Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА
Вступ
Економіка підприємства – це сукупність факторів виробництва (власних і залучених), невиробничих факторів (дитячі сади, профілакторії і т.д.), фондів обігу, готової продукції, коштів, що знаходяться на рахунках підприємства в банку, цінних паперів, нематеріальних фондів власної (патенти, ліцензії та інше), прибутків, отриманих у результаті реалізації продукції і надання різних послуг. Їхня вартісна оцінка характеризує рівень і масштаби розвитку економіки підприємства. Останнє залежить від уміння знайти оптимальні пропорції між ресурсним забезпеченням, кількістю і якістю продукції, що випускається, з одного боку, і об’ємом продажу, прибутку від її реалізації, з іншого.
Функціонування підприємств в умовах ринку припускає пошук і розробку власного розвитку. Воно повинно поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва; вишукувати нові форми збільшення капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику і т.д.
Метою курсової роботи є розробка економічної моделі виробництва деталі корпус, оцінки ефективності роботи підприємства та розробка заходів щодо підвищення ефективності виробництва, вирішення проблем.
Предмет курсової роботи – розробка економічної моделі виробництва корпусу. Об’єкт курсової роботи є корпус.
Завдання курсової роботи:
Виготовлення продукції здійснюється в процесі взаємодії засобів виробництва і робочої сили.
Засоби праці — це річ або комплекс речей, за допомогою яких люди виготовляють продукцію або надають послуги. Засоби праці безпо середньо не створюють масу продукції, в процесі виробництва вони зберігають свою натуральну форму і діють протягом багатьох вироб ничих циклів.1
Предмети праці — це все те, на що спрямована людська праця, з чого виготовляється продукція для особистого або виробничого спо живання. В процесі виробництва вони повністю споживаються і фор мують масу готової продукції.2
Засоби і предмети праці в сукупності становлять засоби виробни цтва, які є матеріальною основою виробни цтва і важливою складовою частиною його продуктивних сил. У ви робничому процесі засоби виробництва продуктивно споживаються і беруть безпосередню участь у формуванні вартості продукції.
Засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні підприємства і виражені у вартісній формі, складають його виробничі фонди. Вони є соціально-економічною формою функціонування засобів виробництва. При цьому засоби ви робництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього без посереднього використання у виробничому процесі. Це означає, що до виробничих фондів відносять такі засоби і предмети праці, які мають вартість і беруть участь у виробництві продукції.
1 - Крупська Л.П., Кириленко Л.М., Пархоменко І.М., Тимченко І.Є. Моя економіка: Підручник для учнів 8-9 –х, 10-х кл.
2 - І.Ф. Радіонова та ін.. Загальна економіка. Підручник / За редакцією І.Ф.Радіонової.
Виробничі фонди підприємства залежно від економічного значен ня в процесі виробництва, характеру відтворення і способу перенесен ня вартості на готовий продукт поділяються на основні і оборотні.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму і частинами переносять свою вартість на створюва ний продукт.1
Оборотні виробничі фонди — це предмети праці, які цілком спожи ваються в одному виробничому циклі, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.2
Отже, засоби праці і предмети праці є речовим змістом виробни чих фондів. При цьому засоби праці знаходять своє вираження в осно вних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних фондах.
Виробничі фонди підприємств перебувають у безперервному русі: із сфери виробництва переходять у сферу обігу і навпаки. Кругообіг коштів починається з оплати рахунків постачальників товарно-матеріальних цінностей і закінчується одержанням виручки від реалі зації продукції.
У процесі виробництва виробничі фонди здійснюють кругообіг і послідовно перебувають у таких функціональних формах, як гро шова, виробнича і товарна. Безперервність руху фондів — найваж ливіша умова успішної роботи підприємств. Затримка руху фондів на одній стадії порушує ритмічність виробництва, що знижує його ефективність.
В залежності від участі у виробничому процесі основні фонди під приємства поділяються на дві групи: основні виробничі фонди, осно вні фонди невиробничого призначення.
1,2 - В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. М47 Економіка підприємства: Навчальний посібник.
До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Йдеться про обладнання, робочі ма шини, транспортні засоби, робочу та продуктивну худобу, виробничі приміщення.
До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва, коли вони перебувають на балансі підприємства і воно забезпечує їх утримання. До них відносять: житлово-комунальні по мешкання; побутові, спортивні приміщення; будинки та устаткування медичних закладів; дитячі дошкільні заклади та ін.
В процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють на активні та пасивні.
До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у ви робничому процесі (трактори, комбайни, транспортні засоби устатку вання, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (виробничі приміщення, споруди).
Основні виробничі фонди підприємства — це велика кількість за собів праці, які відрізняються цільовим призначенням та строком ви користання. Звідси виникає необхідність видової (технологічної) кла сифікації основних виробничих фондів.1
Відповідно до системи бухгалтерського обліку і статистики, видова (технологічна) класифікація основних виробничих фондів така:
1 - Рибаков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.
Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структу ру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура осно вних фондів ефективнішою буде тоді, коли більшою є в їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох фак торів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рів ня виробництва, територіального розміщення аграрного підприємства.
Важливою умовою ефективної діяльності підприємства є співвід ношення між різноманітними видами основних виробничих фондів. Чим більша на підприємстві частка активних основних фондів, тим ви щий рівень його технічного оснащення, тим більше можливостей воно має щодо збільшення випуску продукції.
