Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
Національна академія наук України
Інститут української мови
КУХАРЄВА ВІТАЛІНА ІВАНІВНА
УДК 811.161.2’.2:81’
КОМУНІКАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
У НАУКОВОМУ ТЕКСТІ
(на матеріалі науково-технічної літератури)
Спеціальність10.02.01 –українська мова
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник —доктор філологічних наук, доцент
Непийвода Наталія Федорівна,
Інститут журналістики Київського національного
університету імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри мови та стилістики;
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
ІВАНИЦЬКА Ніна Лаврентіївна,
Вінницький державний педагогічний
університет імені Михайла Коцюбинського,
завідувач кафедри української мови;
кандидат філологічних наук, доцент
ПЛЮЩ Надія Прокопівна,
Інститут філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри сучасної української мови.
Провідна організація —Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, відділ загальнослов’янської проблематики та східнослов’янських мов, м.Київ.
Захист відбудеться 11 лютого 2003 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України та Інституту української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано 10 січня 2003 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук І.А.Самойлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Розвиненість мови, її здатність до використання в науковій сфері великою мірою визначаються розвитком синтаксичної будови, оскільки синтаксис забезпечує реальне втілення двох основних функцій мови –комунікативної і пізнавальної (І.Вихованець). Когнітивно-комунікативні аспекти дослідженнясинтаксичних засобів пов’язані з вивченням семантики й функції мовних одиниць, з прийомами їх композиції у тексті, добором і спеціалізацією в реальних ситуаціях спілкування. У сучасному мовознавстві зазнають нового осмислення такі синтаксичні проблеми, якформальні й семантичні модифікації речення, особливості вираження предикативності, напрями синтаксичного ускладнення речень, функціональні ознаки речення як одиниці тексту, план взаємодії простого речення із складним як мовна категорія і функціональна категорія тексту (І.Вихованець, А.Загнітко, Н.Іваницька, Г.Золотова, Л.Кадомцева, Н.Непийвода).
Серед комунікативно й когнітивно релевантних синтаксичних явищ –односкладність. Цей характерний для української мови феномен специфічно виявляє себе в різних сферах. Зокрема, односкладні речення –відмітна ознака наукового викладу. Вони виконують у науковій мові особливу функцію –максимально об’єктивно (без вказівки на суб’єкт) відображати навколишню дійсність, що відповідає основному комунікативному завданню наукового стилю в цілому –об’єктивно відображати наукову картину світу.
Структура односкладного речення перебуває в центрі уваги лінгвістів, які всі сучасні положення, що стосуються понять "семантика і синтаксис", "семантична і формально-граматична структури речення", з’ясовують через опис простого речення і його граматичної основи –предикативного центру, звертаючи увагу на встановлення мовних типів, зразків, схем. У науковій літературі вже нагромаджено велику кількість праць, де ідеї семантики і синтаксису знайшли багатопланове висвітлення (В.Русанівський, О.Мельничук, С.Єрмоленко, К.Городенська, Н.Арутюнова, В.Гак, О.Митрофанова, І.Кучеренко).
Як правило, просте (в тому числі односкладне) речення описують на трьох (формально-граматичному, семантико-синтаксичному та комунікативному) або чотирьох (власне семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному і власне комунікативному (І.Вихованець, К.Городенська, В.Русанівський) рівнях. Семантика речення виступає основним граматичним виявом особливостей структури речення. Проте логічна семантика є лише підґрунтям синтаксичної. Семантико-синтаксичний рівень мови відтворює те, як логічний зміст думки конкретно в кожній національній мові створює семантику власне речення, його значення, що є мовним виразом логічного змісту. Мовоутворення (або факт словесного мислення, за В.Виноградовим) повертається основоположною стороною до опису реальних у кожній мові структур, зокрема найпростіших –елементарно простих речень.
Останнім часом розрізнюють два основні аспекти: конструктивний (статичний) і комунікативний (динамічний). Конструктивний підхід розглядає речення як автономну одиницю та пояснює всі синтаксичні особливості через формально-граматичну будову. Комунікативний підхід передбачає аналіз речення як частини тексту, тобто розглядає речення в тому лінгвальному та екстралінгвальному контексті, в якому воно перебуває (А.Загнітко).
До комунікативного рівня речення безпосередній стосунок має власне семантичний аспект: кожне речення містить у собі певну об’єктивну інформацію, яка зазнає різноманітних модифікацій у певних комунікативних ситуаціях. Поняття семантичної структури речення ґрунтується на ідеї вияву його змісту в певному абстрагуванні від його зовнішнього оформлення. Аналіз синтаксичної семантики здійснювався спочатку на рівні опису значень окремих компонентів речення. І лише згодом у зв’язку з аналізом безпосередньої мовленнєвої діяльності носіїв мови розпочалося систематизоване вивчення значення не лише окремих словоформ, а речення в цілому як окремого висловлення. Це стало можливим передусім за умови наукової переорієнтації мовознавців з проблем пасивного синтаксису на активний, динамічний, коли вивчення семантики мовних одиниць було протиставлене формалізованому синтаксичному аналізу.
Актуальність проблеми зумовлена потребою дослідити комунікативний потенціал односкладних речень у науковому тексті з урахуванням формальних і семантичних параметрів, що дає змогу адекватно описати процес формування наукової картини світу й специфіку відображення цієї картини в писемній продукції –науковій (зокрема науково-технічній) літературі.
Важливим є також те, що сфера застосування наукового стилю розширюється в умовах науково-технічного прогресу. Нині опис системи багатьох європейських мов уже важко уявити без урахування наукового стилю та його ролі в житті сучасного суспільства. Показником цього є вихід у світ кількох монографій (О.Митрофанової, М.Кожиної, А.Коваль, С.Єрмоленко, Н.Непийводи), тематичних збірників статей, численних публікацій у періодичних виданнях. З розширенням функцій науки в сучасному суспільстві помітним стає вплив наукового стилю на інші стилі мови і на літературну мову в цілому. Зокрема й синтаксичні особливості наукового стилю впливають на розвиток нових способів побудови речень і в інших стилях.
Дослідження різних аспектів функціонування односкладних речень у наукових текстах сприяє вдосконаленню самого наукового стилю. Синтаксична організація наукових текстів підпорядкована комунікативному призначенню науки. Фіксуючи й передаючи результат пізнання –наукове знання, мовні засоби різних рівнів, у тому числі й синтаксичного, мають забезпечувати адекватне відображення наукової картини світу. Належне застосування односкладних речень відіграє в цьому надзвичайну роль.
