Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
- Лілія Овдійчук, викладач Міжнародного університету «Рівненський економіко-гуманітарний інститут»
Тема. Леся Українка як особистість.
Мета: допомогти десятикласникам глибше осягнути життєвий і творчий шлях Лесі Українки, її багатогранну складну обдаровану особистість через спогади, листи, біографічні твори; удосконалювати вміння роботи з різними джерелами інформації; вміння аналізувати і синтезувати факти, вчинки, міркування, давати оцінку певним явищам; формувати навички дослідницько-пошукової роботи; розвивати усне зв’язне мовлення учнів; сприяти вихованню почуттів любові та гордості за приналежність до нації, яка має такого генія та потреби складання програми самовиховання за допомогою естетичних уподобань, моральних цінностей, які сповідувала велика поетеса.
Тип уроку: вивчення особи письменника.
Методи і прийоми: евристична бесіда, художня оповідь, виразно-художнє читання автобіографічних поезій і фрагментів біографічних творів, листів, елементи дискусії, учнівські повідомлення (дослідження).
Обладнання: на дошці схема «Чинники, що формують особистість», фотопортрети Лесі Українки та її батьків, живописний портрет Лесі Українки І. Труша, репродукції картин: І. Айвазовський «Дев’ятий вал», Рафаель «Сікстинська мадонна», Леся Українка. «Мати і дитя біля пташиного гнізда»; записи музичних творів: П. Чайковський «Вальс» з балету «Лебедине озеро», П. Чайковський «Баркарола», нотні альбоми Шопена, Шумана, Моцарта, Бетховена, Шуберта; виставка творів про Лесю Українку та різні видання творів поетеси.
Хід уроку
І. Вступне слово вчителя (з метою мотивації навчальної діяльності та організації інтелектуальної праці учнівського колективу).
На фортепіано виконується уривок п’єси Л. Бетховена «Елізі». Вчитель читає уривок вірша Лесі Українки «Надія».
— Чиї твори щойно прозвучали?
Ви слухали уривок з п’єси Бетховена «Елізі», до речі, це улюблений композитор Лесі Українки. Його твори вона часто грала на фортепіано ще дитиною. Інший твір — це вірш 9-ї річної Лесі «Надія».
— Як ви гадаєте, таку дитину можна назвати особистістю? Чому?
— Які чинники характеризують уже сформовану особистість? (Світогляд, характер, обдарування, портрет).
Можете скористатися схемою, яка розміщена на дошці. (Схема додається).
— Які ж, на вашу думку, з цих чинників впливають на формування особистості? (Оточення, вдача, освіта, обдарування).
Ця схема допоможе нам сьогодні з’ясувати питання про формування і становлення Лесі Українки як особистості.
II. Повідомлення теми, мети і завдань.
Запишіть до зошитів тему «Леся Українка як особистість», накресліть схему, зазначте дати: 1871-1913 та епіграф уроку:
Є народження й смерть – два стовпи на межі. А між ними події одвічні: варіації стріч і розлук, і жоржин, Варіанти падінь і величчя. Велич Лесі Українки зрозуміли і її сучасники, і нащадки. Вона була високотитулована одним словом — геній. Геній в умовах заблокованої культури. Ліна Костенко
На свій вік це геніальна жінка. М. Павлик
Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну. І. Франко
Наш патент на благородство перед Європою і світом. Б. Степанишин
На дошці записані визначення поняття «геній».
«Геній — 1) найвищий ступінь обдарованості, таланту людини, виразом якої є творчість, що має історичне значення для життя суспільства; 2) особа, яка володіє найвищим ступенем таланту, здібностей» (З тлумачного словника).
Або за Кантом:
«Геній — це людина великого духу не стільки за об’єктом, скільки за інтенсивністю; він становить собою епоху у всьому, за що береться».
— Ліна Костенко написала про Лесю Українку «є таланти, є явища, є особистості європейського рівня». Отже, як сформувалась особистість європейського рівня?
Оскільки клас був поділений на групи, кожна з яких отримала завдання дослідити ту чи іншу грань життя Лесі Українки, то працюємо таким чином: одна група представляє свої матеріали — дослідження, всі інші заповнюють схему.
III. Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу.
Перше, що ми бачимо в людині — це її зовнішність.
1. Портрет.
Матеріали, які представляє група. Група демонструє портрети Лесі Українки у різні періоди її життя, описує один, який сподобався найбільше.
Зачитують спогади сучасників про зовнішність поетеси.