Проте недостатня кількість елементів пасивної частини основних фондів також негативно впливає на ефективність використання засо бів виробництва, і передусім, на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання основних ви робничих фондів підприємству необхідно досягти оптимального спів відношення між активною та пасивною частинами.
Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться у натуральному та вартісному виразі. Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів.
Грошова оцінка основних засобів підприємства необхідна для ви значення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і струк тури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Така оцінка проводиться також з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення основних засобів.
У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюван ням засобів праці, зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: за первісною (початковою), відновленою та залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, первісна вартість машин і виробничого устаткування включає оптову ціну, витрати на транспортування та установку на місці використання; вартість вироб ничого приміщення визначається кошторисною вартістю його будів ництва. За первісною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства.1
Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього від творення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі ви трати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Оцінка осно вних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періо дично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.2
Первісна й відновлена вартість основних фондів — це їхня повна вартість у новому, незношеному стані. За цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.3
Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між первісною (відновленою) вартістю та сумою зносу. Вона характеризує реальну вартість основних фондів, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття, спричиненого спрацюванням, має назву ліквідаційної вартості.
Якщо первісна і відновлена вартість відбивають кількісний бік ви користання основних фондів, то залишкова — якісний.
1,2,3 - Тюріна Н.М., Ведерніков М.Д., Капінос Г.І. та ін.. Економіка промислового підприємства: Підручник / За ред.. Тюріної Н.М.
Економічне значення цієї оцінки для підприємства полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість основних виробничих фондів, а й устано вити ступінь їх зносу виходячи з вартісної оцінки.
У процесі виробничої експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. При цьому розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.
Моральний знос - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовува них та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології виробництва.1
Фізичний знос (спрацювання) основних виробничих фондів — це поступова втрата ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності.2
Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устат кування) можна поділити умовно на дві частини: одну, що періодично усувають проведенням ремонтів, другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання збільшується і настає мо мент повного фізичного зносу, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усув ний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос.
1,2 - В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. ткаченко. Економіка підприємства. Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра економічних наук, проф. В.А. Ткаченка.
Безперервний процес виробництва потребує відтворення фізич но спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодуван ня їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).
Амортизація – це поступове погашення вартості ОФ шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції. Для відшкодування вартості зношеної час тини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування. Ці відрахування включаються в собівартість виробленої продукції як витрати виробництва і реалізуються під час продажу то варів. Вони накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що є джерелом відновлення основних фондів. Таким чином, амортиза ція забезпечує відшкодування в грошовому виразі вартості основних виробничих фондів у міру їх фізичного зносу в процесі виробництва.1
Амортизаційний період окремих видів основних фондів встанов люють виходячи з економічного обґрунтування і доцільності періоду їх використання з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко — економічного старіння, можливих темпів оновлення.
Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре бує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. За стандартами бухгалтерського обліку амортизація нараховується із застосуванням таких методів:
1 - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга».
Нарахування амортизації за цими методами проводиться щомісяч но. Місячна сума амортизації при застосуванні методів прямолінійно го, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залиш кової вартості та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законо давством. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і роз рахунку амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію основних фондів. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року основні фонди підприємства поділяються на шістнадцять груп. 1
З них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень.
1 - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року.
Суми амортизаційних відрахувань визначаються за кожний квар тал шляхом застосування визначених Законом норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового періоду.
Сума амортизаційних відрахувань звітного року визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Повна сума амортизацій них відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів за мінусом їхньої ліквідаційної вартості.
Забезпечення високих темпів розвитку підприємства та підвищен ня ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтво рення і раціонального використання основних фондів. Відтворення та використання основних фондів підприємства характеризується сис темою показників, які поділяють на три групи:
1) показники, які ха рактеризують відтворення основних фондів, тобто їх технічний стан;
2) показники, які характеризують оснащеність підприємства основни ми фондами;
3) показники, які характеризують ефективність викорис тання основних виробничих фондів підприємства.
Показники відтворення основних фондів характеризують процес їхнього руху і технічний стан, що безпосередньо впливає на ефективність використання засобів праці. Необхідно розрізняти дві форми відтворення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу екс плуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає замі ну діючих основних фондів новими, більш ефективними.
Показники, які характеризують відтворення і технічний стан основних виробничих фондів:
Коефіцієнт оновлення визначається відношенням вартості введе них основних фондів до їхньої наявності на кінець року. Цей показник характеризує інтенсивність оновлення основних виробничих фондів.
Коефіцієнт вибуття визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули, до їхньої наявності на початок року. Цей показник відо бражає інтенсивність вибуття основних виробничих фондів протягом року.
Коефіцієнт зносу визначається відношенням величини зносу осно вних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник показує, яка частина основних фондів уже перенесена на вартість готової про дукції, тобто характеризує ступінь зносу основних фондів.
Коефіцієнт придатності визначається відношенням недоамортизованої частини основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації. При цьому слід мати на увазі, що сума коефіцієнтів зносу та придатності основних фондів дорівнює одиниці, або 100 %.
Розвиток підприємства, темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від оснащеності підприєм ства основними фондами. Забезпеченість підпри ємств основними виробничими фондами характеризують такі показни ки, як фондозабезпеченість господарства і фондоозброєність праці.
