Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
Тема 15-16. ПІДПРИЄМСТВО В УМОВАХ ГОСПОДАРСТВА
РИНКОВОГО ТИПУ
ПЛАН
Підприємство, його ознаки і особливості. Фірма.
Основні форми підприємницької діяльності.
Корпоративні підприємства.
Підприємницька діяльність великих, середніх і малих фірм.
Фонди підприємств і показники їх ефективного використання.
Умови виникнення і діяльності підприємств.
1. Підприємство, його ознаки і особливості. Фірма.
У економічній літературі можна зустріти неоднакові тлумачення терміну «підприємство». Особливо це стосується відмінностей підприємства від фірми. Тривалий час в Україні під фірмою розуміли виробниче об’єднання, а точніше об’єднання підприємств переважно однієї галузі промисловості, що були пов’язанні між собою послідовністю технологічних процесів для виробництва однорідних виробів.
У країнах ринкової економіки відмінності між підприємством і фірмою трактують по-іншому.
ПІДПРИЄМСТВО – це сукупність засобів виробництва, з допомогою яких можна організувати виробництво.
ФІРМА – це вже певна організація, яка володіє підприємством і веде на ньому господарську діяльність.
ПІДПРИЄМСТВО – це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.
Ознаки підприємства:
самостійність його у системі господарства країни;
товарний знак;
підприємство є самостійним товаровиробником;
трудовий колектив з специфічними інтересами, та засобами виробництва.
Організаційною формою підприємницької діяльності є підприємство, або фірма.
Підприємство (фірма) – основна структура одиниця економіки, що реалізує власні інтереси шляхом виготовлення товарів і послуг через планомірне комбінування виробничих факторів і організацію господарської діяльності.
Підприємство – первинна ланка економіки, що має економічну і юридичну самостійність (здійснює незалежну діяльність).
Економічна самостійність – підприємства полягає в тому, що воно самостійно вирішує основні питання господарської діяльності: що, як і для кого виробляти, за якою ціною продавати продукт.
Юридична самостійність – підприємства визначається тим, що воно є юридичною особою з правом укладання господарських угод.
Юридична самостійність підприємства означає, що воно має власну назву, занесену до державного реєстру, власний рахунок в банку, печатку і право укладати і завіряти угоди виробничого чи комерційного характеру, бути відповідачем чи позивачем у суді чи арбітражному суді.
Існує певна відмінність понять “підприємство” і “фірма”. Якщо господарська ланка є юридичною особою, вона вже є суб’єктом господарської діяльності, чи вона є підприємством, чи фірмою.
Підприємство як юридична особа – це однопрофільне, однопродуктове виробництво.
Фірма – це в основному багатопрофільне виробництво і збут продукції, вона є юридичним представником підприємств, що входять до її складу.
Сучасні фірми, як правило, мають у своєму складі кілька підприємств, які не є юридичними особами. Однак існують фірми, що представляють одне підприємство.
Усі фірми відрізняються за асортиментом (набором) продукції, що виробляється, сферами прикладення капіталів. Водночас, усі фірми можна класифікувати за іншими критеріями – формою власності на капітал і ступінню концентрації капіталу.
Особливості підприємства в умовах ринкової економіки:
багатоманітність форм підприємств;
підприємство несе відповідальність за свою господарську діяльність;
зайва робоча сила наносить шкоду підприємству;
самостійний вибір діяльності;
висока відповідальність за результати виробництва;
ефективне господарювання.
Цілі діяльності фірми
Основною ціллю діяльності фірми є отримання максимального прибутку.
|
Общественная група |
Ожидаемые результаты деятельности фирмы |
|
Общество в целом |
|
|
Местная община Держатели акций Кредиторы Потребители |
|
|
Управляющие |
|
|
Работники наземного труда |
|
2.Основні форми підприємницької діяльності
Форми підприємництва визначаються власністю на підприємство.