Сестра О. Косач-Кривнюк про зовнішність Лесі: «1879 — Лесі йшов восьмий рік — білява, тендітна; 1882 — 11 років — бліденька, аж зеленкувата, тоненька та довгенька, починає відпускати косу;
1882 — 15 р. — Леся вже заввишки з маму, тільки зовсім тоненька та кволенька. 1897 — 26 років — дуже худа, бліда, страшно втомлюється, ноги попухли внизу; 1899 — 28 років — струнка, з виразом терпіння дама, обличчя якої так сильно оживлене внутрішньою духовністю, що вона виглядає прямо красивою. 32 роки — схудла, і до того змарніла, що до павутинки подібна» (На розкладці демонструється портрети цих років).
Покоївка Ганна Поліщук з Колодяжного
«Виглядала Леся вище середнього зросту, тоненька, худа дуже, смаглювата, лице мало загоріле, темне, довгасте, без рум’янців. Любила прихмурювати очі. Не признавала ніякої пудри.
Переважно одягала блузку і спідницю. У Колодяжному ходила в українському вбранні, а як їде в Ковель, то переодягається. Леся накульгувала».
Аріадна Трущ
«Лесю уявляють мужеською, але вона відзначалася великою жіночністю. Леся любила одягатися. Одягалася гарно, але скромно, спеціально любила гарні блузки. На лівій руці носила чорну рукавичку. Ходила Леся рівно, але з паличкою...»
Касіян Гранат, молодий чиновник, який служив з батьком в одній установі, залишив такі спогади: «Невисока білява молода жінка, бліда, тендітна, ніби стомлена, але енергійна, весела. Ось вона сміється і з її звужених повік випромінюється тепло, густа синява, біля очей лягають тоненькими павутинками зморшки. Ось вона перестає сміятись, і враз павутиннячко зникає, зникає і синява очей. Вони стають світлими, блакитними, допитливими, ніби вона чогось жде від співбесідника. Ось вона піднімає невеличку руку, білу-білу, із синіми прожилками, і поправляє сплетені вузлом коси. Між брів, не зачіпаючи високого сяючого чола, стримить тоненька риска».
— Звісно, фотографії — це миттєвості, тому не завжди вони фіксують характерний звичайний вираз обличчя. Лише один знімок Климентій Квітка, чоловік поетеси, вважав вдалим «скромний вираз на тій карточці ближчий до властивого Лесі виразу. Можу запевнити, що і сама Леся находила сей знімок подібнішим за інші», хоча казала, що вираз обличчя надто вже смутний.
Значно ближчими до істини є живописні портрети.
Відомі дві прижиттєві малярські роботи: Ф. Красицького та І. Труша.
За свідченнями Климентія Квітки «найбільш вартим репродукції є портрет, що змалював Іван Труш у Києві, хоча... тоді вираз Лесі був виключно втомлений».
— Чи характеризує зовнішній портрет великої поетеси її внутрішній світ, характер?
(Привітна, терпляча, добра, жіночна).
Висновок. Як багато про людину може сказати її зовнішність: про життєві обставини, характер, вдачу, моральні якості, тобто внутрішній світ.
2. Оточення.
Учитель. Дослідники мають довести, що вплив оточення на формування особистості величезний. «Приглянтесь уважно до портретів Лесі Українки, Олени Пчілки та Петра Косача — і побачите, яка то міцна, викристалізувана порода», — радить літературознавець і дисидент Євген Сверстюк. Він продовжує: «Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний, сформований батьками ще до народження дітей, — дитина потрапляє у світ культури батьків».
Який висновок щодо значення сім’ї, батьків у формуванні і розвитку дитини ви можете зробити?
Матеріали, які представляє група.
Олена Пчілка
Письменниця, етнограф, видавець, редактор, перекладачка, активна громадська діячка і мати Лариси Косач.
18-літньою дівчиною вона записала у щоденнику: «Всі народжені мною діти будуть розмовляти українською мовою». (Можна скористатись допоміжними матеріалами за № 2, це уривок з автобіографії Олени Пчілки).
Мати вплинула на формування світогляду, сформувала патріотичні погляди. Вплинула на вибір життєвого шляху. Прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема, творів Гоголя, навіть Гомера). Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії. Завдяки матері Леся «змалечку пише добірною українською мовою». Мати підбирала домашніх вчителів, не віддала до гімназії, бо це була казенна наука, всуціль зрусифікована. Вона ж вибрала доньці вельми красномовний псевдонім. Отже, мати вплинула на формування світогляду, на розвиток обдарувань, на рівень освіченості.
Петро Косач
Це був родовитий землевласник, маршалок повітового дворянства з генеральським званням, батько Лариси.
Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Оскільки мати не могла годувати груддю доньку, бо захворіла на тяжку анемію, то батько, боячись, що дитина загине, взяв відпустку і за лікарськими приписами, які старанно виконував, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може, тому вони: донька і батько, були найщирішими і найніжнішими приятелями. Та й Леся була подібна до нього і вродою, і вдачею. Для своєї улюблениці Петро Косач побудував «білий домик», де Леся писала свої твори, був одним з перших читачів. Підтримуючи обдарування і захоплення, все ж найбільше турбувався про здоров’я, тривожився, коли у «білому домику» до пізньої ночі горіло світло.
Найбільше, що дав дочці, — безкорисливу справжню батьківську любов, матеріально забезпечив здобутгя освіти, сприяв розвитку обдарувань, захоплень, вплинув на формування характеру і вдачі.
Михайло Драгоманов
Професор, ерудит, соціаліст, учитель багатьох українських письменників; материн брат, Лесин духовний батько. Був виключений з Полтавської гімназії за захист честі товариша, з Київського університету — за захист України від обрусителів. Вплинув на політичні, національні, релігійні погляди своєї «духовної дочки». Вони листувалися. Дядько висилав їй книги, керував її читанням, згодом вона робила запити сама, чим немало дивувала Драгоманова: такою серйозною і ґрунтовною була її лектура. Це зміцнило Лесину освіту і поширило світогляд.
В одному з листів Косачівна підведе риску під їхніми стосунками: «Він навчив мене, як терплять лихо і б’ються з долею». Вплинув на формування світогляду, характеру, на розвиток інтелекту, сприяв освіті.
Родини Старицьких і Лисенків
У Києві склався тріумвірат родин Косачів, Старицьких і Лисенків. Їх єднає захоплення театром, музикою, літературою, їхні національні погляди співпадали. Таке спілкування вплинуло на формування мистецьких уподобань, світоглядної позиції та політичних переконань.
Батькові сестри
Вплинули на формування особистості Лесі Українки батькові сестри.
Олена Косач (Тесленко-Приходько) навчила плести вінки. Лесі завдячувала їй умінням гарно вишивати Ця енергійна завзята тьотя Єля згодом буде звинувачена у співучасті в організації замаху на одного високопосадового чиновника, заарештована і заслана в Сибір. Це їй присвячений перший Лесин вірш «Надія».
Олександра Косач (Шимановська) була першою вчителькою музики.
Отож, тітки вплинули на формування світогляду, на розвиток обдарувань та захоплень.
Інші особи
Серед відомих, навіть знаменитих людей того часу, що оточували поетесу, були такі: І. Франко, М. Павлик, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, С. Мержинський, М. Кривнюк, А. Кримський, К. Квітка.
Можна сказати, що вона переросла своє оточення і, скоріше, впливала на нього, а не навпаки.
Висновок. Оточення надзвичайно впливає на формування особистості, на розвиток обдарувань, захоплень, світогляду, на характер, на рівень освіченості.
І, можливо, найважливішу роль відіграє найближче оточення — родина, де дитина росте і розвивається. Врахуйте це, майбутні мами і батьки.
3. Освіта.
Учитель. Вашій групі належить довести, що освіта — один з найважливіших чинників формування особистості.
Виступи учнів
Читати почала в 4 роки. Леся Українка за допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. Систематично навчалася до чотирнадцяти років, далі — самоосвіта. Вчилася гри на фортепіано. У професора Мурашка — живопису.
Людмила Драгоманова зазначає у спогадах: «Леся мала широку освіту та інтерес до західних європейських культур... Європейські мови і літератури знала добре, як і ми, що вчилися по французьких гімназіях та університетах».
Про рівень її освіченості свідчить такий промовистий факт. М. Павлик у листі до Драгоманова пише: «Леся так просто ошеломила мене своїм образованієм та тонким розумом. Я думав, що вона тільки в крузі своїх поезій. Але це далеко не так. На свій вік це геніальна жінка».
Цікаві спогади залишив журналіст В. Чаговець: «7 жовтня 1899р. в концертному залі літературно-артистичного товариства на кафедрі стояла змучена недугою 28-літня дівчина, яка кидала в аудиторію ідеї, мислі, гідні голови Мудреця і філософа. Вона цитувала Бодлера, Кардуччі, Шекспіра, Бернса, Льва Толстого, не забувала рідного Шевченка».
Ольга Косач-Кривнюк, згадує про те, як її сестра уклала підручник «Стародавня історія східних народів» з допомогою Драгоманова, котрий підібрав їй французькі і німецькі книжки, додав докладні поради.
