Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Боротьба з відходами виробництва
Принципово можливе використання промислових відходів у наступних основних напрямках:
1. Рекультивація ландшафтів, планування територій, відсипання доріг, дамб і т.п., для чого використовують скельні породи, гальку, гравій, пісок, доменні шлаки й інші види твердих промислових відходів. Реалізація цього економічно вигідного напрямку утилізації відходів, проте, незначна - усього в цих цілях використовується приблизно 10% обсягу наявних відходів.
2. Використання відходів як сировини при виробництві будівельних матеріалів:
•як пористі заповнювачі бетону, будівельної кераміки (порожня гірська порода, галька, пісок);
•як сировина для виробництва білого цементу, будівельного вапна і скла (породи, що містять крейду), портландцементу (глинисті сланці), керамзиту (пластичної глини), силікатної і будівельної цегли (пилошлакові відходи теплових електростанцій і металургійних заводів) і т.д.
Промисловість будівельних матеріалів - єдина галузь, яка у значних масштабах використовує багатотоннажні відходи виробництва.
3. Вторинне використання відходів як вихідну сировину, оскільки деякі відходи по своїх властивостях близькі до природної сировини для одержання визначеної речовини чи сировини для одержання нових видів продукції.
У першому випадку реалізується принцип маловідходної чи безвідходної технології виробництва, наприклад, виробництво графіту з графітових руд і графітової кіптяви, яка при цьому виникає.
В другому випадку в такий спосіб можна, наприклад, одержувати сірчану кислоту: при збагаченні вугілля з метою зниження в ньому вмісту сірки утворюється сірчаний колчедан FeS2 (наприклад, у "хвостах" збагачення Підмосковного вугільного басейну його запаси досягають 60 млн. т). Термічна обробка сірчаного колчедану разом з іншим багатотоннажним відходом - сульфатом заліза Fe04 - дозволяє одержати діоксид сірки:
Fe04+3Fe2 + 802-7S02+2Fe203
і надалі ~ сірчану кислоту.
Цей напрямок використання відходів застосовується при переробці таких промислових відходів споживання, як чорний і кольоровий металобрухт. При переробці чорного металобрухту можна заощадити до 75% електроенергії, необхідної для одержання сталі з залізної руди. Повторне одержання алюмінію з брухту заощаджує до 90% електроенергії, необхідної для його виплавки з руди. Попутно зменшується забруднення атмосфери і кількість первинної сировини, що добувається, а отже, і кількість порожньої рудної породи.
4. Використання відходів у сільському господарстві як добрива або засоби меліорації. Наприклад, розроблені технологічні процеси одержання з фосфогіпсу (багатотоннажні відходи деяких хімічних виробництв, що містить у %: гіпс - 80-90, фосфорну кислоту - 0,5-0,6, глину - 5-6) корисного хімічного добрива - сульфату амонію (NH4)2S04, а також вапна для хімічної меліорації солонцевих ґрунтів. Вапняні меліоранти (поглиначі) кислих ґрунтів одержують також із пилошлакових відходів металургії, відходів паперової, шкіряної та інших галузей виробництва. Застосування відходів промисловості в сільському господарстві має свої складності. Це пов'язано з тим, що в них у залежності від вихідної сировини можуть знаходитися важкі метали, миш'як, фтор, селен і інші шкідливі елементи.
5. Використання як палива в промисловості і побутових відходів лісової і деревообробної галузей промисловості, деяких відходів сільського господарства.
У доповіді "Про стан навколишньої природного середовища України в 1997 році" Державного комітету України по охороні навколишнього середовища відзначається, що на початок 1997 р. на підприємствах різних галузей промисловості накопичено 1431,7 млн. т. токсичних відходів. За 1997 р. на промислових підприємствах України утворилося 89,4 млн. т. токсичних відходів, з них використано у власному виробництві 39,1 млн. т., цілком знешкоджено 9,2 млн. т., тобто відповідно близько 44 і 10% загальної кількості відходів, що утворилися за рік.
