ТЕМА- Формування здорового способу життя та засоби гігієнічного виховання населення заняття проводиться на
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Кафедра соціальної медицини,
та організації охорони здоров’я
Методична розробка № 7 для студентів IV курсу медичного ф-ту
ТЕМА: Формування здорового способу життя та засоби гігієнічного виховання населення, (заняття проводиться на базі Вінницького обласного центру здоров’я).
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Вінницький обласний центр здоров’я та навчальна кімната кафедри.
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.
I.Актуальність теми: Санітарна освіта є органічною частиною охорони здоров’я, одним із розділів ідеологічної роботи та носить державний характер. В організації і проведенні санітарної освіти беруть участь державні заклади і в першу чергу, медичні. Водночас санітарне просвітництво є одним із видів суспільноі діяльності. До проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення залучаються всі лікарі та середні медичні працівники. Для кожного медичного працівника санітарна освіта та гігієнічне виховання населення – почесна місія і службовий обов’язок.
Санітарне просвітництво в Україні широко використовується в якості діючого засобу підвищення загальної і санітарної культури населення – найважливішої передумови збереження і зміцнення здоров’я людей, підвищення їхньої працездатності та довголіття, виховання здорового покоління. Виняткове значення полягає ще і в тому, що саме спосіб життя, як чинник, який впливає на здоров’я населення, є визначальним.
II. Навчальні цілі заняття:
Студент повинен знати: (α=II)
-пояснювати значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я населення.
-знати основні завдання санітарно-освітньої роботи;
-організацію та проведення санітарно-освітньої роботи;
-завдання і особливості санітарно-освітньої роботи в діяльності органів і закладів охорони здоров’я;
-методи та засоби гігієнічного виховання населення, моделі профілактичних втручань.
Студент повинен вміти: (α=II)
-підготувати текст бесіди, лекції, листівки, пам’ятки, макету; санітарного бюлетня чи плаката, заходи мотиваційних профілактичних втручань.
III.Цілі розвитку особистості.
Забезпечити розуміння впливу способу життя на здоров’я населення, виховання і навчання заходам формування здорового способу життя серед населення.
IV. Міждисциплінарна інтеграція
|
№ |
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
1 |
Попередні (забезпечуючі) Спеціальні розділи історії медицини у складі окремих клінічних предметів. Релігієзнавство. Філософія Анатомія Фізіологія Загальна гігієна Фармакологія Внутрішня медицина Хірургія |
Праці вчених медиків з профілактичної медицини. Зародження анатомічних та фізіологічних знань про причини виникнення хвороб. Морально-етичні, професійні основи лікарської діяльності. Основні засади санітарно-просвітньої діяльності.. |
1. Пояснити вплив способу життя на здоров’я населення. 2. Пояснити форми та методи профілактичної роботи. |
|
2 |
Наступні (забезпечувані) Організація охорони здоров’я. Економіка охорони здоров’я Загальна гігієна |
1. Прогресивні моделі організації превентивної роботи в охороні здоров’я в Світі. 2. Основи гігієнічного виховання населення. 3. Освітні технології з формування ЗСЖ. 4. Принципи організації охорони здоров’я в Україні. |
1.Оцінити існуючу модель формування ЗСЖ в Україні. 2. Оцінити фінансування профілактики в охороні здоров’я в Україні. 3. Визначати необхідність проведення заходів навчання здоров’ю в межах соціальних проектів. |
|
3 |
Внутрішньо-предметна інтеграція 1.Показники здоров'я населення. Захворюваність, її види та джерела вивчення. Методика розрахунку і аналіз показників захворюваності. 2.Показники здоров'я населення. Демографічні показники (народжуваність, смертність, природній приріст). Методика розрахунку і аналіз демографічних показників. 3. Організація роботи та структура закладів охорони здоров'я на різних рівнях надання медичної допомоги. |
1.Значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я. Чинники способу життя. 2.Основні законодавчі документи, на яких побудована система формування здорового способу життя і політика формування здорового способу жжиття. 3.Напрямки формування здорового способу життя. 4.Організаційну структуру санітарного просвітництва в Україні. 5.Мету та завдання санітарної освіти. 6.Методи та засоби санітарного просвітництва. 7.Умови та заходи, що впливають на формування здорового способу життя, соціальні проекти з навчання здоров’ю. 8.Заклади охорони здоров’я, відомства та служби, що беруть участь у формуванні здорового способу життя. 9.Санітарне просвітництво в навчальних закладах. 10.Санітарне просвітництво в лікувально-профілактичних закладах. 11.Форми проведення гігієнічного навчання. 12.Структура лекції, завдання її складових частин. |
1Розробити анкети, бюлетені, пам’ятки 2.Проводити мотиваційні втручаня з метою модифікації способу життя. 3. Вирішувати ситуаційні завдання. |
V.ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ.
За визначенням ВООЗ, спосіб життя-це спосіб існування, заснований на взаємодії між умовами життя і конкретними моделями поведінки особи.
До передумов здорового способу життя відносять: матеріальний стан, житлово-побутові умови, соціальне оточення, стосунки в сім’ї, колективі, громаді, сталі ресурси, стабільна екосистема, рівень освіти, соціальна захищеність особи, соціальна справедливість, рівність, неупередженість, якість харчування.
Спосіб життя формується суспільством, або групою, в якій живе людина. Тому формування здорового способу життя не є безпосереднім завданням медицини. В той же час принципи здорового способу життя – прерогатива медицини і інших наук про людину.