Цікавим фактом, що свідчить не тільки високу ерудицію й інтелект, а й про надзвичайну працездатність і бажання самовдосконалення, є спогад Людмили Старицької-Черняхівської про те, як вони вдвох, ще юними дівчатами, з Ларисою Косачівною брали уроки англійської мови у однієї англійки. Лесині успіхи і здібності вражали навіть вчительку.
Минуло 20 років, коли подруги знову зустрілись. «Мої знання англійської сплили за водою ... — пише авторка — ... А Леся здивувала мене своїм знанням англійської мови: читала і балакала по-англійськи, як по-українському».
— Завдяки чому Леся здобула таку освіту і розвинула інтелект?
Висновок. Леся Українка — високоосвічена ерудована людина. Знання свої здобула завдяки батькам, великій силі волі, витримці, бажанню. Отже, короткий підсумок — semрег tіго (завжди учень). Не зайве буде й нам скористатися таким девізом .
4. Вдача і характер.
Яка була вдача нашої поетеси і яким сформувався її характер, нам представлять дослідники.
Матеріали до виступів
За словами сестри «зо всіх шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею ... у Лесі такі самі риси обличчя, барви очей і волосся, як у батька, так само середній зріст, така ж постать, така сама тендітність. Вдачею ж вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, однаково обоє були здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чимось особливо для них дошкільним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі, витривалі, з виключною силою волі. Обоє мали напрочуд гарну пам’ять».
Вдачу люди успадковують, а характер формується.
Професор Б. Степанишин у своїй книзі про Лесю Українку сформулював 14 характерних рис великої українки. Серед них скромність, самокритичність, прямота, делікатність.
(На уроці можна скористатися додатковими матеріалами за № 1, № 4, № 6, № 9. Два останніх — це уривки з листів видатної письменниці до А. Кримського і О. Кобилянської, в яких вона дає самооцінку характеру і натури).
Леся Українка та її любов
Ще один штрих до характеру поетеси — це її стосунки з Мержинським. На таку любов здатна лише людина шляхетної душі і глибоких почувань. Лесю не кохав Сергій Мержинський, але саме вона поїхала у Мінськ до приреченого, коли «розгублені друзі сахнулися врозтіч», навіть родичі залишили його. Коли постало питання, чи їхати їй, ще не завсім здоровій, вирішує їхати, переступивши навіть через заборону матері. З листів до Ольги Кобилянської (додаткові матеріали № 7, № 8) дізнаємося про стан душі поетеси у той час.
У ніч смерті коханого вона створила драму «Одержима» і тому, як напише згодом, пережила цей немилосердний удар долі.
Ця сторінка життя відкрила нам жінку люблячу, сильну духом, саможертовну і героїчну.
Тридцятилітня війна з хворобою Лариси Косачівни
Терплячість, самостійність, витримка, справді залізна сила волі були потрібні Ларисі Косачівні в період 30-літньої війни з хворобою. «Щоб не плакать, я сміялась», — скаже вона в одному з віршів. А чи легко це було — тамувати нелюдський біль? Та вона не хотіла, щоб страждали через неї інші, тому, зціпивши зуби, мовчала .
Учитель:
— Які риси характеру є основними в Лесі Українки? Чому? Які життєві обставини вплинули на формування характеру?
Висновок. Леся мала сильний характер, залізну волю, була терплячою, бо інакше вона не змогла б перебороти хворобу і життя в таких суспільних умовах.
5. Захоплення і обдарування.
Учитель. Переконайте нас, що захоплення і обдарування у великій мірі характеризують особистість, її духовний світ.
Обдарування.
Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські здібності.
У дитинстві любила вишивати (мати спонукала до цього, беручи дівчинку з собою під час поїздок по селах), власноруч вимережила любому батькові сорочку. Любила садити і доглядати квіти, яких на клумбах у Косачів було предостатньо. Гарно декламувала (це в неї від батька). Добре грала на фортепіано, імпровізувала власні композиції.
Міні-інсценізація
(Попередньо підготовлена учениця, котра добре грає на фортепіано, мала завдання скласти розповідь від імені поетеси і вжитися в образ Лесі — музики).
Леся: Мені здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, якби натура не втяла зі мною кепський жарт.
Моїми вчителями музики були тітка Олена, батькова сестра, потім дружина Лисенка, Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом.
Я так зраділа, коли батьки подарували мені фортепіано.
(Гортає ноти).
Скільки насолоди дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга.
Мене вражала Бетховенова «Місячна соната». В ній було стільки смутку, стільки пристрасті й болю, стільки глибоких незбагненних почуттів.
(Грає сонату).
Згодом встає і читає вірш.
Мій давній друже, мушу я з тобою Розстатися надовго... Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, В повідувать думки, веселі і сумні.
(Група продовжує представляти розповідь про обдарування).
Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого художника — імпресіоніста професора О. Мурашка. Досить гарно, за словами матері, намалювала кілька олійних робіт.
(Демонструється одна з них — «Мати і дитина».)
Цю картину можна схарактеризувати як ностальгію за материнством, що не збулося. Стільки ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати світ.
А Леся власних дітей не мала, але любила своїх небожат і ставилась, як до рідних. А дітьми називала свої твори.
(Опис картини складає представник від групи).
«Літня пора, полудень. У саду мати з донькою біля пташиного гнізда. Щоб бути ближче до дитини, мати стала на коліна. У жінки струнка зграбна постава, витончені руки і рухи, на обличчі — щира посмішка, крізь яку світиться материнська любов. Дівчинка довірливо тулиться до неньки... Мовчазний діалог двох рідних сердець».
Захоплення.
Світ Лесиних захоплень такий же розмаїтий, як і обдарування. Пізнати його допоможе «Вальс» П. Чайковського з балету «Лебедине озеро» та лист Лесі Українки з Відня. Звучить запис «Вальсу» П. Чайковського.
Художнє читання листа ученицею, яка грала Лесю Українку. Учні мають можливість познайомитись з цим листом із допоміжних матеріалів за № 5.
Окрім того, Леся багато подорожувала. Хоча ці мандрівки були вимушені, але як багато дали вони поетесі. Особливо, знайомство з найкращими витворами людського генія. Бачила вона єгипетські піраміди, загадкового Сфінкса, міланську оперу «Ла-Скала», турецьку фортецю, Бахчисарайський фонтан, костел св. Стефана, де насолоджувалась грою органа, — все це знаходить відгук у її душі і у творах.
Поетеса побувала на багатьох малярських виставках, відвідала Ермітаж у Петербурзі, бачила шедеври італійського живопису в оригіналі, але чи не найулюбленішою картиною була «Сікстинська мадонна» Рафаеля. Листівку з репродукцією цієї картини подарував їй Сергій Мержинський під час Лесиного перебування в Мінську. Це була найдорожча пам’ять про кохану людину.
(Демонструється репродукція картина Рафаеля «Сікстинська мадонна».)
Її дві улюблені стихії: ліси і море. У одному з листів поетеса писала:
«Найгірша помилка мого життя — се що я зросла у волинських лісах, решта все тільки логічні наслідки. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про їх, написала «драму-феєрію» на честь їм, а вона дала мені багато радощів, хоч я відхорувала за неї (без сього не йде!).» (Додаткові матеріали за № 3).
Учитель. Ми з вами матимемо змогу познайомитися з цим пречудовим твором, гімном волинським лісам. А от море... Цей величний витвір природи!
Воно повертало поетесі здоров’я, настрій, дарувало натхнення. Це була стихія нерозгадана, таємнича, мінлива. Леся відтворила у своїх віршах характер моря, його душу.
Напевне, перебуваючи в Криму, Леся Українка відвідала виставку картин І. Айвазовського, тому ми скористаємося репродукцією знаменитого полотна «Дев’ятий вал», щоб почути і побачити бурю на морі.
(Демонструється репродукція картина І. Айвазовського. Учениця чи вчитель читає вірш «Негода». Звучить музичний запис «Море» Ю. Антонова.)
— Дивно, як вміють митці різними засобами передати бурхливий характер людської стихії.
Цікаві думки щодо специфіки творчості художників і поетів висловив І. Франко у своїй праці «Із секретів поетичної творчості»: «Є багато спільного у митців: використання відтінків барв, нюансів світла і тіні, концентрації художнього матеріалу, в роботі над композицією. Але перевага поезії над живописом у тому, що поет має можливість передати рух, безперервні зміни в природі.» Справді, якщо на картині велетенська хвиля застигла назавжди, то Лесині вірші щоразу при читанні навіюють ілюзію бурі.
Сподіваюсь, що два великі майстри передали і вам своє захоплення морською стихією.
Висновок. Учні роблять свої висновки щодо захоплень і обдарувань.
Учитель: На мою думку, найкращим підсумком цієї сторінки життя нашої знаменитої землячки будуть слова Ліни Костенко: «Леся Українка, з її освітою, розумом, з її безпомилковим етичним слухом з її хистом до музики, мов, до живопису, — вона була одним з тих останніх поетів, «вихованих в буржуазній культурі», тобто — вихована в системі інших культурних цінностей».
6. Світогляд.
Учитель. Завершальним етапом роботи на уроці буде кредо — поетичне і життєве — дочки княжної Волині. Як і під чиїм впливом формувався світогляд, ми вже з’ясували. Нам належить тепер визначити світоглядну позицію уже сформованої особистості. Отож, запрошуємо до слова останню групу.
