Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Державний вищий навчальний заклад
“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”
Капарулін Іван Сергійович
УДК 330.341.12
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ
(за матеріалами машинобудівних підприємств Херсонської області)
Спеціальність 08.00.04. – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економіки підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України (м. Київ)
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Гончарова Наталія Петрівна, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, професор кафедри економіки підприємств
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Галиця Ігор Олександрович, Державна установа «Iнститут економіки та прогнозування НАН України», головний науковий співробітник відділу конкурентної політики та прогнозування промислового потенціалу
кандидат економічних наук, доцент Каракай Юрій Васильович, Верховна Рада України, Народний депутат України
Захист відбудеться „22” травня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою:
03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.
Автореферат розісланий „22” квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасні перспективи економічного розвитку України пов’язуються з високотехнологічними й конкурентоспроможними підприємствами, господарська діяльність яких створювала б синергетичний ефект із національною економічною системою. Такий ефект можливий лише за наявності інноваційного розвитку підприємств, які складають основу конкурентноздатності національної економіки.
Розуміння цього активізувало діяльність по розробці механізмів інноваційного розвитку підприємств як в наукових дослідженнях, так і на рівні практичної діяльності підприємств. Теоретичним й практичним аспектам інноваційного розвитку на макро- і мікрорівнях присвячені праці таких вчених, як М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв, Й.Шумпетер, П.Друкер, Г.Менш, Б.Санто, Д.Тіс, Ю.Бажал, О.Бутнік-Сіверський, В.Геєць, А.Гальчинський, С.Ілляшенко, Д.Черваньов. На сьогодні даний напрямок досліджень широко висвітлюється у працях західних вчених-економістів, у тому числі Р.Нельсона, С.Уінтера, В.Лазоніка, А.Бернштайна, Е.Лама, В.Циганова та інших.
Незважаючи на активні наукові пошуки в цьому напряму досліджень, деякі важливі теоретико-методичні та прикладні засади інноваційного розвитку підприємств ще не дістали належного обґрунтування. Перш за все, потребують уточнення питання, що стосуються структуризації понятійного апарату. Подальшого вдосконалення потребують показники й методи оцінки рівнів інноваційного розвитку підприємств. Недостатньо розробленими залишаються питання, пов’язані з моделюванням інноваційного розвитку підприємств. Відсутність науково-практичних результатів досліджень з формування системних механізмів активізації інноваційного розвитку підприємства не дає можливості надання практичних рекомендацій суб’єктам господарювання. Необхідність вирішення зазначених проблемних питань, їх актуальність, теоретична і практична значущість визначили вибір теми, об’єкт, предмет, мету, наукові завдання та логіко-структурну побудову дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана (теми: “Система управління інноваційним розвитком підприємств”, номер державної реєстрації 013U001897, і ”Сучасний розвиток та система управління підприємствами (об’єднаннями) у ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 0100U004558). Особисто автором в межах тем розроблено організаційні форми інноваційного підприємництва для забезпечення ефективності інноваційного процесу та методичний інструментарій оцінки рівня інноваційного розвитку підприємства.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення та поглиблення теоретичних положень щодо інноваційної складової розвитку суб’єктів господарювання та розробка науково-практичного інструментарію для формування ефективної системи управління інноваційним розвитком підприємств.
У відповідності з метою, в роботі поставлено і вирішено наступні наукові та прикладні завдання:
Об’єктом дослідження виступають процеси інноваційного розвитку промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування та впровадження системних підходів до управління інноваційним розвитком вітчизняних машинобудівних підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є положення сучасної економічної теорії, викладені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку підприємств.
Для вирішення окреслених завдань використовувались: метод системного підходу — при виявленні зв’язків між явищами та процесами економічної діяльності; метод порівнянь — при співставленні особливостей функціонування різних систем; абстрактно-логічні методи — при теоретичному узагальненні результатів досліджень і формування на їх основі проміжних і підсумкових висновків; методи економіко-статистичного аналізу — при дослідженні інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області, визначення його основних тенденцій та динаміки, а також для оцінки рівня інноваційного розвитку суб’єктів господарювання.