Тверді міські відходи слід спалювати в спеціальних печах. Високо ефективне спалювання у шлаковому розплаві. У цьому випадку сміття без сортування надходить у розплав. Як побічний продукт від спалювання сміття отримують залізо і кольорові метали. Сучасні сміттєспалювальні установки дають тільки 0,1 кг. токсичних речовин на 1 м3 газів, що виходять, та мають продуктивність до 240 тисяч тонн сміття на рік. Але до 1990 року в країнах Західної Європи працювало тільки 595 установок для спалювання пластикового сміття, в США — 157, а в Японії - 1899.
Головний недолік термічної технології - велика енергоємність на одиницю відходів, що переробляються.
Різновидом термічного методу є плазмений, при якому високі температури (вище 3000°С) дозволяють знешкоджувати широкий спектр токсичних і особливо токсичних речовин, серед них різні отруйні речовини (у тому числі бойові), пестициди, діоксин и й ін.
Ще одним перспективним напрямком термічної технології є піроліз — розкладання відходів під дією високої температури без доступу повітря. Переваги цієї технології - можливість одержання газу для технологічних і побутових цілей, а в ряді випадків нових продуктів (олії, смоли), придатних до використання; різке скорочення витрат на систему очищення газів, що відходять, за рахунок зниження їхніх обсягів (у 3-4 рази); достатня екологічна чистота і безпека; низьке енергоспоживання на одиницю об'єму речовини, що переробляється, особливо у випадку застосування нагріву.
У результаті фізико-хімічної технології переробки деякі відходи використовуються як сировина для одержання корисного продукту.
У промислово розвинених країнах цю технологію застосовують для переробки:
• відходів гумовотехнічної промисловості (автомобільні покришки, гумові шланги і рукави й ін.) у гумову крихту, використовувану в дорожньому будівництві (наприклад, шумопоглинальний " асфальт, що шепоче", яким покриті багато автомагістралей Австрії");
• широко використовуваних полімерних матеріалів (нова галузь промисловості по переробці такого виду відходів забезпечує їх 100%-у переробку в сировину для повторного використання);
• визначених видів промислових відходів у добрива, будівельні матеріали.
При переробці кожного виду відходів цим методом доводиться розробляти індивідуальну технологію. У зв'язку з цим з погляду екологізації промислового виробництва при створенні нового матеріалу, що знаходить широке застосування, бажано одночасно розробляти і технологію його утилізації. Теоретично найперспективнішою технологією переробки промислових відходів є біотехнологія. Жива речовина планети в ході еволюції переробила первісну літосферу, гідросферу і атмосферу, перетворивши їх у біосферу. Енергетичний потенціал біоти не зрівняти ні з якою технічною установкою, що виконує ту ж функцію, щоправда, швидкість протікання біологічних процесів невелика. У лабораторних умовах здійснюються технології витягу з відходів Fe, Cu, Zn, Cd, Pb, Hg, Co, Ag і інших металів, у тому числі радіоактивних ізотопів, деякими бактеріями і грибами. У промислових умовах біотехнологію вже використовують для виробництва білкових продуктів з відходів лісової і деревообробної галузей промисловості.
Біотехнологічні методи повинні виявитися дуже корисними й ефективними при переробці відходів харчової галузі промисловості, агропромислового комплексу, а також комунального господарства — областях, де утилізація відходів розвинута в найменшому ступені.
Уряді країн Західної Європи вже відмовляються від упаковки молочних продуктів в пластиково-картонні пакети і віддають перевагу тарі — скляним пляшкам та банкам. З утворенням Європейського Союзу почалася своєрідна "війна упаковок" між Німеччиною, Францією та Великобританією, оскільки знищення тари та повернення її виробнику однаково дороге. У США розгорнулася ціла політична кампанія "пляшкових законів", тобто законів, що зобов'язують виробників товарів повернутися від одноразових упаковок до багаторазової тари, зокрема до пляшок.
Утилізація гною
Після видалення стоків з території тваринницьких приміщень настає процес їхньої переробки й утилізації.
Утилізують його, як правило, шляхом вивозу на поля з наступною заоранкою у ґрунт. Удобрювальна цінність гною залежить від способу утримування худоби й методу його видалення. Як показує вітчизняний досвід, кращу вдобрювальну цінність мають органічні добрива (гній), одержувані при підстилковому утримуванні худоби з механізованою системою видалення гною в порівнянні зі стійловим утриманням худоби й гідромеханізованою системою видалення гною.