Серед характеристик, які дають можливість оцінити рівень здорового способу життя в сучасних умовах виділяють наступні: психоемоційний стрес, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, паління, низька фізична активність, вживання наркотиків. Також до способу життя відносять шкідливі умови праці, низьку медичну активність та низький освітній ценз, нестабільні сімейні стосунки.
.Формування здорового способу життя в Україні постає як надзвичайна проблема виживання суспільства і нації взагалі. Розрізняють за напрямами діяльності п`ять великих груп (або комплексів) заходів щодо формування здорового способу життя. Це формування сприятливої для здоров`я політики, створення сприятливого середовища існування людей (природних і соціальних), підвищення активності громад, розвиток персональних людських навичок, переорієнтація служб охорони здоров`я в бік профілактики.
Найважливішим принципом напрямку формування ЗСЖ є активність і відповідальність особистості у реалізації стратегій формування здоров’я, тобто адекватного до нього відношення.
“Здорова“ модель поведінки при певних умовах зменшує ризик виникнення патології. Також різні умови життя визначають різні моделі “здорової поведінки». Виділяється два діаметрально протилежних типи поведінки індивіда по відношенню до чинників, які сприяють або, навпаки, загрожують здоров’ю людини. Адекватність відношення до здоров’я складається тоді, коли поведінка особистості служить ступенем відповідності вимогам здорового способу життя, які нормативно пропонує медицина. В зв’язку з цим, формування адекватного і корекція неадекватного відношення до здоров’я є необхідною умовою охорони і зміцнення фізичного, психічного, соціального благополуччя особистості.
Складність вирішення цього завдання полягає в визначенні стратегії і розробці методичних засобів охорони і зміцнення здоров’я методами формування свідомості і поведінки особистості, адекватних вимог медицини до здорового способу життя. Традиційно це завдання вирішувалось шляхом розповсюдження пропаганди медичних та гігієнічних знань (санітарна освіта), що в деякій мірі має місце і сьогодні. Але в даний час парадигма пріоритету знань у вирішенні проблеми формування здоров’я здійснюється в рамках не тільки гігієнічного навчання, але і виховання (health education). Загальна стратегія «health promotion» визначає найвагомішою складовою загальної концепції зміцнення здоров’я життєву компетентність отриману шляхом навчання здоровому способу життя. У країнах ЕС заходи щодо зміцнення здоров’я описують формулою: інформація +освіта+професійний тренінг. У більшості країн така освіта набула практичної спрямованості, використавши наукові засади з медичних та біологічних наук. Здоровий спосіб життя показав економічні та моральні переваги і це було покладено в основу гуманітарної державної політики багатьох країн .
Одним із стратегічних документів є Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена у 2000р. Окремий її розділ «Створення умов для здорового способу життя» передбачає вдосконалення нормативно-правової бази, формування державної політики щодо зміцнення здоров’я населення, запровадження системи соціально-економічного стимулювання здорового способу життя, обмеження реклами шкідливих для здоров’я речовин, трансформацію гігієнічного виховання населення у державну систему безперервного навчання і здійснення його на усіх етапах соціалізації особистості, широке впровадження профілактичних технологій в роботу закладів охорони здоров’я, особливо первинної ланки.
Відповідно до стратегічних напрямків європейської політики «Здоров’я для всіх» в Україні розроблено Міжгалузеву комплексну програму «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» і ще ціла низка програм і документів.
На сьогодні відпрацьовані дві моделі профілактичних втручань і формування ЗСЖ: мобілізація первинної медико-санітарної допомоги (медична модель), мобілізація громадськості (муніципальна модель).
Медична модель функціонує на рівні первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), залучаючи в роботу поліклініки, сімейні лікарські амбулаторії, сільські лікарські амбулаторії, фельдшерсько – акушерські пункти, інші структурні підрозділи ПМСД, а також Центри здоров’я, що є ланкою спеціалізованої допомоги на рівні ПМСД.
Друга модель працює на муніципальному рівні, використовуючи в якості інструментів впровадження різних національних, міжнародних проектів і програм з навчання здоров’ю: «Школи сприяння здоров’ю», «Здорові робочі місця», «Здорові міста», «Просвітницькі заходи за методом «рівний-рівному» щодо формування здорового способу життя», CINDI та інші.
Форми роботи з формування здорового способу життя:
санітарно-просвітницька діяльність, навчання життєвим навичкам молоді.
Санітарна освіта в Україні – система державних, суспільних і медичних
заходів, спрямованих на підвищення рівня санітарно-гігієнічної культури населення з метою збереження та зміцнення здоров’я, збільшення працездатності та тривалості рівня життя, а також залучення населення до активної допомоги органам і установам системи охорони здоров’я, підвищення ефективності медичної і профілактичної допомоги, оздоровлення умов праці та побуту, вирішення актуальних завдань охорони здоров’я населення в нашій країні.
В Україні створена мережа спеціальних установ по проведенню санітарного просвітництва. Діяльність їх здійснюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України.
Науковим методичним центром із питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення визначено Український інститут стратегічних досліджень (громадського здоров’я), у складі якого створено відділ координації діяльності центрів здоров’я.
