Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства.
Питання лекції:
2. Поняття і параметри виробничої функції.
3. Основні параметри підприємства.
Література:
[3], С. 105-115,
Питання 1. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні.
В сучасній економіці домогосподарства та держава є первісними володарями усіх матеріальних та людських ресурсів. Але розпоряджаються ними на певних умовах різні підприємства та фірми, що належать як до державного, так і недержавного секторів економіки. На перший погляд, поняття «підприємство» і «фірма» є тотожними. Щоб запобігти непорозумінь, з’ясуємо їхню сутність. Виходячи із принципу атомізму, підприємство – нероздільна первісна економічна одиниця, в межах якої відбувається комбінування економічних ресурсів з метою створення готової продукції, а, отже, від ефективності діяльності підприємств залежить ефективність усієї економічної системи в цілому.
Підприємство – це мікросистема, яка перетворює фактори виробництва на товарну продукцію. Підприємства можуть створюватися як приватними особами, так і державою. Як правило підприємство створюється з метою отримання прибутку. Таким чином, підприємство – важливий елемент економічної системи і, одночасно, самостійна економічна одиниця, що вступає у взаємодію з іншими підприємствами, індивідуумами та державою з приводу виробництва та реалізації продукції. Це мікросистема, яка характеризується стійкістю (здатністю зберігати свою структуру), і, одночасно, функціонує в умовах макросистеми (економіки в цілому). Остання певним чином впливає на результати діяльності підприємства, зумовлює його поведінку та шляхи адаптації. Адаптація проявляється в комбінуванні факторів виробництва, змінах рівня витрат, номенклатури продукції, обсягів виробництва тощо.
Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг. Підприємство як виробничо-ринкову систему можна представити у вигляді схеми:
Рис 1.Схема підприємства як виробничо-ринкової системи.
Найважливішою функцією підприємства є виробництво суспільно необхідних товарів та послуг.
Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. У процесі виробництва споживаються так звані фактори виробництва.
Фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску готової продукції. Розрізняють такі групи факторів виробництва:
Усі фактори, що використовуються у виробництві кількісно обмежені. Разом з тим, потреби людства постійно зростають, що пов’язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищенням якості життя. Отже, між обмеженими ресурсами і безмежними потребами завжди існує конфлікт. Щоб розв’язати цей конфлікт, необхідно раціоналізувати форми об'єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення у процесі виробництва. Ось лише деякі аспекти їх раціоналізації.
Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили її за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:
Однією з умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва. Технологічну ефективність виробництва можна визначити двома шляхами:
Розглянемо визначення технологічної ефективності, на прикладі даних про витрати на виробництво товару Х за різних способів виробництва, що приведені в таблиці 1. Всі чотири технології дають однаковий обсяг виробництва товару Х. З цієї таблиці видно, що технологія D є найменш ефективною.
Таблиця 1. Визначення технологічної ефективності.
|
ПОТРЕБА У РЕСУРСАХ |
||||
|
Технологія |
Праця, кількість днів |
Капітал, засоби виробництва |
Земля, га |
Міндобрива, т. |
|
А В С D |
15 20 15 15 |
5 4 5 7 |
80 75 75 80 |
240 300 320 350 |
Оскільки ресурси платні, фірма, крім визначення найкращої технології повинна зосередитися на пошуку економічно ефективного способу виробництва, щоб мінімізувати свої витрати.
Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі виробництва.
Слід зазначити, що існують альтернативні теорії, які вважають, що метою діяльності фірми є не максимізація прибутку, а отримання певного рівня прибутку (теорія Саймона), максимізація обсягу продаж.
Умови, в яких функціонують підприємства:
З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначають короткостроковий і довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – це період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції.
Це означає, що величина основних фондів, тобто машин, обладнання, споруд залишається незмінною (постійні фактори виробництва). До постійних факторів виробництва відноситься кількість фірм, які функціонують в даній галузі. А обсяг виробництва може підвищуватися за рахунок додаткової кількості труда, сировини, матеріалів (перемінних факторів). Також вважається, що можливості вступу нових фірм в галузь в короткостроковому періоді досить обмежені.
Довгостроковий період – період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (L, K).
Дійсно для того, щоб збудувати нові виробничі споруди, встановити обладнання необхідно мати більш тривалий період (іноді кілька років) у порівнянні з тим часом, який потрібен для збільшення кількості робітників і матеріальних ресурсів.
В довгостроковому періоді фірма має можливість змінити загальні обсяги споруд та обладнання, кількість машин та механізмів, а галузь – кількість функціонуючих в ній фірм. Довгостроковий період – це період, на протязі якого можна подолати бар’єри для входу та виходу з галузі.
Інколи виділяють також миттєвий період – це період, потягом якого не змінюється жоден з факторів виробництва, а на зміну ринкових умов підприємство може відреагувати лише зміною рівня цін.