Вивчення односкладних речень у наукових текстах актуальне ще й тому, що до цього часу науковий стиль української мови не зазнав належного внормування. Синтаксис виразно виявляє національний спосіб формування і висловлення думки. Конструкція речень, розподіл смислового навантаження між частинами висловлення, переважання тих чи інших засобів –усе це надає текстам яскравого національного колориту. Національна специфіка виявляється у синтаксичній будові української мови, і це віддзеркалюється й у наукових текстах. Активне використання односкладних речень є однією з виразних особливостей української наукової мови. Вивчення їх доцільного (з пізнавально-комунікативного погляду) використання в наукових текстах забезпечує вироблення власних синтаксичних традицій, допомагає усунути наслідки зумовленого екстралінгвальними чинниками тривалого впливу російської мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження має безпосередній зв’язок з науковими розробками кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету. Тема дисертації становить частину загальної держбюджетної теми “Мова української науково-технічної літератури”, над якою працювали члени кафедри, досліджуючи функціонування мовних засобів різних рівнів у науково-технічних текстах.
Мета роботи.На основі аналізу синтаксичних засобів науково-технічних текстів з’ясувати комунікативний потенціал односкладних речень та їх роль в адекватному фіксуванні результатів наукового пізнання. Досягнення основної мети передбачає виконання таких завдань:
Отже, об’єктомдослідження є односкладні синтаксичні конструкції наукового стилю, а предметомдослідження –комунікативний потенціал односкладних конструкцій у сучасних українських науково-технічних текстах.
Методи дослідження.Для аналізу науково-технічних текстів застосовано функціонально-стилістичний метод, який передбачає вивчення мови в умовах її використання; для дослідження речень, які відзначаються найбільшим комунікативним навантаженням, використано описовий метод і частково методи зіставного та статистичного аналізу синтаксичних одиниць.
Джерела фактичного матеріалу.Експериментальною основою дослідження є праці в галузі природничих і технічних наук, зокрема І.Юхновського (квантова механіка), В.Перхача (електроенергетика), М.Боголюбова (квантова статистика), М.Поповича (електротехніка), С.Полішка, О.Трубенка (приладобудування), А.Боровика (машинобудування), В.Мандруса (машинобудівна гідравліка), Д.Головка, В.Ментковського (фізика), В.Руденка (інформатика), Г.Кулініча, І.Васильченка (вища математика), В.Піскунова (будівництво) та ін., серед яких наукові монографії, статті в наукових журналах, підручники й посібники для вищої школи. До джерельної бази увійшли також методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів технічних спеціальностей, словники, довідники та інші види науково-технічної літератури різних галузей. Усього проаналізовано понад 60 джерел, у яких виявлено 4000 односкладних конструкцій, які й слугували джерельною базою для теоретичних висновків та узагальнень.
Наукова новизна одержаних результатів.У дослідженні встановлено роль односкладних речень у задоволенні комунікативних потреб наукової сфери. На основі широкого фактичного матеріалу виявлено сукупність речень, які відзначаються найбільшим комунікативним навантаженням під час спілкування науковців.
Доведено, що науково-технічна мова відрізняється від загальномовної семантико-граматичної структури, виявляючи специфіку й у використанні синтаксичних засобів –активному вживанні односкладних структур, сегментному ускладненні односкладних речень однорідними членами. З’ясовано комунікативні функції вставних і вставлених конструкції у структурі односкладних речень. Показано механізм монолінгвістичного відновлення логіко-граматичного суб’єкта під час редагування українських науково-технічних текстів. Установлено комунікативну роль компресії в усуненні інформаційної надлишковості під час спілкування в науково-технічній сфері.
Теоретичне значення роботиполягає в розвиткові теоретичних проблем стилістичного синтаксису шляхом залучення значної кількості науково-технічної літератури як матеріалу для вивчення комунікативного потенціалу односкладних речень у науковому стилі сучасної української мови. Поєднання формально-граматичного, семантико-синтаксичного і комунікативного аспектів вивчення односкладних речень на матеріалі наукових текстів розширює й уточнює теоретичні засади наукового стилю, з’ясовуючи специфіку когнітивно-комунікативного механізму формування наукової картини світу.
Практичне значення одержаних результатів. Ілюстративний матеріал, зібраний під час дослідження сучасних українських науково-технічних текстів, можна використати для створення підручників і посібників зі стилістики та синтаксису, для розробки курсу лекцій з української мови на факультетах негуманітарного профілю. Вивчення синтаксичних засобів наукової мови сприятиме комунікативному вдосконаленню наукового викладу, практичній роботі літературних редакторів науково-технічних видань.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження комунікативного потенціалу односкладних речень у науковому тексті отримано самостійно. Наукових робіт, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дослідження.Результати дослідження оприлюднено на науковій конференції “Українська мова: з минулого в майбутнє” (Київ, 1998 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю” (Черкаси, 1999 р.), Міжнародній науковій конференції “Християнство та слов’янські культури” (Київ, 2000 р.), Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2002 р.), а також на науково-методичних семінарах кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету (квітень 2001 р., травень 2002 р.).
Публікації.Основний зміст дисертації відображено у 8 публікаціях: 5 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць та 3 збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації.Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (281 позиція). Повний обсяг тексту дисертації –
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступіобґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації.
Розділ перший“Комунікативні параметри синтаксичної організації науково-технічного тексту” присвячено з’ясуванню ролі односкладних речень в адекватному фіксуванні результатів наукового пізнання. У розділі показано, що синтаксична організація висловлення узгоджується з функцією наукового мислення, спрямованого на усвідомлення світу через логічне освоєння його шляхом розуміння і перетворення фактів пізнання в смислові (логічні) категорії, поняття, позбавлені експресивного забарвлення та емоційного навантаження (В.Виноградов).
У дослідженні розглянуто функціональний (комунікативний) аспект односкладних речень у науковому тексті. Функціональним аспектом речення є його актуальне членування, що відображає інформативне спрямування висловлення. Цей аспект стосується розгортання темо-ремних відношень у висловленні: при перетворенні речення у висловлення набуває великої ваги смислове членування, істотне для певної ситуації. Актуальне членування (В.Матезіус) організується відповідно до комунікативного завдання (розроблена Ш.Баллі теорія граматичних актуалізаторів також віддзеркалює комунікативну функцію мови).
Науковий стиль характеризується не просто логічністю викладу як такою, а експліцитно вираженою логічністю, підкресленою спеціальними засобами (М.Кожина). Значущість цієї стильової риси зумовлена екстралінгвальною основою наукової мови, специфікою її змісту, який відображається в таких способах викладу, як пояснення, роздум, що вимагають логічності, зв’язності та послідовності викладу. Ці якості мови досягаються відбором типів речень, використанням виразних можливостей порядку слів, повторів і спеціальних засобів зв’язку.
У дисертації розглянуто комунікативний аспект функціонального синтаксису. Комунікативно-синтаксичне функціонування визначається актуальним членуванням речення. Формально-синтаксичні функції граматичних одиниць регулюються синтаксичними зв’язками. У системі функцій синтаксичних одиниць велику роль відіграють синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення, які впливають на розподіл функцій на два типи: формально-синтаксичні і семантико-синтаксичні. Ці два типи функцій спрямовані у сферу мови, тоді як комунікативно-семантичні –у сферу мовлення.