Інформаційну базу дослідження складають наукові монографії, статті зарубіжних і вітчизняних вчених, нормативно-правові акти, що регулюють діяльність підприємства на державному та міжнародному рівнях, статистичні матеріали за проблематикою дисертації, матеріали підприємств, інформаційних агенцій та Інтернету.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:
удосконалено:
одержали подальший розвиток:
Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методів оцінки та шляхів активізації інноваційного розвитку підприємств. Основні наукові положення доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій, призначених для використання машинобудівними підприємствами для здійснення інноваційної діяльності, що сприятиме активізації та підвищенню ефективності інноваційного розвитку.
Результати дослідження використані в діяльності: ВАТ "Херсонський завод карданних валів" (довідка №220/5053 від 25.10.2007), ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА» (довідка №530-11/2007 від 05.11.2007), а також при підготовці матеріалів в процесі здійснення законодавчої діяльності Верховної Ради України (довідка 04-22/8-208 від 17.01.2008р.) і в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» при викладенні курсів „Управління конкурентоспроможністю підприємства” та „Економіка підприємства” (довідка від 18.01.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Наукові статті підготовлені автором особисто і відображають основний зміст дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції роботи доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Динаміка наукових досліджень’2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Наука і інновації 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці” (Київ, 2005р.); „Економіка підприємства: теорія і практика” (Київ, 2006р.); ”Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (Київ, 2007р.) і „Проблеми управління у сфері підприємництва„ (Київ, 2007р.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,3 д.а., які належать особисто автору, зокрема, 3 праці у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,1 д.а., 8 – в інших виданнях загальним обсягом 1,2 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 175 сторінок друкованого тексту, в тому числі 34 рисунки на 20 сторінках, 15 таблиць на 11 сторінках, 7 додатків на 31 сторінці. Список використаних джерел містить 142 найменувань, розміщений на 13 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.
У розділі 1 «Теоретико-методичні основи управління інноваційним розвитком підприємств» досліджено концептуальні положення інноваційної теорії, проведена сутнісна характеристика суб’єктів господарювання, узагальнені й систематизовані інноваційно спрямовані положення економічної теорії.
Проведеним етимологічним й сутнісним аналізом поняття «інновація» вдалося визначити його як етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно. При чому економічний розвиток відбувається тільки на рівні економіки країни й тільки завдяки інноваціям, що дозволяє говорити про ідентичність понять «економічний розвиток» й «інноваційний розвиток».
Дослідження сутнісно-етимологічного значення поняття «підприємець» в рамках методологічного індивідуалізму дозволило виділити три види суб’єктів господарювання: бізнесмен, підприємець, інноватор. Такий поділ дозволив виокремити інноваційну складову діяльності підприємця. Однак визначено, що сучасне бачення інноваційного розвитку підприємства націлює його на певну систематичність процесу інноваційного розвитку й передбачає відхід від впливу суб’єктивізму у діяльності інноватора. Реалізувати поставлені завдання можливо лише, розглядаючи суб’єкт господарювання на рівні підприємства. На науковому рівні це вимагає розробки теорії інноваційного підприємства, яка дозволить обґрунтувати основні напрями інноваційного розвитку підприємства. Економіко-правовий аспект визначення основних характеристик інноваційного підприємства дозволив охарактеризувати таке підприємство як відкриту виробничу систему, яка може приймати різні організаційно-правові форми господарювання. Проте, виробнича діяльність підприємства повинна залишатися центральною складовою при формуванні положень теорії інноваційного підприємства.
Доведено, що подальше поглиблення теоретичних основ управління інноваційним розвитком підприємства повинно відбуватись в рамках теорії інноваційного підприємства. Формування такої теорії повинно відбуватись на основі синтезу всіх напрямів й течій, в яких присутні положення, що так чи інакше описують процеси змін на підприємстві (таблиця 1.).
Таблиця 1.
Основні напрями теорії інноваційного підприємства
|
№ пп. |
Найменування теорії , підходу або концепції |
Репрезентативна публікація |
Репрезентативна публікація інноваційного напряму теорії |
«Портрет» інноваційного підприємства |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1 |
Неокласична теорія |
Маршалл A., 1919 Марріс Р., 1963 |
Лазонік В., 2000 |
виробничо-господарська система, яка попри високі постійні витрати в короткостроковому періоді отримує конкурентні переваги в довгостроковому періоді |
|
2 |
Максимізація вартості фірми |
Модігліані Ф., 1958 |
Куркотова Н.Ю., 2007г.; Джонсон Дж., 2001 Поулес K., 2004 Блюндель, Гріфіт, Ван Ріінен., 1999 |
генератор грошових потоків через створення нової ринкової вартості |
|
3 |
Процесний підхід |
Хаммер M., Чампі Дж., 1993; Девенпорт Т., 1993 |
Бернштайн A., Кляйн M., Мелон T., 1999; Моллер Ч., 2006 |
бізнес-процес, в якому відбуваються систематичні зміни у підпроцесах |
|
4 |
Ресурсний підхід |
Прахалад K., Хамел Г., 1990 |
Франко Дж., Файре Ф., Негассі С., 2002; Xu Qingrui, 2000 |
сукупність ключових компетенцій |
|
5 |
Концепція динамічних здібностей |
Дірік К., Кул K., 1989 Тіс Д. та інш., 1997 |
Лазонік В., 2000 |
господарська одиниця, яка має значний потенціал в систематичному інтегруванні, створенні та реконфігурації внутрішніх та зовнішніх компетенцій |
|
6 |
Еволюційна теорія |
Нельсон Р., Уинтер С., 1982 |
Робсон А., 2006; Фрідман Д., 1998 |
сукупність рутин, унікальність яких дозволяють ефективно конкурувати серед подібних підприємств галузі |
|
7 |
Теорія організаційного розвитку |
Бенніс В., 1961. Блейк Р., 1964 |
Лам Е,, 2004 |
система у двох площинах: психосоціальна система й система технологій, кожна з яких постійно змінюється |
|
8. |
Когнітивна теорія |
Полан’ї М., 1962. |
Нонака І., 2003; Вебстер Е., 2000; Беннет Д., 2001 |
виробнича система, когнітивна діяльність якої долає ринкову невизначеність й зменшує обмежену раціональність |
|
9. |
Теорія адаптивних систем |
Ципкін Я., 1970; Фомин В. й інш, 1981; Чаки Ф., 1975 |
Циганов В., 2004; |
господарська одиниця, що характеризується самоорганізацією, навчанням й адаптацією до зовнішнього середовища |
Аналіз основних наукових концепцій виявив, що спільним в них є розуміння процесів інноваційного розвитку підприємства, хоча й при наявності розбіжностей у початкових положеннях теоретичних конструкцій. Це дало можливість узагальнити напрями теорії інноваційного підприємства в рамках основних сучасних економічних течій та шкіл.
У розділі 2 «Аналіз інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області» визначено структурні характеристики, тенденції, перспективи розвитку та особливості стану інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області, проведено аналіз елементів системи управління інноваційним розвитком на підприємствах, здійснено оцінювання інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання.
За результатами аналізу інноваційної активності досліджуваних підприємств виявлена тенденція до зменшення кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю (рис.1). Причому, на протязі аналізованого періоду на підприємствах регіону практично не відбувалось придбання прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Придбання нових технологій також відбувалось епізодично. Аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним з них є власні кошти підприємств. Фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувалось. Витрати на продуктові інновації в основному мали місце на великих підприємствах з чисельністю 500-5000 осіб, в той час як витрати на процесові інновації здійснювались на підприємствах з чисельністю 200-499 осіб. Аналіз інноваційної діяльності дав змогу виявити певну стабільність у кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду, залишаючись практично незмінною. Позитивним моментом є те, що продукція, відвантажена переважною кількістю інноваційно-активних підприємств, зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності.
