Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Як навчальна дисципліна курс «Прокурорський нагляд в Україні» має своєю метою надати студентам юридичних навчальних закладів допомогу в оволодіванні знаннями принципів організації та діяльності прокуратури, дослідженні змісту суспільних відносин, які виникаютьу процесі прокурорської діяльності, вивченні норм права, що регулюють ці відносини.
Прокурорський нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів слід розглядати як одну з форм державної діяльності, яка одержала нормативне закріплення в Конституції України та в Законі «Про прокуратуру».В навчальному курсі «Прокурорський нагляд в Україні» аналізуються завдання, повноваження, 'компетенція прокурорів. Розкривається зміст актів прокуратури, спрямованих на виявлення, усунення порушень законута притягнення виннихдо відповідальності, викладається їхня класифікація, вимоги, які до них пред'являються. Звертається увага на те, що акти прокурорського нагляду — протести, подання, постанови та ін. — за своєю природою універсальні, однак їхнє застосування має свою функціональну особливість.
2. Система курсу «Нагляд прокурора на досудових стадіях».
Прокурорський нагляд в Україні — галузева юридична наука, яка вивчає сукупність взаємопов’язаних положень загальнотеоретичного, правового та методичного характеру діяльності прокурора щодо забезпечення законності у державі.
Курс “Прокурорський нагляд в Україні” поділяється на Загальну та Особливу частини. У Загальній частині розкривається місце та роль прокуратури як державно-правового інституту у структурі органів державної влади. Окреме місце посідають правові засади, принципи організації та діяльності органів прокуратури, конституційні функції прокуратури. Також визначаються поняття та характеристика системи органів прокуратури, її організаційна структура.
В Особливій частині курсу послідовно розкриваються поняття, правове та організаційно-методичне забезпечення функцій прокуратури. Зокрема, це стосується нагляду за додержанням і застосуванням законів; нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-роз-шукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; підтриманню державного обвинувачення в суді; представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених зако
3.Зв’язок дисципліни з іншими навчальними дисциплінами. Поняття та правове регулювання прокурорського нагляду у стадії досудового розслідування у кримінальному процесі України.
Наука прокурорського нагляду мають тісний зв'язок з ба гатьма юридичними дисциплінами та науками, предметом яких є вивчення цих галузей права.
У КУРСІ "ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА" прокурорський нагляд розглядається як форма державної діяльності, зазначається роль прокуратури у забезпеченні режиму законності та правопорядку, у виконанні функцій держави.
КУРС "ДЕРЖАВНЕ (КОНСТИТУЦІЙНЕ) ПРАВО" вивчає місце прокуратури в системі органів держави та її взаємовідношення з ними.
КУРС "СУДИ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ" висвіт лює структуру та організаційну будову прокуратури.
КУРС "КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС" висвітлює повноваження про курора під час здійснення нагляду за додержанням та правильним і застосуванням законів органами дізнання та досудового слідства, і в ході його участі в розгляді судами кримінальних справ на різних стадіях кримінального правосуддя.
КУРСИ "ЦИВІЛЬНИЙ ТА ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕС" розгля дають повноваження прокурорів, що пов'язані з участю прокурора в цивільному та господарському судочинстві.
КУРС "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО" містить теми щодо від повідальності за невиконання законних вимог прокурора, за неявку за його викликом, а також щодо повноважень прокурора у справах про адміністративні правопорушення.
КУРС "КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО" І СПЕЦКУРС "ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ" передбачають вивчення повно важень прокурора, що випливають з норм Кримінально-виконавчого кодексу та Закону "Про оперативно-розшукову діяльність".
4. Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу
України прокурор, здійснюючи свої повноваження згідно з вимогами
Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку
осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи
та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні
вимоги та процесуальні рішення прокурора. 4
Аналізуючи процесуальний статус прокурора згідно з КПК України,
слід пам’ятати, що участь прокурора у кримінальному процесі визначається
насамперед закріпленими ст. 121 Конституції України, зокрема: підтримання державного обвинувачення в суді; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також застосуванні інших заходів примусового
характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Концептуальною новелою КПК України 2012 року є передбачене
параграфом 2 Глави 3 положення щодо участі прокурора на стороні
обвинувачення на всіх стадіях кримінального провадження.
. Віднесення прокурора до сторони обвинувачення, у тому числі й на стадії досудового провадження, є втіленням у процес таких загальних засад кримінального провадження, визначених КПК України 2012 року, як змагальність та диспозитивність.
Відповідно до вимог статей 3, 22, 26 Кримінального процесуального
кодексу України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною
обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і
законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому
сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та
подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також
на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Диспозитивність передбачає, що сторони кримінального провадження є
вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених
Кодексом. Реалізовуючи принцип змагальності, саме прокурор, як сторона
обвинувачення здійснює повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом до суду
та підтримання державного обвинувачення у суді. У випадках, передбачених
зазначеним Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за
погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися
потерпілим, його представником. Відмова прокурора від підтримання
державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального
провадження, крім випадків, передбачених Кодексом.
13. За КПК України 2012 року саме прокурор (як виняток – слідчий за погодженням з прокурором), реалізуючі свої повноваження щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням складає та в день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Перед цим прокурор самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру, тобто: законність затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.Прокурор після повідомлення особі про підозру зобов’язаний у найкоротший строк здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме прокурор закриває кримінальне провадження
під час досудового розслідування, приймаючи відповідну постанову. Стосовно постанов слідчого про закриття кримінального провадження прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Показовим прикладом, що ілюструє націленість нового кримінального процесуального закону на забезпечення загальнообов’язкового (імперативного) характеру повноважень прокурора щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням, є передбачений КПК України порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Так,
скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. При цьому скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня за наслідками розгляду скарги є остаточним і не підлягає оскарженню до суду,
інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб .
Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням,
уповноважений: починати досудове розслідування; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а за потреби особисто проводити слідчі (розшукові) дії; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо продовження строків досудового розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; використовувати інші повноваження у випадках та у порядку, передбаченому Кодексом. Керівник органу
досудового розслідування, слідчий зобов’язані виконувати доручення та вказівки прокурора, а оперативні підрозділи – доручення прокурора, які надаються у письмовій формі.
