Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Кожен починається з отієї Батьківщини до якої завжди лине серце людини, де б вона не була. А це означає, що не перевелися на нашій древній землі люди, що пам’ятають свій рід, своє походження.
Я люблю цей отчий край, бо тут народилися мої дідусі та бабусі. Люблю вдихати запах бузку біля хати, бачити схід сонця влітку і восени, чути спів соловейка спозаранку.
Рідний край… тиха і мила серцю сторона. Тут кожен кущик і кожне деревце ціла історія. Придивись пильно тільки до неї, землі пращурів наших, і ти побачиш та почуєш багато чого цікавого.
Я часто ставлю собі питання: хто ми? Звідки прийшли? Скільки років живемо на цьому клаптику землі?
Мене цікавлять легенди, перекази та документи, що побутують у нашому селі. Це маленькі витвори людської фантазії моїх предків. Але я вірю, що правди в них більше.
Від 1868р. прямували потоки емігрантів з Чехії та з Моравії. Вони мали кілька напрямків: у 50-х раках у Австралію, в Німеччину у меншій мірі у до Північної Америки; у 60-х роках до царської Росії на Волинь. Причини еміграції були економічні. Тут дешево і за довготривалу позику можна було купити ліси, поля, луки, через те, що після ліквідації в 1861 р. кріпосного права в царській Росії дворянство не було. На батьківщині була відносна нестача землі, тож йшли сюди «шукати земельки шматочок».
Чехи викорчовували ліси, окультурювали перелоги землі, упорядковували поля, будували села, які за своєю архітектурою виразно відрізнялися від українських. Протягом перших десяти років колонізація просувалася досить швидко; чехи вибудовували або переселилися майже до сотні сіл. В подальші двадцять років долучалися три - чотири населені пункти щорічно.
З Волині потомки чеських емігрантів, у своїй дорозі за хлібом, просувалися далі на Україну. Розійшлися по Україні і дісталися аж на Крим, дехто ще далі: на Балкани, на Кавказ та на Сибір. Це можна прослідкувати за емігрантськими прізвищами:
Райхерт (Rejchrt), Єрсак (Pujman), Андрш (Andrš), Кульгавий (Kulhavej), Матейко (Matějko), Пойман (Pujman), Горта (Horta).
Історії, легенди, розповіді…
Саме із них, маленьких таких історій, зіткана велика історія нашого краю. А наше життя сьогодні вписує нові й нові сторінки. Прикладом для нас, сучасників, мають бути наші предки, які вважалися добрими господарями, нічого зайвого не брали у природи.
У серпні 1905р. в долині безіменної притоки річки Чичиклії в Ананьївському повіті, Херсонської губернії, Російської імперії (нині Миколаївська обл. Врадіївський р-н.) між селами Доброжанівка та Новопавлівка взяли в оренду земельні ділянки в поміщика Броцького та Крауса та заснували с. Богемку нащадки Чеських побілогорських евангелійських емігрантів, які разом з родинами прибули з м. Зелова, Польща (тоді у складі Російської імперії) та Чехії. Це були Ігнац Андрш, Фрідріх Єлінек, Павел Полачек з Моравії та Франтішек Златнік з с. Драгоржіце біля м. Подєбради.
У 1905 – 30р. в Богемці існувало приватне землеробство. За часів колективізації в 1930р. виник колгосп «Червоний прапор». У 1988р. виникає новий – «Мир» - з центром у Богемці.
З 1926р. громадяни Богемки беруть участь у громадському та політичному житті села, району, області. Громадяни Богемки брали участь також у Першому та Другому русі опору. За час свого існування Богемка пережила багато подібних історичних подій: війни ( перша світова , громадянська та друга світова), декілька окупацій, лютневу революцію 1917р. жовтневий переворот 1917, чотири голодомори (1921 – 22р. 1928р. 1932 -33рр., 1947 48рр.) репресії 1927 – 37рр., націоналізацію (1930р.), епідемії (1910р.) національні та релігійні переслідування, неврожаї (1922, 1932, 1947рр.), тощо. Війна 1941 – 45рр., село Богемка Доброжанівської сільської ради зайняте в середу 5 серпня 1941 року об 11 годині ранку. Боїв за село не було. Окупанти намагалися силою зброї і терору зламати опір людей, по – звірячому розправлялися з місцевими жителями. Богемку було звільнено 30 березня 1944 року, о другій годині дня. Продовження знизу. Загальні втрати маловідомі, але лише під час голодомору 1932 – 1933рр. померло 15 краян, внаслідок репресії загинуло 24краян. Під час Другої Світової – 16. У 1967р. в селі було відкрито пам’ятник загиблим Чехо – Словацьким воякам і червоноармійцям. Уже наступного року, коли в село прибув Вілем Рейхрт, учитель та художник, у Богемці виникає реформована релігійна громада, що проіснувала до 1962р. Через величезні податки, встановлені радянською владою, вона змушена була припинити своє існування.