Аналіз наукового потенціалу області й виробничої діяльності машинобудівних підприємств підтвердив тезу про необхідність створення певних підрозділів на підприємствах, які б активізували інноваційну діяльність. Більшість досліджуваних машинобудівних підприємств мають у своїй організаційній структурі відповідні підрозділи, які займаються науково-дослідними й дослідно-конструкторськими розробками. Встановлено, що ті підприємства, які зберегли відповідні підрозділи й приділяють достатньо уваги інноваційній діяльності, періодично оновлюють свій асортимент інноваційною продукцією. Проте, інтенсивність роботи інноваційних підрозділів не корегує з результатами діяльності підприємств. Серед обстежених машинобудівних підприємств є такі, що показували за результатами своєї господарської діяльності збитки, маючи при цьому активну роботу своїх науково-технічних підрозділів. І навпаки: зустрічались і такі, які, не маючи таких підрозділів, показували значні здобутки. Однак, при цьому відсутність власних конструкторських бюро й лабораторій компенсувалася тими зв’язками, які налагоджені з сторонніми науковими організаціями й інжиніринговими компаніями.
Дослідження факторів впливу на інноваційну діяльність вказало на недостатню ресурсозабезпеченість досліджуваних підприємств Херсонської області. Оцінка їх інноваційного потенціалу підтвердила взаємозв’язок між ресурсами й можливостями та рівнем інноваційної активності суб’єктів господарювання. Саме інноваційно-активні підприємства отримали найкращі оцінки за показником інноваційного потенціалу (ВАТ "Херсонський електромашинобудiвний завод", ВАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування", ВАТ "Херсонський суднобудiвний завод").
За результатами аналізу тенденцій інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Херсонської області зроблено висновки, що основні зусилля підприємства повинні спрямовувати на формування власної ефективної системи управління інноваційним розвитком при відсутності державної підтримки й стимулюючих ринкових механізмів на макро- й мезорівнях. Позитивний досвід підприємств, які вже мають діючі елементи системи управління інноваційним розвитком, дозволив зробити припущення про безальтернативність інноваційного розвитку підприємств в сучасних умовах.
У розділі 3 „Методичне забезпечення інноваційного розвитку підприємств” визначено складові методичного інструментарію управління інноваційним розвитком підприємств, який складається з методики оцінки інноваційного розвитку, моделі інноваційного розвитку підприємства й побудови системи управління інноваційним розвитком.
Теоретичні узагальнення та аналітичні висновки дозволили сформулювати основний зміст показника інноваційного розвитку підприємств як співвідношення витрат й результатів діяльності суб’єкта господарювання (рис.2).
В роботі запропоновано визначати рівень інноваційного розвитку підприємства як співвідношення між інноваційною активністю підприємства та його інноваційним потенціалом. Таке розуміння сутності показника інноваційного розвитку підприємства дозволило розробити методику розрахунку, в основу якої покладене визначення поняття «інновація» в рамках шумпетерівського підходу та уявлення сучасної науки про складові інноваційного потенціалу (рис.3) Аналіз розрахованих показників рівня інноваційного розвитку підтвердив високий рівень інноваційного розвитку саме у тих підприємств, які за даними статистичних спостережень на протязі аналізованого періоду стабільно показують значні результати інноваційної діяльності.
Детальний теоретичний аналіз моделей інноваційного процесу й розвитку підприємства на основі концепції циклічності дав підстави для ототожнення цих процесів. Такий підхід дозволив сформулювати концептуальні основи моделі інноваційного розвитку підприємства й відобразити його у системі інноваційність-адаптивність (рис.4). Запропоновано визначати збільшення розмірів підприємства як підвищення рівня адаптивності до зовнішніх умов, а здатність підприємства генерувати інновації сприймати як ступінь інноваційності, виражаючи його через запропонований в роботі показник інноваційного розвитку.
Проведена періодизація етапів інноваційного розвитку у системі координат «інноваційність-адаптивність» (таблиця 2.) дозволила побудувати трьохвимірну просторово-часову модель інноваційного розвитку підприємства, де інноваційність та адаптивність виступають у якості цільових функцій, що характеризують рівень інноваційного розвитку підприємства.
Результати апробації запропонованої моделі виявили подібність до спіралевидної траєкторії трьох з шести проаналізованих на протязі 2001-2006рр інноваційно активних підприємств, що дає підстави говорити про адекватність моделі інноваційного розвитку підприємства й можливість її застосування в тому числі для прогнозування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.