Залежно від форм власності, виділяють такі форми підприємств:
В залежності від форми власності на капітал розрізняють фірми
Приватні фірми можуть існувати в кількох формах:
Одноосібні фірми в особі їх власників несуть повну і необмежену відповідальність за свої угоди всім майном. Основні об’єкти одноосібних фірм – магазини, ремонтні майстерні, підприємства громадського харчування і побутового обслуговування, тобто дрібні і найдрібніші підприємства. Тут задіяні невеликі індивідуальні капітали, можливості яких дуже обмежені.
Різновидом одноосібних підприємств потрібно розглядати й сімейні підприємства, де співвласником засобів виробництва є всі члени сім’ї, які є й трудівниками.
У повному товаристві усі партнери рівноправні і несуть повну відповідальність (усім своїм майном) за угоди фірми. На відміну від цього, в командитних товариствах є дійсні члени, які за своїм становищем нічим не відрізняються від учасників повного товариства, і вкладники, що беруть участь в партнерстві не своєю діяльністю, а капіталом, тому несуть обмежену відповідальність за угоди партнерства – лише своїм пайовим внеском.
В цілому ж партнерство на паях (спілка) мають сенс лише тоді, коли для господарської діяльності не потрібен великий капітал. Тому в виробництві партнерств, мало, вони зосереджуються на комерційній діяльності і наданні послуг населенню і виробничим фірмам.
Особливою організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є кооперативи. У більшості розвинених країн кооперативи – це об’єднання громадян, діяльність яких спрямована не стільки на безпосереднє одержання доходів,скільки на допомогу і сприянню членам кооперативу в їх господарській діяльності (зокрема, житлові, садівничі, збутові, споживчі кооперативи).
Що стосується виробничих кооперативів, то їх варто віднести до так званих народних підприємств, власниками яких виступають трудові колективи, їх власність потрібно розцінювати як приватно-колективну. В Україні ж часто кооперативами називають партнерства (спілки) у формі повних товариств.
Приватний капітал, шукаючи шляхи до розширення своїх можливостей і одержання більшого стабільного доходу, утворює господарські товариства, провідна роль серед яких належить корпораціям, або акціонерним компаніям. Кожна із основних організаційно-правових форм підприємства має свої переваги і недоліки, які потрібно врахувати при виборі форм підприємницької діяльності, що відображено в таблиці.
|
Форми підприємства |
Переваги |
Недоліки |
|
Одноосібні фірми |
|
|
|
Партнерство на паях |
|
|
|
Корпорації |
|
|
На державних підприємствах організатором виробництва і засновником виступає держава (уряд) або муніципальна влада (місцеві державні органи). Як правило, за умов ринкової економіки державне підприємство охоплює ті сфери, що не приваблюють приватний капітал. Причини цього різні: надто великі первісні інвестиції з надто довгим періодом окупності, збитковість підприємств. Державна заповнює цю прогалину, щоб забезпечити більш повне і ефективне задоволення суспільних потреб, економічний і соціальний прогрес нації.
Державні підприємства розрізняються за цілями і характером діяльності, способами управління і мірою контролю з боку держави, характером фінансових і майнових відносин з нею і з грошовим ринком, за ступенем господарської самостійності.
Вони поділяються на три групи:
3. Корпоративні підриємства
Акціонерні товариства (компанії), як правило, здійснюють діяльність на національному і світовому рівнях. Вони пов’язані з масовим виробництвом або обслуговуванням в комерційній,фінансовій та інших сферах підприємництва.
Акціонерне товариство, або корпорація – це форма організації підприємств, капітал яких утворюється в результаті об’єднання багатьох індивідуальних капіталів шляхом випуску і продажу акцій і облігацій.
Виникнення і розвиток акціонерних компаній були зумовлені розвитком продуктивних сил, зростанням масштабів ринкового виробництва і обмеженістю індивідуальних капіталів. Створення великомасштабного виробництва(будівництво залізниць, каналів, великих підприємств) вимагало централізації капіталу і концентрації виробництва, найбільш вдалою і гнучкою формою яких виявились акціонерні компанії (корпорації).