Фондозабезпеченість господарства — це вартість основних вироб ничих фондів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.1
Фондоозброєність праці — це середньорічна вартість основних ви робничих фондів з розрахунку на одного середньорічного працівника.2
Підвищення рівня оснащеності основними виробничими фондами є основою удосконалення матеріально-технічної бази сільськогоспо дарських підприємств.
Фондоозброєність праці в сільськогосподарських підприємствах за лишається значно нижчою, ніж у промислових виробництвах. Водночас в умовах впровадження в аграрних підприємствах нової техніки і прогре сивних технологій, зменшення кількості зайнятих працівників та сезон ності використання основних фондів фондоозброєність сільськогоспо дарської праці повинна бути в 1,5-2 рази вищою, ніж у промисловості.
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів підприємств характеризується такими показниками, як фондо віддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.
Фондовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. виробничих фондів.3
1 - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.
2 - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.
3 - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.
Фондомісткість продукції — це середньорічна вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей по казник обернений до фондовіддачі. Він визначає розмір основних ви робничих фондів, необхідний підприємству за даних умов для вироб ництва валової продукції вартістю 1 грн.1
Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів сільськогосподарських підприємств обчислюють норму при бутку.
Норма прибутку, як показник ефективності використання всієї су купності виробничих фондів підприємства набуває особливого значен ня в умовах ринкової економіки. Оптимальний рівень норми прибутку для сільськогосподарських підприємств становить 15-20 %. В цих умо вах здійснюється розширене відтворення виробництва на основі ін тенсивного оновлення матеріально-технічної бази підприємств.
Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Головною ознакою підвищення ефективності використання осно вних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробни цтва і реалізації продукції.
Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:
1) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;
2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.
1 - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.
Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.
Прискорення оновлення матеріально-технічної бази підприємства, збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування є основою під вищення ефективності використання виробничих фондів. При цьому інтенсифікація відтворювальних процесів в аграрному виробництві потребує мобілізації великих фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови державної підтримки, а також широкого залу чення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.
Важливою умовою ефективного використання основних фондів в аграрному виробництві є поліпшення структури основних фондів підприємства. Необхідно значно підвищити питому вагу тих видів фондів, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожай ності культур, продуктивності тварин, якості і збереження продукції.
Нині внаслідок не комплексного формування основних фондів створені потужності, які неповністю враховують потреби виробни цтва. Це зумовило те, що одні групи основних фондів недовикористовуються, а іншими виробництво забезпечене недостатньо. Зокрема, в господарствах України недовикористовуються 25-30 % потужностей тваринницьких приміщень. Поряд з цим забезпеченість капітальними плодосховищами становить 23 %, сіносховищами — 68 %, складами для зберігання мінеральних добрив та пестицидів — 62 %. 1
Одним із ефективних напрямків, що забезпечує раціональне вико ристання виробничих фондів є впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва, ресурсозберігаю чих та безвідходних технологій. Так, за рахунок усунення втрат на всіх стадіях сільськогосподарського виробництва, поліпшення зберігання й реалізації виробленої продукції продовольчий фонд країни можна збільшити на 20-25 %.2
У підвищенні економічної ефективності основних виробничих фондів велику роль відіграє забезпечення оптимального співвідношен ня основних і оборотних фондів у підприємстві. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності опти мальних розмірів оборотних засобів. Віддача основних виробничих фондів в агровиробництві не може бути забезпечена при нестачі кор мів, добрив, запасних частин, інших матеріалів. Оптимальне співвід ношення основних і оборотних виробничих фондів забезпечує раці ональне використання виробничих приміщень, продуктивної худоби, технічних засобів та інших матеріальних ресурсів.
Значного підвищення ефективності використання основних фон дів на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресив них форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціаліза ції, кооперування та комбінування).
Важливим напрямом підвищення ефективності використання основних фондів є поліпшення і розвиток системи матеріального стимулювання працівників підприємств за ефективне і раціональне використання сільськогосподарської техніки і обладнання. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбача ти достатні економічні стимули для забезпечення ефективного вико ристання основних фондів та виробничих потужностей підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів в аграрних підприємствах України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Ефективне використання виробничих фондів тісно пов'язане з впровадженням нового економічного механізму господарювання, який заінтересує власника і виробника в раціональному використанні ви робничих ресурсів, спонукає їх широко застосовувати досягнення науки і техніки. Запровадженню нового економічного механізму гос подарювання сприятимуть: удосконалення системи оподаткування; побудова системи оплати праці залежно від кінцевих результатів ви робництва; державна підтримка інвестиційних проектів та підприєм ницької діяльності.
1,2 - В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. М47 Економіка підприємства: Навчальний посібник.
Вихідні дані до курсової роботи наведені у додатку А.
