Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Харківський державний педагогічний університет
Імені. Г. С. Сковороди
УДК 378.371.13
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
13.00.04 –теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті
ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент
Гриньова Валентина Миколаївна,
Харківський державний педагогічний університет
ім.Г.С.Сковороди, професор кафедри педагогіки.
ім.М.П.Драгоманова, м.Київ, завідуюча
кафедрою гри на музичних інструментах;
кандидат педагогічних наук, доцент
Рябініна Олена Володимирівна,
Академія пожежної безпеки України
Міністерства внутрішніх справ України,
м.Харків, доцент кафедри соціально-економічних
дисциплін
Провідна установа - Полтавський державний педагогічний університет
ім.В.Г.Короленка, кафедра дошкільної педагогіки, Міністерство освіти і науки України.
Захист відбудеться 30.01.2001 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2)
Автореферат розісланий 28.12.2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Глибокі соціальні, духовні та економічні зрушення, що відбуваються на межі третього тисячоліття в Україні поставили систему освіти в ряд найважливіших соціальних інституцій. За цих умов особистість педагога, якість його професійної діяльності набувають особливої значущості. У цільовій комплексній програмі “Вчитель” зазначається, що завдяки діяльності педагога реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього. Основні вимоги до педагогічних кадрів і рівня їх підготовки знайшли відображення в Законі України “Про освіту”, Державних національних програмах “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) та “Діти України”. У цьому зв’язку особливої актуальності набуває проблема формування професійно-педагогічної культури вчителів музики, тому що від рівня особистісного, професійного розвитку педагога-, а саме як проблема формування педагогічної культури: майбутніх учителів (Т.Ф.Білоусова, О.В.Бондаревська, М.М.Букач, О.Б.Гармаш, Т.В.Іванова, Т.Н.Левашова, О.П.Рудницька, Ю.М.Рябова та ін.); батьків (Т.Ф.Алексєєнко, І.В.Грєбенніков); викладачів вищої школи (А.В.Барабанщиков, В.В.Гаврилюк, І.Г.Гусєв, І.Ф.Ісаєв, С.С.Муцинов та ін.
Автори розглядають педагогічну культуру як системне динамічне утворення (О.Б.Гармаш, С.Д.Омельченко), синтез компонентів (А.В.Барабанщиков, С.С.Муцинов, В.І.Писаренко), інтегральну якість (Т.Ф.Алексєєнко, Т.В.Іванова, І.Ф.Ісаєв, Н.О.Комар).
Питанням професійної підготовки вчителя музики на музично-педагогічних факультетах приділяється значна увага: Л.Г.Арчажнікова досліджує професійну компетентність і методичну оснащеність учителя, його загальнопедагогічні та спеціальні уміння і навички; В.Муцмахер наголошує на формуванні вольових і пізнавальних якостей учителя музики; О.Н.Коробко і Ю.С.Глухов серйозну увагу приділяють формуванню музичних смаків майбутніх учителів як необхідної форми розвитку їх музичної свідомості –інтегральної якості професійної структури особистості; Л.О.Смирнова виділяє прогностичну, професіографічну модель учителя музики, до складу якої входять його професійні якості та особливості, професійні знання, уміння, навички, професійні здібності.
Частина авторів пов’язує підготовку вчителя музики з формуванням його музичної культури: А.М.Гордійчук вважає, що до складу музичної культури вчителя входять такі компоненти: сформованість інтересу до музики і характер музично-ціннісних орієнтацій, розвиток музично-педагогічних здібностей; володіння музично-педагогічними уміннями та навичками; Г.В.Шастак зазначає, що музична культура є складним інтегративним утворенням, що поєднує в собі музичний смак, здатність сприймати та адекватно оцінювати музичні твори різних жанрів і характеру, а також творчі й виконавчі навички; Я.І.Радзицька розглядає музичну культуру як систему знань і умінь, які визначають активність музичної діяльності особистості й інтереси, потреби, смаки, ідеали, переконання, здібності, що формуються в результаті музичної діяльності.
Р.О.Кузьменко створює модель педагогічної майстерності вчителя музики, що включає професійно-педагогічну спрямованість, професійно-педагогічні знання, здібності до педагогічної діяльності (загальнопедагогічні та спеціальні); культуру педагогічного спілкування та уміння педагогічної техніки.
Роботи Л.Г.Азарової, Л.А.Дерев’янко та Г.Є.Стасько присвячені вокальній підготовці майбутнього вчителя музики, зокрема розвитку вокально-виконавських якостей, методичному забезпеченню майбутньої професійної роботи.
Проте поверхово розроблено питання структури професійно-педагогічної культури студентів і використання засобів музики та співу для її формування. Отже, актуальність проблеми, недостатня теоретична та методична розробка вказаних питань, а також потреби шкільної практики в учителях-професіоналах зумовили вибір теми дисертації “Формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики”.
Об'єкт дослідження –професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя музики.
Предмет дослідження –формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики як компонента його професійно-педагогічної підготовки.
Мета дослідження –теоретично обгрунтувати зміст і сутність професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя, виявити та експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують результативність її.