Тому що витрати на експлуатацію систем по переробці й внесенню гною на поля прямо впливають на рентабельність і собівартість продукції тваринництва, на підприємстві необхідно використовувати енергозберігаючі й низьковитратні технології утилізації й переробки гною в органічні добрива.
У дійсний час пропонуються комплексні рішення по утилізації й переробці калу або гною з одержанням – добрив і ґрунтів, палива для піролізних теплогенераторів і підстилки для тварин.
^ 1. Розглянемо переробку й утилізацію рідких стоків гною й калу.
Утилізація й переробка заснована на розділенні (сепаруванні) стоків (як густих, утримуючих до 12% сухих речовин, так і сильно розведених зі вмістом сухих речовин менш 1%) з наступною переробкою відділеної твердої фракції у високоякісні добрива, підстилку для КРХ або паливо для піролізних теплогенераторів.
Тваринницькі стоки – це суміш твердих часток і рідини; розв'язання проблеми полягає в тому, щоб відокремити тверді частки перш, ніж їх забруднююче навколишнє середовище елементи розчиняться в рідині.
Розділення – видалення твердих часток з рідких стоків гною або калу – ключовий момент у вирішенні цієї проблеми, що дозволить знизити об'єм відстійників в 2,5 рази, спростити технологію внесення, знизити строки зберігання, збільшити ефективність біологічних очисток і мінімізувати шкідливий вплив на навколишнє середовище. Для розділення гною застосовується шнековий прес сепаратор– це краще з доступного сьогодні обладнання для виконання даного завдання – розділення рідких тваринницьких стоків на фракції.
Сепаратор гною являє собою шнековий прес, у якому пресування провадиться за допомогою шнека, що дозволяє видавлювати всю вільну воду й більшість зв'язаних вод. Це єдине устаткування для переробки гною й калу, що ефективно відокремлює тверді складові гною, які виходять сухими й розсипчастими, а концентрація сухих речовин у біомасі становить до 40%.
•
Шнековий сепаратор гною відрізняється високою продуктивністю до 60 м3/г рідкого гною або калу;
•
сепаратор гною дуже економічний(від 4 кВт до 5,5 кВт);
•
сепаратор самоочисний і не споживає додаткову воду;
•
сепаратор має просту, зручну систему керування;
•
можлива цілком автоматична робота сепаратора;
•
сепаратор гною дуже надійний і не має потреби в обслуговуванні;
•
сепаратор гною може працювати під відкритим небом навіть узимку;
•
тверда фракція гною оптимальна для компостування в чистому виді.
•
Рисунок 1 - Принципова схема розділення стоків гною на фракції шнековим прес сепаратором
^ Використання відділених фракцій
1. Тверда фракція
А) Застосування відділеної твердої фракції гною для компостування
У результаті розділення шнековим сепаратором рідких тваринницьких стоків гною або калу, одержувана тверда фракція є сухою, пористою, розсипчастою біомасою з низькою адгезією, що ідеально підходить для її компостування в чистому виді.
Компостування твердої фракції може здійснюватися за 14...21…21 днів без дорогого обладнання на спеціально виділених площадках із застосуванням найпростішої перекидаючої техніки.
Готовий компост – високоякісне органічне добриво, вноситься на поля, фасується в мішки або на його основі виробляються грунтоматеріали.
При спалюванні твердої фракції як паливо в піролізних теплогенераторах, одержувана теплова енергія може бути спрямована на опалення приміщень, ферм, теплиць та ін., а також для одержання пару.
Б) Застосування відділеної твердої фракції гною як підстилки для тварин
Щоб підстилка для худоби могла використовуватися за призначенням, вона повинна бути в першу чергу зручною й безпечною для здоров'я тварин. По-друге, вона повинна бути екологічно безпечною, і по-третє, вона повинна бути економічною відносно закупівельної ціни, поводження й утилізації після використання. Традиційні матеріали для підстилок: солома, дерев'яні стружки, тирса, гумові коврики, пісок і сухі тверді складові гною.
