Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Порядок укладання господарських договорів .
Порядок укладання господарських договорів згідно з чинним законодавством передбачає декілька способів:
а) традиційний порядок укладання господарських договорів;
б) конкурентні способи укладання господарських договорів;
в) укладання господарського договору шляхом переговорів.
а) традиційний порядок укладання господарських договорів.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телеграмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист у двадцяти-денний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, або сторона - виконавець за договором, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
б) конкурентні способи укладання господарських договорів. На сьогодні існує декілька видів торгів, що відрізняються за характеристиками, умовами, наслідками тощо. У різних нормативно-правових актах та літературі використовуються терміни "конкурс", "тендер", "торги" як синоніми, зустрічаються конструкції торги (тендер), торги (конкурс), конкурс (тендер), тобто за відсутності легального визначення торгів та їх видів однойменні правові дефініції вживаються в різному значенні. Для систематизації торгів з урахуванням вказаних понять доцільно взяти за основу перш за все законодавство, яке регулює проведення таких торгів, для виділення основних критеріїв їх поділу.
Залежно від кола осіб, які беруть участь, можна виділити: відкриті (до участі запрошуються всі виконавці, що відповідають встановленим вимогам); закриті або з обмеженою участю (лише спеціально запрошені претенденти або законодавчо обумовлені суб'єкти господарювання можуть брати участь у торгах); з попередньою атестацією виконавця (подавати конкурсні пропозиції для визначення переможця можуть лише претенденти, які пройшли попередню кваліфікацію). Тендери (торги) можуть бути: 1) відкритими, в яких беруть участь претенденти всіх форм власності; 2) закритими, в яких беруть участь претенденти тільки за офіційним запрошенням замовника і які проводяться у разі виконання робіт особливої складності, що можуть бути виконані обмеженим колом користувачів надр, а також у разі проведення робіт на об'єктах закритого типу.
Залежно від правового статусу організаторів торгів у сфері господарювання (покупець або продавець, замовник або виконавець) існують такі види торгів: торги на реалізацію майна, робіт, послуг - договір укладається з тим із учасників торгів (претендентів), який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, або роботи, послуги, що пропонуються.
Залежно від мети проведення торгів (конкурсів) (виявлення найкращої цінової пропозиції або найкращих умов) можна виділити: комерційні - при визначенні переможця враховується запропонована ним ціна виконання за рівних фіксованих умов виконання; некомерційні - переможцем конкурсу визначається претендент, який запропонував найкращі умови виконання.
Залежно від волевиявлення власника виділяють: примусові - організовані для реалізації майна несправного боржника; добровільні - організовані самим продавцем чи здійснюються ним через організацію, спеціально на те уповноважену.
Крім того, має значення і поділ торгів за територіальною ознакою суб'єктів господарювання, що беруть участь у таких торгах, а саме на: міжнародні, всеукраїнські (внутрішньодержавні), регіональні.
в) укладання господарського договору шляхом переговорів. Розрізняють конкурентні (торги: аукціони, тендери; конкурси) і неконкурентні способи укладення договорів. Неконкурентне укладення господарських договорів відбувається шляхом: проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін, що завершуються підписанням договору як єдиного документа; направлення однією стороною іншій стороні проекту договору та узгодження позицій сторін щодо умов. Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох екземплярах.
Бухгалтери, економісти, працівники контрольно-ревізійної служби здійснюють систематичний контроль за формуванням видатків і цільовим використанням коштів загального фонду. Цей контроль починається вже на етапі складання кошторису і закінчується аналізом його виконання. Попередній контроль за витрачанням коштів державного бюджету здійснюють органи Державного казначейства. З метою забезпечення цього контролю операційно-контрольне управління ГУДКУ, відділи обліку лімітів видатків і контролю за виконанням кошторисів, операційні відділи, відділи бухгалтерського обліку та звітності територіальних органів Державного казначейства на підставі поданих розпорядниками коштів платіжних доручень з доданими до них рахунками, рахунками-фактурами, накладними, трудовими угодами, договорами на виконання робіт, актами виконаних робіт тощо здійснюють перевірку щодо доцільності та ефективності витрат. Суми, що підлягають перерахуванню, звіряються з кошторисом доходів і видатків установи, із залишками невикористаних асигнувань по підрозділах бюджетної класифікації. У разі необхідності перевірка проводиться безпосередньо в бюджетній установі.
Контроль здійснюється також при отриманні готівки на виплату заробітної плати, стипендій, допомоги, витрат на службові відрядження тощо. Разом з довіреністю на отримання готівки в банку в орган Державного казначейства подаються для перевірки документи, що підтверджують необхідність витрат (розрахунково-платіжні відомості, трудові угоди, накази на відпустки, матеріальну допомогу). На прийнятих до виконання документах проставляється відбиток штампу казначея.
Операційно-контрольні управління, операційні відділи управління, відділи бухгалтерського обліку та звітності органів Державного казначейства ведуть до кожного реєстраційного рахунка особові картки, які містять розгорнуту інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.
З метою створення необхідних умов для ефективного використання коштів державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів від 28.07.98 № 1139 розпорядники коштів, що утримуються за рахунок державного бюджету і не переведені на казначейське виконання кошторисів видатків, подають розрахункові документи до установ банків після їх попередньої перевірки органами Державного казначейства та за умови наявності на них відбитку штампа казначея.
Слід зазначити, що запровадження кошторису видатків і жорсткого попереднього контролю за використанням коштів за кожною категорією видатків — вимушені дії, викликані дефіцитом доходів бюджету і необхідностю проведення комплексу заходів щодо економного використання бюджетних коштів.