Гіпотеза дослідження: ефективність процесу формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики можна досягти за умов:
Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:
провести аналіз психолого-педагогічної, музикознавчої та методичної літератури з проблеми дослідження;
Теоретичною основою дослідження є педагогічні ідеї К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського про майбутність і культуру вчителя, а також корифеїв світової та української сцени К.С.Станіславського, В.І.Немировича-Данченка про акторську майстерність, праці педагогів і психологів з проблеми професійної підготовки майбутніх учителів (О.О.Абдуліна, А.М.Алексюк, Є.С.Барбіна, А.І.Дьомін, М.Б.Євтух, І.А.Зязюн, В.О.Кан-Калік, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, М.К.Подберезський, І.Ф.Прокопенко, О.П.Рудницька, В.О.Сластьонін, Н.М.Тарасевич, Г.В.Троцко, Г.П.Шевченко, О.І.Щербаков); пріоритету гуманістичних цінностей і відносин в діяльності викладача, студента, вчителя (А.М.Бойко, С.У.Гончаренко, М.М.Данилов, А.В.Мудрик, В.О.Сухомлинський); музично-естетичного виховання особистості й формування її музичної культури (Л.Г.Арчажнікова, Ю.Б.Алієв, А.Г.Болгарський, В.Г.Бутенко, Л.Н.Воєводіна, А.М.Гордійчук, Н.Л.Гродзенська, Л.Г.Коваль, О.В.Рябініна, Л.О.Хлєбнікова, В.М.Шацька та ін.); а також розробки музикознавців, присвячені питанням теорії та історії музики (О.А.Апраксіна, Б.В.Асаф'єв, Н.О.Ветлугіна, Д.Б.Кабалевський та ін.).
Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи дослідження:
● теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, а також літератури з питань естетики і мистецтвознавства з досліджуваної проблеми; осмислення педагогічного досвіду з метою систематизації даних, встановлення сутності професійно-педагогічної культури студентів і педагогічних умов її формування;
● емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування, вивчення творчих робіт студентів, експертна оцінка з метою встановлення вихідного рівня сформованості професійно-педагогічної культури та динаміки її розвитку; педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов; математична статистика.
Дослідно-експериментальна робота проводилась протягом 1989-1999 рр. на базі музично-педагогічного, дошкільного та педагогічного факультетів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. В експерименті взяли участь 335 студентів.
У процесі дослідження можна виділити три етапи.
На першому етапі (1989 - 1993 рр.) на основі аналізу психологічної, педагогічної та мистецтвознавчої літератури обгрунтовувались науково-методичні основи дослідження, визначалися його об'єкт, предмет, гіпотеза та методи, уточнювалось поняття “професійно-педагогічна культура”. Розроблялась методика дослідження на кожному етапі та проводився констатуючий експеримент.
На другому етапі (1994 - 1998 рр.) проводилась дослідницько-експериментальна робота: перевірялася ефективність розробленої технології розвитку професійно-педагогічної культури студентів.
На третьому етапі (1998 - 1999 рр.) аналізувались і узагальнювались результати експериментальної роботи, формулювались основні положення і висновки, впроваджувалося їх у практику.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
дістала подальшого розвитку проблема сутності та змісту професійно-педагогічної культури вчителя музики, теоретичне обгрунтування її компонентів;
Практичне значення дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій щодо формування професійно-педагогічної культури вчителя. Результати дослідження можуть бути використані в процесі роботи з учителями загальноосвітньої школи, викладачами педагогічного коледжу в системі їх підготовки й підвищення кваліфікації та інноваційної діяльності, а також під час написання курсових і дипломних робіт студентів, проведенні практичних занять у педагогічному вузі.
Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій, репрезентативністю вибірки, використанням методів дослідження, адекватних поставленим завданням, результатами якісної та кількісної обробки одержаних експериментальних даних.
Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Тема дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх і вищих навчальних закладах”, затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 26 січня 2000 р.).
Апробація та впровадження в практику результатів дослідження здійснювались у ході дослідницько-експериментальної роботи в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди та через публікацію матеріалів дисертації, що мають теоретичний і практичний характер. Основні положення, висновки, рекомендації і результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри вокально-хорового диригування, кафедри педагогіки та науково-методичних семінарах кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди; а також на конференції “Інновації в сучасному педагогічному процесі” (Луганськ, 1999 р.), Науково-практичній конференції молодих учених (Харків, 1999 р.). та на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості” (Харків, 2000 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 11 одноосібних працях, із них 9 статей у фахових виданнях, 1 науково-методичні рекомендації.
Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, основних висновків, списку використаних джерел (277 найменувань), додатків. Основний зміст викладено на 161 сторінці тексту, в 16 таблицях і 9 рисунках.
У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, а також методи дослідження, його наукову новизну, практичне значення і форми апробації.
У першому розділі дисертації –“Теоретичні питання формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя” –аналізується стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі, розкриваються різні підходи до трактовки поняття “культура”, її змісту й структурних компонентів, визначаються сутність, зміст, основні характеристики професійно-педагогічної культури, теоретично обгрунтовуються педагогічні умови, що забезпечують успішне формування професійно-педагогічної культури студентів вищого педагогічного навчального закладу.
У другому розділі –“Експериментальна робота з формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя ” –подається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується її зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту.
У висновках узагальнено найбільш важливі результати дослідження.
У додатках містяться методичні розробки занять і програма музичних творів для студентів.