Довжина кожного з цих періодів залежить від масштабів виробництва та від особливостей технологічного циклу на кожному конкретному підприємстві. Розмежування цих періодів важливе для аналізу витрат та особливостей поведінки фірм в умовах досконалої конкуренції, чистої монополії, олігополії та інших ринкових структур.
Згідно теорії життєвого циклу підприємства виділяють три стадії життєвого циклу підприємства:
- перша стадія – характеризується активною експансією, нарощуванням темпів зростання. Накопичення спрямоване на створення виробничих потужностей і завоювання ринків;
- друга стадія – зростання курсів акцій й прибутку, збільшення доходів власників капіталу. Головне місце займає боротьба за утримання своєї долі ринку, зростання виробничий потужностей у порівнянні зі скороченням витрат відходить на другий план;
- третя стадія – відбувається зниження обсягів продаж, а разом з тим і скорочення прибутку, що стимулює відтік капіталу із галузі. На цій стадії єдиною метою підприємства є збереження життєздатності, тобто функціонування на протязі певного періоду часу.
Питання 2. Поняття і параметри виробничої функції.
Якщо технологія залишається незмінною, то можна обґрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовується у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.
Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:
Q=f (L, K, M)
де Q - обсяг виробництва;
L - затрати праці;
K – затрати капіталу;
M – матеріали.
Властивості виробничої функції: при незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:
Виробнича функція у короткотерміновому періоді (так звана однофакторна) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:
Q=f (x).
Щоб з’ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:
АР=ТР/ х
МР=ТР/ х
Характер зміни цих показників характеризує, що починаючи з певного моменту кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною. Більше того, додаткові витрати можуть негативно вплинути на випуск продукції. Тобто не тільки зменшується гранична продуктивність фактора, а й порушується оптимальна комбінація залучених до виробництва факторів.
Ця закономірність відома в теоретичній економіці як закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. Згідно з цим законом залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягах інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсі зменшується.
Цей закон не був доказаний теоретично, він був виведений експериментальним шляхом спочатку у сільському господарстві, а потім і інших галузях виробництва. Він відбиває реально спостерігаємий факт необхідності дотримання відповідних пропорцій між різними факторами виробництва. Порушення цих пропорцій, яке виявляється у збільшенні використання одного з ресурсів, може дуже швидко вичерпати границі взаємозамінюваності ресурсів і в кінцевому підсумку привести до зменшення ефективності його використання.
Але закон спадної граничної продуктивності має відносний характер. По – перше, він характеризує лише короткостроковий період часу, коли хоча б один з факторів виробництва залишається незмінним. По – друге, технічний прогресс постійно розширює його границі.
Питання 3 Основні параметри підприємства
До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать також:
Витрати виробництва — це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції. В економічній теорії існують різні підходи до визначення категорії "вартість". Так, прихильники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважали, що вартість — це втілена у товарі, праця. Однак сьогодні більш поширеною в економічній теорії і, зокрема, в мікроекономіці є концепція альтернативної вартості. З позицій саме цієї концепції і будуть розглядатися витрати виробництва. Як можна оцінити альтернативну вартість відмінної оцінки, виставленої вам на екзамені з мікроекономіки? Щоб отримати її, ви змушені були відмовитися від інших варіантів використання свого вільного часу: перегляду цікавої телепередачі, сну чи походу з друзями на вечірку. Тому можна вважати, що "п'ятірка" коштувала вам найціннішої втрати, якої можна було б уникнути при альтернативному використанні часу, витраченого на підготовку до екзамену. Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість витрачених на виробництво коштів визначається найбільшим можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше.
Економісти розрізняють бухгалтерські (явні) та неявні витрати.
Бухгалтерські (явні) — фактичні витрати підприємства у грошовому виразі на придбання необхідних виробничих ресурсів для виробництва продукції. Це сума всіх платежів підприємця, пов'язана з залученням необхідних економічних ресурсів:
Неявні витрати — це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та приносити відповідний доход тощо. Таким чином, використовуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах використання ресурсів. Явні та неявні витрати формують економічні витрати підприємця.
Економічні або альтернативні витрати – це цінність найкращого варіанту використання ресурсів, від якого відмовилися в процесі економічного вибору. Для окремого підприємця економічні витрати – це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим виторгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів. Далі розглядатимемо виключно економічні витрати.
Аналогічно сукупному середньому і граничному продукту можна розрахувати відповідні показники для витрат і виручки.
3. Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витрат підприємства для виробництва додаткової одиниці продукції:
4. Сукупна (валова) виручка (TR) – це грошові надходження від реалізації продукції
TR=P*Q
де P – ціна проданого товару;
Q – кількість продукції.
5. Середня виручка (AR) – це сукупна виручка підприємства в розрахунку на одиницю продукції.
6. Граничний виторг (MR) – це приріст сукупної виручки підприємства при збільшенні випуску продукції на одиницю
Наявність різноманітних концепцій витрат викликало існування різноманітних концепцій прибутку. Прибуток представляє собою різницю між загальною виручкою від реалізації продукції та загальними витратами, що здійснені в ході її виробництва. Звичайно розрізняють такі види прибутку: