Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Зміст роботи з навчання рідної мови в школі для дітей з ТПМ.
У їх змісті програми з навчання рідної мови для дітей з ТПМ повинна відображатися, насамперед особистісно-розвиваюча функція мови, комунікативно-мовленнєва спрямованість логопедичної роботи.
Під змістом роботи з розуміння мови як сам, рвальний матеріал (предмети, явища оточуючого світу), так і сукупність уявлень, понять, знань про нього та відповідних ним мовних засобів, які позначають та узагальнюють ці уявлення понять, а також відношення між ними. (Розроблено 2 нові програми: для підготовчого-1 класу ЗОШ для дітей із ТПМ-2005р,. 2-4клас-2006р.).
Програма побудована концентрично і має двоєдину мету: 1) формування мовлення як засобу спілкування та знаряддя мислення; 2) вивчення української мови як предмета.
Завдання:
-Розвиток розуміння мовлення; Формування активного усного мовлення; Формування вимови; Формування словникового запасу; Формування граматичної будови; Навчання писемного мовлення. Також формування основ наук про мову; Збагачення мовленнєвої практики дітей на основі свідомого використання знань з фонетики, граматики, правопису.
-Оволодіння способами виконання різних типів вправ; Виховання уміння працювати з підручником, довідниками, таблицями з укр., мови.
Структура програми для: Підг.-1клас ЗОШ для дітей із ТПМ (I період)
-усне мовлення мови;-початкове навчання читання і письма. Розвиток мовлення.
Основні завдання I періоду
-розвиток умінь розуміти усне мовлення і розмовляти;(формування розмовного мовлення)
-розширення та активізація словникового запасу учнів;
-засвоєння школярами синтаксичних конструкцій;
-формування і розвиток окремих мовних умінь, насамперед тих, що пов’язані зі звуковою стороною мовлення.
Програма Підг.-1кл. розділи: «Вимова», «Навчання грамоти».
Програма 2-4кл. розділи: «Вимова», «Навчання грамоти», «Знання про мову. Мовленнєві уміння», «Читання».
«РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ» провідний розділ програми, оскільки мовленнєвий розвиток учнів початкових класів із системними мовленнєвими порушеннями-один із центральних напрямків корекційно-розвиваючого навчання.
У кожній програмі визначений зміст навчального матеріалу, вимогу до знань та умінь (навчальні досягнення) учнів, спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати.
Зміст та напрямки роботи по формуванню мовлення дітей:
Розділ «Вимова»
Зміст:
Завдання: корекційно-розвивальне навчання (підгрупові та індивідуальні логопедичні заняття) індивідуальна програма (складається вчителем, з урахуванням стану мовлення дитини, характеру та структури мовленнєвого дефекту, психічних механізмів що лежать в його основі.
Розділ «Навчання грамоти»
Завдання уроків грамоти: є формування в учнів початкових навичок читання та письма.
Зміст та напрямки роботи:
2. Формівання початкових навичок читання та письма, корекція та розвиток усного мовлення учнів.
Завдання: (формування та розвиток фонематичного сприймання, фонематичних уявлень, всіх видів аналізу та синтезу (звуко-складового, морфологічного, синтаксичного, зорово просторових функцій та графомоторних навичок, також слухової, зорової, слухової та рухової пам’яті.
Діти засвоюють поняття: звук, буква, склад, слово, речення, особливості української графіки, елементи орфографії та пунктуації, навички правопису слів і речень.
2 періоди добукварний: 2-3 міс. і букварний 7-14міс (підг-1кл.).
Розділ «Читання»
Мета: сформувати навички читання, підготувати учнів молодших школярів до самостійного опанування знань з різних шкільних предметів шляхом отримання інформації з літературних джерел під час навчання в середніх і старших класах.
Зміст та напрямки роботи:
Завдання: (навчання свідомого, правильного читиння в доступному для кожного учня темпі вголос і про себе; вдосконаленні навичок усного мовлення; розвитку діалогічного та монологічного мовлення; формуванні потреби в отриманні інформації з літературних джерел, інтерес до читацької діяльності в цілому; розвитку позитивних особистісних якостей; формуванні загально навчальних умінь та навичок).
3-4 класі додаються теми «Позакласне читання» і «Культура української мови»; досягнення учнів за вивченими темами занотовуються за такими напрямками:
1) Послідовність формування навички читання, смислового та структурного аналізу тексту, усвідомлення жанрової специфіки творів, засобів художньої виразності, і особливості корекційно-розвивальної роботи занотовуються, розвиток творчої діяльності на основі прочитаного.
2) Особливості корекційно-розвивальної роботи в процесі навчання дітей із ТПМ, а саме формування тих компонентів психологічної структури навчання, загально навчальної діяльності, особистісних якостей, які є основою якісного засвоєння всіх знань, умінь, навичок, що передбачені програмою, з урахкванням загальних та індивідуальних особливостей мовленнєвого розвитку.
Розділ «Знання про мову. Мовленнєві умення».
Мета: формування в учнів знань з фонетики, граматики, морфології, лексики, правопису в системі лінгвістичних понять, а також навичок їх практичного застосування у різних видах та формах мовленнєвої діяльності: говорінні, читанні, письмі.
Зміст:
З 3-го класу –Правопис, Частини мови.
Завдання: Розвивати уявлення про структуру мовних одиниць (слово, морфема, словосполучення, речення, текст), про будову зв’язного мовлення. Формування поняття про Частини мови та окремі граматичні категорії; Усвідомлення смислової та формальної характеристики речень, встановлення зв’язків у словосполученнях та реченнях. Вміння виділяти та синтезувати словосполучення, диференціювати члени речення. Одночасно подаються відомості з галузі лексикології (багатозначність, синтонімія та ін.) орфографії та пунктуації.
Формування, розвиток та закріплення практичних мовних знань мають стати основою для формування уявлень про мову в системі лінгвістичних понять , упередження та корекції дисграфії, дизорфографій, дислексій.
Описи:
Визначення ознак конкретного предмету, його якостей.
Початковий етап:
Перед складанням описів доцільно провести разом із дітьми спостереження за об’єктом, матеріал опрацьовується в формі бесід і діалогів. У підготовчій роботі (до складання опису або розповідь) вчитель дає вправи на активізацію та збагачення словника по темі здобуття учнями нових граматичних навичок.
Смисловий розбір опису чи розповіді складається з 2 частин.
1 частина.
Мета: Зорієнтувати учнів у матеріалі для послідуючого аналізу змісту теми, виявити розуміння основних елементів матеріалу.
Основна частина: докладне застосування, що повинно увійти в розповідь, опис, встановлення логічних зв’язків. Після аналізу матеріалів вчитель дає питання за якими вони будують розповідь (план).
Робота з планом:
Опис предмету
План роботи
Тема: Звук (б), позначення його на буквою «Б».
Мета: Ознайомити учнів з буквою «Б», її назвою та звуковим значенням; з артикуляцією звука (Б); вчити читати склади, слова, речення з даною буквою; виховувати працелюбність, бажання читати.
Корекційна мета: Збагачувати словниковий запас слів, розвивати фонематичний слух, зв’язне мовлення слідкувати за правильною вимовою звуків, розвивати увагу, пам’ять, мислення.
Обладнення: Каса букв, картка з друкованою буквою «Б», фішки для складання звукових моделей, предметні малюнки, буквар.
-Вчитель вітає дітей, створює робочу отмосферу, налаштовує на позитив.
-Горішок знань міцний-це знає кожний. Та нам не відступать. Його вам розколоти допоможе. Бажання ваше все на світі знань.
2. Актуалізація опорних знань. Повторення вивченого.
-Мовна розминка. Повторення скоромовки, відгадування загадки (Що росте тільки взимку? (Бурулька))
- Викласти звукову схему цього слова, поділить на склади, визначення наголосу.
- Які букви ми знаємо? Відповідають букви (на дошці написані букви вивчені, але вони напівстерті.
- Повторення граматичного матеріалу.
- Чим відрізняється буква від звука? (звук ми чуємо, а букву бачимо); повторення голосних звуків.
- Оголошення теми уроку.
3. Вивчення нового матеріалу.
- Ознайомлення зі звуком «Б», виділення звука «Б» зі слів: будинок, бурулька, береза, бриль,краб.
- Спостереження за вимовою звука (віднесення його до приголосних), чи можна проспівати цей звук? Який висновок ми зробимо?
- Гра «Впіймай звук (б)».
- Самостійний підбір слів із звуком «Б».
Би-би-би у лісі виросли гриби.
3. Розробити план-конспект уроку читання букварного періоду навчання грамоти.
Тема: Звук «Б». Позначення його буквою Б.
Мета: Ознайомити учнів з буквою Б, її назвою та звуковим значенням, вчити правильно артикулювати звук (б), удосконалювати навички читання по складах, слова, речення з дагою буквою. Виховувати працелюбність, бажання читати книжки.
Корекційна мета: Збагачувати словниковий запас слів, розвивати фонематичний слух, зв’язне мовлення, слідкувати за правильною вимовою звуків, розвивати увагу, пам’ять, мислення.
Обладнення: Каса букв, картка з друкованою буквою Б, фішки для складання звукових моделей, предметні малюнки, буквар.
Хід уроку
I Організаційний момент. Вчитель вітає дітей, створює робочу атмосферу.
II Актуалізація опорних знань учнів.
-Що росте тільки взимку? (Бурулька).
3. Поділ на склади, визначення наголосу, складової.
4. Оголошення теми уроку.
III Вивчення нового матеріалу.
Би-би-би у лісі (гриби)
Бе-бе-бе дятел дуба (довбе)
Учні відгадують загадки і знаходять моделі слів-відгадок.
IV Ознайомлення з буквою (Б).
Читання - це процес декодування графічної моделі слова в усномовленнєву форму, а також як процес письмових висловлювань. Основна мета процесу читання-це розуміння прочитаного.
Процес оволодіння навичкою читання-складний процес, який передбачає певний рівень мовленнєвого розвитку та інтелектуального розвитку дитини.
Уроки читання-є органічним продовженням уроків грамоти. Вони поєднують у собі навчанні, корекційні та виховні завдання, серед яких:
Вихованню у дітей умінь самостійно читати, розуміти прочитане допомогає система навчальних занять, яка здійснюється на уроках класного читання. Читання в класі є етапом вироблення у дітей навичок самостійного свідомого читання.
Етапи формування навичок читання.
Навички читання-дуже складна навичка, яка формується протягом досить довгого відрізку часу.
Т.Г. Єгоров виділив основні III етапи формування навичок читання.
I етап-аналітичний, який приходиться на період навчання грамоти, та характеризується складо-буквенним аналізом та читання слів по складах.
II етап-синтетичний. Для нього є характерним читання цілими словами, при цьому зорове сприймання слова та його вимова майже співпадають з усвідомленням значення слова. На цьому етапі досить характерним є читання за смисловою здогадкою.
III етап- автоматизація набутих навичок. На перше місце виступає усвідомлення тексту-його композиції, змісту, зображувальних засобів.
Вже з 2-го класу передбачається формування у дітей виразності читання. Ця робота поєднується із роботою усвідомленню змісту тексту. У 3та 4 класі продовжується робота по формуванню навичок правильного швидкого читання, а також читання про себе.
С.Ф. Іваненко виділяє такі етапи опанування навичкою читання учнями із ТПМ:
I етап- підготовчий.
II етап-формування навичок самостійного читання та мовленнєвих умінь.
III етап-автоматизація самостійного читання та мовленнєвих умінь.
IV етап-удосконалення самостійного читання.
Навички читання.
Виділяють 4 сторони навичок читання:
-Правильність, свідомість, швидкість, виразність.
Уроки читання є органічним продовженням уроків грамоти вони, поєднують у собі навчальні корекційні та виховні завдання.
Правильність-це читання без спотворень. Правильно передається звуко-буквенний склад слова. Граматичні форми слова, не допускаються перестановки та пропуски букв та слів при читанні.
Виховання у дітей умінь самостійно читати, розуміти прочитане допомагає система навчальних систем, яка здійснюється на уроках класного читання. Таке читання називається пояснювальним. Читання у класі є етапом вироблення у дітей навичок самостійного свідомого читання.
Учні за допомогою вчителя спочатку читають і розбирають прочитане, вчаться визначати спочатку головне, а потім другорядне.
Усвідомлення-це розуміння фактичного матеріалу ідейної спрямованості твору, правильне особисте ставлення в учня до добровольного автором. Усвідомлення читання: відповіді на питання, пояснення нерозумілих слів, співвідношення словесного матеріалу тексту з відповідною наочністю підручника, робота з планом, переказ прочитанного, вибіркове читання і читання по частинах.
Основними розділами граматики є:
-Звуки і букви;
-Речення;
-Зв’язне мовлення.
Граматика-це наука про будову про форму писемного і усного мовлення, вона визначає основні закони мови. В процесі навчання у школі граматика є засобом навчання власного мислення. В процесі вивчення граматики визначаються такі завдання:
-Ознайомити учнів з будовою і складом рідної мови.
-Закріплення і розвиток навичок правильного мовлення.
-Виробленя у дітей вмінь практично використовувати набуті знання, уміння і навичок як в усному так і в писемному мовленні.
- Послідовність вдосконалення мовлення учнів як засобу спілкування і пізнання навколишньої дійсності, уточнення і збагачення їх мовного запасу.
-Розвиток словесного логічного і абстрактного мислення дітей шляхом формування нових граматичних понять.
Тема: Звук та літера «Б».
Мета: Закріплювати правильну вимову звука (Б) в словах, словосполученнях та реченнях. Розвивати фонематичний слух, логічне мислення, пам’ять, просторову орієнтацію. Використовувати інтерактивні методи навчання під час корекційної роботи з логопатами. Збагачувати словниковий запас дитини, словами зі звуком (Б). Виховувати інтерес до рідної мови, бажання чітко і правильно говорити.
Обладнення: Складові таблиці, малюнки для розвитку фонематичного слуху, картки з артикуляційними вправами, профіль артикуляції, люстерка, фішки для звуко-буквенного аналізу, таблиця з малюнками.
Хід заняття
Організаційні моменти. Артикуляційна гімнастика. Мовленнєва розминка.
Робота зі складовими таблицями. Розвиток фонематичного слуху.
На одній нозі, дуже важко так стояти. Руки в сторони і не падати, не качатися, один за одного не триматись.
-Назвіть малюнок.
-Доповніть речення.
-Про які малюнки ці загадки?
-Назвіть зайвий малюнок.
-Назвіть «Овочі, ягоди», зображенні на малюнках.
-Гра «Який малюнок я заховала»?
6) Вивчення скоромовки.
7) Вивчення вірша.
Підсумок заняття.
Казка-це найдоступніший та найцікавіший вид діяльності для дітей.
Казки бувають: про тварин, чарівні, побутові.
Методика роботи над казкаю:
I-етап. Вступна бесіда під час якої актуалізуються знання дітей про героїв казки; пояснюються незнайомі слова дітям які зустрічаються у казці.
II-етап. Розповідь вчителем казки з опорою на ілюстративний матеріал.
III-етап. Робота над змістом казки.
Прийоми роботи:
Відповідь учнів на запитання вчителя за змістом казки та за малюнками до казки;
Розповідь казки за серією сюжетних малюнків;
Переказ змісту казки з опорою на малюнковий план;
Інсценування або драматизація казки.
Вірш-це елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.
Заучування віршів має важливу роль для розвитку усного мовлення, пам’яті.
Методика:
Робота над реченням займає в навчанні мови центральне місце, здійснюється засвоєння морфології та лексики, фонетики та орфографії.
Речення-це основна мовна одиниця.
На фундаменті якої молодші школярі усвідомлюють роль іменників, прикметників, займенників.
Завдання в процесі роботи над реченням:
Корекційна робота спрямована на:
Тема: Диференціація звуків «Р», «Л».
Мета: Формування вміння диференціювати звуки «Р», «Л», розвивати слухову і мовну увагу, розвивати фонематичний аналіз, розвивати мовнослухову пам’ять, розвивати логічне мислення, розвивати вмінння робити самоаналіз своєї діяльності.
Хід заняття
Організаційний момент.
Артикуляційна гімнастика.
Підсумок заняття.
Тема: Звук (П), літера «П».
Мета: Ознайомити учнів з буквою «П», її звуковим значенням; формувати вміння виконувати синтетичні та аналітичні дії зі звуками; вчити читати склади, слова з новою літерою; збагачувати словниковий запас; розвивати мовлення, мислення, виховувати бережливе ставлення до природи.
Обладнення: Предметні малюнки (груша, помідор, слива, абрикос, вишня, яблуко), звуко-складові моделі та фішки до них, макет сонечка, каса літер.
Хід уроку
I. Організаційний момент класу і психологічна налаштованість на урок.
II. Мотивація навчальної діяльності.
Гра «Подумай».
III. Повідомлення теми.
Пригадайте, як слід ставитися до природи? І дізнаєтеся про одне з народних свят.
IV. Основна частина.
Руки вгору підіймаєм,
А тоді їх опускаєм,
А тоді скоріш, скоріш
Тупай, тупай веселіш.
V.Закріплення вивченого матеріалу.
1) Робота з «Букварем».
1) Розглядування малюнків. Складання звуко-складових моделей слів: пилка, перо, парта, визначення позиції нового звука.
2) Викладення звукової моделі слова: пава
2. Робота зі складовою таблицею.
1) Читання слів за променеподібною таблицею.
IV. Підсумок уроку.
Тема: Диференціація звуків (Т-Д).
Мета: Формування в учнів фонематичних уявлень, удосконалення навичок звуко-буквенного аналізу та синтезу слів через використання різних аналізаторів: мовнослухового, мовнорухового, зорового, моторного; (навчити учнів розрізняти звуки (Т-Д) як в усному мовленні так і на письмі за допомогою складів, уточнити знання про ознаки дзвінких та глухих приголосних, розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість.
Хід заняття
I. Вступна частина.
-Організація учнів до роботи.
-Психологічний настрій класу.
-Робота над чистомовкою.
-Повідомлення теми, мети заняття. Мотивація навчальної діяльності.
II. Робота над темою заняття.
-Артикуляція звуків, їх порівняльна характеристика.
-Співставлення звука і букви.
-Гра «Впіймай звуки» (Т-Д); «У кожного своя хатинка», «Назви сусідів».
III. Закріплення матеріалу.
-Робота з картинками.
-Фізкультхвилинка.
-Диференціація (Т-Д) у словах, складах.
IV. Підсумок заняття.
-Оцінювання.
-Повторення вивченого матеріалу.
-Вправи на релаксацію.
-Домашнє завдання.
Граматика- наука про будову, про форму писемного і усного мовлення, вона визначає основні закони мови. Граматика як наука виникла в процесі спостереження над мовленням. В процесі навчання у школі граматика є засобом власного мислення.
Граматика- як наука про граматичну природу та будову мови складається з основних розділів:
Морфології- вчення про граматичну природу та будову слова.
Синтаксису- вчення про сполучення слів у реченні і речень, процеси породження мовлення, а саме зв’язків слів, словоформ у словосполученні і реченні, та зв’язки і порядок частин тексту.
Початковий курс граматики і правопису включає матеріал необхідний для початкового розуміння складу і будови мови, а також необхідні знання, уміння та навички з рідної мови.
Програмою визначений порядок засвоєння граматичних знань. Вивчення граматики дітьми з ТПМ починається в 2-му класі. Навчальний процес носить практичний характер. Учні поступово підводяться до розуміння основних граматичних явищ.
Зміст роботи правопису включає: використання правил граматики на письмі; правила написання слів за морфологічною будовою; правила написання речень на письмі; написання різних суфіксів.
Основними розділами курсу граматики і правопису в кожному класі є такі:
В процесі вивчення граматики визначають такі завдання:
1.-Ознайомлення учнів з будовою і складом рідної мови.
2.-Закріплення практично засвоєних учнями граматичних закономірностей на уроках з розвитку мовлення.
3.-Вироблення у дітей вмінь практично використовувати набуті знання, уміння і навички як в усному так і в писемному мовленні.
4.-Розвиток словесного і абстрактного мислення дітей шляхом формування нових граматичних понять.
5.-Послідовність вдосконалення мовлення учнів як засобу спілкування і пізнання навколишньої дійсності, уточнення і збагачення їх мовного запасу.
Труднощі у засвоєнні граматики для дітей з ТПМ.
Недостатнє розуміння граматичного значення слів, що виражається за допомогою словоформ, і складність встановлення зв’яків між формальними ознаками і лексичним значенням.
Словникова робота на уроках читання важливе місце. Вона включає в себе роботу над правильною вимовою слова, розуміння його лексичного і граматичного значення і використання слова у зв’язному мовленні.
Вчитель повинен визначити, на яких уроках потрібно зупинити увагу учнів. Ні в якому випадку не можна займатися тлумаченням усіх слів. Пояснюються тільки ті слова, які не зрозумілі дітям, і є важливими для розуміння тексту, речення.
Слова, які в тексті є ведучими пояснюються до читання тексту (щоб не було туманних, сліпих місць).
Образні слова та звороти –після читання, під час бесіди.
До пояснення слів повинен широко застосуватись контекст і наочність.
Словникова робота проводиться на різних етапах:
До прийомів пояснення нових слів відносяться:
пилка, сокира, молоток.
Ельконін « Не вміючи виділяти звуки зі слова, назвати їх послідовність, учні не зможуть у процесі письма підбирати та правильно застосовувати для них відповідні літери».
Терміном «фонематичний аналіз» визначають, як елементарні так і складні форми звукового аналузу:
Елементарні форми звукового аналізу-виділення звука на фоні слова більш складна форма звукового аналізу, виділення першого, останього звука в слові, визначення його місця.
Найбільш складна форма звукового аналізу-визначається послідовність звука у слові, їх складність та місце по відношенню до інших, (частковий аналіз-виділення і визначення певного звука в слові чи з ряду звуків, повний аналіз-місце і кількість звуків у слові).
Найперший вид мовного аналізу, що виникає в процесі онтогенезу є-морфологічний аналіз (виділення в словах спільну морфему). Одночасно з формуванням морфологічного аналізу слів у дітей поширюється словниковий запас (володіють словотворенням, словозміною).
Питаннями звукового аналізу і синтезу займалися: Савченко, Шеремет, Чередніченко.
Робота по формуванню звукового аналізу і синтезу проводиться в 2 етапи:
Роботу з розвитку складового аналізу тасинтезу слід починати з використання допоміжних засобів (прийомів) (відстукування, відхлопування), потім з опорою промовлення, потім на основі слухових уявлень, у внутрішньому плані.
Що стосується операцій звукового синтезу, то цей процес не є занадто складним для дітей, за умови, якщо сформована операція звукового аналізу.
Є методика формування звуко-складового аналізу і синтезу складена Лалаєвою, Орфінською, Соботович, Савченко та інші.
Тема: Диференціація звуків «Л», «Ль» в ізольованій вимові й складах.
Мета: Продовжувати формувати правильну вимову звуків «Л», «Ль» в ізольованій вимові і складах; розвивати фонематичний слух, зорову й слухову пам’ять, увагу; виховувати правильну вимову «Л», «Ль».
Хід заняття
Організаційний момент. Психологічний настрій класу.
Основна частина.
Дихальні вправи «Здування предметів», «Хто ще»?
Артикуляційна гімнастика «Смачне варення», «Індик», «Гойдалка», «Клацання кінчиком язика».
Диференціація звуків «Л», «Ль» в ізольованій вимові створювати звуконаслідування: як гуде маленький теплохід (лі-і, лі-лі-і).
Диференціація звуків у складах: (ла-ля-ла, ли-лі-ли, лі-ла-лі)
Чистомовки (лі-лі-лі-літом жив дід у селі, ля-ля-ля-знайшли кроля, ли-ли-ли-знайшли веліки корали, ал-ал-ал-у мене є один корал).
Розвиток фонематичних процесів. Гра «Ромашка», «Знайди звуки» (визначити перший або останній звук «Л», «Ль» в словах: сіль, люди, автомобіль).