Аналіз розмаїття визначень і виокремлених компонентів дозволяє вважати поняття “професійно-педагогічна культура майбутнього вчителя музики” як складне інтегроване особистісне утворення в єдності та гармонії структурних і функціональних компонентів, що виявляється у професійно-педагогічній діяльності. До структурних компонентів відносимо мотиваційний, особистісний, когнітивний і діяльнісний.
Важливе місце в структурі професійно-педагогічної культури займає мотиваційний компонент, адже необхідно розвинути позитивну мотивацію студентів до змісту учіння, педагогічної діяльності, підвищення рівня власної культури, тобто зацікавити їх майбутньою професією. Мотиви ставлення до педагогічної діяльності сприяють створенню позитивного емоційного фону на заняттях, привертають інтерес до власної емоційної сфери, бажання і прагнення зрозуміти почуття учнів і їх настрій, бажання навчити себе й учнів керувати своїми емоціями, потреба підтримувати позитивний емоційний настрій.
Особистісний компонент також є надзвичайно важливим, адже саме особистісні якості й здібності зумовлюють ефективність педагогічної діяльності та відповідають її характерові. Першорядне значення має професійно-педагогічна спрямованість, яка виражається в готовності до педагогічної роботи, задоволеності педагогічною професією, успішній діяльності та здатності до її виконання.
Задоволеність педагогічною професією створює ті позитивні мотиви та емоційний фон, які й забезпечують спрямованість особистості на педагогічну професію. Це можливо також за умови розвитку конкретних особистісних якостей учителя. З-поміж особистісних якостей виділяємо естетично-музичний смак, вимогливість, стриманість, врівноваженість, спостережливість, доброзичливість, емпатію, відповідальність, повагу до особистості.
У процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі майбутній учитель набуває певної системи знань (когнітивний компонент професійно-педагогічної культури), яка включає:
● теоретичні знання: педагогічні, психологічні, культурологічні, комунікативні, методичні, а також знання з фахових дисциплін;
● знання-засоби: організаційні, інтелектуальні, фізіологічні, інформаційні, антропологічні;
● знання-цінності: етичні, естетичні, деонтологічні, соціологічні.
На основі набутих знань у майбутніх учителів формуються способи діяльності та досвід їх здійснення, який втілюється в уміннях, що є підгрунтям діяльнісного компонента професійно-педагогічної культури вчителя. Студент оволодіває інтелектуальними, комунікативними та уміннями педагогічної техніки, котрі дозволяють дієво реалізувати набуті знання, формувати певні якості особистості. Так, інтелектуальні уміння спрямовані на формування внутрішньої потреби до самостійного набування знань та їх застосування для творчого перетворення дійсності. Їх формування здійснюється в процесі навчальної діяльності студента, котра є основним видом й необхідною умовою формування цілісної системи професійно-педагогічної культури вчителя.
У педагогічному спілкуванні провідна роль належить вчителеві, який чітко уявляє, що справжнє спілкування можливе тільки внаслідок взаємодії обох сторін - вихователя і вихованця. Всупереч цьому педагог може створити своєрідний психологічний бар'єр, який стає істотною перешкодою на шляху справжнього спілкування, тому необхідні його комунікативні уміння, яки допомагають встановлювати і підтримувати дружні стосунки з вихованцями, колегами, уникати конфліктів, підвищувати ефективність процесу навчання та ін.
Надзвичайно необхідними для вчителя музики є уміння педагогічної техніки, а саме: уміння культури мови та голосу (звукова культура) ; уміння володіти своїм тілом: ходити, сидіти, стояти; володіти жестами та мімікою; уміння психотехніки (розуміння свого психічного стану, уміння керувати ним; розуміння психічного стану вихованця і адекватно впливати на нього); уміння одягатися, слідкувати за своєю зовнішністю, поставою.
Зміст професійно-педагогічної культури передбачає також оволодіння спеціальними уміннями й навичками: виконавськими (емоційність виконання, наявність діапазону. вокальна техніка, тембр голосу та його сила і польотність); репертуарними (виконання дитячого репертуару під власний акомпанемент; виконання дитячих пісень з мультфільмів, дитячих фільмів з урахуванням особливостей казкових персонажів.
Необхідно також вказати й на функціональні компоненти професійно-педагогічної культури. Пізнавальна функція передбачає прийняття й аналіз педагогічної діяльності на основі сформованої системи знань, вивчення, усвідомлення й аналізу власних здібностей, якостей, рівня сформованості професійно-педагогічної культури. Виховна функція забезпечує формування здібностей, нахилів, якостей особистості, усвідомлення власної педагогічної позиції, гуманного ставлення до оточуючих, сприйняття людини як найвищої цінності. Комунікативна функція сприяє встановленню гуманних стосунків між суб’єктами навчально-виховного процесу, взаємозбагаченню й взаєморозумінню між ними. Оцінна функція допомагає поділити дії людини на позитивні й негативні, гуманні та антигуманні й ін. з метою подальшого розвитку або корекції їх та сприяти розвитку особистості. При цьому створюються методи та критерії оцінки дій людини для корекції її поведінки і зростання рівня культури. Рекреативна функція виявляється у створенні умов і способів, завдяки яким особистість має відновити свої фізичні, психологічні та моральні сили, зняти напруження, духовно збагатитися.