11. Форми нагляду — це правові засоби реалізації повноважень прокурора. Вони визначені законом, а також наказами й інструкціями Генерального прокурора, якими на основі закону регулюється організація і діяльність органів прокуратури. Методи нагляду— це вироблені про-курорською практикою на основі науки і досвіду способи, прийоми, шляхи реалізації повноважень прокурора. Іншими словами, форми нагляду — це те, що повинен робити
прокурор, а методи нагляду — це те, яким чином він повинен виконувати покладені на нього функції
Форми і методи прокурорського нагляду використовуються для виявлення, усунення і попередження порушень закону. Ці напрями прокурорської діяльності нерозривні, взаємо-обумовлені та являють собою ємний процес прокурорського нагляду в стадії досудового розслідування.
Отже, для виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів прокурор застосовує такі форми нагляду і методи їх здійснення:
1) ознайомлення з матеріалами розслідування, що може здійснюватись: шляхом заслуховування доповіді слідчого про здійснення розслідування як у цілому по справі, так і по окремих епізодах (план і тактика розслідування тощо); при ознайомленні з наглядовим провадженням по справі, в якому повинні знаходитись копії важливих документів; з допомогою безпосередньої перевірки, вивчення кримінальної справи.
2) безпосередня участь у розслідуванні злочинів.
Прокурор, беручи участь у здійсненні дізнання і досудового слідства, може бути присутнім при виконанні важливих слідчих дій або брати активну і безпосередню участь в їх проведенні.
3) розгляд скарг на дії та акти слідчого і органів дізнання. Відповідно до КПК прокурор зобов'язаний розглядати скарги на дії та акти слідчих і органів дізнання. Перевіряючи їх, прокурор ознайомлюється з кримінальними справами, опитує заявників, інших осіб, отримує пояснення від працівників органів дізнання і слідчих. При цьому прокурор виявляє порушення закону і вживає заходів до їх усунення.
4) узагальнення практики розслідування злочинів. Узагальнюючи практику розслідування за відповідний період або за окремими категоріями кримінальних справ, прокурор виявляє типові помилки і порушення закону, що допускаються слідчими та органами дізнання. Матеріали узагальнення використовуються для вироблення заходів із вдосконалення якості розслідування
5) відсторонення слідчого або особи, що здійснює дізнання, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.
Питання про те, за які порушення законів особа, що здійснює дізнання, або слідчий підлягає відстороненню, прокурор вирішує в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретних обставин справи і характеру порушення
6) затребування з органів дізнання кримінальної справи і передача й'слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.
З метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування прокурор наділений правом вилучати будь-яку справу від органу дізнання і передавати її слідчому, а також передати справу від одного органу досудового слідства іншому і від одного слідчого іншому.
Рішення прокурора про направлення справи для розслідування в той чи інший слідчий орган або про передачу справи для розслідування тому або іншому слідчому обов'язкове для виконання
7) вжиття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.
Встановивши факти порушення законності при розслідуванні злочинів слідчими або посадовими особами органів дізнання, прокурор може порушити питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальност
10.Об’єктом прокурорського нагляду є діяльність державних і не державних органів, щодо виконання ними законів і підзаконних нормативних актів.
Об’єкт прокурорського нагляду-це суспільні відносини, урегульовані правом з приводу виконання законодавства. Це випливає із того, що суть об’єкта прокурорського нагляду- це не будь- яка діяльність а лише діяльність щодо виконання законів і підзаконних правових атів.
Об’єкт прокурорського нагляду не безмежний.Щодо предмету даної галузі прокурорської діяльності- це точне, неухильне, однакове для всіх додержання і правильне застосування законів України.
Предметом є:
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
12. Специфічною ознакою принципів прокурорського нагляду слід вважати те, що вони є принципами і організації, і діяльності органів прокуратури. У принципах віддзеркалюється органічне поєднання завдань прокуратури, форм і методів їх здійснення. Тому кожен принцип прокурорського нагляду несе в собі елементи і організаційні, і функціональні.
Принцип законності. В науці широко розкрито значення принципу законності, показано його багатогранність, багатоперспек-тивний характер. Принцип законності становить вихідний принцип побудови і діяльності прокуратури, є «мірою мір» всіх інших принципів. Таке значення принципу законності в прокурорському нагляді визначається роллю закону у правовій державі, тими обставинами, що закон є свого роду становим хребтом нашого життя, громадського порядку, служить втіленню справжньої свободи і соціальної справедливості. Принцип законності виражає нерозривний зв'язок між додержанням законності в діяльності прокуратури і охороною законності як основного її призначення.
Одна з особливостей прокурорського нагляду як специфічної форми державної діяльності полягає в тому, що сам прокурорський нагляд має підзаконний характер. Кожен прокурор, починаючи від прокурора району і до Генерального прокурора України, діє тільки на основі закону, виконуючи закон, і з метою охорони закону
Принцип єдності прокурорського нагляду полягає в тому, що кожна ланка прокурорської системи, кожен прокурор діє в межах своєї компетенції, виступає як представник єдиної системи прокурорських органів. Наглядова діяльність кожного прокурора становить органічну частину діяльності всієї прокуратури.
Принцип незалежності-прокурор при здійсненні нагляду є незалежним.
5)). Конституція України встановила основи організації та функціонування прокуратури України. Регулювання її діяльності в окремому розділі VII Конституції України свідчить, що виконання покладених на неї функцій є самостійним видом державної діяльності. Прокуратура – організаційно незалежна державно-правова інституція, яка виконує особливі, властиві тільки їй функції, взаємодіє з усіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними.
Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до пункту 9 розділу XV „Перехідні положення“ Конституції України (далі – Перехідні положення) прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
З огляду на ці конституційні приписи завдання прокуратури України полягає в забезпеченні захисту від протиправних посягань на суспільний та державний лад, на права і свободи людини і громадянина, а також основи демократичного устрою суспільства легітимними засобами і методами. Її діяльність ґрунтується на Конституції України, законах України та інших нормативно-правових актах.
Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Таким законом є Закон України „Про прокуратуру“ від 5 листопада 1991 року.