Фізкультхвилинка. Пальчикова гімнастика.
Закріплення нового матеріалу. Гра «Спільний звук» (визначення спільного звуку), «Доберіть узагальнюючи слова».
Вивчити вірш «Лиска»
Підсумок заняття.
Домашнє завдання.
Л.Ф. Спірова відмічає, що самостійне зв’яне контекстне мовлення учнів початкових класів школи для дітей із ТПМ залишається недосконалим. Діти володіють набором слів та синтаксичних конструкцій, які необхідні для побудови висловлювання, однак відчувають значні труднощі у програмуванні свого висловлювання, у синтезуванні окремих його елементів у структурне ціле та відбору матеріалу, який відповідає тій чи іншій меті висловлювання. Інші діти мають відносно сформоване зв’язне мовлення, але й вони не вміють відобразити у своєму мовленні різнобічні предметні відношення, мовні засоби необхідні для оформлення зв’язного мовлення у них залишаються все ще бідними.
Тому зв’язне висловлювання потребує:
Характер вислову, який є структурований, цілісний, як правило має певний задум, певний план:
-ЗАВ’ЯКА
-ОСНОВНА ЧАСТИНА
-РОЗВ’ЯЗКА
Дитина чітко усвідомлює задум розповіді, поділити його на частини, а також оформити граматично, логічно, чітко і правильно. Розвивати починають зв’язне мовлення у розповідях, переказ, описах, роздумах.
Простий план для дітей з ТПМ за запитаннями:
Основна думка,
Питальні речення,
Сюжетні картинки.
Потім вчитель задає навідні питання.
1етап. Завдання:
-Підготувати учнів до свідомого сприймання тексту: розширити уявлення про оповідання, познайомити учнів з життям письменника;
-Розширити лексичне значення незнайомих слів;
Використовувати наочності, картинки. Форми роботи: бесіда, розповідь вчителя, екскурсія, демонстрація фільмів.
2 етап.Читання оповідання:
-Вчитель читає текст при закритих книжках (учень сприймає на слух).
Потім ставить 1-2 запитання з метою виявити зміст оповідання.
Після цього учні відкривають підручники і читають оповідання по частинах.
3 етап. Робота над змістом прочитаного тексту.
-Відповіді на запитання (вчитель сам придумує питання, не використовуючи з підручника);
-Словникова робота (пояснення незнайомих слів, робота над багатозначним значенням слів, над переносним значенням слів, над узагальнюючим значенням слова, добір синонімів до слів);
-Робота з готовим планом в молодших школярів, в старших класах вчитель пропонує самостійно скласти план до прочитанного;
-Переказ прочитанного оповідання;
-Робота над художніми образами оповідання.
4 етап. Заключна робота над оповіданням.
-Повторне читання оповідання (ланцюжком, по частинах, вибірково, за засобами);
-Робота із запитаннями і завданнями поданими у підручнику (учні самі читають питання і дають відповіді на них).
5 етап. Виведення основної думки автора.
6 етап. Творчі перекази і завдання, створення пошукової ситуації.
Тема: Письмо. Літера «Ш».
Мета: Вчити дітей писати літеру Ш; писати слова і склади за допомогою літери Ш; формувати навички просторового сприймання, зорового та буквеного аналізу та синтезу; удосконалювати дрібну моторику пальців рук; виховувати увагу та акуратність, бережливе ставлення до книжок, зошитів; розвивати увагу та самоконтроль на письмі.
Обладнення: Зразок рукописної і друкованої літери Ш, наочний матеріал, картинки з літерою Ш, дидактичний матеріал.
Хід уроку
I.Вступна частина.
1. Організаційний момент.
2. Відтворення графічного малюнку за словами вчителя.
II.Основна частина.
III. Заключна частина.
Підсумок уроку.
Основною метою спеціальної організації процесу навчання у дітей із ТПМ є:
Досягнення основної мети щодо формування мовлення як повноцінного засобу спілкування і знаряддя мислення стає можливим лише за умов вирішення конкретних завдань, таких як:
-Розвиток розуміння, зверненого до дітей усного мовлення;
-Формування активного усного мовлення;
-Навчання вимови та формування правильного фонематичного оформлення усного мовлення;
-Формування словникового запасу;
-Формування у дітей граматичної будови мовлення;
-Навчання писемного мовлення.
Створення передумов для вивчення української мови як предмета та
Інших основ наук навчального плану в обсязі програми неповної
середньої загальноосвітньої школи можливе за умов вирішення таких
завдань:
-Формування основ наук про мову;
-Збагачення мовленнєвої практики дітей на основі свідомого використання
знань з фонетики, граматики й правопису;
-Оволодіння способами виконання різних питів вправ;
-Виховання уміння працювати з підручником, довідниками, таблицями з
української мови.
Тема: Диференціація звуків «Р», «Рь».
Хід заняття
Діти знаходять картинки-пелюстки, у назві яких є звуки (Р,РЬ), промовляють їх самостійно, а потім викладають квітку.
Гра «Знайди звуки».
Послухати і визначити перший або останній звук (Р,РЬ)
У словах: радіти, радощі, радіус, район, богатир, тир, светр, інженер, ліхтар, календар, токар, рахунок, снігур, равлик, рама, рити, рана, командир.
Фізичнахвилинка
Пальчикова гімнастика.
Вправа «Щука»
Щука здобич виглядає,
А карасик не дрімає,
Швидко хвостиком махає
І від щуки утікає.
Виконання: Діти простягають долоні і рухають зап’ястами вправо-вліво.
Закріплення нового матеріалу.
Гра «Спільний звук»
Визначити спільний звук у словах і протяжно вимовити:
Ранець, мотор, рілля, ворона, огірок, зоря, річка, цукор, помідор, комар, нутрія, двері, крісло, дорога, ромашка, ліхтар.
Послухати і чітко промовляти скоромовки:
На горі дуби, під горою гриби.
Рано-вранці в середу пригнав Прокіп череду, а корови в череді рябі, чорні, та руді.
У дворі гірка, під гіркою нірка в тій нірці кріт стереже свій рід.
Гра «Зміни речення»
Стеж за вимовою звуків (Р,Рь).