Поглиблений аналіз формально-граматичної і семантичної природи синтаксичних одиниць, що його здійснюють останнім часом в українському мовознавстві І.Вихованець, Н.Іваницька, А.Загнітко, К.Шульжук, К.Городенська з урахуванням функціонально-комунікативних характеристик мовних засобів, а також референційно-денотативна концепція семантики речення, представлена у працях Т.Ломтєва, В.Гака, О.Падучевої, Н.Арутюнової, Т.Шмельової поставили на часі потребу по-новому висвітлити і проблему змістової організації речення.
Комунікативно-референційний зміст висловлення не є сумою референтних значень складових його компонентів. Окремі компоненти створюють комплексно нову змістову єдність “згорнутих” і “розгорнутих” змістів, які відображають позамовну сутність ситуацій з найрізноманітнішими значеннєвими відтінками й нюансами. Саме через комунікативно-прагматичні інтенції мовця на узагальнене уявлення актуального об’єкта мовлення проектується значення ідентифікації чи характеризації даного об’єкта з боку мовця.
У дисертації проаналізовано функціонально-стилістичні особливості односкладних синтаксичних конструкцій, які в науковому тексті мають спеціальне комунікативне призначення. Комунікативний аспект, поряд із когнітивним, є важливою характеристикою наукового викладу.
Односкладні речення в наукових текстах розглянуто з погляду їхньої комунікативної доцільності. Відзначено, що саме за допомогою односкладних речень створюється своєрідний соціокультурний механізм впливу у вступній частині наукового дискурсу, оскільки вступна частина у науковому тексті ототожнюється з моделлю мовленнєвої (інтелектуальної)діяльності автора.
У наукових текстах нерідко виникає потреба акцентувати певні моменти змісту. Односкладні речення допомагають поставити акцент. Характеристика наукового факту як важливого чи актуального передбачає імпліцитну апріорність для самого автора й тому не потребує окремої мотивації. Свідчення актуальності є одночасно і прогнозуванням того, що читач не помилиться у своїх сподіваннях, коли звернеться до цієї статті. Зміст висловлення не зводиться до характеристики певного явища мови, в ньому міститься прихований прескриптивний компонент, наприклад: актуальний–дуже важливий для сьогодення потрібно розглянути, осмислити. Семантика можливості, необхідності трансформована тут у семантику якості, властивості. Для автора важливо акцентувати увагу на ідеї комунікативної значущості предмета дослідження.
Науковий стиль української мови у процесі розвитку вибирав серед набору засобів коментування ті, які відзначалися максимальною прихованістю суб’єкта і компресією змісту, безособові, пасивні конструкції (С.Богдан). Для того, щоб ідентифікувати в тексті сигнали адресованості чи введення референції мовця замість семантичної референції, адресат повинен мати відповідну мовну компетенцію і вміти переструктурувати ту чи іншу синтаксичну конструкцію, наприклад “Відомо, що для поділу молекули на атоми … слід подолати сили притягання між атомами” відомоя говорю про відоме. “Як уже зазначалось, лінійне теплове розширення незначне” зазначалосьми уже зазначали. Саме такі модифікації дають змогу виявити суб’єкта наукового повідомлення.
В українських наукових текстах перевагу віддають формі обережного й неупередженого висловлення думки: пропонуємо використовувати, сподіваємося, гадаємо. Суб’єкт такого повідомлення виступає немовби спостерігачем зовнішнього боку ситуації й уникає категоричності в позначенні того, що певна ідея, підхід належать саме йому.
Слід також відзначити, що в українських наукових текстах функціонально-стильові і жанрові нормативи вимагають саме контактновстановлюючої форми “ми” з узагальненим або неозначено-особовим значенням.
Пошук адекватного опису предмета дослідження чи його результату в українському науковому дискурсі можна представити як парадигму “виправдовування”, а не доведення чи переконування. У вступі наукових текстів використовуються так звані двомодальні висловлення або предикати “поступового здійснення”. Перший компонент такої конструкції (дієслово у формі 1-ої ос. мн. або словосполучення “дієслово + віддієслівний іменник”) позначає частково контрольовану настанову, а другий (інфінітив) –мовленнєву дію, яку ще не здійснено, ймовірний результат: спробуємо розглянути (проаналізувати, дослідити, оцінити): “Спробуємо оцінитистан будівельної індустрії, наприклад, через призму підприємств повнозбірного домобудування”. Введення в комунікативний фокус дієслова спробуємовносить у висловлення відтінок некатегоричності, стриманості. Автор інформує насамперед про певну теоретичну можливість альтернативного рішення. Уникаючи суб’єктивності, дослідник свідомо вдається до об’єктивної невизначеності, яка дає читачеві певну міру свободи сприйняття і дозволяє авторові зберегти соціальну рівновагу(стосунки колегіальності з адресатом). Крім того, оцінювання автором власного пізнавального досвіду дає читачеві змогу перевірити спосіб отримання нових знань і переконатися в обґрунтованості саме такого підходу.
У вступі українських наукових текстів автори використовують групу ментальних дієслів, які допомагають позначити характер пізнавального процесу і його спрямованість: “У доповіді проаналізуємо додаткове навантаження на мережу загального користування, що створюється запитами до інтелектуальної платформи”. У будь-якому науковому тексті вони потребують “ментального” (інтенсіонального) прочитання: розглянути сприйняти розумом і описати; досліджувати виявити і викласти. Слова розглянемо, проаналізуємо пов’язанні насамперед з організацією структури міркування. Вони використовуються, коли потрібно позначити початок основної змістової частини тексту чи сформулювати предмет (конкретні завдання, мету, проблеми):
“Розглянемо загальну задачу теорії пружності та пластичності –просторову задачу, що визначає напружено-деформований стан тривимірного тіла”.
Десуб`єктивація в науковому тексті вимагає від автора особливих засобів і прийомів, за допомогою яких він визначає своє ставлення до предмета дослідження і пропонує спосіб розв’язання проблеми. Формули я вважаю, я змушений, я доведу набувають додаткових оцінних і кваліфікаційних смислів, редукуються в моделі зі значенням логічної необхідності чи модальності умовиводу: необхідно створити, бажано запам’ятати, корисно зробити: “Для цього необхідно створити методику формування адекватної математичної моделі ...”; “Бажано запам’ятати характерні значення питомих опорів металів та ізоляторів”. Це підкреслює об’єктивний, позаособистісний характер наукового повідомлення.