Традиційна солома, тирса й дерев'яні стружки - все це має свої проблеми, пов'язані з великою кількістю витраченої праці й відчутних фінансових витрат. Гумові коврики й мати дозволяють зменшити кількість витраченої праці й підвищити комфорт тварин, але вони дорого обходяться при покупці й обслуговуванні. На деяких молочних фермах як підстилку використовують пісок, це дозволяє поліпшити санітарні умови, але пісок дуже сильно впливає на спрацювання устаткування й очищення.
Відділена тверда фракція гною є зручною, ветеринарно й екологічно безпечною підстилкою для здоров'я й гігієни тварин.
При використанні відділеної твердої фракції гною як підстилковий матеріал для КРХ замість соломи, піску або тирси досягаються наступні переваги:
•
відсутність витрат на закупівлю й перевезення соломи, піску або тирси;
•
підстилка може негайно поміщатися в стійла;
•
не утримують патогенної для корів мікрофлори;
•
не шкодить здоров'ю вимені й виключає ймовірність маститу вимені;
•
менше неприємних запахів і більш чисті корови;
•
підстилка не приваблива для паразитів мух і гризунів.
Використана підстилка із твердої фракції гною - це чудове органічне добриво, що не забруднює поля.
Тверді складові гною - це природні елементи, які завжди перероблялися навколишнім середовищем. Використання твердих складових гною у якості підстилки тільки позитивно впливає на навколишнє середовище ферми, і крім того, це ще один спосіб їхньої утилізації. У розділенні гною є також додаткові переваги, які включають:
· можливість більш ефективно керувати харчовою цінністю добрива;
·відсутність впливу купленої підстилки на довкілля;
· менше неприємних запахів та економія енергії.
Для переробки стоків з декількох ферм або очищеннягноєнакопичувачів, випускаються мобільні сепаратори гною.
2. Рідка фракція
Рідка фракція після сепарації характеризується нейтральною реакцією, збалансованим співвідношенням фосфору, азоту й калію - 1,4:1,0:1,6.
Вміст колоїдний зважених речовин менше 1%.
Рідка фракція використовується при повторному гідрозмиві або як органічне добриво при зрошенні ґрунтів.
Для знезаражування й видалення запаху з відділеної рідкої фракції гною, використовується система електролітичної стерилізації (приклад – система БіоОлігомат), принцип роботи якої заснований на олігодинамічному ефекті – ефекті електролітичного пропущення через рідку фракцію гною іонів міді для руйнуючого впливу на мікроорганізми й бактерії, що містяться в гної, завдяки чому здійснюється:
1. Стерилізація патогенних мікроорганізмів. За допомогою обробки досягається майже повна стерилізація патогенних мікроорганізмів, що присутні у стічних водах.
2. Видалення неприємних запахів. Завдяки системі можна дезодорувати стічні води, щоб при їхньому зберіганні й агрономічному використанні з них не виділялися неприємні запахи.
3. Стабілізація органічних речовин. Відділені стічні води, стабілізовані системою, можна використовувати для поверхневого внесення як добриво, таке добриво не зашкодить рослини.
3.2.2 Утилізація пташиного калу
Із всіх численних пропозицій для великих і середніх птахофабрик може бути прийнятий тільки один спосіб утилізації пташиного калу – виробництво органічних добрив на каловій основі.
З огляду на специфіку виробничого процесу функціонування птахівницьких господарств: напрямок продукції ( одержання яєць або м'яса), вид птахів, ( яєчні кури, курчата-бройлери), спосіб утримування (напольне, клітинне), кліматична зона ( північ, південь), - виробництво органічних добрив може бути організоване по чотирьох технологіях, кожна з яких комплектується відповідними агрегатами, машинами й ін. технологічним устаткуванням. Перелічимо основні способи виробництва добрив на каловій основі:
1. Пасивне компостування. Це самий найпростіший спосіб, що включає одержання органічних сумішей ( пташиний кал + пташиний кал з підстилкою, пташиний кал + торф, пташиний кал + тирса, пташиний кал + інші місцеві органічні відходи). Органічна суміш формується в штабелі висотою не більше 2,5 метрів. Через 6- 8 місяців схову на польових площадках відбувається дозрівання цієї суміші, тому що в ній створюються сприятливі умови для росту й розвитку мезофільних і термофільних мікроорганізмів, у результаті чого й утворюється компост, що придатний для використання в землеробстві.