З метою приведення окремих положень цього Закону у відповідність із Конституцією України внесено ряд змін до нього, зокрема у зв’язку із закінченням дії Перехідних положень стосовно існуючого порядку арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи (пункт 13 Перехідних положень Конституції України), Верховна Рада України 12 липня 2001 року прийняла Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про прокуратуру“, згідно з яким прокурор позбавлений права надання санкцій у зазначених випадках. Відповідні повноваження прокуратури окреслені також Кримінально-процесуальним кодексом України, який протягом 2001 року зазнав деяких змін, зумовлених вимогами Конституції України, а також рекомендаціями Парламентської Асамблеї Ради Європи та інших міжнародних демократичних інституцій.
6)))) Відповідно до положеньКримінальногопроцесуального кодексу України прокурор, здійснюючисвоїповноваженнязгідно з вимогамиКодексу, є самостійним у своїйпроцесуальнійдіяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законнихповноважень, забороняється. Органидержавноївлади, органимісцевогосамоврядування, підприємства, установи та організації, службові та іншіфізичні особи зобов’язанівиконуватизаконнівимоги та процесуальнірішенняпрокурора.Аналізуючипроцесуальний статус прокурора згідно з КПК України, слідпам’ятати, що участь прокурора у кримінальномупроцесівизначаєтьсянасампередзакріпленими ст. 121 КонституціїУкраїнифундаментальнимиположеннямищодоосновнихнапрямківдіяльностіабофункційорганівпрокуратуриУкраїни. Серед них, зокрема: підтримання державного обвинувачення в суді; нагляд за додержаннямзаконів органами, якіпроводять оперативно-розшуковудіяльність, дізнання та досудовеслідство; нагляд за додержаннямзаконівпри виконаннісудовихрішень у кримінальних справах, а такожзастосуваннііншихзаходівпримусовогохарактеру, пов’язаних з обмеженнямособистоїсвободигромадян. Концептуальною новелою КПК України 2012 року є передбаченепараграфом 2 Глави 3 положеннящодоучасті прокурора настороніобвинувачення на всіхстадіяхкримінальногопровадження. Віднесенняпрокурора до сторониобвинувачення, у тому числі й на стадіїдосудовогопровадження, є втіленням у процес таких загальних засад кримінальногопровадження, визначених КПК України 2012 року, як змагальність та диспозитивність.
Відповідно до вимог статей 3, 22, 26 Кримінальногопроцесуальногокодексу Українизмагальністьпередбачаєсамостійнеобстоювання стороною обвинувачення і стороною захистуїхніхправовихпозицій, прав, свобод і законнихінтересівзасобами, передбаченимицим Кодексом. При цьомустороникримінальногопровадженнямаютьрівні права на збирання та подання до суду речей, документів, іншихдоказів, клопотань, скарг, а такожна реалізаціюіншихпроцесуальних прав, передбачених КПК України.
Диспозитивність передбачає,щостороникримінальногопровадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКодексом.
Реалізовуючи принцип змагальності, саме прокурор, як сторона обвинуваченняздійснюєповідомленняособі про підозру у вчиненнікримінальногоправопорушення, зверненняз обвинувальним актом до суду та підтримання державного обвинувачення у суді. У випадках, передбаченихзазначеним Кодексом, повідомленняособі про підозру у вчиненнікримінальногоправопорушенняможездійснюватисяслідчим за погодженняміз прокурором, а обвинуваченняможепідтримуватисяпотерпілим, йогопредставником. Відмова прокурора відпідтриманнядержавного обвинуваченнятягне за собою закриттякримінальногопровадження, крімвипадків, передбачених Кодексом.
7)))Прокуратура України активно користуєтьсяміжнародно-правовимимеханізмами в розслідуваннікримінальних справ.
Для того, щобвикрити особу та довести її вину у скоєнніінкримінованихзлочинівнеобхідно, за умовитакої потреби, своєчасно і, головне, з дотриманнямвстановлених правил та процедур звернутись за отриманнямміжнародноїправовоїдопомоги.
Система чинних в Україні нормативно-правовихактів, якірегламентуютьпитання, пов’язаніізвзаємодією держав у галузікримінальноїюстиції:
- універсальнібагатосторонніміжнародні договори з питань прав людини, зокремаКонвенція про захист прав людини та основних свобод;
- спеціальнібагатосторонніміжнародні договори з питаньборотьби з окремими видами правопорушень і злочинів
- універсальнібагатосторонніміжнародні договори з питаньправовоїдопомоги, середякихможнаназватиКонвенцію про правовудопомогу і правовівідносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах,
- спеціальнібагатосторонніміжнародні договори з питанькримінальногосудочинства – Конвенція про видачуправопорушників; Конвенція про взаємнудопомогу в кримінальних справах (1959 р
- двосторонні договори України про правовудопомогу і правовівідносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах;
- консульськіконвенції та угоди, щорегламентуютьокреміпитаннявзаємодії держав у галузікримінальногосудочинства,
- відомчіміжнародні договори
- закониУкраїни, щомістятьположення, якірегламентують порядок наданняправовоїдопомоги у кримінальних справах;
- підзаконні нормативно-правовіакти,
8)))Генеральний прокурор Українивідповідно до законівУкраїнивидаєобов'язкові для всіхорганівпрокуратуринакази, розпорядження, затверджуєположення та інструкції;
Наказ — офіційний документ, нормативно-правовий акт, у якомувикладаєтьсярозпорядження, постанова і тому подібне, владного начальника, посадової особи, керівника установи,
Розпорядження — це документ, якийвидаєтьсяпосадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їхкомпетенції й маєобов’язковуюридичну силу щодогромадян (працівників) та підлеглихустанов, яким адресовано розпорядження.