Я згадав, що трба кипити пиріг (ти, він, вона, ми, вони).
Я спостерігав, як їдять траву носоріг та жирафа.
Я збирав горіхи з ліщини.
Підсумок заняття
Мета: Формування мовлення, як повноцінний засіб спілкування і знаряддя мислення, створення передумов для вивчення української мови, як предмета та інших основ наук навчального плану в обсязі програми неповної середньої загальної школи.
Навчання української мови в спец школі має чітку спрямованість-підготовку учнів до життя та праці, підвищення їхнього та культурного рівня, до опанування певною професією.
Досягнення основної мети стає можливим лише за умов вирішення конкретних завдань:
Розглянуті вищі завдання сприяють мети формування мовлення як засобу спілкування та знаряддя мислення.
Розглянемо завдання, що стосуються вивчення мови як шкільного предмета:
Корекційно-розвивальні завдання з предмету «Української мови» реалізуються у 5 змістовних лініях: комунікативний, лінгвістичній, лінгвокраїзнавчий, діяльнісній і корекційно-розвивальній.
-Розвиток розуміння мовлення .
-Формування активного, пасивного словника.
-Формування активного усного мовлення (збагачення словникового запасу).
-Формування вимови.
-Формування словникового запасу (активний, пасивний, кількісний, якісний) який відповідає віку дитини.
-Формування граматичної будови.
-Навчання писемного мовлення.
-Формування основ наук про мову.
-Збагачення мовленнєвої практики дітей на основі свідомого використання знань: фонетики, граматики, правопису.
-Оволодіння способами виконання різних типів вправ.
-Виховання умінь працювати з підручником, довідниками, таблицями з української мови.
Завдання навчання української мови:
-Формування в учнів зв’язного, розгорнутого усного мовлення, що відповідає нормам сучасної української літературної мови.
-Опанування учнями знань про мову як найважливіший засіб комунікації та пізнання.
-Оволодіння учнями правильного виразного усвідомленого читання та письма за фонематичним та частково за морфологічним, традиційним та іншими принципами орфографії.
-Залучення учнів до скарбниць духовності і культури літературних надбань українського народу та народів світу.
-Виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості.
-Корекція слухового сприймання та формування на цій основі адекватного розрізнення та розпізнання звуків української мови.
-Корекція фонематичних уявлень та звуковимови як передумов оволодіння орфоепічними нормами української мови.
-Корекція темпо-ритмічної та ритміко-інтонаційної сторін мовлення.
-Корекція лексичної сторони мовлення на основі розширення словникового запасу.
-Корекція граматичної будови мовлення.
-Корекція зв’язного (діалогічного, монологічного) мовлення.
-Формування навичок усвідомленого мовного аналізу як основи для оволодіння і розвитку навичок читання та письма.
-Упередження та корекція дислексій і дисграфій.
22.Методика роботи над картинкою та серією сюжетних картин на уроках читання та розвитку мовлення
Важливе місце в системі роботи з формування та розвитку зв’язного мовлення дітей із ТПМ відводиться навчанню розповідання за картинкою.
Розповідання за картинкою – це складна розумова діяльність , в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовиводи. Формування умінь розповідати за картинкою не можна розглядати ізольовано від особливостей сприймання дітьми картинки. Під час сприймання картинки працює тільки зоровий аналізатор, що веде до ускладнення сприймання.
Сприймання картинки дітей слід цілеспрямовано навчати, поступово підводити їх до розуміння того, що на ній зображено. Це потребує впізнавання окремих предметів ; встановлення зв’язків між основними персонажами; виділення деталей (освітлення, вираз обличчя людей).
У процесі роботи над картинкою враховують такі принципи підходу до навчання дітей.
Під час роботи над розповіданням за картинкою вирішується низка завдань:
Вимоги до відбору картин:
Під час навчання дітей з ТПМ складання розповідей за картинками виділяють 2 етапи: підготовчий і основний.
Мета підготовчого етапу: підготувати дітей до сприймання і правил розуміння основного змісту картинки, уточнити , активізувати і удосконалити словниковий запас, навчити дітей розуміти послідовність подій, які відбуваються на картинці.
Мета основного етапу: навчити дітей складати розповідь. Основні прийоми: зразок розповіді логопеда, наводящі питання , складання розповіді за фрагментами катрини, колективне складання розповіді.
Під час роботи над картинками велика увага приділяється розвитку у дітей із ТПМ навичок планування розповіді.
Особливої уваги заслуговує навчання придумувати твори розповіді за картинкою. У своїх розповідях діти повинні відтворити сюжет картинки, взаємозв’язки і взаємовідносини дійових осіб, вийти за межі картинки «як ви гадаєте, що було до того як….?»
На закінчення роботи над картинкою проводиться аналіз та оцінка дитячих розповідей.
Серія сюжетних картин (методика навчання)
Розповідь за серіями сюжетних картинок дає можливість розвитку уміння вибудовувати сюжетну лінію висловлювання, формує і закріплює уявлення про його композицію, активізує пошук образних засобів вираження і способів внутрішньо колективного зв’язку.
Види серій сюжетних картинок:
Послідовність навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок:
Індивідуальні та колективні розповідання формують у дітей уміння пов’язувати між собою слова у простих і складних реченнях. Забезпечується розв’язання низки мовних завдань у єдності, включно з розвитком образності висловлювань, а також естетичне сприймання зображеного. Подібні розповіді готують дітей до творчого розповідання без наочності.
23.Завдання та зміст уроків у спеціальній школі для дітей із ТПМ.
Основною метою уроків вимови є формування у школярів чіткого, зрозумілого, виразного мовлення.
Основними завданнями, які здійснюються на уроках вимови є:
Корекційна робота по формуванню звукової культури мовлення проводиться на спеціальних уроках «вимова» які передбачені навчальним планом та індивідуальних заняттях вчителем – логопедом. Тематика уроків визначається програмою.
Зміст уроку «вимова» відповідно до звуку
24.Методика роботи над словом на уроках грамоти у спеціальній школі для дітей з ТПМ
Робота над словом має важливе значення в навчанні грамоті. Слово має оболонку звук.