2.1. Розрахунок потреби в кадрах
Таблиця 1. – Потреби в кадрах
|
Категорії ПВП |
Розрахунок |
Кількість чоловік |
|
Чисельність основних виробничих робітників |
21000((22,3+16,7+11,5+8,6)/60)/18300,9=13 |
13 |
|
Допоміжні робітники: В тому числі: Робітники, зайняті обслуговуванням обладнання; Робітники, зайняті ремонтом обладнання і транспортних засобів; Робітники, зайняті транспортним обслуговуванням; |
1320% = 3 315% = 0,45 373% = 2,19 38% = 0,24 |
3 0,45 2,19 0,24 |
|
Разом: основні і допоміжні робітники |
13 + 3 = 16 |
16 |
|
Керівники |
1610% = 2 |
2 |
|
Спеціалісти |
1612% = 2 |
2 |
|
Разом: керівники і спеціалісти |
2 + 2 =4 |
4 |
|
Службовці |
410% 0,4 = 0 |
0 |
|
Всього: ПВП |
16 + 2 + 2 = 20 |
20 |
Продовження таблиці 1. – Розрахунок потреби в кадрах
За проведеними розрахунками було виявлено, що на підприємстві повинно працювати 20 працівників. В тому числі: 2 спеціалісти, 2 керівники, 13 основних виробничих робітників та 3 допоміжних, що включають в себе робітників, що зайняті транспортним обслуговуванням, робітників, зайняті, що ремонтом обладнання і транспортних засобів та робітників, які зайняті обслуговуванням обладнання.
2.2. Розрахунок кількості і вартості робочих місць
Кількість робочих місць:
К р.м. = 21000 ((22,3+16,7+11,5+8,6)/60) / 18300,9 = 13 од.
Кількість токарних верстатів:
К-сть ток. верст. = 21000 ((22,3+16,7)/60) / 1647 = 8 од.
Кількість фрезерних верстатів:
К-сть фрез. верст. = 21000(11,5/60) / 1647 = 2 од.
Кількість шліфувальних верстатів:
К-сть шліф. верст. = 21000(8,6/60) /1647 = 2 од.
Кількість комп’ютеризованих робочих місць:
137% = 1 од.
Механізовані робочі місця:
12 робочих місць.
Немеханізовані робочі місця:
1210% = 1 од.
Кількість робочих місць для допоміжних робітників – 3 місця;
Кількість робочих місць для керівників – 2 місця;
Кількість робочих місць для спеціалістів – 2 місця;
Кількість робочих місць для службовців – 0 місць.
|
Виробниче обладнання |
Ціна за 1 шт., грн. |
|
Токарний верстат |
95 453 |
|
Фрезерний верстат |
80 534 |
|
Шліфувальний верстат |
75 550 |
|
Транспортні засоби |
|
|
Електрокара |
110 300 |
|
Інші робочі місця |
Ціна за 1 шт., грн. |
|
Стіл керівника |
26 049 |
|
Стіл для робітника |
306 |
|
Крісло для керівника |
837 |
|
Крісло для робітника |
400 |
|
Шафа для документів |
910,43 |
|
Поличка для документів |
390 |
|
Комп’ютеризовані місця |
|
|
Комп’ютер і комплектуючі |
8 000 |
Таблиця 2. – Кількість і вартість робочих місць
|
Склад робочих місць |
Середня вартість, грн. |
К-сть, од. |
Сумарна вартість, грн. |
|
Виробниче обладнання |
89 649,33 |
12 |
1 075 792 |
|
Транспортні засоби |
110 300 |
4 |
441 200 |
|
Комп’ютеризовані робочі місця |
8 000 |
1 |
8 000 |
|
Інші робочі місця |
5 719,6 |
6 |
34 317,29 |
|
Разом |
213 668,9 |
23 |
1 559 309 |
За проведеними розрахунками було визначено кількість робочих місць на підприємстві – 23 од. Також було визначено вартість всіх цих робочих місць,що становить 1 559 309 грн.
2.3. Розрахунок потреби в площі та об’ємі будівель
Площа виробничого приміщення:
F заг. Вир. = (1225 + 61) + 0,2306 = 367,2 м. кв.
Об’єм виробничого приміщення:
V = 367,2 6 = 2 203, 2 м. куб.
Площа службово-побутових приміщень:
F заг. Поб. = (47 + 201,5)1,2 = 59,4 м. кв.
Об’єм службово-побутових приміщень:
V = 59,4 3 = 178, 2 м. куб.
Ціна 1 м. кв. виробничих приміщень = 27 860 грн.
Ціна 1 м. кв. службово-побутових приміщень = 3 934 грн.
Отже, розраховуємо загальну вартість виробничих і службово-побутових приміщень:
Загальна вартість виробничих приміщень:
367,2 27 860 = 10 230 192 грн.
Загальна вартість службово-побутових приміщень:
59,43 934 = 233 679,6 грн.
Таблиця 3. – Потреба в площі та об’ємі будівель
|
Найменування приміщень |
Площа, м. кв. |
Висота, м |
Об’єм, м. куб. |
Середня вартість, грн. |
Загальна вартість, грн. |
|
Виробниче |
367,2 |
6 |
2 203,2 |
27 860 |
10 230 192 |
|
Службово-побутове |
59,4 |
3 |
178,2 |
3 934 |
233 679,6 |
|
Разом |
426,6 |
9 |
2 568,12 |
31 794 |
10 463 871,6 |
Продовження таблиці 3. – Потреба в площі та об’ємі будівель
Провівши розрахунки потреб в площі та об’ємі будівель було визначено, що підприємству для роботи потрібно мати приміщення площею 426,6 м. кв., що включає 367,2 м. кв. виробничих приміщень та 59,4 м. кв. службово-побутових приміщень.