Поло́ження — кодифікований нормативно-правовий акт, щовизначаєосновні правила організації та діяльностідержавнихорганів, структурнихпідрозділів органу
Інструкція - цеправовий акт ,щовидається органом державного управління для встановлення правил, якірегулюютьорганізаційні, технологічні, фінансові та іншіспеціальністоронидіяльностіустанов ,урядовихосіб і громадян
НормативнідокументиГенеральноїпрокуратуриУкраїни:
-Галузевінакази Генерального прокурора України
Про організаціюроботи і управління в органах прокуратуриУкраїни, Про організаціюпрокурорськогонагляду за додержанням і застосуваннямзаконів Про організаціюпрокурорськогонагляду за додержаннямзаконів органами, якіпроводять оперативно-розшуковудіяльність , Про організаціюпрокурорськогонагляду за додержаннямзаконівспеціальнимипідрозділами та іншимиустановами, яківедутьборотьбу з організованоюзлочинністю, Про організаціюпрокурорськогонагляду за додержаннямзаконів при виконаннісудовихрішень у кримінальних справах, а також при застосуваннііншихзаходівпримусового характеру, пов’язаних з обмеженнямособистоїсвободигромадян
9)))Досудоверозслідування за ст. 3 КПК Українивизначається як стадіякримінальногопровадження, яка починається з моменту внесеннявідомостейпро кримінальнеправопорушення до Єдиногореєструдосудовихрозслідувань і закінчуєтьсязакриттямкримінальногопровадженняабонаправленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосуванняпримусовихзаходівмедичногоабовиховного характеру, клопотання про звільнення особи відкримінальноївідповідальності.
Процесуальнекерівництво прокурором досудовимрозслідуваннямвбачається як ефективнийспосібзабезпеченнязаконностідій та рішеньорганівдосудовогорозслідування та реалізаціївизначенихКонституцієюУкраїнивідповіднихнаглядовихповноважень. Нагляд за додержаннямзаконів у форміпроцесуальногокерівництвадозволяє прокурору за допомогоюобов’язкових для виконаннязазначеними органами вказівок, доручень, процесуальнихдій та рішеньбезпосередньоспрямовуватихід та 6перебіг кримінальногопровадження на йогодосудовихстадіях, цілеспрямовановпливати на результат діяльностіорганівдосудовогорозслідування та виконання ними завданькримінальногосудочинства, насампередщодозахисту особи, суспільства та державивідкримінальнихправопорушень, охорони прав, свобод та законнихінтересівучасниківкримінальногопровадження, а такожзабезпеченняшвидкого, повного та неупередженогорозслідування.
Здійсненнянагляду за додержаннямзаконів у форміпроцесуальногокерівництвадосудовимрозслідуваннямполягає у тому, що прокурор, на відмінувідсутонаглядовихповноважень, здійснюєтакождіяльність, пов’язануізвизначенням кола доказів та способівїхотримання у конкретному кримінальномупровадженні, проведенняміззазначеною метою певнихслідчих (розшукових) та негласнихслідчих (розшукових) дій, атакожзабезпеченням при цьомузаконностідійслідчого. ТожКримінальнийпроцесуальний кодекс Українипевним чином корегуєреалізаціюзазначеноївищеконституційноїфункції прокурора щодонагляду за додержаннямзаконіворганами, якіпроводять оперативно-розшуковудіяльність, дізнання та досудовеслідство. Зміщуючи акцент ізсутонаглядовоїдіяльності прокурора на безпосереднєкерівництвопроцесуальноюдіяльністю органудосудовогорозслідуваннящодопроведенняслідчих (розшукових) дій, спрямованих наотримання (збирання) доказівабоперевіркувжеотриманихдоказів у кримінальномупровадженні, КПК України 2012 року істотнопосилює статус прокурора саме як стороникримінальногопровадження з боку обвинувачення.
Безперечно, зазначена норма такожсуттєвовпливає на загальнуспрямованість, конкретнийзміст та характер повноважень прокурора у кримінальномупровадженні.
За змістомвідповідних статей чинного КПК України прокурор, здійснюючинагляд за додержаннямзаконівпід час проведеннядосудовогорозслідування у форміпроцесуальногокерівництвадосудовимрозслідуванням, перебуваєвже «поруч і разом зіслідчим». Прокурор утакомуразібезпосередньокеруєдіями органу досудовогорозслідуваннящодопроведенняпевнихпроцесуальнихабослідчихдій, береактивну участь у проведенні будь-якоїпроцесуальної, слідчоїдіїабо сам проводить їх.
Здійснюючипроцесуальнекерівництво, прокурор безпосередньонесевідповідальність за своєчасність тазаконністьприйняття органами досудовогорозслідуванняпроцесуальнихрішень, а такожпроведенняслідчихдій, спрямованих на встановлення та перевіркудоказів у кримінальномупровадженні, отримання таких доказів з підстав та у порядку, передбаченомуКримінальнимпроцесуальним кодексом України, дотриманняправил їхналежності та допустимості. Порушеннявстановленого законом порядку проведенняслідчихдій та отримання за їх результатами доказів, наявністьнедопустимихдоказів негативно впливає на можливістьїхвикористання прокурором під час судового розгляду, звужуєдоказову базу прокурора у процесі як стороникримінальногопровадження.
14. Відповідно до ст. 3 КПК України поняття «прокурор» включає –
Генерального прокурора України, першого заступника, заступників
Генерального прокурора України, їх старших помічників, помічників,
прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя, прокурорів міст і районів, районів у містах, міжрайонних та
спеціалізованих прокурорів тощо.
Згідно з КПК України прокурор, який
здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному
провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури
після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу
прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть
повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а
також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших
прокурорів.
Також прокурори при здійсненні нагляду за
додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та
підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування,
передбачених Кодексом. Про скасування таких постанов повідомляють
прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування .
При цьому прокурор у кримінальному провадженні реалізує визначені
законом повноваження самостійно і повністю несе відповідальність за
правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень та проведених
процесуальних дій. Насамперед це стосується: початку досудового
розслідування; надання органам досудового розслідування обов’язкових для
виконання вказівок та доручень; складання та вручення особі письмового
повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
погодженні або відмові у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді
про проведення слідчих, процесуальних дій чи самостійного подання
слідчому судді таких клопотань у випадках, передбачених Кодексом;
прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину та проведення інших
негласних слідчих (розшукових) дій; закриття кримінального провадження;
затвердження чи відмови у затвердженні обвинувального акта, клопотань про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру,
самостійного складання чи внесення змін до складеного слідчим
обвинувального акта чи зазначених клопотань.
У КПК України застосовуються і поняття «прокурора
вищого рівня» та «службової особи органу прокуратури вищого рівня», які
під час досудового розслідування у передбачених КПК України випадках
розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та
підпорядкованих прокурорів.