2. Інтенсивне компостування. Цей спосіб застосовують, коли готове органічне добриво планується реалізувати через роздрібну торгівлю. По цьому способі органічну суміш завантажують у спеціальні ферментери, у яких процес дозрівання відбувається за 6-7 доби, тому що в них нагнітається в нижню частину повітря, що різко інтенсифікує зростання і розвиток мезофільних і термофільних мікроорганізмів.
3. Термічна сушка калу в спеціальних установках. Цей спосіб може бути застосований для птахофабрик, у яких птахи утримуються в клітинних батареях, птахофабрики розташовані в курортних зонах або районах Крайньої Півночі, у великих населених пунктах, відсутні джерела постійного надходження органічних компонентів: торфу, тирси й ін.
4. Вакуумна сушка калу. Цей спосіб є новим для птахофабрик. Він може бути використаний для ліквідації багаторічних нагромаджень калових стоків, при виробництві сухого калу, що надходить із клітинних батарей. Витрати на одержання сухого калу будуть тим менше, чим нижче вологість калової маси.
3.2.3 Переробка відходів сільського господарства, харчової й зернопереробної промисловості в кормові добавки й комбікорми за технологією мікробіологічної біоконверсії
Питання забезпечення кормами тваринницьких, птахівницьких і рибних господарств є основним у системі виробництва м'яса й визначальним при формуванні структури сільськогосподарського тваринництва й цінової політики на м'ясну й рибну продукцію.
У рецептах комбікормів, вироблених за традиційною технологією, доля зернових компонентів становить 60-80%, які порівнянні із придатними людині компонентами для його харчування. При цьому світові запаси зерна скорочуються протягом останніх п'яти років і стануть у наступному сезоні майже вдвічі менше, ніж в 2000-2001 роках.
Поряд із цим, у всіх країнах є й постійно накопичуються великі запаси відходів сільського господарства, що мало використовуються або взагалі невикористовуються, рослинництва, тваринництва, зернопереробних і ін. виробництв, які після відповідної обробки можуть здобувати кормові властивості в 1,5-3,0 рази переважаючі фуражне зерно гарної якості, а також мати ряд істотних і необхідних властивостей, якими не володіє фуражне зерно.
Украй нераціонально використовуються солома, зерновідходи й відсівання борошномельної промисловості, отруби, стебла кукурудзи й будь-які інші відходи рослинництва, а також рослинні відходи винного, пивного й кондитерського виробництв. Причому, кількість рослинних відходів у кілька разів перевершує долю цільової вирощеної продукції. Іншим прикладом є безпосереднє внесення в землю як органічне добриво рослинних відходів (здрібненої соломи, бадилля й ін.) приводить до того, що азот у ґрунті, так необхідний рослинам, використовується не для живлення кореневої системи, а для процесів розкладання органічних залишків.
У дійсний час фахівцями розроблені технологія й виробляється обладнання для виробництва комбікормів і кормових добавок на основі мікробіологічної біоконверсії відходів сільськогосподарських, тваринницьких, харчових і зернопереробних виробництв, які мало використовуються або ж взагалі не використовуються.
Технологія мікробіологічної біоконверсії відходів призначена для переробки сировинних компонентів, не використовуваних у традиційному кормовиробництві, у високоякісні вуглеводно-білкові кормові добавки й комбікорми.
Суть технології біоконверсії полягає в наступному: сировинні компоненти (відходи) утримуючі складні полісахариди – пектинові речовини, целюлозу, гемицелюлозу й ін. піддаються впливу комплексних ферментних препаратів, що містять пектиназу, гемицелюлазу й целюлазу. Ферменти являють собою очищений позаклітинний білок і здатні до глибокої деструкції клітинних стінок і окремих структурних полісахаридів, тобто здійснюється розщеплення складних полісахаридів на прості з наступною побудовою на їхній основі легко засвоюваного кормового білка.