Учнівські виступи
Національні погляди Лесі Українки
Під впливом матері Олени Пчілки донька зростала свідомою українкою. Ось її позиція, вже дорослої людини.
Вона писала мовою, яка була заборонена ще до її народження. «Моя мова мужицька? — писала Леся Українка до М. Кривнюка. — Так і всі мови мужицькі, а пани скрізь намагаються говорити по чужому, аби не так, як свої мужики говорять.»
Щодо України, її історичної долі. «Ми відкинули назву українофільство, а звемось просто — українцями, бо ми ними таки є».
«Ми не бажаємо собі такого стану: «славянские ручьи сольются в русском море», хоч би й революційному, або федерація, або повна сепарація — іншої дороги ми не признаєм».
Загальнолюдське у світогляді поетеси
«Зніміть з мене се ганебне тавро азіата; воно гнітить мене — я європейка».
Те, що вона була саме європейка і мала широкий світогляд, свідчить наступне: «Не хочеться приклад брати з наших, які тільки пишуть і мало читають, — і то тільки своє.»
Леся Українка вважала, що переклади з чужомовної літератури відіграють одну з провідних ролей у просвіті народу: «Як українці знатимуть чужу літературу, то, може, згине з нашої дилетантизм».
Оптимізм — життєве кредо
Життя Лесі було досить складне. Але вона засвоїла «трагічний світогляд» — всі нещастя сприймати стоїчно.
У листі до А. Кримського пише:
«Нащо думати про катастрофи, дорогий товаришу. Над усіма нами вони висять, та, на щастя, ми не знаємо, коли вони впадуть».
«Я прогресистка і думаю, що світ іде до кращого, а не до гіршого».
«Я можу в літературі або тримати бойовий тон, або мовчати».
«Виконуй свій обов’язок, а там — будь що буде».
Це був девіз і в суспільному, і в особистому житті. Адже бути українкою в часи, коли країна звалась Малоросією — це уже подвиг, але вона виконувала свій обов’язок.
Так само, коли вмирав від сухот коханий, вона була з ним аж до останніх хвилин — це не тільки саможертовна любов, а й фанатизм високої проби.
«Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей», — пише в листі до сестри Ольги. І кидається у вир громадського життя. А на той час поширились соціалістичні, інтернаціональні ідеї, якими захоплюється поетеса певний час як прогресивними. Але і ці ідеї вона розглядала крізь призму національного.
Світогляд Лесі Українки доводить, що це неординарна небуденна особистість справді європейського рівня.
Учитель. Гадаю, що ви встигли занотувати найцікавіше, якщо ж ні — то дослідження ваших колег — до ваших послуг.
— Що ж сприяло формуванню Лесі Українки як особистості, а що заважало її розвитку, поступу?
Висновок.
Вирішальну позитивну роль відіграло оточення, обдарування, ставлення батьків до здібностей дитини, домашня освіта і самоосвіта, вдача, характер, самовиховання, а заважали обставини, які склалися в в особистому і суспільному житті: хвороба і 30-літня війна з нею, смерть коханої людини; підневільне становище України і російське підданство, яке гнітило Лесю.
IV. Узагальнення і систематизація вивченого.
Отож, наша робота була плідною. І тепер належить зробити висновок, якою ж особистістю постала перед вами наша землячка? Скористайтеся для відповіді своїми схемами, які сподіваюсь, ви «оживили» під час уроку завдяки матеріалам, які представляли групи.
Висновок.
Леся Українка — високоосвічена обдарована особистість з багатим духовним світом, з високими моральними принципами, шляхетна і благородна натура. Завдяки силі волі, витримці, залізному характеру витримала випробовування долі і могла підвести підсумок:
«Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на нього».
У свій час Леся Українка була ідеалом і прикладом для оточення (особливо, молоді). Вона спромоглася сягнути таких вершин духу, що під силу лише генієві.
Учитель. Думаю, що Леся Українка як особистість може бути взірцем і для вас, сучасної молоді.
Ваші дослідження і виступи заслуговують відповідної нагороди (мотивування оцінок).
V. Домашнє завдання.
1. Написати міні-твір на основі власної схеми та почутого на уроці: «Чим привабила мене славетна землячка» або «Що імпонує мені в Лесі Українці як особистості?»
2. Прочитати збірку «На крилах пісень», виконати ідейно-художній аналіз віршів (по групах).
Додаткові матеріали до уроку «Леся Українка як особистість»
№1 Характер Лесі Українки наскільки прекрасний, настільки ж і складний. Передусім відзначимо її принциповість.