Прокурор вищого рівня погоджує відповідні процесуальні документи
керівника органу прокуратури, який брав участь у судовому засіданні і
дійшов переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного
обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення (ст. 341
КПК України 2012 року). Крім того, прокурор вищого рівня розглядає скарги
підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого на недотримання розумних
строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.
Тим самим КПК України закріплюється принцип «одного прокурора» або «незмінності прокурора», що здійснює повноваження у конкретному кримінальному провадженні з початку досудового розслідування і до його завершення у суді, у тому числі до прийняття рішень судами вищих інстанцій.
15. Визначений Кодексом перелік підстав для заміни прокурора у конкретному кримінальному провадженні є досить обмеженим.
Здійснення повноважень прокурора в цьому ж самому кримінальному
провадженні іншим прокурором можливе лише у кількох визначених КПК
України випадках.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 37 КПК України
керівником органу прокуратури покладаються повноваження прокурора у
відповідному кримінальному провадженні на іншого прокурора, якщо
прокурор не може здійснювати свої повноваження у кримінальному провадженні через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу,
звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що
унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. В інших випадках, що визначені як виняткові, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу
прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за
додержанням законів під час проведення досудового розслідування.
Заміна прокурора в цьому ж самому кримінальному провадженні
іншим прокурором під час досудового розслідування можлива також: у разі,
якщо Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і
прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою доручають
здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення
іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу
вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового
розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК України 2012 року); службова особа органу
прокуратури вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на
рішення, дію чи бездіяльність прокурора, у разі скасування рішення або
визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності підпорядкованих
прокурорів має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа
службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому
провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи
бездіяльність (ч. 3 ст. 313 КПК України 2012 року
16.Варто почати з того що досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) ізакінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням
вбачається як ефективний спосіб забезпечення законності дій та рішень
органів досудового розслідування та реалізації визначених Конституцією
України відповідних наглядових повноважень. Нагляд за додержанням
законів у формі процесуального керівництва дозволяє прокурору за
допомогою обов’язкових для виконання зазначеними органами вказівок,
доручень, процесуальних дій та рішень безпосередньо спрямовувати хід та перебіг кримінального провадження на його досудових стадіях,
цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового
розслідування та виконання ними завдань кримінального судочинства,
насамперед щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників
кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та
неупередженого розслідування.
Здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального
керівництва досудовим розслідуванням полягає у тому, що прокурор, на
відміну від суто наглядових повноважень, здійснює також діяльність,
пов’язану із визначенням кола доказів та способів їх отримання у
конкретному кримінальному провадженні, проведенням із зазначеною метою певних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпеченням при цьому законності дій слідчого.
Здійснюється досудове розслідування у двох формах: дізнання
(розслідування кримінальних проступків) і досудове слідство (розслідування злочинів).
Формами нагляду є правові засоби реалізації повноважень прокурора. Вони визначені законом, а також наказами й інструкціями Генерального прокурора, якими на основі закону регулюється організація і діяльність органів прокуратури.
Методи прокурорського нагляду являють собою вироблені прокурорською практикою на основі науки і досвіду способи, прийоми, шляхи реалізації повноважень прокурора.
Форми і методи прокурорського нагляду використовуються для виявлення, усунення і попередження порушень закону.
Так для виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів прокурор застосовує такі форми нагляду і методи їх здійснення:
1) ознайомлення з матеріалами розслідування. 2) безпосередня участь у розслідуванні злочинів.3) розгляд скарг на дії та акти слідчого і органів дізнання.
4) вимога провадження вищестоящими органами перевірок діяльності органів ОВС з розслідування злочинів. 5) вказівки органам дізнання і досудового слідства.
6) відміна незаконних і необумовлених постанов слідчого та осіб, які здійснюють дізнання.7) у разі необхідності прокурор може внести начальнику слідчого підрозділу подання про порушення законів при розслідуванні злочинів і вимагати усунення причин і підстав, що сприяли цим порушенням.
17.Правові основи оперативно-розшукової діяльності та прокурорського нагляду за її здійсненням
Правову основу здійснення прокурорського нагляду за оперативно розшуковою діяльністю складають Конституція україни, ЗУ Про оперативно розшукову діяльність,ЗУ Про прокуратуру,Кримінальний кодекс ,КПК, накази Генерального прокурора України,та ін..
Відповідно ОРД - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контр розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Ця діяльність ґрунтується на принципах законності, додержання прав і свобод громадян та юридичних осіб.
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому
законом порядку, що потребує перевірки за допомогою
оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
- злочини, що готуються; - осіб, які готують вчинення злочину;
- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
- осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників
суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю,
2) запити повноважних державних органів, установ та
організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до
державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на
ядерних установках;
3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах
безпеки суспільства і держави;
4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, отриманих
в установленому законом порядку.
Предметом прокурорського нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність (ст. 29 Закону України "Про прокуратуру"). Це означає додержання законів щодо охорони прав і свобод людини й громадянина; встановленого порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності та забезпечення закон ності рішень, що приймаються органами.
До предмета нагляду не входять відомості про організацію, тактику, методи та засоби здійснення оперативно-розшукової діяльності за умови, що вони передбачені законодавством.
Значна частина прокурорського нагляду стосується дотримання прав і свобод людини та громадянина, а також юридичних осіб при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.
Перевіряючи законність виконання оперативно-розшукових заходів, прокурор першочергово повинен переконатися, що вони передбачені законодавством.
Особливу увагу прокурор повинен приділяти загаль ним підставам проведення оперативно-розшукових заходів, перелічених у ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" і це є вичерпним.
18.Особливості предмета та суб’єкта нагляду у сфері оперативно-розшукової діяльності
Відповідно до ЗУ про оперативно розшукову діяльність ОРД - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Предметом нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Це означає додержання законів щодо охорони прав і свобод людини й громадянина; встановленого порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності та забезпечення закон ності рішень, що приймаються органами.
Так, можна конкретизувати, що до предмета проку рорського нагляду відноситься законність здійснення оперативно-розшукових заходів, які перевіряються під час прокурорського нагляду, у тому числі:
а) додержання законодавства про суб'єкти, які здій снюють оперативно-розшукову діяльність (ст. 5 Закону);
б) додержання законодавства про підстави для про ведення оперативно-розшукових заходів (ст. 6 Закону);
в) додержання законодавства про види оперативно-розшукових заходів
г) додержання законодавства про умови проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 9 Закону);
г) додержання законодавства про строки ведення оперативно-розшукових заходів.