Інакше кажучи, важко засвоювана сировина переходить у легко засвоювану тваринами форму шляхом розщеплення незасвоюваної молекули білка на прості амінокислоти.
У якості вихідних сировинних компонентів можуть бути використані наступні відходи:
- рослинні компоненти сільськогосподарських культур: стебла зернових і технічних культур, кошики й стебла соняшника, лляна костра, стрижні кукурудзяних качанів, картопляна мезга, трава бобових культур, відходи сінажу й силосу, відходи виноградної лози, чайних плантацій, стебла тютюну;
- відходи зернопереробної промисловості: отруби, відходи при очищенні й сортуванні зернової маси (зернові відходи), зернова бур'яниста домішка, травмовані зерна, щуплі й пророслі зерна, насіння дикоростучих рослин, некондиційне зерно;
- відходи консервної, виноробної промисловості й фруктові відходи: шкірочка, насінні гнізда, дефектні плоди, витерки й вижимки, відходи винограду, відходи кабачків, обрізані кінці плодів, макуха, дефектні кабачки, відходи зеленого горошку (бадилля, стулки, розсип зерен, биті зерна, шматочки листів, стулки), відходи капусти, буряка, моркви, картоплі;
- відходи цукрової промисловості: буряковий гніт, меласа, рафінадна патока, фільтраційний осад, буряковий бій, хвостики буряка;
- відходи пивоварної й спиртової промисловості: сплав ячменя (щуплі зерна ячменя, полова, солома й ін. домішки), полірувальні відходи, частки здрібненої оболонки, ендосперму, биті зерна, солодовий пил, пивна дробина, меласа, крохмалисті продукти (картоплі й різних видів зерна), післяспиртова барда, бражка;
- відходи чайної промисловості: чайний пил, зметки, волоски, черешки;
- відходи ефірно-олійної промисловості: відходи трав'янистої й квіткової сировини;
- відходи масло - жирової промисловості: соняшникова лузга, бавовняна лушпайка;
- відходи кондитерської і молочної промисловості.
Таким чином, будь-яка рослинна сировина і її похідні, як лигноцелюлозне джерело, доступні для мікробіологічної біоконверсії у вуглеводно-білкові корми й кормові добавки.
Поряд з переробкою кондиційних рослинних і зернових компонентів, технологія дозволяє відновлення й багаторазове збільшення колишніх кормових властивостей сировини, зараженої патогенною мікрофлорою, зіпсованої комахами або сировини, що частково розклалася через неправильне зберігання.
У процесі біоконверсії в некондиційних компонентах знищуються хвороботворна мікрофлора, яйця гельмінтів, збудники важких захворювань (бруцельоз, туберкульоз, холера, тиф і ін.), а також і шкідливі паразитуючі найпростіші (аскариди, солітери й ін.). При цьому кормова цінність некондиційної сировини після відповідної обробки перевищує кормову цінність кондиційних аналогів в 1,4-1,8 разів.
Після завершення процесу біоконверсії одержуваним кінцевим продуктом, є кормова добавка – вуглеводно-білковий концентрат (ВБК), що здобуває кормові властивості в 1,8-2,4 рази переважаюче фуражне зерно гарної якості, а також володіє необхідними властивостями, яких не має традиційна зернова сировина.
Особливістю кінцевої продукції, одержуваної за альтернативною технологією мікробіологічної біоконверсії, в основному є те, що по своїй суті, сировина для виробництва кормової добавки ВБК проходить обробку в середовищі аналогічній мікрофлорі початкової ділянки стравоходу, тобто перший етап травлення - «підготовка корму до переварювання» починається поза стравоходом. Тому процес переварювання таких кормів уже безпосередньо в стравоході тварин, птахів і риби характеризується високими рівнем біологічних процесів і перетравністю корму, а також зниженими ферментними й енергетичними витратами організму на всьому етапі травлення.
У такий спосіб одержувана кормова добавка - ВБК, відрізняється високою поживністю (протеїн 22...26%), більш легкою засвоюваністю, біологічною активністю, а також ферментною, вітамінною й мінеральною цінністю.
Середні витрати на виробництво 1 кг. високоякісного корму за розглянутою технологією не перевищують 1 руб., а по кормовій цінності перевищують показники фуражного зерна в 1,8-2,4 разів.