Також було розраховано потребу в об’ємі будівель підприємства: виробничі приміщення повинні мати 2 203,2 м. куб. об’єму, а службово-побутові – 178,2 м. куб.
За даними площі та об’єму було розраховано загальну вартість службово-побутових та виробничих приміщень, що становить 10 463 871,6 грн.
2.4. Розрахунок амортизаційних відрахувань
Розраховуємо амортизаційні відрахування прямолінійним методом. Тобто, ділимо вартість, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
А вир. буд. =(10 230 192 / 45) ∙ 6% = 13 640,26 грн.
А служб. буд. = (233 679,6 / 45) ∙ 6% = 311,57 грн.
А токарн. верст. = (763 624 / 12) ∙ 15% = 9 545,30 грн.
А фрез. верст. = (161 068 / 12) ∙15% = 2 013,34 грн.
А шліф. верст. = (151 100 / 12) ∙15% = 1 888,75 грн.
А комп. = (8 000 / 6) ∙ 15% = 199, 9 грн.
А тр. з. = 441 200/ 10 = 44 120 грн.
Таблиця 4. – Амортизаційні відрахування ОВФ
|
Складові ОВФ |
Група ОФ |
Вартість, грн. |
Норма аморт. відрахувань, % |
Сума аморт. відрахувань, грн. |
|
Будівлі: Виробниче приміщення; Службово-побутове приміщення. |
3 3 |
10 230 192 233 679,6 |
6 % 6 % |
13 640,26 311,57 |
|
Обладнання: Токарні верстати; Фрезерні верстати; Шліфувальні верстати. |
4 4 4 |
763 624 161 068 151 100 |
15 % 15 % 15 % |
9 545,30 2 013,34 1 888,75 |
|
Обчислювальна техніка: Комп’ютери |
4 |
8 000 |
15 % |
199,9 |
|
Транспортні засоби: Електрокара |
5 |
441 200 |
||
|
Разом |
1516992 |
27 599,12 |
Продовження таблиці 4. – Амортизаційні відрахування ОВФ
За отриманими результатами нарахування амортизаційних відрахувань отримали суми щорічних амортизаційних відрахувань у грошовому еквіваленті, а також норму амортизаційних відрахувань у відсотках для будівель підприємства, для обладнання, обчислювальної техніки та транспортних засобів, що належать підприємству. Разом сума амортизації за рік становить 27 599,12 грн.
Результати обчислення занесені до таблиці 4.
2.5. Розрахунок умовно-змінних витрат
Сировина і матеріали, що треба для виготовлення корпуса:
Таблиця 5. – Розрахунок потреб у сировині і матеріалах
|
Сировина і матеріали на виробництво |
Ціна за 1 шт., грн. |
|
Алюмінієві листи |
310 |
|
Кути з нержавіючої сталі |
120 |
|
Полоси з нержавіючої сталі |
225 |
Програма випуску деталі корпус – 21000 од.
В день підприємство випускає 57,5 одиниць цієї деталі.
На одиницю даної деталі потрібно: 3 алюмінієві листи, 2 кути з нержавіючої сталі, 3 полоси з нержавіючої сталі.
Розрахуємо витрати на основні матеріали:
З мат. = 21 000(3310 + 2 120 + 3225 – 0,924,7 + 0,99,6 + 0,917, 9) = 1 798,02 грн.
Витрати матеріалів на одиницю продукції:
С мат1 = 3310 + 2120 + 3225 = 1 845 грн.
Витрати по основних матеріалах на річний обсяг продукції:
С мат = 21 000 1 845 = 38 745 000 грн.
Таблиця 6. – Витрати на сировину і матеріали (на одиницю продукції)
|
Найменування виду матеріалу |
Одиниця виміру |
Норма матеріалу на одиницю |
Ціна матеріалу, грн. |
Норма відходів |
Ціна відходів, грн. |
Витрати матеріалів на одиницю продукції, грн. |
|
Алюмінієві листи |
Шт. |
3 |
310 |
0,9 |
24,7 |
930 |
|
Кути з нержавіючої сталі |
Шт. |
2 |
120 |
0,9 |
9,6 |
240 |
|
Полоси з нержавіючої сталі |
Шт. |
3 |
225 |
0,9 |
17,9 |
675 |
За проведеними розрахунками було отримано кількість витрат на виробництво деталі. Отже, відомо, що на одиницю продукції необхідно витратити 1 845грн., а на 21 000 деталь – 38 745 000грн. Тобто за рік підприємство витратить 38 745 000грн.
Дані за проведеними обчисленнями занесені до таблиці 6.
Витрати на електроенергію, яка витрачається на технологічні, енергетичні та інші виробничі потреби
Потужність встановлених на обладнанні електродвигунів:
Токарний верстат – 2 кВт;
Фрезерний верстат – 1,5 кВт;
Шліфувальний верстат – 1 кВт.
Витрати на електричну енергію для технологічних робіт:
С техн. енерг. = (4,50,80,91,04 / 0,65) 1920 0,80 = 7 956,5 грн.
Ціна: 1 кВт = 0, 80 грн.
За даними потужності електродвигунів було знайдено витрати на електроенергію для технологічних робіт та сумарну потужність електродвигунів. Отже, витрати на електричну енергію для технологічних робіт становлять 7 956,5 грн. у місяць.