Акціонерне товариство – юридична особа. Воно повинно складатись не менше як із двох учасників, насправді ж більшість акціонерних товариств мають десятки тисяч і навіть мільйони членів (зокрема, середня кількість акціонерів у відкритих акціонерних компаніях США – близько 60 тисяч, а найбільші компанії мають 2-3 млн. учасників; закриті товариства можуть включати до 300 осіб).
Важливою перевагою акціонерної форми підприємницької діяльності є обмежена відповідальність акціонерів за зобов’язаннями товариства, вони відповідають тільки капіталом, вкладеним в акції.
Акція – цінний папір, що засвідчує право його власника (акціонера) на отримання частини прибутку, акціонерного товариства у вигляді дивіденду, а також на участь в управлінні справами корпорації і одержання частини майна після її ліквідації.
Розрізняють такі види акцій:
На акціях вказується їх номінальна вартість. Однак їх перепродаж здійснюється на фондовому ринку за біржовою, чи курсовою ціною
(за курсом), яка може відрізнятися від номінальної під впливом попиту і пропозиції.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, кількість голосів на яких залежить від числа акцій, якими володіє акціонер. Стосовно прийняття рішень, то всі акції товариства поділяються на:
Поточна діяльність товариства управляється правлінням, або радою директорів, до якої входять найбільші тримачі акцій. Контрольний пакет акцій дозволяє контролювати діяльність товариства. Корпорації (акціонерні компанії) випускають також облігації.
Корпоративна облігація – свідоцтво про надання їх власниками позики корпорації, яке дає право на одержання фіксованого доходу у формі процента. Облігація не дає права голосу на зборах акціонерів.
Проценти по облігаціям виплачуються з прибутку товариства до виплати податків і дивідендів. Якщо власники акцій – пайовики корпорацій, то власники облігацій – її кредитори.
Залежно від виду акцій, що випускають організації в обіг на ринок розрізняють відкриті і закриті акціонерні товариства (корпорації).
Відкриті акціонерні товариства випускають акції, що можуть продаватись і купуватись без будь-яких обмежень. Саме відкриті товариства – це найбільш могутні корпорації, що мають сотні і мільйони учасників.
Закриті акціонерні товариства відрізняються тим, що їх акції розміщуються у закритому порядку за попередньою підпискою серед наперед-обраних засновниками потенційних власників акцій.
Акції закритих товариств не поступають на фондовий ринок.
Різні види акцій і умови їх обігу, різні види акціонерних товариств роблять корпоративну форму підприємства стійкою, гнучкою і найбільш пристосованою формою ринкового господарювання.
Товариство з обмеженою відповідальністю (лімітед ЛТД) – це корпорації, які відрізняються від закритих акціонерних товариств лише відсутністю акцій, а пай кожного учасника визначається записом в статуті товариства.
4. Підприємницька діяльність великих, середніх і малих фірм
В залежності від кількості зайнятих (робітників та обсягів виробничої і комерційної діяльності) фірми поділяються на великі, середні і малі. Критерії цього поділу відрізняються по країнах. Як правило, підприємство з кількістю працівників менше 100 осіб вважаються малими, а великими – фірми з числом працівників більше 500 осіб.
Малі (дрібні) фірми характеризуються такими ознаками:
Роль малого бізнесу в ринковій економіці визначаються такими обставинами:
По-перше, дрібне підприємство є своєрідним фундаментом ринкової економіки, пов’язуючи усі її ланки між собою, не допускаючи становища нестачі будь-яких споживчих товарів і услуг.
По-друге, дрібні фірми постійно підтримують конкуренцію завдяки таким чинникам:
Варто зупинитися на тому, як може «вижити» дрібне підприємство за умов панування на ринку великих і гігантських фірм. Тут можна виділити такі причини:
Середні фірми, на відміну від дрібних, не такі численні, до того ж зараз існує тенденція до скорочення їх кількості в розвиненій ринковій економіці. Для них властиві такі ознаки:
по-перше, вони є серйозними конкурентами для великого бізнесу;
по-друге, середні фірми також можуть ставати монополіями;
по-третє, середні підприємства є постійним джерелом наступної концентрації виробництва.