Санітарно-освітня робота є невід’ємною та органічною частиною медицини. Вона– обов’язковий розділ діяльності кожного лікувально-профілактичного закладу та медичного працівника. Санітарна освіта залежить від завдань охорони здоров’я і скерована на підвищення санітарної культури населення, у зв’язку з чим її зміст поділяється на загальні та спеціальні питання. Загальні питання орієнтовані на дотримання здорового способу життя, організацію умов праці та побуту, первинну профілактику в аспектах боротьби з основними захворюваннями. Спеціальні питання – на цільові групи населення(дітей молодшого віку, підлітків, учнівської та студентської молоді, вагітних, хворих тощо). Отримання медичних знань залежить від методів санітарної освіти при індивідуальній, груповій і масовій роботі.
Методи та засоби санітарної освіти являють собою спосіб і вивчення теоретичних і науково-практичних аспектів у сфері санітарної освіти. В залежності від методів санітарної освіти розрізняють: методи індивідуального впливу та методи впливу на групу осіб.
Метод індивідуальної санітарно-освітньої інформації зводиться до індивідуального впливу в процесі прямого або опосередкованого спілкування, при цьому використовуються індивідуальні бесіди, санітарно-гігієнічний інструктаж, санітарно-освітня консультація.
Метод групової санітарно-освітньої інформації розглядається як диференційований санітарно-освітній вплив на різні статево-вікові та професійні групи населення. Ефективність даного методу визначається однорідністю групи, яку вивчають.
ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ САНІТАРНОЇ ОСВІТИ - є виховання здорового способу життя через прищеплення гігієнічних навичок у побуті та на виробництві, розповсюдження знань про правильний режим праці, відпочинку, харчування, які базуються на новітніх досягненнях сучасної медичної науки, ознайомлення населення з причинами виникнення різних захворювань та заходами боротьби з ними.
ЗАВДАННЯ САНІТАРНОЇ ОСВІТИ:
- виховання гігієнічних навичок,
-гігієнічна освіта або розповсюдження і закріплення гігієнічних та медичних знань,
-організація громадської підтримки,
-інформація населення,
-переорієнтація соціальних і управлінських служб на рівень ФЗСЖ.
Принципи санітарно-освітньої роботи: високий науковий рівень, оптимістичний характер, поєднання масовості та індивідуального підходу, доступність сприйняття для кожного громадянина, диференційований підхід при проведенні цієї роботи.
Засоби санітарної освіти:
-живе слово (усний метод );
-друковане слово;
-наочний метод (зображувальні матеріали).
Усний метод – живе слово (лекція, доповідь, бесіда) є одним із головних і найбільш ефективних методів санітарного просвітництва. Це самий популярний, більш економний з погляду матеріальних витрат, простий і доступний в організаційному відношенні метод. Застосування його дозволяє конкретизувати матеріал, враховувати місцеві особливості, склад і інтерес аудиторії, швидко враховувати вимоги даного моменту.
Методи друкованого слова:
Листівка–агітаційно-інформаційний текст, який частіше всього носить інформацію про якийсь медичний захід (наприклад про щеплення, профогляди, про диспансерізацію та ін.)
Пам’ятка– малооб’ємний друкарський засіб масової пропаганди. Містить конкретні поради для окремих груп здорових або хворих людей, що страждають тими або іншими захворюваннями (наприклад, для хворих серцево-судинної системи та ін.).
Бюлетень – санітарно-освітня стінна газета, що включає елементи наочної агітації і висвітлює одну тему.
Санітарно-освітня стінна газета випускається в любих установах медичними працівниками та активістами, висвітлюючи різні теми.
Наочний метод санітарної освіти дає краще уявлення про ті питання, які висвітлюються попередніми методами, але підкріплюються наочними засобами. Він включає в себе демонстрацію діапозитивів, фотографій, моделей, макетів, муляжів, демонстрацію науково-популярних кінофільмів, кліпів. передачі по телебаченню, театральні постановки.
Одним із основних завдань по збереженню здоров’я нації є підвищення ефективності інформаційного забезпечення населення в системі профілактики захворювань та прищеплення йому навичок щодо здорового способу життя. Для досягнення позитивних результатів у профілактиці захворювань в інформаційних технологіях доцільно застосовувати такі форми і засоби інформаційної роботи, котрі базуються на пізнавальній діяльності людини.
Навчання життєвим навичкам .
Поняття “життєві навички» на сьогоднішній день не є категорією конкретної науки і не має чіткого визначення. Воно інтегрує в собі уміння і здатність, що відносяться до різних сфер людського побуту (фізичного, психологічного, соціального) і дає можливість вирішувати завдання адаптації і розвитку. До основних життєвих навичок відносять: навички прийняття рішень, комунікативні навички, навички вираження почуттів і управління ними, навички критичного мислення, навички усвідомлення негативних впливів і тиск з боку ровесників і протидія їм, навички ставити мету тощо .
В останні десятиріччя ХХ століття це поняття стало широко використовуватись у документах міжнародних організацій і інститутів для визначення концептуального підходу до забезпечення психосоціального розвитку дітей і профілактики соціально обумовлених захворювань (ВІЛ/ СНІД, ІПП, тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія) – Life – skills approach.
Даний підхід виник як альтернатива інформаційно – просвітницькому підходу, який показав свою неефективність у вирішенні зазначених завдань і брав за основу необхідність формування у дітей соціальних і поведінкових навичок, що дозволяли успішно вирішувати завдання інтеграції у суспільство, подолання життєвих труднощів, самозахисту від ризиків. Програми формування життєвих навичок передбачають активне використання інтерактивних методів навчання. Хоча теоретичною основою підходу стали психологічні концепції, перш за все, біхевіоризм, соціально – когнітивна теорія і теорія соціального впливу, в ньому передбачається відказ від складних психологічних інтерпретацій і робиться акцент на навчання людини.