Отже, професійно-педагогічна культура є одним з показників рівня професійної підготовки вчителя музики, а вказані компоненти є узагальнюючими: надають цілісності особистості вчителя, спрямовують його професійно-педагогічну діяльність та визначають професійну поведінку. Когнітивний і мотиваційний компоненти є професійним підгрунтям професійно-педагогічної культури, особистісний –умовою підвищення її рівня, а діяльнісний –засобом її формування. Усі компоненти взаємопов’язані між собою. Їх виділення є умовним, оскільки в навчально-виховному процесі відбувається одночасний розвиток їх з акцентуванням більшої уваги на одному з них.
Формування професійно-педагогічної культури взагалі та окремих її компонентів відбувається у процесі занять з постановки голосу. Результативність цього процесу залежить від педагогічних умов, в яких він перебігатиме, а саме: створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на заняттях, використання міжпредметних зв’язків, виховання в студентів потреби постійного самовдосконалення. Щоб збудити бажання і потребу вчитися, необхідно сформувати позитивне ставлення до навчання, адже розвинути цілісну особистість можливо лише за умови гуманних взаємовідносин між тим, хто навчає, і тим, хто навчається.
Відомо, що активність і діяльність людини, зокрема пізнавальна, емоційно забарвлена. Позитивне ставлення до навчання –це ніщо інше, як вияв певних емоцій, що зумовлюють поведінку людини, з одного боку, і є мотивами дії, - з іншого. Почуття, емоційний стан людини можуть бути спонукальними силами до здійснення будь-яких вчинків. Оскільки позитивні емоції є одним з внутрішніх збудників пізнавальної діяльності, то у студентів виникає потреба в позитивних переживаннях, котрі є складовою потреби в успіху. Тому, організуючи пізнавальну діяльність студентів, створювали на заняттях ситуації підтримки тим, хто важко засвоював теоретичні знання, а також ситуації успіху для підбадьорювання та заохочування навіть за незначні успіхи; не фіксували відсутність знань, а забезпечували умови студентам для досягнення поставленої мети.
У процесі проведення експериментальної роботи використовували інформацію багатьох дисциплін, які вивчаються студентами на музично-педагогічному факультеті, виходячи з того, що навчальний процес необхідно будувати на міжпредметному грунті, оскільки міжпредметні зв’язки мають великий творчий потенціал (В.М.Максимова), а перенос інформації з одного предмету на інший є творчим актом (І.Я.Лернер).
У межах нашого дослідження спиралися на дисципліни як психолого-педагогічного, так і спеціального циклу, які сприяють формуванню компонентів професійно-педагогічної культури:
● психологія: знання про психічні процеси (відчуття, сприймання, уява, пам’ять, мовлення, емоції й почуття), психологічну характеристику особистості (спрямованість, здібності), діяльність людини, вони й розкривають психологічну сутність компонентів культури;
● педагогіка: зміст виховання особистості (естетичне, інтелектуальне, моральне, фізичне), процес навчання (зміст, принципи, методи, форми, контроль);
● основи педагогічної майстерності (особистість учителя, вимоги до нього, самовиховання, спілкування, мова вчителя, педагогічна техніка);
● хоровий клас: знання біографічних даних про авторів музики, текст, епоху, в яку вони жили, зміст твору, його ідею; музично-теоретичний аналіз; вокально-хоровий аналіз (тип, вид хору, діапазон партій хору, текстурні умови, дикційні, ритмічні та інші труднощі, розподілення дихання, цезури, формування вокальної позиції); виконавчий аналіз (загальний характер і стиль виховання, темпи, характер звукозведення);
● диригування: розвиток музичного слуху, пам’яті, мислення, почуття ритму, стилю, виконавської майстерності, артистизму, формування навичок вокально-хорової роботи, оволодіння засобами спілкування з хором, відбір репертуару для майбутньої практичної діяльності; самостійна робота над хоровим твором;
● сольфеджіо (розвиток музичної пам’яті та слуху, вокальних навичок): опрацювання навичок інтонування вправ; навички сольфеджування мелодій з назвами нот, текстом, транспозиція; сольфеджування дво- та триголосся –ансамблеве і з фортепіано –гармонічного та поліфонічного типу в межах діатоніки; навички визначення на слух гам мажорних і мінорних ладів, ступенів у ладі й тональності, окремих інтервалів, послідовностей акордів у межах діатоніки;
● історія музики: знання послідовного історичного розвитку музичного мистецтва і сучасного; оцінка музичних явищ, характеристика важливих елементів і форм музичного мистецтва; навички зіставлення творчості музикантів з історичними подіями; засоби музичної виразності; національні школи й музичні течії.
Надзвичайно важливим є процес самовдосконалення для вчителя музики в процесі оволодіння вокалом, бо без постійної роботи над собою, своєю звуковою культурою неможливо досягти успіху та професіоналізму. З цією метою було розроблено програми самовдосконалення для кожного студента –певного орієнтира, котрий зумовлював його навчально-виховну діяльність протягом п'яти років. Ця програма включала: особистий план вдосконалення компонентів професійно-педагогічної культури; вибір методів самопізнання (самоспостереження, самоаналіз, порівняльний аналіз результатів самооцінки, взаємооцінки, експертної оцінки); методи самовпливу (самопереконання, самозвіт, самоконтроль, аутотренінг); результативність (зростання рівня сформованості компонентів професійно-педагогічної культури). Постійно консультували студентів під час складання ними планів самовдосконалення, коригували в разі потреби їхню діяльність.