9 травня 1990р. було організоване національно – культурне товариством «Чешці братржі» (голова Йозеф Гарт), як осередок Чехо – Словацького культурного товариства ім. Я. Коменського в Україні (з 30 травня 1995р. товариство є членом Чеської національної ради України). Першою його акцією було встановлення українсько – чеських таблиць на будинках правління колгоспу. Будинку культури і школи та відкриття 22 вересня 1990р. пам’ятника першим мешканцям Богемки. В урочистих взяв участь Генеральний консул УСФР Станіслав Гинар.
Про свій храм 90 літ мріяли віруючи християни Братської євангельської громади чеського села Богемка – нащадки славетної історії Чехії громади чеських братів – Єдноти Братське (Jednoty Bratske). Колись про це не могло бути й мови. Громада відновила свою діяльність 1992р. як чеська незалежна євангельська громада. Уже в січні 1994 році до Богемки приїхав інженер –архітектор професор Петр Пірохта з Брна та спроектував храм. Провідником було обрано Йозефа Янчіка, уродженця с. Богемки, колишнього вояка Чехо – Словенської армії.
На початку 90-х рр.(10 червня 1995 року) було розпочато будівництво
протестантського костьолу Віфлеємської каплиці – першого чеського євангельського костьолу в незалежній Україні. У серпні 1994р. відбулося освячення будівництва найвищими представниками УБЦЄ Павлом Сметаною. Було обрано і «старшоводство» (раду) та куратора громади Йозефа Горти. В урочистостях узяв участь на той час перший посол Чеської Республіки (ЧР) в Україні Павел Маша.
20 жовтня 1996р. відбулося освячення каплиці. До цієї події свого вітального листа надіслав президент ЧР Вацлав Гавел. Другу Віфлеємську каплицю в світі було освячено! Перша існує в Празі з 1491 року. Богемка вступила у нову фазу свого існування – стала історичним селом.
Одночасно з громадою виникла також школа. Для неї в 1907 р. побудували землянку, у 1927р. придбали цегляний будинок, у 1978р. побудували новий великий будинок. У 1906 – 38рр. навчання в школі відбувалося чеською мовою, від 1991р. в школі знову вивчається чеська мова, але вже факультативом.
З 1991р. чеської мови навчає Ольга Григорівна Андрш, а нині також Анна Людвігівна Донченко, Алла Василівна Кушніренко, Андрш Надія Іванівна.
Від серпня 1999р. товариство видає для своїх членів вісник «Hlas Bohemky».
Є в моєму селі фольклорний ансамбль «Богемка», відомий у Врадіївському районі, протягом довгого часу який несе людям перлини самобутньої чеської культури. Він був заснований у 1963 році. Ось уже 45 років ансамбль радує нас своїм співом. Перша назва ансамблю «Богемка», а у 2005 році з нагоди 100 – річниці села Богемки, був перейменований у «Bohemské frajerki» (Богемські модниці). Цей колектив є хранителем і примножувачем народних чеських традицій. У складі ансамблю налічується 12 учасниць різного віку, але їх об’єднує любов до народної пісні. Завдяки поєднань творчих можливостей і самобутніх народних традицій цей колектив неодноразово був учасником міжнародного фестивалю «Ples»( Плес), де щоразу демонстрував свою неповторну майстерність. Фольклорний колектив був також учасником VIII Всеукраїнського фольклорного фестивалю чехів в Україні, який проходив у місті Києві. На фестиваль прибули 16 народних колективів з усіх куточків України, вони демонстрували свої досягнення на сцені Національного Авіаційного Університету, у стінах якого і проводилося зібрання, Ансамбль з Богемки підготував на фестиваль такі пісні: «Гей, лучко, лучко зелена» … , «Красне дівчатко спаніле»… , «Родне удолі»…. Ось ця колискова, нагадує мені дитинство…
Spí, dět’atko, spi, Спи, дитя, спи,
Zamhuř očka svi, Закрий оченята свої,
Zamhuř obě dvě, Закрий обидва,
Spi do poledne. Спи до обіду.
10 вересня 2005 року богемчани святкували 100 річчя з дня заснування села, на свято було запрошено гості з району, області, представників інших чеських общин.
Нині в Богемці мешкає біля 450 осіб, вона ще чеська (незважаючи на те, що там вже мешкають 13 представників різних національностей) і з надією дивиться в майбутнє.
Отож вбираймо в себе оті мудрі оповідки дідів наших і прадідів, як мудрість поколінь, як силу і міць держави! Бо хіба існуватиме народ, що втратив своє коріння, забув звичаї предків? Хай єднає нас сьогодні слово, благородні вчинки історії держави. А наші предки стануть для нас взірцем високих ідеалів витримки, сили духу, життєстійкості, працелюбність. Нехай з гордістю кожен із нас скаже:
«Я починаюся з отчої землі…»