У даний час програми навчання життєвим навичкам одержали широке розповсюдження в усьому світі і активно використовуються у роботі превентивних програм з навчання здоров’ю «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю», «Сприяння просвітницькій діяльності «рівний-рівному» щодо формування ЗСЖ серед молоді», «Сім’я і школа разом» та інші. Серед навчання навичкам прийняття рішень, навичкам протистояння тиску, комунікативним навичкам та іншим.
Санітарна освіта в діяльності лікувально – профілактичних закладів.
У санітарно-освітній роботі виділяють 3 основні ланки: санітарна освіта в поліклініці, стаціонарі та на сімейно-територіальній дільниці.
Санітарна освіта на сімейно – територіальній дільниці.
Ця робота складається із санітарного просвітництва:
хворих і їхніх родичів при відвідуванні вдома, форми та засоби санітарно-освітньої роботи аналогічної гігієнічному вихованню хворих із гострими захворюваннями;
усього населення сімейно-територіальної дільниці (інформованість населення про профілактичні та оздоровчі заходи, проведені поліклінікою, питання гігієнічного виховання населення, спрямоване на прищеплення навичок щодо здорового способу життя).
Безсумнівно, що значний обсяг санітарно-освітньої інформації населення одержує через радіо, кіно, телебачення, пресу. Саме в житловому кварталі повинна бути сконцентрована значна частина профілактичної, в тому числі, санітарно-освітньої роботи.
Широко використовуються за місцем проживання традиційні форми масової та групової санітарно-освітньої роботи: лекції, профілактичні прийоми, вечори запитань і відповідей, а також тематичні вечори, тематичні зустрічі тощо. Медичні працівники лікувально-профілактичних установ беруть участь в проведенні занять в школах здоров’я, лекторіях, народних університетах медичних та гігієнічних знань.
З метою методичної підготовки медичних працівників поліклініки з питань гігієнічного виховання населення та надання їм організаційної допомоги у відділеннях профілактики поліклінік створюється кабінет пропаганди здорового способу життя, основним завданням якого є:
- організація та проведення комплексу заходів, спрямованих на санітарно- гігієнічне виховання і формування здорового способу життя;
-надання організаційної допомоги медичним працівникам поліклініки в проведенні санітарно-освітніх заходів;
-методична допомога середньому медичному персоналу і санітарному активу в проведенні санітарно-освітньої роботи з населенням.
Завдання кабінету пропаганди здорового способу життя полягають у здійсненні зв’язку з Центром здоров’я з метою проведення спільної роботи з питань підвищення кваліфікації медичних працівників поліклініки щодо гігієнічного виховання населення.
Загальне керівництво і контроль за організацією та проведенням санітарно-освітньої роботи здійснює головний лікар лікувально-профілактичного закладу, який повинен забезпечувати активну роботу лікарів і середніх медичних працівників з питань гігієнічного виховання населення як у стінах самого закладу, так і на сімейно-територіальній дільниці.
Головний лікар лікувально-профілактичного закладу працює в тісному контакті з міськими Центрами здоров’я, звідки одержує методичну допомогу та матеріали.
Кожний медичний працівник, крім проведення індивідуальних бесід з хворими і їхніми родичами в процесі надання лікувально-профілактичної допомоги, зобов’язаний щомісяця 4 години свого робочого часу витрачати на проведення групових і масових форм санітарно-освітньої роботи.
В сучасних умовах виділяють 2 основних аспекти санітарно-освітньої роботи в амбулаторно-поліклінічних установах:
- санітарна освіта по залученню населення на медичні профілактичні огляди; - санітарна освіта диспансерних контингентів в умовах динамічного спостереження за ними.(див. схему профілактичних технологій на рівні ПМСД).
Важливим елементом профілактичної роботи є визначення груп ризику серед населення за поведінковим чинниками і проведення серед таких мотиваційних втручань, направлених на модифікацію способу життя.
В сучасних умовах профілактичної роботи особливу важливість набуває
гігієнічне виховання груп людей, що мають підвищений ризик щодо виникнення захворювань. Серед преморбідних станів найбільш прогностично небезпечні такі, як тенденція до надлишкової ваги, предгіпертонія, предіабет, гіперхолестеринемія і т.п В основі багатьох із них лежать порушення гігієнічних норм поведінки: гіподинамія, паління, зловживання алкоголем, нераціональне харчування, неправильний режим т.д.
Санітарна освіта осіб, що знаходяться під загрозою хвороби, включає питання первинної профілактики захворювань, можливість розвитку або початкові ознаки якого спрямовані на корекцію їх гігієнічної поведінки.
В даному випадку необхідно впливати на вже сформовані навички поведінки
і тому санітарно-просвітницька робота повинна будуватися таким чином, щоб
була можливість безпосереднього спілкування, в процесі якого реципієнт зміг
взяти на себе зобов’язання про зміну своєї поведінки, а медичний працівник –контролювати їх виконання.
Методика санітарно-освітньої роботи із зазначеними контингентами
включає індивідуальну бесіду медпрацівника, підкріплену врученням пам’ятки, (буклету), що містить конкретні поради, спрямовані на усунення несприятливих для здоров’я чинників, а також проведення групової бесіди-дискусії (групи підбирають з осіб, що мають однакові захворювання або вплив однакових факторів ризику). До проведення групових занять залучають вузьких спеціалістів поліклініки: дієтолога, лікаря ЛФК, психотерапевта та інших.