д) додержання законодавства про порядок доку ментування оперативно-розшукових заходів і реалізацію матеріалів цієї діяльності (ст.ст. 8, 10 Закону)
Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність:
1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, додержували строки здійснення.
2) не допускали порушення законності під час проведення
оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;
3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і
умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.
До предмета нагляду не входять відомості про організацію, тактику, методи та засоби здійснення оперативно-розшукової діяльності за умови, що вони передбачені законодавством.
Нагляд за додержанням законів під час проведення
оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним
прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і
прирівняними до них прокурорами та їх заступниками тощо.
Керівники міських, районних, міжрайонних, районних в містах
та прирівняних до них прокуратур, а також призначені ними
прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів під час
проведення оперативно-розшукової діяльності в
оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм
територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.
19 До повноважень прокурора, реалізація яких сприяє виявленню порушення закону в роботі органів дізнання та досудового слідства, можна віднести:
1) право вимагати для перевірки кримінальних справ матеріали, документи та інші відомості про злочини, хід розслідування і вста новлення осіб, що їх учинили;
2)право брати участь у провадженні дізнання та слідства;
3) право перевіряти скарги на дії та рішення органів і посадових осіб, які здійснюють розслідування.
Повноваження, які дозволяють прокуророві попереджати по рушення закону органами дізнання і слідчими, полягають:
1)у санкціонуванні або погодженні зі слідчим перед зверненням до судді виконання деяких слідчих та інших процесуальних дій, рішень (про проведення огля ду житла чи іншого володіння особи; обшук; окремі види виїмки;);
2)у праві продовжувати (або відмовляти в цьому) строки досудового слідства; погодженні зі слідчим перед зверненням до судді що до продовження строків тримання під вартою;
3)у праві давати згоду (або відмовляти в цьому) на закриття кри мінальної справи за нереабілітуючими підставами; скерування справи до суду для вирішення питання про застосування примусо вих заходів медичного характеру;
4)у праві затверджувати (не затверджувати) обвинувальний ви сновок
Владно-розпорядчий характер повноважень прокурора ще більше властивий тим із них, котрі виступають засобами усунення порушень закону. До таких повноважень відносять:
1)право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови особи, що провадить дізнання, органу дізнання або слідчого;
2)право вилучати в органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу;
3)передавати справу від одного органу досудового слідства іншо му, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення най більш повного та об'єктивного розслідування;
4)право усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вона до пустила порушення закону під час розслідування у справі;
5)право закривати кримінальну справу;
6) право зупиняти провадження у кримінальних справах;
7)право повертати кримінальну справу для провадження додат кового розслідування зі своїми письмовими вказівками;
8)право давати письмові вказівки про розслідування злочинів, прообрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію зло чину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини, про притягнення як обвинуваченого, обсяг обвинувачення, про надання справи для скерування її до суду або про закриття її;
9)право вилучати з обвинувального висновку окремі пункти об винувачення;
10)право змінювати кваліфікацію злочину в обвинувальному ви
сновку на менш тяжку;
11)право скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід
21Досудове розслідування є основною формою досудової підготовки матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється у формі дізнання та досудового слідства.Для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК, окрім негласних слідчих (розшукових) дій. Слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один з зазначених процесуальних документів:
1) проект рішення про закриття кримінального провадження;
2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;
4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК.
У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити вищезазначені процесуальні документи. Прокурор зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну з зазначених дій:
1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
22 Реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 2.1 цього Положення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру.Реєстр утворено та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення:
- єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;
- оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
- аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.
Держатель Реєстру - Генеральна прокуратура України (далі - Держатель).
Держатель здійснює:- розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру;- виконання функцій адміністратора електронної бази даних (накопичення, їх зберігання, захист, контроль права доступу тощо);- організацію взаємодії з базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Державної судової адміністрації України;
- розробку нормативних документів щодо створення, ведення та користування даними Реєстру. Виконання функцій адміністратора Реєстру покладається на Генеральну прокуратуру України та прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (далі - Адміністратор).На прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя покладаються функції адміністраторів спеціалізованих прокуратур (на правах обласних).Спеціалізовані прокурори усіх рівнів отримують носії з електронним цифровим підписом у прокуратурах обласного рівня за місцем свого розташування.Адміністратор забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, адміністрування та моніторинг використання системи, надання реєстраторам доступу до нього та обмеження доступу у визначених Положенням випадках, використання електронного цифрового підпису, збереження і захист даних, що містяться у Реєстрі, перевірки дотримання дисципліни та системи безпеки, проводить навчання щодо наповнення та користування Реєстром, а також виконує інші функції, передбачені цим Положенням. Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:
- прокурори;
- слідчі
- органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).
Користувачами Реєстру (далі - Користувач) є:
- керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, 22органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохороних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства.Відомості про реєстраторів та користувачів заносяться до довідника організаційної структури Реєстру по кожному органу досудового розслідування та прокуратурах.Кадрові підрозділи органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України та Державного бюро розслідувань у день підписання наказу про призначення чи звільнення керівника прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування та слідчого письмово повідомляють про це осіб, відповідальних за ведення довідників зазначених відомств, для внесення до них змін про реєстраторів.
28 Особливості участі прокурора у допитах
Допит – це слідча (розшукова) дія, у процесі якої слідчий одержує від свідка, потерпілого, експерта підозрюваного відомості, які надаються в усній або письмовій формі щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати свідка, потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. При цьому слідчий, прокурор мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою Прокурору необхідно забезпечити виконання вимог ст. 87 КПКУкраїни і не допустити, щоб у кримінальному провадженні особи, яким повідомляється про підозру, допитувались до цього як свідки, що тягне за собою недопустимість доказів відповідно до п. 6 зазначеної статті КПК України. Загальні умови допиту визначені у ст. 224 КПК України. Зокрема, допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день. Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідків попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілі – за дачу завідомо неправдивих показань. Про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у ст. 104 КПК України. Стаття 225 КПК України передбачає допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні. Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. За необхідності прокурор відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України може самостійно проводити допит особи. Особливо це стосується неповнолітніх та інших учасників кримінального провадження, які потребують додаткової уваги.