Друга властивість Лесиного характеру — скромність. Перші (та й не тільки) вірші, доводилось в неї видобувати мало не силоміць. А біографію свою до друку нізащо не хотіла давати, навіть тоді, коли була авторкою геніальної збірки «На крилах пісень». «Коли б я побачила свою біографію в друку, се була б найприкріша хвилина мого життя». «Мене називають правою рукою дядька (Драгоманова); добре було б, якби мене можна було назвати одним пальцем на його руці».
Третя властивість — самокритичність і самовиховання. «Характер мій якийсь скритий, мені це не подобається, завжди стараюсь бути якось ширше, вільніше».
Четверта властивість — сила волі і цілеспрямованість. «Хіба тільки якась диявольська сила мене затримає, коли я не дійду свого». Залізна воля Лесі найдужче проявилась в 1901 р. у Мінську біля вмираючого Сергія Мержинського. Не всякий так може володіти собою за таких умов.
П’ята властивість — почуття людської гідності. При всій шанобі до Михайла Драгоманова, коли той скривдив її ні за що, дала йому належну відсіч: «Чого се ви так на мене напались? Далебі не по правді Ви вчинили!» А коли ж вона винна, відразу ж визнає це: «Якщо будете мене лаяти, то я того варта».
Шоста властивість — солідарність з однодумцями у спільній боротьбі за долю рідного краю. Політичному в’язневі Михайлові Кривнюку Леся пише в тюрму: «І так мені захотілось — посидіти замість Вас. Далебі, я для цього створена...» І вірш про це:
Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі,
Як про Вас я спогадую хвора?
Сьома властивість — має відвагу признатись у чомусь такому, що її характеризує негативно. Наприклад: «У 26 літ уперше пізнаю, що то катехізис! Що ж, краще пізно, ніж ніколи».
Восьма властивість — християнське милосердя: «Я звикла приймати чужі болі й жалі. Мої друзі, що звертаються до мене в хвилини смутку, — тим найбільше притягають мене до себе».
Дев’ята властивість — невсипущість: «Перед собою маю роботу без кінця, не маю коли і вгору глянути». «О, якби мені не нога, чого б в світі натворила!»
Десята властивість — прямота: «Прошу, аби Ви кожний раз, як заворушиться у вас якийсь сумнів проти мене, казали б мені його просто, не замовчуючи, а я Вам завжди з охотою так само відповім... Я певна перед власною душею, що я Вас ніколи не зраджу і не зневажу».
Одинадцята властивість — делікатність. Маючи від Михайла Павлика запрошення побувати в його хаті, Леся все ж зупиняється в готелі, бо прийдеться, мовляв, приймати у себе людей, і «ми б заважали господареві». Сюди ж зараховуємо і компліменти Лесі. Ось її комплімент Михайлові Кривинюку: «Ваша лагідність, Михайло, більша, ніж у царя Давида».
Дванадцята — жертовність: «Я б сама за тебе в огонь пішла — так тебе люблю» (йдеться про сестру Ольгу).
Тринадцята — спромога до боротьби: «У мене організм хоч і поганий, та упертий і здатний до значної боротьби. Веселіше вмерти на барикаді. Ми ще поборемося!»
Чотирнадцята — дивитись смерті у вічі: «Світ не западе і без мене, знайдуться ліпші на моє місце...» «Як дитина, я не тямлю небезпеки. Як той лицар Парсіфаль, я не знаю страху».
П’ятнадцята — самостійність. «Навіть у своїх хворобах волію бути самостійною».
«Бути здоровою тільки самій для мене нічого не варт», — писала Леся до сестри Ольги. І справді вона бажала і все робила для того, щоб усі її рідні були здорові. «Я дуже рада що ви поправляєтесь. — вітає вона дядька Михайла Драгоманова. — Часто згадую легенди, де то одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що це можливо тільки в казці».
Ні, не лише в казці. І Леся Українка довела це власним життям, довела багатократно. Ось у далекому Петербурзі на тиф захворіла її молодша сестра Ізидора. Птахою прилетіла і врятувала Дору від смерті. У Мінську вмирає Сергій Мержинський. «Все, все покинуть, до тебе полинуть» — і полинула всупереч благанням матері, всупереч застереженням рідних. І Оксану врятувала.
Навіть в останній день свого життя, коли Ізидора приїхала на двірець зустріти сестру Ольгу, Леся сказала до матері: «Дивіться, наготуйте ж Лілі щось поїсти: вона ж так бідна здорожилася!» Це були останні слова Лесі Українки.