Для перевірки гіпотези щодо формування професійно-педагогічної культури (ППК) студентів було проведено педагогічний експеримент, у якому взяли участь студенти I-V курсів музично-педагогічного, II-V курсів дошкільного та педагогічного факультетів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Необхідно зазначити, що експеримент проходив у природних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчально-виховного процесу.
Констатуючий експеримент передбачав встановлення характеру уявлень студентів про сутність професійно-педагогічної культури, її структуру та значення. З цією метою було проведене анкетування студентів усіх п’яти курсів музично-педагогічного факультету. Результати анкетування показали, що більшість опитаних виявила нерозуміння сутності ППК (68%), хоча студенти 4-5 курсів (53%) наблизилися до правильного визначення сутності вказаного поняття, а більшість (83%) назвали основні компоненти (особистісний, діяльнісний, пізнавальний). Так, першокурсники вказали, що ППК є “загальною культурою вчителя” (34%); “культурою співу” (17%); синтезом особистісних якостей і знань учителя (13%); комплексом індивідуальних якостей й умінь, який допомагає вчителеві музики навчати дітей (11%).
Зіставлення відповідей студентів 1-2 та 3-5 курсів дозволило зробити висновок про те, що у старшокурсників зростає рівень знань про сутність ППК: якщо в 31% студентів молодших курсів були неправильні відповіді, то таких у старшокурсників було лише 11%. Загалом же відповіді засвідчили, що майбутні вчителі мають недостатні знання, нечіткі уявлення про сутність ППК. Безсумнівно, це істотно впливає на рівень їхньої професійної підготовки.
Було проведено також констатуючий діагностичний зріз з метою встановлення рівня сформованості ППК студентів як експериментальних, так і контрольних груп на основі таких критеріїв: повнота, глибина та усвідомленість системи знань з педагогіки, психології, основ педагогічної майстерності, вокальної педагогіки, хорознавства, історії музики; ставлення до процесу пізнання та майбутньої професійної діяльності; оволодіння спеціальними, інтелектуальними, комунікативними уміннями, а також уміннями педагогічної техніки; прагнення до самовдосконалення; об’єктивна самооцінка (уміння об’єктивно оцінювати власні здібності, професійно значущі якості своєї особистості, спеціальні уміння й навички, комунікативні й інтелектуальні уміння, уміння педагогічної техніки) та оцінка викладачами рівня сформованості умінь.
На основі цих критеріїв було визначено рівні сформованості ППК студентів. Досконалий рівень характеризують:повні, глибокі й усвідомлені знання з психолого-педагогічних дисциплін, теорії музики, світової художньої культури, історії музики, вокальної педагогіки та ін.; позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності, високий рівень розвитку інтелектуальних і комунікативних умінь, виконавської майстерності (емоційність виконання, наявність діапазону, розвинена вокальна техніка, тембр голосу, його сила та польотність); мають різноплановий і складний репертуар, уміння перевтілюватися в репертуарі, розвинене уміння донести до учня сутність, виховну цінність і емоційну насиченість музики, уміння виконувати пісні дитячого репертуару з урахуванням особливостей казкових персонажів; культура виконання творів з урахуванням епохи та жанру твору; культура зовнішнього вигляду; вокальну витривалість; розвинені акторські та ораторські здібності; високий рівень розвитку звукової культури, уміння знімати емоційно-психологічне напруження, мускульні затиски, впливати позитивно на вихованців, триматися в аудиторії; сформовані здібності та якості, творче ставлення до педагогічної діяльності, розвинене прагнення до постійного самовдосконалення.
Базовий рівень: повні, глибокі й усвідомлені знання з різних дисциплін, сформовані уміння, але не всі доведені до зазначеного рівня сформованості; позитивне ставлення до майбутньої педагогічної діяльності, розвинене прагнення до постійного самовдосконалення.
Достатній рівень: є певні прогалини в знаннях, не в однаковій мірі сформовані уміння, здібності та якості, а також потреба у самовдосконаленні, у деяких студентів індиферентне ставлення до майбутньої професійної діяльності.
Елементарний рівень: низька якість знань, в основному низький рівень сформованості умінь, індиферентне або негативне ставлення до майбутньої педагогічної діяльності, відсутня потреба у самовдосконаленні.
Нульовий рівень: низька якість знань, окремі уміння, здібності й якості не сформовані зовсім, негативне ставлення до майбутньої професійної діяльності, відсутня потреба у самовдосконаленні.
Результати констатуючого діагностичного зрізу дали підставу розподілити студентів експериментальних груп на п’ять підгруп.
До першої підгрупи ввійшли студенти, котрі мали достатні теоретичні, педагогічні та музичні знання (когнітивний компонент), розвинені професійно-педагогічні здібності та якості, професійно спрямовані, досвід вокальної роботи, досвід декількох концертних виступів (особистісний компонент), з діапазоном, без недоліків мовнорухомого апарату, але з нерозвиненими в повній мірі комунікативними уміннями та уміннями педагогічної техніки (діяльнісний компонент), сформовані позитивні мотиви (мотиваційний компонент).
Студенти другої підгрупи також мали певні теоретичні знання та досвід вокальної діяльності, але разом з тим невеликий вокальний діапазон, мускульні затиски різного ступеня, в’ялість, недостатню комунікабельність.