Таблиця 2
Опис основних етапів інноваційного розвитку
|
Положення підприємства на кривій інноваційного розвитку |
Назва етапу розвитку |
Характеристика |
|
1 |
2 |
3 |
|
точка А |
МАРКЕТИНГ |
- підприємство починає впроваджувати нову продукцію на ринок; новизна продукції достатньо висока; за співвідношенням ціна/якість продукція підприємства значно випереджає нечисленні аналоги; велика увага приділяється маркетинговим інструментам. |
|
точка В |
ВИРОБНИЦТВО |
- підприємство активно захоплює ринок, темпи зростання обсягів продажу високі; за співвідношенню ціна/якість підприємство знаходиться в п’ятірці лідерів; загострюється конкурентна боротьба; головна увага приділяється виробництву |
|
точка С |
ВИТРАТИ («Пік адаптивності») |
- підприємство досягає піку свого розвитку; швидкість темпів зростання знижується; конкуренція висока; активно йдуть процеси інтеграції, диверсифікації, диференціації, спеціалізації; основна увага приділяється зменшенню витрат. |
|
точка D |
ДОСЛІДЖЕННЯ («Пік інноваційності») |
- обсяги виробництва падають; конкуренція ще більше загострюється; підприємство активно починає шукати нові шляхи розвитку, значні кошти вкладаються у наукові дослідження або йде залучення технологій із зовнішніх джерел; проводиться реструктуризація та реорганізація підприємства, продаж зайвих підрозділів, звільнення частини персоналу. Основна увага приділяється пошуку перспективних розробок. |
Теоретичні положення системно-інтеграційного підходу дали можливість представити управління інноваційним розвитком підприємства як об’єктно-процесну систему, що дало змогу виділити основні аспекти й складові такої системи. Запропонована формально-логічна схема системи управління інноваційним розвитком підприємства відображає основні напрями розвитку підприємства в контексті шумпетеріанського розуміння інновації, що дозволяє виділити п’ять напрямів розвитку підприємства (впровадження нового продукту, нового процесу, вихід на новий ринок, знаходження нової сировини (постачальника), реорганізація галузі). Практичне застосування запропонованих положень відбувалось на двох профільних підприємствах ВАТ "Херсонський завод карданних валів" та ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА», що дало змогу оптимізувати організаційну структуру й процеси підприємств до відповідних інноваційних напрямів розвитку.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки і обґрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів побудови та реалізації системного управління інноваційним розвитком підприємств з урахуванням їх ринкових, регіональних, галузевих і продуктових особливостей. Основні висновки та результати, одержані в ході проведеного дослідження, є такими:
1. Питання теоретичного, методологічного і прикладного характеру, які стосуються процесів управління інноваційним розвитком промислових підприємств, в недостатній мірі опрацьовані та висвітлені в економічній літературі, зокрема відсутня структуризація і системний підхід до діагностування рівня інноваційного розвитку підприємства, недостатня увага приділяється удосконаленню моделей управління розвитком. Існує також необхідність визначення системних елементів управління, на які повинна спрямовуватись інноваційна діяльність окремого підприємства.
2. Враховуючи трансформацію інноваційної теорії в контексті тенденцій розвитку світової економіки, під інновацією слід розуміти етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно й проявляються у виробництві та впровадженні на ринок продуктів і технологій, які характеризуються ринковою новизною, а також діями суб’єктів господарювання, пов’язаними з відкриттям нових ринків, джерел сировини, на яких дана галузь ще не була присутня (в незалежності існував цей ринок або джерело сировини чи ні); а також з реорганізацією галузі.
3. В сучасних умовах управління інноваційним розвитком потребує систематичності його реалізації, яка б враховувала вплив різних теоретичних поглядів щодо управління підприємством, а також економіко-правовий аспект різних форм господарювання. Теоретичним підґрунтям такої діяльності повинна стати теорія інноваційного підприємства, одними з головних завдань якої повинна стати розробка механізмів активізації інноваційної діяльності та необхідного практичного інструментарію забезпечення інноваційного розвитку.