Витрати на оплату праці
Фонд заробітної плати для робітників на відрядних роботах:
ФЗП відр. = 1750∙0,985∙600∙1,2∙1,12∙1,39 = 1 932 144,48
Фонд заробітної плати для робітників – погодинників:
ФЗП пог. = 4∙(2238)∙0,35∙2,83∙1,15∙1,39 = 11 298,5
Річний фонд заробітної плати допоміжним робітникам:
ФЗП доп. роб. = 1500∙3∙12∙1,25∙1,39 = 93 825
1500грн. – середньомісячний оклад допоміжного робітника.
Річний фонд заробітної плати керівників:
ФЗП кер. = 3500∙2∙12∙1,39 = 116 760
Середньомісячний оклад керівника – 3500 грн.
Річний фонд зарплати спеціалістів:
ФЗП спец. = 2000∙2∙12∙1,39 = 66 720
Середньомісячний оклад спеціаліста становить 2000грн.
Розрахунок витрат на оплату праці
Таблиця 7. – Витрати на оплату праці
|
Склад ПВП |
К-сть чоловік |
Витрати на оплату праці, грн. |
|
Виробничі робітники |
13 |
1 932 144,48 |
|
Допоміжні робітники |
3 |
93 825 |
|
Спеціалісти |
2 |
66 720 |
|
Керівники |
2 |
116 760 |
|
Разом |
20 |
2 209 449,48 |
За проведеними розрахунками витрат на оплату праці отримали, що щорічно підприємство повинно виплачувати робітникам основного виробництва 1 932 144,48грн., допоміжним робітникам - 93 825 грн., спеціалістам - 66 720 грн., а керівникам – 116 760 грн. В цілому, щорічно на оплату праці повинно бути витрачено 2 209 449,48 грн.
Розрахунки витрат на оплату праці робітників підприємства занесені до таблиці 7. – Витрати на оплату праці.
Змінні витрати на виробництво
Таблиця 8. – Змінні витрати на виробництво
|
№ п/п |
Склад витрат |
Сума витрат, грн. |
Питома вага,% |
|
1 |
Витрати на електроенергію |
7 956,5 |
0,43 |
|
2 |
Плата відрядним робітникам |
1 932 144,48 |
99 |
|
3 |
Витрати на сировину |
1 798,02 |
0,32 |
|
Разом |
1 941 899 |
100 |
Продовження таблиці 8. – Змінні витрати на виробництво
Змінні витрати — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля. Вони зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва.
До змінних витрат даного підприємства, яке займається виготовленням деталі корпус, належать витрати на електроенергію, витрати на сировину та витрати на зарплату робітникам – відрядникам.
Отже, провівши розрахунки змінних витрат, отримали, що сума витрат на електроенергію становить 7 956,5грн., питома вага цих витрат – 0,43%. Витрати на сировину для виготовлення продукції становлять 1 798,02грн.,питома вага – 0,32%. А витрати на виплату заробітної плати відрядним робітникам становить 1 932 144,48грн., питома вага – 99%.
2.6.Умовно-постійні витрати на виробництво та складання калькуляції собівартості продукції
Прямі витрати по заробітній платі на одиницю продукції:
С з. прям. = (59,1/60) 53,1 = 52,3 грн.
Трудомісткість виконання одиниці продукції = 59,1 хв.
Середньозважена годинна тарифна ставка робіт = 53,1 грн.
Основна заробітна плата на одиницю продукції:
С з.о. = 52,3 1,3 = 67,99 грн.
Додаткова заробітна плата:
С з.дод. = 67,99 0,12 = 8,15 грн.
Величина відрахувань на соціальне страхування:
С.С. = (67,99 + 8,15) 39,5% = 5,4 грн.
Коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування – К відр. = 39,5%
Загальновиробничі витрати:
До загальновиробничих витрат відносяться витрати на заробітну плату, витрати на придбання будівель і виробничого обладнання, витрати на сировину і електроенергію.
Відношення загальновиробничих витрат до основної зарплати виробничих робітників на одиницю продукції – Р заг.вир. = 91,5 %.
С заг. вир. = (91,5/100) 67,99 = 62,2 грн.
Інші виробничі витрати:
Цехова собівартість продукції = 49388137,49/ 21 000 = 2351,82 грн.
С інш. = 0,02 2351,82 = 47, 04 грн.
Умовно-постійні витрати - група економічно однорідних витрат чи їх окремих складових, зміна абсолютної величини яких не знаходиться в пропорційній залежності від зміни обсягів виробництва основної продукції.
До умовно-постійних витрат можна віднести прямі витрати по заробітній платі, основну заробітну плату на одиницю продукції, робіт, послуг,додаткову зарплату, величину відрахувань на соціальне страхування, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати та інші виробничі витрати.
За проведеними розрахунками отримали, що прямі витрати по зарплаті на одиницю продукції становлять 52,3 грн. Основна заробітна плата на одиницю продукції – 67,99 грн. Додаткова зарплата – 8,15 грн. (на одиницю продукції). Величина відрахувань на соціальне страхування становить 5,4 грн. на одиницю продукції. Загальновиробничі витрати підприємства на одиницю продукції становитимуть 62,2 грн. А інші виробничі витрати – 47,05 грн.
Форма подання калькуляційних витрат
Калькуляція
(Корпус)
Калькуляційна одиниця 1 шт.