Участь психотерапевта в гігієнічному вихованні має особливе значення, оскільки в цих групах населення потрібно створити психологічну установку на необхідність корекції гігієнічної поведінки на мобілізацію їх вольового зусилля.
Санітарне просвітництво серед хворих має на меті виробити в них навички адекватної, правильної гігієнічної поведінки, яка буде сприяти якнайшвидшому одужанню або полегшенню протікання захворювання. Від цього у великій мірі залежить успіх лікування і прискорення видужання.
Методика гігієнічного виховання хворих проводиться за 2-ма напрямками:
санітарне просвітництво хворих із гострими та хронічними захворюваннями.
Багато хронічних захворювань є наслідком недостатнього лікування гострих захворювань, тому адекватна гігієнічна поведінка хворого з гострим
захворюванням є важливою умовою попередження розвитку хронічних процесів. Програма гігієнічної інформації повинна включати обов’язковий мінімум відомостей по лікуванню і раціональному режиму на період хвороби
і реконвалесценції.
На виконання хворими лікувально-профілактичних заходів чималий вплив мають члени їх сім’ї. Санітарно-освітня робота з родичами хворих і особами, що безпосередньо доглядають за хворими в домашній обстановці, має на меті створити сприятливий психологічний клімат у сім’ї, сприяти суворому виконанню призначень і розпоряджень лікаря і забезпечувати догляд за хворим.
Санітарне просвітництво людей, що страждають хронічними захворюваннями, здійснюється за методикою курсу очно-заочного навчання.
Цей курс включає:
-індивідуальну бесіду, в процесі якої хворий отримує необхідні гігієнічні рекомендації;
-групову бесіду за участю медичних працівників, під час якої хворий одержує додаткову медико-гігієнічну інформацію, що дає можливість краще зрозуміти поради медичного працівника, усвідомити необхідність їх виконання.
Санітарне просвітництво в умовах стаціонару.
Мета санітарно-освітньої роботи в лікарні – підвищити ефективність лікувальних і профілактичних заходів прищеплюванням хворому необхідних
гігієнічних навичок.
Санітарне просвітництво в умовах стаціонару включає інформацію:
-про правильну гігієнічну поведінку під час перебування в лікарні, особливо після виписки для попередження прогресування захворювання, тобто служить цілям вторинної профілактики захворювань. При цьому важливо враховувати потребу хворого одержати максимум інформації про своє захворювання і стан;
-додаткову медико-гігієнічну інформацію у зв’язку з тим, що в хворої людини відзначається підвищений інтерес до медичних питань, а в стаціонарі є всі умови та час для одержання необхідної інформації. Відповідно до інформативних завдань санітарно-освітня робота здійснюється на всіх етапах перебування хворого в умовах стаціонару;
-у приймальному відділенні – індивідуальна бесіда з врученням пам’ятки, де містяться дані про внутрішньолікарняний розпорядок, про гігієнічні вимоги щодо поведінки хворих;
-у палаті – індивідуальна або групова бесіда;
-у холах лікарняних відділень – групова бесіда з хворими, дискусія відповідно до нозологічної форми захворювання з використанням тематичних наочних засобів–лекційних діапозитивів, лекторських папок і інш. З успіхом застосовується слайдоскоп з набором широкоформатних слайдів, що ілюструють основні медичні дані і гігієнічні рекомендації, що повідомляються хворим;
-при виписуванні хворого із стаціонару – індивідуальна бесіда з врученням пам’ятки, яка містить гігієнічні рекомендації, виконання яких необхідно для успішної реабілітації і з метою профілактики рецидивів захворювання.
У програму гігієнічного виховання хворих з хронічними захворюваннями
(в стаціонарі и поліклініці) обов’язково повинні включатися питання надання
самодопомоги при загострені захворювання. Хворий повинен бути
орієнтований у відношенні початкових ознак рецидиву захворювання з тим,
щоб він міг вчасно надати самодопомогу для себе і вчасно звернутися до лікаря.
Закладом, якій спрямований координувати роботу з формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення є обласний Центр здоров’я.
Структура Центру здоров’я:
1.1 Організаційно-методичний відділ (з методкабінетом і бібліотекою).
1.2 Просвітницький відділ.
1.3 Редакційно-видавничий відділ.
1.4 Консультативно-оздоровчий відділ (кабінети діагностики рівня здоров’я, корекції способу життя, немедикаментозних засобів оздоровлення, зали-тренажери, релаксації, аутотренінгу тощо).
Адміністративно-господарчий відділ.
1.6 Штати Центру здоров’я формуються в установленому чинним законодавством порядку (лікарі-методисти, лікарі-санологи)
Примітка: До штатного розпису можуть вводитися посади немедичного персоналу: літредакторів, журналістів, соціологів, психологів, педагогів, інструкторів з фізкультури, економістів, відеоінженерів тощо в залежності від обсягу і спрямованості роботи (організаційно-методичної, просвітницької, видавничої, консультативно-оздоровчої і т.д.)
1.7 Головний лікар територіального Центру здоров’я є одночасно і головним
позаштатним фахівцем з санітарної освіти та здорового способу життя.