Як і в традиційних кормах, продукція, отримана за альтернативною технологією компанії Біокомплекс, відповідає прийнятим стандартам по поживності й вмісту необхідного набору вітамінів і мікроелементів, ветеринарно безпечна, сертифікована і є екологічно чистою.
Залежно від виду вихідної сировини й вимог до готової продукції, весь процес мікробіологічної обробки може проходити від одного й до трьох етапів, а тривалість повного циклу виробництва може перебувати в межах від 4 до 6 доби. Зі збільшенням тривалості процесу знижуються фінансові витрати на переробку сировини й підвищуються зоотехнічні показники кінцевої продукції.
Технологія передбачає цілорічний режим роботи підприємства, низькі вимоги до кваліфікації більшості робітників, малі енергетичні витрати.
Технологія - екологічно безпечна, не має стічних вод і викидів.
Створення виробничого комплексу для переробки відходів на основі альтернативної технології мікробіологічної біоконверсії в корми може бути реалізоване як для рішення окремих завдань, так і багатофункціонального призначення.
Крім того, за допомогою даного методу можна здійснити реанімацію, модернізацію або перепрофілювання діючих і зупинених виробництв під випуск комбікормів і кормових добавок. Наприклад, модульні фермерські комплекси можуть бути змонтовані на основі наявних виробничих приміщень, устаткування колгоспних кормоцехів, комбікормових заводів і інших харчових і зернопереробних виробництв та ін.
Ключовим елементом технологічного ланцюга є біореактор, у якому й здійснюється процес мікробіологічної біоконверсії відходів у корми. Реактори є універсальними й дозволяють працювати з будь-якою сировиною й одержувати різні кормові добавки.
Технологічна схема виробничого комплексу по мікробіологічній переробці рослинних відходів у корми, представлена на рисунку 2.
Рисунок 2 - Технологічна схема мікробіологічної переробки рослинних відходів у корми:
1 – прийом сипучої й вологої сировини; 2 – прийом рідкої сировини; 3 – бункери-дозатори; 4 – змішувач; 5 – біо-реактор; 6 – компресор; 7 – парогенератор; 8 – сушарка; 9 – подрібнювач; 10 – відвантаження в мішки.
Волога (55%) суміш різних відходів завантажуються в біореактор. З моменту завантаження сировини, у біореакторі процес мікробіологічної біоконверсії протікає протягом 4-6 днів (залежно від бажаних зоотехнічних параметрів кінцевої продукції). У результаті утворюється волога кормова добавка - вуглеводно-білковий концентрат (ВБК). Потім її сушать до вологості 8 - 10 % і подрібнюють.Після здрібнювання концентрат можна використовувати для виробництва комбікормів, де як основний компонент використовується ВБК (65 - 25% залежно від рецепта й цільового призначення комбікорму) .
Рисунок 2а - Технологічна схема мікробіологічної переробки рослинних відходів у корми:
Комбікорми, отримані за пропонованою технологією на основі кормової добавки ВБК, мають цілком унікальні якісні показники:
- комбікорм має високу біологічну активність, а його переварювання характеризується більш стислим за часом процесом травлення й високим рівнем біологічних процесів. Таким чином, продуктивність годівлі й ефективність вирощування тварин, птахів і риби при використанні Комбікорму на основі ВБК на 15-20% вище, ніж при згодовуванні аналогічних комбікормів, приготовлених за традиційною технологією;
- комбікорм має лікувально-профілактичний і стимулюючий ефект для імунних, кровотворних систем і кишкового тракту, а також сприяє видаленню шкідливих речовин з організму (солей важких металів, радіонуклідів і т.д.).
- на відміну від класичної технології високотемпературного гранулювання, комбікорм, вироблений за даною технологією (Біокомплекс), проходить низькотемпературне гранулювання без використання пару. Що виключає деструкцію білка й забезпечує збереженість вітамінів у кормі навіть при тривалому зберіганні.
- комбікормом годують тварин по традиційних зоотехнічних нормах і правилам, абсолютно безпечний у використанні, не викликає алергійних симптомів і інших побічних явищ або протипоказань