У студентів третьої підгрупи виявили достатні музичні та педагогічні знання, але не мала вокальної підготовки та досвіду вокальної діяльності (студенти-інструменталісти: піаністи, скрипалі, баяністи та ін.); студенти з чудовим внутрішнім слухом, проте співають “на горлі” і внаслідок цього мають проблеми з голосовим апаратом (хриплість, сиплість, швидка втома). Крім того, до цієї групи віднесли студентів, які мали вади в будові голосового апарату (неправильний прикус, зближення верхньої і нижньої щелепи, висунута щелепа, дефекти зубів).
Четверта підгрупа включала студентів, які несприйнятливі до вокальної роботи, мають недостатньо розвинутий вокальний слух, недостатні знання з спеціальності та педагогіки, меланхоліки за типом темпераменту, не розуміють важливості та необхідності предметів “Постановка голосу” та “Основи педагогічної майстерності” (відсутня професійна спрямованість), слабо розвинений діяльнісно-професійний компонент.
П’ята підгрупа об’єднала студентів-заочників, для яких необхідна більш детальна розробка технології формування ППК.
Вивчення курсів “Постановка голосу” та “Основи педагогічної майстерності” студентами контрольних груп проходило за традиційною методикою. Студенти експериментальної групи працювали за розробленою нами методикою. Вона передбачала досягнення мети формуванням ППК з постійним акцентуванням уваги на цій проблемі; використанням набутих знань і умінь у навчально-виховній і професійно-педагогічній діяльності. На першому занятті з обох курсів ознайомлено студентів зі змістом і структурою ППК, її значенням для професійно-педагогічної діяльності.
На заняттях з постановки голосу використовували в кожній підгрупі індивідуальну і групову форми організації діяльності для кожної підгрупи. Індивідуальне заняття передбачало проведення діагностики рівня сформованості окремих компонентів ППК (анкетування, бесіда зі студентами і викладачами інших дисциплін); обговорення основних теоретичних положень, провідних проблем змісту навчання нашого курсу; розвиток і тренування умінь і навичок згідно з індивідуальними планами; розвиток якостей і здібностей; моделювання комунікативних ситуацій майбутньої педагогічної діяльності.
Групова форма передбачала участь у занятті декількох студентів. Це давало змогу їм простежити діяльність кожного з формування педагогічних та спеціальних умінь і навичок, висловити власну думку з приводу виконання вокального твору, його інтерпретації, доцільності використання певних акторських прийомів і заходів та ін. Головне при цьому –слухати та чути один одного, щоб відпрацьовувати вокальний слух, розуміти свої помилки, аналізуючи досвід інших студентів.
Роботу з формування ППК проводили систематично, поетапно, тобто протягом п’яти років, постійно перевіряючи результати, коригуючи процес розвитку ППК, стимулюючи й заохочуючи при цьому студентів, привчаючи їх до зіставлення особистої програми самовдосконалення з набутим досвідом.
На заняттях прагнули до максимальної співтворчості зі студентом, створювали педагогічні умови (створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в кожній підгрупі, використання між предметних зв’язків, спонукання студентів до самовдосконалення), які сприяли ефективній роботі, а саме: позитивній мотивації, набуттю теоретичних знань (когнітивний компонент), способів діяльності (діяльнісний компонент) та розвитку професійної спрямованості, особистих якостей і здібностей майбутнього вчителя (особистісний компонент).
Розроблені нами заняття будувались таким чином, щоб вони сприяли формуванню ППК студентів. Кожне авторське заняття з постановки голосу включало:
перевірку теоретичних знань з різних дисциплін, які розкривають тему заняття (когнітивний компонент);
підбір розспівок і вокалізів. Починається розспівування за допомогою комплексу вправ, які спрямовані на оволодіння вокально-технічними прийомами, розвиток умінь педагогічної техніки, розвиток звукової культури мови (зміст роботи будується на основі знань з фонетики, орфоепії, артикуляції), а саме: формування правильного вимовляння звуків; опрацювання дикції за допомогою спеціальних вправ; використання вправ на подолання недоліків дикції (читання віршів, скоромовки); робота над правильним слововимовлянням і словесним (фонетичним) наголосом; робота над орфоепічною правильністю мови; формування темпу мови та якості голосу; виховання виразної мови; виховання культури мовного спілкування; розвиток мовного слуху та мовного дихання;
індивідуальний підбір репертуару (народні пісні, класичний репертуар, дуети, тріо);
прослухування грамзаписів у виконанні видатних вокалістів, а також безпосередньо вокальних творів з репертуару студента, запис на плівку виконання ним музичних творів з метою подальшого самовдосконалення;
встановлення сформованості інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння музичних творів, виконання твору різними співаками, виділення головних інтонацій та ін.);
використання різних форм музичного діалогу для формування комунікативних умінь: взаємодія окремих партій під час ансамблевого виконання –дует, тріо, квартет; творча імпровізація та ін.;
розвиток професійної спрямованості, а також якостей і здібностей (особистісний компонент);
завдання для самостійної роботи з метою самовдосконалення;
підсумок заняття.
Щоб заняття перебігало ефективно, у кожній підгрупі постійно стимулювали пізнавальний інтерес, створювали ситуації успіху, підтримували кожного студента, вселяли віру у власні сили й можливості. Регулярно показували, як треба говорити, співати, рухатись і т. ін. Добирали систему вправ і завдань, спираючись на індивідуальні особливості студентів, працюючи над їхнім репертуаром, а також формували потребу постійно самовдосконалюватися.
