва серед молоді.
Сприяння зайнятості молоді – це не тільки економічний ефект, оскільки сприяння надходжень у місцеві бюджети податків та внесків у загальнодержавні фонди, але також і соціальний ефект, оскільки зайнятість молоді сприятиме зникненню асоціальної поведінки у молодіжному середовищі, зменшення кількості злочинності, аморальності, та деградації молодіжного здоров’я.
Отже, допомога у самозайнятості як молоді, так і жінкам дозволить державі подолати складні соціальні негаразди, зменшити число безробітних та зменшити суму виплат на допомогу по безробіттю, і разом з цим, отримати додаткові надходженням у державний бюджет та загальнодержавні фонди.
Реалізація комплексу заходів по розвитку малого підприємництва Маневицьким центром зайнятості сприятиме розвитку економіки району, а також дозволить збільшити життєвий рівень населення регіону.
PAGE 2
За засобами впливу
Пропагандистські методи
Правові методи
Економічні методи
Адміністративні методи
Методи державного регулювання економіки
а ознаками
Прямого впливу
Непрямого впливу
Відділ допоміжного обслуговуючого персоналу
Відділ капітального будівництва
Господарсько-договірний відділ
Контрольно-ревізійний відділ
Відділ по роботі з кадрами та з питань державної служби
Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість
Відділ організаційної роботи та взаємодії з соціальними партнерами
Відділ впровадження та супроводження інформаційно-аналітичної системи
Відділ доходів та фінансового забезпечення
Відділ бухгалтерського обліку
Відділ статистики, моніторингу та прогнозування
Юридичний відділ
Відділ організації профорієнтації
Відділ організації профнавчання
Відділ організації надання послуг роботодавцям
Відділ організації сприяння працевлаштуванню
Перший заступник директора
Заступник директора
Директор
Адміністрація
Маневицький районний центр зайнятості
Волинський обласний центр зайнятості
Державний центр зайнятості
Комплекс заходів, спрямованих на розвиток підприємництва в Маневицькому районі
Загальні
Спеціальні
Розраховані для молоді
Розраховані для жінок
Комплекс заходів по сприянні впливу держави на розвиток підприємництва
Розділ І. Впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності
Розділ ІІ. Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка.
Розділ ІІІ. Ресурсне та інформаційне забезпечення формування інфраструктури підтримки підприємництва.
Розділ ІV. Навчання та перепідготовка кадрів для малого підприємництва.