Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мариупольский профисиональний лицей сфері услуг
Реферат
На тему: «Охорона праці»
Г.Мариуполь 2014
Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих по легшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також пра цівників зі зниженою працездатністю.
Крім Закону України «Про охорону праці» правове регулю вання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI «Охорона праці» (ст. ст. 153-173), глави XII «Праця жінок» (ст. ст. 174-186), глави XIII «Праця молоді» (ст. ст. 187-200) КЗпП.
З охороною праці тісно пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей права України. Це нор ми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина; норми адмі ністративного права, що визначають адміністративну відпові дальність і порядок притягнення до неї громадян органами охо рони праці; норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки.
Тому правове регулювання охорони праці охоплює розроб ку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних за ходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворю вання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охо рони на діючих підприємствах в процесі виконання працівни ками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудо вих колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих — жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.
виробничої санітарії
Правові норми, об'єднані терміном «охорона праці», вклю чають в собі норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з вироб ничої санітарії визначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші норми.
^ Норми з техніки безпеки містять обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі при міщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань, дистан ційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту, наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.
^ Норми з виробничої санітарії містять обов'язкові вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових приміщень, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередження про фесійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчу вання, охорони праці тощо. Норми з виробничої санітарії пе редбачають також професії з шкідливими умовами праці, які повинні забезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням, спец одягом, спецвзуттям та іншими індивідуальними захисними засобами.
Не слід думати, що норми з техніки безпеки і виробничої санітарії є окремими нормативними актами. В державних міжга лузевих і галузевих нормативних актах можуть одночасно місти тися й положення з техніки безпеки і норми з виробничої сані тарії.
У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші доку менти, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Їх прийнято поділяти на державні міжгалузеві і га лузеві норми. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 бе резня 1994 р. № 135 «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці» відповідним центральним органам державного управління доручено розробляти і затвер джувати конкретні документи щодо організації нормотворчого процесу, планування і фінансування робіт, визначення базових організацій, які повинні займатися нормотворчою діяльністю з питань охорони праці.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. Комітет по нагляду за охороною праці нака зом від 16 березня 1994 р. затвердив Положення про опрацю вання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалу зевих і галузевих нормативних документів «Законодавство України”
^ Фінансування охорони праці здійснює власник. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у порядку, встановле ному Кабінетом Міністрів України, створюються фонди охоро ни праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місце вого і регіонального самоврядування для потреб регіону.
Фонд охорони праці на підприємстві використовується тільки для виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існую чого рівня охорони праці на виробництві.
Кошти галузевих і державних фондів охорони праці витра чаються на здійснення галузевих і регіональних програм з пи тань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструк торських робіт, що виконуються в межах цих програм, на спри яння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництва, творчих колективів, науково-дослідних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.
До державного, регіональних і галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходжен нями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у по рушенні вимог щодо охорони праці. Працівники, на яких на кладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.
У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому, ніж передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охоро ни праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, про фесійних захворювань і аваріям.
Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і тех нологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, у стан дартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, жит тя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.
Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.
Забороняється застосування у виробництві шкідливих ре човин, на які не розроблені граничне допустимі нормативи (кон центрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсиологічної експертизи,
У разі надходження на підприємство нових небезпечних ре човин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'яза ний завчасно повідомити про це орган державного нагляду, розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього при родного середовища.
На власника також покладається обов'язок за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на ро боту) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.
Працівники із своїх коштів ніяких витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.
Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положен ням про медичний огляд працівників певних категорій, затвер дженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45.
Обов'язковим медичним попереднім та періодичним огля дам підлягають працівники, які приймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятли вими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що додаються до Положення про медичний огляд працівників пев них категорій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1238 уведено обов'язковий профілактичний нарко логічний огляд працівників, які під час виконання своїх функ ціональних обов'язків повинні використовувати певні види си ровини, речовини і матеріалів. До таких працівників належать особи, які під час роботи повинні використовувати етиловий спирт; працівники фармацевтичних підприємств, аптечних зак ладів; анестезіологи та інші медичні працівники закладів охо рони здоров'я, які за специфікою роботи повинні використо вувати фторотан і ефір; працівники підприємств, які працюють в умовах підвищеного атмосферного тиску; чергові працівники підприємств, які обслуговують, налагоджують, монтують і пороводять роботи в електромережах та електроустановках під на пругою 127 вольт і більше; працівники підприємств, які прова дять роботи, пов'язані з використанням вибухових матеріалів-працівники транспортних засобів усіх видів транспорту тощо
Метою проведення профілактичного наркологічного огля ду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності нар кологічних протипоказань до виконання функціональних обо в'язків і провадження певних видів діяльності.
