Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2.2. Принципи організації управління маркетингом на підприємстві
Загальним призначенням менеджменту є створення умов для досягнення персоналом підприємства його місії та цілей, які найбільше відповідають можливостям розвитку підприємства в його середовищі.
Проблему раціональної побудови структури управління організаціями уперше було розглянуто наприкінці ХІХ сторіччя німецьким соціологом Максом Вебером.
Потім на початку ХХ сторіччя французським вченим Анрі Файолем була запропонована концепція лінійно-функціональної структури бізнесу, яка була близькою до ідеології бюрократії Макса Вебера.
Організацію управління маркетингом на підприємстві здійснюють на засадах принципів цілеспрямованості, гнучкості, сприяння інноваціям, збалансованості (відповідності ресурсам), економічності, раціональної формалізації, пріоритетів діяльності,
Принцип цілеспрямованості полягає у вирішенні проблем ринку відповідно до місії, цілей і стратегії підприємства.
Метою побудови організаційних структур є сприяння досягненню: цілей підприємства, виконанню його місії шляхом створення необхідних умов для .співробітництва персоналу.
Призначенням організаційної структури підприємства є сприяння виконанню місії підприємства, досягненню його цілей, реалізації обраної стратегії шляхом створення умов для ефективного співробітництва персоналу., влади та контролю, що дозволяє найбільш ефективно з погляду результатів і витрат досягати цілей підприємства.
У відповідності з сучасними концепціями менеджменту організаційна структура повинна максимально сприяти виконанню місії підприємства, досягненню його цілей, реалізації вибраної стратегії шляхом створення умов для ефективного співробітництва персоналу.
Підприємства являють собою системи, які розвиваються, мають адаптаційні властивості, які полягають у зміні структури в невизначеному або мінливому середовищі з метою найкращого пристосування до нього. Відповідність структури змінам у зовнішньому середовищі та внутрішніх умовах діяльності підприємства забезпечує система стратегічного планування. Ця система дозволяє визначити найбільш привабливі напрямки діяльності, зв’язати окремі завдання дій в єдину логічно обумовлену послідовність, деталізувати ці завдання, потім їх розподілити між конкретними виконавцями та здійснювати контроль виконання. Організаційний процес повинен бути складовою частиною стратегічного планування та реалізації вибраної стратегії.
Для збереження конкурентоспроможності у мінливому зовнішньому середовищі підприємства вимушені часто змінювати свої стратегії, що може призводити до необхідності змін їх організаційних структур. Але організаційні структури мають значну інерційність, що викликається особливостями “людського фактору” в діяльності підприємств. Персоналу важко вімовлюватися від існуючих процедур дій, встановлених стосунків та звичного змісту завдань, які виконуються. Крім того, організаційні зміни можуть зачепляти матеріальні інтереси працівників. Все це може призводити до протидії змінам, організаційним конфліктам, втрати можливості керування підприємством. Тому організаційні структури підприємств повинні не тільки відповідати стратегіям, але й бути достатньо гнучкими, щоб не зазнавати значних змін у випадках незначних корекцій стратегій.
З наведених міркувань випливає, що найбільш суттєві характеристики організаційних структур підприємств треба визначати виходячи не безпосередньо з стратегій, а з тих самих умов, які ураховуються під час її розробки: властивостей зовнішнього середовища, кількісно-якісних характеристик ресурсів та цілей підприємств.
Принцип гнучкості потребує створення такої організаційної структури, яка забезпечує своєчасне реагування на зміни у середовищі завдяки надійного
паралельність забезпечує певне перекриття виконання окремих функцій в часі; висока кваліфікація працівників, яка забезпечує їх взаємозамінність у виконанні потрібних функцій, видів діяльності
координації дій для отримання спільними зусиллями в одному напряму функціональних підрозділів (синергійний ефект);
Принцип раціональної формалізації організаційної структури
простота і чіткість організаційної структури, яка забезпечує розподілення операцій, єдність керівництва маркетинговою діяльністю чітке формування завдань маркетингової діяльності для кожного підрозділу і виконавця вертикальних і горизонтальних зв'язків;
Принцип формалізованої побудови організаційних структур був запропонований ще на початку 19000-х років М.Вебером. Організаційні структури, які задовольняють цьому принципу отримали назву бюрократичних. Їх характеристики полягають у високому ступені розподілу праці., наявності багатьох рівнів у ієрархії управління, чітко визначених процедур дій, підбором кадрів за професійними якостями. М.Вебер вважав неприпустимим, щоб особисті бажання та цілі власників і працівників підприємства заважали досягненню цілей організації. На засадах “раціональної” бюрократії і зараз побудовані організаційної структури більшості підприємств у промисловості та у сфері послуг, а також державних установ. Просування працівників на засадах їх компетенції дозволяє залучати до таких організацій кваліфікованих фахівців. Об’єктивність рішень, які приймаються, дозволяє запобігти впливу на діяльність авторитарних осіб або політичного тиску.
Організаційні структури можуть не мати формалізованого характеру, а засноватися на конкретних особистостях, що має місце на. багатьох вітчизняних підприємствах. На них міжособисті стосунки відіграють не меншу роль, ніж адміністративні та виробничі. Під конкретні особи створюються відділи та служби як персональні апарати. Тому організаційні структури виявляються результатом політичної рівноваги між конкретними особами. Елементи формальних відносин виникають не тому, що вони сприяють підвищенню ефективності діяльності, а завдяки зовнішнім причинам: вимогам нормативних документів, умовам технологій, що використовуються..