29 Умови законності проведення обшуку. Участь прокурора
Обшук – слідча (розшукова) дія, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. За необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; підстави для обшуку; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, яких планується відшукати. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити
схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та
неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
30 Дії прокурора під час слідчого експерименту
Слідчий експеримент – слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим або прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Слідчий експеримент проводиться відповідно до правил, визначених ст. 240 КПК України. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
31 Роль прокурора у призначенні і проведенні експертизи
Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:1) встановлення причин смерті;2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях
3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. Сторона обвинувачення (прокурор) залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.
46.Нагляд прокурора за дотриманням прав та свобод осіб у ізоляторі тимчасового тримання
ІТТ є спеціальними установами міліції для роздільного
тримання:
осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального
правопорушення;
осіб, затриманих на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл
на затримання з метою приводу;
осіб, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою на строк до 3 діб (якщо доставляння ув'язнених
до слідчого ізолятора (далі - СІЗО) у цей період неможливе через
віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони
можуть утримуватись в ІТТ не більше 10 діб);
засуджених, які прибули із СІЗО та установ виконання покарань
у зв'язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих
(розшукових) дій;
адміністративно арештованих - за відсутності спеціального
приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному
арешту.
Пункт 2.1 глави 2 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх
Нагляд за додержанням законів в діяльності ізоляторів
тимчасового тримання органів внутрішніх справ відповідно до вимог
Закону України "Про прокуратуру здійснюють
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Перевіряючи додержання прав і свобод осіб які перебувають у ізоляторах тимчасового тримання прокурор має право опитувати осіб, які там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких цих осіб затримано. Опитування є однією з форм виявлення порушень законності, проводиться воно як у присутності адміністрації, так і без неї. Крім цього, прокурор має право приймати заяви та скарги від осіб, які перебувають у цих установах.
Не допускаються утискання та надання будь-яких пільг чи
привілеїв особам, які тримаються в ІТТ, незалежно від їх расової,
національної приналежності, ставлення до релігії, соціального
стану, політичних поглядів і заслуг перед державою.
Права й обов'язки осіб, які тримаються в ІТТ передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Правил внутрішнього
розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України . Наприклад :
Особи, які тримаються в ІТТ, мають право:
На захист своїх прав всіма не забороненими чинним законодавством способами. На ознайомлення з власними правами й обов'язками, які оголошуються адміністрацією ІТТ під час поміщення до спеціальної
установи.
На медичне та санітарно-протиепідемічне забезпечення
Звертатися зі скаргами, заявами та листами до
державних органів і службових осіб у порядку, установленому
законодавством України.
Оскаржувати дії особи, яка провадить перевірку,
слідчого або прокурора, керівництва та посадових осіб органів
внутрішніх справ.
На першу вимогу мати захисника і побачення з ним до
першого допиту з дотриманням умов
Та ін….
47.Нагляд прокурора за дотриманням умов та строків тримання осіб у ізоляторі тимчасового тримання.
Тримання затриманих і взятих під варту здійсню ється на принципах неухильного додержання Конституції України, Закону України "Про попереднє ув'язнення", норм КПК України. Підставами тримання осіб у ізоляторі тимчасового тримання відповідно до норм КПК України є відповідний протокол затримання і ухвала слідчого судді .
Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 КПК
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Перевіряючи законність перебування в ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для затриманих, прокурор з'ясовує наявність протоколу затримання щодо кожного затриманого, його обґрунтованість і порядок складання протоколу відповідно до вимог КПК. При цьому необхідно уточнити час затримання і правильність зазначення його в протоколі, вивчити матеріали справи й дати оцінку обґрунтованості затримання. В ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для затриманих повинні триматися тільки затримані особи, а особи, узяті під варту, можуть перебувати в них не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб .
48.Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за дотриманням законодавства про порядок та умови тримання осіб у ізоляторі тимчасового тримання та кімнатах для затриманих.
Для здійснення нагляду за додержанням і застосу ванням законів адміністраціями ізоляторів тимчасового тримання та кімнат для затриманих, для поперед ження, виявлення й усунення порушень закону, проку рори наділені відповідними повноваженнями.
Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право:
1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, у яких засуджені відбувають покарання, установи для примусо вого лікування і перевиховування;
2) безперешкодно входити до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медич ного та виховного характеру, а також тримаються адміні стративно затримані, заарештовані;
3) опитувати затриманих, заарештованих і засудже них;
4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;
6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ,
що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;
7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.
Відвідуючи ці установи, прокурор має право перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації, зупиняти виконання незаконних актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповід ності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень.
Перевірка цих актів може здійснюватись як за заявами та скаргами, так і з особистої ініціативи проку рора. Прокурор має право скасувати будь-яку постанову посадових осіб даних органів і установ.
Незаконні накази та розпорядження адміністрації установ прокурор опротестовує, керуючись ст. 21 Закону України "Про прокуратуру". Особливу увагу він повинен приділяти дотриманню вимог законодавчих актів, які регламентують перебування осіб у цих установах.
Вия вивши осіб, які незаконно перебувають у місцях триман ня затриманих, прокурор зобов'язаний негайно їх звільнити (п. З ч. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру").
Звільнення осіб, які незаконно перебувають у цих установах, здійснюються на підставі постанови проку рора. Постанови, а також указівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку й умов тримання затриманих є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів у ізоляторах тимчасового тримання та кімнатах для затриманих., прокурор користується повноваженнями владно-розпорядчого характеру. Закон України "Про прокуратуру" визначає, що постанови та вказівки прокурора щодо додержання законності й умов тримання затриманих є обов'язковими та підлягають негайному виконанню, такі ж вимоги містяться КВК.
Указані норми Гарантують захист прав і законних інтересів затриманих визначених нормами КПК, КВК, Законом України "Про попереднє ув'язнення", а також у відомчих актах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я та інших органів, які видають накази, розпорядження та інструкції, що забезпечують виконан ня чинного законодавства. Незважаючи на те, що прокурор не здійснює нагляд за виконанням відомчих актів, порушення або невиконання їх означає одночасно і порушення законів, бо акти, як правило, роз'яснюють порядок застосування законів, а їх невиконання створює причини й умови порушення закону. Прокурор, реагуючи на виявлені порушення закону, указує на причини й умови цих порушень, посилаючись на відомчі акти.