Формуючий експеримент показав ефективність зазначених педагогічних умов, які й забезпечили результативність дослідницької методики у формуванні такого складного особистісного утворення як професійно-педагогічна культура вчителя.
Встановили істотні позитивні результати на першому курсі, зокрема у третій, п’ятій і особливо в четвертій підгрупах. Якщо в першій підгрупі студентів з досконалим рівнем сформованості ППК було 25%, з базовим -75%, то в кінці навчального року вони поліпшили свої результати: відповідно 50% і 50%.
У другій підгрупі не було студентів з досконалим рівнем, а тільки 50% з базовим, то після експериментального навчання відповідно 50% і 25% і з’являється 25% з досконалим рівнем.
Третя підгрупа студентів також показала позитивні результати: якщо до експерименту було 25% студентів з елементарним і 25% з нульовим рівнями, то після експерименту вони значно поліпшили свої результати, піднявшись на більш високі рівні (50% мають достатній і 50% –базовий рівні культури).
Особливо ефективною виявилася розроблена нами методика формування професійно-педагогічної культури у студентів четвертої підгрупи. До експерименту 50% мали елементарний рівень, а 50% –нульовий. Після експерименту їхня ППК значно зросла: 75% з достатнім рівнем, 25% –з базовим.
Студенти п’ятої підгрупи також мають гарні результати. Якщо до експерименту було 33% з елементарним рівенем, то після експерименту студентів з таким рівнем уже не було; 33% мали достатній, а 66,7% - базовий рівні сформованості ППК.
Динаміка рівнів сформованості професійно-педагогічної культури студентів п’ятого курсу музично-педагогічного факультету також підтверджує ефективність проведеного дослідження (див. рис. 1).
Рис. 1. Динаміка рівнів сформованості професійно-педагогічної культури студентів
V курсу музично-педагогічного факультету
Ці діаграми свідчать про те, що п’ятикурсників з елементарним і нульовим рівнем сформованості ППК ні в експериментальних, ні в контрольних групах немає, а в контрольних з достатнім рівнем 19,1% студентів, в експериментальних –%. Базовий рівень на початку експерименту мали 36,4%, після експерименту –,5% (приріст 18,1%); відповідно в контрольних групах 36,4% і 53,6% (приріст 17,2%). Досконалий рівень мали в експериментальних групах до експерименту 27,3% студентів, після –,5% (приріст 18,2%); відповідно в контрольних групах 18,2% і 27,3% (приріст 9,1%).
Одержані результати свідчать про доцільність розробленої й апробованої на практиці методики, яка за умови дотримання зазначених умов забезпечує зростання рівнів сформованості професійно-педагогічної культури майбутніх учителів музики.
У висновках узагальнюються результати дослідження:
У дисертації здійснено теоретичний аналіз і узагальнення проблеми формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя.
1. У професійній діяльності вчителя велике значення має рівень сформованості професійно-педагогічної культури як складного інтегрованого особистісного утворення в єдності та гармонії структурних і функціональних компонентів. Професійно-педагогічна культура є показником рівня професійної підготовки майбутнього вчителя.
. До складу професійно-педагогічної культури входять структурні компоненти (мотиваційний, особистісний, когнітивний і діяльнісний), які взаємозв’язані між собою та з функціональними компонентами (пізнавальним, виховним, оцінним, комунікативним, рекреативним). Ці компоненти є узагальнюючими, вони надають цілісності особистості вчителя, спрямовують його професійно-педагогічну діяльність, визначають його поведінку. Когнітивний і мотиваційний компоненти є професійним підгрунтям ППК, особистісний –умовою підвищення рівня ППК, а діяльнісний –засобом її формування.
. Вказане утворення не формується стихійно, а вимагає спеціальної, поетапної, цілеспрямованої роботи в процесі підготовки майбутнього вчителя на музично-педагогічному факультеті протягом п’яти років навчання, приділяючи особливу увагу роботі з першокурсниками у процесі занять з курсів “Постановка голосу” та “Основи педагогічної майстерності”.
. Методика формування професійно-педагогічної культури передбачає для досягнення мети (сформованості ППК) використання конкретних форм організації навчальної діяльності студентів (індивідуальної та групової), способів (система вправ, підбір репертуару, врахування індивідуальних особливостей та ін.), які сприяють реалізації педагогічних умов розвитку вказаного особистісного утворення. Педагогічними умовами є: створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на заняттях, використання міжпредметних зв’язків та виховання в студентів потреби самовдосконалення.
. Результати формуючого експерименту дали змогу констатувати суттєві зміни як кожного із компонентів, так і взагалі професійно-педагогічної культури студентів експериментальних груп у порівнянні з контрольними: більше половини студентів досягли базового та досконалого рівнів. Особливо значні зрушення рівнів сформованості ППК відбулися у першокурсників, завдяки інтеграції знань з різних дисциплін та постійної актуалізації їх, установці на значущість їх і оволодіння, постійній корекції та самовдосконаленню. Порівняння якісних і кількісних показників у експериментальній та контрольній групах підтвердило ефективність розробленої і запровадженої методики формування професійно-педагогічної культури студентів у процесі занять з постановки голосу і основ педагогічної майстерності.
Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального дослідження потребують такі питання, як подальший розвиток професійно-педагогічної культури молодого вчителя, роль викладача в процесі розвитку професійно-педагогічної культури студентів, професійно-педагогічна культура як спосіб творчої самореалізації особистості студента.
Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:
Ткаченко Т.В. Формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 –теорія і методика професійної освіти. –Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 2000.
Дисертацію присвячено проблемі професійно-педагогічної культури студентів, розкриттю її сутності та змісту, характеристиці її структурних і функціональних компонентів. У дисертації визначені й теоретично обгрунтовані педагогічні умови формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики у процесі занять з постановки голосу. У педагогічному експерименті підтверджена доступність і ефективність методики формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя.
Ключові слова: професійно-педагогічна культура, компоненти, формування професійно-педагогічної культури, педагогічні умови.
Ткаченко Т.В. Формирование профессионально-педагогической культуры будущего учителя музыки. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 –теория и методика профессионального образования. –Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды, Харьков, 2000.
Диссертация посвящена проблеме формирования профессионально-педагогической культуры будущего учителя музыки.
В диссертационном исследовании проанализирован историко-педагогический аспект проблемы. Выявлено, что труды исследователей в основном посвящены проблемам формирования педагогической культуры студентов, учителей, преподавателей высшей школы. Подготовку же учителя музыки связывают с развитием музыкальных вкусов, музыкальной культуры, педагогического мастерства.
В диссертации раскрыты сущность, содержание, структура, основные показатели и уровни сформированности профессионально-педагогической культуры.
Установлено, что профессионально-педагогическая культура является сложным интегративным личностным образованием в единстве и гармонии структурных и функциональных компонентов.
Структурными компонентами являются мотивационный, предусматривающий развитие мотивации студентов к содержанию учения, педагогической деятельности, повышения уровня своей культуры, то есть заинтересованность будущей профессией; личностный, предусматривающий профессионально-педагогическую направленность, которая выражается в готовности к педагогической деятельности, удовлетворенности педагогической профессией, успешной деятельностью и способностью ее выполнять, а также развитие личностных качеств, среди которых выделяются музыкально-эстетический вкус, требовательность, наблюдательность, эмпатийность, уважение к личности; когнитивный, предусматривающий усвоение студентами системы теоретических знаний (педагогических, психологических, методических, знаний по специальности), знаний-ценностей (культурологических, этических, эстетических, де онтологических), знаний-средств (организационных, информационных, физиологических, антропологических) и деятельностный, включающий умения интеллектуальные, коммуникативные, умения педагогической техники.
Функциональными компонентами профессионально-педагогической культуры являются познавательный (обеспечивает формирование системы знаний), воспитательный (обеспечивает формирование способностей, наклонностей, качеств личности, осознание своей педагогической позиции, гуманного отношения к окружающим, восприятие человека как самой высокой ценности.), коммуникативный (оказывает содействие установлению гуманных взаимоотношений между субъектами учебно-воспитательного процесса, взаимообогащению и взаимопониманию между ними), оценочный (помогает оценить действия человека как положительные и отрицательные, гуманные и антигуманные с целью дальнейшего развития или коррекции их и оказывать содействие развитию личности), рекреативный (в создании условий и способов, благодаря которым личность имеет возможность восстановить свои физические, психологические и моральные силы, снять напряжение, духовно обогатиться).
Установлено, что средством формирования профессионально-педагогической культуры являются занятия по постановке голоса и основам педагогического мастерства, главными задачами которых является развитие знаний о голосообразовании, художественной выразительности и развитие вокально-технических умений, а также способностей и качеств, которые способствуют их формированию.
Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия, способствующие формированию профессионально-педагогической культуры: создание благоприятного эмоционально-психологического микроклимата на занятиях; использование межпредметных связей; воспитание у студентов потребности в постоянном совершенствовании. В процессе эксперимента формировали положительное отношение к процессу обучения, создавали ситуацию успеха; использовали информацию нескольких дисциплин, которые изучаются студентами на музыкально-педагогическом факультете (психология, педагогика, основы педагогического мастерства, хоровой класс, дирижирование, сольфеджио, история музыки); совместно со студентами составляли планы и программы самосовершенствования, стремясь к их реализации в процессе учебной и профессиональной деятельности.
На основании критериев (полнота и глубина знаний, отношение к процессу познания и будущей деятельности, овладение специальными и педагогическими умениями, стремление к самосовершенствованию, объективная самооценка) определены уровни сформированности профессионально-педагогической культуры студентов: совершенный, базовый, достаточный, элементарный, нулевой.
В процессе формирующего эксперимента установлено, что разработанная методика, предполагающая цель, средства, способы и педагогические условия, способствовала повышению уровня профессионально-педагогической культуры студентов.
Ключевые слова: профессионально-педагогическая культура, компоненты, формирование профессионально-педагогической культуры, педагогические условия.
Tkachenko T.V. Formation of the professional –pedagogical culture of the future teacher of music. –Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.04 –The theory and procedure of the professional education. – Kharkov state pedagogical university by G.S.Skovoroda, Kharkov 2000.
The dissertation is devoted to problem of the professional-pedagogical culture of the students, disclosing of its matter and contents, characteristic of its structural and functional components. In the dissertation are determined and theoretically proved the pedagogical conditions of formation of the professional-pedagogical culture of the future teacher of music during the studies of the voice training. In the pedagogical experiment the availability and efficiency of a procedure of the formation of the professional-pedagogical culture of the future teacher are confirmed.
Key words: professional-pedagogical culture, components, formation of professional-pedagogical culture, pedagogical conditions.