Умовою діяльності підприємств, які організовано на неформалізованих стосунках, є особиста відданість персоналу або вищому керівництву, або ідеям, які покладено в основу місії підприємства. За цієї умови можуть мати місце ініціативні дії персоналу з координації робіт і впровадження інновацій. Але разом з цим виникають загрози суб’єктивізму в прийнятті рішень. Крім цього, проведення організаційних перетворень на підприємствах, що засновано на конкретних особистостях, потребує змін у системі міжособистих стосунків, стереотипів мислення та соціальних структур, які мають набагато більшу інерцію, ніж формалізовані структури. Таким чином, відсутність достатньо чіткої формалізації організаційної структури є ії суттєвим недоліком.
творчий підхід, що орієнтує на інноваційну діяльність; активна політика в пошуку організаційних підходів при вирішенні -маркетингових завдань.
Недоліки бюрократичних структур полягають у тому, що вони стримують інноваційну діяльність і не створюють достатньої мотивації працівникам у підвищенні ефективності їх діяльності.
Принцип збалансованості завдань і ресурсів Відповідність організаційної структури ресурсам підприємства (матеріально-технічним, фінансовим- достатня фінансова підтримка, як в забезпеченні маркетингових дій, так і в мотивації працівників маркетингових служб; пропорційність, що забезпечує рівні можливості продуктивності праці структурних підрозділів фірми; синхронізувати роботу всіх її елементів визначення норм продуктивності праці, керованості.
Принцип пріоритетів видів діяльності
Для будь-якого підприємства існують певні види діяльності, які є більш важливими, ніж інші,. і які потребують більшої уваги з боку керівництва. Виявити критичні види діяльності, на яких необхідно зосередити зусилля під час створення організаційної структури, дозволяють відповіді на два таких питання: “Які функції повинні бути виконані особливо добре або вчасно для того, щоб досягти суттєвих конкурентних переваг?” та “Які види діяльності за умов їх неефективного виконання створять найбільші погрози стратегічному успіху?”.Для того, щоб упорядкування види діяльності у залежності від їх важливості, спочатку їх треба диференціювати у відповідності з місцем у ланцюжку створення цінностей, характеристиками цільових ринків і їх сегментів, каналами розподілу, рівнем потребуємої кваліфікації персоналу, особливостями процесу виробництва, потенціальними можливостями підвищення ефективності тощо. Принцип пріоритетів видів діяльності встановлює, що функції діяльності, які потребують найбільшої підтримки, повинні займати центральні місця в структурі управління підприємства. Підрозділам, які виконують ці функції, та їх керівникам необхідно надавати пріоритети у вирішенні проблем цих підрозділів, зокрема у забезпеченні ресурсами, створювати для них можливістіь суттєво впливати на діяльність підприємства завдяки відповідним процедурам прийняття рішень.
Принцип економічності коли оргструктура сприяє досягненню поставлених цілей при найменших витратах не допущення дублювання функцій,
Принцип децентралізації (демократизації управління
В останні десятиріччя у всьому світі помітний перехід від авторитарних багаторівневих ієрархічних структур підприємств до більш децентралізованих, з меншою кількістю рівнів. Одночасно поширюються повноваження, які надаються працівникам. Принцип децентралізації (демократизації) управління містить дві основні вимоги. По-перше, право прийняття рішень повинно бути передано на як можливо нижчий рівень управління, персонал якого спроможний приймати своєчасні, обгрунтовані, компетентні рішення. Доцільність цього полягає в тому, що працівники нижніх рівнів мають найбільш повну і точну інформацію для оцінки всіх факторів і наслідків реалізації прийнятих рішень. Менеджери кожної організаційної одиниці отримують можливість керувати і розробкою стратегії свого підрозділу, і ії реалізацією. По-друге, працівникам, які не займають керівних посад повинно бути надано право обговорювати і вирішувати питання щодо завдань, які вони виконують. Завдяки виконанню цих вимог здійснюється широке залучення персоналу до справ фірми на основі більшої взаємної довіри, підтримуються інноваційвні пропозиції, кожний працівник відчуває зв’язок своїх дій з діяльністю підприємства в цілому.
принцип достатнього інформаційного забезпечення
Для того, щоб працівники підприємства, які приймають участь у прийнятті рішень, були добре поінформовані, а їх рішення були обгрунтованими, потрібна інформаційна система, яка б забезпечувала кожного з них повними, точними та своєчасними даними. Сучасний рівень управління підприємством передбачає наявність комп’ютерної мережі, яка надає можливість працівникам мати прямий доступ до електроних баз даних і комп’ютерний зв’язок зіншими співробітниками та менеджерами. У відповідності з принципом достатнього інформаційного забезпечення бажано, щоб персонал підприємства мав оперативний доступ до всієї необхідної інформації через комп’ютерні мережі, комп’ютерну інформаційно-аналітичну підтримку підготовки рішень, можливість їх оперативного узгодження з керівництвом.
нові вимоги до підприємства сполучення людських цінностей, .