Таблиця 9. – Складання калькуляційної собівартості продукції
|
Шифр рядка |
Найменування статей калькуляції |
Значення, грн. |
Питома вага витрат, % |
|
1 |
Сировина і матеріали |
1 845 |
18,39 |
|
2 |
Паливо й енергія на технологічні цілі |
7 956,5 |
79,22 |
|
3 |
Зворотні відходи (вираховується) |
46,98 |
0,46 |
|
4 |
Основна заробітна плата (основних робітників) |
67,99 |
0,70 |
|
5 |
Додаткова заробітна плата |
8,15 |
0,08 |
|
6 |
Загальновиробничі витрати |
62,2 |
0,61 |
|
7 |
Відрахування на соціальні заходи |
5,4 |
0,05 |
|
8 |
Інші виробничі витрати |
47,05 |
0,46 |
|
9 |
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування |
3,39 |
0,03 |
|
Разом: виробнича собівартість |
10 042,66 |
100 |
Продовження таблиці 9. – Складання калькуляційної собівартості продукції
Собівартість продукції — це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
· прямі матеріальні витрати;
· прямі витрати на оплату праці;
· інші прямі витрати;
· загальновиробничі витрати.
Сума витрат по всіх статтях калькуляції становить повну собівартість, а саме 10 042,66 грн. на одиницю продукції.
Розрахунок ціни продукції, прибутку і рентабельності підприємства
Ціна є грошовим виразом товару. В сучасних економічних умовах ціна реалізації продукції включає: виробничу собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, прибуток і податок на додану вартість (20%).
Ц = 32 880 грн. за одиницю продукції.
Знаючи ціну і обсяг реалізації можна розрахувати виручку:
Вр = 21 000 32 880 = 690 480 000 грн.
Прибуток підприємства:
П = (32 880 – 10 042,66) 21 000 = 479 584 140 грн.
Рентабельність – відносний показник, що характеризує рівень ефективності (прибутковості) підприємства.
Р пр. = (479 584 140/ ( 10 042,66 21 000)) 100% = 2,27 %
Рентабельність виробництва:
Середньорічна вартість основних фондів = 12 023 180,89 грн.
Середньорічна вартість оборотних фондів = 38 745 000 грн.
Р вир. = (479 584 140 / ( 38 745 000 + 12 023 180,89)) 100% = 9,44 %
Фондовіддача – показник, що характеризує випуск продукції, яка приходиться на 1 грн. вартості основних фондів. (грн.)
Фв = 0,11 грн.
Ціноутворення – найважливіший економічний параметр ринкового середовища діяльності підприємства.
За характером обороту ціна даного підприємства належить до оптової ціни. Тобто, ціна, за якою підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям.
За рівнем вільності від впливу держави при встановленні цін підприємство має контрактні ціни, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.
За ступенем обґрунтованості ціни даного підприємства є базисними, тобто такими, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни товарів х певними якісними характеристиками.
По терміну дії ціни підприємства належать до плинних цін. Вони встановлюються в торгових угодах на продукцію, бо вона потребує тривалого строку на виробництво. Ціни враховують всі зміни у витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.
На підприємстві також працює система знижок. Вони встановлюються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.
Підприємство використовує такі види знижок:
Техніко-економічні показники виробництва
Таблиця 10. – Техніко-економічні показники виробництва
|
№ п/п |
Найменування показника |
Одиниця виміру |
Значення показника |
|
1 |
Річний випуск продукції: В натуральному вимірі; В трудовитратах; У вартісному вимірі. |
Од. Години Тис. грн. |
21 000 2730 690 480 000 |
|
2 |
Чисельність промислово-виробничого персоналу; В т.ч. основних робітників |
Чол.. Чол. |
20 13 |
|
3 |
Фонд зарплати ПВП Основних робітників |
Грн. Грн. |
2 209449,48 1 932144,48 |
|
4 |
Виручка від реалізації |
Грн. |
690 480 000 |
|
5 |
Виробнича собівартість |
Грн. |
210 895 860 |
|
6 |
Прибуток від реалізації річного обсягу товарної продукції |
Грн. |
479 584 140 |
|
7 |
Продуктивність праці одного працюючого; Основного робітника |
Шт. Шт. |
2,9 4,4 |
|
8 |
Середньомісячна заробітна плата ПВП
|
Грн./чол. Грн./чол. |
184 120,79 161 012,04 |
|
9 |
Середній розряд
|
1 1 |
|
|
10 |
Матеріалоємність |
Грн. |
37 758 420 |
|
11 |
Витрати на 1 грн. товарної продукції |
Грн. |
0,09 |
|
12 |
Питома трудомісткість продукції |
Год. |
0,99 |
|
13 |
Фондовіддача |
Грн. |
0,11 |
|
14 |
Рентабельність продукції |
% |
2,27 |
|
15 |
Рентабельність виробництва |
% |
9,44 |
Продовження таблиці 10. – Техніко-економічні показники виробництва
Під час проведення розрахунків по даному підприємству, було виявлено проблему низької фондовіддачі, тобто на 1 грн. вартості основних фондів приходиться 0,11 грн. випущеної продукції. Отже, можна зробити висновок, що фондовіддача підприємства є дуже низькою.
Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проана лізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (напри клад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів пе ребування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, кое фіцієнт змінності роботи устаткування).