Виділення та членування сполучень на окремі звуки сприяють такі вправи.
а) порівняння голосного (а), сполучення (на),
б) комбінування одного приголосного з різними голосними
в) підкреслена вимова одного із звуків у сполученні (с-с-с-а), (с-а-а).
г)синтетичні вправи на утворення складів типу «ПР»(н,), (а)- (на), та «ГА» а, н, - ан, о, с, - ОС, а,л, - АЛ. Голосні звуки позначають кружечком, тверді приголосні – рисочкою, м’які – двома рисочками.
25.Методика вивчення іменника в школі для дітей з ТПМ.
Згідно з програмою, методика вивчення іменника у школі для дітей з ТПМ починається з формування загального поняття про іменник.
Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще в період навчання грамоти. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово,що його називає. Надалі в учнів поступово формується уміння «працювати» із словом як узагальнюючою назвою предмета. Подальше формування поняття «іменник» передбачає роботу над лексичним значенням іменника і його граматичною ознакою – відповідає на питання Хто? Що? Уміння ставити до слів назв предметів запитання Хто? Чи Що? прищеплюється дітям ще в період навчання грамоти.
У 2 му класі діти з ТПМ дізнаються про те, що, слова які означають назви людей і тварин відповідають на питання Хто? А слова які означають назви інших предметів на питання що?
З цією метою учитель здійснює сигматизацію слів-назв предметів, тобто виділяє групи слів та позначає людей, тварин, рослини, предмети побуту.
Робота над вивченням числа іменників проходить у такій послідовності: спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називаєть один і кілька предметів і порівняння цих слів. Наприклад: карта-карти, хлопець- хлопці. Слід звертати увагу до різного звучання слів на малюнку.
Вивчення роду іменників.
У шкільній практиці молодших школярів із ТПМ традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою особових займенників – він, вона, воно. Чи присвійник - мій, моя, моє. Важливо під час форм поняття показати учням , що визначити рід іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.
Починати вивчати відмінювання іменників у спеціальній школі для дітей з ТПМ доцільно записаного на дошці текст, в якому слово хліб уживається в усіх відмінках.
26.Диференціація звуків С-З . Дикі тварини та іх малята.
Мета: вчити дітей розрізняти звуки С-З., у ряді інших звуків, у складах, словах, чистомовках, реченнях, розвивати силу голосу, мовленнєве дихання, артикуляційну моторику, фонематичний слух; активізувати мовлення дітей; збагачувати словниковий запас, розвивати дрібну моторику, виховувати спостережливість, доброзичливе ставлення до тварин; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.
Обладнання: Схеми символи артикуляційних звуків С,З; індивідуальні дзеркала, малюнки із зображенням предметів для диференціації С,З картинки із зображеннями тварин та їх малят, кружечки синього та зеленого кольору, картки із хображенням будиночків для гри «Посели у будиночок», гра «Де чиє маля».
Хід заняття
Гра «заспівай пісеньку»
Гра «Впізнай пісеньку»
27.Методика навчання грамоти учнів з ТПМ
Мета навчання грамоти- засвоєння дітьми звуків рідної мови, вміння їх позначати буквами на письмі, оволодіння звукоскладовою будовою слів, практичного засвоєння дітьми понять: звук, буква, склад, слово, речення.
Завдання:1. Навчальна навчити дітей правильного та свідомого читання та письма .
2. корекційна, у процесі навчання читання та письма коригувати та розвивати усне мовлення та пізнавальні здібності учнів.
В період навчання грамоти дітей з ТПМ велика увага приділяється корекції та розвитку звукової, лексико граматична будова мовлення формування первинних навичок зв’язного мовлення, розвитку рідних видів мовного аналізу та синтезу, вербальної пам’яті, зорових та слухових уявлень, довільної уваги.
Специфіка роботи
28.Конспект індивідуального комплексного заняття з розвитку звуковимови, граматичного складу мови та зв’язного мовлення на тему автоматизація та дефенціація звуків С Ш. слова – дії(на лексичному матеріалі тем : Осінь, Овочі, Фрукти)
Мета: автоматизація й диференціація С-Ш, розвиток фонематичного слухуі навичок звукового аналізу й синтезу, розвиток уваги пам’яті, мислення збагачення словникового запасу. Складання простого розгалуженого речення із прямим додатком за сюжетним малюнком. Робота над деформованим текстом з опорою на сюжетну картинку.
Повторення: утворення і практичне застосування іменників із змельшувально- пестливими суфіксами.
Обладнання: логопедичне лото на зсуви С, Ш, гра шнурівка на деферціацію С,Ш, сюжетні картинки: хлопчик п’є сік, мама пере білизну, хлопчик і дівчинка в дитячому садку, одна дитина, багато дітей, діти на прогулянці.
І.Організаційний момент
ІІ. Основна частина, повторення мети заняття, фізична хвилинка, заключна частина.
Казка про маленького чоловічка. Педагог розповідає дитині казку.
Гра впіймай звук.
Гра впіймай слово. На лексичному матеріалі овочі фрукти.
Дитина повинна повинна підняти букву С та Ш відповідно коли їх почує в словах, які буде промовляти логопед.
Автоматизація й диференціація С,Ш. логопедичне лото. Дитина повторює за логопедом назви предметів, які зображені на малюнках лото і містять в собі звуки С та Ш, та розташовує їх відповідно на картках.
Шнурівка на диференціацію С-Ш.
Звуковий аналіз та синтез.
Гра «ходит ёжик вдоль дорожек»
Словникова робота: гра «придумай слово»
Фізична хвилинка
Робота за сюжетною картинкою про Сашу й Сашу
Гра «складемо розповідь разом»
Робота над деформованим текстом.
Сюрпризний момент
Підсумок заняття. Гра «було не було».
Зміст та задачі роботи з розвитку усного мовлення учнів із ТПМ
Система розвитку мовлення:
4.Система навчання грамоти
Система розвитку зв’язного мовлення.
Мовлення – основний засіб спілкування (спілкуючись людина передає свої думки почуття, ділиться досвідом).