1.8 Фінансування Центру здоров’я
1.8.1 Фінансування Центру здоров’я здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
1.8.2. Додатковими джерелами фінансування можуть бути кошти отримані:
- з територіального бюджету за виконання державних замовлень;
- від фонду надзвичайних ситуацій (при виникненні екстремальних ситуацій);
- із спонсорських надходжень від благодійних фондів, підприємств, установ, організацій та приватних осіб;
від надання платних послуг населенню;
від додаткових медичних послуг за угодами з підприємствами, установами,організаціями;
з фондів страхових компаній за профілактичну діяльність;
за оренду приміщень;
грантами від міжнародних організацій;
від інших видів господарської діяльності, яка дозволена чинним законодавством.
Цілі, основні завдання та шляхи їх вирішення.
2.1. Розробка (корекція) стратегії багатосторонньої діяльності щодо зміцнення
здоров’я населення, ініціювання процесу впровадження в практику засад здорового способу життя.
2.2. Створення нормативної, інформаційної, організаційної, методологічної і
методичної бази, яка б сприяла діяльності, спрямованої на формування здорового способу життя.
2.3.Координація зусиль медичних и зацікавлених немедичних установ і громадських організацій по створенню економічних та матеріально-технічних передумов для зміцнення здоров’я населення, розгортання руху за впровадження засад здорового способу життя
Організаційно-методичне та інформаційне забезпечення закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури, засобів масової інформації тощо з питань підвищення гігієнічної культури та оздоровлення широких верств населення.
Розробка на замовлення органів і закладів охорони здоров’я, зацікавлених немедичних відомств та реалізація заходів, пов’язаних з епідситуацією, крайовою патологією, розповсюдженістю тих чи інших неінфекційних захворювань тощо.
Виконання своїх завдань Центр здоров’я здійснює через:
-систему загальної та спеціальної освіти;
-систему виробничого навчання;
-систему культурно-просвітницьких закладів та засобів масової інформації;
-систему оздоровчих, фізкультурно-оздоровчих комплексів, рекреаційних
закладів тощо.
3.Функції Центру здоров’я.
3.1. Вивчення та узагальнення стану роботи з формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення та подання органам охорони здоров’я, іншим зацікавленим структурам пропозиції щодо її оптимізації.
Участь у розробці і реалізації цільових комплексних міжвідомчих програм, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення.
Збирання, обробка, аналіз, збереження та доведення до керівників владних структур, медичних закладів, головних штатних та позаштатних фахівців органів охорони здоров’я інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації роботи з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення.
Вивчення ефективності роботи з гігієнічного виховання населення з метою оперативної її корекції.
Впровадження систем оздоровлення населення за технологіями, що передбачають насамперед збереження та зміцнення здоров’я.
Збирання, обробка, доведення інформації з різних проблем охорони здоров’я -стан здоров’я населення, епідситуація, причини виникнення захворювань, епідемічних спалахів, охорона навколишнього середовища тощо) до засобів масової інформації.
Участь в підвищенні кваліфікації медичних і педагогічних кадрів, інших фахівців (фізичної культури, Товариства Червоного Хреста тощо) з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання та оздоровлення населення не медикаментозними засобами.
Вивчення та узагальнення передового досвіду роботи щодо формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення, ефективного застосування немедикаментозних засобів оздоровлення.
Розробка методичних матеріалів з проблем збереження та зміцнення здоров’я.
Участь у впровадженні в практику проектів і програм ВООЗ,Ради Європи, ЮНІСЕФ („Здоров’я для всіх до 2000 року”, „Міста здоров’я”, „Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю, СІНДІ, „За Європу без тютюну”, „Європейський план дій по боротьбі зі вживанням алкоголю”, „Зниження наркоманії в Європі” тощо).
Організація та участь в проведенні роботи щодо підвищення рівня гігієнічної культури населення:
-в процесі загальноосвітнього та професійного навчання, зокрема викладання предмету „Валеологія” в навчальних закладах;
-за цільовим призначенням за медико-оздоровчими показами (в процесі патронажу, навчання здоров’ю в школах, університетах, ліцеях здоров’я, оздоровчих групах тощо);
-в процесі просвітницької роботи широких верств населення (засоби масової інформації, науково-популярна літератури, лекціях, виставки тощо.);
Організація видання науково-популярних і наочних матеріалів з питань збереження і зміцнення здоров’я, профілактики захворювань і участь у їх підготовці.
Співробітництво з неформальними структурами та рухами населення за здоровій спосіб життя, надання їм організаційно-методичної допомоги.
Участь в апробаціях новітніх і модернізованих методів діагностики резервів здоров’я, оздоровлення, гігієнічного виховання населення та узагальнення їх результатів.
Участь в апробації і впровадженні в практику роботи медичних і немедичних закладів моделей формування здорового способу життя серед різних груп населення (дітей дошкільного віку, учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, студентів, дорослого населення), за місцем навчання, роботи, проживання тощо.
Організація та участь у проведенні просвітницьких кампаній, приурочених до актуальних медичних проблем (за епідпоказаннями, рекомендаціями ВООЗ до Всесвітніх днів здоров’я, не куріння, боротьби з туберкульозом і т.інш.).
Участь у розробці (внесенні коректив), апробації та впровадженні в практику медико-економічних стандартів якості надання медичної допомоги хворим (включення до них засобів і форм гігієнічного виховання).