На підприємстві, щоб покращити показник фондовіддачі, необхідно розробити заходи щодо зростання продуктивності праці, при чому позитивним чинником буде таке співвідношення, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання фондоозброєності (характеризує технічне оснащення виробництва і є резервом підвищення продуктивності праці).
Щоб покращити продуктивність праці, підприємству необхідно закупити нове обладнання, яке витрачає менше часу на виготовлення продукції, ніж те, що є на підприємстві.
Також необхідно керівникам підприємства стимулювати робітників основного виробництва, щоб збільшити продуктивність їх праці у виготовленні продукції.
Ще одним варіантом покращення показника фондовіддачі є встановлення двохзмінного режиму роботи на виробництві підприємства.
Висновки
Основні фонди – це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
В процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють на активні і пасивні .
Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру ОФ. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги ОФ різних галузей до загальної вартості ОФ в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп ОФ в їх загальній вартості.
Технологічна структура показує співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів.
В процесі використання ОФ зношуються. В економіці розрізняють фізичне (матеріальне) і моральне (економічне) зношення.
Амортизація – це поступове погашення вартості ОФ шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції.
Знос і амортизація не є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.
Існують такі методи нарахування амортизації:
1. Прямолінійний.
2. Зменшення балансового залишку (залишкової вартості)балансового залишку (залишкової вартості)
3. Прискореного зменшення балансового залишку (залишкової вартості).
4. Суми чисел (кумулятивний).
5. Виробничий.
Показники відтворення основних фондів характеризують процес їхнього руху і технічний стан, що безпосередньо впливає на ефективність використання засобів праці.
Розвиток підприємства, темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від оснащеності підприєм ства основними фондами.
Забезпеченість підпри ємств основними виробничими фондами характеризують такі показни ки, як фондозабезпеченість господарства і фондоозброєність праці.
Фондоозброєність характеризує технічне оснащення виробництва і є резервом підвищення продуктивності праці.
Фондозабезпеченість господарства — це вартість основних вироб ничих фондів з розрахунку на 1 одиницю площі.
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів підприємств характеризується такими показниками, як фондо віддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.
Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів підприємств обчислюють норму при бутку.
Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.
Головною ознакою підвищення ефективності використання осно вних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробни цтва і реалізації продукції.
Одним із ефективних напрямків, що забезпечує раціональне вико ристання виробничих фондів є впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, ресурсозберігаю чих та безвідходних технологій.
У підвищенні економічної ефективності основних виробничих фондів велику роль відіграє забезпечення оптимального співвідношен ня основних і оборотних фондів у підприємстві. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності опти мальних розмірів оборотних засобів.
Значного підвищення ефективності використання основних фон дів на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресив них форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціаліза ції, кооперування та комбінування).
Ефективне використання виробничих фондів тісно пов'язане з впровадженням нового економічного механізму господарювання, який заінтересує власника і виробника в раціональному використанні ви робничих ресурсів, спонукає їх широко застосовувати досягнення науки і техніки. Запровадженню нового економічного механізму гос подарювання сприятимуть: удосконалення системи оподаткування; побудова системи оплати праці залежно від кінцевих результатів ви робництва; державна підтримка інвестиційних проектів та підприєм ницької діяльності.
У другому, аналітичному, розділі курсової роботи були виконані розрахунки, пов’язані з розробкою економічної моделі виробництва. А саме розраховано кількість робочих місць, що становить 20 чоловік; вартість робочих місць - 1 559 309 грн.; розрахувала потребу в площі та об’ємі будівель, точніше було розраховано,що потрібно 426,6 м. кв. площі будівель, що мають загальну вартість 10 463 871,6 грн.
Також у другому розділі було розраховано амортизаційні відрахування, що становлять 27 599,12 грн; розрахувала кількість витрат на виробництво деталей – 38 745 000 грн на рік; витрати на електроенергію для технологічних робіт становлять 7 956,5 грн; розрахувала,що щорічно, в цілому, на оплату праці робітникам підприємства повинно бути витрачено 2 209 449,48 грн.
Розрахувавши умовно-постійні витрати на виробництво, виявилось, що прямі витрати по зарплаті на одиницю продукції становлять 52,3 грн, основна заробітна плата на од. продукції – 67,99 грн., додаткова зарплата – 8,15 грн, а величина відрахувань на соціальне страхування становить 5,4 грн. на одиницю продукції. Загальновиробничі витрати – 62,2, а інші виробничі витрати – 47,05 грн.
Також у аналітичному розділі було складено таблицю калькуляційних витрат, що становить повну собівартість продукції, а точніше – 10 042,66 грн.
За проведеними розрахунками було встановлено ціну на продукцію – 32 880 грн., знайдено виручку - 690 480 000 грн., прибуток підприємства від реалізації готової продукції - 479 584 140 грн. Було розраховано рентабельність виробництва – 9,44 % та рентабельність продукції – 2,27 %,фондовіддачу, що становить лише 0,11 грн.
Також у другому, розрахунковому, розділі було виявлено проблему низької фондовіддачі у виробництві на підприємстві.
У третьому розділі курсової роботи було розроблено заходи щодо подальшого розвитку підприємства, вирішення проблем виробництва.
PAGE \* MERGEFORMAT 1