Модальні вислови, пов’язані з організацією міркування, є в кожному науковому тексті, а їх вибір здійснюється інтуїтивно і залежить від наміру, власних уподобань автора, навичок організації й оформлення наукового повідомлення (Н.Непийвода). Як стереотипні засоби викладу, модальні вислови є нейтральними і, лише вступаючи у взаємодію з іншими риторичними засобами, набувають певного значення. Ці та інші засоби і риторичні фігури наукового викладу обслуговують одну й ту саму прагматичну настанову –підготувати читача до сприйняття наукового тексту. Однак специфіку комунікативної поведінки автора –суб’єкта наукового повідомлення визначають відмінності культурних конвенцій, що ґрунтуються на когнітивних і соціально-психологічних факторах.
В українському науковому тексті ментальний модус, пов’язаний із присутністю в тексті суб’єкта викладу, формально трансформується в безсуб’єктний, чи безособовий. Організація висловлення підпорядкована необхідності точно і повно відобразити процес міркування. Отже, вступна частина становить послідовне розгортання певного смислу шляхом логічних дій. Поступова підготовка читача до сприйняття наукового тексту пов’язана з використанням описових і пояснювальних засобів і є за своєю суттю тактикою залучення читача, зрівнюваннякомунікантів у комунікативному статусі і текстовій компетенції.
Односкладні речення виконують у науковій мові особливе “соціальне замовлення” –описувати без вказівки на дійову особу (О.Митрофанова), що відповідає основному комунікативному завданню наукового стилю –повідомленню наукової інформації в об’єктивній і узагальненій формі.
Найуживанішими в наукових текстах є безособові речення. Це природно, оскільки граматична безособовість найбільше відповідає об’єктивному характерові наукового викладу, стильовій рисі “об’єктивність”. Частка означено-особових, неозначено-особових та номінативних речень порівняно невелика. Інфінітивні конструкції вживаються в наукових текстах епізодично (табл.1).
Таблиця 1
Частота використання односкладних речень різних типів у сучасних українських науково-технічних текстах (округлено до цілих чисел)
|
Період |
Односкладні речення |
Означено-особові |
Неозначено-особові |
Безособові |
Інфінітивні |
Номінативні |
|
-ті рр. ХХ ст. –рр. |
Кіль-кість |
% |
Кіль-кість |
% |
Кіль-кість |
% |
Кіль-кість |
% |
Кіль-кість |
% |
Кіль- кість |
% |
І все ж таки кількісні показники (хоча деякі закономірності тут і простежуються) ще не свідчать про реалізацію у функціонуванні односкладних речень тенденції до кристалізації наукового стилю. Обґрунтовані висновки можна зробити лише на підставі функціонально-семантичного аналізу цих конструкцій. Цей аналіз дає змогу з’ясувати, яким чином і коли функції односкладних простих речень пристосовуються до потреб вираження стильових рис наукової мови.
У другому розділі, який має назву “Комунікативні функції односкладних речень різних типів”, проаналізовано, як за допомогою односкладних речень втілюються специфічні стильові риси. Комунікативну характеристику односкладних речень різних типів здійснено на основі узагальнення теоретичних відомостей з праць вітчизняних та зарубіжних мовознавців –О.Шахматова, О.Пєшковського, Л.Булаховського, О.Мельничука, А.Коваль, О.Митрофанової, М.Кожиної, О.Лаптєвої та ін.
Кількісно-якісний аналіз функціонування односкладних речень у сучасних наукових текстах засвідчує, що зазначені конструкції виконують ряд важливих комунікативних функцій, які оптимізують спілкування у науковій сфері, забезпечуючи тим самим повну реалізацію когнітивної функції.
Означено-особові (в тому числі узагальнено-особові) речення активізують увагу читача; спонукають до спільних дій; забезпечують наочність викладу: “Візьмемо 1л води та 1л спирту. Зіллємо ці рідини у двохлітрову посудину”; “Нагріватимемо трубку на спиртівці”; “Спробуємо тепер знайти електромагнітну масу ферміона”.
Неозначено-особові конструкції зосереджують увагу на дії; описують закономірності, загальноприйняті факти та явища певної науки; мають значення рекомендації для здійснення тієї чи іншої операції: “Верхні електрони називають вільними електронами”; “Відрізняють ендогенні ритмічні процеси…”; “Елемент заповнюють спеціальною сумішшю. Для виготовлення суміші старанно промивають у воді дрібний річковий пісок, висушують, додають до нього насиченого розчину кухонної солі, щоб пісок став трохи вологим”.
Високим комунікативним потенціалом у науковому стилі відзначаються безособові речення. У дисертації проаналізовано погляди на ці структури О.Потебні, О.Курило, О.Троянської, Н.Ларіохіної та інших мовознавців. Безособові речення позначають дію людей взагалі або їх невизначеної кількості; спрямовують увагу читача на об’єкт або дію; виражають некатегоричність викладу: “...За рахунок механічної роботи вдається змінити внутрішню енергію тіл”; “Дозволяється редагувати лише примітиви, характеристики вставки та атрибути блоків першого рівня вкладення”; “Можна розточувати отвори на токарному верстаті без попередньої розмітки”; “Доцільно використовувати також універсальні переналагоджувані затискачі”.
Предикативні форми на –но, –то (їх вивченню присвячено праці М.Гладкого, П.Залозного, В.Сімовича, С.Смеречинського, Ю.Шевельова, Д.Вечорек, А.Даниленка) усувають з викладу суб’єкт дії; спрямовують увагу читача на об’єкт або дію; виражають некатегоричність викладу: “На таких екранах також передбачено зображення повідомлень про несправності з індикацією місця та часу їх виникнення”; “У роботі розглянуто негладкі задачі оптимального керування...”; “Внизу показано вигляд шести дисків”.
Певна комунікативна навантаженість властива й інфінітивним реченням (О.Шахматов, О.Пєшковський, В.Бабайцева, П.Лекант, Б.Кулик, Г.Арполенко, В.Забєліна, П.Дудик, Н.Шведова, Г.Золотова), які зрідка трапляються в наукових текстах. Такі конструкції виражають діалогічність наукової мови; активізують увагу читача, передають заклик до дії: “Як обчислити кількість теплоти, що виділяє провідник зі струмом?”; “Якщо ж тіло внести в магнітне поле, то атоми (молекули) повертатимуться”.
Комунікативна роль номінативних речень (О.Пєшковський, О.Попов, Є.Галкіна-Федорук, Л.Булаховський, Б.Кулик, Л.Біятенко, Н.Шведова, П.Дудик, І.Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська) полягає в тому, що вони організовують процес сприймання тексту реципієнтом; розмежовують інформацію на основну й допоміжну; реалізують діалогічність наукового стилю і зв’язність викладу: “Це рівняння так званих вимушених коливань”; “Ось приклади задач цього типу”; “Ефект Штарка для атома водню”; “Сили Ван-дер-Ваальса. Резонансна взаємодія між атомами”; “Явище резонансу в колах несинусоїдного струму”.