Забезпечення планового і оперативного виконання соціального замовлення органів, закладів і служб охорони здоров’я стосовно організації та проведення просвітницьких заходів (видання та розповсюдження науково-популярної літератури, методичних матеріалів, організація радіо – і телепередач, публікацій в пресі, кіно– та відео демонстрацій, пропагандистських кампаній тощо), зокрема за епідпоказами.
Застосування різноманітних засобів немедикаментозного, традиційного і нетрадиційного оздоровлення населення (корекція рухового режиму, загартування, харчування, психічного статусу, сексуальної поведінки, ставлення до куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотиків тощо).
4. Взаємодія Центру здоров’я з державними і недержавними структурами.
Облікова документація щодо санітарно-просвітньої роботи у ЛПЗ :
Ф.038-журнал обліку роботи з гігієнічного виховання населення, ф.51- звіт про роботу центру здоров’я і лікувально-профілактичного закладу з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення, ф.72- звіт про роботу лікувально-профілактичного закладу щодо санітарно-освітньої роботи медичних працівників з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення та профілактики захворювань за рік.
VІ. План та організаційна структура заняття
|
№ |
Основні етапи заняття, їх функції та зміст |
Навчальні цілі в рівнях засвоєння |
Методи контролю і навчання |
Матеріали методичного забезпечення (контролю, наочності, індуктивності) |
Розподіл часу (хв.) |
|
1 2
3 |
II |
- індивідуальна теоретична співбесіда, опитування. - тестовий контроль II рівня. |
П.1.«Актуальність теми» П.2.«Навчальні цілі» Теоретичні питання II рівня. Тести II рівня Структурно-логічні схеми Таблиці |
2 5 15 |
|
|
1 2 |
III |
Метод формування навичок: - практичний тренінг у визначенні мети, предмету, об’єкту вивчення соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Метод формування вмінь: -професійний тренінг у вирішенні нетипових клінічних ситуацій. |
Таблиці Слайди . . |
28 25 |
|
|
1 2 3 |
Підсумковий етап Контроль та корекція рівня професійних навичок та вмінь. 1.Значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я. Чинники способу життя. 2. Основні законодавчі документи, на яких побудована система формування здорового способу життя і політика формування здорового способу життя. 3.Напрямки формування здорового способу життя. 4.Організаційна структура санітарного просвітництва в Украіні. 5.Мета та завдання санітарноі освіти. 6.Методи та засоби санітарного просвітництва. 7.Умови та заходи, що впливають на формування здорового способу життя, соціальні проекти з навчання здоров’ю. 8.Заклади охорони здоров’я, відомства та служби, що беруть участь у формуванні здорового способу життя. 9.Санітарне просвітництво в навчальних закладах. 10.Санітарне просвітництво в лікувально-профілактичних закладах. 11.Санітарне просвітництво в питаннях боротьби зі шкідливими звичками. 12.Особливості та переваги різних засобів пропаганди медичних та гігієнічних знань. 13.Форми проведення гігієнічного навчання. 14.Формування знань про шкідливість самолікування. 15.Особливості засобів друкованої пропаганди. 16.Особливості засобів усної пропаганди. 17.Структура лекції, завдання іі складових частин. 18.Засоби впливу на слухачів (лінгвіністичний, паралінгвіністичний, кінетичний). Підведення підсумків практичного заняття Домашнє завдання |
III |
Метод контролю навичок: Індивідуальний контроль у визначенні мети, форм, методів санітарної освіти. Принципів формування ЗСЖ. Методи контролю вмінь: - тестовий контроль III рівня. |
Набори карток для письмового контролю Тести III рівня Оріентовна карта для самостійної роботи з літературою. Рекомендована література |
15 |
VІІ Матеріали методичного забезпечення заняття
VІІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття.
1.Значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я. Чинники способу життя.
2. Основні законодавчі документи, на яких побудована система формування здорового способу життя і політика формування здорового способу життя.
3.Напрямки формування здорового способу життя.
4.Організаційна структура санітарного просвітництва в Україні.
5.Мета та завдання санітарної освіти.
6.Методи та засоби санітарного просвітництва.
7.Умови та заходи, що впливають на формування здорового способу життя, соціальні проекти з навчання здоров’ю.
8.Заклади охорони здоров’я, відомства та служби, що беруть участь у формуванні здорового способу життя.
9.Санітарне просвітництво в навчальних закладах.
10.Санітарне просвітництво в лікувально-профілактичних закладах.
11.Санітарне просвітництво в питаннях боротьби зі шкідливими звичками.
12.Особливості та переваги різних засобів пропаганди медичних та гігієнічних знань.
13.Форми проведення гігієнічного навчання.
14.Формування знань про шкідливість самолікування.
15.Особливості засобів друкованої пропаганди.
16.Особливості засобів усної пропаганди.
17.Структура лекції, завдання іі складових частин.
18.Засоби впливу на слухачів (лінгвіністичний, паралінгвіністичний, кінетичний).
19.Структура, завдання і функції Центру здоров’я.
Тестові завдання (α=ІІ):
Тести з множинним вибором:
Основні принципи медико-гігієнічного навчання:
А)-загальнодоступність;
Б) -виховний характер;
В) -територіальний характер;
Г) -оптимістичність;
Д)-масовість;
Є)-науковість;
Ж)-директивність;
З) -безкоштовність.
Еталон відповіді: А, Б,Д,З.
2.Визначіть заходи формування ЗСЖ:.
