Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Предмет «Історія мистецтв»
Викладач Возна Т.В.
Опорний конспект за темою:
« Хореограф-новатор Юрий Григорович»
План:
Література:
Однією з найбільш значних балетмейстерських фігур сучасності вважається Юрій Григорович. Народився він 2 січня 1927 року у місті Ленінграді. Хореографічну освіту здобув в хореографічному училищі ім. А. Я Ваганової. Після його закінчення в 1946 році Григоровича було прийнято в балетну трупу державного академічного театру опери та балету імені С. М.Кирова солістом, де він і працював до 1961 року. Григорович-танцівник з успіхом виконував як характерні танці так і гротескові партії в класичних і сучасних балетах.
Але з самого початку своєї творчої діяльності його дуже приваблювала діяльність не лише виконавця, а й постановника танців та балетних вистав. В 1948 році на сцені Будинку культури ім. Горького він створює свої перші балетні вистави –балет «Аистенок « та Семеро братьев» . Вистави отримали гарний відгук
Але справжній успіх мав балет молодого хореографа, який він поставив на сцені театру ім.. С. М. Кирова на музику С. Прокофьева «Каменний цветок». Вже в цьому балеті було виявлено ліричний дар балетмейстера. Казковий сюжет він перетворив на глибокий філософський зміст. Особливо вдалим в балеті був образ господарки Мідної гори як символа могутньої та величної сили природи. Пластичне рішення цього балету досить складне. Це й класичні лінії. І елементи російського народного танцю в дуетах Катерини та Данили, яскрава сюїта циганських плясок в сцені ярмарку. Григорович також сміливо звертаеться до акробатичних прийомів в ансамблевих танцях. Разом це створювало едине симфонічне дійство вистави, складну різноманітність його хореографічної партитури.
На музику молодого композитора О. Мелікова Григорович ставить в 1961 році ще один балет на казковий сюжет – « Легенду о любви «. Ці вистави свідчили про початок нового етапу в розвитку радянського балету. Вони перш за все поглибили традиції классичного балету, але разом з тим збагатили балет новаторськими досягненнями. Важливе значення для успіху ціх вистав мало декоративно – художне рішення, яке здійснив видатний театральний художник Симон Вірсаладзе, який і надалі буде співпрацювати з Юрієм Григоровичем до кінця свого життя. Досконало знаючи хореографічне мистецтво і маючи тонкий художній смак, художник створював до вистав декорації і костюми надзвичайної краси. Вони сприяли розкриттю змісту балетів.
Велике значення для успіху хореографа Григоровича мали також ті обставини, що разом з ним прицшли такі блискучі виконавці як В. Васильєв. О. Максимова, М. Лаврівський, Н. Бесмертнова. Саме вони сприяли втіленню в життя творчих задумів великого майстра. Зрозуміло, що після такого блискучого балетмейстерс ького дебюту Юрія Григоровича було призначено спочатку балетмейстером Кіровського театру у Ленінграді (1961 – 1964р.), а потім головним балетмейстером Московського Великого театру. Цю посаду він обіймав з 1964 року до 1995 року
По- новому розкривається талан відомого хореографа в балеті на музику Арама Хачатуряна « Спартак». Це була героїко – трагедійна вистава про щастя боротьби за свободу. Григорович побудував цю виставу за власним сценарієм, в якому великі хореографічні сцени перемежаються танцювальними монологами головних дійових осіб. Наприклад, перший акт має 4 великі танцювальні композиції – ворожий наступ – страждання рабів – криваві розваги патріціїв – потяг до повстання. Вони постійно перемежаються танцювальними монологами Спартака, Фрігії..
Особливістю цього балету було також те, що кожен акт закінчувався своєрідною фінальною крапкою – барельєфною пластичною композицією. Хореографія Григоровича блискуче доповнювала музичні образи акторськими, створеними майстерністю танцюристів. В цьому балеті Григорович використовує усі можливості палітри чоловічого танцю . Не лише партії Спартака та Краса, а й численні ансамблі - бійки, пляски рабів, пастухів, військових – все це створювало могутню симфонію чоловічої пластики.
Успіху цього балету також сприяв чудовий ансамбль виконавців – Володимира Васильєва у партії Спартака, Маріса Лієпи у партії Краса, Наталі Максимової у партії Фрігії та Ніни Тимофєєвої у партії Егіни.
Історичну тематику Ю.Григорович продовжив в своєму наступному балеті –« Іван Грозний «, який було створено в 1975 році. В цій виставі було розкрито окремі сторінки російської історії, створено психологічно – складний образ видатної особистості. Це була свого роду моно вистава. Своєрідним лейтмотивом був танок дзвонарів, які під час танцю били в набат.
Сучасній тематиці Григорович присвятив балет Ангара». Створений в 1976 році на музику Андрія Ешпа,. балет було поставлено на основі п’єси О. Гарбузова» Иркутская История», яка була дуже популярною в ті роки. В цій виставі він розповідає про сучасну молодь, яка будує майбутнє. Класичний танок в цій виставі Григорович елементами народного, побутового танцю, фізкультурно – спортивними рухами. В якості лейтмотиву вистави виступає образ великої сибірської річки Ангари, яку створює кордебалет. Як що за балет» Спартак» Григоровича було нагороджено Ленінською премією то за цей балет в 1977 році він отримав Державну премію Радянського Союзу.
Модерним вважається балет Ю. Григоровича « Золотой Век» на музику Д. Шостаковича, який він поставив в 1982 році.
Велике місце в балетмейстерському доробку Григоровича займає редакція старих класичних балетів. Він поставив всі три балеті П. І. Чайковського, в яких намагався ретельно зберегти класичну хореографію, доповнюючи ії новою образною концепцією. Також він здійснив редакцію балетів « Раймонда», « Ромео и Джульєтта», « Дон – Кіхот», « Корсар» та інш. Всі ці вистави відрізняють органічне поєднання традицій та новаторства, бережливе ставлення до збереження класики і розвиток ії в зв’язку з новими концепціями.
Багато уваги в своєї творчої діяльності Юрій Григорович приділяв роботі педагога та суспільної діяльності. Багато років він очолював журі різних міжнародних конкурсів.
Все, що створив Юрій Григорович – це національний скарб Росії. Разом з тим це новий етап в розвитку не лише російського, а світового балетного театру.
.