4. Результати аналізу інноваційної активності машинобудівних підприємств Херсонської області виявили стійку тенденцію до зменшення кількості підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Серед негативних факторів виявлена відсутність придбання промисловими підприємствами прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Також відзначена епізодичність придбання нових технологій. Крім того, аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним джерелом фінансування є власні кошти підприємств. а фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувається.
5. Серед позитивних тенденцій визначена певна стабільність у кількості підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду. Відвантажена продукція переважною кількістю інноваційно-активних підприємств може вважатися такою, що зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності (державні підприємства практично не реалізують інноваційну продукцію).
6. Аналіз організаційних структур досліджуваних підприємств Херсонської області дав можливість стверджувати про необхідність існування на підприємствах певних організаційних структур, які б відповідали за інноваційну діяльність. Якщо ж такої можливості не існує, або існування таких структур економічно недоцільно, виникає необхідність залучення технологій ззовні, що може бути вирішено шляхом об’єднання зусиль з іншими учасниками інноваційної інфраструктури.
7. Аналітична оцінка інноваційної діяльності дозволила зробити висновок про відсутність на досліджуваних підприємствах належної системи управління інноваційним розвитком, яка б забезпечила ефективність інноваційної діяльності. Позитивний досвід підприємств, які вже мають елементи системи інноваційного розвитку, дозволив зробити припущення про безальтернативність інноваційного розвитку підприємства в сучасних умовах.
8. Принцип співвідношення витрат й результатів поряд з еволюційним підходом дає змогу проводити комплексний аналіз інноваційного розвитку промислових підприємств. Рівень інноваційного розвитку підприємства визначається як співвідношення між інноваційною активністю підприємства та його інноваційним потенціалом. За таких умов більш інноваційно-розвинутим можна вважати підприємство, у якого цей показник буде найбільшим. Порівняння розрахункових показників інноваційного розвитку засвідчило адекватність запропонованої методики оцінки інноваційного розвитку підприємства.
9. Теоретичний аналіз моделей інноваційного процесу й розвитку підприємства на основі концепції циклічності дозволив визначити подібність цих процесів при наявності значної диференціації понятійного апарату, що описує вищезазначені явища. Це дозволило сформулювати концептуальні основи моделі інноваційного розвитку підприємства й відобразити їх у системі інноваційність-адаптивність. Збільшення розміру підприємства може трактуватися як підвищення рівня адаптивності до зовнішніх умов, а ступінь радикальності впроваджуваних підприємством інновацій свідчить про ступінь інноваційності.
10. Періодизація етапів інноваційного розвитку у системі координат «інноваційність-адаптивність» дозволила побудувати трьохвимірну модель інноваційного розвитку підприємства, де інноваційність та адаптивність виступають у якості цільових функцій, що характеризують рівень інноваційного розвитку підприємства.
11. Системно-інтеграційний підхід дав можливість визначити інноваційний розвиток підприємства як об’єктно-процесну систему, виділивши при цьому основні її складові та необхідні умови для впровадження системи управління інноваційним розвитком на підприємствах машинобудування.
Реалізація сукупності теоретико–методичних положень і практичних рекомендацій щодо інноваційного розвитку машинобудівних підприємств сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на національних й світових ринках.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
В інших наукових виданнях:
АНОТАЦІЯ
Капарулін І.С. Управління інноваційним розвитком підприємств (за матеріалами машинобудівних підприємств Херсонської області) – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2008.
Дисертація присвячена питанням активізації інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. З цією метою досліджені поняття інноваційна діяльність, інновація, інноваційний процес; проведене узагальнення інноваційно-спрямованих теоретичних підходів при формуванні теорії інноваційного підприємства. За результатами діяльності підприємств визначено стан і окреслено перспективи інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області. Розроблена методика комплексної оцінки інноваційного розвитку, яка враховує інноваційну активність й інноваційний потенціал підприємства. Результати проведеної оцінки використані у процесі моделювання інноваційного розвитку, в результаті якого на основі концепції циклічності була розроблена модель інноваційного розвитку підприємства. На основі системно-інтеграційного підходу окреслені основні контури системи управління інноваційним розвитком підприємства, що дозволило представити управління цим процесом у вигляді об’єктно-процесної системи.