А) активність громади, Б) юридичні чинники, В) сприятлива для здоров`я політика, Г) створення сприятливого середовища існування людей, Д) розвиток персональних людських навичок ЗСЖ, Є)матеріальний добробут, Ж)переорієнтація служб охорони здоров`я в бік профілактики.
Еталон відповіді:А,В,Г,Д,Ж.
VIII. 3. Матеріали для контролю для заключного етапу заняття-
Тестові завдання (α=III)
Назвіть превентивні заходи з формування ЗСЖ серед населення:
|
Заходи |
З формування ЗСЖ |
|
1.Навчання життєвим навичкам |
+ |
|
2.Профілактичні щеплення |
- |
|
3.Санітарна освіта у лікарні |
+ |
|
4.Гігієнічне виховання |
+ |
|
5.Профілактичні огляди |
+ |
|
6. Мотиваційні втручання з метою модифікації способу життя |
+ |
|
7. Школи здоров’я |
+ |
|
8.Скрінінг на захворювання |
- |
VІІ.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.
Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою
|
Навчальні завдання |
Вказівки до завдання |
|
Оволодіти: - необхідними основними знаннями за темою: «Формування здорового способу життя. Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення». Вивчити: визначення поняття здоровий спосіб життя, заходи формування ЗСЖ. Форми санітарної освіти. Рівні профілактичної роботи. Коротка характеристика санітарно-просвітницької роботи у стаціонарі, поліклініці, на дільниці. Форми і засоби санітарної освіти, Принципи і передумови ЗСЖ, основні аспекти ЗСЖ. |
Охарактеризувати визначення «здоровий спосіб життя» та аспекти його збереження. Охарактеризувати нормативно-правову базу політики формування ЗСЖ в Україні. Визначити завдання, цілі, функції центру здоров’я, значення в системі охорони здоров’я. Знати поведінкові чинники ризику і їх вплив на стан здоров'я населення, можливість використання їхнього впливу на покращення громадського здоров’я. |
Література:
основна:
За ред. Ю.В.Вороненка, В.В.Руденя - Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. Посібник до практичних занять. Львів, „Новий світ”, 2004р., с. 6-118.
Яковлева Л.В., Бездетко Н.В., Вороненко Ю.В. Основы организации здравоохранения и страховой медицины: курс лекцій для студентов специальности «Клиническая фармация» с.47-51.
додаткова:
- 1. Здоровье-21:Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ: Введение // Европейская серия по достижению здоровья для всех. - 1998. №5. - Копенгаген.: ВОЗ (ЕРБ).
2. Здоровье для всех к 2000 году //Материалы ВООЗ при ООН, 1995.
3. Лалонд М., Новий погляд на стан здоров`я канадців. - Оттава: Мін-во охорони здоров`я і добробуту Канади, 1974.
4. Лісіцин Ю.П. Спосіб життя і здоров`я населення. - М., 1982.
5. Піндер Л. Новий погляд на структуру: Вивчення становища щодо розвитку політики пропагування здоров`я в Канаді // Пропагування здоров`я: - Т. 3, №2. 1988. - С. 205-212. Вид-во Оксфорд. ун-ту.
6. Шкільний курс "Валеологія". - К., 1994.
7. Benzval M. ex cex. Tacking inequalities in health - an agenda for action. - London: King`s Fund, 1995.
8. Dahlgren G., Whitehead M. Policies and strategies to promote social equity in health. - Stockholm: Institute for Future Studies, 1991.
9. Economic surwey of Europe 1998. - Женева: Европ. эконом. комиссия ООН, 1998.
10. Goodstadt, M.S. (1995). Health promotion and the bottom line:What works? Health communication.
11. Kehrer B., Wolin C.M. Impact of income maintenance on low birth weight: ewidence from the Gary experiment //Jornal of Human Resources - 1979. - 14(4). - Р. 434-462 (1979).
12. Rootman I., Goodstadt M., Potvin L., & Springett J. A framework for health promotion evaluation, 1996.
13. Stocols D., Pelletier K. R., Fieldings J.E. Integration of medical care and worsite health promotion. - JAMA, 1995; 273:1136-42.
Автор: ас. Василик В.С. Затверджено на засіданні кафедри
“___”__09___2013_р. Протокол № ____
Зав. кафедри соціальної медицини,
та організації охорони здоров’я проф. О.М.ОЧЕРЕДЬКО
2. Политические права и свободы человека- виды, содержание и правовое регулировани
3. 10 системы счисления в 2- 1563
4. АСА 2000 ББК 65
5. WRITE и WRITELN У компьютера есть и другие устройства вводавывода ~ дисководы принтер и др
6. ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Гр
7. Иркутский государственный лингвистический университет ПОЛОЖЕНИЕ о конкурсе поэтических работ студе
8. старший брат дядя 2
9. Геополитика
10. Классический метод математического описания и исследования многосвязных систем
11. Цессия
12. Друга світова війна що вже вирувала в Європі невмолимо наближалася до кордонів СРСР
13. Лабораторна робота 6 Дослідження послідовного коливального контуру резонанс напруг Стислий зміст р
14. Популярними місцями лижного відпочинку у світі є Австрія Андорра Франція Швейцарія Болгарія Італія Слов
15. Тематический день
16. Витебский государственный университет им.html
17. 50 ~ задача з відкритою відповіддю.html
18. Сословно-представительная монархия в Западной Европе- общие черты и особенности
19. Введение В настоящее время одной из самых актуальных проблем в лингвистике является проблема составлен
20. Строй Групп Украинец В