3. Охорона праці неповнолітніх
Для прийняття на роботу молоді місцеві органи державної виконавчої влади визначають у межах, встановлених Законом » України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість місцевого насе лення», квоту (броню) робочих місць. Ці місця використову ються для направлення на виробництво осіб, які закінчили за гальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років. Районні, місцевої Ради народних депутатів затверджують плани влаштування на роботу молоді, яка закінчує загальноосвітні школи, і забезпечують їх виконання всіма підприємствами.
На кожному підприємстві повинен вестись облік праців ників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.
Оскільки організм неповнолітнього тільки формується, є потреба регулярно слідкувати за станом його здоров'я. Усі осо би молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до до сягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медично му оглядові. При встановленні факту, що робота негативно впливає на здоров'я неповнолітнього, він негайно звільняється з цієї роботи і переводиться на більш легку роботу. Одночасно відносно неповнолітнього вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. При переведенні неповнолітніх на підставі ме дичного висновку на більш легку, але нижче оплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч. 1 ст. 114 КЗпП).
Праця молоді віком до вісімнадцяти років на важких робо тах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах заборонена. Не допускається також залучення неповнолітніх до підіймання і переміщення важких речей.
Перелік важких робіт із шкідливими і небезпечними умова ми праці, на які не можуть допускатись особи молодше вісімнад цяти років, затверджений наказом Міністерства охорони здо ров'я України від 31 березня 1994 р. № 46.
При проходженні виробничої практики і виробничого на вчання особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку та на вчаються у професійних навчально-виховних закладах, можуть перебувати на виробництві по професіях і на роботах, вказаних У Переліку, не більше як чотири години на день за умови суво рого дотримання у цих виробництвах і на роботах чинних пра вил і норм з охорони праці.
Забороняється з мотивів виховання приймати осіб, що не Досягли вісімнадцяти років, на роботи, пов'язані з виробницт вом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями.
Забороняється залучати осіб молодше вісімнадцяти років До підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує граничні норми. Перенесення і пересування важких речей неповнолітніми як чоловічої, так і жіночої статі в межах норм допускається лише у тих випадках, коли це пов’язано виконанням ними постійної роботи і займає не більш1/3 їх робочого часу.
Вище, в розділі «Робочий час і час відпочинку» було пока зано, що для неповнолітніх законодавством про працю, залеж но від віку, встановлена скорочена тривалість робочого часу Таке зниження тривалості робіт не тягне за собою зменшення розміру оплати праці. Заробітна плата неповнолітнім випла чується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних кате горій при повній тривалості щоденної роботи.
Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх праця оплачується за відрядними розцінками, встановленими для до рослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком до вісімнад цяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років.
Для молодих робітників, які поступають на підприємства, в організації після закінчення загальноосвітніх шкіл, професій них навчально-виховних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, можуть зас тосовуватися знижені норми виробітку. Вони затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.
Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і до роботи у вихідні дні.
Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціа тиви власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго дою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому у визначених випадках звільнення може бути проведено у виняткових випадках і з працевлаштуванням.
Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а та кож державні органи, громадські організації та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законо давства про працю, мають право вимагати розірвання трудово го договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, якщо продовження його дії загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних і над урочних робіт і до роботи у вихідні дні. Така заборона є важливою гарантією дотримання скороченої тривалості робочого часу, встановленої для цієї категорії працюючих, і надає можливість неповнолітнім використовувати вільний час для відпочинку, (фізичного розвитку, підвищення загального освітнього і куль турного рівня.
Особам віком до вісімнадцяти років щорічна основна відпу стка надається тривалістю 31 календарний день. Ця відпустка повинна надаватись у натурі і заміна її грошовою компенса цією. не допускається. Відпустка надається на бажання праців ника в зручний для нього час.