Усе досі сказане про Лесю можна звести до такої тези: «Беру твій біль на себе». Це добре збагнула Алла Демидова, виконавиця ролі Лесі у фільмі «Іду до тебе»: «Вживаючись у роль, я пройшла Лесиними дорогами, переболіла її болем. А біль у неї пекельний…» (Див. Б. Степанишин. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі: методичний посібник для вчителів. — К.: «Проза», 1998.)
№2 «В дітей мені хотілося перелити свою душу й думки — і з певністю можу сказати, що се мені удалося. Ховаю дорогий для мене лист Михайла, написаний в одну смутну для мене хвилину; в тім листі мій первінець пише: «Коли я став тим, чим єсть, коли в мене є що-небудь доброго, то все дякуючи тобі, мамочко».
Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я, може б, стали... але хутчій, що ні... Власне, я «наважила і завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалу пізнали її якнайбільше. Життя зі мною та посеред волинського люду сприяло тому.» (З автобіографії Олени Пчілки.)
З листів Лесі Українки до рідних
До рідних
№3 Досить уже з мене блукання світами, та й радикального нічого воно не дає, — от собі латанина... Треба було в Єгипті вродитись, то, може, й був би лад, але найгірша помилка мого життя — се що я зросла у волинських лісах, решта все тільки логічні наслідки. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про їх, написала «драму-феєрію» на честь їм, а вона дала мені багато радощів, хоч я відхорувала за неї (без сього не йде!).
№4 Я належу до тих людей, що коли бачать перед очима маленьку хмаринку, то їм здається, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх в саму душу. Тільки чомусь я можу працювати переважно в хмарний час, а в сонячний роблюся здебільшого не здатною до виявлення себе в слові (хоч і то не завжди).
№5 Ще про сам Відень треба написати. Все чудові будинки в різних стилях, сила на них орнаментики та скульптури, так що якось аж чудно дивитись. І коли ті люди успіли стільки всього понаставляти! Так немов би ті статуї були якісь ляльки порцелянові і їх нічого не стоїть цілими десятками накупити. Що не дім, то зараз каріатиди, атланти, маски, генії і бог зна що! Та вже такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема. А громадські будови, концертові зали, театри. Яке то урядження, скільки скульптури, малярства, орнаментики всякої — страх. Врешті, скільки не пиши, всього не опишеш, а вже час скінчити, бо й самій наскучив такий довгий лист, а тут і часу немає, бо це зараз ідемо до театру дивитись на Rossi (італійське світило драматичне), що має сьогодні виступати у ролі Giovanni il Terrbile (Івана Грозного) в п’єсі того ж імення di Aiessis Tolstoi (Олексія Толстого). Зобачу, як то італійці по італьянськи кацапську тиранію представлятимуть! Там то, певне, сміх буде. Зо всіх тутешніх театрів найбільше ми ходили в оперу, були на «Meistersinger von Nurberg» («Нюрнбернських майстерзингерах) і на «Sigfried’i» («Зігфріді») (Вагнера). Були на «Жидівці» і на «Пророці», окрім того, бачили один балет «Tanzmarchen» («Казковий танок»). Опера тут поставлена чудово, esemble (ансамбль) артистів «знаменитий», а оркестр грає, як один інструмент. Бачили тут і празьку знаменитість mme Judic (мадам Жюдік) і тут мусила я признати як моя баронеса: «C’est la ou je reconndis l’esprit Francais» (В цьому я пізнаю французьку дотепність»). Бачили ще одну щиро німецьку п’єсу «Das vierti Gebot» («Четверта заповідь»), в якомусь чудному романтичному, мелодраматичному стилі написана, у нас уже таких не пишуть, мені ця п’єса не сподобалась, але не жалую, що бачила її, бо ж треба «познавать всякого рода вещи». Завтра ще на «Вільгельма Телля» підемо у самий класичний театр, у Burg. Не подумай однак, що я все отак по місті волочуся, бо все, що пишу, я бачила не за один раз, а за два тижні з половиною, взагалі ходжу не багато, бо нога болить, як боліла, а правду сказавши, що будь я здорова, то тільки б робила, що по Відні роздивлялась...
№ 6 До А. Кримського
Крім того, згадайте: «Brighest in dungeons, Liberti, ou art», («О воля найясніша ти в темниці») — давно колись я взяла такий епіграф і з тим же правом можу повторити його і тепер. Як добре зважити, то перелому я ніколи не зазнала, хоча, напевне, еволюція була і в мене. Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась, та вже навряд чи й зміниться. Я людина еластично-уперта (таких багато між жіноцтвом), скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд», а він такий добрий для гарту. Одна моя знайома — жидівка-сіоністка, людина дуже нещасливого життя — так відповіла на дивування приятелів з її одва