Зв’язне мовлення – єдине ціле, організоване за законами логіки та граматики, самостійне закінчене, може бути розчленоване на менш значні частини, пов’язані між собою.
Основною формою мовлення є усне мовлення, яке поділяється на діалогічне та монологічне мовлення.
Діалогічне – це усна комунікація, передбачає 2 учасників, які обмінюються думками. У дітей з ТМП розвивається з запізненням, рідко виникає за бажанням дітей та дорослих спеціально залучає дитину до розмови.
Монолог – здійснюється одним учасником, має тему, головну думку. Має багато форм: розповіді про побачене, опис предмету, переказ, розповіді за малюнками, усні твори.
Обсяг матеріалу, яким діти оперують спочатку дуже обмежений висловлювання елементарні, матеріал засвоюється у пасивній формі (розуміння), тому задачами колекційної роботи є:
29.Ознайомлення з літерою «Б»
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
Робота з букварем
IV. Підсумок уроку
-Прочитати 2 складові, 3 складові слова.
-Прочитати слова, в яких наголошення 1,2,3 склад.
4. Читання закликаючи.
5. Читання і заучування скоромовки.
6. Фізхвилинка.
7. Друкування малої та великої літери «Б» у зошиті.
8. Відгадування загадок.
9. Підсумок уроку.
30.Спеціальна методика навчання рідної мови в школі для дітей з ТМП як окрема дидактика.
Перша школа в Україні для дітей з ТПМ була відкрита в Харкові у 1957 році, в Києві 10 березня 1963 року. Зараз в Україні функціонує 14 шкіл для дітей з ТПМ. У зв’язку зі збільшенням кількості дітей із ТПМ корекційні класи відкрили при масових загальноосвітніх школах, при інтернатах.
Відкриття таких шкіл, практика навчання та виховання в них дітей із ТПМ привели до необхідності розробки спеціальних розділів педагогіки та методик, які б забезпечили основу змісту навчання та організації педагогічного процесу.
Займались спеціальними методиками такі як: Г. А. Каше, М. А. Савченко, С.Ф. Іваненко та інші (методики вимови, грамоти, читання).
Н.В. Чередніченко, Ю. Коломієць, М. К. Шеремет, А.С. Винокур, С.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, та інші (формування та розвиток усного та писемного мовлення.
Спеціальна методика-це педагогічна наука, одна із галузей дефектології про методи, прийоми і засоби навчання рідної мови дітей з вадами мовлення.
Спец методика вивчає: Зміст; методи, прийоми та організацію занять з рідної мови.
Спеціально методика мови має допомогти вчителю правильно побудувати педагогічний процес, враховуючи особливості мови та психофізичного розвитку дітей з мовленнєвим порушенням з метою досягнення успішності учня з предмета укр. мова.
Актуальною проблемою спец методики мови є формування повноцінного мовлення в учнів та засвоєння ними програми з укр.. мови. в межах початкової та 9-ти річної ланки шкільної освіти.
Як пед. Наука спец мед навчання рідної мови вивчає:
-Закономірності навчання та виховання
-Визначає теоретичні основи змісту та методів
-Вивчає передову практику навчання та виховання дітей із мовленнєвими вадами
-Озброює вчителя ефективними методами та прийомами навчання ті виховання
Предметом дослідження спеціальної методики мови є:
-Процес оволодіння укр.мови. учнями із ТПМ в умовах спеціальної школи. В центрі її уваги лежить навчання рідної мови дітей з різними мовленнєвими вадами.
Основними завданнями спец методики мови є розробка системи навчання в спеціальній школі, що включає всі компоненти педагогічного процесу:- завдання, зміст, організацію, методи, прийоми навчання.
Вироблення в учнів міцних умінь та навичок з рідної мови є одним із основних завдань навчання мови у спец. школі. Ще тривалий і складний процес, діти які навчаються у спец школі, мають особливості не лише мовленнєвого, а й психофізичного розвитку. Необхідно шукати шляхи компенсаторного впливу, засоби корекції мовлення недорозвинення. Тільки цілісна, науково обґрунтована система навчання має забезпечити повноцінне формування умінь та навичок.
Формування, корекція, розвиток мовлення та вивчення мови як шкільного предмета здійснюється паралельно та взаємопов’язані між собою. Спеціальні методи навчання рідної мови як наука має вирішити такі завдання:
1.Теоретичне, яке полягає в тому, щоб створювати та поглиблювати теоретичну базу побудови педагогічного процесу.
2. Практичне: спираючись на цю базу, розробка системи навчання рідної мови дітей із різними мовленнєвими вадами.
Спеціальна методика мови використовує різні психолого педагогічні методи.
Аналіз письмових робіт учнів.
Наукова теоретична база спеціальної методики мови формується шляхами відбору, аналізу та синтезу даних суміжних наук: -логопедії, методики навчання рідної мови в масових школах, психології, дидактики, лінгвістики.
31. Методика навчання письма учнів з ТПМ
Процес письма являє собою складний психофізіологічний процес, оволодіння яким передбачає сформованість багатьох психічних функцій мовленнєвих дій та розумових операцій. Письмо починається вивчатися в період навчаня грамоти. Оволодіння письма відбувається паралельно із навчанням читанням. Формування навичок письма починається для учителя із постановки низки навчальних та корекційних завдань. Основними навчальними завданнями уроків є:
Корекційно – розвивальними завданнями є:
Графо моторна діяльність складається із трьох блоків:
Мотиваційного, операційного та контрольного.
До мотиваційного блоку належать такі дії, яким потрібно навчати дітей:
До оперативного блоку належать такі дії, яким потрібно навчати дітей:
До контрольного блоку належать такі дії яким потрібно навчати дітей:
Навчання письма у спец.школі переважно відбувається аналітика синтетичним шляхом який передбачає:
У формуванні графічної навички виділяють два етапи підготовчий та основний. Метою підготовчого етапу є підготовка руки дитини до письма, корекція недоліків їх мовлення. Основними завданнями підготовчого етапу є:
кінестетичного та кінетичного праксису;
Отже, початкові уроки письма для дітей з ТПМ мають велике значення не лише для формування графічної навички письма, а й для попередження дисграфічних помилок у писемному мовленні учнів