У науковому тексті номінативні речення, які є компонентами заголовкового комплексу, побудовані на ключових словах. Логічна ієрархія ключових елементів змісту відображена в кількох моделях заголовків, що їх переважно використовують у сучасній науково-технічній літературі: 1) номінативне речення, яке складається з одного слова найвищого ступеня узагальненості: Інформатика. Трапляються випадки поєднання двох заголовків (а відповідно, двох номінативних речень) в одному семантичному просторі: Фізика. Астрономія; 2) номінативне речення містить семантичні конкретизатори: Залізобетонніконструкції; Конструкції з дерева і пластмас; ) семантичним центром номінативного речення у функції заголовка може виступати лексема з узагальненим атрибутивним значенням: Точністьзасобів вимірювань; ) віддієслівні іменники у складі номінативних речень надають конструкції потенційної процесуальності: Застосуванняелектронного процесора EXCEL для розв’язуванняінженерних і економічних задач; 5) номінативні речення, оформлені у сполученні заголовків з підзаголовками-конкретизаторами:Вища математика: основні означення, приклади і задачі; Теоретична електротехніка: Лінійні кола; Геометрія: Планіметрія; 6) комунікативним спрямуванням відзначаються назви, до складу яких входять родові поняття: Фізичний словник; Довідникдля курсового та дипломного проектування; Лекціїз квантової статистики; Математичні задачіелектроенергетики; 7) конкретизатори, які містять указівку на обсяг і аспект науки, налаштовують потенційного реципієнта на певний різновид інтелектуальної діяльності, а отже, виконують комунікативну функцію: Основиквантової механіки; Теоріяавтоматичного керування; 8) експлікація кола потенційних читачів у номінативному реченні –назві наукового твору реалізує комунікативний потенціал аналізованих конструкцій: Шкільнийастрономічний довідник; Збірник задач з математики для вступників до ВТУЗів; Фізика: Для вступників до вищих навчальних закладів.
Отже, функції номінативних речень у науковому стилі відповідають його якісній специфіці –підкресленій логічності і зв’язності викладу. Вони містять імпліцитне налаштування автора на постійне залучення читацької уваги до викладеного. Номінативні речення виконують також когнітивно-комунікативну функцію –допомагають реципієнтам сформувати адекватну до реальної дійсності систему наукового знання.
Утретьому розділі “Комунікативна роль ускладнення односкладних речень у науковому стилі” з’ясовано, що комунікативний потенціал односкладних речень у науковому стилі підсилюють ускладнення різних типів. Комунікативний аналіз ускладнених конструкцій здійснено на основі узагальнення теоретичних праць Є.Істріної, І.Кучеренка, А.Коваль, Л.Кадомцевої, І.Вихованця, К.Городенської, А.Грищенка, Н.Плющ, А.Загнітка та ін. Функціонування ускладнених конструкцій у наукових текстах має свою специфіку, зумовлену тим, що тут діє принцип максимальної смислової компактності конструкцій, а саме: усе, що логічно пов’язується з головною парою, має міститися в даному реченні; крім того, в реченні повинні бути збережені смислові зв’язки компонентів, а також ієрархія відношень між ними. Завдання це здійснюється найчастіше за допомогою вставних і вставлених конструкцій. Ці конструкції ускладнюють структуру речення, тому ускладненість речення можна виділити в особливу стилістичну категорію,яка характеризує, зокрема, науковий стиль у граматичному (синтаксичному) плані.
Специфіка комунікативної організації односкладних речень з ускладненнями різних типів полягає в тому, що в них поєднано, з одного боку, оптимальну для сприймання і розуміння синтаксичну структуру (усунення з речення суб’єкта дії спрямовує увагу реципієнта на саму дію і на об’єкт), а з другого боку, однорідні члени речення, відокремлені, а також вставні й вставлені конструкції забезпечують реалізацію когнітивного складника процесу спілкування, а саме –дають змогу передати наукове знання в усіх його деталях і аспектах. Отже, важливу для наукової сфери когнітивну функцію забезпечує належне втілення функції комунікативної, що відповідає сутності наукової сфери, в якій пізнання навколишнього світу відбувається і шляхом індивідуального осмислення явищ, і шляхом постійного обміну інформацією через посередництво текстів.
Відокремлені члени речення (обставини) оформляють довідкові, уточнювальні повідомлення; розмежовують основну і другорядну інформацію; підсилюють комунікативне спрямування повідомлення; збільшують інформативність, компресовано відображаючи зміст; організовують процес сприймання тексту реципієнтом: “Тепер, подіявши ще раз оператором перестановки, знайдемо...”; “У другому граничному випадку... можна знехтувати електричною провідністю, відкинувши в схемі ... елемент ri та перейшовши до схеми...”; “Порівнявши цю рівність з (6.16), переконуємось у єдиній можливості”.
Важливі комунікативні функції виконують однорідні члени речення. Вони забезпечують оптимальне сприймання тексту реципієнтом, лінійно організовуючи мовлення; формують наукову картину світу, передаючи співвідношення між явищами дійсності –одночасність і одноактність дій; протиставлення тощо: “Цей тип можна використовувати для цілочислових і символьних даних в описах, а також як позначення оператора варіанта”; “Арматуру вкладають у пази, в які заливають епоксидний клей з наповнювачем, і пакет запресовують”; “З досвіду відомо, що порожнього візка легше зрушити з місця або пригальмувати, ніж навантаженого”; “Для кожного із значень і точки [МН, n1] наносять на графік (рис.10.15,а) і з’єднують плавною лінією”.
Вставні й вставлені конструкції також характеризуються помітним комунікативним навантаженням –надають викладові переконливості; регулюють процес сприймання; акцентують увагу на основних моментах змісту; привертають увагу до повідомлення: “Очевидно, всякий тілесний кут можна наперед заданою точністю апроксимувати достатньою сукупністю малих тілесних кутів прямокутного перерізу”; “Як видно зі сказаного, сподіваємося, зрозуміло, чому лазери називають ще квантовими генераторами”; “Фрагмент такої моделі зображено на рис. 5 (для простоти подано лише “зростаючу” частину операції, що не містить операцій розподілу)”; “В разі відсутності попередньо напружених хомутів та відігнутих стержнів (перших практично не застосовують, а другі використовують дуже рідко)”; “Цей курсор можна встановлювати в будь-якому місці тексту підвищенням курсора мишки (він має вигляд тонкої вертикальної палички з рисками)” .
Розділ четвертий“Комунікативна специфіка неповних конструкцій у науковому тексті” (М.Греч, Ф.Буслаєв, О.Пєшковський, О.Шахматов, Н.Москаленко, В.Сімович, М.Левицький, Ю.Шерех, Л.Булаховський, Б.Кулик, І.Вихованець, С.Єрмоленко, П.Дудик, Є.Ширяєв, В.Гак) містить функціональний аналіз логіко-граматичного еліпсиса допоміжної інформації та механізму її відновлення. Показано монолінгвістичне відновлення логіко-граматичного суб’єкта під час редагування українських науково-технічних текстів.