Великі фірми часто асоціюються з монополіями, однак вони мають різні масштаби діяльності, до того ж в ринковій економіці не може існувати абсолютної монополії внаслідок дії таких чинників, як конкуренція, розширення ринків, науково-технічний прогрес, антимонопольне регулювання. Водночас, й велика фірма знаходиться в двоїстому становищі: з одного боку, вона намагається монополізувати свою сферу діяльності, а з іншого – постійно знаходиться під впливом конкуренції, що змушує її не завищувати ціни і турбуватись про якість продукції. Варто наголосити, що саме загроза конкуренції є джерелом прогресу не тільки великих фірм, а й всієї економіки.
Однак будь-яка велика фірма має, як переваги, так і недоліки.
Переваги великої фірми полягають у наступному:
Водночас, кожна фірма має межу свого зростання, зумовлену обсягами виробництва. Надмірно великі фірми стають менш доходними, існує певний оптимум їх розмірів. Гігантизація веде до негативних наслідків:
Саме тому величезні і гігантські фірми стають невигідними, а з часом – і збитковим. Розміри підприємств оптимізуються,що об’єктивно перешкоджає монополізації, хоча тенденція до неї й зберігається. Найбільш вигідними виявились фірми, трохи більш від середніх.
Серед дуже прибуткових фірм можна виділити венчурні (ризикові) фірми.
Венчурне підприємство – це ризикова науково-технічна діяльність фірми, що проникає в принципово нову сферу з метою розробки і отримання нових товарів, послуг і технологій.
Створення венчурних фірм передбачає існування трьох компонентів:
До найпоширеніших видів малих венчурних фірм у сфері науково-технічного прогресу можна віднести:
5. Фонди підприємств і показники їх ефективного використання
Виробничі фонди – це матеріально – речові фактори виробництва, які включають продуктивні фонди і фонди обігу.
Основні виробничі фонди – це частина продуктивних фондів, що виступає у натуральній формі як засоби праці.
Оборотні виробничі фонди – предмети праці: сировина, допоміжні матеріали, паливо, господарський інвентар.
Ознаки оборотних виробничих фондів:
Показники ефективності роботи підприємств:
Ефективність виробничої діяльності працівників характеризує продуктивність праці й визначається кількістю часу витраченого на виготовлення одиниці продукції.
Ефективність використання основних виробничих фондів показують такі показники, як фондоємність і фондовіддача.
ФОНДОЄМКІСТЬ – це вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1грн.виробленої продукції.
ФОНДОВІДДАЧА – це обсяг продукції, що припадає на 1 грн. діючих основних виробничих фондів.
Показники ефективності роботи фірми
Показники ефективності діяльності фірми в цілому визначаються сопоставленням обсягу усіх коштів фірми і сукупністю результату її діяльності:
Рентабельність усього капіталу фірми
РА= П / А,
де П – прибуток;
А – капітал фірми – савокупність усіх коштів;
Обертання усього капіталу фірми
Ro = Q / A,
де Q - об'єм реалізованої продукції.
Рентабельність виробництва
Р = П / Ф,
де Ф – среднєрічна вартість основних і оборотних фондів.
6. Умови виникнення і діяльності підприємств
Правоздатність підприємства виникає:
одночасно з правоздатністю виникає і дієздатність
Правоздатність підприємств може бути:
Мета – одержання прибутку - громадські ( релігійні організації, фонди, заклади і установи).
Мета – не прибуток, а здійснення економічної, оздоровчої, спортивно-аматорської, культурної, освітньої, наукової і благодійної діяльності.
У випадку: - добровільна;
- примусова.
Схема №1
Схема №2
Схема №3