Перевіряючи законність перебування в ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для затриманих, прокурор з'ясовує наявність протоколу затримання щодо кожного затриманого, його обґрунтованість і порядок складання протоколу відповідно до вимог КПК. При цьому необхідно уточнити час затримання і правильність зазначення його в протоколі, вивчити матеріали справи й дати оцінку обґрунтованості затримання. В ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для затриманих повинні триматися тільки затримані особи, а особи, узяті під варту, можуть перебувати в них не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб .
Прокурор, здійснюючи перевірку, повинен оцінювати будь-які акти кримінального переслідування з точки зору їх відповідності Конституції України (ст. 29), оскільки конституційні норми є нормами прямої дії. Кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.
Кожному затриманому чи заарештованому має бути невідкладно повідомлено про мотиви затримання чи арешту, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто, користува тися правовою допомогою захисника й оскаржити в суді своє затримання. Затриманому роз'ясняються права, про що фіксується в протоколі. Про затримання або арешт людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
49.Акти прокурорського реагування на порушення законності посадовими особами ОВС щодо тримання осіб в ізоляторі тимчасового тримання та кімнатах для затриманих.
Заходи реагування прокурора на виявлені порушення законів необхідно поділити на дві групи.
1. Пропозиції та вимоги прокурора, що мають владно-розпорядчий характер.
2. Пропозиції прокурора щодо усунення компетент ними органами виявлених порушень.
Першу групу складають заходи реаг-
ування на виявлені порушення вимог кримінально-виконавчого та кримінально-процесуального законодавства. Прокурор, маючи повноваження, передбачені ст. 44 Закону "Про прокуратуру", які дозволяють своєчасно виявляти й усувати порушення законності посадовими особами ОВС, уживає заходів до поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (ст. б Закону "Про прокуратуру").
Закон "Про прокуратуру" зобов'язує прокурора негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, а ст. 45 цього Закону передбачає обов'язкові до виконання акти реагування прокурора на виявлені порушення. Цими актами є постанова і вказівка, які мають деякі особливості й застосовуються прокурором при виявленні різних по суті порушень закону.
Так, постанова вноситься прокурором у випадках виявлення осіб, які незаконно затримані, незаконно перебувають у місцях попереднього ув'язнення; уста новлення незаконних постанов і рішень адміністрації місць попереднього ув'язнення щодо порядку й умов тримання затриманих та ін.
Вказівка прокурора - це захід реагування на виявлені порушення законодавства про порядок і умови тимчасового тримання. Указівки можуть даватися прокурором у письмовій або усній формі. Як правило, вони мають на меті негайне усунення порушень законів. Письмові вказівки видаються окремим документом (указівка про усунення виявленого факту порушення закону) або вказуються в акті перевірки місць тимчасового тримання (це може бути довідка, акт). Усні вказівки, як правило, прокурор дає у зв'язку з виявленням незначних одиничних порушень. Такі вказівки негайно викону ються, а порушення усувається.
Слід зазначити, що в практичній діяльності органів прокуратури широко використовується такий ефективний акт реагування, як припис, передбачений ст. 22 Закону "Про прокуратуру". Припис - це письмовий акт проку рорського реагування на порушення закону з вимогою негайно їх усунути та повідомити про це прокурору.
Друга група заходів реагування включає акти, передбачені ч. 2 ст. 20, ст.ст. 21 і 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", - протести, подання, постанови, звернення до суду з заявами.
Таким чином, прокурор за результатами проведеної перевірки вживає відповідних заходів прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень закон ності, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності.
Які акти реагування на виявлені порушення законів застосувати, прокурор визначає залежно від характеру порушень і наслідків, що настали.
50 Нагляд прокурора за дотриманням порядку призначення та запрошення захисника
Як відомо, захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Прокурор або слідчий, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Варто зазначити, що інколи захисника залучає прокурор, слідчий, слідчий суддя чи суд для здійснення захисту в обов*язковому порядку:
1) якщо участь захисника є обов’язковою за кримінально-процесуальним законодавством, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
51 Нагляд прокурора за законністю прийняття відмови від захисника
Як відомо, підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Варто зазначити, що відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії. Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений прокурором, слідчим, слідчим суддею, судом.
Це можливо у випадках:
1) якщо участь захисника є обов’язковою за кримінально-процесуальним законодавством, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
53 Реалізація повноважень прокурора при закритті кримінального провадження
У випадку, якщо особі повідомлялось про підозру, рішення про закриття кримінального провадження за всіма підставами приймається прокурором. Прокурор копію постанови про закриття кримінального провадження зобов’язаний надіслати заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.
Про закінчення досудового розслідування прокурором вносяться відомості до Єдиного реєстру досудових.
У КПК України наведено також підстави, за якими на суд покладається обов’язок закрити кримінальне провадження: у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, коли прокурор чи сторона кримінального провадження звертається до суду з таким клопотанням під час судового провадження; якщо під час судового провадження виявляться обставини, передбачені пунктами.
Крім того КПК України закріплює відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення як окрему підставу закриття кримінального провадження. Прокурор у цьому випадку звільняється від подальшої участі у судовому розгляді. У разі, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення, йому надається час для підготовки до судового розгляду, і судове провадження продовжується в загальному порядку. Водночас, якщо потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неприбуття, це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і кримінальне провадження закривається судом.
54 Нагляд за законністю постанови слідчого про закриття кримінального провадження
Згідно з КПК рішення про закриття кримінального провадження приймається слідчим і тільки у тому разі, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру. Про закриття кримінального провадження слідчий виносить постанову, яка повинна відповідати вимогам КПК.
У нормах КПК законодавець зобов’язує слідчого копію постанови про закриття кримінального провадження надсилати заявнику, потерпілому, прокурору, який здійснював повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання від слідчого копії постанови має погодитись із прийнятим рішенням або скасувати постанову у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні, за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Згідно з КПК України Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування. Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено також оскарження під час досудового розслідування до слідчого судді рішень прокурора і слідчого про закриття кримінального провадження.
Зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Рішення прокурора – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.