Характерною особливістю мови сучасної науково-технічної літератури є її формально-логічний (колективний) стиль, зумовлений жорсткою, майже математично строгою логікою опису, роз’яснення і доведення наукових і технічних об’єктів дослідження та наведених фактів. У зв’язку з цим при відновленні елементів логіко-граматичного суб’єкта не можна виходити з одного ізольованого речення, необхідно розглядати кожне речення як невіддільну частину складного синтаксичного цілого, в якому всі речення пояснюють, підтверджують, спростовують або розвивають думки, висловлені в попередньому контексті.
Механізм відновлення логіко-граматичного еліпсиса забезпечує високу якість редагування наукових текстів (під час монолінгвістичної мовленнєвої діяльності). Латентні компоненти допоміжної інформації відновлюються з лінгвального контексту або екстралінгвального макроконтексту (суми наукових і технічних знань редактора). Дію механізму відновлення еліптичних елементів можна показати на прикладі науково-технічних текстів:
Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що механізм монолінгвістичного відновлення логіко-граматичного суб’єкта під час редагування науково-технічних текстів істотно підвищує надійність розуміння їхнього змісту, а отже є одним із чинників комунікативного вдосконалення наукового викладу. Слід, однак, зазначити, що різні види проаналізованого механізму на практиці використовуються з неоднаковою частотністю. Найпоширенішими є суб’єктні слова, які вводять обставинний контекст місця, часу, мети, причини, способу дії, умови (суб’єктні обставини). Трохи рідше використовуються суб’єктні слова, які вводять логічний контекст. Стосовно ж модальних суб’єктних слів, які характеризують ступінь об’єктивності науково-технічного висловлення, то їх у досліджених джерелах виявлено поодинокі випадки. Це, очевидно, пояснюється різною пізнавально-комунікативною спроможністю проаналізованих засобів.
У цьому розділі розглянуто явище синтаксичної компресії (конденсації), вивченню якого присвятили свої праці О.Митрофанова, І.Вихованець, О.Лаптєва. Доведено, що компресія –це результат загальної тенденції до скорочення надлишковості в мові. Прагнення до усунення надлишковості, до скорочення тексту без втрати інформації –виразна комунікативна риса науково-технічної мови.
Сконденсовані конструкції мають великий комунікативний потенціал: “З властивості кутів, утворених при перетині паралельних прямих січною, випливає...”; “Перевіривши точність моделювання, визначивши похибки і виправивши їх, можемо приступати до експериментів”; “Не зупиняючись детально на цьому принципі, спробуємо взяти від нього лише те, що дозволило б нам отримати спрощену логічну схему комп’ютера”. Семантико-синтаксичний аналіз таких конструкцій дає змогу зробити висновки про те, що вони відіграють важливу роль і в процесі породження, і в процесі сприймання наукового тексту. Під час створення тексту сконденсовані структури використовуються як засоби зв’язку, які забезпечують єдність думки. Водночас вони полегшують процес сприймання тексту реципієнтом завдяки згортанню вторинної інформації, яка виступає допоміжною щодо інформації, релевантної для усвідомлення змісту повідомлення. Раціональне спілкування можливе лише на оптимальному рівні згортання: при зайвому згортанні повідомлення стає незрозумілим споживачеві інформації, а при зайвому розгортанні –"нудним", тривіальним, у результаті чого ступінь сприйняття інформації знижується. Отже, комунікативне призначення конденсованих структур полягає насамперед в оптимізації процесу передачі інформації від автора до читача.
Роботу завершують Висновки, зроблені на основі узагальнення результатів проведеного дослідження.
. Односкладні речення є одним із засобів забезпечення комунікативно-пізнавальних потреб спілкування в науковій сфері. Потреба дослідити це синтаксичне явище на матеріалі наукового стилю зумовлена розширенням функцій науки в сучасному суспільстві, тим впливом, що його справляє науковий стиль на інші стилі мови і на сучасну літературну мову в цілому. З’ясування комунікативного потенціалу односкладних речень у наукових текстах сприяє вдосконаленню самого наукового стилю, зокрема його когнітивних можливостей.
2. У сучасному мовознавстві синтаксичні одиниці досліджують з різних аспектів –власне семантичного, семантико-синтаксичного, власне комунікативного. У дисертації доведено, що доцільним є поєднання конструктивного і комунікативного підходів до аналізу односкладних речень. Системне дослідження в межах формально-граматичного підходу дає змогу уявити сукупність аналізованих синтаксичних конструкцій як окремий тип мовних засобів. Опис цих засобів з комунікативних позицій адекватно показує їхню роль у науковій сфері. При цьому важливим видається й урахування семантичного аспекту, адже кожне речення містить у собі певну об’єктивну інформацію, яка зазнає різноманітних модифікацій у реальних комунікативних ситуаціях. Семантичні характеристики особливо важливі для наукового тексту, оскільки інформативність наукового повідомлення (сукупність знань про певний пізнаваний об’єкт чи явище) є однією з основних ознак наукового викладу –ознакою, співвідносною з когнітивною сферою. У свою чергу, когнітивні характеристики наукового мовлення перебувають у тісному зв’язку з комунікативними характеристиками: формування наукового знання відбувається шляхом постійного обміну уявленнями про об’єктивну дійсність, що його здійснюють між собою науковці.
3. У дослідженні проаналізовано функціонування понад 4000 односкладних речень у наукових текстах. На основі методу статистичного аналізу зроблено висновок, що найбільшим комунікативним навантаженням у наукових текстах відзначаються безособові речення (42% від загальної кількості). Частка означено-особових, неозначено-особових та номінативних речень порівняно невелика (відповідно 25%, 15% і 11%). Залучення до комунікативного процесу, здійснюваного через посередництво тексту, інфінітивних конструкцій відбувається в наукових текстах епізодично (7%). За допомогою функціонально-семантичного аналізу з’ясовано, яким чином і коли функції односкладних простих речень пристосовуються до потреб вираження стильових рис наукової мови.