Ключові слова: інноваційна діяльність, інновація, інноваційне підприємство, інноваційний процес, інноваційний розвиток, інноватор, інноваційний бізнес.
АННОТАЦИЯ
Капарулин И.С. Управление инновационным развитием предприятий (на материалах машиностроительных предприятий Херсонской области) – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04. – Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). ГВУЗ „Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана”, Киев, 2008.
Диссертация посвящена вопросам активизации инновационного развития машиностроительных предприятий в условиях рыночной трансформации экономики.
На основании результатов детального исследования методологии инновационного развития установлено, что формирование эффективных механизмов обеспечения инновационного развития предприятий является одним из проблемных вопросов, что объясняется существованием различных подходов к обеспечению инновационного развития предприятия. В работе рекомендуется объединить существующие подходы к пониманию природы предприятия и основных механизмов, обеспечивающих его инновационное развитие, в единую теорию инновационного предприятия.
В работе дана аналитическая оценка инновационной деятельности основных тенденций инновационного развития машиностроительных предприятий Херсонской области. Анализ организационных структур машиностроительных предприятий позволил сделать вывод о необходимости функционирования на предприятиях определенных организационных структур, в функции которых входило бы обеспечение инновационного развития предприятия. В то же время, результаты анализа инновационной деятельности свидетельствуют об отсутствии на машиностроительных предприятиях Херсонской области надлежащей системы управления инновационным развитием, которая бы сделала возможной такую деятельность эффективной. Позитивный опыт тех предприятий, которые уже имеют элементы системы управления инновационного развития, позволил сделать заключение, что такая деятельность должна носить характер системности и комплексности. В свою очередь, это позволяет говорить о необходимости разработки теоретико-методических основ системы управления инновационным развитием предприятия, основные контуры которой представлены в работе. Использование системно-интеграционного подхода позволило представить ее в виде объектно-процессной системы и сформулировать основные направления инновационного развития предприятия.
В диссертации предложена методика расчета комплексной оценки уровня инновационного развития предприятия, в основу которой положено соотношение расходов и результатов инновационной деятельности. Оценку уровня инновационного развития предприятия рекомендовано определять как соотношение между показателями инновационной активности предприятия и его инновационным потенциалом.
В диссертации разработана как одна из составляющих методического инструментария обеспечения инновационного развития модель инновационного развития предприятия, которая позволяет отобразить во временном диапазоне инновационное развитие предприятия. Разработанная периодизация этапов инновационного развития в системе инновационность-адаптивность позволила построить трехмерную модель инновационного развития предприятия, где инновационность и адаптивность выступают в качестве целевых функций, которые характеризуют уровень инновационного развития предприятия.
Апробация прикладных разработок и методических положений осуществлена на ОАО «Херсонский завод карданных валов» (г.Херсон) и ЗАО «Аккумуляторный завод «САДА» (г.Херсон).
Ключевые слова: инновационная деятельность, инновация, инновационное предприятие, инновационный процесс, инновационное развитие, инноватор, инновационный бизнес.
ABSTRACT
Kaparulin I.S. Management of enterprise's innovation development (on materials of the machine-building enterprises of Kherson region). – Manuscript.
The thesis for obtaining the scientific degree of candidate of economic sciences, specialty 08.00.04. – Economics and Management of Enterprises. – SHEE «Vadym Hetman Kyiv National Economic University», Kyiv, 2008.
Dissertation is devoted the questions of activation of innovative development of machine-building enterprises in the conditions of market transformation of economy. There innovative activity, innovation, innovative process are probed; theoretical innovative approaches, that is at forming of theory of innovative enterprise, are conducted generalization. As a result of activity of enterprises the state and prospects of innovative development of machine-building enterprises of the Kherson area are defined. The method of complex estimation of innovative development are developed, which takes into account innovative activity and innovative potential of enterprise. The results of the conducted estimation in the process of design of innovative development are drawn on, as a result of which on the basis of conception of recurrence there was model of innovative development of enterprise developed. On the basis of system-integration approach basic contours of control system by innovative development of enterprise are outlined which allowed presenting this process control as an object-process system.
Key words: innovative activity, innovation, innovative process, innovative projects, innovative development, innovator, innovative business.