4. Дослідження комунікативного потенціалу односкладних речень у сучасних наукових текстах показало, що аналізовані синтаксичні конструкції відіграють значну роль у розгортанні дискурсу відповідно до вимог спілкування в науковій сфері. Виявлено, що означено-особові (в тому числі узагальнено-особові) речення активізують увагу читача, спонукають до спільних (для автора й читача) дій, забезпечують наочність викладу. Неозначено-особові конструкції зосереджують увагу реципієнта на основних моментах змісту, зокрема на дії (усуваючи з викладу суб’єкт цієї дії), описують закономірності, загальноприйняті факти та явища певної науки, мають значення рекомендації для здійснення тієї чи іншої операції. Безособові речення позначають дію людей взагалі або їх невизначеної кількості, спрямовують увагу читача на об’єкт або дію, виражають некатегоричність викладу. Комунікативне призначення предикативних форм на –но, –то полягає в тому, що вони усувають з викладу суб’єкт дії, спрямовують увагу читача на об’єкт або дію, виражають некатегоричність викладу. Інфінітивні речення активізують увагу читача, виражають діалогічність наукової мови, заклик до дії. Специфічну роль відіграють у науковому тексті й номінативні конструкції. Вони організовують процес сприймання тексту реципієнтом, розмежовують інформацію на основну й допоміжну, реалізують діалогічність наукового стилю і зв’язність викладу. Крім того, номінативні речення виконують когнітивно-комунікативну функцію –допомагають реципієнтам сформувати адекватну до реальної дійсності систему наукового знання.
Отже, функціонування односкладних речень (насамперед означено-особових, неозначено-особових і безособових) відображає процес кристалізації стилю наукового викладу, що виявляється в тенденції до якнайповнішого лінгвістичного втілення специфічних стильових ознак наукової мови –узагальнено-абстрагованості, об’єктивності, підкресленої логічності, а також інших важливих її рис –діалогічності, оцінності, некатегоричності викладу, які в поєднанні з першими, основними, і роблять науковий стиль живою функціональною системою.
5. На матеріалі сучасних наукових текстів доведено, що різні види ускладнення (однорідність, відокремлення, вставні й вставлені конструкції) мають значний комунікативний потенціал. З’ясовано, що відокремлені члени речення (обставини) оформляють довідкові, уточнювальні повідомлення; розмежовують основну і другорядну інформацію; підсилюють комунікативне спрямування повідомлення; збільшують інформативність, компресовано відображаючи зміст; організовують процес сприймання тексту реципієнтом. Важливі комунікативні функції виконують однорідні члени речення. Вони забезпечують оптимальне сприймання тексту реципієнтом, лінійно організовуючи мовлення; формують наукову картину світу, передаючи співвідношення між явищами дійсності –одночасність і одноактність дій; протиставлення тощо. Вставні й вставлені конструкції також характеризуються помітним комунікативним навантаженням –надають викладові переконливості; регулюють процес сприймання; акцентують увагу на основних моментах змісту; привертають увагу до повідомлення.
Специфіка комунікативної організації односкладних речень з ускладненнями різних типів полягає в тому, що в них поєднано, з одного боку, оптимальну для сприймання і розуміння синтаксичну структуру (усунення з речення суб’єкта дії спрямовує увагу реципієнта на саму дію і на об’єкт), а з другого боку, однорідні члени речення, відокремлені, а також вставні й вставлені конструкції забезпечують реалізацію когнітивного складника процесу спілкування, а саме –дають змогу передати наукове знання в усіх його деталях і аспектах. Отже, важливу для наукової сфери когнітивну функцію забезпечує належне втілення функції комунікативної, що відповідає сутності наукової сфери, в якій пізнання навколишнього світу відбувається і шляхом індивідуального осмислення явищ, і шляхом постійного обміну інформацією через посередництво текстів.
6. У дисертації з’ясовано комунікативне навантаження логіко-граматичного еліпсиса зі значенням місця, часу, мети, причини, способу дії, умови (суб’єктні обставини). Показано, що логічний контекст вводять суб’єктні слова, однак модальні суб’єктні слова великою частотністю не відзначаються, а отже, їхній комунікативний потенціал невеликий.
. Семантико-синтаксичний аналіз сконденсованих структур дав змогу зробити висновки про те, що вони відіграють важливу роль і в процесі породження, і в процесі сприймання наукового тексту. Під час створення тексту сконденсовані структури використовуються як засоби зв’язку, які забезпечують єдність думки. Водночас вони полегшують процес сприймання тексту реципієнтом завдяки згортанню вторинної інформації, яка виступає допоміжною щодо інформації, релевантної для усвідомлення змісту повідомлення. Раціональне спілкування можливе лише на оптимальному рівні згортання: при зайвому згортанні повідомлення стає незрозумілим споживачеві інформації, а при зайвому розгортанні –"нудним", тривіальним, у результаті чого ступінь сприйняття інформації знижується. Отже, комунікативне призначення конденсованих структур полягає насамперед в оптимізації процесу передачі інформації від автора до читача.
. Кількісно-якісний аналіз функціонування односкладних речень у сучасних наукових текстах засвідчує, що зазначені конструкції виконують ряд важливих комунікативних функцій, які оптимізують спілкування в науковій сфері, забезпечуючи тим самим повну реалізацію когнітивної функції. Односкладні речення відіграють помітну роль і в процесі породження, і в процесі сприймання наукових текстів. Текстотвірна функція полягає в забезпеченні цілісності і зв’язності наукового викладу. Завдяки досліджуваним структурам тексти набувають когнітивної (а отже й комунікативної) переконливості. Належним чином залучаючи односкладні речення до наукового викладу, автор сприяє досягненню взаєморозуміння з потенційним читачем.
З боку реципієнта –тобто з погляду сприймання наукового тексту –значущість односкладних речень надзвичайно велика. Ці структури організовують сам процес сприймання інформації й керують цим процесом. Вони зацікавлюють читача повідомленням; активізують і підтримують увагу під час сприймання; акцентують основні моменти змісту, допомагаючи читачеві зорієнтуватися в інформації; спрямовують увагу читача на об’єкт або дію, усуваючи з викладу суб’єкт. Високий ступінь абстраговано-узагальненості, що її забезпечують, зокрема, й односкладні речення, відповідає вимогам наукового стилю. Водночас односкладні конструкції забезпечують наочність викладу, тим самим забезпечуючи адекватне усвідомлення інформації. Односкладні речення лінійно організовують мовлення, полегшуючи читачеві сприймання і розуміння написаного.
Успіх у спілкуванні, здійснюваному через посередництво тексту (а саме цей різновид комунікації характерний для наукової сфери), великою мірою залежить від того, які стосунки встановлюються між автором і читачем, зокрема, від того, наскільки толерантно ставиться автор до читача, як він залучає читача до діалогу тощо. До комунікативних функцій односкладних речень у науковому тексті належить вираження некатегоричності викладу, забезпечення діалогічності наукового стилю, спонукання до спільних дій.
Належно реалізована комунікативна функція забезпечує втілення основної для наукової сфери функції –когнітивної. Як показали дослідження, односкладні речення збільшують інформативність тексту, компресовано відображаючи зміст; оформляють велику кількість додаткових повідомлень (уточнювальних, довідкових), які формують наукову картину світу. Когнітивно-комунікативний потенціал односкладних речень полягає й у тому, що вони передають співвідношення між явищами дійсності –одночасність і одноактність дій; протиставлення тощо, а отже, допомагають сформувати науково обґрунтовані уявлення про навколишній світ, виробити адекватну до реальної дійсності систему наукового знання.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
Анотація
Кухарєва В.І. Комунікативний потенціал односкладних речень у науковому тексті (на матеріалі науково-технічної літератури).–Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 –українська мова.–Інститут української мови НАН України. Київ, 2003.
Дисертацію присвячено вивченню комунікативного потенціалу односкладних речень у науковому тексті. У дослідженні на основі широкого фактичного матеріалу виявлено сукупність речень, які відзначаються найбільшим комунікативним навантаженням під час спілкування науковців. Визначено специфіку однорідності як типу сегментного ускладнення структури односкладного речення. З’ясовано комунікативні функції вставних і вставлених конструкцій у структурі односкладних речень. Показано механізм монолінгвістичого відновлення логіко-граматичного суб’єкта під час редагування українських науково-технічних текстів. Установлено комунікативну роль компресії в усуненні інформаційної надлишковості під час спілкування в науково-технічній сфері. Результати дослідження можуть бути використані у процесі створення підручників і посібників зі стилістики та синтаксису, а також для підготовки курсу лекцій з української мови на факультетах негуманітарного профілю.
Ключові слова: комунікативний потенціал, односкладні речення, науково-технічний текст, абстраговано-узагальненість наукової мови, науковий стиль.
Аннотация
Кухарева В.И. Коммуникативный потенциал односоставных предложений в научном тексте (на материале научно-технической литературы).–Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык.–Институт украинского языка НАН Украины. Киев, 2003.
Диссертация посвящена изучению коммуникативного потенциала односоставных предложений в научном тексте. На основе широкого фактического материала исследованы предложения, отличающиеся наибольшей коммуникативной нагрузкой при общении в научной сфере. Исследование показало, что проанализированные синтаксические конструкции играют важную роль в развертывании дискурса соответственно требованиям общения в научной сфере. Установлено, что определенно-личные (в том числе обобщенно-личные) предложения активизируют внимание читателя, обеспечивают наочность изложения. Неопределенно-личные конструкции концентрируют внимание реципиента на основных моментах содержания. Коммуникативное предназначение предикативных форм на -но,-тозаключается в том, что они исключают из изложения субъект действия, направляют внимание читателя на объект или действие, выражают некатегоричность изложения. Инфинитивные предложения активизируют внимание читателя, выражают диалогичность научной речи, а также призыв к действию. Специфическую роль играют в научном тексте и номинативные конструкции. Они выполняют когнитивно-коммуникативную функцию –помогают реципиентам сформировать адекватную реальной действительности систему научного знания. В диссертации рассмотрен также вопрос о жанрах научного стиля. Проведен статистический анализ научных текстов разных жанров.
В диссертационнойработепоказана коммуникативная роль осложнения односоставных предложений в научном стиле. На материале современных научных текстов доказано, что разные виды осложнения (однородность, обособление, вставные и вводные конструкции) имеют значительный коммуникативный потенциал. Специфика коммуникативной организации односоставных предложений с осложнениями разных типов заключаются в том, что в них объединяется, с одной стороны, оптимальная для восприятия и понимания синтаксическая структура, а с другой стороны, однородные члены предложения, обособленные, а также вставные и вводные конструкции обеспечивают реализацию когнитивного составляющего процесса общения, а именно –дают возможность передать научное знание во всех его деталях и аспектах.
В диссертации проанализированы также неполные конструкции. Доказано, что они не характерны для научного стиля. Существенную коммуникативную нагрузку имеет только логико-грамматический эллипсис. Описаны сконденсированные структуры и изучен их коммуникативный потенциал. Семантико-синтаксический анализ таких структур дал возможность сделать выводы о том, что они играют важную роль и в процессе создания, и в процессе восприятия научного текста. При создании текста сконденсированные структуры используются как средства связи, которые обеспечивают единство мысли. Доказано, что коммуникативное назначение этих структур заключается прежде всего в оптимизации процесса передачи информации от автора к читателю.
Количественно-качественный анализ функционирования односоставных предложений в научных текстах свидетельствует, что данные конструкции выполняют ряд важных коммуникативных функций, которые оптимизируют общение в научной сфере, обеспечивая тем самым полную реализацию когнитивной функции. Благодаря исследованным структурам тексты приобретают когнитивную убедительность. Должным образом используя односоставные предложения в научном изложении, автор способствует достижению взаимопонимания с потенциальным читателем.
Односоставные предложения играют важную роль в восприятии научного текста. Эти структуры организуют сам процесс восприятия информации и управляют этим процессом. Односоставные конструкции обеспечивают также наочность изложения, а тем самым и адекватное осознание информации.
Должным образом реализованная коммуникативная функция обеспечивает воплощение основной для научной сферы функции –когнитивной. Как показало исследование, односоставные предложения увеличивают информативность текста, компрессированно отражая содержание; оформляют большое количество дополнительных сообщений, которые формируют научную картину мира. Когнитивно-коммуникативный потенциал односоставных предложений заключается и в том, что они передают соотношения между явлениями действительности –одновременность и одноактность действий; противопоставления. Таким образом, односоставные предложения помогают сформировать научно обоснованные представления об окружающем мире, выработать адекватную реальной действительности систему научного знания.
Иллюстративный материал можно использовать для создания учебных пособий по стилистике и синтаксису, для разработки курса лекций по украинскому языку на факультетах негуманитарного профиля.
Ключевые слова: коммуникативный потенциал, односоставные предложения, научно-технический текст, отвлеченно-обобщенность научной речи, научный стиль.
Annotation
Kukhareva V.I. A communicative potential of the monosyllabic sentences in a scientific text (on the material of scientific and technical literature). –Manuscript.
Dissertation presented for candidate academic degree in philology, speciality 10.02.01 –the Ukrainian language. Institute of Ukrainian language of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2003.
This dissertation is devoted to the study of a communicative potential of the monosyllabic sentences in a scientific text. The whole complex of the sentences which are determined by the most communicative loading during scientists’ communication are discovered on the basis of a wide factual material. A specific character of a homogeneity as a type of a segmental complication of the structure of a monosyllabic sentence is determined. Some communicative functions of the introductory constructions of the monosyllabic sentences are cleared up. A mechanism of a monolinguistic renewal of a logical and grammatical subject during editing of the Ukrainian scientific and technical texts are shown. A communicative role of a compression in a removal of information redundancy during a communication in a scientific and technical sphere is ascertained. The results of this investigation may be used in a process of the preparation of some textbooks and training appliances in stylistics and syntax and also for the preparation of a course of the lectures in the Ukrainian language an the faculties of the non-humanitarian profile.
Key words: communicative potential, monosyllabic sentences, scientific and technical text, abstract generalization of scientific language, scientific style.